fbpx
Close Sidebar
functional photo
29 червня відбудеться онлайн-презентація творів об’єднання художників, дизайнерів та майстрів друку на тканинах МАКАКА. Його учасники вирішили створити апсайклінг-майстерню кастомного одягу. Ідея у тому, щоб брати якісний і вже не новий одяг та переосмислювати його історію. Давати йому нове життя, застосовуючи різні техніки.
МАКАКА презентує свої перші вироби: костюми для музичної арт-групи «Хамерман Знищує Віруси» у форматі фільму. 
Після міні-фільму про міфічних істот автори покажуть історію створення костюмів – «Людини-заводу» та «Людини-спального району». У головних ролях – фронтмени групи «Хамерман знищує віруси» – Володимир Пахолюк та Альберт Цукренко. Обидва костюми – це кастомні вироби, ідеї для яких розробляли спеціально для героїв, як рефлексію на лірику групи та той соціально-культурний меседж, який вони намагаються донести.
 

– Ми створили майстерню, як відповідь на актуальні запити модної індустрії. Я не буду вдаватись до цитування жахаючих цифр, їх повно у інтернеті. Фаст-фешн – одна із найзабруднюючих екологію сфер економіки. І це факт. При цьому, ми однозначно не можемо увесь час ходити у одному й тому ж одязі, адже його значення – давно вийшло за межі первинного – прикрити чи зігріти тіло. Одяг для мене – це мистецтво. Перш за все, мистецтво – розповідати про свого носія 😊 І я упевнена, що творити можна із того, що уже вироблено. Так і з’явилась ідея – виготовляти крутий якісний одяг із секонд-хенду, перетворюючи його у арт-об’єкти. І в цьому мені допомагає команда талановитих людей. Я також вдячна Українському Культурному Фонду, що дав можливість цьому проектові ожити так швидко, – прокоментувала Олена Клочко, ідейна натхненниця проекту.

До команди увійшли: Олена Клочко, Євген Меркуш – майстер шовкотрафаретного друку, митець,  Єгор Стрелков – художник,татуювальник, ілюстратор, музикант, автор коміксів @makaka_artel про свідоме споживання, Віталій Агапєєв – мультидисциплінарний художник із графіті-бекграундом, Андрій Соболєв  – дизайнер, стиліст, татуювальник.

 
Долучитися до перегляду можна тут о 20.00.
 
 
«Декоративний розмай»: стали відомі імена переможців творчого конкурсу на Житомирщині

87 конкурсних робіт у 5-ти номінаціях: декоративний розпис та народний живопис, гончарство, художня кераміка, ліплення, бісероплетіння та штучні квіти, картини, дерева, прикраси з бісеру, об’ємні та площинні вироби з глини, тіста, пластиліну, декоративний розпис на дереві, склі, тканині – стільки різноманітних робіт представили на початку листопада на виставці-конкурсі «Декоративний розмай» діти Житомирщини. На цій обласній виставці декоративно-ужиткового мистецтва, яка відбувалася з 4 по 6 листопада, автори продемонстрували свої твори всім, хто зміг подивитися експозиції, незважаючи на карантинні обмеження. Співробітники Обласного Центру дитячої та юнацької творчості Житомирської облради провели конкурс дистанційно.

Найвищі бали від журі отримали роботи Анни Борковської та Ангеліни Федорчук із Житомирського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді, Анни Павлової з гуртка Баранівського будинку дитячої творчості, Івана Грушевського, учня 8 класу Квітневої ЗОШ Квітневої об’єднаної територіальної громади, Софії Власюк, учениці 2 класу Липниківської ЗОШ Лугинського району.

88 учасників представили свої роботи на обласній виставці-конкурсі «Осінні фантазії». Діти створили й продемонстрували публіці настінні панно, картини, просторову лісову скульптуру, об’ємні композиції, виготовлені з листя, квітів, плодів дерев, соломи та лози.

У номінації «Художня обробка деревини» переможцем став Вадим Грабар, вихованець Коростишівського Будинку дитячої творчості. Найкращий виріб з соломки та лози створила Зоряна Пшеничнюк, вихованка Житомирського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді. Лідерство в номінації «Ікебана та просторові композиції» отримала Діана Манько, учениця 5 класу Бовсунівського навчально-виховного комплексу Лугинського району. Переможницею в номінації «Ошибана та колажі з природного матеріалу» стала Сніжана Осіпчук, вихованка Житомирського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді.

За інф.: Житомирська ОДА

Фото обкладинки: просимо авторів надіслати свої імена в TeenCorr

Більше фото з виставки дивися в insta TeenCorr

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах!

Зареєструватися на сайті, щоб писати в блог та отримувати дайджест

«Розквітає творчість як калина» || Творча зустріч у Тетянин день у київській бібліотеці імені Корнія Чуковського

functional photo

Цього року Міжнародний кінофестиваль «Відкрита ніч», який називає нові імена в кіно, відмітив гран-прі стрічки «Шпілі-Вілі» режисера Івана Шохи та «Зловмисник» Валерія Шевченка. А в жовтні команда фестивалю презентує новий проєкт – «Зоряний прискорювач». Про це повідомив Президент та арт-директор фестивалю Михайло Іллєнко.

Цьогоріч на конкурс «Відкритої Ночі» було подано 94 стрічки – чимало, зважаючи на майже повної відсутності зйомок у березні – травні через карантинні умови. До офіційної програми фестивалю 2020 року увійшли конкурсні і позаконкурсні програми, складені з нових фільмів режисерів-дебютантів і вже відомих митців.   

Фільмам дало оцінку професійне журі, до складу якого увійшли кіно-продюсерка Наталія Лібет, режисер Антоніо Лукіч, актриса Ірина Мак, співзасновниця та виконавча директорка Української Кіноакадемії Анна Мачух, оператор-постановник Вадим Ільков, режисер анімаційного кіно Микита Лиськов, культуролог, арт-менеджер, Генеральний директор Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко. За підсумками найкоротшого фестивалю короткометражного кіно було обрано переможців. Нагороди фестивалю «Відкрита ніч. Дубль 23» отримали: Гран-Прі – фільми «Шпілі-Вілі» Івана Шохи та «Зловмисник» Валерія Шевченка. Головний Приз в номінації ігрового кіно – «Зловмисник» режисера Валерія Шевченка. Диплом фестивалю в номінації ігрового кіно – «Шпілі-Вілі» режисера Івана Шохи. Головний Приз в номінації анімаційного кіно – «Прізвище в Кишені» режисера Степана Коваля. Краща операторська робота – «Зловмисник» Валерія Шевченка. Найкраща робота художника – «Тумани» Анастасії Лелюк. Найкраща актриса – «Тумани», Леся Липчук. Найкращий актор – «Зловмисник», Ігор Щербак. Приз Глядацьких Симпатій – фільм «Великдень», режисера Валерія Гриші. Спеціальна відзнака Журі за «Найкращу сцену з домашньою консервацією» – фільм «Великдень» режисера Валерія Гриші. Спеціальна відзнака Журі за «Сміливий політ фантазії» – фільм «Шпілі-Вілі» Івана Шохи. Церемонія нагородження переможців 23-го Дублю Відкритої Ночі відбулася 14 серпня на київському Арт-Причалі.

functional photo

Команда фестивалю «Відкрита Ніч. Дубль 23». Фото: «Відкрита Ніч»

Додатково на церемонії нагородження переможців фестивалю глядачі змогли побачити фільми проекту «Дивись українське», а також спеціальний показ фільму «Анна» (реж. Декель Беренсон), створений у ко-продукції: Ізраїль, Україна, Велика Британія. Світова прем’єра стрічки відбулася 24 травня 2019 року на 72-му Каннському міжнародному кінофестивалі, де вона в основній конкурсній програмі змагалася за Золоту пальмову гілку як найкращий короткометражний фільм. Фільм розповідає про Анну — одиноку матір середнього віку, що мешкає в невеликому промисловому місті на охопленому війною сході України. Вона працює на м’ясопереробному комбінаті, живе в старій занедбаній квартирі та мріє про краще життя для себе і своєї 16-річної доньки.
 
Цього року глядачі фестивалю захопилися ретроспективною програмою «Перші кроки». Карантин дав можливість фестивальній команді здійснити власну ревізію 22 річної історії «Відкритої Ночі». Тому цього року, окрім самих фільмів, команда фестивалю зробила спеціальні інтерв’ю з авторами фільмів, чиї стрічки увійшли до ретроспективи. Ретроспектива представила ранні фільми знакових українських режисерів, що починали свій творчий шлях на «Відкритій ночі».

Михайло Іллєнко, Президент та арт-директор фестивалю, анонсував новий проєкт «Відкритої ночі» – «Зоряний прискорювач». Це інтерактивний архів фестивалю із використанням технології VR. Проект створюється за підтримки Українського культурного фонду, а його презентація відбудеться уже на початку жовтня 2020 року.

Нагадаємо, кінофестиваль «Відкрита Ніч» народився у червні 1997 року як огляд найцікавіших здобутків саме українського кіно. На сьогодні фестиваль є своєрідною лабораторією з перевірки нових ідей для вітчизняних кінематографістів та пошуку молодих талантів, які можуть стати новими обличчями українського і світового кіно.
 
У 2019 році фестиваль отримав фінансову підтримку від Українського культурного фонду та увійшов до Книги рекордів України у категорії «Мистецтво, масові заходи», як захід із найбільшою кількістю офіційних локацій, а саме 100 майданчиків та кількістю глядачів, що одночасно здійснювали перегляд більше 8500 осіб. З 1997 року захід проходить за підтримки Державного агентства України з питань кіно та в партнерстві з Департаментом культури КМДА та комерційними установами. 

Фото: «Відкрита Ніч»

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

«Геніальні диЛЛетанти»—виставка про панківську субкультуру Німеччини 80-х || Довженко-Центр

8 листопада у київському Довженко-Центрі відкриється виставка «Геніальні диЛЛетанти». Вона триватиме до 15 грудня. Це пересувна виставка Goethe-Institut, що вже експонувалася в музеях та виставкових залах світу. Виставка представляє зразки сучасного розвитку в мистецтві, кіно, моді та дизайні. Завдяки фільмам з серіями інтерв’ю, відео- та фотоматеріалам, звуковим доріжкам, журналам, плакатам тощо вона являє собою найширшу презентацію німецької субкультури 1980-х рр. XX cт. Захід набуває особливого значення завдяки його тематичному поєднанню з показом розвитку субкультур у мистецькому середовищі 80-х рр. в Україні. 

На виставці представлятимуть широкий спектр цієї субкультури: 7 музичних груп, художники, кінематографісти та дизайнери, що задавали тон у Західній і Східній Німеччині, зокрема, група Einstürzende Neubauten – «Падаючі новобудови», гурт Die Tödliche Doris – «Смертельна Доріс», група Der Plan – «План», колектив Freiwillige Selbstkontrolle – «Добровільний самоконтроль», гурт Palais Schaumburg – «Палац Шаумбург», авангардистський проект Ornament und Verbrechen – «Орнамент і злочин», дует Deutsch Amerikanische Freundschaft – «Німецько-Американська дружба».

У програмі виставки – подіумна  дискусія за участі музиканта Олександра Піпи, кураторки Лесі Заяць,  художника Іллі Чичкана. Заплановано покази німецьких і українських стрічок, що відображають культурні тенденції 80-х рокув у Німеччині та Україні.  Виставку супроводжує концертна програма за участю українського рок-гурту @Traktor і виступ DJ Томаса Майнеке, одного з засновників колективу Freiwillige Selbstkontrolle, разом із сучасними українськими DJs і Techno Party та  музичною програмою від партнерів заходу. 

Назва виставки, зі свідомо зробленою орфографічною помилкою, походить від найменування концерту, що відбувся 1981 року в берлінському концертному залі «Темподром». Назва «Геніальні диЛЛетанти» стала синонімом короткої епохи мистецького вибуху. Передусім у художніх вищих навчальних закладах стрімко розвивалися мистецькі напрямки, характерною ознакою яких стали міждисциплінарні експерименти та використання нових електронних приладів. Замість англійської мови в текстах пісень і назвах груп почала стверджуватися німецька. Висловлений у весь голос протест і цілеспрямована провокація забезпечили митцям альтернативної сцени повагу та визнання на міжнародному рівні.

За інф. Довженко-Центру

У Києві відкриють Музей Кіно || 12 вересня, Довженко-Центр

longread || Іван Козленко: «90-ті роки – це не морок і тінь. Відбувалися експерименти, новаторські речі»

taras-denysenko

У суботу, 5 жовтня, у київському Будинку кіно відкрилася виставка художніх робіт «Тополиний ліс» Тараса Денисенка, яку представила команда документального фільму «Поміж кадрами». Показ work-in-progress документального фільму про видатного українського актора відбувся в рамках цього заходу. 

На експозиції вперше представлені художні роботи, вірші, фотографії, фрагменти сценаріїв Тараса Денисенка 80-90-х років, найактивнішого періоду роботи в цих жанрах, зібрані родиною актора разом із командою фільму.

– «Тополиний ліс» – це образ, який створив Тарас Денисенко у своєму вірші, і який став дуже значимим у його творчості. Тут сконцентровані невидимі рушійні сили його творчості, його прагнення, глибинні відчуття. Ідеї, що тут народжуються, проростають і переплітаються в різних іпостасях – живописі, графіці, віршах, сценаріях, щоденниках. Така здатність інтерпретувати образи в різних видах мистецтва продиктувала і структуру виставки, коли неможливо відділити живопис від графіки чи поезії, неможливо дотриматися загальноприйнятих правил чистоти жанру, оскільки «коріння переплелися», – розповіла Санда Мокану, дружина Тараса Денисенка.

taras-denysenko-vistavka

Тарас Денисенко на репетиції разом із його студентами. Архівний кадр

У Будинку кіно відбулася презентація робочих матеріалів документального фільму «Поміж кадрами» режисерки Анастасії Тихої. Фільм присвячено Тарасові Денисенко, він складатиметься із документальних кадрів, знятих за життя Тараса Денисенка та матеріалу, відзнятого у наш час – із колишніми студентами майстра, нинішніми «дорослими» акторами. Наразі уже пройшли два знімальні блоки фільму, безперервно триває монтаж і кольорокорекція 50 годин відзнятого матеріалу. Готовність фільму – початок 2020 року.

Потім відбувся ексклюзивний показ фільму «Кисневий голод» (1992) режисера Андрія Дончика, за роль у якому Тарас Денисенко отримав нагороду Міжнародного кінофестивалю у Салоніках за найкращу чоловічу роль, а Ігор Крупнов – Венеційського фестивалю за найкращу операторську роботу. Картина показана з єдиної фільмокопії, що збереглася на плівці.

Наразі виставка завершилася. За інформацією організаторів, її планують відновити наступного року в галереї або виставковому просторі.

Згадаємо: Тарас Денисенко (1965-2017) – заслужений артист, член спілки кінематографістів України та викладач майстерні акторів, дикторів та ведучих програм телебачення в університеті ім. Карпенка-Карого.

Нагадаємо також: повнометражний документальний фільм «Поміж кадрами» – це історія дорослішання та пошуку себе, розкрита крізь призму особливих стосунків між актором Тарасом Денисенком та кількома поколіннями його студентів.
Вони повернуться у минуле, аби подивитися на себе з боку, та спробувати відповісти на важливе питання: чи справді час розставляє все по місцях?

Під час відкриття виставки «Крихка пам’ять. Фотоархів Леоніда Бурлаки» зніматимуть документальний фільм || Одеса

rozdilovi-nagivo

Екранізацію перформансу «роздІловІ», культового мультидисциплінарного проєкту мистецької агенції АртПоле за участі Сергія Жадана – текст / голос, Олі Михайлюк – ідея / візуалізації, Олексія Ворсоби – музика / акордеон, Томаша Сікори – музика / експериментальні інструменти та саксофон та Сергія Пілявця – VJ презентували у вигляді тизер-трейлеру фільму-концерту «Розділові Наживо» в етері одного з телеканалів. Прем’єру самого фільму очікують в Україні в грудні.

Проєкт у мистецькій площині досліджує поезію через музику та візуальні образи, ритми та інтонації. Це чуттєвий твір про любов, ніжність, смерть, терпіння до тих, хто поряд, про тишу.

Вадим Ільков, режисер-постановник фільму, зібрав 11 операторів України для роботи над стрічкою. 11 камер одночасно слідкували за останнім виступом «роздІлових», не пропускаючи жоден рух артистів. В результаті сам фільм став дослідженням творчого процесу, розкриваючи перед глядачами несподівані та захоплюючі моменти творення мистецтва, можливості бути разом, чути й відчувати один одного.

Нагадаємо, перша версія проєкту з’явилася в грудні 2012 року на основі книги Сергія Жадана «Вогнепальні й ножові» і була презентована в Івано-Франківську та Києві. З того часу «роздІловІ» об’їздили з виступами всю Україну, від Тернополя до Бахмута. 2019 року учасники зрозуміли, що в тому вигляді та складі, в якому проєкт існував останні роки, подальша мандрівка неможлива. Дивним чином зйомки фільму-концерту «Розділові наживо» збіглися з цим рішенням і стали останнім виступом артистів та своєрідною крапкою в одній з численних історій «роздІлових».

«Замок» || В Україні знімуть фільм про воєнну посттравму

yuri-bilak_artyushenko
yuriy_bilak

Фото: Юрій Білак

17 вересня в столичному Музеї книги і друкарства України презентують фотоальбом «Майдан – Донбас, історія майбутнього» французьких митців Ґабі та Юрія Білака. Світлини поступово розкривають становлення нового майбутнього в Україні.

До фотоальбому увійшло 360 світлин на 532-х сторінках. Тираж – 260 примірників. Альбом виготовили у понад 30 етапів ручної роботи за унікальною технологією – із використанням картону зі 100% бавовни та органічних фарб. Для авторів було принципово, щоб виробництво фотоальбому відбулося в Україні.  

Ідея оформлення книги належить французькій дизайнерці Ґабі. Передмову до видання написала співачка Руслана Лижичко. Музей отримав це видання в подарунок від Юрія Білака. Після презентації видання його розмістять у постійній експозиції

– Коли розпочався Майдан, я стежив за подіями за допомогою ТБ, але не міг довгий час залишатися виключно перед екраном. Тому вирішив їхати в Україну. То було неперевершено – спілкуватися з людьми на Майдані. А коли Майдан завершився, і почалася війна, я теж не міг залишатися позаду. Поїхав за цією історією, що творилася в мене на очах, – розповів Юрій Білак.

Нагадаємо: 2008 року в Києві було відкрито фотовиставку Юрія Білака, яку незрячі люди могли «побачити» руками: 30 кольорових фотографій колекції Білак під загальною назвою «Українці». Ці фотографії є своєрідним репортажем. Вони описують Україну такою, якою вона ще не відома світовій спільноті.

Юрій Білак – французький фотограф, який народився в сім’ї українських емігрантів у 1961 році. Юрій з раннього дитинства виховувався в українській культурі. У кінці 90-х, після гастрольних поїздок по Франції зі спектаклями, Юрій стає режисером театральних постановок для юного глядача і професійно захоплюється фотографією.

Презентація розпочнеться о 10.00. Музей книги і друкарства України відкритий для відвідувачів у всі дні тижня, крім вівторка, з 10:00 до 17:00. З 1 жовтня вихідний буде змінено на понеділок.
 
Фото обкладинки: Василь Артюшенко, «Дзеркало тижня»
Конкурс малюнків «Автомобіль твоєї мрії – 2019»

У конкурсі дитячого малюнка «Автомобіль твоєї мрії – 2019», який триватиме до 16 січня, можуть узяти участь діти та підлітки до 15 років, які є громадянами України. Зображення малюнка має розкривати тему Конкурсу: «Автомобіль твоєї мрії». 

Конкурс проводиться на території офіційних дилерських центрів Toyota в різних населених пунктах України. У конкурсі може взяти участь необмежена кількість учасників.

Малюнки учасників мають бути виконані згідно з темою конкурсу. Подані на конкурс малюнки повинні бути оригінальними творами, створеними учасниками особисто й від руки. При створенні малюнка можна використовувати будь-який тип паперу, будь-який засіб для малювання – будь-яку фарбу, у тому числі акварель, кольорові маркери, пастельні олівці тощо. Використовувати цифрові технології, створюючи малюнок, не можна. Малюнки мають бути кольоровими – не чорно-білими.  

anastasia_zavadska_10_rokiv_s_dovgosii

Малюнок Анастасії Завадської, 10 років. Перемога в другій віковій категорії – діти від 8 до 11 років у 2018 році; с. Довгошиї

Малюнки мають подаватися на аркушах паперу розміром 420 х 297 мм. та 210 х 297 мм. Указані розміри відповідають формату паперу А3, також можливо використовувати формат А4. Малюнки, що були раніше оприлюднені чи які брали участь у будь-якому іншому конкурсі, а також такі, що порушують будь-які права третіх осіб, подавати для участі у конкурсі не можна.

Учасник може подавати будь-яку кількість малюнків за власним бажанням у місцях проведення конкурсу у строк, який зазначено в правилах. Кожна подана конкурсна робота повинна супроводжуватися заявкою на участь у конкурсі та анкетою, заповненими в електронній формі, у форматі PDF, друкованими літерами, роздрукованими та підписаними законними представниками учасників. Форми заявки на участь у конкурсі та анкети можна завантажити на веб-сайті конкурсу або отримати та заповнити в місцях проведення.

Конкурс малюнків «Автомобіль твоєї мрії – 2019»

Малюнок Марії Дмитренко, 14 років. Перемога в третій віковій категорії – діти від 12 до 15 років у 2018 році; Київ

Всі учасники конкурсу розподіляються за наступними віковими категоріями: діти до 7 років включно; діти від 8 до 11 років включно; підлітки від 12 до 15 років включно.

Після закінчення строку проведення конкурсу конкурсні роботи учасників, які були попередньо відібрані виконавцем та які відповідають умовам, що визначені правилами, передаються виконавцеві для подальшого представлення конкурсних робіт членам журі для визначення переможців. До 12 березня 2019 року результати будуть розміщені в місцях його проведення та у глобальній мережі Інтернет на сайті конкурсу.

Конкурсні роботи, що за результатами Конкурсу посіли перші 3 місця у кожній віковій категорії, будуть передані для участі у Всесвітньому конкурсі дитячого малюнка «Автомобіль твоєї мрії – 2019», організатором якого є компанія Toyota Motor Corporation, розташована в Японії. Своєю участю у конкурсі учасник та його законні представники надають організатору/виконавцю згоду передавати його конкурсні роботи, які посіли перші 3 місця у кожній віковій категорії, для участі у Всесвітньому конкурсі.

Учасникам, які здобули перемогу на конкурсі й чиї роботи було відправлено для участі у Всесвітньому конкурсі, та які здобули перемогу на Всесвітньому конкурсі, надається можливість разом з одним із батьків або іншим законним представником здійснити подорож до Японії з оплатою вартості перельоту в обидві сторони. Решта витрат покриваються учасником, його батьками або законними представниками за свій рахунок. Компенсація інших транспортних витрат, а також витрат на проживання тощо, може бути здійснена виключно на підставі окремого рішення організаторів Всесвітнього конкурсу.

Призами конкурсу є: за перше місце у кожній віковій категорії – графічний планшет; за друге місце у кожній віковій категорії – планшет; за третє місце у кожній віковій категорії – 3D-ручка-маркер.

Фото обкладинки: малюнок Георгія Бастажияна, 7 років, переможця у першій віковій категорії – діти до 7 років у конкурсі минулого року; Харків

ВУФКУ. LOST & FOUND

12 вересня Довженко-Центр відсвяткує День українського кіно та своє 25-річчя. У цей день у Центрі відкриють Музей Кіно. Прем’єрна виставка – про ВУФКУ, Всеукраїнське фотокіноуправління.

Це – державна організація радянських часів, яка у 1920-ті роки сформувала успішну українську кіноіндустрію. ВУФКУ об’єднало кіностудії Одеси, Ялти і Києва, розвинуло виробництво, дистрибуцію, рекламу та освіту в сфері кіно, спричинивши справжню кіноманію. Завдяки ВУФКУ українське кіно вийшло на міжнародний ринок — наші фільми показували в Німеччині, Франції, Нідерландах, Британії, США та Канаді. Уклавши угоди з ключовими гравцями індустрії – Kodak, Pathé та Agfa, ВУФКУ стало одним із кіногігантів у тогочасній Європі та вже серед сучасників здобуло славу «українського Голлівуду». Експозиція «ВУФКУ. Lost & Found» та паралельна програма розкриють історію міжнародного успіху організації. Виставка є результатом масштабного дослідження команди Довженко-Центру. Медіатека Довженко-Центру також презентує сайт — перший онлайн-ресурс, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

— Виставка «ВУФКУ. Lost & Found» — перша спроба представити українську культурну революцію 1920-х синтетично, через найбільш релевантне медіа — кіно. Її завдання — не лише реконструювати історію ВУФКУ, а й поставити низку незручних запитань, відповідь на які критично необхідна сьогодні. Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи засвоїти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його «декомунізація»? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? Чи правильно віктимізувати 1920-ті терміном «Розстріляне відродження», ігноруючи очевидні успіхи доби? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них буде неповною без комплексного висвітлення феномену кіно 1920-х, — сказав Іван Козленко, генеральний директор Довженко-Центру.

В експозиції можна буде побачити експонати з провідних українських музеїв та колекції Довженко-Центру. Зважаючи на те, що історія українського кіноавангарду має безліч прогалин: багато творів є незворотньо втраченими, а дещо збереглося лише частково, Довженко-Центр  продемонструє рідкісні кадри фільмів, кінохронік та анімації, унікальні архівні документи та фото, що перенесуть глядача в атмосферу буремних 1920-х.

Щоби доповнити уявлення про феномен ВУФКУ, куратори виставки запропонували сучасним митцям переосмислити втрачені шедеври. Проект поєднав тогочасну та сучасну літературу, музику, дизайн та візуальні мистецтва. До створення експозиції долучилися відомі сучасні автори та авторки: Алла Загайкевич, Георгій Потопальський, Олександр Бурлака, Анатолій Бєлов та група Sensorama, Микола Рідний, Ірина Стасюк, Олексій Нікітін, Олександр Ірванець, Антон Санченко, Тетяна Малярчук, Наталка Сняданко, Ірина Цілик. Кураторська група: Станіслав Мензелевський, Анна Онуфрієнко, Олександр Телюк.

— Це музей, що розповідатиме про магію кіно і хімію його взаємодії із чуттями глядача. Ми хочемо ризикнути створити музей, динамічний, як саме кіно, – адже воно куди більш вільне, ніж інші мистецтва, у доланні часових, просторових, мовних чи фізичних кордонів. Простір-трансформер Музею в Довженко-Центрі якнайкраще придатний для оприявнення ідей – мінімум дизайну, максимум свободи. Його головний предмет збереження та дослідження: образи, ідеї, конструкти, стереотипи, явища, феномени, відображені в кіно. Його призначення – стати простором комунікації і взаємодії, в якому глядач зможе пізнавати себе і рефлексувати через кіномистецтво. Ми бачимо наш Музей у найширшому сенсі доступним для різних людей, – яких об’єднує захоплення чарами кінематографії, — розповіла Олена Гончарук, керівниця Музею кіно Довженко-Центру.

Нагадаємо: ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922 – 1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними: без однієї чи кількох частин.

Економічна успішність, культурна автономія та інклюзивна кадрова політика дозволили ВУФКУ долучити до своєї діяльності найяскравіших митців, режисерів, операторів, сценаристів, критиків свого часу і стати міжнародною авангардною платформою для інтердисциплінарних експериментів. Серед них, зокрема, Дзиґа Вертов, Михаїл Кауфман, Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Василь Кричевський, Данило Демуцький, Петро Чардинін, Лесь Курбас, Михайль Семенко, Юрко Тютюнник, Юрій Яновський.

Після 1929 року утиски, численні звинувачення у буржуазному націоналізмі, формалізмі та інших неприпустимих «збоченнях» призвели до підпорядкування доти незалежного ВУФКУ загальносоюзному концерну «Союзкіно» з перетворенням його на регіональну філію. Багатьох діячів ВУФКУ у наступні роки було репресовано, фізично знищено, а ті, кому вдалося емігрувати, інтегрувалися в кіноіндустрію різних країн і стали частиною їхньої історії. 

Відтоді означники «радянський» і «російський» надовго стали синонімами, переважну частину української кіноспадщини 1920-х вивезено до Москви, а найкращі твори українського кіно цього періоду ввійшли в міжнародний обіг під означенням «російський авангард». Пошук втрачених кіноскарбів 1920-х і введення їх в науковий обіг важливі не лише самі по собі, а й як метод віднайдення європейської та урбаністичної ідентичності української культури та відновлення історичної пам’яті.  Саме тому в рамках виставки «ВУФКУ. Lost & Found» важливим спецпроектом є краудфандингова кампанія медіатеки Довженко-Центру, покликана підтримати дослідження і повернення в Україну фільмів із закордонних кіноархівів. 

Відкриття експозиції: 12 вересня о 19:00. Вхід вільний. Виставка працюватиме до 22:00. 1 і 5 поверхи Довженко-Центру. 20:00 Кіноперформанс «Нариси радянського міста» (1929) з новим саундтреком наживо гурту DZ`OB (вхід за квитками). 

ВУФКУ. LOST & FOUND
13 вересня – 01 грудня 2019
Графік роботи виставки:
12:00 – 20:00
Вихідні дні – понеділок, вівторок.
Вхідний квиток – 80 грн., пільговий – 50 грн.
Виставковий простір доступний для людей з інвалідністю.
Пільговий квиток – школярі з 11 років, студенти та пенсіонери за наявності дійсного посвідчення.
Вхід вільний для співробітників музеїв, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.

За інф. Довженко-Центру

burlaka

17 липня в Одесі, у Грецькому Фонді Культури відбудеться відкриття виставки «Крихка пам’ять. Фотоархів Леоніда Бурлаки». Це експозиція за матеріалами фотоархіву відомого українського кінооператора. Під час відкриття виставки відбудуться зйомки частини документального фільму з однойменною назвою.

Виставка є частиною міждисциплінарного проекту Fragile Memory / Крихка пам’ять. Він включає документальний фільм та наукове дослідження. Частина виставки експонувалася в Києві 2018 року та в Кракові в рамках Краківського міжнародного кінофестивалю в травні/червні 2019. Цього року в рамках Одеського Міжнародного Кінофестивалю, який наразі триває, автори покажуть розширену, спеціально підготовлену колекцію, що складається з унікальних матеріалів. 

Як повідомляють куратори проекту, Ігор Іванько, кінооператор, і Вікторія Мироненко, кандидат мистецтвознавства, дослідник фотоархіву, у березні 2017 року в Одесі випадково знайшли фотоархів Леоніда Бурлаки. Частина фотоархіву була в дуже поганому стані, а спосіб збереження був не схожий на той, що зазвичай використовував Леонід Бурлака. Деякі плівки були пошкоджені, розірвані та збереглися лише частково.
 

 
Під час процесу дигіталізації плівок було встановлено, що архів датований 1964 роком та складається з декількох серій: фотографія, що ілюструє повсякденність студентів ВГІКу, фотографічні експерименти з формою, документація знімального процесу.
 
Руйнація емульсії, яка на деяких фотографіях часткова, а в інших випадках повністю знищує зображення – це пряма метафора людської пам’яті. Пам’ять руйнує зайве або болісне, залишаючи тільки фрагменти, які ще іноді можна прочитати на зображеннях, що майже повністю зникли. Ця знахідка поставила одразу багато запитань: чому частина особистих фотографій митця потрапила в статус «захованого зображення» та довгі роки зберігалася окремо від основного архіву? Чи може приватна історія розповісти більше, ніж просто біографію?
 
Нагадаємо, Бурлака відомий, зокрема, операторською роботою в картині «Місце зустрічі змінити не можна» (1979). 
 
Вхід на відкриття експозиції 17 липня в Одесі, у Грецькому Фонді Культури, є вільним. Початок – 18.00. Виставка триватиме з 15 до 26 липня. Понеділок-п’ятниця: 10.00-17.00 Субота: 10.00-13.00.
 
Кадр з фільму _Чужий__opt

25 травня Довженко-Центр розпочне мультидисциплінарну програму заходів – кінопокази, виставку та концерт. Так заклад пропонує кіноманам відсвяткувати ювілей стрічки «Чужий», яка вийшла на екрани 40 років тому – у 1979 році. 

Побувати на виставці про фільм «Чужий»

30 травня у холі Довженко-Центру відкриють ретроспетивну виставку «АЛІЄНація: ретроспектива Ганса Рудольфа Ґіґера» (1940-2014), який створив візуальний концепт та істоту Чужого з однойменного науково-фантастичного фільму за режисурою Редлі Скотта. В експозиції будуть оригінальні роботи митця – 32 графічні твори та 7 скульптур 1960-2000-х років. Куратори виставки: Марко Вітціґ, Швейцарія, Мирослава Хартмонд, Україна, Кароль Глаузер Піду, Швейцарія.

Глядачі побачать «Біомеханоїди» 1960-х, «Трип-Тихон» 1970-го, біомеханічні пейзажі 1970-х, енциклопедичний автопортрет 1976-го, ранній концепт-арт для нереалізованого фільму Алехандро Ходоровського «Дюна» та для фільму «Чужий». Серед найбільш вражаючих робіт – двометрова скульптура «Чужого». Твори надано музеєм Г.Р. Ґіґера (HR Giger Museum) у Грюєрі, Швейцарія, що був заснований самим художником 1998 року. 

– Неординарний і пограничний, унікальний і тривожний світ швейцарського художника Г.Р. Ґіґера веде нас далеко від казкової ідилії «Хайді» і зелених пасовищ чистої і впорядкованої Швейцарії. Тим не менш, він повністю є частиною швейцарського культурного ландшафту. Завдяки роботі Г.Р. Ґіґера і цієї виставки ми представляємо інший аспект Швейцарії, ймовірно, менш традиційний, але так само важливий для її ідентичності та її впливу – альтернативної, інноваційної та візіонерської Швейцарії, – сказав Гійом Шойрер, Надзвичайний і Повноважний Посол Швейцарії в Україні.

Більше про митця та його творчість відвідувачі виставки дізнаються з документального фільму «Темна Зірка: Світ Г.Р. Ґіґера» – Dark Star: H. R. Gigers Welt, 2014, режисерки Белінди Саллін, та з кінолекторію Довженко-Центру, що покаже фільми 1960-1980-х років, знятих за життя митця та за його участі. 

У рамках виставки Довженко-Центр запланував паралельну програму, перші події якої відбудуться 30 травня: спеціальний музичний перформанс, натхненний Г.Р.Ґіґером, від Українського Імпровізаційного Оркестру під керівництвом Дмитра Радзецького розпочнеться о 18.00. Лекція Марко Вітціга, куратора HR Giger Museum і особистого друга Г.Р. Ґіґера, розпочнеться о 19.00. Програма може оновлюватися. 

– Проектом про Г.Р Ґіґера ми розпочинаємо регулярну виставкову практику у Довженко-Центрі –  це новий вимір нашої роботи, який невдовзі розвинеться в просторі Музею кіно. Восени він відкриється масштабним проектом «ВУФКУ: Lost&Found. Українська кінореволюція 1920-х». Тим часом нам надзвичайно приємно разом із партнерами втілити міжнародну музейну виставку. “АЛІЄНація” –  міждисциплінарний проект, що демонструє багатовимірність легендарного митця, який суттєво вплинув на кінематограф другої половини ХХ ст., – розповів про виставку гендиректор Довженко-Центру Іван Козленко.

Виставка триватиме в Довженко-Центрі до 30 червня. Години роботи: 12:00 – 20:00, вихідний – понеділок. Вартість квитків можна дізнатися в Довженко-Центрі. Вхід вільний для співробітників музеїв, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.

Подивитися легендарний фільм «Чужий» на КМКФ «Молодість»

27 травня о 19:30 відбудеться показ відреставрованої версії легендарного фільму «Чужий» з українськими субтитрами в рамках програми кінофестивалю «Молодість». Цей фільм змінив сприйняття фільмів жахів та наукової фантастики. Завдяки йому Ґіґер став лауреатом премії «Оскар» за найкращі візуальні ефекти. На цьогорічній «Молодості» також відбудеться показ американської документальної кінокартини «Пам’ять: як з’явився «Чужий»» режисера Александра О. Філіппа. Фільм розкриває  містичні джерела, на яких базується концепт «Чужого»: єгипетську та грецьку міфології, андеграундні комікси, мистецтво Френсіса Бекона та Ґіґера. Показ відбудеться в столичному кінотеатрі «Київ».

Послухати гурт The Young Gods, який співпрацював з Г.Р. Ґіґером

Концерт швейцарського рок-гурту The Young Gods, який заплановано як один з заходів програми, присвяченої 40-річчю фільму «Чужий»відбудеться в Києві 2 червня. Музичні твори цього індустріально-рокового гурту стали ідеальним саундтреком наживо для фільму Swiss Made 2069, співрежисером якого був Г.Р. Ґіґер.The Young Gods є одним із найвпливовіших та інноваційних європейських музичних гуртів за останні 30 років. Їхня творчість інспірувала багато знаменитих музикантів, на кшталт Pitchshifter, Mike Patton, Sepultura,The Edge (U2), Devin Townsend, Ithak, Econoline Crush та навіть Девіда Бові. Група The Young Gods була заснована у Швейцарії у 1985-му і відтоді  випустила 12 студійних альбомів. В українській столиці гурт презентує новий альбом Data Mirage Tangram, реліз якого відбувся у лютому цього року. Київ стане одним із 50 європейських міст міжнародно концертного туру гурту.

the-young-gods-the-young-gods-1-c-mehdi-benkler_422856

The Young Gods уперше виступатимуть в Україні

– Уперше в історії цей альбом став результатом винятково колективної роботи, – відмітив фронтмен The Young Gods Франц Трейхлер. На думку музыкантів, Data Mirage Tangram має бути збережений у якості основного альбому The Young Gods і доповнити їхній спільний ДНК.

Відвідати виставку «Camera Obscura. Ґіґер та фотографія. 1950-1960-ті»

30 травня – 12 червня в галереї Triptych: Global Arts Workshop відбудеться виставка «Camera Obscura. Ґіґер та фотографія. 1950-1960-ті». Виставка працюватиме щодня з 11.00 до 19.00, вхід вільний.

За інф. Довженко-Центру

kyivklezmerfestival

оновлено

Настя, Лєра, Саті, Аня, Даша та Діана вибігли з зали Національної Спілки письменників України і захоплено розглядали дивовижні інтер’єри унікального будинку, у якому знаходилися. Справді, якщо ти, як і ці дівчатка, звичайний київський школяр дев’яти, одинадцяти, дванадцяти та чотирнадцяти років, то навряд чи вівторковим травневим вечором раптом матимеш змогу споглядати всю цю унікальну красу колишнього «маєтку Лібермана». А дівчата побували тут як звані гості. Адже вони є авторками художніх робіт, які цього вечора виставлялися в залі урочистостей НСПУ.  

Підліткові роботи, які склали цілу експозицію «Місто маленьких людей», сьогодні, 7 травня, демонструвалася під час творчої акції «Шолом Алейхем, Києве!» у рамках Міжнародного фестивалю сучасної клезмерської музики та єврейської культури Kyiv Klezmer Fest – 2019. Ілюстрації та графіку створили вихованці гуртка «Декоративна графіка» народного художнього колективу студії образотворчого мистецтва столичного Центрального Палацу дітей та юнацтва.

kyivklezmerfestival

Роботи з експозиції, створеної тінейджерами. Фото: Тінкор

Дівчата разом зі своїми батьками приїхали до НСПУ представити свою виставку, подивитися виступи єврейських творчих колективів та послухати розповідь про єврейського письменника Шолома Рабиновича, відомого під ім’ям Шолом-Алейхем. Адже цього року поціновувачі його творчості святкують 160-річчя від дня його народження. Про його творчість дітям та дорослим розповіли Юлія Смілянська, відома києвознавиця, директорка київського Інституту юдаїки, та письменник Григорій Фалькович.

– Дуже пізнавально! – поділилися з «Тінкором» Саті, ЛєраНастя, Даша, Діана та Аня. – Ми дізналися багато нового! Ще дуже сподобався інтер’єр будинку – усе: стелі, камін, стіни… Дуже гарно!

Як розповіла керівниця їхнього гуртка, викладачка КПДЮ Світлана Елланська, дівчатка побувають у дивовижному приміщенні Національної Спілки Письменників ще: у червні тут планують провести пленери для гуртківців.  

За словами Світлани, тінейджери змогли познайомитися з єврейською культурою, зокрема, архітектурою, коли працювали над роботами для сьогоднішньої виставки. Вона є частиною багаторічного проекту «Шляхетні хроніки», присвяченого видатним особистостям, які проживали та проживають на території України та поза її межами: митцям, художникам, архітекторам, винахідникам, історичним діячам.

Київські підлітки-художники представили виставку своїх робіт на відкритті фестивалю єврейської культури || НСПУ

Творчі роботи гуртківців КПДЮ. Фото: Тінкор

Зокрема, гуртківці дослідили архітектуру столичних пам’яток, які пов’язані з відомими єврейськими іменами та єврейською історією в Україні. Допомагав їм у цьому фаховий екскурсовод. Першим етапом роботи над виставкою стали екскурсії єврейськими кварталами Києва та пленери, відвідування музею Шолом-Алейхема. На другому етапі –  під час студійної роботи – діти допрацьовували натурні замальовки та створили ілюстрації до творів письменника. Створення виставки тривало понад півроку. Батьки гуртківців також підтримали своїх дітей у цьому пізнанні й розповіли «Тінкору» про захоплення від набутого досвіду.   

Юним художникам проект дав змогу зануритися в атмосферу сецесійного Києва. На малюнках тінейджери зобразили архітектурні пам’ятки, сюжети з творів єврейської літератури. І разом із викладачкою хвилювалися, коли представляли свої твори представникам єврейської громади, які відвідали захід, журналістам та письменникам. 

Цього вечора також можна було подивитися виставу «Шолом алейхем, Києве!» від театрального проекту «Studio Ш-А!», за ідеєю Ірини Климової й із режисурою Олександри Моржевської, Марата Страковського. У ролях виступили Олександра Моржевська, Владлен Портніков та Анатолій Шенгайт. Вистава – театралізовані читання – заснована на творах Шолом-Алейхема та спогадах його рідних і друзів.

Також на заході звучали єврейські пісні – у виконанні Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім. Л. М. Ревуцького.

Нагадаємо, що вперше виставку дитячих робіт «Місто маленьких людей» представили в Києві 2 квітня у приміщенні бібліотеки ім. Ошера Шварцмана. Організатори – Київський Палац дітей та юнацтва, Центр творчих ініціатив Київської єврейської громади, Музей історії Десятинної церкви.

Також нагадаємо: у лютому Світлана Елланська перемогла в ІІ міському етапі Всекраїнського конкурсу майстерності педагогічних працівників закладів позашкільної освіти «Джерело творчості» у номінації «Керівник гуртка – 2019».

Долучайся до TeenCorr в інстаграмі та у фейсбуці!

interview || «За мотивами моєї власної історії» || Режисер Альона Алимова – про новий фільм «Цабр» і подорожі Ізраїлем

konkurs-ya-ukraina

У четвер, 11 квітня, стартував Всеукраїнський конкурс плакатів «Я – Україна!». На думку організаторів, конкурс сприятиме підвищенню обізнаності дітей та підлітків щодо пріоритетів національних інтересів України, визначених інтеграцією у євроатлантичний безпековий простір. Конкурс відбувається за сприяння Міністерства освіти та науки України, Міністерства молоді та спорту України, Державної бібліотеки для юнацтва України, Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, пройде у два етапи, триватиме до 22 червня 2019 року.

У конкурсі плакатів можуть узяти участь діти та молодь 6–19 років. Визначатимуть 3 переможців у 3 вікових категоріях: 6–9 років; 10–15 років; 16–19 років.

konkurs-ya-ukraina

Конкурсний малюнок учасниці

На першому етапі, 10 квітня–31 травня, учасники подаватимуть роботи у форматі PDF на електронну пошту. На другому – 1 червня – 22 червня – лауреати, визначені журі, подадуть оригінали робіт. Щодо техніки виконання плаката обмежень немає.

Оголосять і нагородять переможців 22 червня 2019 року у конференц-залі Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого в Києві. За результатами Конкурсу проведуть виставки плакатів учасників. 

Роботи учасників конкурсу минулого року можеш подивитися тут.

Більше про умови та участь у конкурсі дізнавайся в Положенні.

Нагадаємо: 11 квітня у Державній бібліотеці України для юнацтва в Києві завершилася виставка дитячого плаката. На ній були представлені 30 найкращих робіт лауреатів Всеукраїнського конкурсу плаката «Я-Україна!»-2018. На конкурс з усієї України надійшло 918 робіт від учасників 6-19 років.

Фото обкладинки: конкурсний малюнок учасниці

Виставка «Великі зблизька»: портрети письменників, намальовані дітьми || Центральна бібліотека ім. Т.Г. Шевченка для дітей у Києві

У Центральній бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка для дітей у Києві триває виставка «Великі зблизька» – портрети, створені дітьми. На 28 портретах зображені відомі письменники-класики. Портерти були створені столичному Палаці дітей та юнацтва, у гуртку «Живопис» – під керівництвом Дмитра Дорогостайського. Діти працювали над проектом понад 5 місяців.

На виставці відвідувачі побачать портрети Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Микола Гоголя, Івана Андрусяка, Сергія Жадана, Сашка Дерманського, Катерини Штанко та інших письменників. Портрети виконані у живописній техніці: гуаш, акварель, також є графіка: олівець, пастель. 

shevkyivlib

Київські діти та підлітки намалювали портрети письменників. Фото: сторінка shevkyivlib у фейсбуці

Виставка працюватиме до 6 квітня за адресою бібліотеки: проспект Перемоги, 25А. Вхід вільний.

Нагадаємо: виставка відбувається у рамках проекту «Митець incognito» на арт-платформі Центральної бібліотеки ім.Т.Г.Шевченка для дітей м.Києва. Проект стартував 2017 року.

За інф. бібліотеки ім.Т.Г. Шевченка для дітей

Фото:  бібліотека ім.Т.Г. Шевченка для дітей

interview || Письменниця Ірина Мацко: «Коли люди стають дорослими, їм здається, що вже можуть учити підлітків, як жити!»

dpsscn.gov.ua

11 березня Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області розпочало конкурс малюнків для дітей. Він відбуватиметься до 29 березня включно. Узяти участь у конкурсі можуть діти 6 – 13 років з Чернігівської області. Імена переможців оголосять 5 квітня 2019 року.

Чиновники пропонують дітям намалювати роботи на теми «Як придбати якісний товар», «Які права має споживач». Конкурсні малюнки можна передати особисто, через уповноважених осіб, поштою чи кур’єрською службою за адресою: каб. 202, вул. Коцюбинського, 41-А, м. Чернігів, індекс 14000, Головне управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області, із позначкою «На конкурс».

Переможців пообіцяли відзначити грошовою премією. Організатори передбачили призові місця для дітей 6-10 років та 11-13 років. У кожній віковій категорії передбачені нагороди: 1 місце – 500 грн.; 2 місце – 300 грн.; 3 місце – 200 грн.

За інформацією можна звернутися за телефоном (0462) 678-200, (099) 721-91-16.

За інф. Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області

Дитячий малюнок на обкладинці: з fb-сторінки Держпродспоживслужби в Чернігівській області 

«Цвет Насилия» || Фотопроект о насилии на почве расовой ненависти

За минувшие 6 лет, с 2012-го года, в России произошло более 2-х тысяч преступлений на почве расовой ненависти. 30% из них закончились летальным исходом для жертв. И это только зарегистрированные случаи.

Данные, которые опубликовал информационно-аналитический центр Сова, потрясли питерского фотографа-документалиста Сергея Строителева. И теперь он работает над книгой «Цвет Насилия» – в рамках долгосрочного фотопроекта о проблеме насилия на почве расовой ненависти.

Книга выйдет в свет в июле 2019 года. Она будет 200-страничной, в нее войдет до 100 авторских фотографий. Поддержать кампанию Сергея Строителева и выпуск книги вы можете, собрав 220 тыс. руб. для покрытия типографских расходов, издательской подготовки, разработки дизайна издания. Принять участие в сборе можно здесь

Sergei Stroitelev

Сергей работает над этим проектом уже несколько лет. Изучая тему, сначала он встретился с жертвами насилия на почве расовой ненависти, мигрантами из Африки и Азии, проживающими в Москве и Подмосковье, людьми, которые столкнулись с жестокостью со стороны местных жителей. Записал их монологи и снял портреты.

«Я нашел героев через самую крупную НКО в России, занимающуюся проблемой дискриминации мигрантов в нашей стране. Выражаю огромную благодарность героям моей истории за смелость и честность», – отметил Сергей в описании кампании по сбору средств для издания книги.

Затем, по его словам, Сергей занялся исследованием психотипа нападавших.

«По сути, сделав работу правоохранительных органов, со слов жертв я спроектировал фотороботы преступников и отдал изображения на анализ квалифицированному специалисту – психотерапевту Лине Егоровой, которая составила их психологические портреты. В книге будет детально рассказано о методике подобных анализов», – рассказал Сергей.

Также Сергей Строителев посетил места в Подмосковье, где происходило наибольшее количество нападений в соответствии со статистикой, собранной НКО, во временной отрезок с 19 до 23 часов – время, которое считается самым неблагоприятным для мигрантов. На полупустых улицах Сергей подходил к незнакомцам, местным жителям, спрашивал об их отношении к мигрантам и делал их портреты. Все эти материалы войдут в книгу, которая готовится к публикации.

Сергей уже представил проект на нескольких конкурсах. «Цвет Насилия» стал победителем конкурса Debuts 2018, организованного doc! photo magazine; получил гран-при конкурса «Неслучайный Свидетель 2017» Воронежского Дома Прав Человека; вышел в финалисты конкурса Hellerau Photography Award 2016.

Sergei Stroitelev

Фото: Sergei Stroitelev

Работы из «Цвета Насилия» были показаны на выставке победителей конкурса Debuts 2018 в рамках фестиваля фотографии Vintage Photo Festival, Быдгощ, Польша, в октябре этого года; на выставке победителей конкурса Debuts 2018 в рамках фестиваля фотографии Festiwal Fotografii W Ramach Sopotu, Сопот, Польша, в сентябре; на выставке победителей конкурса Debuts 2018 в рамках фестиваля фотографии Lodz Fotofestiwal 2018, Лодзь, Польша летом; на выставке победителей конкурса Неслучайный Свидетель 2017, Открытое Пространство, Санкт-Петербург в мае-июне; на выставке победителей конкурса «Неслучайный Свидетель» 2017 в рамках Международного Фестиваля Прав Человека «Город Прав», Воронеж, Россия в июне 2017; на выставке финалистов конкурса Hellerau Photography Award 2016, Дрезден, Германия, в марте 2017 года.

В описании  кампании Сергей подчеркнул, что издание книги на русском языке позволит заявить о проблеме громче. Публика увидит фото жертв нападений и прочитает и услышит их истории. Это поможет осознать проблему, принять ее и попытаться найти пути решения.

Sergei Stroitelev

Сергей Строителев сегодня сообщил на своей странице в соцсети, что меньше чем за сутки зрители уже собрали 6% от общей суммы кампании по сбору средств на книгу. Можно присоединиться и поддержать проект Сергея.

– Ксенофобия и насилие на её почве – штука интернациональная, у нас этого тоже хватает, – поделился своей точкой зрения насчет значимости проекта киевский фотожурналист Александр Кузьмин. –  Ну а я расшарил информацию не только для фотографов: эта тема, по моему мнению, важна в принципе. А нашим фотографам, в массе своей, и мне в частности, не хватает ни разнообразия языка, ни умения подойти к теме хоть чуть глубже. У Сергея всё это есть, я за ним давно слежу. Книга – хороший пример, как можно интересно проработать тему. По поводу книги: проект исследует насилие на почве ксенофобии с разных позиций. Он о жертвах рассказывает, и пытается исследовать психотип нападавших, а также говорит о местах с высокой концентрацией насилия. И это визуально мощно сделано. Мне это сейчас близко, я хочу исследовать тему человеческой агрессии и насилия в целом, в разных аспектах, вместе с тем, ощущаю недостаток визуального языка и необходимость подтянуть навыки.

Напомним: Сергей Строителев, известный фотограф из Санкт-Петербурга, Россия, родился в 1985 году в Ленинграде. Учился на Факультете Фотокорреспондентов им. Ю. Гальперина в 2012-2014 годах. Основные интересы – проблемы современного общества: социальная дискриминация, миграция, насилие на почве расовой ненависти, смертельные заболевания, которые Сергей исследует с помощью различных визуальных языков. Сергей Строителев работает в России и Азии, сотрудничая с различными НКО: Red Cross, Doctors of the World и другими, изданиями National Geographic, «Вокруг Света», Bird in Flight, «Такие Дела», Meduza, Vice. Преподает фотографию и является автором курса «Фотография без cтереотипов» в академии «Фотографика» в Санкт-Петербурге. Лауреат международных и российских конкурсов, в том числе, обладатель гранта Luis Valtuena Humanitarian Photography Award 2016 от организации «Врачи Мира» за серию «Дом Света» о Санкт-Петербургском Дестком Хосписе, победитель Istanbul Photo Awards 2018 в номинации Daily Life, победитель Debuts 2018 Photocontest, организованного Doc! Photo magazine, прочих.

Teencorr

 Автор фото: фейсбук Sergei Stroitelev

 

Karavan Kids Fest-one

У дитячому фестивалі Karavan Kids Fest, який відбудеться в Києві 9 червня, візьмуть участь вокальні, хореографічні колективи, ансамблі, сольні виконавці, шоу-групи, театри мод. У рамках фесту відбудеться конкурс дитячої творчості. Місце, де відбуватиметься фестиваль, стане простором, у якому глядачі й гості побачать юних художників, моделей, показові виступи спортивних і танцювальних колективів, а також справжнє дефіле юних зірок.

Фестиваль-конкурс проводиться у номінаціях: хореографія, вокал. Діти, які танцюють, зможуть представити свої навички за напрямками класичний танець і сучасна хореографія: соло, пара/дует, малі форми, ансамблі. Співаки продемонструють естрадний і академічний вокал, народний спів соло, у дуетах, в ансамблях.

Усі заявки розподіляються за 4 віковими групами: від 5 до 16 років. Для академічного вокалу кожен учасник має надати програму виступу до 3,5 хвилин. Для участі в конкурсі необхідно ознайомитися з умовами, підібрати яскравий репертуар.

KaravanKidsFest

Під час Karavan Kids Fest відбудеться змагання дитячих театрів мод. А юні моделі конкуруватимуть за титул «Найкраща Юна Модель України 2018». Учасники отримають корони, стрічки, дипломи, пам’ятні подарунки від партнерів заходу.

У рамках фестивалю відбудеться відкриття виставки Міжнародного Конкурсу дитячого малюнка ArtKidsEurope. Тема – «Мій фантастичний світ» – надає можливість розкритися уяві юних художників, які зможуть представити на конкурс свої роботи, виконані в різноманітних техніках. Учасником конкурсу може стати кожен митець від 4 до 17 років.

KaravanKidsFest

«Наше завдання – показати все різноманіття творчості і розповісти про образотворче мистецтво як ефективний метод візуального мислення. У залежності від віку автора, роботи будуть представлені у восьми номінаціях. Техніка –  вибір юного художника. Обов’язковою умовою є папір, на якому виконана робота», – сказала Олена Ріедик, голова конкурсного комітету ArtKidsEurope.

Роботи на художній конкурс можна надати до 7 червня. Це мають бути твори дитячого образотворчого мистецтва: малюнки, виконані в різних техніках на папері формату A3, приймаються без рамок. Роботи обов’язково мають бути виконані на папері фабрики-спонсора, папір надається. За кожну конкурсну роботу сплачується внесок. Як подати роботи на мистецький конкурс, докладніше можна дізнатися на сторінці заходу в соцмережі

Оцінювати роботи буде компетентне журі разом із представником італійської фабрики-виробника паперу для творчості. На переможців конкурсу чекають сертифікат про участь, призи, а також подальша участь в художніх конкурсах в Австрії та Італії в 2019 році. У кожній віковій номінації буде складено підсумковий каталог робіт з описом, у якому буде розказано про учасника та його техніку.

Роботи, що візьмуть участь у нинішньому конкурсі в Києві, експонуватимуться на Міжнародній виставці у австрійському Відні в листопаді. Осіння виставка буде організована спільно з австрійськими художніми школами.

Фестиваль відбудеться за підтримки «ArtFundation International». Початок заходу – о 10-00. Щодо заявки на участь у фесті можна звернутися до куратора Юлії: (095) 824 09 99. Щодо прийому робіт на ArtKidsEurope: (068) 792 13 50, artkids2018@gmail.com

 

Виставка «Вишитий Кобзар» Івана Рябчука і конкурс творчих робіт школярів. У столиці відбулося свято «Зерна доброти»

# Деякі роботи унікального ірпінського художника Івана Рябчука

18 травня столичні бібліотекарі презентували творчість своїх читачів на Всеукраїнському літературно-мистецькому святі «Зерна доброти», яке відбулося в Київському планетарії.

У святі взяли участь працівники бібліотечної системи Голосіївського району Києва: співробітники Центральної районної бібліотеки імені Миколи Некрасова, бібліотек для дітей: №15, №142 та бібліотеки імені Василя Симоненка.

Від бібліотеки №15 школярі представили творчі роботи на конкурс. Єлизавета Харченко, семикласниця школи №149, створила картину «Пурпурові вітрила» – за мотивами однойменого роману-феєрії Олександра Гріна. Івана Костюченко, семикласниця зі школи №273, представила свої поробки з квілінгу. Учениця 7 класу СШ №273 Аня Косцова надала на конкурс авторську збірку казок «Пригоди ящірки Ясі». До книжечки увійшли короткі розповіді про незвичайні пригоди. Художні картини створила Анастасія Тернова, шестикласниця зі школи №129. Антоніна Чух, бібліотекар ЦРБ ім. Миколи Некрасова, провела майстер-клас для дітей.  

zerna-dobroty

Співробітники бібліотеки №15 представили роботи школярів зі свого району

Під час свята виступив хор «Сходинки» Софіївсько-Борщагівського НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів» Києво-Святошинського району. Виступ був підготовлений під керівництвом І.М. Якубовської, заслуженої працівниці культури України.

zerna-dobroty

Допомагали святкувати юні співаки з відомого київського дитячого хору

Усі, хто відвідав свято, мали змогу подивитися роботи унікального художника Івана Рябчука. Митець представив виставку «Вишитий Кобзар». Іван Рябчук, музикант за фахом, уже понад 15 років вишиває картини. У його колекції – вже сотня робіт, переважно присвячених Тарасові Шевченку. 

Виставка «Вишитий Кобзар» Івана Рябчука і конкурс творчих робіт школярів. У столиці відбулося свято «Зерна доброти»

Деякі роботи унікального ірпінського художника Івана Рябчука

«З темою Шевченка одразу визначився, це було якесь провидіння, Вища сила підказала. Порив до вишивання зміцнився через синтез мами і Шевченка. Це поєднання, як магнітом, притягло до цієї справи», – сказав пан Рябчук.

За інф.: сайт бібліотеки №15

Фото: бібліотека №15 

vidkrita-nich
До закриття відбору фільмів на кінофестиваль «Відкрита ніч. Дубль 21» залишилося трохи більше місяця. Подати фільм і заповнити онлайн-форму заявки можна на офіційному сайті фестивалю до 15 травня. До участі у конкурсі приймаються ігрові, неігрові та анімаційні стрічки.
 
Фестиваль традиційно стартує в Києві в ніч з 30 червня на 1 липня. До конкурсної програми можна подавати фільми та відео-роботиукраїномовні; двомовні, які відображають сучасну, реально існуючу мовну ситуацію; роботи вітчизняного виробника, якщо іншомовні герої фільму дубльовані або озвучені українською мовою. Хронометраж фільмів та відеоробіт не може перевищувати 20 хвилин. Обов’язкова наявність англійських субтитрів.
 
vidkrita-nicha
 
21 рік поспіль справжні кіномани збираються наприкінці червня просто неба, щоб долучитися до останніх новинок, підтримати одне одного та похвалитися найсучаснішими фільмами. З 2013 року фестиваль проходить на столичному «Арт-причалі», який поєднує в собі дух історії та урбаністичного простору.
 
vidkrita-nicha
 
Нагадаємо: за 20 років роботи фестивалю у складі журі побували понад 100 відомих митців України і світу: Ліна Костенко, Юрій Іллєнко, Оксана Забужко, Сергій Фоменко, Олег Скрипка, Сергій Якутович, Влад Троїцький, Юрій Андрухович, Гжегож Пеньковський, Вірко Балей та багато інших. Фінансування фестивалю здійснюється за рахунок державних установ, громадських організацій, приватної ініціативи, благодійних внесків тощо.
 
До минулорічного фестивалю долучилися представники різних країн: Вірменії, Білорусі, Єгипта, Канади, Придністров’я, Німеччини, Об’єднаних Арабських Еміратів, Польщі, Португалії. У прифронтовій зоні фільми дивилися в Бахмуті, Лисичанську, Мангуші, Маріуполі, Нікольському, Райгородку, Святогорську, Сергіївці, Сєвєродонецьку, Слов’янську, а також у Батурині, Бердичеві, Березані, Білій Церкві, Бобриці, Богуславі, Боярці, Вишневому, Вінниці, Глухові, Дніпрі, Житомирі, Запоріжжі, Івано-Франківську, Кам’янець-Подільську, Кам’янському, Каневі, Каховці, Кривому Розі, Кролевці, Лебедині, Легедзині, Луцьку, Львові, Миколаєві, Нетішині, на хуторі Обирок, в Одесі, Охтирці, Переяслав-Хмельницькому, Полтаві, Прилуках, Ржищеві, Рівному, с. Самчики Хлельницької області, Сковородинівці, Славутичі, Старобільську, Старокостянтинові, Стрию, Студениках, Сумах, Тернополі, Тростянці, Ужгороді, Харкові, Херсоні, Хмельницькому, Черкасах, Чернівцях та Чорноморську.
 
Головну нагороду фестивалю українського кіно «Відкрита ніч. Дубль 20» здобув фільм «Чапля» — десятихвилинна стрічка про історію знайомства хлопця та дівчини під час бігу.
 
Минулого року було презентовано новий символ фесту: паперовий кораблик–орігамі. 
 
Тінкор
 
За інф. оргкомітету фестивалю
 
anastasia-girenkova

26 мая в Киеве начался «Чилдрен Кинофест» – ежегодный международный фестиваль искусства кино для детей и подростков. Во время этого фестиваля ребята могут посмотреть немало интересных, современных и захватывающих мультфильмов и фильмов, созданных в Украине и других странах. 

В создании нескольких фильмов, которые вошли в фестивальную программу в этом году, приняла участие известная украинская актриса Анастасия Гиренкова. С раннего возраста она исполнила множество замечательных ролей в фильмах, которые дети с восторгом смотрели во всем мире.

Знакомься: это Настя!

Из-за детских звездных ролей о ней говорят: «девочка-актриса Украины», хотя Анастасия уже давно известна и своими «взрослыми» работами в кино и на телевидении, и их потрясающим качеством и количеством, и преподаванием. Кроме того, Анастасия – легенда современной украинской «озвучки»: в этой ипостаси она знаменита в роли Кевина в фильме «Один дома», которую озвучила в 1990 году.

Спустя два года, в 92-м, Анастасия сыграла главную роль в ярком и потрясающем украинском фильме «Натурщик», созданном командой звёзд 90-х: режиссером Виктором Василенко и обожаемыми в то время киевлянами известными украинскими актёрами Борисом Романовым и Галиной Опанасенко из Театра Драмы и Комедии на Левом берегу Днепра. Приняв участие в работе над «Натурщиком» наравне с большими профессионалами своего дела, в этом же году Настя озвучила роль Кевина в «Один дома-2». Ролями в «озвучке» Анастасия с большим удовольствием и очень профессионально занимается по сей день – благодаря этой её работе украинцы смогли увидеть немало американских лент. 

Все украинцы, которые любят кинематограф, отлично знают Настю в детских ролях. К примеру, в фильмах 80-х – «Будем ждать, возвращайся», «Маленький грешник», «Племянник». Фильмы с участием Анастасии – визитная карточка актерской работы в детском и молодежном кино.

anastasia-girenkova

“Иванко и царь Поганин”

Каждый ребенок и подросток помнит ее по ролям в фильмах для детей. Например, в «Иванко и Царь Поганин» Анастасия сыграла Повитрулю, и эта роль в 80-х годах сразу же сделала её одной из самых популярных девочек-актрис Украины. В 85-м Настя снова появилась на экране в роли Яны в ленте «Большое приключение», позже – во многих других фильмах. В 90-х годах украинцы видели Настю в нескольких ролях в разных постановках столичного театра Юного зрителя на Липках.  

anastasia-girenkova

“Будем ждать, возвращайся”

Анастасия Гиренкова – актриса, которая удивляет и захватывает зрителей глубиной и мощностью многих своих ролей и скрупулезным, выверенным, серьезным и очень профессиональным подходом к каждой работе. Как актрису ее создавала и выращивала сама жизнь – украинская реальность разных периодов в переходе от постсоветского кино к современному. Насте пришлось прочувствовать весь этот «дух времени», развиться в нем, впитать лучшее из традиций и опыта украинского кино и на основе всей этой удивительной, разнообразной, ошарашивающей базы создать свои собственные роли.

Вдумчивый актёр может всё

Анастасия – невероятно смелая и решительная актриса: кого она только не играла! Иногда в этой смелости она даже эксцентрична: может взяться за самую неожиданную роль, создать такой образ, на который многие другие не осмелились бы. Или реализовать перед камерой такой подход, который другим бы и в голову не пришел. Актерское мастерство само бегает за ней по жизни: Анастасия одним может казаться требовательной и сильной, другие увидят ее легкой и романтичной. Такой природный темперамент – мечта актёра, и Насте повезло. А ещё с самого детства, уже более 30 лет, Анастасия аккумулирует удивительный опыт общения с кинопрофессионалами, знаменитыми актерами и режиссерами прошлого. Она столько умеет и столько знает об украинском кино, что иногда кажется, что так просто не может быть. Но так есть. 

anastasia-girenkova

“Большое приключение”

Анастасия живет по принципу «быть знаменитым некрасиво», и актерское мастерство для нее – не развлечение, а серьезный труд. Но в институте и на киностудиях ей посчастливилось учиться у самых лучших профессионалов, которые передали ей знания и секреты мастерства. Потому и вышло так, что сейчас Настя – «носитель» профессиональных традиций и редкой информации об украинском кинематографе.

anastasia-girenkova

“Дубровский”

Анастасия – одна из немногих молодых актрис, которой свойственны действительная глубина понимания актерского мастерства и уникальный опыт, которые она очень успешно реализует в своем творчестве. Все знают: чтобы хорошо сыграть простое и суметь показать суть, нужно много опыта и глубины, способности прочувствовать и понять сложное. А ещё – знаний, как быть ёмким и выдать зрителю лишь самое главное. Поэтому так интересно наблюдать за Настиной работой в простых ролях. Ведь в кино Настя – с детства, и может в нем всё, ну или почти всё. И, в отличие от «актеров одного амплуа», она никогда не пугалась ни сложных драматических ролей, ни эпизодических, ни комедийных. Так что, если ты оказался на ее мастер-классе, и Анастасия поделилась с тобой своими знаниями и навыками, считай, тебе мега повезло: от нее ты узнаёшь многое об украинском кино минувших 30 лет. 

anastasia-girenkova

Анастасия Гиренкова на фотосессии

Новые работы уникальной «девочки-актрисы» ты можешь увидеть на фестивале «Чилдрен Кинофест-2017». В программе феста – фильмы, в которых Анастасия озвучила главные роли: «Молли Мун и волшебный учебник гипноза», «Жизнь Кабачка», «Маленький монстр» и «Вперед, в школу». Вот так на твоих глазах создается история украинского кино! Приходи смотреть!

Тинкорр

ivan-kozlenko-teencorr

Щоб люди могли дивитися кіно, його потрібно створювати, показувати, популяризовувати та зберігати. А оскільки кінематограф у будь-якій країні є складовою культури певного народу, його ще можна й потрібно вивчати, робити наукові спостереження, висновки та узагальнення, оформлювати їх у доповіді, монографії, публікації, презентації. Тобто, створення, зберігання, вивчення кіно, його популяризація – все це процеси, якими займаються люди, спеціалісти в своїй справі. Ці люди об’єднані в безліч організацій, які підпорядковуються державі, суспільству, або є приватними. Вони складають кіноіндустрію країни.

dovgenko-tsentre

Оновлений кіноархів Довженко-Центру. Фото: Тінкор

В Україні перші круті мультиплекси стали будуватися на початку нульових. Нарешті українцям стало де дивитися кіно. А як з’явилося де дивитися, як відродився кінопрокат, то й знімати стали більше, і про питання популяризації замислилися, і про збереження фільмів… Кіноіндустрія почала відроджуватися. Але до того було понад десятиліття розрухи, порожніх кінотеатрів, побудованих ще за СРСР – застарілих, вже немодних, мерзлих, із дермантиновими обшарпаними кріслами, старими екранами, без будь-якого сервісу. Режисери не могли знайти коштів на зйомки, бо показати готовий фільм було ніде. Актори масово сиділи без роботи або працювали тільки в театрах. Таке відбувалося в 90-ті роки.

Через те, що за радянських часів «центром» країни була Москва, вихідні матеріали усіх фільмів, знятих в Україні, відправлялися на зберігання до Всесоюзного державного фонду кінофільмів СРСР, а не до Києва. Національний центр Олександра Довженка як майбутній український державний кіноархів створили 1994 року, обговорювали можливість його розташування на столичній кіностудії Довженка, але за п’ять років об’єднали його з держпідприємством «Київська кінокопіювальна фабрика», яка за радянських часів виробляла кінокопії для всіх республік тодішнього Союзу, а з його розпадом практично втратила замовлення й потребувала реформування.

dovgenko-tsentre

Незабаром – відкриття книгарні на першому поверсі Довженко-Центру. Фото: Тінкор

Зараз Національний центр Олександра Довженка працює не тільки як державний кіноархів і не лише веде наукову діяльність щодо кіно, але й формується як модний культурний кластер української столиці, з озером, великим парком та ВДНГ по-сусідству. Сюди дуже зручно діставатися на відпочинок прямою маршруткою з Троєщини, Лісового, Дарниці, Русанівки та Березняків, з центру – також маршрутним таксі або пішки, з будь-яких інших районів міста можна просто доїхати на метро.

dovgenko-tsentre

Реконструкція приміщень Довженко-Центру йде повним ходом. Фото: Тінкор

У величезній будівлі біля станції метро «Голосіївська» вже восени відкриються сучасні локації для відпочинку киян та гостей міста, які захоплюються кінематографом та культурними процесами. У майбутній книгарні завершуються будівельні роботи. Вже готовий дизайн просторого холу на першому поверсі. У процесі – підготовка до вересневого відкриття Музею кіно. Також восени розпочнуть роботу коворкінг та медіатека. Ще планують створити театральну платформу. А стрічки фестивалів, які проводить Довженко-Центр, українці можуть дивитися вже, якщо слідкуватимуть за анонсами.   

dovgenko-tsentre

Дизайн-проект реконструкції одного з приміщень Довженко-Центру

Для Івана Козленка, директора Центру Довженка, фактично жити на будівництві, схоже, карма. «Менеджерити» державний фільмофонд, розробляти культурні проекти, будувати, реконструювати, фестивалити, звітувати перед державою та суспільством за прибутки та видатки установи й не зненавидіти кіно при цьому – що, невже не карма? А, а ще – слідкувати за поверненням в Україну українських стрічок, які вважалися втраченими, повертати їх глядачеві… Багато роботи. Тож ми прийшли розпитувати Івана про величезний ресурс, із яким йому як управлінцю так поталанило, і тепер необхідно впоратися.   

dovgenko-tsentre

Іван Козленко, гендиректор Довженко-Центру

– Чиновники минулого двадцятиліття якось намагалися зберегти українську кіноіндустрію. Тепер у нас є кінотеатри, приміщення для показів, культурні центри, є прокат. А були дні, коли могло здатися, що того всього довго ще не буде. Як ви вважаєте, чому в українському кіноменеджменті майже не йде мови про якусь спадкоємність?

– Тут якраз цікаво сказати не тільки про спадкоємність у кіноменеджменті, а взагалі у сфері кіно, чи вона існує. Тому що ми якраз спостерігаємо, що народжується покоління, яке або не перебуває, або заперечує попередній процес. Це особливо видно в естетиці, у відмові від цього канону поетичного кіно, яке було нав’язливим кодом, і в якийсь момент стало просто завадою для його розвитку.

– Хто був його репрезентантами?

– Я би не називав імен. У якийсь момент чиновники підхопили цю ідею, цю естетику як єдину репрезентативну для всього кіно. І в цьому була велика помилка. Вони готові були фінансувати, підтримувати в такому вигляді. Кіно українське в той момент втратило реальність. Воно зараз болісно до неї повертається… Останні три роки це спостерігається, що часом в ігровому кіно не можуть переконливо відтворити реальність. І це заперечення попереднього покоління в цьому сенсі, мені здається, якраз цілительне. Я думаю, що з точки зору менеджменту подібний процес також правильний.

– У тому менеджменті, пострадянському та навіть нульових років часто були режисери, відомі…

– У цьому, напевно, і була проблема, що режисери мають знімати кіно.

– Але був такий час, і мабуть, не могло бути інакше.

– Так, безумовно, це брак кадрів, який ми й зараз також спостерігаємо… Але я думаю, що в цьому була дуже велика проблема: неможливість перелаштуватися з планово-економічних правил – на правила, де треба проявляти ініціативу…

– Це перехідний час, який мав певні свої якості.

– Мені здається, що в певний момент люди мають бути чесними з собою, розписатися у власній неспроможності щось робити. Люди відчувають насправді, я вірю, що – от, їхні ресурси вичерпано. 

– Ну ось режисеру кажуть: іди, керуй… Відмовлятися від посади вважалося не комільфо.

– Ну так, це велика спокуса, звичайно. Зараз це питання має вирішуватися в межах нових ініціатив, а саме – на конкурсних підставах. Я думаю, що менеджмент у культурній сфері набагато ближчий до менеджменту у бізнесовій сфері в широкому сенсі, ніж, наприклад, творча робота.

– Можливо, якісь чиновники раніше намагалися щось зберегти – фонди, кінотеатри. Як вважаєте, чи їм це вдалося? Що вони нам передали?

– Як бачимо, ні, на жаль, не вдалося…

– Кінотеатри якісь залишилися в нас?

– Так, але… Ефект? Як майно вони збереглися. А як культурні центри, де відбуваються культурні процеси, де народжуються ідеї – чи збереглися? І я думаю, що неготовність до переосмислення, до трансформації призводить до того, що часом зусилля прикладаються туди, де, можливо, і не варто було.

– Тобто, ви думаєте, що в ті роки процес міг піти якось інакше?

– Якось іноваційніше. Я не знаю, я в той момент… Звичайно, не знаю, у яких люди опинилися обставинах… Це інституційна неспроможність, кадровий голод, які були дуже довго, років 10 чи 15. Україна була приречена на це, бо цей перехідний момент, поки з’являлися нові менеджери – він затягнувся. І вони мали з’явитися в нових культурних і мистецьких умовах, і це тільки недавно сталося.

tampere-kyiv

Столичний кінотеатр «Тампере» 2014 року повернули у власність міста
Кінотеатр «Тампере» у 2013 році приватизували орендарі, які отримали площі в оренду 2008 року. У 2014 році приватизацію «Тампере» визнали незаконною й повернули будівлю в міську власність.

– Можливо, якісь режисери-управлінці виявилися грунтом?

– Я не вірю в це. Це дуже велике питання. На жаль, у той момент волюнтаристським способом іменитих людей нагороджували посадами, щоб у такий спосіб визначити їхню значимість у сфері культури. Але я думаю, що це була така розтрата…

– Відбувалася така боротьба за фонди з бізнесом 90-х. І зараз є, наприклад, кінотеатри, які вийшли з власності міста…

– Ми ж розуміємо, що це була така подачка від влади, яка сама була корумпованою й вирішувала з бізнесом, в зручний для себе спосіб, питання – посадити туди людину, яка, можливо, менеджерськи не могла реалізувати якісь проекти. Дискредитувати таким чином всі реформістські ідеї. Сказати: «Вибачте, не виходить! Ось ми ж зробили як ви хотіли, ми поставили [когось на посаду]»… А інструментів не дали, безумовно. «І от не виходить! Ми пробували щось відреформувати…». Маніпуляції влади, яка була криміналізована і зрощена з бізнесом.

– Ішов якийсь процес, щось збереглося, щось не збереглося у власності. Це впливає якось на ваше життя ось зараз?

– Абсолютно ні. У нас якась трішки збочена в цьому сенсі ідеологія, що різні форми власності мають різну функцію чи преференції. За кордоном ніхто не визначає, приватна чи державна власність. Основний принцип – це ефективний менеджмент. А у якій власності перебуває майно…

zhovten

З київських газет осені 2000 року
Однією з перших ластівок відродження кінопоказу в Києві став кінотеатр «Жовтень». 14 листопада «Жовтень» відкрився після ремонту. У кінотеатрі відремонтовано зал першого поверху, встановлено великий напівсферичний екран і звукову систему Dolby digital. Назву «Жовтня» змінювати не стали з надією, що в нового покоління вона буде асоціюватися з романтикою й красою осіннього місяця.

– Були ж і заклади, які все-таки перепрофілювалися – індустрія їх втратила.

– Ну, тож не було попиту, на той момент. Це ринок, усе ж таки. Значить, люди не ходили в кіно. Значить, не могли кінотеатри працювати, виконуючи свою статутну діяльність. Не так багато талановитих менеджерів-управлінців, як Людмила Горделадзе, які змогли прилаштуватися і в рамках муніціпальної власності. Є приємні винятки. Але ми розуміємо, що це винятки. А більшість кінотеатрів спіткала доля неприємна. Вони були об’єднані в мережу [КП «Київкінофільм»], я був у експертній комісії, яка визначала переможця конкурса на директора. І в мене питання, чи мають вони працювати, вже тоді було: його не поставили, бо ми стояли перед фактом, що ця мережа є. 

– Як менеджер, зовсім не відчуваєте себе спадкоємцем попердніх двох десятиліть?

– Тільки в своїй інституції. Тут я розумію, знаю, хто чим займався. Ганна Чміль, яка засновувала Центр. Власне, це людина, яка керувала 15 років кіно. Серед великих її достягнень – створення Центру Довженка. І тут я відчуваю певну спадкоємність. Потім, Сергій Тримбач… А те, про що ви говорите – це для мене дещо абстрактно, бо я зростав в іншому місті… На індивідуальному рівні, якщо екстраполювати це на Одесу, де я зростав і де бачив занепад і нищення кінотеатрів, – у мене це викликає ностальгію й дуже неприємні переживання. Але в якихось обставинах це об’єктивний процес. 

– Зараз якийсь ресурс є? Є від чого рухатися далі?

– Безумовно, є. Ресурс – це люди.

– Чи має якось передаватися досвід режисерів і акторів 90-х – покоління, яке іноді називають «втраченим»? Адже воно назнімало фільмів! Таких, у стилі тих років. Наприклад, «Натурник» режисера Віктора Василенко, з Борисом Романовим, Галиною Опанасенко та Анастасією Гіренковою в ролях… Крутий український фільм, і – такі «90-ті-90-ті»…

naturnik-1992

Кадр з українського фільму “Натурник”, реж. В. Василенко

– Для мене кіно цього періоду – величезне відкриття насправді. Це дивовижне кіно. Ми робили ретроспективну програму на Одеському кінофестивалі, присвячену кіно 90-х, де було про відкриття таких фільмів як «Шамара». Це дививожне кіно, воно цікаве тим, що це – вердикт часу. Блискуче передані відчуття часу, обставини часу, приреченість часу, дивовижно… Надходить час, коли воно почне перевідкриватися. Тому що от ми це відчуваємо зараз… Це немов би нішеве, науковий інтерес зараз поки що. Але ми розуміємо, що ми сформовані цим часом. І якщо він не буде відрефлексований, то буде ще одна лакуна в нашій історії, в нашій ідентичності. От Наталя Андрейченко зі «Шамарою», – вона кіно зняла: абсолютний шедевр… «У тій області небес» Ігоря Черницького… Я не знаю, чи вони зараз можуть знімати, але те, що за допомогою їхніх фільмів, їхнього досвіду може бути відрефлексований досвід 90-х… Не як у Росії – досвід негативного темного часу, руїни, а як досвід конструювання державності.

naturnik-1992

“Натурник”, кадр з фільму. У головній ролі – відомий київський актор Борис Романов (справа)

– Багато тих фільмів озвучені російською.

– У чому проблема? Ми показуємо. Це нормально, такий був час. Таке кіно більш правдиве, їм вдавалося відтворювати реальність набагато більш тонко й точно, ніж нинішні режисери. Тут немає ніякої проблеми, просто воно має бути науково переосмислене, це дуже важлива річ. Ми робимо таке час від часу. Ретроспектива була показана і в Одесі, і в Києві. Це були фільми від 1989 до 1994 років.

perekhidniy-sindrom

У 2016 році 7 Одеський міжнародний кінофестиваль та Національний Центр Довженка представили українську ретроспективу «Межі волі: незалежність з обох боків екрану». У 2015 році Центр Довженка провів програму кінопоказів «Перехідний синдром: Українське кіно 1990-х»

– Не всі хочуть згадувати ті роки: мовляв, «утрачене покоління», «посиденьки на кіностудії»… 

– Це – індивідуальні долі митців, і в сенсі дослідження того пласту культурного це – дуже похідний і маргінальний момент. Треба досліджувати конкретне явище. Як явище ми назвали переход чи переломне кіно, від цього перелому до пошуку, віднайдення нової ідентичності. Кіно, яке прокламатизує взагалі питання ідентичності, в обставинах культурних, політичних, економічних. Вони багато в чому були неуспішними. Їм не вдалося створити успішну державу. Я не маю на увазі режисерів, я маю на увазі покоління. Якщо ми проаналізуємо… Де там були помилки, де вони мали успіх, де їх спіткала невдача… Для мене це найцікавіший, після 20-х років, період.

– Тоді це був, практично, андеграунд.

– Андеграунд. Проблема в тому, що вже тоді не було прокату. Це покоління забуте, загублене покоління… І якщо зараз привідкрити, ми побачимо, що у нас не має дірки в нашій історії, що 90-ті роки – це не просто морок, тінь, «нічого не відбувалося»… Відбувалися дивовижні експерименти, новаторські речі.

– Ті режисери 90-х, хто здатен зараз говорити, вони про свої фільми якось говорять. А ті, хто вже не здатен – як із їхніми роботами бути?

– Фільм же створює не тільки режисер: є оператори, композитори, актори… Багато свідків, які засвідчували проект. Ми цей період окремо досліджуємо.

Інтерв’ю: Поліна Аксьонова, журналіст

Фото: Тінкор,

fb Довженко-Центр

interview || Співати в Опері, бути собою || Знаменитий український бас Тарас Штонда — про оперні спектаклі майбутнього, підкорення європейських сцен і шкільні уроки музики

train_departure

До 31 травня триватиме конкурс малюнків від «Укрзалізниці» – для дівчат та хлопців 4 – 10 та 11 – 14 років, які були пасажирами швидкісних поїздів Інтерсіті, Інтерсіті+ філії «Українська залізнична швидкісна компанія». За даними організаторів, на переможців чекають подарунки.

Тема малюнків, які можна подавати на конкурс – «Намалюй подорож своєї мрії швидкісним поїздом Інтерсіті». Для участі до 31 травня потрібно вислати свій малюнок та копію квитка на швидкісний поїзд на поштову адресу: 02096, м. Київ, вул. Привокзальна, 3.

На зворотному боці малюнка необхідно вказати інформацію про автора роботи: прізвище, ім’я, вік, адреса (за бажанням), контактні телефони дитини або батьків.

Підсумки конкурсу підведуть з 1 по 10 червня. За результатами оберуть 5 переможців. Результати оголосять у червні на офіційному сайті Української залізничної швидкісної компанії й на сторінці УЗШК у Facebook.

Роботи переможців займуть почесне місце в музеї філії «УЗШК». Переможці отримають сертифікат на 4 особи – для дітей у супроводі дорослих – на відвідування сучасної станції обслуговування швидкісних поїздів Інтерсіті+ в Києві.

За інф. «Укрзалізниця»

Малюнок на обкладинці: Андрій Лапін

tvorcheskiye-raboty
tvorcheskiye-raboty

Одна з робіт учнів Студії образотворчого мистецтва

Волонтерська група друзів, які вже багато років ведуть творчу групу для дітей в київському Інституті раку, до Великодня представила нову підбірку дитячих робіт. Кожен киянин чи гість міста може придбати якусь роботу, і таким чином суттєво підтримати фунціонування Студії. Також про можливість придбання дитячих робіт для офісу, закладу чи будинку можна розповісти друзям та знайомим.

Дитячу роботу, яка сподобалася, можна придбати за будь-яку суму. За кошти від продажу традиційно закуповують матеріали для дитячої творчості: папір, олівці, фарби, форми для розмальовування тощо, а також  – подарунки для дітей, фрукти, цукерки, настільні ігри. 

Тим, хто хоче придбати дитячі роботи, але знаходиться в інших містах, волонтери вишлють творчу роботу поштою.

tvorcheskiye-raboty

Творча робота до Великодня. Про авторів ви можете дізнатися на сторінці Студії

Для того, щоб волонтери змогли придбати для дітей матеріали для творчості, можна просто зробити пожертву. Щоб домовитися про деталі пересилання чи переказу, потрібно зв’язатися з адміністраторами сторінки Студії образотворчого мистецтва в соцмережі. 

Тінкор

tsiogo-vikendu-finalisti-konkursu-zmagajmos-za-nove-gittya-zustrinutsya-na-zahidniy-ukraini

11 березня в Чернівцях привітають 300 фіналістів ІІ-го Всеукраїнського – ХІІІ Всекримського молодіжного творчого конкурсу імені Марії Фішер-Слиж «Змагаймось за нове життя!». У гала-концерті візьме участь італійка Софія Лоренцо, перша в історії конкурсу іноземна учасниця. 

Софія представила свою роботу до номінації «Декламування». Окрім неї, учасники змагалися ще в 6-х: «Аудіовізуальний твір», «Інсценізація», «Твір», «Науково-пошукова робота», «Малюнок», «Вокал» – у 4 вікових категоріях.

На гала-концерті можна буде почути виступ-декламування Юлії Єрикалової, студентки 5-го курсу Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського. Юлія Вітранюк із Києва, учениця спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 277 із поглибленим вивченням англійської мови, оригінально виконає «Давню весну» Лесі Українки. Вікторія Безпала, студентка Гадяцького коледжу культури та мистецтв ім. І.П.Котляревського, виступить із «Колисковою». Вразитиме виконанням Аліна Лефко з полтавської Шишаччини. У програмі візьмуть участь: Карина Плакіда з Запоріжжя, Анастасія Гут із Тернополя, Світлана Гриник, Юлія Павловська, Софія Кушнір із Луцьку, Діана Мамедова та Олександр Прийма з Волновахи та Новостепанівки Донецької області, Богдан Домущей із Першотравенська  Дніпропетровської області та багато інших яскравих учасників святкового дійства, присвяченого Лесі Українці, у місті, що пов’язане з її долею.

zmagaymos-za-nove-gittya

Робота учасника в номінації “Малюнок”.

Цього року учні та студенти надіслали на творчий конкурс близько 4 тис. заявок. Організатори заходу, у якому багато років головує Тетяна Захарова, заслужений вчитель України, відзначили, що учасниками конкурсу цього року стали мешканці майже всіх українських областей. Окрім італійської, надійшли роботи учасників із Придністров’я та Криму. У змаганні взяла участь робота професійних авторів теле- і радіопередач для молоді: фільм Інни Дідик «Лесиними стежками».

До журі під головуванням Світлани Кочерги, професора, доктора філологічних наук, екс-директора Музею Лесі Українки в Ялті, увійшли відомі письменники, поети, журналісти, актори, науковці та громадські діячі Полтавщини та інших місцевостей України. Експерти дослідили всі конкурсні роботи й обрали близько 700 переможців. 300 із них отримають нагороди в Чернівцях, – повідомив Держкомтелерадіо.

Урочиста церемонія нагородження та гала-концерт переможців розпочнуться об 11.00.

Нагадаємо: Всекримський конкурс учнівської та студентської молоді «Змагаймось за нове життя!» був  започаткований відомою громадською діячкою з Канади Марією Фішер-Слиж у 2004 році. Уперше він відбувся одночасно в Сімферополі, Севастополі та Ялті. Тоді в ньому взяло участь декілька десятків дітей. 

За роки проведення географія конкурсу розширювалася. У 2014 році Конкурс відбувся на Полтавщині. У різних номінаціях змагалися 400 учасників. Додалася номінація «вокал». У 2016 році конкурс відродили у всеукраїнському масштабі. Традиційно він має 3 етапи: регіональний, відбірковий та фінальний із гала-концертом. 

Фото: fb 

Відео: youtube 

Друзі, як знаєте імена авторів художніх робіт, то повідомляйте в коментарях! 

 

AkTproject

Музей современного искусства AkT набирает работы для коллективного проекта «20.18. Размышления о завтра». 

Художники, скульпторы, фотографы, инсталляторы могут представить свои работы о будущем: раскрывающие идеи влияния виртуального на реальное, пластической хирургии – на натуральность; мысли о том, какими будут регионы Украины, да и сама страна в 2018 году.

Выставка состоится 9 июня – 4 июля в культурном пространстве AkT на столичном «Арт-заводе Платформа». Свои работы можно представить организаторам до 15 мая. Описание, информацию об авторе и работы можно прислать на почту AkT.culture@gmail.com.

Напомним: AkT – новый масштабный проект о современном украинском искусстве. Инициаторы адаптировали популярный лос-анджелосский формат ArtWalk на киевской «Платформе».

Тинкорр

Иллюстрация: fb Akt

zakusylo

12 січня у київському Музеї Гетьманства на Подолі відбудеться відкриття персональної художньої виставки «Земля деревлян» Миколи Закусила, київського письменника і художника, уродженця житомирського Полісся. Про це повідомила прес-служба Держкомтелерадіо. На виставці продемонструють 50 живописних творів на дереві і полотні.

Художник працює у яскраво вираженому іконописному, «ковчежному» гротесковому стилі, що переплітається з живописанням. У сюжетах картин Миколи Закусила використані фабули, елементи його міфологічних прозових творів. Також можна буде побачити пленерний живопис минулих років: ранок, день, надвечір’я, ніч. Картини – про глибинне відчуття часу, про гармонію людини і природи, про традиційність і повернення до пракоренів. 

zakusylo

Фрагмент роботи Миколи Закусила

На виставці також презентують книгу письменника «Норинчанка і птах». Видання, до якого увійшли роман, п’єса й трактат, проілюстровано живописними олійними картинами Миколи Закусила. Виставка відкриється о 17.00. Триватиме до 1 лютого.

Нагадаємо: Микола Закусило народився 14 серпня 1956 року в селі Малі Мошки Овруцького району на Житомирщині. Після навчання у середній школі був пастухом, іконописцем, теслярував, служив у війську. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка у 1982 році та художню студію при Будинку художника в Києві в 2001 році – вчився в майстерні Віктора Каверіна.

zakusylo

Фрагмент картини Миколи Закусила

Певний час Микола Закусило реставрував храми Полісся, збирав пісенну архаїку полєшуків. Він є дослідником поліської міфології і демонології, шукачем норинчанського фольклору. Міфи, легенди, притчі, вірування у творчому сенсі цікавили його найбільше. У його текстах домінують фантасмагорія, гротеск, магія, метафорика, символізм. Автор романів: «Грамотка скорблячих» («33 душі і сім пусток», «На обітовані землі», «Переселення вітряка», «Блудниця убога», «Боги регочуть», «Зішестя Пращура», «Троглодит чорнобильський», «Причащання в Малих Мошках», «Книга видінь і прозрінь: прощання з матір’ю»), «Книга плачів», «Норинчанка і птах», «Деревлянин і янголиця», «Юнка і Первень»; п’єс: «Ковдуни»,  «Глина світу», «Пісок часу», «Антисвіт»; трактатів «Полєшукова душа». Микола Закусило є учасником Всеукраїнських мистецьких виставок. Його живописні твори зберігаються у приватних колекціях України, Білорусії, Росії, Німеччини, у Музеї гетьманства, Музеї книги і друкарства в Києві. Малюнки художника експонуються навіть на хуторах Овруцького і Мозирського Полісся, в аулах Азербайджану, Грузії, Киргизстану, станціях Сахаліну.

Тінкор

 

 

 

kaisedra

kaisedra1 грудня в Музеї книги і друкарства України відкриється виставка графіки Лесі Синиченко та фотографій Ірини Брязгун «Дерево для слів». Експозиції будуть представлені в рамках африкансько-українського перекладацького проекту «Я на тебе чекатиму під каїсе-дра». Вечірка розпочнеться о 19.00.

Художниця та фотограф запрошують зрозуміти іншу особистість, не прикриваючись формальними прапорами толерантності, а відкриваючи її такою, якою вона є. Вони пропонують подумати про спроби знайти мову, яка буде знайома кожному, буде пов’язувати, а не відштовхувати, будувати, а не руйнувати.

Також у цей вечір буде презентована антологія африканської поезії «Каїсе-дра росте, де хоче». ЇЇ упорядкувала Олена Гусейнова. Ця книга віршів побачила світ завдяки доброчинцям платформи «Велика Ідея».

kaisedra

Фото: платформа «Велика Ідея»

Усі, хто побуває на відкритті виставок та презентації антології, побачать перформенс від афро-драмерів AfriKAN, виступ фольклорного театру «Дивина» та сучасного танцювального театру Zelyonka Fest.

Нагадаємо, у проекті «Я на тебе чекатиму під каїсе-дра» створюють переклади українською текстів сучасних поетів Африки. Це – діалог культур. Центральний образ проекту – Дерево Балачок, «каїсе-дра» – ідеальна локація для розмов митців, представників різних культур. Під каїсе-дра озвучуються найважливіші для суспільства теми. Цього року проект працює з темою переселень та переселенців, залучаючи для цього відповідний літературний та музичний контент. Проект запустили в роботу в 2015 році. Кураторкою є Оксана Куценко.

Тінкор

dustards

3 ноября в киевском кинотеатре «Кинопанорама» состоится премьера Dustards – первого украинского полнометражного документального фильма о мотопутешествии. Презентация ленты пройдет под аккомпанемент Sasha Boole, инди-музыканта и создателя саундтрека для Dustards.

Фильм – о путешествии четверых друзей по Западной Украине, и о дороге, которая ведет не только к новым местам. Каждый герой проделывает свой путь, чтобы найти собственное место в жизни. Съемки Dustards стартовали летом 2015 года. Автор идеи – Александр Попко, режиссер – Стас Гуренко. В ролях: Владимир Черемис, Сергей Дозер, Александр Попко, Игорь Калюх. Логотип фильма разработал Dmitry Tur, художник из Днепра.

dustards

«Мне кажется, каждый человек, живущий в Украине и за ее пределами, должен знать, на какой удивительной земле мы живем», – сказал Стас Гуренко.

Тинкорр

order-na-aresht

Відреставрований фільм «Ордер на арешт» (1926) Георгія Тасіна покажуть із живим музичним супроводом від самобутніх альтернативників «Вагоновожатые» у п’ятницю, 28 жовтня, у Довженко-центрі. Кіноперформанс відбуватиметься в рамках 46-го МКФ Молодість і осіннього циклу освітньої програми КУЛЬТУРФІЛЬМ: Femme Mute, присвяченого репрезентації жінки в українському німому кіно. 

Сюжет – про «червоних» та «білих». «Червоні» залишають місто, голова ревкому Сергій Каргальський просить свою дружину Надію залишитися й переховати в себе таємний пакунок із документами. «Білі» входять у місто й одразу з’являються з обшуком на порозі в Надії.

order-na-aresht

Пакунок не знаходять, однак Надію заарештовують. «Білий» офіцер-контррозвідник довго допитує її в садибі-штабі. Однак Надія твердо мовчить і сумлінно приховує місце знаходження пакунка, попри шантаж і загрози її сину, чоловіку і навіть глузду. Надію силують говорити, однак саме через навичку мовчання вона протистоїть раціональному світові чоловіків і війни.

Допит Надії Карагальскої перетворюється на радянський аналог судового процесу з «Пристрастей Жанни Д’Арк», які Карл Теодор Дреєр зніме через 2 роки після фільму Тасіна. Тому попри свою розважальну ауру зі шпигунськими перевтіленнями, психологічними тортурами та романтикою революційних комітетів, «Ордер на арешт» є роздумом про емансипацію жінки та її роль в історичних та соціальних процесах громадянських війн.

order-na-aresht

«Ордер на арешт» – перший український фільм у жанрі психологічної драми. Перший, що тематизує традиційне мовчання жінки. У 1930 році картину заборонили до показу як «нездорову, із психологічним надривом, що зображує жінку, як слабку істоту, і застарілу». Про стрічку різко висловлювалася в минулі роки офіційна критика, вважаючи її дрібнобуржуазною. Фільм був створений в УРСР, у Ялті. Сценарист: Соломон Лазурін. Оператор: Альберт Кюн. Художник: Володимир Баллюзек. У ролях: Віра Варецька, Хайрі Емір-заде, Алік Ліговецький, М. Кутузов.

У перформенсі, завдяки якому українці зможуть заново познайомитися з фільмом та його авторами, візьме участь гурт «Вагоновожатые», який активно пропагує електронну екологію, граючи electronic rock, IDM, spoken word. Цей колектив у 2013 році склали фронтмен дніпропетровського гурту «И друг мой грузовик» Антон Слепаков та гітарист Валентин Панюта, у минулому – учасник гурту «Lюк». Зараз серед «Вагоновожатих» також є Станіслав Іващенко.

Нагадаємо, «Культурфільм» – кінолекційна освітня програма Центру Довженка, із форматом, що виходить за рамки академічної кіноосвіти. У рамках проекту кіно намагаються розглядати в не тільки в соціальному та культурному вимірах, а й в історичному. Таким чином ця міждисциплінарна ініціатива поєднує сінефільський досвід з аналітичним: тематичні ретроспективи фільмів із критичним осмисленням – у форматі лекцій українських та іноземних кінознавців, істориків, філософів і дослідників культури.

Зокрема, цикл «Femme Mute» аналізує, яким було і як змінювалось в українському кінематографі 1920-х – початку 1930-х років бачення жінки, а також ставлення до ґендерного розподілу в суспільстві. Показово, що фільми початку століття піднімають проблеми, які й досі не були остаточно вирішені. Чи був сформований «жіночий погляд» на жінку у візуальних медіа і чи отримала вона свій голос в кіно і суспільстві через понад 120 років, відколи перша жінка з’явилася на екрані? Проект реалізується за підтримки Фонду Рози Люксембург в Україні.

Початок заходу – 19.00. Вхід вільний.

Тінкор

 

childrenkinofest

«Чілдрен Кінофест», фестиваль мистецтва кіно для дітей та підлітків, оголосив конкурс короткометражних фільмів, що створені молодими людьми 7 – 14 років. Прийом заявок було відкрито у вівторок, 25 жовтня. Вони прийматимуться до 20 квітня 2017 року включно.

10 фільмів-фіналістів продемонструють на великому екрані, у столичному кінотеатрі «Київська Русь», на IV «Чілдрен Кінофесті» влітку – 3 червня 2017 року, а переможець конкурсу отримає нагороду. Імена авторів 10 стрічок-фіналістів оголосять у наступного року 20 травня. Під час Церемонії закриття фестивалю 4 червня назвуть переможців конкурсу: Найкращий український дитячий фільм, який отримає почесний диплом та нагороду у розмірі 20 000 грн., а також лауреатів Спеціальних дипломів журі.

Конкурсний фільм має бути тривалістю від 1 до 8 хвилин. Приймаються стрічки без жанрових і тематичних обмежень. Для подачі роботи на конкурс потрібно завантажити готове відео на один із безкоштовних онлайн-сервісів і заповнити заявку на сайті фестивалю.

Нагадаємо, у 2015 році в рамках «Чілдрен Кінофесту» відбувся конкурс аматорських короткометражних фільмів «Зніми, як Мельєс!». Юні учасники створювали свої рімейки фільмів Жоржа Мельєса, намагаючись застосувати прихований монтаж. Гран-прі здобули Давид Окс та Ліора Казацкер, автори стрічки «Боягуз не грає у футбол». 2016 року «Чілдрен Кінофест» відбувся у 18 містах і зібрав понад 30 тис. глядачів.

Тінкор

lobanovskiyfilm

Українська стрічка «Лобановський назавжди» режисера Антона Азарова стала номінантом 34-го Міжнародного фестивалю «SPORT MOVIES & TV» у Мілані в Італії. У кінотеатрах України фільм можна буде побачити з 1 грудня.

Основою документального фільму про легендарного тренера київського «Динамо» Валерія Васильовича Лобановського, який вперше в історії радянського спорту вивів свій клуб у гранди європейського футболу, стали вітчизняні і зарубіжні архівні кіноматеріали, оцінки, судження і спогади про футбол Лобановського його сучасників — футболістів, тренерів, журналістів, спортивних функціонерів, уболівальників, опонентів і навіть українських і зарубіжних президентів.

У фільмі знялися: Карло Анчелотті, Олексій Андронов, Олег Базилевич-молодший, Олег Блохін, Рінат Дасаєв, Артем Франков, В’ячеслав Колосков, Олександр Козлов, Леонід Кравчук, Бернар Ліонс, Олексій Михайличенко, Генадій Орлов, Володимир Петрухін, Олександр Шовковський, Мішель Платіні, Сергій Ребров, Юрій Рибчинський, Андрій Шевченко, Жак Ферран, Георгій та Ігор Суркіси, Йожеф Сабо. Стрічку відзнято незалежною київською кінокомпанією Das Boot Production.

lobanovskiyfilm

Так дивилися захоплюючі футбольні матчі в радянські часи

Нагадаємо: Антон Азаров у 2000 закінчив Санкт-Петербурзьку Академію театрального мистецтва, і з 2004 р. працює в різних тв-проектах: серіалах, реаліті-шоу, фільмах для зарубіжних та українських каналів. «Лобановський назавжди» – дебют режисера в повнометражному документальному кіно.

lobanovskiyfilm

Лобановський вивів “Динамо” в гранди європейського футболу

«SPORT MOVIES & TV» є одним із найвпливовіших міжнародних фестивалів, присвячених спортивним фільмам. Його традиційно проводить Міжнародна федерація спортивного кіно (FICTS). Фестиваль має визнання Міжнародного олімпійського комітету.

Тінкор

franko

# В дизайні використаний плакат Народної художниці України Ніни БОЖКО, 1956 р.

4 серпня в київському Музеї книги і друкарства відкривається виставка «Вірю в силу духа…». На ній буде багато цікавих матеріалів про творчість та біографію Івана Франка, видатного українського письменника. Ця виставка присвячена 160-річчю від його дня народження.

Зі школи ти вже знаєш, що Іван Франко був одним з найвидатнішних публіцистів та письменників свого часу, і написав багато цікавих статей в газетах та чимало книг. Для шкільних уроків та університетських семінарів завжди потрібно мати цікаві дослідження творчості Івана Франка, адже навчальні програми приділяють його доробку дуже багато уваги. На виставці ти зможеш знайти для себе корисні дані, які стануть тобі в нагоді з початком навчального року.

Організатори пообіцяли, що продемонструють на виставці понад 250 експонатів. Автографи Івана Франка, рідкісні прижиттєві видання його творів, книжки, надруковані за часів радянської влади, та нові видання, що з’явилися в роки незалежної України.

taras_kompanytchenko

На  відкритті  виставки мистецтвознавець, кобзар,  лідер  гурту «Хорея Козацька» Тарас  Компаніченко виконає пісні на слова Івана Франка

Дуже цікаво буде побачити на виставці ілюстрації до творів Франка, виконані відомими майстрами – В. Кричевським, В. Касіяном, В. Лопатою, А. Базилевичем, Г. Якутовичем, та спостерігати таким чином формування образотворчої традиції щодо оформлення творів знаного письменника.

Матеріали до цієї експозиції підготували співробітники Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Музею книги і друкарства України, Національного музею українського народного декоративного мистецтва.

Вхід на виставку у день відкриття є безкоштовним. В інші дні – за квитками. Експозиція працюватиме до 11 вересня щодня, крім вівторка.

Тінкор

Фото: Музей книги і друкарства

 

natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum

1 липня, у п’ятницю, у київському Музеї книги і друкарства відкриється виставка Наталії Найди «Життя як дивний сад». Найда – художниця, якій неповторно вдається художня розповідь про красу української природи та про унікальні переживання української душі. Від її пейзажів складно відвести очі, але й абстракції та інші техніки також надихають глядача невимовною й дуже сильною енегрією справжніх, живих почуттів.

Відчуття незабутньої прогулянки – ось такий настрій виникає в глядача після знайомства з роботами Наталії Найди, які будуть у експозиції. Твори, виконані в різних техніках – про радість буття, його багатогранність та невичерпність. Враження авторки, що акумульовані й художньо втілені, реалізувалися на полотні несподіваними колористичними та композиційними рішеннями.

Народне мистецтво та пісенна творчість для Наталії Найди стали джерелом натхення: дивлячись роботу «Ой чий то кінь стоїть», ми одразу пригадуємо українську пісню. А квіткові панно – це ще одна форма, у якій художниця може висловити свою цікавість до народних тем.

Виставка картин Наталії Найди

natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum
natalia-nayda-Books.and.Printing.Museum

Пейзажі, портрети, фігуративні та абстрактні настроєві композиції, панно та натюрморти на виставці вразять різноманіттям тем та варіантів їхнього осмислення авторкою. Скласти власне уявлення про сучасне мистецтво на прикладі робіт Наталії Найди та послухати виступ Тараса Компаніченка в п’ятницю в Музеї – отримати справжні живі враження від подій цього літа.

Нагадаємо: Наталія Найда, учасниця художнього об’єднання «Вертикаль», працює у різноманітних жанрах, стилях і техніках сучасного мистецтва, а також в галузі монументального мистецтва та іконопису. Випускниця Дніпропетровського театрально-художнього коледжу, Харківської академії дизайну та мистецтва, Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, майстерня професора М. Стороженка. Роботи Наталії Найди є в багатьох регіональних музеях і приватних колекціях України та за кордоном. Попередня виставка художниці з Озірного відбулася в Музеї друкарства рік тому.

Відкриття виставки – в 17.00 у Лаврі, у Музеї книги і друкарства на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Тінкор

CentralnijBudinokHudoznika

CentralnijBudinokHudoznika9 червня стартує всеукраїнський проект «Живопис 2016» – мистецька акція, що представляє твори сучасного малярства, створених протягом минулих трьох років.

Трієнале «Живопис-2016» має на меті об’єктивно показати те, що відбувається в мистецтві живопису без будь яких штучних обмежень чи кураторських вподобань. «Живопис-2016» – це унікальна можливість побачити роботи знаних авторів із різних міст України: киян Віктора Сидоренка, Михайла Гуйди, Анатолія Криволапа, Олександра Дубовика, Петра Лебединця, Владислава Шерешевського, харків’ян Віктора Погорєлова, Юрія Вінтаєва, Віктора Ковтуна, одеситів Анатолія Горбенка, Сергія Савченка, Володимира Кабаченка, донеччанина Петра Антипа та інших відомих художників. В еспозиції буде представлено біля 200 творів.

«Живопис-2016» – трієнале, яка повно й різнобічно репрезентує палітру сучасного українського живопису, і має стати майданчиком для полеміки, співставлень, відкриттів та перспективних висновків. Побачивши експозицію, можна буде переконатися: добре відомі в мистецьких колах митці і молоді художники виявляють особистісний підхід у розкритті творчих задумів. Деякі з них спокійно й неквапливо передають власні враження та філософські роздуми, інші висловлюють свої думки на полотні експресивно та темпераментно. Серед учасників є ті, хто віддає перевагу традиційним мотивам та засобам образотворчості. А нарівні з ними – й роботи прихильників новаторських ідей.

Трієнале «Живопис-2016» – спільний проект Дирекції виставок НСХУ та Міністерства культури України. Відкриття відбудеться 9 червня о 16 годині у виставковій залі НСХУ в Центральному будинку художника в Києві.

Illusion Анны Диановой || Чекин 22 - 27 мая, галерея «Лавра»

22 мая в киевской галерее «Лавра» откроется выставка Illusion художницы Анны Диановой. Организаторы обещают интересное открытие мероприятия: на выставку к художнице, модели, сестре режиссера Алины Диановой Анне придут актеры, режиссеры, рестораторы и звёзды шоу-бизнеса.

anna_dianova

Анна Дианова откроет выставку своих работ в галерее “Лавра”

Анна собирается представить зрителю выставку-трансформер: комбинируемые полотна, из которых можно создавать конструкцию, создавая таким образом новые композиции. Эта задумка раскроет увлечение Анны абстракцией и поп-артом, даст ей возможность показать свои эксперименты с цветом и формой, пути поиска собственной изобразительной манеры.

«Я горжусь своей сестрой. Это очень важный и решительный шаг, это ее первая выставка. Но я уверена, что она уже готова представить публике свое творчество. Illusion – это уникальная выставка-трансформер, которая, я уверена, придется публике по душе. Это очень чувственные и личные работы, которые, вместе с тем, цепляют своей яркостью и красками», – прокомментировала создание выставки сестра Анны, режиссер Алина Дианова, которой тоже не чужд мир искусства – она сотрудничает с PinchukArtCentre с момента его основания.

У Анны есть свой сайт, где можно увидеть не только ее эксперименты в современном стиле, но и классические работы, реалистичные и демонстрирующие способности художницы в живописи. Здесь можно следить за ее творчеством.

Напомним, Анна Дианова – участница финального отбора «Мисс Украина 2014», проекта «Самые красивые девушки Украины», модель, работает в продакшне сестры, снялась в главной роли в клипе Алины Диановой для группы «Скрябин».

Выставка откроется в 17.00. Продлится до 27 мая.

Тинкорр

sklo

Художницы Ольга Чекотовская, Катерина Кубицкая-Солдатова, Алена Шибунова, Анна Битаева, Алена Кузнецова, Ольга Антонова, Лилия Чавага, Наталия Лиховая, Евгения Антонова, Юлия Захарова, Елена Лукьянова, которые «выпустились» из Школы Современного Искусства, в феврале представят свои работы в киевском арт-пространстве «SKLO». Тьютор группы — Мирослав Вайда. Курирует — Алиса Гришанова. Открытие выставки «Место. Время» состоится сегодня, в среду, 3 февраля, в 17.00. Посмотреть картины в арт-пространстве можно будет до 12 февраля.

sklo

Участники выставки представят результаты своих размышлений о философских категориях времени и пространства

Работы художниц – это об интуитивном восприятии действительности в ее непрерывном потоке. Такое восприятие, по мнению создательниц картин – это единственный беспристрастный способ осознания потенциала события. Возможность прямого, интуитивного восприятия, как считают авторы выставки, позволяет уйти от явной тошнотворной идеологической трактовки актуального и повседневного. Художницам такой подход дает возможность скоординироваться в потоке действительности.

Евгения-Антонова-Из-серии-Везде-и-нигде-2015г-холст-акрил-100-150-см-5-590x882

Евгения Антонова Из серии «Везде и нигде», 2015 г.

В своей работе «Спасибо, что пришла», Ольга Чекотовская рассказывает о семейной трагедии и вынужденном столкновении с наплевательством, серостью и разложением системы. Катерина Кубицкая-Солдатова иронизирует об изначальной обусловленности автора наследием предшествующих, об амбициях, о роли художника в истории искусства.

Алена Кузнецова в своей видеоинсталляции «Привет, мама, привет, бабушка!» обращает внимание на изменение ценностей и зыбкость связей между поколениями в условиях, когда место и время перестали быть точкой в пространстве, а мир разделился на тех, кто встроился в движение, и тех, кто все еще пытается ухватиться за расползающуюся ткань реальности, игнорируя новый ход вещей. Тут и становится критически важен этот внутренний цензор, отсекающий шум, как метод определения собственных координат «Место. Время» в потоке действительности.

Тинкорр

Підтримати сайт / Support:

Ти можеш матеріально підтримати сайт – зробити довільний донейшн через Paypal. Щиро дякуємо, що ти цінуєш нашу працю й допомагаєш оплачувати витрати з утримування сайту! Тоді ми матимемо змогу заохочувати до співробітництва нових цікавих авторів і технічно розвивати портал. Щоб здійснити підтримку та зробити переказ, натисни кнопку Donate.

We will be able to encourage new interesting authors to collaborate and technically develop the portal. We sincerely thank you friends for appreciating our work and helping us pay for the costs of maintaining the site. You can Paypal.

Увійти / Login
[ultimatemember form_id="4322"]
Підпишися на щотижневий дайджест!
Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах:
PayPal:
Підтримай роботу журналістів сайту!

© 2010-2021, ContentLab. Усі права захищені. Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті TEENСORR, дозволяється за умови посилання на teencorr.com.ua. Для інтернет-видань є обов'язковим пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання на http://teencorr.com.ua. Посилання має бути розміщене в незалежності від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для інтернет-видань) – має бути розміщене в підзаголовку чи в першому абзаці матеріалу.

Перейти к верхней панели