fbpx
Close Sidebar
«Видавництво Старого Лева» підготувало ілюстровану книжку-абетку про Ольгу Кобилянську – «Кобилянська від А до Я»

«Видавництво Старого Лева» підготувало для читачів нову, вже шосту, книгу з серії абеток-енциклопедій «від А до Я», що знайомлять дітей та дорослих з життям відомих українців. Цього разу розповідь присвячена Ользі Кобилянській — письменниці-модерністці, ранній учасниці феміністичного руху на Буковині і майстрині драматичної оповіді, близькій товаришці Лесі Українки. На сторінках книги авторка Світлана Кирилюк розкриває читачам цікаві факти з біографії письменниці – про дитинство, родину, мандри, друзів та товаришок, епоху й традиції, у яких виростала та проходила шлях становлення відома українка. Художнє оформлення книжки-картинки «Кобилянська від А до Я» виконав Іван Шкоропад.

Головна «фішка» Кобилянської — в її глибині, в зазиранні в «нутро», у внутрішній світ людини. У цьому й криється революційність її творів. Виросла в оточенні п’ятьох братів, мала тихий голос і дуже комплексувала, коли доводилося виступати перед широкою публікою, навіть у дорослому віці. Але мріяла про акторську кар’єру, хотіла бути побаченою і почутою, у письмо вкладала душу… Згодом її назвуть феміністкою, а жінок у її творах – неординарними і суперечливими. Та якою насправді була Ольга Кобилянська, яка порівнювала себе з ніжною квіткою «мімозою сором’язливою», але не боялася першою виказати свої почуття чоловікові? Книжка розповідає про тонку творчу особистість, мрійницю, сміливу і ніжну жінку, яка вміла любити по-справжньому, писати емоційно про сильних духом жінок і любов до рідної землі.

«Видавництво Старого Лева» підготувало ілюстровану книжку-абетку про Ольгу Кобилянську – «Кобилянська від А до Я»

«Робота над книжкою «Кобилянська від А до Я» стала для мене своєрідним викликом і водночас випробуванням. Досі писала й говорила про життя і твори моєї улюбленої Ольги Кобилянської як дослідниця її творчості, а тут важило інше – наблизити зовсім юного і навіть дорослого читача до Авторки як неповторної особистості, розкриваючи світи маленької дівчинки, яка багато мріє і фантазує, зачудована рухом пера, і жінки, що вповні спізнала мистецтво творення людських характерів», – розповідає про роботу над книгою Світлана Кирилюк.

У книзі кожна літера абетки знайомить читача з яскравими фрагментами життя Ольги Кобилянської: «Е» – з «емансипацією», яку відстоювала письменниця, та «едельвейсами», що збирала власноруч в горах; «Ї» – з ставленням до їжі та, навіть, рецептом улюблених пампушок Ольги; «П» – переносить читача до Праги, яку колись вдалося відвідати авторці та парфумами, що подобались героїні книги.

«Дуже складно було опиратися спокусі охопити якнайбільше імен, фактів, подій. Бо як умістити життя мистця в певну кількість гасел?.. Над ними я почала думати з моменту виникнення ідеї книжки (грудень 2017-го). Спочатку треба було матеріалізувати її в уяві, відчути, як переплітаються між собою гасла й міні-тексти. В окремому зошиті відвела сторінки на кожну літеру алфавіту. Попередньо заявлені позиції викреслювалися, зʼявлялися нові, знову щось з(а)мінювалося, бо інше виявлялося важливішим… Це було складання великого пазла, тривалі припасовування, де багато важить найменший штрих, незначна деталь, адже головне – цілісніть картини. У якийсь момент згадалася самохарактеристика Ольги Кобилянської як «загадки». Тож написання книжки перетворилося для мене в ще одне «розгадування» світу письменниці – в неймовірну подорож у чудовому товаристві художника Івана Шкоропада та літературної редакторки Оксани Антонів», – продовжує авторка книги Світлана Кирилюк.

Текстова частина історії «Кобилянська від А до Я» доповнена майстерними ілюстраціями у виконанні Івана Шкоропада, які відіграють таку ж важливу роль. В основі оформлення лежать буковинська орнаменталістика, елементи характерного художнього різьблення з дерева на приватних будинках Буковини та місць, де жила і працювала Ольга Кобилянська. Стилізовані портрети перегукуються з графічними елементами оформлення. Також хотілось зробити книжку яскравою з використанням обмеженої кількості відкритих, чистих кольорів. Більшість вихідних фотографій, які потрапили в книжку, були чорно-білими, тож я вирішив колоризувати їх аби в контексті яскравих кольорів вони не сильно контрастували, а навпаки краще вписувались в загальну картину. Особливу атмосферу книжці додає шрифт Дмитра Растворцева «KyivType». Він ніби підкреслює сильний, вільний, український характер Ольги», – поділився історією роботи над художнім оформленням Іван Шкоропад.

Світлана Кирилюк – доцентка, викладачка Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Народилась 5 липня 1969 року. У 1991 році закінчила із дипломом з відзнакою Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича. З 1993 року працювала на кафедрі української мови, а з 1994 – на кафедрі української літератури названого університету. Тематика наукових досліджень: проблема літературної традиції в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.; мотиви та образи світової літератури у творчості Ольги Кобилянської; психоаналітичний вимір особистості в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.; проблема марґінальності як складова сучасного літературного процесу.

галина вдовиченко
«Видавництво Старого Лева» у неділю 5 травня, о 14.00 запрошує читачів на зустріч з письменницею Галиною Вдовиченко, авторкою книг про 36 і 6 котів, Чорну-чорну курку, чарівних Містельфів та серії листівок-казок, написаних протягом останніх трьох місяців. Будемо читати книги, говорити про котів, дива, мир, дружбу та відчуття дому – і все це у товаристві улюбленої авторки. Чекаємо гостей у Кав’ярні Kulturrra (Львів, вул. Старознесенська, 24-26). Вхід вільний.
 
Галина Вдовиченко – письменниця та журналістка. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. До 2017 року працювала у газеті «Високий Замок». Дебютувала у 2008 році – з романом «Пів’яблука». У 2011 році вийшла перша книжка Галини Вдовиченко для дітей – казкова повість «Мишкові Миші». З того часу світ побачили книги «Чорна-чорна курка», «Ліга непарних шкарпеток», «Містельфи», роман «Найважливіше – наприкінці» та чотири книги «36 і 6 котів».
Літературна студія «Паросток» провела третє засідання юних письменників
23 лютого Літературна_студія «Паросток» у Центральній бібліотеці для дітей ім. О.Довженка у Чернігові провела третє засідання юних письменників. 
Літстудійці читали свої есе та вірші. З дитячих творів можна було дізнатися, що б діти змінили в школі, якби були директорами. Розмовляли про сюжетні лінії твору і визначалися, що у творі головне.
 
Діти висловлювали свої думки, слухали твори Максима Рильського та Степана Васильченка, з’ясовували чи важливо у творі описи подій, природи, характеристики героїв. Особливу увагу приділили читанню антології творів учнів Дитячої літературної школи «#Кошлатий_Борушко».
 
Діти отримали домашнє завдання – написати невеличкий роздум про рідну мову та оповідання про своє захоплення. Наступна зустріч з талановитими дітьми відбудеться 9 березня.
 
Літературна студія «Паросток» провела третє засідання юних письменників
10 лютого - день народження Бориса Пастернака
10 лютого 1890 року народився Борис Пастернак — поет, прозаїк, перекладач.
 
Оскільки сім’я Пастернаков належала до інтелігенції, в їхньому домі часто бували відомі художники, письменники і музиканти. Батьки майбутнього поета тісно спілкувалися з Ісааком Левітаном, Олександром Скрябіним, Львом Толстим, Сергієм Рахманиновым та іншими.
 
Перші вірші Бориса Пастернака були видані в 1913 р., коли йому було 23 роки.
 
Після того, як у 1958 р. Пастернаку була присуджена Нобелівська премія по літературі, він почав піддаватися серйозним нападкам з боку радянського керівництва. З цієї причини поетові довелося відмовитися від престижної нагороди.
 
Цікавий факт, що вираз «Не читав, але засуджую» з’явилося в період цькування Пастернака.
 
У 13-річному віці Борис, завдяки старанням Скрябіна, всерйоз захопився музикою.
 
За своє життя Пастернак написав 2 прелюдії і 1 сонату для фортепіано.
 
Чи знаєте ви, що коли після падіння з коня поет зламав ногу, його кістка неправильно зрослася? В результаті, Пастернак до кінця своїх днів злегка накульгував, відчуваючи через це сором.
 
В молодості поліцейські побили Бориса Леонідовича нагайками, оскільки той по безглуздій випадковості виявився в натовпі протестуючих. Цей епізод справив на нього таке глибоке враження, що пізніше він кілька разів згадував про нього у своїй творчості.
 
Цікаво, що спочатку Пастернак хотів поступити в консерваторію, щоб стати професійним музикантом. Однак в останній момент хлопець передумав, віддавши перевагу філософії.
 
Цікавий факт, що після закінчення Московського університету Борис Пастернак так і не прийшов за дипломом. Сьогодні цей документ зберігається в архівах університету.
 
Під час поїздки у Францію на Міжнародний конгрес письменників Пастернака стався нервовий зрив. Після цього він більше ніколи не виїжджав за кордон.
 
Завдяки турботам Пастернака, з ув’язнення вдалося звільнити чоловіка Анни Ахматової. В подяку, він відправив Йосипу Сталіну книгу перекладів Грузинською лірики за «дивовижне звільнення рідних Ахматової».
Незважаючи на ряд хвалебних віршів про товариша Сталіна, цензори безперервно критикували Пастернака за невідповідність епосі.
 
Цікаво, що Борис Пастернак переклав більшу частину трагедій Вільяма Шекспіра, які сьогодні вважаються класичними.
 
Над своїм знаменитим романом «Доктор Живаго» Пастернак працював довгих 10 років. Оскільки опублікувати книгу в Радянському Союзі було просто нереально, вперше вона вийшла в Італії.
 
Цікавий факт, що ЦРУ безкоштовно роздавав роман радянським громадянам на Всесвітній виставці в Брюсселі. А все тому, що книга на їхню думку була прекрасним інструментом для антирадянської пропаганди.
Пастернак високо цінував грузинську культуру, внаслідок чого неодноразово відвідував цю країну. Там же він перекладав вірші різних грузинських поетів.
 
Борис Пастернак листувався з Мариною Цвєтаєвої. А в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945) він надавав її дочки матеріальну допомогу.
 
У 1986 р. на дачі поета в Передєлкіно був утворений перший в СРСР музей Пастернака.
 
Онлайн-марафон читання туркменських казок || Національна бібліотека України для дітей
7 лютого Національна бібліотека України для дітей за підтримки Посольства Туркменістану в Україні оголошує старт двотижневого Всеукраїнського онлайн-марафону читання туркменських казок.
Щоб взяти участь у марафоні, запиши коротке відео (до 3-4 хв.), у якому прочитай уривок з улюбленої туркменської казки (костюмоване інсценування, акторська майстерність вітаються!).
 
До 20 лютого надішли його на електронну адресу socio-cultural@ukr.net та слідкуй за публікаціями на сторінках НБУ для дітей у соцмережах.
 
Всі учасники марафону по його завершенні зможуть роздрукувати для себе Дипломи учасників. Автор відео, яке збере найбільшу кількість вподобайок, буде нагороджений особливою відзнакою. Надсилаючи відео, у супровідному листі не забудьте вказати прізвище, ім’я дитини-учасника, вік, місце проживання та контактний телефон.
8 лютого - день народження Жюля Верна
8 лютого 1828 року у Франції народився письменник-фантаст Жюль Верн. Він є автором 66-и пригодницьких романів, п’єс, повістей, за їхніми мотивами створено близько 200 екранізацій. Його славнозвісні “Таємничий острів”, “П’ятнадцятирічний капітан”, “Подорож до центру Землі”, “Із Землі на Місяць”, “Діти капітана Гранта”, “20000 льє під водою”, “Навколо світу за 80 днів” всі знають ще з дитинства.
 
У 11 років Жюль Верн найнявся на корабель юнгою і ледь не втік до Індії. Малого знайшли батьки, відлупцювали та посадили на хліб і воду. Є версія, що після цього він обіцяв матері більше не втікати з дому та “подорожувати тільки в голові”.
 
Якось у Парижі Верн познайомився з письменником Александром Дюма-батьком. Той порадив юнакові, що вчився на адвоката, спробувати себе в літературі, сподіваючись перетворити його на свого “літературного раба”.
 
Спочатку Жуль зайнявся драматургією. Водевіль “Зламані соломини” сподобався метрові і він поставив його у своєму Історичному театрі. Верн був дуже вдячний наставнику:
 
“Те, що він зробив для історії, я зроблю для географії!” , а батькові написав: “Згодом я можу стати гарним літератором, але ніколи не буду нічим, окрім поганого адвоката”.
 
Він вчиться писати, друкує оповідання в журналах.
 
У травні 1856-го приятель запросив Верна на весілля. Там Жуль познайомився із сестрою нареченої 26-річною Оноріною Морель. Вона була вдовою і мала двох доньок. Через два тижні письменник повернувся до Парижа й написав матері, що “по вуха закоханий у чарівну вдовицю” і хоче одружитися. У січні 1857-го вони обвінчалися. 3 серпня 1861-го Оноріна народила сина Мішеля.
 
На відміну від більшості інших письменників, які творили в основному в домашніх умовах, Жуль Верн упродовж більшої частини життя подорожував. Отримані враження давали йому натхнення для творчості.
 
● Завдяки тому, що Жуль Верн багато подорожував, він був прийнятий у Географічне товариство Франції, хоч і не був вченим.
● Мрію всього свого життя Жуль Верн втілив, коли разом зі славою до нього прийшло й багатство. Він завжди мріяв мати власний корабель, який для нього означав можливість вирушити туди, куди він сам захоче. Розбагатівши, він не став розмінюватися на дрібниці й купив собі одну за одною цілих три яхти, які були здатні перетнути навіть Атлантичний океан.
Багато фантастичних на момент написання речей, які фігурували в книгах Жуля Верна, були згодом винайдені, наприклад, літак або акваланг. Ба більше, деякі вчені визнавали, що на винахід того чи іншого пристрою наштовхнуло саме прочитання книг Жуля Верна.
Зі 108 фантастичних передбачень письменника, на сьогодні не здійснилося лише 10.
● Марко Вовчок, видатна українська письменниця, була особисто знайома з Жулем Верном. Французький майстер пера надав їй виняткове право перекладати його твори російською мовою.
● Організація ЮНЕСКО проводила дослідження і з’ясувала, що книги Жуля Верна були роздруковані в усьому світі на 148 мовах.
● На написання книги «Навколо світу за вісімдесят днів» Жуля Верна надихнула газетна стаття. У статті ішлося про те, що якщо винайти хороші транспортні засоби, то цілком можливо подорожувати навколо світу за короткий період.
● Жуль Верн міг писати понад п’ятнадцять годин поспіль, не виходячи з кабінету. Якщо до нього приходило натхнення, його було важко зупинити.
● У 1886 році, племінник письменника, який страждав від психічного розладу, вистрілив Жулю Верну в ногу. Поранення було настільки серйозним, що він не міг ходити до кінця свого життя.
● Внаслідок цукрового діабету, письменник осліп незадовго до смерті, але не здався і продовжив писати, диктуючи свої твори помічникам.
● Багато подробиць біографії Жуля Верна дійшли до нас завдяки працям його онука, який майже все своє доросле життя (цілих 40 років!) Присвятив складанню життєпису свого знаменитого діда з усіма подробицями. А син письменника, Мішель Верн, ще в молодості зацікавився кінематографом, і саме він екранізував цілих п’ять творів свого батька. Свій внесок зробив і правнук літератора він виявив оригінал рукопису «Париж двадцятого століття», фантастичний роман, який вважався назавжди втраченим. Цей твір було опубліковано лише через багато десятиліть після смерті письменника.
● Помер Жуль Верн 24 березня 1905 року від цукрового діабету. Йому було 77 років.
 
110 років від дня народження Альфреда Шклярського
У січні читачі відсвяткували 110 років від дня народження знаменитого польського письменника Альфреда Шклярського, автора мегапопулярної серії про пригоди Томека. 

У столичній бібліотеці №102 Оболонського району відбулася виставка, присвячена дню народження письменника. 

110 років від дня народження Альфреда Шклярського

110 років від дня народження Альфреда Шклярського

За інф.: бібліотека №102

4 лютого народився Василь Королів-Старий

Автор химерних казок

Василь Королів-Старий — це псевдонім українського письменника-казкаря Василя Костянтиновича Короліва. Відомий український дитячий письменник А. Костецький зробив припущення, що додатком „Старий” В. Королів хотів підкреслити, „що він начебто такий-собі сивобородий дідусь, який малим онучатам розповідає всілякі химерні казочки. А втім — не виключені, звичайно, й інші інтерпретації вибору псевдоніма”.

В. Королів народився 4 лютого 1879 року в селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині (нині Чернігівська область). Його батько був священнослужителем при Троїцькій церкві у знаменитій Диканьці. Дядько також був священиком. І Василя віддали спочатку у Полтавську духовну бурсу, потім — у Полтавську семінарію. Але юнак бути священиком не захотів. Його завжди цікавило мистецтво, він захоплювався фольклором, досконало вивчив творчість Т. Шевченка, М. Гоголя. Згодом  Василь вирішив послужити своєму народові практично. У 1902 році він закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював за спеціальністю і навіть видав популярний посібник з ветеринарії „Скотолічебник” та книжку „Кролики”. У той час відбуваються революційні заворушення і В. Королів не стоїть осторонь. У 1906 році його заарештували і сто днів протримали у тюрмі. Після звільнення Василь Костянтинович починає займатись журналістською та видавничою справою. У 1908 році разом з товаришами заснував видавництво „Час”, що стало одним із найбільших в країні, редагував журнал „Книгар”. У часи існування Української Народної Республіки працював шефом Київського міського ветеринарного бюро. У 1919 році як член дипломатичної місії УНР виїхав до Праги (Чехословаччина). Коли ж УНР було придушено російськими більшовицькими загонами, Василь Костянтинович не повернувся на Батьківщину. Він викладав у Подєбрадах в Українській господарчій академії, одночасно активно займаючись видавничою та літературною роботою. Тоді ж він одружився з українською письменницею Наталеною Королевою. У 20-ті роки письменник написав роман „Чмелик”, в якому розповідається про мандри юнака з Полтавщини чужими землями, збірку казок „Нечиста сила” та збірки п’єс-казок „Русалка-жаба” і „Лісове свято”. Крім того, по смерті письменника залишилося багато перекладів з чеської мови, а також малюнки, на яких відтворено природу і побут Закарпаття.

Спочатку В. Королів-Старий жив у селі Ували, згодом — оселився у селі Мельник, де і доживав віку. Часом він виїжджав у Прагу та Закарпаття, де працював художником у церквах. У 1941 році письменник закінчив свій останній твір — роман „Згадки про мою смерть”. 11 грудня 1943 року Василя Костянтиновича Короліва-Старого не стало.

Чарівне намисто

Перше видання цієї книжки вийшло у 1937 році. Тоді у вступному слові до „Чарівного намиста” В. Королів-Старий писав: „Для дітей усіх народів і сьогодні лишаються невмирущою спадщиною певні світові казки, як-от „Попелюшка”, „Приспана царівна”. Але ж і ці казки кожен народ переказує інакше, в рідному дусі”. Так само вчинив і автор „Чарівного намиста”. Він скористався відомими сюжетами казок різних країн Європи, наблизивши їх до реалій українського життя. І зробив це настільки майстерно, що коли їх читаєш, здається, що ці казки суто українські. І природу у них змальовано нашу, і дія відбувається то у карпатському селі, то у козацькому хуторі, то в українському місті. І діють у цих казках князі, князенки, прості козаки і козацький полковник. І імена героїв нам знайомі — Ігор, Гнат, Кіндрат і навіть наш маленький чарівний дух на ім’я Шилохвостик. Усі казки збірки мають дуже несхожі сюжети, але є у їхньому змісті одна спільна особливість — головними героями у них виступають працьовиті, люблячі, добрі дівчата — дві Іванки, Маруся, Лідочка, Оксанка, Розалька. До того ж у всіх казках добро перемагає зло, правда долає кривду і висловлена автором віра у те, що між людьми запанує взаєморозуміння, любов і справедливість. І коли ти уважно прочитаєш усі казки збірки, то „ …переконаєшся, що тобі вдалось-таки зібрати окремі намистинки з чарівного разка казок усього світу”.

Нечиста сила

Близько ста років тому далекого тисяча дев’ятсот бідувадцятого року відбулось урочисте зібрання невидимих сил з усього світу. А проводили це дійство на Лисій Горі під Києвом персонажі нашої української міфології. Це були Чорти, Мавки, Лісовики, Русалки, Водяники, Упирі, Злидні та найповажніший серед них — Вій. І вирішила тоді нечиста сила повідомити людей про те, якою вона насправді є хорошою, доброю та чистою.

Хай правда по світу полине,
Щасливі хай будуть всі люди…
Відціль, з чарівної Вкраїни,
Хай радість розійдеться всюди!..

Таку пісню співали Русалки на тому зібранні. Про це дізнався письменник В. Королів-Старий і розповів дітям у казках збірки „Нечиста сила”. Адже писати для дітей було його найвищою і найшляхетнішою метою. „Нечиста сила” уперше вийшла друком 1923 року. І відразу стала популярною. Хоч казки у книжці написано на фольклорній основі, кожна з них відзначається самобутнім сюжетом. Крім згаданих уже персонажів невидимого світу, у казках діють Хухи, Потерчата, Літавиця, Вовкулака, Мара, Потороча Хрипка, Чортова мати та інші. Хоч люди ставляться до них по-різному, усі ці потойбічні сили непомітно для людського ока чесно роблять свою роботу, добре ставляться до людей, як можуть, допомагають  дорослим і дітям, прагнуть оберігати їх від злих вчинків, сварок, поганих думок. І навіть Перелесник, який причетний до загибелі прегарної дівчини Оленки, теж учинив це без злого наміру. У побуті усі ці герої невидимого світу живуть скромно, але як і люди, також хочуть теплого та доброго ставлення до себе.

Збірка приваблює не лише заманливим змістом, легкістю сприйняття, а й добірною українською мовою. На її сторінках час-від-часу зустрічаються  маловживані тепер слова, назви предметів, що також мало використовуються у нашому сучасному житті. Крім того, казки письменника — це прекрасні сюжети для мультиплікаційних та художніх фільмів для дітей.  

За інф. Національної бібліотеки України для дітей

4 лютого - день народження Михайла Пришвіна
4 лютого 1873 року народився Михайло Михайлович Пришвін – відомий російський письменник, прозаїк, публіцист, фотограф та журналіст, вигадник та мандрівник .
 
Чудовий письменник, що немов добрий чарівник умів бачити і відчувати природу, розумів мову звірів і птахів, а найбільше мову своїх домашніх вихованців. Особливо собак, які прив’язувалися до нього всім своїм вірним собачим серцем.
 
Ця людина багато їздила країною. Бував він і в Заполяр’ї, і в Казахстані, і Далекому Сході, і в горах Кавказу. Недарма географи назвали його ім’ям мис на одному з Курильських островів. На Кавказі його ім’я присвоєно гірському піку та озеру. Багато ходила по землі, багато бачила ця незвичайна людина. Він бачив те, що не кожному дано побачити. І чув він багато чого, що інші не чули. Він слухав капели, вітався з сонечком, розмовляв з квітами. А ще він чув, як темного літнього вечора розмовляють між собою дерева. Про що ж шепочуться дерева і що думають про нас?
 
Розповіді Пришвіна про тварин, зокрема мисливські, відрізняються природним, вільним від хибної сентиментальності розумінням їхньої психології. Безсловесний світ завдяки письменнику розмовляє і стає ближчим.
 
Основою багатьох дитячих оповідань стали поетичне світосприйняття і художня пильність до найдрібніших подробиць життя. Епос, казка, фольклор, ліризм фарбують більшість творів письменника.
 
Він розповідав своїм читачам, яке багатство його оточує – справжня «комора сонця зі скарбами життя».
 
Творчість Пришвіна памятає багато читачів: на його оповіданнях про тварин, про природу виросло не одне покоління школярів. З ними був знайомий чи не кожен першокласник. Всі його розповіді ніби пронизані сонячним світлом і дарують читачеві відчуття гармонії та спокою. Але сам Пришвін головним і найкращим своїм твором вважав щоденники, які вів понад п’ятдесят років і з яким ніколи не розлучався, возив їх із собою з міста в місто, з будинку в будинок.
 
4 лютого - день народження Михайла Пришвіна
Після його смерті залишилося 120 зошитів, що склали 18 томів, — і це вдвічі більше, ніж його “офіційна” спадщина: художні твори Пришвіна були видані у семи томах.
 
Читаючи твори письменника, ловиш себе на думці, що його можна назвати щасливою людиною. Михайло Михайлович писав про те, що самовіддано любив. Вся його творчість є виявом великої любові до навколишнього світу. Світу, який маємо любити і ми – всі, хто в ньому живе.
 
«Яґґер, Яґґер» — нова дитяча книга проєкту «8 шляхів до емпатії»
У продажу з’явилась нова книга в рамках проєкту «8 шляхів до емпатії», який Старий Лев реалізовує завдяки програмі  Європейського Союзу «Креативна Європа». «Яґґер, Яґґер» шведської письменниці Фріди Нільсон у перекладі Наталі Іваничук та художньому оформленні Олександра Шатохіна вже чекає вас у реальних і віртуальних книгарнях.

Бенґту вісім років, у нього є зайва вага і зовсім немає друзів. Однолітки хлопця сміються із нього, а з батьками інколи так важко порозумітися. Та одного разу, саме після знущань сусідських дітей, Бенґт знайомиться із бродячим собакою Яґґером. Яґґер не лише вміє розмовляти, а й має за плечима також немало пережитих страждань.

Бенґт здружується із Яґґером, і разом вони будують плани помсти кривдникам. Чи зможе хлопець стати більш сміливим і рішучим? Чи змінить ставлення інших дітей до себе? І чи справді єдиним способом побороти чужу жорстокість є помста?

– Ця книга про хлопчика, який дуже вибивається із загального кола своїх однолітків. Він товстенький, неоковирний. Таких дітей, як він, не люблять. Але в чому вони винні? — Розповідає перекладачка Наталя Іваничук. — Перекладаючи книгу, я одразу уявила свого однокласника. Він був дуже товстий. Був неприємний не лише повнотою, але й своєю неакуратністю. Всі діти цурались його. Таким самим є й Бенґт — герой книжки Фріди Нільсон. Цей хлопчик не дуже пасує до загальної картини своїх однокласників чи друзів із двору. Власне, друзів він і не має. Аж раптом з’являється пес. І цей пес вміє говорити. І цей пес стає йому другом.
Гадаю, якщо розповідати про сюжет книжки, то цього достатньо. Якщо скажу більше — буде на межі спойлерів. Хлопчик і його друг-пес, який розмовляє. Цікаво, а що ж далі?

Українське видання “Яґґера, Яґґера” вийшло в оформленні Олександра Шатохіна. Численні ілюстрації художника роблять історію Бенкта і його незвичайного друга ще реальнішою для читачів. 

– На обкладинці зображені головні герої, які уявляють себе справжніми гангстерами. Це так перегукується з моїм дитинством (та і дитинством багатьох, думаю), коли ти, малий, уявляєш себе якимось супергероєм чи агентом або істотою із надзвичайними здібностями, яка живе у своєму вигаданому світі. Саме такі перевтілення дають змогу ставати трохи сміливішим, рішучішим, — ділиться ілюстратор Олександр Шатохін. — Це допомогло Бенґту постояти за себе. Це якось по-справжньому. Вся історія така правдива, без прикрас. Така, як є. А ще в книжці стільки любові, душевності і відносин. Це справжня книжка. Справжня скандинавська книжка:).

Фріда Нільсон — шведська письменниця, яка дебютувала в літературі у 2004 році. Авторка більше десятка книг для дітей та лауреатка численних літературних нагород, зокрема премії імені Астрід Ліндгрен. 

30 січня - день народження дитячого письменника Всеволода Нестайка

30 січня – день народження дитячого письменника Всеволода Нестайка. Учора, 30 січня, стало відомо ім’я першого лауреата Всеукраїнської літературної премії імені Всеволода Нестайка. Лауреаткою стала Валентина Попелюшка (Валентина Жук).

Офіційне нагородження письменника-лауреата відбудеться напередодні Міжнародного дня дитячої книги, який світова спільнота щорічно відзначає 2 квітня у день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена.
 
Всеукраїнська літературна премія імені Всеволода Нестайка заснована у 2021 р. Національною секцією Міжнародної Ради дитячої та юнацької книги (UA IBBY), Національною бібліотекою України для дітей, ГО «Українська асоціація працівників бібліотек для дітей» та родиною Всеволода Нестайка за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України для відзначення сучасних українських дитячих письменників за кращий прозовий (реалістичний, пригодницький) твір для дітей молодшого та середнього віку, що висвітлює життя та проблеми сучасних дітей.
 

У Києві презентують «Легенди Чарівнолісся» для незрячих дітей
2 лютого у Київській міській державній адміністрації відбудеться презентація книги-фентезі «Легенди Чарівнолісся» та її версії для незрячих дітей, надрукованої шрифтом Брайля.

Примірники передадуть дитячим бібліотекам Києва та бібліотеці спеціалізованої загальноосвітньої школи № 5 ім. Я. П. Батюка. 

Також під час презентації діти з порушеннями зору, які прочитали цю книгу, розкажуть про свої враження від «Легенди Чарівнолісся» шрифтом Брайля – наскільки книга є тактильною та зрозумілою для незрячих людей.

Дитяча книга «Легенди Чарівноллісся» у жанрі фентезі створена на основі однойменного кіносценарію Заслуженого артиста України Віктора Андрієнко й відомої сценаристки та письменниці Олени Шульги. 

Книга «Легенди Чарівнолісся» побачила світ рік тому. 

Також «Легенди Чарівнолісся» було видано рельєфно-крапковим тактильним шрифтом, який дозволяє дітям з порушеннями зору читати книги. 

За інф.: КМДА

27 січня - день народження Льюїса Керрола

27 січня минуло 190 років з дня народження Льюїса Керрола, письменника, автора книги «Пригоди Аліси у Дивокраї» (Alice’s Adventures in Wonderland) і продовження «Аліса в задзеркаллі».

У столичній бібліотеці на вул. Освіти день народження письменника відзначили атмосферною світлиною.

27 січня - день народження Льюїса Керрола 

«Мирослава та інші з нашого двору». Презентація у столичній бібліотеці ім. А. Костецького
У бібліотеці ім. А. Костецького 20 січня відбулася презентація книги Ольги Купріян «Мирослава та інші з нашого двору». 

Ця книга, що нещодавно вийшла у Видавництві Старого Лева, – кумедна і щира повість для юних читачів про всі ті дива і перипетії, що трапляються з нами тільки в дитинстві, коли тобі десять і канікули — це ціле життя тривалістю в літо!

Микита і Мирослава дружать, сваряться і знову миряться, вчаться заробляти свої перші гроші, вигуляючи песика баби Соні чи маленьку Злату, намагаються викликати Гумову Дупу… А ще проживають разом усі радощі та сум і вміють насолоджуватися малим — як-от клаптиком літака «Мрія» у небі.
 
«Мирослава та інші з нашого двору». Презентація у столичній бібліотеці ім. А. Костецького
Як розповіла сама авторка, майже все у новій книзі – взяте зі справжнього життя. Читачі бібліотеки, учні 4-а класу Київської гімназії № 154 весело провели час, дізнались секретний ритуал викликання Гумової Дупи, котра залишає після ритуалу жувальні гумки… Кожен охочий міг поставити питання авторці та придбати книгу з її автографом.
 
«Мирослава та інші з нашого двору». Презентація у столичній бібліотеці ім. А. Костецького

За інф. Бібліотеки імені А.Костецького для дітей ЦБС Шевченківського району м.Києва

Крутезно - ЗНО в твоєму плеєрі

Оголошено перший всеукраїнський конкурс літкастів (літературних подкастів) для популяризації читання та впровадження нових форматів у гуманітарній освіті. 

Літкаст – “апетитна”, цікава, розкута розповідь про літературний твір, його автора, сюжет, героїв, перипетії, історичний контекст, смачні деталі й цитати, власні емоції й враження, приправлена вашою харизмою. Зазначені інгредієнти добирайте на свій смак і в довільних пропорціях.

Кожна прочитана книга може перетворитися на літкаст. А кожен літкаст – шанс на крутий гонорар, натовпи твоїх шанувальників і необмежена кількість плюсиків у твою літературну карму.

Творча агенція «Баляндраси» та Київська Мала академія наук учнівської молоді оголошують перший Всеукраїнський конкурс літературних подкастів «КрутеЗНО – ЗНО у твоєму плеєрі»!
 
Маєте унікальну нагоду: читати, записати літкасти та отримати гонорар! Кожен учасник може позмагатися за чималу грошову винагороду.
 
Призовий фонд конкурсу складає 100 тисяч гривень! Журі обере 10 переможців, кожен із яких отримає по 10 тисяч гривень! Погодьтеся, приємно позмагатися за чималий гонорар! Ще й так просто: записавши літкаст на свій мобільний!
 
Школярі, студенти, освітяни, блогери, читачі та читачки! Літкастьте та надсилайте свої записи!
 
Отже! Маємо для вас 5 конкурсних номінацій з української літератури, а це – 85 творів. Переможців визначатимуть журі у кожній із 5-ти номінацій за двома категоріями: «Учнівський літкаст» (автори віком від 14 до 17 років (включно)) та «Експертний літкаст» (автори віком від 18 років і до… без обмежень)!
 
Ми зміксували перелік книжок із програми ЗНО-2022 та знакових творів української літератури й отримали такі номінації:
– фольклор і Давня українська література
– нова українська література
– новітня українська література
– сучукрліт
– мала поетична форма
Що робити? Перш за все – читати!
 
Далі, керуючись Правилами та Умовами конкурсу на нашій лендинговій сторінці
 
робите наступне:
– записуєте свій літкаст
– заповнюєте реєстраційну заявку
– завантажуєте аудіозапис у форматі mp3 (від 3 до 25 хвилин)
– очікуєте підтвердження заявки від організаторів конкурсу.
 
Прийом заявок на участь у конкурсі триває з 17 січня по 15 березня (включно) 2022 року. Мова літкастів – українська.
 
Налаштовуйтеся на потрібну тональність, готуйте свої голосові зв’язки та сміливо занурюйтеся у світ українських літкастів!
 
Задайте нового звучання українській літературі: від ЗНО до сучукрліт!
Презентація нової книги Віталія Баканова «Ветряные Горы»
20 січня у бібліотеці імені Джамбула Джабаєва відбулася презентація нової книги відомого київського краєзнавця Віталія Баканова «Ветряные Горы».

Крізь історію мікрорайону автор розкриває історії видатних людей, що мешкали тут. Це й чемпіон із футболу Леонід Островський, і видатний естрадний співак Леонід Костриця. Зацікавили присутніх старі світлини Вітряних Гір, опубліковані на сторінках книги. 

Книгу можна замовити в інтернеті або почитати в бібліотеці.

Віталій Баканов – голова києвознавчого клубу “Кияни”, засідання якого відбуваються в бібліотеці імені Олександра Грибоєдова.

Презентація нової книги Віталія Баканова «Ветряные Горы»

День Соборності у бібліотеках столиці

До Дня Соборності України в бібліотеці № 117 для дітей відбулася історично-патріотична бесіда «У зимовий ранок засіяло сонце Злуки у моєму краю…».

Бібліограф Наталія Вдовиченко розповіла учням 11-А класу СЗШ № 316 про історію виникнення свята, про історичні факти, що передували проголошенню Злуки УНР та ЗУНР та про визначних діячів, які реалізовували ідею Соборної єдності України.

Також школярі ознайомилися з літературою книжкової виставки та відповідали на запитання літературно-історичної вікторини, продемонструвавши неабиякі знання з історії країни.

День Соборності у бібліотеках столиці

До Дня Соборності України в бібліотеці ім. Миколи Руденка відбулося відкриття виставки робіт учнів школи живопису Дитячого центру «Атюдіки» – учасників художнього конкурсу «Я талант 2021», переможцем якого стала Софія Димова. Викладачка школи живопису Лариса Романюк представила картини своїх учнів та розповіла про мистецтво малювання – найкращий спосіб розвитку гармонійної особистості, що допомагає навчитися пізнати світ прекрасного.

День Соборності у бібліотеках столиці

У столичній бібліотеці ім. П. Усенка для дітей відбулася зустріч співробітників Українського Інституту національної пам’яті – завідувачки сектору методичної роботи Ганни Байкєніч та начальниці управління забезпечення реалізації національної пам’яті в регіонах Олени Охрімчук з учнями 9-а класу НВК “Еконад” №30, присвячена Дню соборності. 

Спочатку школярі подивилися відеофільм “Українська революція 1917 – 1921. Як творилася держава”, а потім на всіх чекала участь в історичній вікторині. Найспритніші і найрорзумніші отримали призи, і поповнили свій багаж знань. 

День Соборності у бібліотеках столиці

Бібліотека імені Олександра Копиленка для дітей пропонує увазі читачів виставку-патріотичний код «Соборуємося: хто як не ми?».

День Соборності у бібліотеках столиці

19 січня до Дня Соборності України центральна районна бібліотека імені Івана Франка підготувала перегляд літератури «Соборність духу, розуму і серця».

День Соборності у бібліотеках столиці

22 січня Україна святкує День соборності. На честь цього урочистого дня районна бібліотека № 123 організувала виставку «В єднанні сила й міць держави».

День Соборності у бібліотеках столиці

Офіційно в Україні День Соборності відзначають з 1999 року. З цієї нагоди бібліотека імені Джамбула Джабаєва презентує виставку-історичне досьє «Дзвенить святий Соборний дзвін, єднає Україну».

День Соборності у бібліотеках столиці

Однією з найважливіших історичних дат є саме 22 січня (проголошення Першої Незалежності Україна відзначає День Соборності. Це свято символізує єдність українських земель і відіграє значну роль в історії нашої країни. З цієї нагоди в бібліотеці Дружби Народів створено історичний вернісаж «Соборність духу, розуму і серця».

День Соборності у бібліотеках столиці

Книжкова виставка до Дня Собороності України “Духовна велич України” у бібліотеці ім. Анни Ахматової ЦБС Оболонського району Києва.

День Соборності у бібліотеках столиці

У бібліотеках ЦБС Голосіївського району м. Києва до Дня Соборності України проведено цикл інформиаційно-просвітницьких заходів під гаслом “Ми – це Україна!”.

http://ditbiblkocub.blogspot.com/2022/01/22.html
http://ditbibl142.blogspot.com/2022/01/blog-post.html
http://zabilyditbibl.blogspot.com/2022/01/22.html
http://gogolbibl.blogspot.com/2022/01/blog-post_66.html
http://rilskogo.blogspot.com/2022/01/22-c-103.html
http://biblstelmaha.blogspot.com/2022/01/22.html
http://markvovbibl.blogspot.com/2022/01/blog-post.html
http://bibllisnicha3.blogspot.com/2022/01/blog-post.html
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=4770757559667754&id=1106040659472814
http://bibl152.blogspot.com/2022/01/blog-post_21.html
http://crbnekrasov.blogspot.com/2022/01/blog-post_21.html

День Соборності у бібліотеках столиці

Бібліотека № 1 провела для учнів старшого віку урок історії «В єдності наша сила!» до Дня Соборності України.

День Соборності у бібліотеках столиці

“Разом сильніші!” – під таким гаслом пройшла зустріч до дня Соборності України у бібліотеці ім. Ю. Гагаріна. Що пишуть у книгах про Соборність? Почитали – та, на відмінно, справились з вікториною по темі.

День Соборності у бібліотеках столиці

Перегляд літератури “Одна, єдина, неділима Україна!” у бібліотеці №122 для дітей.

День Соборності у бібліотеках столиці

Бібліотека №9 запрошує на знайомство з матеріалами виставки-екскурсу «Єдина моя Україна від Сяну й до Дону» до Дня Соборності, яка від сьогодні діє в читальному залі старшого відділу. Цікаві історичні документи й матеріали, художні прозові й поетичні твори чекають на вас.

Учасниками патріотичної години у бібліотеці Костецького для дітей стали восьмикласники школи № 73 та кандидат історичних наук, старший науковий співробітник НАН України Дмитро Гордієнко. Підлітки не тільки прослухали історію виникнення свята, а й ознайомились з історичними фактами про Україну, пригадали видатних українців, дізналися про всеукраїнську акцію «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом, яка відбулася 20 січня 1990 року, як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. А відповіді на запитання вікторини підтвердили рівень сприйняття учнями цієї сторінки в історії нашої Батьківщини. Переможці ж отримали книги в подарунок.

День Соборності у бібліотеках столиці

У бібліотеці №101 підготували книжкову виставку “В єдності сила” і запрошують ознайомитися з літературою, що висвітлює історичні події, що відбулися в 1919 році.

В рамках проекту “Натхнення Божого митці” бібліотека №135 презентує творчість київського художника іконописця Юрія Нікітіна. У переддень свята Соборності України 21 січня 2022 року о 13.00 в музеї народного декоративного мистецтва м. Канева за участю бібліотеки 135 відкривається персональна виставка Юрія Нікітіна.

«Сніговий тепл»: нова книжка Катерини Бабкіної вже у книгарнях

У «Видавництві Старого Лева» вийшла нова дитяча книга Катерини Бабкіної «Сніговий тепл». Проілюстрована Євгенією Гайдамакою повість розповідає про хлопчика Міка та його друзів, які випадково знайшли дитинча загадкової та невідомої науці істоти.

Велетенських, але водночас тихих і непомітних снігових теплів бачило дуже небагато людей. І є лише один чоловік, якому ці істоти можуть довіритися. Дідусь Міка.

Коли донька з онуком переїжджають до його оселі, дідусь знає, що Мік точно знайде маленького тепла, захованого у старому басейні. Так і стається, але хлопчик натрапляє на загадкову істоту не сам, а разом із друзями. Чи подбають вони про звірятко? Чи захистять його, коли дізнаються, що снігового тепла уже шукають?

– Що ж до історії маленького Міка, його мами та його друзів — вона почалася з намагання оформити якусь ненав’язливу розповідь про дітей з різних соціальних прошарків і різних умов, які можуть об’єднуватися, дружити, розважатися разом і це класно, але й про те, які складнощі при цьому можуть виникати в самосприйнятті цих дітей та їхніх батьків чи мам, і що можна зробити, щоби їх не виникало, — розповідає Катерина Бабкіна. — Ну й друга тема, яка віддавна мене цікавить і з якою я працюю більше в дорослих текстах — це тема відповідальностей, які часто дорослі, котрі не вивозять свого життя, травм, складнощів тощо, перекладають на дітей. В ідеальному світі дорослі мають залишатися дорослими і розрулювати свої біди без участі дітей, але не завжди можуть, а діти мають завжди знати, що про них подбають, світ до них привітний і добрий і все буде гаразд, але так не завжди виходить. Всі ці історії в один момент об’єдналися в повість про Снігового тепла і закінчилися Різдвяним дивом — бо чим іще складні речі мають, скажіть, закінчуватися?

Нова книга Катерини Бабкіної перш за все сподобається дітям молодшого шкільного віку, але зможе захопити й дорослих читачів. Адже історія Міка і його друзів це також історія про довіру і прийняття, взаємодопомогу і подолання труднощів. До того ж, привабить книга не тільки текстом, а й численними ілюстраціями Євгенії Гайдамаки, які чудово його доповнюють.

– Як і з усіма книгами, які я беру в роботу, читаючи “Снігового тепла”, я спершу націлено вишукувала фрагменти для ілюстрацій, — ділиться Євгенія Гайдамака. — Але з цією книжкою відразу стало зрозуміло, що кожен опис чи персонаж візуалізується так швидко і цікаво, що можна було б малювати їх усіх. Або ще краще — зробити з історії справжній мультфільм! Це чудова книга, і я сподіваюся, що вона принесе читачам справжню зимову казку.

Катерина Бабкіна українська поетка, авторка прози, колумністка, сценаристка, драматургиня. Авторка поетичних книг «Вогні святого Ельма», «Гірчиця», «Знеболювальне і снодійне», «Заговорено на любов», «Не болить», збірок оповідань «Щасливі голі люди», «Лілу після тебе», роману «Соня» та роману в оповіданнях «Мій дід танцював краще за всіх», нон-фікшину для дітей «Сила дівчат» (у співавторстві з Марком Лівіним). А також дитячих повістей «Гарбузовий рік» та «Шапочка і кит», які вийшли у «Видавництві Старого Лева».

У 2021 році отримала Центральноєвропейську літературну премію «Ангелус» за польський переклад книжки «Мій дід танцював краще за всіх».

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини
На Старий Новий рік у бібліотеках Херсону та Херсонської області відбулися заходи за мотивами повісті Миколи Гоголя “Ніч перед Різдвом”, якій цього року виповнюється 190 років.

До бібліотечної філії №8 Херсону завітали Солоха (яка заховала зірки), Вакула( який подарував Оксані черевички), також відбулися перегони в мішках, хто з’їсть першим бублик, шукали зірки, ворожили в дзеркалі та переглядали мультфільм для наймолодших учасників.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Цьогорічну акцію Надвечір’я «Гоголівські вечорниці» у бібліотечній філії №16 було присвячено творчості Миколи Гоголя. Дух фантастики та таємничності його «Вечорів на хуторі біля Диканьки»͵ «Ночі перед Різдвом» витав у повітрі книгозбірні.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

У Степанівській сільській бібліотеці-філії відбулася загальносистемна акція Надвечір’я «На гостині у Солохи». Гарний настрій та несподівані сюрпризи чекали на наших гостей. Діти брали участь у вікторині, дивилися цікаві фрагменти з кінофільму. Фанати містики та чудес дізналися своє майбутнє у Солохи, яка ворожила їм. А на завершення на гостей чекало чаювання, смаколики та кекси з побажанням.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

У Комишанській бібліотеці-філії читачі поринули в магічне Надвечір’я “Гоголівські вечорниці”.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

У бібліотеці-філії № 13 імені Бориса Гринченка для дітей та юнацтва надвечір’я “Гоголівські вечорниці” пройшло цікаво, пізнавально і весело. Діти вгадували персонажів повісті М. Гоголя за описом, грали в ігри за мотивами твору: збирали зірки – хто більше, намагались на дотик відчути що сховано в “Мішку Солохи”, спробували себе у ролі ворожки, переказували один одному різдвяні історіі.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

У бібліотеці-філії сімейного читання № 1 Херсону Каверзне Чортеня не просто вкрало Місяць, а ще й розбило його на маленькі уламки… Але спільними зусиллями користувачів вдалося все виправити. Яких тільки завдань не придумала маленька капосниця: співати щедрівки, відповідати на питання вікторини, відгадувати, що наскладала в мішок Солоха, зробити Різдвяну зірку, згадати, які страви на стол ставлять в Святвечір, їсти вареники без виделки та рук – всіх і не перелічити! Та незважаючи на всі капості і перешкоди, Місяць засяяв на небосхилі! Щедрувати допомагав народний вокальний ансамбль “Журавка” Херсонського обласного палацу культури.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Щорічна загальносистемна акція Надвечір’я у бібліотеці пос. Сонячний у цьому році присвячена 190-річчю повісті М.Гоголя “Ніч перед Різдвом” і святкуванню Щедрого вечора. 13 січня до Сонячної бібліотеки на “Гоголівські вечорниці ” завітали і діти, і дорослі, щоб заспівати колядок і щедрівок, поворожити, знайти місяць, який вкрав чорт, погратися сніжками. А ще ми побували в гостях у тітки Солохи і козака Пацюка, який пригостив присутніх смачними варениками з картоплею і сметаною.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Чарівне, справжнє надвечір’я пройшло в Зимівницькій сільській бібліотеці-філії. Герої гоголівської книги “Ніч перед Різдвом” ожили. Тут вам красується перед дзеркалом Оксана, Чорт краде місяць, дівчата ворожать та щедрують…

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Різдвяні свята особливі. А різдвяні твори схожі на казку, де трапляються дива. Саме такі чарівні перетворення та зустрічі подарували сьогодні мешканцям мікрорайону “Гоголівські вечорниці”, що пройшли в дитячій бібліотеці №7 Херсону. Дивовижна атмосфера , коляда та сам Микола Васильович Гоголь з героями своєї повісті подарували всім можливість стати учасниками святкового дійства.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Надвечір’я у Центральній дитячій бібліотеці Херсону «Гоголівські вечорниці» було присвячене 190-річчю повісті М. Гоголя “Ніч перед Різдвом”.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Надвечір’я у дитячій бібліотеці №21 Херсону “Гоголівські вечорниці” було присвячене 190-річчю повісті Гоголя “Ніч перед Різдвом”. Святково, весело, яскраво пройшли вечорниці в бібліотеці. Маленькі читачі з задоволенням переглянули мультфільми і фільми, відвідали шинок “Читати подано”. А ще на дітей чекала “професійна” ворожка, яка наворожила всім щасливу долю. Читайлики відпочили у релакс зоні “З книгою наодинці,” отримали солодкі подарунки і разом з батьками вибрали книги з виставки-інсталяції “Ялинка”.
 
Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Під час “Гоголівських вечорниць” у Зеленівській бібліотеці-філії і поворожили, і вареничками поласували, і малих чортенят з паперу повирізали, і вікторину для знавців повісті “Ніч перед Різдвом” влаштували, а наостанок, ще й місяць захований чортом в бібліотеці усі гуртом шукали.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Вечорниці у Наддніпрянській бібліотеці-філії присвячені 190 річчю повісті М. Гоголя ” Ніч перед Різдвом”. На вечорницях і вареники їли і в конкурси грали і по книжках М. Гоголя ворожили та відтворювали знамениті сценки з повісті.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Відомій повісті Миколи Гоголя “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” виповнюється 190 років. До цієї дати у Петрівській сільській бібліотеці-філії проведено ЗС”Надвечір’я”.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Весело було у дитячій бібліотеці №22 Херсону та гамірно. Адже захід “Надвечір’я” зібрав не тільки дітей, а ще й дорослих. В основі заходу – збірка творів Миколи Васильовича Гоголя – “Вечори на хуторі біля Диканьки”, якій цього року виповнюється аж 190 та неперевершена своїми чарами – Ніч перед Різдвом. Скільки дивного таїть у собі ця ніч! Адже саме на Різдво, сходяться у протиборстві одвічні сили добра і зла. Тож наші читачі намагались відшукати зірки, що відьма покрала з неба, знайти мішок, у якому Солоха сховала чорта, із зав’язаними очима намалювати нечистого. Було весело і зовсім не страшно. А ось знайти найкрасивішу дівчину Оксану, так і не вдалося. Бо всі наші дівчатка, мов писаночки, вродливі та гожі. Спробуй тут вибрати найкращу! А ще наші читачі давали відповіді на запитання вікторини, співали колядки, щедрівки, проганяли нечисту силу та закликали добро, злагоду і благодать повернутись до людей, щоб у нашій Україні панувавав мир і спокій, щоб традиції наших пращурів не вмирали, щоб колядники і надалі ходили вулицями міста, від хати до хати рік новий зустрічати і Бога прославляти. Та пам’ятали Миколу Васильовича, який своїм неперевершеним твором заповів жити вічно давнім традиціям українського народу.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Львівський поет Ігор Калинець став народним поетом України
Поет, політв’язень і один із представників «пізньошістдесятницької» генерації з Львівщини Ігор Калинець став Народним поетом України 2022 року.

Про це пише науковиця, екологиня і громадська діячка Звенислава Калинець-Мамчур у Фейсбук. 

«За рішенням міжнародного журі таку нагороду одержують поети, відомі своєю визначною творчістю та подвижницькою діяльністю на благо України», – пише вона.

Зазначимо, що Ігор Калинець народився у Ходорові на Львівщині, вчився в ЛНУ ім. Івана Франка. За участь у дисидентському русі 11 серпня 1972 року Ігоря Калинця було засуджено на 6 років ув’язнення суворого режиму й 3 роки заслання. Покарання відбував у Пермських концтаборах разом із Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком та іншими.

Крім того, у 1972 році Ігор Калинець разом з Василем Стусом та ще близько 50 учасниками брали участь у вертепі у Львові. Заколядовані гроші витратили на адвокатів для заарештованих друзів.

Ігор Калинець зібрав колекцію епізодів славнозвісної коляди 1972 року, яку тепер можна переглянути на сайті Центру міської історії. 

Почесну відзнаку «Народний поет України» у 2020 році заснувала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, яка об’єднує письменників, перекладачів, науковців, журналістів, митців та громадських діячів із 60 держав. Нагородження відбулося напередодні Дня українського політв’язня.
 
Серед відзначених у попередні роки Дмитро Павличко, Василь Симоненко, Володимир Івасюк, Василь Голобородько, Павло Мовчан, Іван Драч, Андрій Демиденко, Степан Пушик, Рауль Чілачава, Ігор Павлюк, Тетяна та Сергій Дзюби, Ярослав Савчин.
 
Відомо, що через кількість пропозицій нагородження відтепер відбуватиметься впродовж року поступово. У 2022 відзнакою нагородять 4 лавреатів, Ігор Калинець — перший із них.
 

За інф. tvoemisto.tv

День народження Джона Рональда Толкіна
3 січня відзначається 130-річчя від дня народження англійського письменника, поета, філолога і професора – Джона Рональда Толкіна.
❓А чи знали ви, що Джон Рональд Толкін вважав свою дружину ельфійкою, воював у Першій Світовій війні та товаришував з автором “Хронік Нарнії”? Ні? Тоді ось вам цікаві факти про незвичайну долю відомого фентезі-письменника.
✅Джон Рональд Толкін народився в Африці. Його батько керував відділенням африканського банку і сім’я змушена була жити далеко від Великобританії.
І хоча діти з мамою незабаром покинули країну, за цей час маленький Толкін встиг надивитись на левів та шакалів, що тинялися неподалік будинку. А ще він навіть був укушений отруйним павуком, і якось його намагався вкрасти слуга сім’ї. Але все скінчилося добре.
Після від’їзду дружини з дітьми батько Толкіна невдовзі помер. Сім’я залишилася жити в Англії. За кілька років не стало і його мами. За її заповітом опікуном дітей став священик Френсіс Морган.
✅ У 16-ти річному віці Толкін закохався в сусідку кімнатою нижче – теж сироту Едіт Мері Бретт. Вони обмінювалися записками, спускаючи їх на мотузку через вікно, і любили подуріти, кидаючи з даху кубики цукру в перехожих. Майбутній письменник навіть прогулював навчання заради їхніх зустрічей.
Мало того, що Едіт була іншого віросповідання, так ще й на три роки старше юнака. Опікун Толкіна, католицький священик, заборонив їм спілкуватися до настання повноліття. Джон, вихований у строгості, не наважився не послухатися і повністю припинив спілкування з дівчиною.
✅У свій 21-й день народження Джон пише листа коханій, щоб вже ніколи з нею не розлучитися. Едіт тим часом збиралася заміж за іншого, але, отримавши листа, одразу розірвала заручини. Проте, була одна важлива умова: змінити віросповідання. Через 3 роки вони таки одружилися.
✅Через деякий час Джон пішов на фронт добровольцем. Він опинився у самому епіцентрі кровопролитної битви на річці Соммі та вижив, на відміну від більшості товаришів. Це була одна з найстрашніших битв в історії людства: було вбито та поранено понад 1 млн людей. Згодом Толкін поверниться до цих страшних спогадів вже героями своїх книг.
✅Після закінчення війни Толкін став викладачем англосаксонської мови в Оксфорді, де пропрацював все життя до пенсії. Треба сказати, що пристрасть до мов у нього була з дитинства! Він не лише їх вивчав, а ще й вигадував. Толкін придумав кілька мов – наприклад, квенья (мова “високих ельфів”) синдарин (мова “сірих ельфів”), кхуздул (таємна мова гномів). Він навіть писав вірші цими вигаданими мовами!
✅Група “Бітлз” були великими фанатами “Володаря кілець” і першими замислилися над екранізацією зі своєю участю. Але Толкін не погодився – вважав, що музиканти не зможуть реалізувати справжній дух його твору.
✅ Джон Толкін товаришував із Клайвом Льюїсом, автором “Хронік Нарнії”. Вони обидва пройшли війну, викладали та захоплювалися давньою літературою. Тільки от Толкін був католиком, а Льюїс – переконаним атеїстом. Вони часто спілкувалися, обговорюючи міфологію та філософію. Саме Толкін вплинув на рішення Льюїса повернуться в християнство.
✅Джон Толкін помер у 1973 році, через 2 роки після смерті своєї коханої. Разом вони прожили 56 років. У них було троє синів та дочка. Як він і заповів, його поховали в одній могилі з дружиною. А на надгробку, як він і хотів написані ім’я “Берен” і “Лютіен”. Саме в цих героях він запечатав образ себе та коханої.
📚Джон Рональд Толкін є класиком світової літератури ХХ ст., один із фундаторів жанрового різновиду фантастики — високе фентезі. Найбільш відомий як автор «Гобіта», «Володаря перснів» та «Сильмариліона».
 
«Сузір‘я кращих» || Бібліотека для дітей №14 Кривого Рогу
29 грудня в криворізький дитячій бібліотеці №14 відбувся бенефіс «Сузір‘я кращих».
Читачкою року стала Наталка Яворович.
 
«Сузір‘я кращих» || Бібліотека для дітей №14 Кривого Рогу

Фото: бібліотека №14 Кривого Рогу

biblioteka
Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей проводить флешмоб «Лунай, величне наше слово!», присвячений Дню української мови та писемності.

Для участі у флешмобі потрібно записати невелике – не більше 2 хвилин – відео про українську мову і писемність: вірш, гумореску, пісню, власний музичний відеокліп (музичний відеокліп, присвячений для ілюстрації пісні або музичної композиції), промо-ролик. Розмістити відео на своєму каналі Youtube та надати посилання на відео у месенджер сторінки бібліотеки. Надіслати відео або посилання на відео на електронну адресу odbdipro@gmail.com. Надати інформацію про учасника флешмобу: ім’я, прізвище, рік народження, вказати, з якого міста, селища, району, ОТГ, якщо читач бібліотеки – вказати повну назву закладу. 

Роботи можна надсилати до 9 листопада до 10.00. 

 

podorog knigi
У Національній бібліотеці України для дітей віднедавна працює читацький клуб «Подорож книги». Узяти в ньому участь можуть діти та підлітки від 10 років. 

Якщо ви любите читати, мрієте про книжкові новинки, читаєте доволі швидко – одна книга за 2-3 дні, маєте бажання долучитися до кола таких же завзятих читачів, ви можете записатися до Клубу.

Ось що пише про участь у Клубі сайт бібліотеки:

           1. КНИГА. Раз на місяць ми обираємо 1 книгу. Це буде обов’язково новинка, яку більшість із вас ще не читали. Книгу будемо обирати голосуванням більшості учасників клубу.
           2. ПОРЯДОК. Випадковим вибором (щоразу) створюємо чергу з читачів – порядок, у якому будемо пересилати книгу.
         3. ПЕРЕСИЛКА. Бібліотека пересилає книжку першому читачеві з черги, який зобов’язується прочитати її у найкоротший термін (максимум 3 дні). Після того, як він прочитав її, пересилає книгу за власний кошт наступному учаснику. Останній у черзі читач повертає книгу бібліотеці.
           4. ВІДГУКИ. В упаковці буде вкладення – спеціальний лист для відгуків, у якому ви записуватимете свої враження від книги. Ваші відгуки ми передамо автору. Також потрібно написати відгук на сайті видавництва, яке надало книгу для клубу.
           5. ФІНАЛ. По завершенню читання бібліотека організує зустріч з автором книги у ФАН-клубі читача – на платформі інстаграм або zoom.

Цю ідею подарувала бібліотеці читачка з м. Глухова Сумської області Яна Борисенко, учасниця онлайн-програми літніх читань #БЕZмеж. Яна також внесла пропозицію вкладати до посилочки невеличкі (за розміром і вагою) подаруночки від кожного читача, які бібліотека потім розпаковує і частину передасть авторові прочитаної книги, частину розіграє у святкових розпродажах читацького ФАН-клубу.

Записатися можна на сторінці бібліотеки у Фейсбук або в Інстаграм у приватному повідомленні. Також бібліотека просить узгодити питання членства в Клубі з батьками.

За інф. Національної бібліотеки для дітей

book
У «Видавництві Старого Лева» з’явилася особлива дитяча новинка — книга Кім Крабел «Найсамотніший кит у світі» в перекладі з нідерландської Ірини Коваль. Видання для читачів молодшого шкільного віку вийшло у рамках проєкту «8 шляхів до емпатії», який видавництво реалізовує за підтримки програми Європейського Союзу «Креативна Європа».

Книга Кім Крабел з ілюстраціями Себастіаана ван Донінка розповідає про дівчинку Лілю, яка разом із татом живе в маяку. Татко Лілі океанограф, тому його часто немає вдома, а дівчинка залишається сама і оберігає полярне сяйво. Одного разу татко розповів історію про найсамотнішого кита, якого не можуть почути інші кити. А залишившись наодинці, Ліля почула красивий і сумний спів. Спів когось, хто є таким самим самотнім, і так само потребує друга, як вона…

– Перекладаючи книгу, я завжди намагаюся в першу чергу передати її настрій і ті почуття, які автор чи авторка хочуть викликати у читачів. «Найсамотніший кит у світі»— дуже лірична книжка, меланхолійна, затишна, — ділиться перекладачка Ірина Коваль. — З першої ж сторінки стає зрозуміло, що головна героїня, дівчинка Ліля, обожнює свого батька-океанографа і страшенно сумує під час його подорожей. Отож коли Ліля розповідає про нього, я вирішила використати не просто слово «тато», а його зменшувально-пестливу форму — «татко». Таким чином з найпершого ж речення — «Татко знов удома»— читач розуміє, як сильно вона його любить і як радіє його поверненню.

Або, наприклад, Ліліна «професія» — вона опікується полярним сяйвом і щоночі його запалює. Як це назвати українською? Вартова? Охоронниця? Запалювачка? Я довго думала, а тоді згадала чудове українське слово «берегиня». Ліля з Далекої Півночі, берегиня полярного сяйва…

Проєкт «8 шляхів до емпатії» допоможе юним українським читачам дізнатися більше про співпереживання, дружбу та прийняття інакшості, повагу і любов. Книга Кім Крабел і сама чимось схожа на почуття любові. Вона також дарує затишок і спокій. В неї також хочеться пірнути з головою.

– «Найсамотніший кит у світі» видана в рамках проєкту «8 шляхів до емпатії» за підтримки “Creative Europe”. Пам’ятаю, як працюючи над концепцією та списком книг для проєкту, натрапила на неї і одразу ж закохалася в ілюстрації та саму історію. Вона ввійшла до нашого списку останньою, та від цього є не менш важливою, — розповідає менеджерка авторського права Ольга Бесараб. — Це щемка і дещо філософська історія про самотність і дружбу, заснована на реальній історії про самотнього кита. Однак це книга не стільки про кита, скільки про маленьку дівчинку Лілю, яка живе у маяку і повинна охороняти полярне сяйво. Це надзвичайно зворушлива розповідь про силу уяви, а також про любов батька до доньки (і навпаки). Страшенно тішуся, що тепер про цю історію можуть дізнатись і наші маленькі читачі в чудовому перекладі Ірини Коваль.

Нагадаємо, Кім Крабел — бельгійська письменниця, авторка дитячих книг, у яких  переплітаються гумор, чуттєвість і важливі теми. У дитинстві, не маючи братів чи сестер, Кім мріяла про чарівний світ, у якому тварини вміють розмовляти. А тепер створення цього світу стало її робою. І письменниця насолоджується нею сповна.

book
Національна бібліотека України для дітей запрошує у читацький клуб «Подорож Книги» на читання новинок. Одне з видавництв запропонувало до читань книгу, яка навіть іще не вийшла друком. 

13 жовтня стартували читання. Учасники отримають файл на електронну пошту (свою або батьків). Умови першої подорожі такі:

           1. Цей файл видавництво надало лише для учасників клубу, цінуємо та поважаємо це.
           2. Читаємо книгу до 20 жовтня.
           3. Готуємо виступ-презентацію у довільному форматі* на ваш розсуд на тему «Якби я став прем’єр-міністром, що я зробив би?».
           4. Зустрічаємося орієнтовно 20-22 жовтня на платформі zoom, ділимося своїми враженнями від книги та пропозиціями реформ – представляємо свої проєкти (день і час уточнимо, щоб усім було зручно).
           5. Переможець презентації отримає у подарунок від видавництва друковану книгу. Оцінювати виступи читачів буде представник видавництва, присутній на зустрічі.

           *Формат презентації може бути довільним, але задокументованим для можливості передачі видавництву:

           – текст в електронному варіанті;
           – відеозапис;
           – презентація.

Записатися до Клубу можна на сторінці бібліотеки: https://www.facebook.com/nbukids

IzdatelstvoNairi
15 жовтня на ХІІ Фестивалі дитячої та підліткової книги «Азбукове Королівство Магів і Янголів» відбулася презентація книжки швейцарського педагога і письменника Якоба Штрайта «Гном Корінець».

IzdatelstvoNairi

Під час презентації діти мали змогу у феноменологічний спосіб спостерігати різної форми та кольору листочки, а також пригадати творчість письменника Якоба Штрайта. Декілька історій з цієї книжки діти послухали у виконанні перекладачки українською Оксани Фіци. Вона поділилася своїми особистими враженнями та переживаннями від роботи з перекладом. Потім усі охочі мали змогу із плодів лісових дерев – шишечок та жолудів – змайструвати собі героя книжки – маленького гномика разом із майстринею Тетяною Баштовою.

Книжка вже доступна до придбання у видавництві.

Інф. і фото: видавництво НАІРІ 

mikhaylo-slaboshpitskiy-z-prismerkovogo-dzerkala
У видавництві «Ярославів Вал» вийшла книга життєписів визначних українських культурних діячів «З присмеркового дзеркала» Михайла Слабошпицького.

У книжці йдеться про подробиці творчого шляху видатних діячів, ба навіть про такі, що їх не прочитаєте в посібниках з історії літератури. 

Нагадаємо, письменника Михайла Слабошпицького не стало півроку тому – 30 травня.

nspu

13 жовтня у київському Будинку письменників відбулася церемонія нагородження переможців Міжнародного дитячого конкурсу «У пошуках літературних талантів».

На конкурс було подано 138 творів у номінації «Поезія» і «Проза», які надійшли з різних куточків України. Спершу журі відібрало 30 текстів, а згодом визначило 15 фіналістів.

У номінації «Поезія» перемогли:

  1. Вікторія Француз, м. Остер, Чернігівська обл.;
  2. Єсенія Ковальова, м. Остер, Чернігівська обл.;
  3. Дарина Копилова, м. Лисичанськ, Луганська обл.

Дипломи отримали:

  1. Олександр Баранцов, м. Маріуполь, Донецька обл.;
  2. Анастасія Моковійчук, с. Сергії, Путильський р-н, Чернівецька обл.;
  3. Оксана Родзіховська, с. Костянтинівка, Житомирська обл.;
  4. Марія Бухтіярова, м. Харків.

У номінації «Проза» перемогли:

  1. Марія Бухтіярова, м. Харків;
  2. Адріана Попадюк, смт Вороновиця, Вінницька обл.;
  3. Ольга Камінська, Ірпінь.

Дипломи отримали:

  1. Вікторія Головко, м. Ніжин, Чернігівська обл.;
  2. Вікторія Прохоренко, м. Мукачево, Закарпатська обл.;
  3. Аліна Шевченко, с. Гайок, Кіровоградська обл.;
  4. Єлизавета Даниленко, с. Осипенко, Бердянський р-н, Запорізька обл.;
  5. Софія Коваленко, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Лауреати перших премій в обох номінаціях отримали бронзову статуетку «Лескар» – це зменшена копія пам’ятника Лесі Українки, розташованого на території Ліцею №1 ім. Лесі Українки у Новограді-Волинському, а також грошову винагороду.

Переможці конкурсу увічнили відбитки своїх долоньок, які будуть розміщені поряд із пам’ятником Лесі Українки на «Алеї талантів» у Новограді-Волинському.

За інф. прес-служби НСПУ

Гаврік
Видавництво «Саміт-книга» та українські продакшн-компанії готуються до екранізації книг «Легенди Чарівнолісся» Віктора Андрієнка та Олени Шульги і «Гаврик» Дмитра Синиці, щоб стрічки по цих книжках з’явилися на екранах кінотеатрів.

«Легенди Чарівнолісся» та «Гаврик» зараз перебувають у «турі» – їх презентують на книжкових виставках, у школах та бібліотеках по всій країні, – повідомляє «Літературна Україна». 

Книга «Легенди Чарівнолісся» – сучасне українське фентезі. Автори книжки – Віктор Андрієнко, заслужений артист України, та сценаристка Олена Шульга. Ілюстратор – художник Олесь Юсипчук. Книга «Легенди Чарівнолісся» продається в магазинах, крім того, розповсюджується у дитячих бібліотеках міст та областей, дитячих будинках, школах-інтернатах і дитячих лікарнях всієї країни. Незабаром у друк вийде версія книги для незрячих дітей.

Книга «Гаврик» – про захопливі та незвичайні пригоди підлітка, написана українським учителем Дмитром Синицею. В основі книги «Гаврик» – життєві історії та незабутні випадки з дітьми.

За інф. «Літературна Україна»

Фото: «Саміт-книга»

Фестиваль дитячої книги "Азбукове Королівство Магів і Янголів"
14 – 17 жовтня в Києві відбудеться традиційний Фестиваль української дитячої книги «Азбукове Королівство Магів і Янголів». Заходи фесту проходитимуть у Музеї книги і друкарства України. Фокусна тема цьогорічного «Азбукового королівства магів і янголів» наголошує на важливості та проблемах самоідентифікації. Свобода бути собою невід’ємна від поняття прав людини та можливості реалізації її внутрішнього потенціалу. 
Відверто і дружньо поговорити на ці теми з підлітками на спільному читанні та діалозі про буття собою, про стосунки «дорослі-діти», гідність і відповідальність, насильство, ейджизм, інші види сегрегації та дискримінації пропонує Ольга Зайченко, тренерка, коучиня, консультантка з понад 20-річною практикою, а також авторка книги мандрів назустріч собі «Я є. Я прагну бути. Ідентифікуйся – та зростай!». І усе це — задля уміння постійно працювати над своєю ідентичністю та розбудовувати вільне суспільство. Запрошуємо в суботу 16 жовтня о 16.30.
 
Протягом усіх днів фестивалю можна відвідати майстер-клас «Скрипторій» від Дмитра Чубія, засновника співдружності майстрів «Артель ДЪЛО», які відтворюють унікальні історичні репліки за середньовічними технологіями. На фестивалі можна побачити робоче місце середньовічного писаря, відчути дух епохи XIII-XIV століть та ознайомитись з історією писемності та основ кириличного письма. Майстер-клас відбуватиметься в залі #1, біля Нестора Літописця.
 
15жовтня о 13.30 у залі #5 на другому поверсі Музею стартує пошукова експедиція. Приймаються охочі від 7 до 177 років. При собі необхідно мати здоровий дух авантюризму і торбу гарного настрою. Кількість скарбів обмежена. Керує експедицією популярна дитяча письменниця Валентина Вздульська.
 
У Королівстві, у другій залі музею, працюватиме арт-ательє «Натхнені зів‘ялим листям». Разом зі справжньою феєю своєї справи Наталею Трубніковою протягом трьох днів, 15, 16 та 17 жовтня, відвідувачі пройдуть увесь процес створення книги: від власноруч вилитого крафтового паперу, оформлення зшитку до палітурки.
 
У п’ятницю 15 жовтня о 14.15 відбудеться художній майстер-клас «Твій малюнок у музеї: від придумки до виставки» разом з відомою українською художницею Ольгою Квашою та директоркою музею, кураторкою виставок Валентиною Бочковською.
 
Ще один захід суботи 16 жовтня – зустріч із письменником Сашком Дерманським. Об 11:30 розпочнуться читання із книжки «Три казкові повісті» (Київ: Наш формат, 2021) та інших видань цього автора. До книжки «Три казкові повісті» увійшли твори «Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги», «Царство Яблукарство» і «Танок чугайстра». Їх вирізняють карколомні сюжети і таємничі пригоди, дивовижні персонажі і сміливі рятівники, а також неповторний гумор автора. Лейтмотивом цих, як і ще багатьох творів українського дитячого письменника Сашка Дерманського, є мудрий заклик: «Бережіть зернятка ваших душ!».
 
У суботу 16 жовтня від 15:00 та в неділю 17 жовтня протягом дня у Музеї книги і друкарства відбуватиметься майстер-клас «Майстерня ілюмінатора» від Катерини Salve, ілюмінатора та каліграфа, викладачки НАОМА і школи каліграфії «Арт і я».
 
На фестивалі можна побачити процес роботи середньовічного ілюстратора, дізнатися, чому в ті часи він називався ілюмінатором, послухати розповідь про мистецтво книги XIV століття, познайомитися з технологією виготовлення фарб та створення книжкової буквиці — окраси будь-якого фоліанту.
 
15 жовтня о 12.00 запрошуємо на презентацію книжок Зірки Мензатюк «Зелені чари» та «Величні собори України». «Зелені чари» — це збірка оповідань про рослини. Письменниця давно намагалася розгадати їхні таємниці: про що шепочуть луки, промовляють квіти, мовчать ліси. Вона дослухалася до народних переказів і легенд про відомі та незнані рослини. «Зелені чари» саме про це — сприйняття природи, чудодійні властивості зілля, необхідність збереження зеленого світу. Особливістю видання «Величні собори України» є те, що зацікавився історією храмів школяр. Він вирішив розповісти про них у своєму блозі й привернути увагу якомога більшої кількості підписників. Чи вдалося йому це? Завітайте на презентацію книги — і дізнайтеся!
 
Протягом усіх днів фестивалю ви зможете долучитися до проєкту відомого художника-графіка Василя Чебаника «Змалюй абетку для української мови». У залі № 4 розгорнуто виставку відродженої української абетки «Рутенія», що використовувалася у друкованих книжках XVI-XVII ст. На поч. XVIII ст. указом російського царя-імператора Петра І в усій імперії – і в Україні – було силоміць запроваджено графічно спрощену абетку «гражданский шрифт», якою ми користуємося й дотепер. Однак незалежній Україні належить мати свою абетку для рідної мови, щоб нею показувати себе у світі. Кожен учасник проєкту зможе отримати зразки літер за власним бажанням. Проєкт завершиться 17 жовтня об 11:00 у залі № 4 виставкою змальованих літер і отриманням сертифікатів від Василя Чебаника.
 
15 жовтня о 12:00 відбудеться презентація книжки швейцарського педагога і письменника Якоба Штрайта «Гном Корінець». …Осінь. Настає час Землі – час, щоб звернутися до її внутрішнього життя. І свого власного. Разом з героєм цих історій Гномом Корінцем ми вирушаємо у дивовижні мандри – у світ, де живуть невидимі людському оку створіння. А починається усе з осіннього листочка, що тихо падає додолу, зі знайомства з мудрим Духом дерева, який повідає таємниці природи. Гном Корінець дізнається, що саме він може принести рослинам нове життя… Автор просто та образно передає духовну мудрість через відкриття, які робить у своїх мандрах Гном Корінець.
 
15, 16 і 17 жовтня на фестивалі — майстер-клас «Зупинити мить чудову» від майстрині Наталі Флер.
Чи може стати прикраса елементом інкрустованої обкладинки або навпаки? Майстриня Наталя Флер познайомить із дивовижним сучасним матеріалом, що називається «холодний фарфор».
 
Цікавитеся українською архітектурою та хочете мандрувати, не виходячи з дому? 15 жовтня о 16:00 Музей запрошує на презентацію книжки з 3D-ілюстраціями «Палаци і фортеці України». За допомогою тривимірних конструкцій з паперу видання розповідає про видатні пам’ятки України: Шарівський, Харківська область і Коропецький, Тернопільська область, палаци, палац Терещенків, Житомирська область, садибу Попова, Запорізька область, Аккерманську, Одеська область, і Генуезьку, АР Крим, фортеці. Презентує книжку авторка Надія Величко.
 
15 жовтня о 12:00 – зустріч із Сергієм Пантюком і читання з книжок «Еможинаріум, або Подорож у світ почуттів» (Київ: «Фонтан казок», 2020), «Абетка грибничка» (Київ: «Фонтан казок», 2019). На відвідувачів чекають захопливі вірші, скоромовки, цікаві історії і неймовірна атмосфера від українського письменника, автора низки видань для дітей Сергія Пантюка.
 
У неділю 17 жовтня о 12.00 запрошуємо на презентацію книжки Марії Морозенко «Доросла зима». Коли в країні починаються революція та війна, коли у твоєму рідному місті з’являються переселенці, а в класі — новенька з Криму, коли життя щедро засипає тебе, ніби снігом, нескінченністю запитань і тривог, — тоді неминуче приходить ДОРОСЛА ЗИМА. Твоя особлива пора, коли ти перестаєш бути дитиною, проживаючи дорослі проблеми, дорослу відповідальність, і, звісно, дорослу закоханість. Без цього ж ніяк. А далі вже як складеться…
 
Цьогоріч до Азбукового Королівства завітає Видавничо-освітній проєкт «Портал». Тут з‘являються оригінальні книги про історію, культурологію та мислення для всієї родини, спільного читання і обговорення, для різних вікових категорій. Кожне видання — більше ніж книга, кожне має історичний та психологічний супровід за QR кодом та ігрову картку.

-Щоб любити свою країну, потрібно змалечку про неї говорити, читати, співати. Усім нам необхідно усвідомити, що ми — український народ — маємо велику спільну історію, і сьогодні одне з головних наших завдань — об’єднатися довкола неї, — зазначає засновниця проєкту Олена Хіргій.
 
Саме тому впродовж трьох днів – 15, 16 та 17 жовтня – запрошуємо на зустрічі, кожна з яких буде особливою.
 
За оновленнями програми слідкуй на сторінці фесту.
 
 
Cultura cura. Culture cures

А ти знаєш, яку назву раніше мало місто Донецьк? Вірно: раніше воно називалося Юзівка, і знаєш, чому? Тому що заснував його Джон Джеймс Юз, британський гірничий інженер. В культур Донбасу та регіонів Великобританії є ще чимало спільного. Про це говорили в рамках Українсько-британського діалогу про кризу, культуру і звʼязки проєкту «Сultura cura. Культура зцілює».

У першій частині конференції зосередилися на проблемі розколотих суспільств та тому, як культура і історії можуть інтегрувати суспільство. Дійшли того, що Україна та Великобританія об’єднані спільними проблемами культурної інтеграції індустріальних регіонів. Наприклад, український Донбас та британський Вест-Мідлендс знаходять шанс на порозуміння в суспільствах на території літератури.

У другій частині говорили про конкретні приклади: роботу з письменниками, вихідцями з робітничого середовища і роботу з авторами-ветеранами. Спікерами з британської сторони виступили: Джонатан Девідсон – керівник літературної агенції Writing West Midlands, Бірмінгем; науковець і викладач літературної майстерності, письменник Роб Френсіс; літераторка, поетка, музикантка Гезер Вейсті.

Україну представили: Наталія Маслова – заступник директора видавництва «ДІПА», спеціалізованого на ветеранській літературі; Марина Рябченко – літературознавиця,  викладачка Національного університету ім. Тараса Шевченка, авторка спецкурсу, присвяченого ветеранській літературі; Ганна Скоріна – експертка з ветеранської літератури, авторка проекту #книги_про_війну; Оксана Чорна – ветеранка, авторка книжки «Позивний Кассандра: літо-2015»; Ігор Михайлишин – ветеран, автор книжки «Фуга «119». У тональності полону».

Літературознавиця Марина Рябченко означила для британських колег історію сходу України та чому саме «спалахнув» цей регіон. Окреслила специфіку східної ідентичності – «люди Донбасу», на яку вплинула московська пропаганда та бандитські угрупування.

– Як на мене, ця територія досить строката у соціальному плані, адже індустріальний регіон завжди притягував різні категорії населення. Не кажучи уже про трагедійно-соціальні обставини – Голодомор, який дуже сильно змінив картину на сході України. Територія примусово заселялася різними національностями. Метафорично можемо говорити про «людей без коріння», які втратили свою ідентичність, дану від народження. Проте нову – або ж не набули, або набули у досить специфічний спосіб, – підкреслила науковиця.

Наталія Маслова розповіла про те, як виникла ідея видавати ветеранські книжки. Усе почалося з блогерської діяльності бійців, які розповідали у соціальних мережах про війну. Павло Білянський разом із учасниками російсько-української війни вирішив створити збірку оповідань «14 друзів хунти».

– Це була перша збірка так званих «непрофесійних» авторів. Після цієї книжки ті, хто писав у шухляду, ніби отримали мотивацію, що це потрібно робити. І після цього нас завалили у хорошому сенсі великою кількістю рукописів. Ми почали одну за одною друкувати книжки, – поділилася Маслова.

Зокрема, видавчиня назвала такі роботи як «Піхота» Мартина Бреста, «War.ru» Юрія Руденка, «Кава з присмаком попелу» Олексія Петрова. Усі ці автори починали з цієї першої збірки – «14 друзів хунти».

Також до діалогу долучилися ветерани-письменники. Ветеранка Оксана Чорна розпочала свій письменницький шлях також зі збірки «14 друзів хунти». Працювала викладачкою в університеті, але коли наступила війна, пішла служити водієм-санітаром у 28 бригаду. Після демобілізації повернулася до своєї основної професії.

– Документальна книжка важко писалася, бо доводилося повертатися до подій, спогадів у період боїв. Адже я служила водієм-санітаром і безпосередньо займалася евакуацією бійців з поля бою і наданням першої допомоги на передовій, – зауважила авторка.

Ветеран Ігор Михайлишин розповів про свій шлях становлення як бійця-письменника. Автор особливі місця у своєму житті виділяє війні, літературі та музиці.

– Під час війни вів щоденник. У полоні мені захотілося писати більше, описати людей, їхні почуття. Першу книгу я назвав «Танець смерті» – як музичний твір Ліста. Друга книжка також з музичною формою «Фуга «119». У тональності полону». У полоні відбулися ряд розмов, які перевернули думки про світ і мистецтво. І вже після завершення контракту я вирішив професійно займатися музикою, – сказав ветеран.

Водночас експертка з ветеранської літератури Ганна Скоріна розповіла загалом, як виглядає шар ветеранської літератури, скільки є авторів, у яких формах та жанрах вони працюють.

– Сучасне суспільство – розділене, бо одних торкнулася війна, а інші воліють не помічати ветеранів та загалом політичну ситуація. Тому їх треба переконати, що ветеранська література це не страшні книги, а ветерани – не страшні люди, а дуже різні і як ці книги. Література ветеранів – дуже різна, написана різними способами, різними жанрами і вона може достукатися до кожного, – наголосила експертка.

За її словами, цей напрямок літератури зародився у 2014 році. Зараз видано 806 творів  і 204 з них – написані ветеранами та військовими капеланами.

– Можливо ці цифри невеликі, але вони про різноманітність. Це мелодрами, містика, комікси. Це книги-щоденники, художні книги. Це поезія: свій біль складають у римовані чи неримовані рядки. Це гумор: специфічний, їдкий, саркастичний, чорний, – підкреслила Скоріна.

Марина Рябченко додала, що ветеранська література розвивається. Почала з’являтися у солідних преміях, у науковому середовищі пишуть на цю тему статті.

Повертаючись до британського контексту, модератор і автор проєкту, письменник, посланець толерантності Програми Розвитку ООН в Україні Любко Дереш звернувся до колег з проханням розповісти про регіон Чорна країна і авторів,  а також пояснити, що означає саме існування робітничого класу для британського суспільства.

Джонатан Девідсон зауважив, що у Британії відразу відчутно, коли людина належить до робітничого класу.

– Дослідження показують, що у людей, які народилися у робітничому регіоні, такому, як Чорна країна, набагато менше можливостей. Але організації такі, як наша, переконані, що неважливо, де людина була народжена. У неї має бути таке саме право на освіту, культуру, літературу. І саме тому ми намагаємося допомогти людям, які займаються літературою. І звісно, ми хочемо надати можливість творити власну літературу, культуру, як це роблять ветерани з Донбасу, – розповідає керівник літературної агенції Writing West Midlands.

Роб Френсіс і Гезер Вейсті, які не сподівалися стати письменниками, все ж почали професійно писати. Вони поділилися своєю історією становлення.

– Багато моїх робіт представляють пейзаж Чорної країни. Це індустріальна сфера. Те, що було колись створене, зараз замінене або зруйноване. У нас є, так зване, постійне нагадування, що ми завдяки індустрії досягли багато чого. І саме з цього виростає фокус на різних письменників. На мене, на Гезер, на інших авторів. Але це люди, які пережили різне горе. І ми зображуємо історію робочого класу, їхній досвід, їхнє життя, – сказав Роб.

Френсіс зазначив, що так звані повстанські настрої і звернення до традицій допомагають долати бар’єри, які існують, об’єднувати зусилля та робити все, щоб їхні голоси були почутими.

Гезер Вейсті розповіла про особистий досвід життя у центрі Чорної країни і як це відображається у її творчості

– У моїй мові був акцент регіону Чорної країни, і коли я закінчила університет, я його позбулася, тому що з мене сміялися. І зараз про це дуже шкодую», – говорить Гезер.

Вона розповіла про свою книжку, яку написала у 90-х, що сформована завдяки спілкуванню зі старшими людьми.

– І ця праця – це спосіб поєднати людей з минулим, відчути гордість, підвищити їхню самооцінку, а також відновити пам’ять, – вважає британка.

– Робітнича література формувалася в опозиції до загальної, домінантної. Утворилася за допомогою акценту та діалекту, через який часто зневажали. Ми ж відверто говоримо з людьми про їхні особисті історії та досвід їхньою ж мовою, і таким чином протиставляємось. І знаходимо можливості застосувати і вбудувати у нашу літературу, – додав Джонатан Девідсон.

Нагадаємо, перша частина конференції відбулася 28 липня. Спікери конференції з британської сторони були – виконавчий директор Writing West Midlands Джонатан Девідсон, який виступив і модератором; письменник, музикант Брендон Гауторн, письменниця, авторка дитячих і книжок для дорослих Емма Персгауз. Українську сторону представляли: Юлія Бережко-Камінська – секретарка Національної спілки письменників України; Тетяна Лялька – представниця ПРООН Україна, фахівчиня по роботі з громадами, фокус: реінтеграція ветеранів АТО та ООС;  Юлія Оскольська – літературна наставниця, авторка спецкурсу літературної майстерності для ветеранів; Софія Челяк  – програмна директорка Bookforum Lviv.

Проєкт Cultura cura.Культура зцілює, крім конференції складається з низки подкастів, які демонструють, як за допомогою інструментів культури ми можемо допомогти нашому суспільству.

Проєкт реалізовується Прем’єр-Медіа у партнерстві з Writing West Midlands в рамках програми «Культура для змін» за підтримки Українського культурного фонду та British Council Ukraine.

functional photo
«Радуйся, жінко!» – двадцята книжка Мар’яни Савки, співзасновниці і головної редакторки «Видавництва Старого Лева», – вийде в світ у вересні. Феєрія емоцій, чуттєві і чесні тексти та внутрішня музика поезії транслюють відчуття польоту усім, хто наважується відкрити збірку. Крім нових поезій, на сторінках видання читачі і читачки зустрінуть тексти, що є піснями з репертуару Тріо «Мар’яничі» гурту Мар’яни.

Лірична героїня у текстах вже достатньо смілива, щоб бути собою, танцювати, співати і кохати на повну силу. Вона вже достатньо сильна і досвідчена, щоб вести за собою інших, вдихати віру і давати впевненість, що всі ми прийшли у світ для радості.

Оформлення книги – колажі Тані Омельченко, на яких чорно-білі фото жінки доповнені ніжними акварелями. Мар’яна Савка розповіла про ілюстрації у збірці: 

– Мені давно хотілося поєднати акварель і фотографію, причому чорно-білу фотографію і кольорові акварелі. У книжці використано мої світлини. Фотосесію Олена Чернінька запропонувала зробити ще у травні. На той момент я не збиралася робити збірку. Все вийшло спонтанно. Я раптом зрозуміла, що книжка готова, а часу, щоб її оформити і вчасно надрукувати до Book Forum вже нема. І тоді з’явилася ідея поєднати ці фотографії з акварелями. Тож я швидко намалювала пелюстки і перлини, а Тетяна Омельченко створила з усіх деталей колажі. Ідея цих робіт – танець життя. Це рух. І невідворотність. Бо квітка облетить пелюстками на вітрі. Жінка теж колись завершить свій танець. Але поки вони кружляють – варто зупинити мить і відчути радість.

Сергій Жадан поділився враженнями про книжку: 

– Вірші, наповнені жіночим диханням і чоловічими рухами, вітрилами, сонцем та відчуттям повернення, з якого виростає радість. Радість, що насправді є можливою і простою, радість, яку можна і варто розпізнати за тривогами й печалями. Радість як винагорода за сміливість та готовність рушити в чергову мандрівку, яка щоразу видається безнадійною.

Психологиня Світлана Ройз у передмові зазначила: 

– Мені здається, поезія – це втілений у словах танець Бога. Читаючи вірші з цієї збірки, я відчувала, що в кожному з них – танець життя людини, жінки. Танець буття Жінкою. Різні танці – сили, суму, болю, надії, мрії, пристрасті.

Мар’яна Савка — головна редакторка і співзасновниця видавництва, письменниця, перекладачка, актриса, перформерка, художниця. Авторка 20 книг для дітей і дорослих та культурно-мистецьких проєктів. Фронтвумен Тріо «Мар’яничі». Як ілюстраторка дебютувала в 2019 з книжкою Юрка Іздрика «Меланхолії». Від 2017 року є Посланцем з толерантності ПРООН в Україні, з 2018-го — входить до ПЕН-клубу, має титул «Обличчя Львова» за версію журналу «Boom Awards». Ведуча авторської програми на YouTube-каналі «Мар’яничі на ніч».

За інф. «ВСЛ»

functional photo

Як просто і легко вивчити періодизацію української літератури та запам’ятати українських письменників? Для цього треба підписатися на спецпроєкт TeenCorr – TeenCorr UkrLit у фейсбуці та в інстаграмі

Зараз, після підписки на ці сторінки, ти можеш запам’ятати письменників-шістдесятників, які вже представлені в спецпроєкті. А також засвоїти періодизацію. На фейсбуці для цього дивися фотоальбоми. 

Навчайся разом із Тінкором: це справді просто!

functional photo
functional photoНа завершення зустрічей у форматі «Наука на даху» Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей міста Києва 12 липня проводить презентацію книжки палеорнітолога Леоніда Горобця «Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета».

Якщо вам здається, що якийсь орган з’явився в процесі еволюції нізвідки, то вам здається. Або сниться. Ніщо нізвідки не береться. Те, як збудовані ми з вами, ваша домашня кішка чи щебетлива пташка за вікном, до найменшої кісточки є результатом мільйонів років еволюції. Про все це у своїй книжці «Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета» розповідає науковець Леонід Горобець. Він скрупульозно простежує, як змінювалися скелет і кістки, пояснюючи на динозаврах, людях і навіть рибах, як працювала всі ці роки еволюція.

Що таке ген «їжачок сонік», навіщо жабам «відмовлятися» від ребер і чому крокодиляче м’ясо на смак нагадує курятину? Чому очі розміщені на голові, а не, скажімо, на руках та чи справді кінцівки — то колишні плавці? Яка риба за швидкістю може обігнати гепарда та який палець довелося б ампутувати, якби ми пересувалися, як рептилії? Чому восьминоги, попри великий мозок, часом бувають тупіші, ніж бджоли, і що спільного в акул з літаками? Автор книжки відповідає на ці й інші питання, водночас пояснюючи, чим внутрішній скелет крутіший за зовнішній і як відрізнити колегу від рептилоїда.

Вхід вільний, участь безкоштовна.

functional photo
Простір відкрився 6 червня презентацією книжки «Сторічна бібліотека». У ній зібрані історії про Центральну бібліотеку ім. Т.Г.Шевченка для дітей. Усі історії написані креативними особистостями підліткової редакції гуртка #Написатор.

На презентацію завітали автори фантастичних історій і поділилися секретами створення цієї книжки. У просторі планують проводити різні літні заходи для дітей та підлітків. 

Нагадаємо, бібліотека проводила конкурс на найкращу назву простору.

Нагадаємо також, 5 червня, у Всесвітній день охорони довкілля бібліотека запросила переглянути книжки, що розкажуть про прості речі, які усі ми можемо зробити сьогодні, аби зберегти планету в майбутньому.

За інф. Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей

rutkivskiy

18 квітня відсвяткував 84-й день народження відомий дитячий письменник Володимир Рутківський. Його привітали фахівці з різних українських видавництв, колеги-письменники та друзі.

У 2019 році Володимир Рутківський презентував роман «Сині Води», що вийшов у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Цей роман написаний та вперше виданий 2004 року. Із «Синіми Водами» 2011 року Володимир Рутківський став лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі».

Володимир Рутківський – письменник, журналіст, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за історичну тетралогію для дітей «Джури» про пригоди козаків-характерників Швайки, Грицика та Санька.

Нагадаємо, що за мотивами книги Володимира Рутківського «Сторожова застава» знято однойменний фільм. Інтерв’ю з акторами, виконавцями головних ролей у цьому фільмі для спецпроєкту «Булінг у школі» Євою Кошевою та Даниілом Каменським можеш знайти на сайті «Тінкор» у розділі «Ексклюзив».

Булінг у школі || Зірка «Сторожової застави» Єва КОШЕВА: «Якщо булінг, треба сказати батькам»

Булінг у школі || Актор Даниіл Каменський: «Мені казали: ти нічого не зможеш, нічого не досягнеш, ти взагалі слабкий, та хто ти такий узагалі…»

functional photo

Наприкінці квітня вийде в світ нова збірка есеїв публіциста, перекладача та поета Андрія Бондаря «Ласощі для Медора». Під однією обкладинкою зібрано 56 есеїв, написаних автором упродовж 2017–2020 років: про літературу, єдність, Голодомор, венеційські канали та чужих (і?) своїх, пандемію, війну, а також пошуки порозуміння. Герої короткої прози Андрія Бондаря – випадкові перехожі та близькі люди, історії – несподівані, а подекуди пронесені через десятиліття, рефлексії – часом болісні та важкі, та зрештою у кожному з них – життя в найрізноманітніших його відтінках.

Есеї у збірці «Ласощі для Медора» є способом досліджувати і осмислювати світ через власну систему цінностей і досвіду. За інтелектуальним роздумом прозирає відвертість. У формі короткої прози ховаються глибші сенси й часом несподівані висновки: порожнечу можна наповнити, визначення «падіння з висоти власного зросту» може стосуватися не лише травмування тіла, але й морального падіння, яке завжди відбувається з висоти власної етичної конструкції, а втрати згодом можуть обернутися набутками, варто лише поглянути на них під іншим кутом зору.
 
«Ласощі для Медора» – есеїстичний хронопис окремої людської одиниці в окремо взятий період часу. Хоч тексти цієї книжки писалися послідовно, крок за кроком, все ж тематично вона не позбавлена певної хаотичности, а добра половина есеїв здається цілком випадково народженою. Думаю, в цій принагідності й випадковості криється головний сенс есеїстики взагалі і цієї книжки зокрема. Водночас, мабуть, варто згадати й про те, що її міг написати тільки я – для власного задоволення, інтелектуальної забави та ментального порятунку в непростий для мене час. Ці тексти теж є своєрідною боротьбою із застійними явищами у власному творчому житті. А форма есею, на щастя, завжди дозволяє розворушити ту зону людського «я», яка реагує на реальність і мислить про неї розповідає про книгу автор, Андрій Бондар– «Ласощі для Медора» – книжка відбитків, в якій головна метафора, схована в назві, сигналізує про самопоїдання вигаданих або взятих на озброєння сенсів, без яких у житті можна було б і обійтися. Але я з якихось причин їх вивів на яв».
 
Більшість з есеїв, що увійшли до збірки, були у різний час опубліковані на сайті видання «Збруч»Художнє оформлення книги виконала Тетяна Омельченко.
 
Андрій Бондар – український поет, публіцист, перекладачавтор книг «Морквяний лід», «І тим, що в гробах», «Церебро» (Книга року BBC у номінації «Есеїстика», 2018). У його перекладі українською світ побачили книги  «Дядько Мрожек не припиняє чесати язиком», «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині», «Транс-Атлантик», «Як нагодувати диктатора» та ін. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (1997), учасник пан-європейського проекту Literaturexpress Europe (2000), стипендіат Міністра культури Республіки Польща (стипендія Gaude Polonia, 2003), стипендіат програми Homines Urbani (Краків, 2004), учасник фестивалю Poetry International (Роттердам, 2005).
 
За інф.: «ВСЛ»
 

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

functional photo
Про святкування у школах Шевченківського, Подільського, Оболонського, Дніпровського, Печерського, Солом’янського районів столиці: СЗШ №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10.
 
Середня загальноосвітня школа №1 разом із Управлінням освіти Шевченківської РДА відмітили ювілей Лесі Українки 25 лютого проєктом «Леся Українка. На шляху до жіночої сили». Про це на сторінці школи повідомила Вікторія Пухальська, заступниця директора з виховної роботи, учителька історії. У дописі освітянка розповіла про враження учнів 11-А класу, які разом із учителькою української мови та літератури Вірою Василенко відвідали балет «Лісова пісня» в Національній опері України.
 
functional photo

Учні 11-А класу разом із учителькою української мови та літератури Вірою Василенко відвідали балет «Лісова пісня» в Національній опері України. Фото: завуч із виховної роботи Вікторія Пухальська

Спеціалізована школа №2 ім. Д. Карбишева у Подільському районі Києва запросила своїх учнів-технарів долучитися до Міжнародного Інтернет-флешмобу «Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…», який оголосив НДЦ «Інститут досліджень української діаспори імені професора Любомира Винара» у співпраці з факультетом міжнародних відносин та Науковим товариством студентів та аспірантів імені Олександра Оглоблина, молодіжною секцією Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин Національного університету «Острозька академія». До участі в заході запросили здобувачів освіти закладів загальної середньої та позашкільної освіти України, українську молодь у діаспорі. Щоб долучитись до події, учасники в соціальній мережі Facebook мали опублікувати відеоролик на вибір із декламуванням поезії Лесі Українки та позначити хештеги #idudnauoa #lesiaukrainka150, а також заповнити онлайн-заявку за покликанням задля реєстрації участі в флешмобі та надання даних для видачі сертифікату учасника. Інтернет-флешмоб тривав до 20 лютого, переможців оголосили 25 лютого на офіційному сайті НДЦ «Інститут досліджень української діаспори імені професора Любомира Винара». Загалом в онлайн-події взяли участь 1920 учасників – дітей, молодих осіб та організацій та 1840 представників педагогічної спільноти. Географія заходу представлена 17 країнами світу. Серед переможців є кияни, учні Технічного ліцею Артем Немченко, Аліса Дідківська, Дарина Романенко, В’ячеслав Бондаренко.

functional photo

Учні 3-Г класу під керівництвом учительки мови та літератури Олени Біляк у столичній СЗШ №3 підготували творчий проєкт «Весна Лесі Українки». Також відео із декламацією віршів мовами народів світу записали учні інших класів школи. Відео можна подивитися на шкільному каналі в Youtube. Крім того, школярі створили галерею малюнків за творами Лесі Українки. 

Середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №4 м. Києва в Дніпровському районі підготувала книжкову виставку та інформаційні стенди «Наша Леся Українка у 10 цікавих фактах». Учні мають змогу подивитися та почитати будь-яке видання творів Лесі Українки, яке є в шкільній бібліотеці та представлено на виставці. 
 
functional photo

Стенд у СЗШ №4. Фото: фб-сторінка школи

Старшокласники СЗШ №5, що на Печерську, записали та розмістили на офіційній сторінці школи у фейсбук відео читання віршів Лесі Українки. Проєкт виділився з-поміж інших якісною відеороботою та сумлінним підходом до декламації. Судячи з учнівського вибору, вірш Contra spem spero серед підлітків цієї школи є найбільш популярним.

functional photo

Учні СЗШ №7 на Солом’янці взяли участь у міжнародному флешмобі #GlobalLesyaUkrainka2021 . Запис декламації віршів Анастасії Грицай з 4-А класу можна подивитися на шкільному каналі в Youtube. Також 25 лютого до Всеукраїнського флешмобу приєдналися учні 2-А класу цієї школи.

СЗШ №8 на Оболоні 18 лютого вже втретє провела щорічний Фестиваль освітніх практик «АТЕСТАЦІЯ_ОК». Його методичний дискурс загальнокультурної компетенстности цього року був присвячений 150-річчю Лесі Українки та питанням творчого досвіду родини Косачів. Учителі школи поділилися ефективним використанням інформаційних технологій в нових умовах освітньої діяльності – працювали над питаннями розширення загальнокультурного світогляду. У цьому році колектив школи № 8 працює над проектом «Обдарованість родини Драгоманових – Косачів». Проєкт має презентувати приклад європейського стилю виховання з урахуванням національних традицій. 

functional photo

Учні 1-Б класу СЗШ №9 разом з учителькою Любов’ю Ковальчук та асистенткою вчительки Юлією Маншиліною свято з нагоди відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки провели в читальному залі школи. Діти дізналися цікавих фактів із біографії відомої громадської діячки та драматургині, декламували найвідоміші вірші видатної української письменниці.
 
2-Б клас разом із учителькою Мартою Катрій на уроці поринув у час, коли жила видатна українка. Діти здійснили віртуальну подорож до музею «Становлення української нації» та розглянули 3d фігуру Лесі Українки; створили асоціативний кущ; розгадали філворди. Застосовуючи математичні вирази, учні дізналися, які слова ввела Леся Українка до словника української мови. Ще діти довідалися, що в Україні відзняли анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня», і його прем’єра приурочена до 150-річного ювілею Лесі Українки. Довгоочікувані нагороди отримали учні, які брали участь у VII Всеукраїнському фестивалі-конкурсі учнівської та студентської творчості імені Марії Фішер «Змагаймось за нове життя!», присвяченому Лесі Українці.
 
functional photo
 
У 3-Г класі під керівництвом Юлії Ведмеденко відбувся виховний захід, присвячений дню народження поетеси. Учні згадали життєвий шлях і творчість письменниці, переглянули відеофільми. На заході був проведений конкурс читців віршів Лесі Українки. Діти інсценізували вірш «Мамо, іде вже зима». Відбулася цікава вікторина «Що ми знаємо про Лесю Українку?». Разом із тим, у цей день учні познайомитися з технологією QR-кодування. Кожний QR-код містив певну інформацію про поетесу. У виконанні дівчаток класу звучала колискова на слова Лесі Українки «Місяць ясненький».
 
functional photo

Учні СЗШ№9 читають вірші Лесі Українки. Фото: фейсбук-сторінка СЗШ№9

У 10-й СЗШ, що на Подолі, учні 8-9 класів презентували вірш Contra spem spero! виконаний українською, англійською, чешською, польською, турецькою, білоруською мовами. А учениця 8-А класу Діана Дядюра прочитала вірш Tears of pearls. А в 3-А класі діти презентували проєктну роботу «Поезія – це сила чарівна, що музикою серце надихає». Діти вивчали вірші поетеси, дізналися про її життя та діяльність. На уроці було використано елементи ейдетики.

functional photo

На уроці, присвяченому ювілею Лесі Українки. Третьокласники СЗШ №10. Фото: сторінка школи в фейсбук

У 5-А класі відбувся урок української мови, присвячений ювілею, а в 5- Б – конкурс читців поезій Лесі Українки. Учениця 6-А класу Іванна Тростогон підготувала відеороботу з декламацією віршів письменниці. 

 
functional photo

П’ятикласники на уроці, присвяченому ювілею Лесі Українки. Фото: сторінка школи на фейсбук

Як святкували у школах Подільського, Оболонського, Солом’янського, Святошинського, Голосіївського районів столиці: СЗШ №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20.
 

Оновлюється.

Запрошуємо учнів та учителів шкіл, які взяли участь у святкуванні ювілею Лесі Українки, надсилати свої враження, історії та фото про заходи, у яких ви взяли участь у вашій школі, на редакційну електронну пошту. Редакція підготує та опублікує цікаву інформацію!

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!
functional photo

«Куди і звідки», нова книжка-картинка Романи Романишин та Андрія Лесіва, з’явиться в книжкових магазинах наприкінці жовтня. Активна робота авторів над текстами та ілюстраціями тривала більше року. Переживаючи глибоку ностальгію за мандрами в карантин, Романа Романишин і Андрій Лесів сконцентрувалися на роботі над новим твором, і в них вийшла мальована історія про рух і мандри. 

Книжка «Куди і звідки» – про рух і про мандри: не лише людей, а й тварин, рослин, вітру, води, нашої планети. Вона розповідає про подорожі заради торгівлі чи завоювання, про подорожі задля задоволення і відпочинку чи задля виживання, про наукові експедиції і паломництво. Про міграції, мапи, навігацію і, зрештою, про пошук свого власного шляху. Два слова, які подорожній найчастіше чує у мандрах, – це «куди» і «звідки». «Куди прямуєш?», «Звідки ти?». Ця книжка – візуальна й інтелектуальна мандрівка крізь тисячі років у пошуках відповідей на ці та ще багато інших запитань.

functional photo

«Куди і звідки» мовою ілюстрацій та влучних описів показує маленьким читачам, що у Всесвіті нічого не перебуває у стані повного спокою. Рух є природним: Земля, вода на ній, атмосфера, континенти, усі живі організми перебувають у безперервному русі. Ми ходимо, бігаємо, стрибаємо, повзаємо, пливемо, летимо – мандруємо. 

За словами авторів, робота над новою книгою завжди має декілька етапів: ідея і розпрацьовування концепції, збір і аналіз інформації, відбір фактів, відшліфовування, далі – створення загальної історії, героїв, ліній оповіді, зв’язків між елементами тощо. Кожен з цих етапів має свої особливості і складності, а також свою тривалість у часі. 

У виборі візуальної концепції книги ми багато в чому опиралися на виразну і лаконічну естетику сучасних мап і планів міст, транспортних схем, навігаційних вказівників та інфографіки. Окремим важливим завданням було візуально передати рух і швидкість простими графічними засобами – тут ми також активно досліджували роботи художників авангардистів, котрі працювали з динамікою, рухом: Джакомо Балла, Фортунато Деперо, Умберто Боччоні, Марсель Дюшан, а також хронофотографії початку ХХ століття Етьєна-Жуля Маре,  розповідають про роботу над книгою Романа та Андрій.

Видавництво, яке випускає нову книжку, повідомило про підписання контрактів з партнерами із Словаччини, Іспанії та Південної Кореї: «Куди і звідки» перекладуть на мови цих країн. 

Нагадаємо, 2012 року казка «Ріпка» у переказі Івана Франка та творчо-ілюстративному втіленні Романи Романишин та Андрія Лесіва увійшла до світового каталогу кращих дитячих книжок «Білі круки». Книга «Зірки і макові зернята» отримала відзнаку Міжнародного дитячого книжкового ярмарку в Болоньї. Книга «Війна, що змінила Рондо» отримала відзнаку журі Міжнародного дитячого книжкового ярмарку в Болоньї та увійшла до каталогу «Білі круки». Обкладинка до книжки «Джордж і таємний ключ до Всесвіту» Люсі та Стівена Гокінґів увійшла до довгого списку призерів «The Global Illustration Award» на Франкфуртському книжковому ярмарку. У 2017 році їхні книжка-картинка «Голосно, тихо, пошепки» та абетка-енциклопедія «Франко від А до Я», удостоїлися нагороди BIB PLAQUE від Бієнале Ілюстрації у Братиславі. У 2018 році Романа та Андрій стали переможцями «Bologna Ragazzi Award 2018» у номінації «Non Fiction» за книги «Голосно, тихо, пошепки» та «Я так бачу». У 2020 році видання «Голосно, тихо, пошепки» увійшло до 50 найкращих ілюстрованих книжок 2020 року у Японії, а книга «Оптика Бога», проілюстрована Романою та Андрієм, виграла золото на «European Design Awards». Наразі Романа Романишин та Андрій Лесів – одні з найбільш популярних українських ілюстраторів за кордоном.

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

functional photo

21 липня українські письменники-шістдесятники зустрілися в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого – згадували свого колегу, відомого педагога й правозахисника-дисидента Михайла Гориня. Михайло Слабошпицький, Дмитро Павличко, Богдан Горинь та інші розповіли про формування свого публіцистичного та суспільно-політичного досвіду та загалом про процеси українського визвольного руху, свідками яких вони стали в ХХ столітті. Захід до 90-річчя від дня народження пана Михайла – круглий стіл «Здобутки і перспективи» – організували співробітники бібліотеки, Музею шістдесятництва і Українського товариства політв’язнів та репресованих.  

Скільки б російські чиновники не намагалися представити ситуацію з набуттям українцями державності так, ніби тут вся справа – саме в Біловезькій угоді, їхня пропаганда не може перекреслити процес українського визвольного руху, який тривав століттями. Навряд чи Біловезька угода мала б сенс у 1991 році, якби до цього, протягом усього ХХ століття, до українського державотворення не долучалася б українська інтелігенція, постраждала в справі СВУ, а потім – шістдесятники, рухівці, дисиденти, численні українські політв’язні російських таборів.

Усі ці люди – численні імена з підручників української літератури ХХ століття, які ввійшли в історію під тегом #шістдесятники – творили сучасну українську культуру. Від елементарного культурного щабля – вихованості – в сільських, обласних школах до видатних літературних і соціально-політичних проєктів, які знайомили світ із сучасними українцями, ставили українське світосприйняття на рівні найрозвинутіших культур світу.     

Михайло Горинь долучився до цього дуже масштабно: він був психологом, педагогом, інтелектуалом, ученим, публіцистом, автором книг «Запалити свічу у пітьмі», «Листи з-за грат», «Вибране»; політичним діячем, одним із лідерів українського національно-визвольного руху 60-90-х років, політв’язнем радянських тюрем і концтаборів (1965-71, 1981-87), членом Української Гельсінської групи, співзасновником і головою секретаріату Народного руху України (1989), народним депутатом Верховної Ради України. 

functional photo

Михайло Слабошпицький, Дмитро Павличко, Богдан Горинь згадують шістдесятника Михайла Гориня

Один з тих людей «з шістдесятих», якому судилося «сісти» за свої ідеї, переконання, роботу над культурним і соціально-політичним розвитком, а потім, після звільнення, багато працювати над утвердженням українського державницького руху, над формуванням культурних, соціальних і політичних засад української незалежності. 

Деяким його колегам, друзям, співув’язненим, відомим письменникам і діячам-шістдесятникам зараз – під 90 років. Проте на зустріч пам’яті Михайла Гориня всі вони прийшли, не зважаючи ані на вік, ані на дощову погоду. Усім, хто зібрався в бібліотеці, знамениті українські шістдесятники розповіли про книжки пана Михайла, про його суспільну діяльність і про перебіг його ув’язнень за послідовне «просування» ідей української державності. Михайло Горинь відсидів у 70-х та 80-х, щоб уже на початку 90-х українці здобули свою незалежну державу. Педагог навчив своїм прикладом, «відповів» за свої переконання – і завдяки цьому наразі всі українці можуть безперешкодно розвивати національний державницький процес, свій соціум, мову, культуру, інтелект і, зокрема, свою, українську, педагогіку у власній країні. 

Друзі пана Михайла на зустрічі пригадали один з важливих моментів його діяльності. 21 січня 1990 року Михайло Горинь став ініціатором і співорганізатором одного з наймасштабніших у світовій історії «живого ланцюга», що з’єднав Івано-Франківськ – Стрий – Львів – Тернопіль – Рівне – Житомир – Київ. Якби тоді були соціальні мережі, інформацію про перебіг цієї акції репостили б усі українці. 

Відомі публіцисти-шістдесятники розповіли, як формувалися передумови розформування СРСР і початку функціонування України як самостійної незалежної держави. Адже ці представники української інтелігенції були й свідками, і учасниками цих процесів у 60-х – 90-х роках. І наразі можуть сказати про ціну незалежності для кожного українця, який зараз живе у своїй суверенній державі. Про те, чому взагалі так важливо мати свою державу і в ній бути незалежними й самостійними, як би комусь десь це не подобалося б. Шістдесятники в своїй молодості та в зрілі роки боролися за те, щоб побачити Україну незалежною, і дожили до цих часів. У бібліотеці вони перегортають сторінки книжок і згадують, як переживали свої політичні ув’язнення за ідею звільнення країни. Позіхаючи, вони кажуть, що їхній час спливає, а свою справу вони виконали. 

Зовні, по Хрещатику, несуться рендж ровери, столиця забудовується й оновлюється, українці хазяйнують і думають, як їм жити краще в своєму домі. У своїй хаті своя правда і сила і воля. Хтось після круглого столу розвезе по домівках знаних публіцистів. Там вони, за звичкою, продовжать працювати над книжками, спогадами та перекладами. А ти колись прочитаєш і дізнаєшся багато нового.   

Фото: TeenCorr

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

functional photo

«Кабінет молодого автора» Національної спілки письменників України повідомив про запуск Всеукраїнського літературного проєкту «Афоризм». У конкурсі можуть узяти участь поети й прозаїки, які готові подати свої роботи українською мовою.

Письменникам пропонують представити на конкурс коротку цитату-афоризм зі своїх текстів – фрагмента вірша, кількох речень із прозового твору. Цитату потрібно оформити в електронному форматі у вигляді вишуканої і наповненої літературним змістом листівки. Щоб подати віжуал на конкурс, автор має відіслати його на електронну адресу lira7@ukr.net, указавши ім’я автора і назву твору. На конкурс один автор може надати від 1 до 5 листівок. Для участі у конкурсі обмежень за віком немає. 

Усі роботи потрібно надіслати до 6 липня 2020 року – одним листом, максимальної якості (не менше 500 Кб!), віжуал-файли мають бути прикріплені в долуці до листа у форматі JPG, коротка (від 500 до 1000 знаків із пробілами) інформація про автора – у вордівському документі, у якому також мають міститися контактні дані: телефон, пошта, посилання на профіль у фейсбуці. У темі листа обов’язково вкажіть: АФОРИЗМ. Заявки, оформлені інакше, ніж указано в умовах, до участі не прийматимуться. 

Обиратимуть переможців – перші три місця – читачі групи «Молоді автори України». Вони проголосують за роботи, які їм сподобаються найбільше. Організатори, у свою чергу, також визначать свої три перші місця.

Конкурсні роботи можна буде подивитися в групі «Кабінету молодого автора НСПУ» у фейсбуці. Добірку з найкращими листівками опублікують на сайті Національної спілки письменників України. Усі переможці отримають дипломи та виготовлений набір листівок із представленими роботами від одного з українських видавництв.

За інф. НСПУ

Фото: Etienne Girardet

functional foto

Терміни розгляду робіт учасників смолоскипівського літературного конкурсу продовжено. Журі планує здійснити обговорення творчих текстів он-лайн, – повідомили представники видавництва. Традиційно підсумки конкурсу підво­­дять раз на рік, у квітні. Проте оскільки засновники конкурсу хочуть нагородити переможців у реалі, оголошення результатів відбудеться, скоріше за все, наприкінці червня.

Твори лауреатів І і II премій видавництво публікує окремими книжками, а твори лауреатів III і IV премій та кращі ненагороджені твори можуть з’явитися друком в антологіях і збірниках «Смо­лоскипа». Лауреати отримують також грошові нагороди та книги у подарунок.

Нагадаємо, видавництво проводить літературний конкурс з 1993 року.

functional image

Уже в квітні пізнавальну книжка-картинку «Голосно, тихо, пошепки», створену 2017 року Романою Романишин та Андрієм Лесівим, зможуть прочитати англомовні читачі. За права на видання англійською мовою книжок «Голосно, тихо, пошепки» і «Я так бачу» змагалися декілька видавців з Великої Британії, США та Австралії. Урешті передпродаж видання під назвою SOUND. Shhh… Bang… POP… BOOM! уже розпочало бруклінське видавництво «Handprint Books», контракт із яким українці підписали минулого року.

Перш ніж випустити в світ англомовну версію книжки, українські художники, американські дизайнери та видавці провели низку досліджень серед читачів і потім внесли у книжку зміни.

– Найперше для американського ринку була змінена оригінальна назва та обкладинка видання. Вибір та затвердження нової назви і обкладинки був дуже цікавим й новим для нас досвідом. Видавництво зібрало фокус-групи і запропонувало на їхній розгляд декілька варіантів назви й дизайну книги. Для оновленого вигляду обох книг – друга книга – американське видання «Я так бачу» – буде опублікована восени, – ми підготували деякі нові графічні елементи, а власне над фінальним дизайном працювали дизайнери Chronicle Books. Перед публікацією у США обидві книги мали пройти дуже суворий фактчекінґ – це вимога для кожного наукового чи науково-популярного видання, яке виходить у Штатах. Перевіряється кожен факт, кожна теза і кожна ілюстрація. Читачі мають бути певні, що в книзі подається найсвіжіша інформація, тому перед публікацією перевіряється, чи не з’явилося на цю тему нових наукових даних, нових відкриттів тощо. Тому Chronicle Books звернулися до незалежних зовнішніх фахівців, які зробили дуже детальну і розлогу перевірку кожної тези, факту та ілюстрації. Сказати правду, ми трохи хвилювалися, бо навіть якщо ти двічі-тричі перевіряєш інформацію, яку вносиш до книги, завжди залишається певна ймовірність чогось недогледіти. Але, на щастя, незалежна перевірка підтвердила усі наші дані і не виявила неточностей. Були незначні рекомендації щодо кількох елементів ілюстрацій, які ми врахували і внесли редагування, але в загальному усе залишилося як було. Тож тепер ми з нетерпінням чекаємо публікації книги і сподіваємося на її гарне сприйняття американськими читачами, – розповіли Романа Романишин та Андрій Лесів.

Нагадаємо, 2017 року книжка-картинка «Голосно, тихо, пошепки» та абетка-енциклопедія «Франко від А до Я» тандему художників Романи Романишин та Андрія Лесіва удостоїлися нагороди BIB PLAQUE від Бієнале Ілюстрації у Братиславі. 2018 року Романа та Андрій стали переможцями «Bologna Ragazzi Award 2018» у номінації Non Fiction за книги «Голосно, тихо, пошепки» і «Я так бачу». У цьому ж році книжка «Голосно, тихо, пошепки» стала однією з переможниць конкурсу 2nd Little Hakka International Picture Book Award у Китаї у номінації Best of the Best. А торік «Я так бачу» потрапила до числа переможців конкурсу книжкового дизайну у всьому світі від Stiftung Buchkunst – The Best Book Design from all over the World 2019, була нагороджена бронзовою медаллю.

functional photo

Журналістка Наталя Гуменюк протягом 2014–2019 років приїжджала до Криму й зробила там низку репортажів. Наприкінці лютого вони вийдуть у книзі «Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму», яку в кількох форматах – паперовому українською мовою та електронному – українською та російською – готує до випуску одне з видавництв.

Наталя у своїх творах розповіла історії і трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року. Підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами відверто розповідають свої історії: одні діляться тихим, глухим болем, інші — просто втомилися мовчати й боятися.

Це наша відповідальність: розповідати про наших людей там, хай на окупованій, але нашій землі. Що б там не казали, але реальність змінюється, і не знаючи, що відбувається в Криму зараз, ми не можемо знати, як діяти. Ми продовжуємо жити образами березня 2014-го, але реальність і настрої таки змінилися. Ми продовжуємо жити  уривчастими повідомленнями про імена політв’язнів, багато з яких нікого нікому не говорять. Не розповідати про реальність Криму для мене і означає – віддавати його, погоджуючись на статускво. Так, звісно, можна чекати, поки туди якось легально заїде якесь велике західне медіа, але все ж таки це не їхня історія, і не їхня рана, – сказала Наталя Гуменюк.

Сторінки книжки знайомлять із подіями в Бахчисараї, Севастополі, Сімферополі, Ялті під час псевдореферендуму, роковин депортації та розстрілів у школі в Керчі.

Наталя, журналіст-міжнародник, вважає, що ставлення до анексії Криму є маркером ставлення всього світу до російсько-української війни й до того, що Кремль зламав усталений міжнародний порядок, силою загарбавши чужу землю.

Історії, які я побачила і привезла з півострова, дають зрозуміти, що тиха окупація не менш болісна для людей, а час не на нашому боці. І це мусять знати поза межами нашої країни. Крим – це травма не тільки України. Анексія особливо резонує як у Балтійських країнах, що півстоліття були окуповані Радянським Союзом, так і в Грузії чи Молдові, на контроль над чиїми територіями Кремль зазіхнув на початку 1990-х. Жителі цих країн готові солідаризуватися з Україною. До Криму в останні роки могло поїхати  геть небагато іноземних журналістів, і майже не їздили незалежні російські. Російське законодавство по суті забороняє використовувати слово «анексія», тож, аби не брехати, краще про Крим промовчати взагалі. Через це в російськомовному середовищі по суті немає іншої інформації, окрім тої, що міститься в пропагандистських ЗМІ. І це ще одна причина, чому книга має бути і російською.  Тож переклад цієї книги на російську мову – це наш внесок в те, щоб «загублений острів» Крим повернувся на ментальну мапу небайдужих і поза Україною, – зазначила письменниця.

Нагадаємо, Наталя Гуменюк — українська журналістка, спеціалізується на міжнародній політиці та конфліктах. Як репортерка працювала в понад 60-ти країнах світу. Авторка книги «Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції» про події «арабської весни». Від часів Революції Гідності і початку війни висвітлює події на Донбасі й у Криму.

Протягом року книга спогадів «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста» розійшлася по бібліотеках і школах країни

Протягом року книга спогадів «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста» розійшлася по бібліотеках і школах країни

Протягом року книга спогадів «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста» розійшлася по бібліотеках і школах країниРік тому, 14 лютого, у прес-центрі Національної спілки журналістів України відбулася презентація книжки «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста», яку написала мати, Катерина Веремій. У книзі зібрані спогади кількох його друзів, колег, матері та твори В’ячеслава.

– Я хочу, щоб усе, що він писав, не пропало, жило. Щоб люди знали, яким журналістом був В’ячеслав Веремій. Щоб люди дізнались, як цей хлопець любив Україну, – сказала мати В’ячеслава на презентації. 

З тих пір Катерина Веремій розповсюдила збірку бібліотеками та школами України, виступала зі спогадами про сина, розповідаючи про ставлення В’ячеслава до журналістської роботи, брала участь в обговореннях проблем захисту й безпеки журналістів.

— У дев’ять років В’ячеслав написав вірші про Україну, про рідну мову. Там є такі рядки: «За свою землю ви моліться, бо кращої немає в світі» або ж «русизмами пощерблено нашу мову», «кланятися до Москви ходили, бо були дурні». З дитинства він любив Шевченка, Стуса, брав блокнот і ходив у бібліотеку переписувати їхні вірші. Мабуть, під впливом цих поетів і сам писав: «Хтось до Москви корінням приросте, Ми з України, іншого Дніпра нема», – пригадала Катерина Аркадіївна, презентуючи в НСЖУ книжку з творами В’ячеслава.

В’ячеслав посмертно нагороджений Званням Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» — «за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності”, і медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України».

Нагадаємо, від дня загибелі Славка Веремія в Києві минуло 6 років. Нагадаємо також, 23 травня 2014 на будинку школи № 270 в Києві, де навчався В’ячеслав Веремій, встановлено меморіальну дошку. 16 вересня 2015 в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка відкрили іменну аудиторію В’ячеслава Веремія № 22. 

Фото: з сайту detector.media

functional photo

30 січня у київській бібліотеці імені Корнія Чуковського учні 4-Б класу київської СЗШ №3 відсвяткували 90-річчя Всеволода Нестайка, класика сучасної української дитячої літератури, автора знаменитої трилогії «Тореадори з Васюківки». Діти святкували, читаючи відомий твір письменника «Таємний агент Порча і козак Морозенко».

Під час читань школярі дізналися багато цікавих фактів про Нестайка. Зокрема, що він навчався в київській школі №63 на Нивках. Ще учасники свята подивилися уривок фільму «Тореадори з Васюківки».

Відвідувачі свята є постійними читачами бібліотеки. Тому змогли вибрати для читання один із творів Всеволода Нестайка. Читати книжку, яку обрав, кожен зможе вдома.

Фото: Спеціалізована школа 3 м.Києва з поглибленим вивченням ІТ

«Розквітає творчість як калина» || Творча зустріч у Тетянин день у київській бібліотеці імені Корнія Чуковського

У Києві привітали лауреатів конкурсу плаката «Я – Україна!» || Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого

 

 

 

functional foto

27 січня у київській бібліотеці імені Корнія Чуковського до Тетяниного дня відбулася зустріч «Розквітає творчість як калина». У ній узяли участь учні київської СЗШ №3 Подільського району.

Діти поспілкувалися з бібліотекарками Оленою Довгалюк та Ольгою Соломонюк, поетесою Тетяною Петровською, журналісткою Тетяною Кондратенко, письменником Василем Василашко і письменницею Надією Кир’ян.

Ольга Соломонюк розповіла дітям про значення творчості в житті кожної людини. Тетяна Петровська, учителька-методистка, відмінниця освіти України, лауреатка літературних премій, прочитала авторські вірші та розповіла про профорієнтаційні проекти для наймолодших школярів. Тетяна Кондратенко, видавчиня дитячої ігрової газети для саморозвитку дітей «Я сам(а)», провела веселі ігри під назвою «Подаруй усмішку сонечка». Василь Василашко, заслужений журналіст України, лауреат літературної премії імені Лесі Українки та журналістка Надія Кир’ян, лауреатка літературної премії імені Олени Пчілки, привітали дітей із Днем Тетяни читанням українських поезій.

Фото: фейсбук-сторінка Наталії Муранової

nestor-litopysets

den-ukraynskoy-pysemnosti-ta-movyЗавтра, 9 листопада, у столичному Музеї книги і друкарства України, відбудеться II поетичний турнір імені Нестора Літописця від організаторів: Творчо-виробничого та навчально-дослідного центру розвитку сучасного мистецтва, відділу мовної політики Головного управління мовної політики Директорату державної мовної політики Міністерства культури України та видавництвом «Смолоскип». 7 листопада завершився період подання заявок на участь, і наразі їх опрацьовують. Проте вже відомо, що в заході візьмуть участь сучасні поети та поетки, які мають не менше однієї виданої поетичної книжки. З 10.00 вони презентують на турнірі різні тематики та стилі.

Переможців II поетичного турніру імені Нестора Літописця оголосять о 17.00. Окрім поетів-лауреатів, виступатимуть музиканти:  
лірник Ярема Шевчук, I W А N N А, Ірина Шинкарук, народна артистка України, «Шпилясті кобзарі», лідер групи «Мандри» Сергій Фоменко.

Нагадаємо: І поетичний турнір імені Нестора Літописця 2016 року виграла Юлія Стахівська. Друге місце посів Тарас Малкович, третє – Павло Коробчук.

Цього ж дня у Музеї відбудуться інші заходи до Дня української писемности та мови. З 12:30 до 14:30 можна буде відвідати майстер-класи Музею книги і друкарства України: «Скрипторій», «Лаврська друкарня», «Мармурування», «Музейна папірня» за цінами Музею. О 14:30 відкриється виставка та презентація мистецького проекту неконфліктного мовоствердження МовАрт. О 15:00 розпочнеться круглий стіл «Імплементація Закону України «Про функціонування української мови як державної».

Нагадаємо також: до Дня української писемности та мови 8 листопада Українське радіо проводить щорічну акцію «Всеукраїнський радіодиктант національної єдности» у Національній бібліотеці ім. В.Вернадського, у якій візьмуть участь запрошені гості. Кожен зможе взяти участь у диктанті: з 11:20 у прямому ефірі з радіостудії на Хрещатику, 26 текст читатиме Олександр Авраменко, відомий мовознавець, автор підручників і посібників з української мови та літератури. 

Також 8 листопада у Колонній залі Київської міської Держадміністрації відбудеться відкриття Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика. Відвідати захід можна з 14.30.

Також пропонуємо звернути увагу: цього ж дня Національний музей літератури України запрошує на нагородження учасників конкурсу творчих робіт серед учнівської молоді України «Україна в барвах слова». Конкурс проводився музеєм спільно з Національною спілкою письменників України за сприяння Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка та БО «БФ «Серце до серця».

 

dytochok-bagato

Упорядниця Олександра Сауляк випустила в світ антологію «Діточок багато», яку вже можна знайти в книжкових крамницях. Це збірка студентських творів 1996—2018 року: казки, літературні містифікації, етюди, оповідання, драми та вірші. Всі вони написані на курсі «Основи літературної творчості» Сергія Іванюка в Києво-Могилянській академії. Книжка присвячена пам’яті викладача і є логічним продовженням його праці: надихати людей писати.

Деякі з авторів, які увійшли в антологію, вже видали свої книжки. Проте з нової антології можна дізнатися, що пишуть ті, хто вже закінчив університет або ще навіть не став студентом. У коментарях, що супроводжують тексти, голос Іванюка звучить настановою для учнів і зараз.

dytochok-bagato

Нагадаємо, Сергій Іванюк, перший ректор університету, викладач, письменник і літературний критик, читав курс «Основи літературної творчості» в Києво-Могилянській академії понад 20 років. 

 

knyga-vinnitskogo-shkolyara

Маленькі жителі Вінниці, які цьогоріч пішли до 1 класу, отримали в подарунок «Книгу вінницького школяра». Як повідомляють посадовці, це видання про історію та сучасність Вінниці та Поділля.

У книжці можна прочитати про видатних вінничан, знакові історичні події, природні особливості краю та визначні місця, про символіку держави та рідного міста.

Як повідомила журналістам Оксана Яценко, директорка департаменту освіти міської ради, книгу  для першокласників підготували Вінницька міська рада, департамент освіти та Міський методичний кабінет.

– Серед іншого, у книзі йдеться про ігри, у які гралися діти колись на Поділлі, представлена інформація про позашкільні заклади, які можуть відвідувати вінничани. А у розділі «Вінницька абетка» відповідно до літер алфавіту йдеться про відомих вінничан, архітектуру та історію міста тощо,  – розповіла пані Оксана.

За офіційними даними, книгу отримали 5 тис. 286 вінничан-першачків. Крім того, для цьогорічних перших класів місто закупило 1 тис. 660 «Живих абеток», інтерактивних підручників. Їх по 10 екземплярів отримає кожен перший клас міста. За словами посадовиці, на книзі є QR-код. Якщо навести на книгу гаджет із додатком, книга стає інтерактивною. Такий підручник має сформувати в першачців мотивацію до навчання за вимогами НУШ. 

За інф. Департаменту в справах ЗМІ та зв’язків з громадськістю Вінницької міської ради

Фото обкладинки: myvin.com.ua

oleg-sentsov-marketer

Як думаєте, що робив ці 4 роки у російській колонії суворого режиму український кінорежисер, сценарист, письменник, громадський активіст Олег Сенцов, повернення якого Україна вже довго очікує? Увесь цей час він писав книжки! Наразі в українському видавництві виходить його нова збірка автобіографічних оповідань «Маркетер», яку Сенцов написав уже в колонії.

oleg-sentsov-marketer«Маркетер» — це друга частина автобіографічної трилогії, в якій Олег повертається у своє студентське минуле, збірка малої автобіографічної прози. Автор у ній розповідає про свої студентські роки: складання іспитів, будні в гуртожитку і на квартирах, нестримні веселощі, безгрошів’я — звичні складові життя молоді, яка здобуває знання. Початок дев’яностих. Зміна цінностей. Руйнування стереотипів. Становлення. Загартовування душі й характеру. Любов, дружба, виживання і бізнес… Вдумливий та уважний читач знайде у новій книжці Олега Сенцова багато свідоцтв про час. Переклад українською мовою, який зробив Олег Осока, поданий поруч із оригіналом. Оформили збірку Оксана Йориш та Назар Гайдучик.

Колеги Сенцова, які сприяли виданню книжки, зазначають, що його нова книжка – це можливість нагадати нам і світу не лише про долю Олега, а й про справи всіх українських заручників Кремля, що таким чином література стає сильним інструментом правозахисту.

– Вже 5 років Олег Сенцов перебуває в ув’язенні, – сказала Мар’яна Савка, письменниця та головна редакторка. – Ми знаємо, яке тривале голодування він витримав і не зламався. І те, що у в’язничних стінах він пише прозу – це свідчення великої мужності, сили духу і постійної роботи над собою. Олег ніби робить ревізію свого життя, згадує свою юність і часи формування характеру, становлення себе як особистості. Ці оповідання дуже біографічні, а поза життям самого героя оповідань постає непривабливо сувора доба на зламі двох суспільних ладів, на зламі цінностей.

Нагадаємо, Олег Сенцов є лауреатом Премії Сахарова «За свободу думки» та Національної премії України ім. Т. Шевченка. Після Анексії Криму Росією 2014 року був затриманий російськими силовиками і засуджений 25 серпня 2015 року до 20 років ув’язнення з відбуванням покарання у колонії суворого режиму за звинуваченням у тероризмі. Олег є політичним в’язнем у РФ і має змогу спілкуватися з рідними та близькими лише листами, які цензурує колонія. Раніше, близько 10 років тому, він написав збірку «Жизня».

За інф. ВСЛ

ministerstvo

Під час 26 Book Forumу Львові у вересні Арундаті Рой, відома індійська письменниця й громадська активістка, зустрінеться з українськими читачами та презентує свій роман «Міністерство граничного щастя». Роман вийде українською в перекладі Андрія Маслюха в українському видавництві.

Арундаті вже створила близько 15 нон-фікшн книг, і більшу частину свого часу присвячує публіцистиці та громадській активності. Письменниця виступає за права людини, охорону навколишнього середовища та збереження миру. Вона – активістка з питань соціальної справедливості й економічної нерівності, противниця неоліберальної глобалізації та політики Індії щодо ядерної зброї. Арундаті виступає проти американського капіталізму, індійського та американського державного тероризму, всіх видів ядерної зброї і злочинності, а також проти поганої системи освіти, корупції, насильства, безробіття тощо. 
 
«Міністерство граничного щастя», другий роман письменниці, вийшов який вже у вересні 2017 року. Наразі Арундаті презентує його в Україні. Книжці, так само як і першому роману «Бог Дрібниць», притаманна поетичність та глибинна краса мови, властива стилю Рой. Однак за духом твір геть інакший, нелінійний і суперечливий.
 
Цього разу авторка кинула своїх героїв у вир новітньої історії Індії, зокрема у прекрасні ліси штату Джамму і Кашміру, де вже багато років точиться гострий збройний конфлікт. Та й самі герої — представники розмаїтих каст, віросповідань та світоглядів (гіджри або ж люди «третьої статі», бунтівна архітекторка, не зовсім чесний журналіст, агент спецслужб, кашмірський повстанець тощо) — говорять надто різними голосами, борються по різний бік барикад, але здобувають кілька хвилин тиші поряд із близькими, живими чи мертвими, як вищу нагороду. У мить, коли духи ледь-ледь відчиняють двері паралельних реальностей життя.
 
Роман увійшов у довгий список Букерівської премії 2017 року, короткий список нагороди The Hindu Literary Prize та до переліку фіналістів National Book Critics Circle Award. Його визнали найкращою книжкою 2017 року за версією «National Public Radio», «Amazon», «Kirkus», «The Washington Post», «Newsday» та «Hudson Group».
 
Нагадаємо, Арундаті Рой народилася 1961 року в м. Шиллонґ, Індія. Дитинство провела в місті Айманам, а згодом переїхала до Делі, де вивчала архітектуру в Школі планування й архітектури в Делі та працювала в Національному інституті у справах міста.
 
Коли зустріла майбутнього чоловіка, режисера Праділа Кішена, зацікавилася кіно, зіграла кілька незначних ролей, згодом взялася за написання сценаріїв. 1996 року закінчила свій перший роман — «Бог Дрібниць», завдяки якому отримала світове визнання: книжку відзначили Букерівською премією 1997 року, переклали понад 40 мовами, зокрема й українською, та видали тиражем понад 8 млн примірників.
 
За відкриту пропаганду прав людини Рой отримала низку нагород, зокрема, Lannan Cultural Freedom у 2002 році, Sydney Peace Prize у 2004-му, а також Sahitya Akademi Award у 2006-му.
 
За інф. ВСЛ
 
barvinok

24 червня 2019 року редакція щомісячного літературно-художнього і загальноосвітнього журналу для дітей «Барвінок» повідомила, що видання припиняє свою роботу через те, що сучасні діти майже перестали цікавитися друкованими виданнями.

«…Діти масово занурюються у віртуальний світ, це не кращий час для журналу з його апелюванням до смислів реальності… Наш кораблик уже пришвартовується, ми сходимо на берег, де на нас чекають рукописи ще не завершених книг, підручників, волонтерська робота. Тож іще зустрінемося. Тому не прощаємося, а кажемо: «До зустрічі!».

Видавцем журналу був редакційний колектив, оформлений як власник. Видання не отримує державних дотацій згідно законодавства про ЗМІ.

У 1991–2007 рр. вийшло його 13,5 млн. прим., до 2004 р. передплата на нього становила до 20% передплатних тиражів усіх видань, в останні роки за цією позицією  він поперемінно посідає одне з трьох перших місць серед більш як 170 дитячих газет і журналів. За 80 років — 916 номерів загальним накладом понад 310 млн прим. У народній пам’яті зберігається як національний журнал.

Журнал відзначений Почесними Грамотами Президії Верховної Ради УРСР (1978), Кабінету Міністрів України (2003 р.). Його діяльність у різних аспектах згадується у наукових, дисертаційних дослідженнях, академічних, вузівських, енциклопедичних виданнях, антологіях і збірниках творів дитячої літератури.

Нагадаємо, журнал вийшов у світ у січні 1928 р. під назвою «Жовтеня» у Харкові як орган Комдитруху  і Наркомосвіти. Після  перерви в роки війни відновлений у квітні-травні 1945 р. уже під назвою «Барвінок». Мав російськомовний випуск. До 1991 р. виходив як «республіканський журнал для молодших школярів ЦК ЛКСМУ». Тепер  засновник і видавець — трудовий колектив редакції.

Увійшов до кола найпопулярнішого дитячого читання і залишив слід у засвоєнні мільйонами фундаментальних цінностей, ставши для багатьох поколінь дітей  виразником духовного єства їхніх батьків.

Побудованому переважно на українському матеріалі «Барвінкові» судилася ще й унікальна місія збереження національної ідентичності за межами материкової Вітчизни. У 60-ті і до початку 90-х рр.  його 1,2–1,8 млн щомісячних накладів 500–800 тис.  розповсюджувались передусім у районах скупченого проживання українців на всій території СРСР, а також 150–180 тис. прим. — у колишніх ПНР, ЧССР, НДР, БНР. Мав 30–50 тис. передплатників україномовного випуску за межами України. Видання надходило до 28 країн світу.

У соціокультурному середовищі сприймається  насамперед як літературне видання. Тому до нього завжди висуваються вищі, ніж до інших видань, вимоги. Вітчизняна, світова класика та фольклор — основа кожного номера. Однак домінантними  були, і є ті художні явища, твори  тих письменників  які визначають магістральний шлях розвитку літератури для дітей молодшого шкільного віку. Навколо журналу постійно гуртуються молоді літературні сили — М. Трублаїні, О. Копиленко, О. Донченко та ін. у 20—30-ті рр., такі відомі майстри слова, як  Д. Білоус, В. Нестайко, В. Кава, А. Костецький, В. Довжик, Г. Почепцов – у 60–90-ті рр., Г. Малик, І. Січовик, М. Пономаренко, Л. Мовчун – у наші дні.

За 80 років у «Барвінку» виступив  майже весь цвіт української літератури ХХ ст., усі письменницькі покоління. Спеціально написати для нього вважали своїм обов’язком П. Тичина, М. Рильський, М. Стельмах, В. Сосюра, А. Малишко, О. Вишня, Ю. Яновський, П. Усенко та ін. Пізніше — Л. Костенко, Д. Павличко, М. Вінграновський, І. Драч, Б. Олійник, Є. Гуцало, В. Близнець, Григір Тютюнник, В. Шевчук.

З перших публікацій у «Барвінку» починався творчий шлях багатьох літераторів, які згодом уславили рідне письменство. Тут побачили  світ твори, що понад півстоліття були хрестоматійними. Низка їх входить до шкільних підручників і збірників новітнього часу. У 80-ті рр. засновані літературна премія ім. О. Копиленка, студія «Первоцвіт». Головними редакторами журналу були відомі письменники — Н. Забіла, О. Іваненко, Б. Чалий, А. Давидов, В. Моруга. З 1989 р. його очолює В. Воронович.

З «Барвінком» співпрацювали  видатні українські художники — В. Касіян, Т. Яблонська, М. Дерегус, В. Григор’єв, Г. Якутович, В. Литвиненко, М. Пшінка та багато інших митців.

За інф. інтернет-сторінки журналу «Барвінок»

lyudmila-naumenko

Інтерв’ю з Людмилою Науменко, кандидаткою філологічних наук, доценткою кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка ми записали у бібліотеці Максимовича, на Другому всеукраїнському фестивалі «Читач року – 2018». Тоді пані Людмила, яка стала лауреаткою фесту, передала університетській бібліотеці колективну монографію «Development of Philological Sciences in Countries of the European Union Taking into Account the Challenges of XXI Century» – «Розвиток філологічних наук у країнах Європейського Союзу з урахуванням викликів XXI століття». Книгу нещодавно видала Вища суспільно-природнича школа імені Вінцента Поля в Любліні. Українська вчена та викладачка є співавторкою цього твору. А загалом займається науковою та викладацькою роботою понад 30 років. У сфері наукових інтересів пані Людмили – лінгвістична прагматика, теорія мовної комунікації, дискурс-аналіз, діловий англомовний дискурс, концептуальний аналіз, етноспецифіка спілкування, мовний етикет, методика викладання іноземних мов. Науковиця є членкинею ТЕS0L – Всеукраїнської громадської організації викладачів англійської мови, America House Research’ Center, British Council та інших осередків.

Ти можеш прочитати бесіду з Людмилою Науменко зараз, улітку, коли до початку вступної кампанії залишилося менше місяця, і випускники-2019 готуються до ЗНО та вступу. Дізнаєшся з перших вуст, що таке наукова робота у ВУЗі, якій можна присвятити все життя, які очікування викладачів до рівня знань та до мотивації студентів, та як воно – вчитися та працювати в найвідомішому університеті країни. Людмила Петрівна чимало знає про все це!

– Я вперше на цьому заході, але читач я давній. Я вчилася в школі гуманітарного профілю. І ми багато писали рефератів, перекладали, конспектували, у нас тоді це було дуже популярно. І після занять у школі ми йшли в бібліотеку – у нас на Караваєвих Дачах у Києві була хороша районна бібліотека. Або нас направляли в якусь іншу, у якій ми шукали потрібну літературу…

– І це було як норма?

– Так, це було системно. Це було кожен день практично. Тому для мене бібліотека – не новинка, це звичайна справа. А в університеті це, звичайно, філологічний читальний зал, де ми пропадали…

– Чому саме ви цьогоріч стали читачем року, номінантом премії?

– Я – активний читач, і студентів теж направляю в бібліотеку, вони пишуть реферати, користуються фондами. Може, це спрацювало.

– За багаторічної роботи в університеті накопичується багато досвіду. Чи виходить передати його студентам? До речі, ви навчалися в КНУ?

– Закінчувала філологічний, тоді називався романо-германський. Потім працювала в іншому ВУЗі. А в університет прийшла писати кандидатську. У мене вже практично була готова робота, коли я стала працювати тут, в університеті – спочатку на Виставці, потім – тут. Мій науковий керівник В’ячеслав Карабан, доктор філологічних наук, академік Академії наук вищоїшколи України досі працює в університеті: він є професором кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В університеті ми передаємо свій досвід молодшим колегам, аспірантам. Зокрема, я відповідаю за наукову роботу.

– Чи достатньо такої взаємодії?

– У нас в інституті є напрямок для вчителів англійської та української мов – є набір бакалаврів і магістрів. Є семінари для вчителів середньої школи. Можуть бути відкриті заняття.

lyudmila-naumenko

Людмила Науменко (третя справа) стала лауреаткою премії «Читач року – 2018»

– До університету приходять нові покоління, зі своїми фішками, особливостями… Чи є якийсь емоційний контакт зі студентами, які починають навчання?

– Прекрасний контакт. Я працюю на вищому рівні – з магістрами. Але в мене є й третьокурсники. Третій курс – це ще процес становлення, накопичення знань. Про якусь наукову роботу там ще говорити важко. А магістри – вони або професійно орієнтовані, або вже починають наукову діяльність. І тут, звичайно, вже є про що казати. До речі, якраз сьогодні ставила залік з української мови і прикладної лінгвістики, переклад науково-технічних текстів. Студенти готували матеріали і знайшли, що тільки в нашій бібліотеці є певний переклад Агатангела Кримського. Оскільки це 20-ті роки, то дуже складно знайти оригінали його робіт.

– Але все ж таки приходять нові покоління студентів, і певно що вони чимось відрізняються від попередніх…

– У кінці 90-х я жахнулася, які студенти. Студентів нічого, крім грошей, не цікавило. Улаштуватися в житті, вийти заміж за іноземця, поїхати за кордон… З ними було практично неможливо працювати. А зараз, через кілька років, уже відбувся якийсь перелом. Прийшли діти, які хочуть набувати професію, і будуть у ній працювати. Для мене це плюс. Я сама працюю в цій царині, мені це цікаво. І працювати з нецікавими студентами мені теж не цікаво.

– Чи буває, що на потоці ви бачите молоду людину, і розумієте, що саме їй ви хотіли би передати більше знань, наукового досвіду?

– Не можу так виділяти студентів. Просто бачу, що ось ці – більш енергійні, більш цікаві, активні. Відмічаю, звичайно, для себе. Якось робиш поправки на це… Можливо, від них більше питань, більше зацікавленості. І бачиш, що вони готують більш цікаві, більш творчі роботи. У кожній групі, як правило, десь двоє є неординарних. Рідко буває, щоб група – абсолютно сіра. Хтось завжди виділяється.

– Ви не знаєте, як люди реалізувалися потім?

– Звичайно, нам із цим складно, бо в нас немає цього фідбеку. Знаю тільки про своїх студентів, які працевлаштовані в університеті, читають східні мови – з ними я, звичайно, перетинаюся.

– Якою б не була підготовка школярів, абітурієнтів, але ж викладачі університету знають, які помилки в мові притаманні вступникам та молодшим студентам. Багато помилок буває?

– Бувають. Я не знаю, чому. Мабуть, тому, що школа для багатьох – це російськомовне середовище, і вони не відчувають себе автентичними українцями. Читають, можливо, російські книжки, говорять удома російською. Також відео, інтернет – російські

– Принаймні, граматику, пунктуацію в школі більш-менш засвоюють. А лексика, стилістика?

– Фразеологія є проблемою. Ще – структура українського речення. Синтаксис. І русизми. Не відчувають мови. Навіть якось доводили, що в українській є слово «наряд». Ні, кажу, його немає, є вбрання. Але ось словник дає! Так, проте цей словник був укладений ще за радянського періоду. Коли була тенденція до того, щоб запозичувати русиїзми, і щоб це сприймалося потому, як українські слова.

– Хто зі студентів, зазвичай, сильніший – з областей? Кияни?

– Немає особливої різниці.

Текст: Поліна Аксьонова, журналіст

Фото: зі сторінки у фейсбуці Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича КНУ Тараса Шевченка.

На фото на обкладинці: директор бібліотеки Олег Сербін приймає від Людмили Науменко колективну монографію.

molodakoronatsya

У четвер, 25 квітня, у Київському Палаці дітей та юнацтва відбулася урочиста церемонія нагородження 28 переможців конкурсу «Молода Коронація». Церемонію відвідали Тетяна та Юрій Логуші, засновники премії, Надія Іллюк, керівник агентства «Юн-прес», професор Володимир Сергійчук, відомий український історик, політик, письменник та викладач, творчі колективи, літературознавці та юні письменники.

Переможців визначили в трьох групових форматах: «Дорослі для дітей», «Діти для дітей», «Діти для дорослих». У форматі «Дорослі для дітей» відмітили твори для дошкільнят (до 6 років), для молодших школярів (6–11 років), для середнього та старшого шкільного віку (від 12 років) у номінаціях: казка, анімація, пісенна лірика, повість, оповідання, збірка оповідань, збірка віршів, поема, анімаційний серіал з принаймні 5 серій повного тексту, кіносценарій, п’єса для театру, роман. У форматі «Діти для дітей» – від 7 років до 21: проза – казки, оповідання, новели, повісті; вірші, віршовані твори, пісенна лірика; дитячі анімаційні твори; кіносценарії; п’єси. У форматі «Діти для дорослих» – від 7 років до 21: проза – казки, оповідання, новели, повісті, романи; вірші, віршовані твори, пісенна лірика; анімаційні твори; кіносценарії; п’єси.

molodakoronatsya

Відкриття «Молодої Коронації»-2019 у ЦПДЮ в Києві

Також на цьогорічній «Молодій Коронації» конкурсантів-переможців нагороджували спецвідзнаками від депутатів, професійних асоціацій, анімаційної студії «Новаторфільм» за «Кращий сценарій до анімаційного серіалу «Моя країна Україна». Також відзначили переможців конкурсу малої прози «Як тебе не любити…».

Talant School 

Учасників привітали танцюристи з Talant School Наталії Могилевської

Переможці Конкурсу отримали оголошені грошові премії та дипломи. Відзнаки конкурсу цьогоріч отримали 11-річна Яна Вишнева – за поезію «Лист українському солдату», Тетяна Рубан за твір «Кордон» у номінації «Роман» у форматі «Дорослі для дітей». Відзнака за кіносценарій «Маніяк. По ту сторону дзеркала» дісталася 17-річній Анастасії Скакодуб з Ладижина. Нагороду за поетичні твори отримали Людмила Живолуп з Київської області, Марія Волошина. Також у цей день нагородили та привітали багато інших переможців-літераторів з різних міст та сел України.

Нагадаємо, результати «конкурсу для дорослих» стануть відомі 6 червня. 

dity-ednayut-ukrainu

2 квітня в Національній бібліотеці України для дітей оголосили переможців Всеукраїнського конкурсу есе «Діти єднають Україну». У ньому брали участь 1 тис. 380 дітей з усієї України. 

Переможців визначили з-понад 140 конкурсних робіт. Серед учасників 10-14 років: І місце посіла Богдана Качак, 11 років, із села Брошнів Брошнів-Осадської ОТГ Івано-Франківської області. ІІ місце дісталося Поліні Тендітній, 12 років, з міста Лиман Донецької області. На ІІІ місці — Владислав Миколенко, 14 років, з міста Красноград Харківської області. 

Серед учасників 15-18 років І місце — у Анжеліки Шабельник, 18 років, із села Перегонівка Кобеляцького р-ну Полтавської області, ІІ місце — у Руслани Холошої, 16 років, з міста Зіньків Полтавської області. ІІІ місце — у Ганни Овсяницької, 18 років, з села Дем’янівка Мангушського р-ну Донецької області.

Алла Гордієнко, директор НБУ для дітей, Олександр Афонін, президент Національної спілки видавців та книгорозповсюджувачів, дитячі письменники Марія Морозенко, Зірка Мензатюк, Іван Андрусяк, Олександр Есаулов дали цінні поради юним есеїстам та побажали подальших творчих звершень.

Роботи переможців опублікують у другому номері науково-практичного журналу «Бібліотека у форматі Д°» за 2019 рік.

Читачі, які не лише багато читають, а й рекламують книжки  сучасними засобами, – команда влогерів із відео «Фантастична шістка у Царстві-Яблукарстві», – теж отримали нагороди. Цей відеоролик став переможцем бібліотечного сімейного влогер-PARTY.

За інф. НБУ для дітей

 

vseukrainskiy-dityachiy-konkurs-ya-maybutnye-ukrainy

До 10 травня можна відправити творчі роботи на ІІ Всеукраїнський дитячий літературний конкурс «Я – майбутнє України», який є складовою ІI Міжнародного дитячого літературного фестивалю Literature Future. У конкурсі можуть узяти участь діти та підлітки до 18 років: учні ЗОШ І-ІІІ ступенів, вихованці ліцеїв, технікумів, училищ, коледжів України. Переможці Конкурсу представлятимуть свій навчальний заклад у вересні 2019 року у фіналі ІІ Всеукраїнського дитячого літературного конкурсу «Я – майбутнє України», який відбудеться в місті Чернівці під час ІІ Міжнародного дитячого фестивалю Literature Future.

На конкурс можна подавати тільки оригінальні авторські твори: ессе, новели, романи, тексти пісень, тощо. Додаткова тема цьогорічного конкурсу – «Мрії про майбутнє». З-поміж робіт на цю тему голова журі обиратиме твір, який стане переможцем у категорії Гран-прі. На розгляд можна направляти прозові та поетичні твори, написані українською мовою на довільну тему. Обсяг конкурсної роботи – необмежений.

Обирати переможців буде журі, до якого ввійшли: Марта Левченко, президентка благодійного фонду – організатора; Тетяна Сокіл, поетеса, мистецтвознавиця, викладачка фахових дисциплін на кафедрі театральної режисури художньо-педагогічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету; Іван Данілін, актор і режисер Народного театру «Молодий театр», Віра Китайгородська, українська письменниця, громадська діячка, засновниця міжнародної премії імені Ольги Кобилянської; Леся Воронюк, українська письменниця, журналістка та громадська діячка, членкиня Національної спілки журналістів України, Віталія Савченко, українська поетеса й дитяча письменниця, співавторка дорослих та дитячих збірок; Дарина Туз, директорка видавничого дому, заслужена журналістка України; Олександр Фисюк, учасник І Міжнародного дитячого літературного фестивалю Literature Future; Катерина Генріх, ілюстраторка, викладачка та засновниця курсів ілюстрації для дітей, учасниця експозицій міжнародного фестивалю книжкової ілюстрації «Морс» (2017, 2018 р.), міжнародного фестивалю дизайну та ілюстрації COW Design Festival, співорганізаторка виставки, присвяченої зникаючим видам тварин «Статус: зникаючий», дитячого літературного фестивалю Literature Future, авторка дитячої книжки-картинки про асканійський заповідник.

Для визначення переможців конкурсу «Я – майбутнє України» кожен член журі ознайомиться з конкурсними творами та виставить бали за 5-бальною шкалою.

На Фестивалі в Чернівцях відбуватимуться майстер-класи, лекції, перформенси, дитячі літературні читання творів. Також буде автограф-сесія з відомими письменниками і поетами. На фестиваль запросять 100 найталановитіших дітей з усієї України, які представлятимуть свої області. Юні літератори зможуть опублікувати свої доробки в книзі вибраних творів «Я – майбутнє України. Діти. Книга ІІ». У Фестивалі братимуть участь обдаровані діти і ті, хто пише для дітей і заради дітей, ті, хто у своїй творчості піднімають тему дітей.

У рамках фестивалю також проведуть конкурс на найкращий твір серед учнів зі всієї України. За результатами журі спершу обере 20 найкращих творів, а в основний день фестивалю визначать три призові місця: 1 – виграш 10 тис. грн.; 2 – виграш 5 тис. грн.; 3 – виграш 5 тис. грн.

Нагадаємо, ІІ Всеукраїнський дитячий літературний конкурс «Я – майбутнє України» стартував 10 лютого.

Положення та все про умови участі в конкурсі можеш дізнатися тут.
chl.kiev.ua

Минулого тижня, у вівторок 2 квітня, завершився Всеукраїнський тиждень дитячого читання. У Національній бібліотеці України для дітей у Міжнародний день дитячої книги урочисте закриття Тижня відмітили святкуванням. 

На свято під назвою «Я обираю книгу!» завітали діти-читачі, Євген Нищук, міністр культури України, батьки, бібліотекарі. У якості Народного артиста України Євген Нищук, у рамках проекту «Україна читає дітям», прочитав уривок з дитячої книги Івана Франка «Лис Микита». А в якості міністра вручив нагороди кращим юним читачам. 

yevgen-nishchyuk

Євген Нищук читає дітям книжку «Лис Микита»

Цього дня в бібліотеці відбулися вибори в Книжковий парламент. У голосуванні взяло участь взяло участь 90 виборців 6-14 років. Найактивнішими виявилися читачі 9–12 років – 62% виборців. 23% виборців склали читачі 6-8 років. Підлітки 12–14 років виявилися менш активними: 5% виборців.

За результатами голосування переможцями Книжкових виборів стала п’ятірка книжок-лідерів – «Мікробот і той, кого немає» Олега Чаклуна, «Файні товсті дівки, йо!» Тетяни Стрижевської, «Дике літо в Криму» Зірки Мензатюк, «Чарлі і шоколадна фабрика» Роалда Дала та «Третій сніг» від Івана Андрусяка.

chl.kiev.ua

Діти голосують на Книжкових виборах

Читачі бібліотеки та найактивніші, найсвідоміші учасники книжкової передвиборчої кампанії Влад Непочатов, Вероніка Устименко, Анна Полегенько, Софія Полегенько, Віталія Сідоренко, Євгенія Кучіна підготували театралізовані презентації тих книжок, які стали для них справжнім відкриттям.

Алла Гордієнко, директорка бібліотеки, вручила кращим читачам квитки членів дитячого журі, яке допоможе дорослим фахівцям у відборі кращих дитячих книжок для подання їх від Національної секції IBBY на нагородження Міжнародною премією Ганса Крістіана Андерсена. 

За інф. блогу Національної Бібліотеки України для дітей «НБУшка»

Фото: Національна бібліотека України для дітей

MaksymovychScientificLibrary

22 березня у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича КНУ Тараса Шевченка відбувся Другий Всеукраїнський фестиваль «Читач року». Почесні нагороди отримали 30 студентів, аспірантів, професорів та викладачів університету, а також 65 номінантів з інших університетських бібліотек. Цього року до фесту долучилися бібліотеки закладів вищої освіти з різних областей країни. На заході побували також школярі й дошкільнята – малеча була номінована від дитячої бібліотеки в Києві.

Працівники закладу, студенти та викладачі святкували в актовому залі бібліотеки. На сцену виходили номінанти, щоб отримати почесні дипломи та нагороди. Гості робили селфі з символом фестивалю – паном Читайлом. 

MaksymovychScientificLibrary

Наймолодші номінанти фестивалю «Читач року – 2018»

Переможцями, що навчаються в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, стали: Богдан БратусьАліна ЄвсєєваНаталія КляпкаАнастасія КолесніковаДмитро Луняка, – студенти Інституту філології; Ярослава КириченкоХристина МасюкДмитро ПеровДмитро СухорабськийМарина Тетерук – студенти юридичного факультету; Тетяна Кирпель – студентка хімічного факультету; Валерій Мельник – студент історичного факультету; Павло БорисюкДмитро ЖігінасОльга Перегінець – студенти географічного факультету; Людмила Бевзюк – студентка Інституту міжнародних відносин; Дінара Герейханова – студентка Інституту журналістики; Марія СвиридоваВалентина Якубенко – студентки факультету психології.

MaksymovychScientificLibrary

Студенти та аспіранти – номінанти конкурсу

Лауреати фесту серед аспірантів, асистентів і викладачів КНУ імені Тараса Шевченка: Юрій Ковалів – лауреат Шевченківської премії, доктор філологічних наук, професор Інституту філології; Людмила Науменко – доктор філологічних наук, доцент Інституту філології; Софія Феджора – аспірантка Інституту філології; Володимир Єфіменко – кандидат фізико-математичних наук,  директор Астрономічної обсерваторії КНУ; Сергій Студзінський – кандидат хімічних наук, доцент хімічного факультету; Євген Цимбаленко – кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент Інституту журналістики; Олександр Шнирков – доктор економічних наук, професор Інституту міжнародних відносин; Ірина Войцехівська – доктор історичних наук, професор історичного факультету; Дар’я Добріян – аспірантка історичного факультету; Ігор Винниченко – кандидат географічних наук, доцент географічного факультету; Алла Пухтецька – кандидат юридичних наук, доцент юридичного факультету; Людмила Сіньова – кандидат юридичних наук, асистент юридичного факультету.

MaksymovychScientificLibrary

Номінанти з викладачів та професорів Університету

Нагороди в номінаціях отримали читачі університетських бібліотек із Чернігова, Запоріжжя, Черкас, Кам’янець-Подільського, Луцька, Переяслава-Хмельницького, Харкова, Чернівців.

MaksymovychScientificLibrary MaksymovychScientificLibrary

Анна Довгопола, студентка 51-Ем групи ННІ ЕКТ, цього року представила на фестивалі Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка – дівчина отримала нагороду в номінації «Найактивніший читач».

До фесту долучилася бібліотека Криворізького національного університету. Заклад запропонував 7 читачів у номінації «Найактивніший читач». Нагороду в ній отримав Дмитро Швець, студент університету, асистент кафедри моделювання та програмного забезпечення, який активно користується книжковими фондами бібліотеки.

Від Запорізького державного медичного університету за нагородою відправився студент 6 курсу Вадігала Бала Крішна Редді, який в ЗДМУ опановує медицину. Бала Крішна 6 років дуже наполегливо опановував медицину, у себе на батьківщині він мріє лікувати дітей, планує стати дитячим хірургом. 

MaksymovychScientificLibrary

– Мене дуже здивувало, що я був єдиним іноземним студентом, номінованим на фестивалі, – сказав Бала Крішна сайту ЗДМУ.- Водночас, це було дуже приємно. Я ще раз відчув увагу до нас, студентів, які приїхали навчатися в ЗДМУ з різних країн світу […]. Усі роки навчання я мав змогу долучатися до найсучасніших знань не лише в аудиторіях, обладнаних за останнім словом наукових технологій, але й в чудовій бібліотеці, яка має унікальний книжковий фонд як сучасної, так і раритетної літератури. Щоб осягнути це багатство і стати кращим у професії, треба багато трудитися […].

Від бібліотеки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки на конкурс номінували Олександру Гандзюк, викладачку факультету філології та журналістики, кандидатку філологічних наук, доцентку кафедри української мови. Олександра отримала нагороду в номінації «Найактивніший читач».

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича привітав із нагородою в номінації «Найактивніший читач» Ігоря Піддубного, доцента кафедри історії нового та новітнього часу факультету історії, політології та міжнародних відносин. Дослідник презентував бібліотеці Максимовича книгу свого авторства «Історія авіації на Буковині (1910-1945)», а також фундаментальне ілюстроване видання свого співавторства «Чернівці: Історія і сучасність». 

Номінантка Людмила Науменко, кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка, передала бібліотеці колективну монографію Development of Philological Sciences in Countries of the European Union Taking into Account the Challenges of XXI Century («Розвиток філологічних наук у країнах Європейського Союзу з урахуванням викликів XXI століття»), нещодавно видану Wyższa Szkoła Społeczno-Przyrodnicza im. W. Pola w Lublinie – WSSP. Наша бесіда з пані Людмилою – незабаром тут.

Фест відвідали Леся Мудрак, письменниця, Микола Томенко, історик і політик, Володимир Жовнир, головний лікар Центр дитячої кардіології і кардіохірургії, заслужений лікар України, Павло Піскун, заслужений артист України, актор Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Оксана Стебельська, заслужена артистка України, співачка, Петро Лапо, генеральний експерт Бібліотеки Університету Назарбаєва.

Нагдаємо, фестиваль «Читач року» започаткувала Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. Фест старутвав 2017-го. Організатори фесту пообіцяли зламати стереотипи щодо чиїхось уявлень про бібліотеки як застарілі та нудні установи. Під час першого фестивалю провели благодійний збір книжок «Книга лікує» для національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ».

Також нагадаємо: 28 березня у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича відбулася екскурсія для бібліотекарів закладів загальноосвітньої середньої освіти Солом’янського району Києва. Співробітники Наукової бібліотеки показали колегам локації головного корпусу, ознайомили гостей з історією бібліотеки, фондами відділу рідкісних книг та рукописів, колекцією наукових праць викладачів та співробітників КНУ імені Тараса Шевченка, а також з роботою читальних залів і книгосховищ. 

Більше фото від Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича тут

Фото з фесту незабаром дивися в insta Teencorr та в insta «Крутих тінейджерів України»

Фото: сайт ЗДМУ, сайт ХНТУСГ, fb Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича

Павло Коробчук презентує «художню історію Незалежності» || 13 квітня || «Дзиґа», Львів

У суботу, 13 квітня, у «Дзизі» на Вірменській у Львові відбудеться зустріч за кавою з Павлом Коробчуком, письменником і музикантом. Павло розповість історію чотирьох героїв нового роману «Ключові клапани», долі яких тісно сплелися з історією країни. 

«Ключові клапани»  друга прозова книжка Павла Коробчука. Це історія про дружбу і зраду, славу і звинувачення, хворобу і любов, музику й мужність.

– Вирішив підсумувати час від точки дня Незалежності до сьогодення. Розмислами, історіями, героями показати як час і нові знання змінюють наше минуле. Час змінює минуле. Кожне попереднє десятиліття породжує наступне. І це схоже на передачу генів: ось з’являється нібито нове десятиліття, але з генетичним матеріалом минулого десятиліття, з подібними рисами обличчя, і тому історії повторюються під зовсім неочікуваним кутом і в неочікуваних обставинах, – зауважив письменник.

korob4uk

У Львові Павло Коробчук презентує свою нову книжку

Перед читачем розгортається історія 4 друзів: Дениса, Яна, Юри і Віти. Одного спекотного серпневого полудня діти виходять з музичної школи і зустрічають активістів, що святкують проголошення Незалежності України. Кожен герой роману дуже різний, як і музичні інструменти у їхніх руках волторна, гітара, барабани і скрипка, а відтак, і доля у друзів складається по-різному.

– Чотири головні герої «Ключових клапанів» це чотири збірні образи моїх друзів, недругів, просто красивих незнайомих облич на фотокартках. Я їх дуже довго збирав докупи, а ще довше формував хронологічну лінію сплетінь їхніх біографій. Кожен герой, і музичний інструмент кожного з них, це символ того, як могла би розвиватися країна, якби вона була людиною. Чотири різні характери, чотири різні перспективи і стратегії. Хоча, про які стратегії можна говорити, якщо далеко не всі з них спрямовані на самовдосконалення… І слово «клапани» це не так про серце, як про музику. Чому? Про це у романі, сказав Павло Коробчук.

Павло Коробчук — поет, музикант, журналіст, дипломований сходознавець. Автор 7 поетичних книг, малої прози «Священна книга гоповідань» (2014), романів «Море для шульги» (2012) й «Ключові клапани» (2019). Лауреат премій ім. Бориса Нечерди (2017), «Смолоскип» (2004), поетичного конкурсу ім. Нестора Літописця (2016), премії ім. Б. І. Антонича «Привітання життя» (2009) тощо. Переможець 20-ти літературних слемів. Займається електронною музикою, автор музичного альбому HOROBRO. Як журналіст працював на «Радіо Свобода», «Газеті по-українськи», зараз працює контент-редактором. Мешкає у Києві.

Модерує зустріч поет Любомир Серняк. Початок о 18:00. Вхід вільний.

Єнотик_Бо_Львів

23 березня, у суботу, у Львові відбулася презентація книжки «Єнотик Бо та повітряна куля», яку написала Ірина Лазуткіна.

На зустрічі авторка розповіла дітям про те, як її захоплення польотами на повітряних кулях переросло у натхненну книжкову історію.

«Єнотик Бо та повітряна куля» – це історія для дітей про те, що дуже важливо мати свою мрію та йти до її реалізації.

Головний герой книжки – Єнотик Бо – мріяв навчитися літати на повітряній кулі. Та спершу він намалював свою мрію. Велетенську повітряну кулю, якою він керує сам, а з його наплічника визирає кротик Ом.

Чи встигнуть друзі повернутися до початку «Монгольф’єрії», чи пробачить єнотикові вчитель Ас, чи вдасться Бо подарувати рожеву хмаринку подрузі Аї? Про захопливі пригоди повітроплавців можна дізнатися з книжки.

Єнотик_Бо_Львів– Навчання у школі пілотів – це шалений драйв, щоразу неповторні враження та пригоди, якими хочеться поділитися. Саме там, серед безлічі повітряних куль, що збираються в небо, починалася історія про єнотика Бо. А зараз маленький повітроплавець із великою мрією вже готовий розповісти найцікавіше про дружбу на землі та під хмарами. Приходьте слухати!,- розповіла авторка.

Нагадаємо, Ірина Лазуткіна – журналістка, дитяча письменниця. Навчалася у школі пілотів Київського повітроплавного товариства та була членкинею льотного екіпажу на Чемпіонаті України з повітроплавання. Працювала кореспонденткою на телебаченні і головною редакторкою часопису «Я – повітроплавець». Учасниця поетичних фестивалів. Лауреатка гран-прі фестивалю буктрейлерів за найкращий сценарій.

За інф. ВСЛ

zagorovska-knyga
zagorovska_book

Письменниця Любов Загоровська презентувала в Києві збірку оповідань «На їхніх маленьких плечах…»

Учора, 13 лютого, у київському Національному музеї літератури України авторка Любов Загоровська презентувала збірку оповідань «На їхніх маленьких плечах…». Видання ілюстроване малюнками студентів Київської дитячої Академії мистецтв – художники 7 – 17 років. Книжка вийшла в світ восени минулого року в Національному видавництві дитячої літератури «Веселка». У вересні її презентували у Львові на Форумі видавців.

Оповідання франківчанки Загоровської – про дітей-волонтерів російсько-української війни. Головні герої оповідань  – діти, які знають, що таке війна, страждання та самотність. Це – історії про тих дітей, які передають військовим свої малюнки, пишуть зворушливі листи підтримки. 

– Ця книга дуже важлива для мене, – написала Загоровська в пості у фейсбуці. – Коли в країні почався Майдан і потім АТО, піднялася величезна хвиля волонтерства. З’явилося багато різних організацій і громадських діячів. Хтось займається цими питаннями й досі, більшість – уже відійшли від такої роботи, то життя, у кожного своє.  А в мене від початку усіх цих подій перед очима ті, про кого чомусь ніколи не згадують. Це – діти. Не ті, хто пережив окупацію, чужі танки на вулицях рідного міста, вимушений переїзд в незнайомі місця… Мова про дітей із звичайнісіньких пересічних родин, які включилися у цю війну. Дітей, які й досі, часто тихцем від батьків, у яких чергова зрада і всепропало, допомагають бійцям на передовій: пишуть листи, малюють малюнки, плетуть обереги…Саме цим маленьким героям і присвячена моя книга, саме про них написані оповідання.

 

Презентуючи книжку, авторка згадує про свої враження від зустрічей та спілкування з дітьми.

– Бо скільки разів на різних фестивалях чи святах просили друзі прийти і допомогти: попрацювати на якійсь локації і погратися з дітками. Починаєш якусь гру, а до тебе підходить малявка з величезними правдивими очиськами і просить пошепки: «Тьотю, можна я напишу листа на фронт? Ви ж віддасте солдату?» І що тут відповіси? Даєш їй аркуш паперу і ручку, а поруч вмощується ще двоє, п’ятеро, двадцятеро… І усі пишуть, малюють… І треба потім шукати когось, хто їде «Туди», аби передали особисто в руки… Я бачила хлопчика-жебрака, який віддав усі гроші, які тільки вигріб із кишень. Просто – опустив у скриньку, і пішов кудись… Я ридала над аркушем паперу, де писало: «У мене нема мами і тата, я живу в інтернаті. Але я дякую тобі, воїне, за те, що на мене не падають бомби», і реготала над листком зі словами: «Не переживай. Війна скоро закінчиться. То я тобі гарантую. Вася, 8 років». Я бачила папірець із намальованою золотою рибкою, яка мала зробити так, аби у бійця не влучали кулі… Ось про ці історії моя книга.

Загоровська зазначила, що книга не є біографічною, бо в житті всіх цих дітей вона не знає. Проте зазначає, що її книжка – про реальних людей і реальні ситуації.

–  Але в ній десятки випадків, які ставалися насправді. І які й досі стаються. Бо ці діти не втомлюються від війни і не замислюються про різні політичні ситуації. Вони не забувають про тих, хто зараз на передовій. Діти, які добровільно взяли на себе цю війну і несуть цей тягар, тихо і непомітно, на своїх маленьких плечах.

У Києві книжку презентували письменниця Любов Загоровська, народна артистка та депутатка Оксана Білозір, яка є авторкою передмови, Ірини Бойко, головної редакторки видавництва «Веселка». Зустріч модерував Олексій Бондаренко, директор видавництва «Веселка». Після презентації відбулася автограф-сесія.

Фото: «Веселка» та Marina Odintsova fb

interview || Таємниці дитячих книжок: видавництво «Веселка» відкриває секрети

azbukove-korolivstvo

Упродовж чотирьох фестивальних днів – з 18 до 21 жовтня – у Музеї книги і друкарства України відбулося чимало подій. Цікаві майстер-класи, презентації, дружні балачки та дозвілля… А крім того, фест став місцем для генерації нових задумів та обміну досвідом. Кожен, їто відвідав захід, зміг стати учасником незвичайного. Адже паралельно з повсякденним життям є чарівні світи, ще не відкриті таємниці, дивовижні простори, фантастичні реальності, в які можна поринути, обравши будь-яку книжку з шафи.

Юні відвідувачі змогли побувати на виставці «Ілюстрація. Українське ретро» на основі художніх робіт з колекції музею, створених класиками української книжкової ілюстрації: Юрієм Чаришніковим, Григорієм та Сергієм Якутовичами, Марією Котляревською, Надією Лопуховою, Василем Чебаником, Юрієм Северином та іншими талановитими майстрами.

Гості фесту відвідали виставку «Подорож у казку», присвячену Шарлю Перро та Жулю Верну. В експозиції представлено художні роботи, зокрема Катерини Штанко, та видання з колекції музею, а також роботи учнів дитячих художніх студій під керівництвом Тамари Романової та Лариси Пономаренко.

Фестивальники побували на презентації видання «Український народний орнамент Ольги Петрівни Косач», створеного у межах проекту «Вишивка етнографічна: «Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки» О.П.Косачева, Киев, 1876», та познайомилися з авторкою та організаторкою цього проекту Тетяною Серебренніковою. Саме в Музеї книги і друкарства України у 2015 році розпочалися публічні заходи проекту, коли всі охочі мали змогу побачити відтворені аркуші та навчитися вишивати, ткати, писати писанки.

Також відвідувачі та учасники фесту взяли участь у майстер-класах: «Оздоблення сучасного одягу ручною вишивкою за схемами Ольги Петрівни Косач (Олени Пчілки)», у класі з виготовлення паперових капелюхів казкових персонажів з Тамарою Романовою, на якому дізналися, як створювати об’ємні капелюхи зі звичайного паперового кола, і мали можливість навчитися прикрашати їх елементами свого власного дизайну, на заході «Театр тіней» від Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, класах з ручного виготовлення паперу «Музейна папірня», каліграфії «Скрипторій», декоративного оздоблення книги «Мармурування», «Ґраттаж», «Креативна книга», «Таємниці давніх книжок», на інтерактивному читанні «Жива казка», заході «Шафландія або Гардеробні таємниці історії» від Ірени Погоржельської, наукової співробітниці реставраційної лабораторії ДП ОАСУ, яка досліджує та реконструює одяг доби бароко на теренах України.

Діти та підлітки на фесті зустрілися з українськими письменниками: Зіркою Мензатюк, Галиною Кирпою, Сашком Дерманським, Андрієм Кокотюхою, Галиною Малик, Оленою Горобець, Аліною Штефан, Лесею Ворониною, Олею Русіною та іншими, а також відвідали презентації нових дитячих книжок від різних видавництв.

Також юні відвідувачі подивилися на середньовічні танці та виступи від ансамблю стародавньої музики «Хорея Козацька» під керівництвом заслуженого артиста України Тараса Компаніченко, послухали музику Середньовіччя, Ренесансу, бароко, класицизму, романтизму та окремі сучасні твори.

Teencorr

Фестиваль «Зимові забави Азбукового Королівства» || Чекін 16 та 17 грудня, Музей книги і друкарства України

interview || Письменниця Ірина Мацко: «Коли люди стають дорослими, їм здається, що вже можуть учити підлітків, як жити!»

 

korolenkivski-chitannya

Як повідомляє Українська бібліотечна асоціація, «Короленківські читання 2018» відбудуться 24 жовтня в Харкові. Цьогорічна тема читань – «Бібліотеки, архіви, музеї як центри освіти та саморозвитку особистості». Заходи організують у харківській державній науковій бібліотеці імені В. Г. Короленка. Тому, якщо ти цікавишся бібліотечною справою, викладанням та науковою діяльністю в культурній сфері, то можеш звернути увагу на коло тем, які наразі є актуальні для професіоналів.

Один із напрямів, який опрацюють на «Короленківських читаннях 2018» – бібліотеки, архіви, музеї як сучасні платформи самоосвіти та самовдосконалення. Фахівці-бібліотекарі поспілкуються про місце та роль бібліотеки в єдиному освітньому просторі; про стандартні та альтернативні освітні формати; про сучасні концепції та технології підтримки саморозвитку особистості; про освітні та науково-просвітницькі проекти у роботі з громадою; про сучасні форми професійного розвитку фахівців креативного сектору; про культурно-освітні програми: стратегії та практики; про творчі об’єднання як осередки саморозвитку; про інклюзивний напрям у роботі бібліотек, архівів, музеїв; про роль бібліотек, архівів, музеїв у формуванні культурно-історичної свідомості місцевої громади та збереженні культурної спадщини; про соціальні мережі як платформи для просування книги, читання, бібліотеки, професійного спілкування.

korolenkivski-chitannya-2016

Обговорення бібліотечної проблематики 2016 року на “Короленківських читаннях” у Харкові

Другий напрям роботи, який зацікавив фахівців бібліотечної справи – електронна бібліографія. Питань, які будуть обговорювати, багато, і всі вони змістовні: електронна бібліографія, медіа-бібліографія, технобібліографія – терміносистема та напрями уніфікації; генерування бібліографічних електронних ресурсів: можливості сучасних АІБС; сучасні тенденції електронної бібліографічної діяльності в Україні та за кордоном; бібліографічна складова у «Стратегії розвитку бібліотечної справи в Україні до 2025 р.»: Державний реєстр національного культурного надбання – у частині «Книжкові пам’ятки України»; зведений електронний каталог бібліотек України; база даних авторитетних національних файлів; RDA тощо.

Також спеціалісти поспілкуються про бібліографічні електронні ресурси (БЕР): термінологію та класифікацію; електронні копії нонелектронної бібліографічної продукції; про національні бібліографічні електронні ресурси: сучасний стан, перспективи інтеграції; про бібліотечно-каталожні БЕР – домінуючий сегмент електронного бібліографічного середовища країни та про видавничо-книготорговельні БЕР.

korolenkivski-chitannya-2017

На “Короленківських читаннях” 2017 року

Крім того, у цьому напрямі роботи обговорюватимуть такі теми: сучасні види та жанри видавничо-книготорговельних БЕР; науково-допоміжна електронна бібліографія; сучасні жанри інформаційно-аналітичної продукції в електронному середовищі; інновації у створенні та популяризації електронних рекомендаційних бібліографічних ресурсів; краєзнавча бібліографія: електронний вектор розвитку; вебліографія: теорія, технологія, практика; електронна метабібліографія в Україні та за кордоном: стан, тенденції розвитку; бібліографічне обслуговування у віртуальному середовищі: тенденції розвитку; бібліографічне інформування користувачів у цифрову еру: форми та технологія; хмарні технології у бібліографічній діяльності; інформаційна культура, інформаційна соціалізація користувачів бібліотек, архівів, музеїв. Інформаційне самообслуговування; веб-сайт як інструмент самообслуговування.

Дуже цікаві теми третього напряму цьогорічних «Короленківських читань» – фонди та колекції документних пам’яток у бібліотеках, архівах, музеях. Обговорюватимуться проблеми нормативно-правового та технологічного забезпечення при роботі з пам’ятками писемності та друку; експертизи документних пам’яток; специфіка відображення, актуальні проблеми наукового описування документних пам’яток різних видів і груп; визначення прогнозованої вартості документних пам’яток; архівні документи як джерело сучасних історико-культурних досліджень; шляхи розкриття колекцій документних пам’яток; спеціалізація роботи зі зберігання документних пам’яток; фонди та колекції документних пам’яток у бібліотеках, архівах і музеях України: характеристика окремих комплексів, особливості складу.

Нагадаємо, «Короленківські читання»Міжнародна науково-практична конференція, яка цього року проводитиметься в 11 раз. Її організовують за сприяння Міністерства культури України, Харківської державної наукової бібліотеки імені В.Г. Короленка, Харківської Державної Академії культури, Харківського обласного відділення ВГО «Українська Бібліотечна Асоціація». За результатами «Читань» опублікують збірку матеріалів.

motsart

motsartНовий роман Богдана Коломійчука «Моцарт із Лемберга» презентують у Львові в середу, 18 липня, на фестивалі LvivMozArt. Захід відбудеться у палаці Потоцьких за участі видавчині й поетеси Мар’яни Савки та української диригентки Оксани Линів. Музичну атмосферу вечора створять музиканти Ірина Зарицька, фортепіано, Віктор Андрійченко, скрипка.

Дія роману відбувається у першій половині XIX століття у Відні, Галичині та Баварії. Головний герой — молодший син геніального композитора Вольфганга Амадея Моцарта, Франц Ксавер. Франц не досяг батькової слави, але життя його було сповнене пристрасті, інтриг та пригод. А доля — тісно пов’язана зі Львовом, тодішнім Лембергом.

У «Моцарті із Лемберга» поєдналися жанри історичного, пригодницького та любовного романів. Автор витримав золоту середину між сентиментами і авантюрою, а точніше, – між любовним і пригодницьким романом. Читач знайде, окрім впізнаваних фактів з життя Моцарта-молодшого, також елементи історичного твору і навіть детективу.

— Ідея написання роману про «львівського Моцарта» належить Оксані Линів та Олегу Мацеху, засновникам фестивалю LvivMozArt, – розповів Богдан Коломійчук. – Перша розмова про це відбулася восени 2016 року, а вже за кілька місяців ми продовжили її в Зальцбурзі. Тоді ж, разом з Олесею Яремчук, яка допомагала з перекладом, розпочали збирати матеріали в Бібліотеці Моцартеуму. Безцінними для мене, як для письменника, були щоденники мого персонажа. Завдяки цим нотаткам, я побачив Франца Ксавера живою, надзвичайно емоційною людиною з нелегкою долею.

motsart

Богдан Коломійчук пригадав, що цей роман писав так, як жив його герой: у подорожах. За його словами, окремі сцени були написані в аеропорту Айндговена та Кракова, в літаку над Німеччиною, в баварській кнайпі і десь на узбережжі Північного моря.

Франц, герой нового роману, так само багато мандрував світом, намагаючись здобути славу й визнання: чимало його концертів відбулося в Любліні, Варшаві, Берліні, Данцігу, Парижі.

— За цей час ми по-своєму зріднилися з моїм Моцартом, – сказав Богдан Коломійчук. – Десь так, як двоє львів’ян, що зустрічаються далеко від дому і йдуть до кав’ярні потеревенити про галицьку погоду. І розмова приємно затягується… Наша з Францом Ксавером «балачка» затягнулася майже на два роки. І ось, завершальний акорд – чудова книжка. Завдяки цьому роману, львівський Моцарт уперше постане перед українським читачем.

Богдан Коломійчук — письменник-белетрист, автор історико-авантюрних та детективних романів. Мешкає у Львові. 2013 року видав дебютний історико-авантюрний роман «Людвисар. Ігри вельмож», що отримав Гран-прі конкурсу «Коронація слова 2013». 2014 року світ побачила збірка детективних оповідань «Таємниця Єви». У 2015 році вийшли одразу ді книжки — «В’язниця душ» та «Небо над Віднем», 2016-го — «Візит доктора Фройда». Влітку 2018го побачив світ роман «Моцарт із Лемберга».

Початок презентації — о 18:00. Вхід – вільний.

interview || Письменниця Ірина Мацко: «Коли люди стають дорослими, їм здається, що вже можуть учити підлітків, як жити!»

VSL_Bergman1

12 липня до святкування 100-річчя шведського режисера Інґмара Берґмана долучаться книгомани та літератори Львова. Цього дня у Львові відбудеться дискусія «Інґмар Берґман у кіно та літературі». Поціновувачі його творчості поговорять про його найвідоміші книжки, що цьогоріч вийшли українською, згадають культові фільми режисера, подивляться унікальні фото острова та сім’ї Інґмара.

У цього режисера захоплююча біографія. Як геній і власник нестерпного характеру, Інґмар був калейдоскопом протиріч: сином священника і атеїстом, відлюдником на острові Форьо та великим ловеласом, знавцем людських душ та поганим батьком. Берґман – режисер, якого з однаковою силою безмежно обожнювали і щиро ненавиділи.

VSL_Bergman2

– Берґмана називають одним із найголовніших режисерів світу, – сказала кінокритикиня Катерина Сліпченко. – Як каже Вуді Аллен, є режисери середньої руки, талановиті, геніальні, але над усіма ними височіє Інґмар Берґман. Берґман зазвичай знімав фільми за власними сценаріями й порушував у них широке коло проблем: пошуки власного «я», родинні стосунки, ставлення до Бога та смерті, самотність… Чимало фільмів Берґмана були автобіографічними. Берґман не визнавав спецефектів, а його улюбленим технічним інструментом було світло. Саме з його допомогою режисер виявляв емоції акторів і розкривав найпотаємніші секрети персонажів. Інґмара Берґмана завжди цікавила людина: сильна чи слабка, виняткова чи пересічна. Людське обличчя, разом зі світлом, стає головним кінематографічним інструментом режисера. Берґман безжально препарував людську особистість. Але він же показав, як можна відновити гармонію.

Критики вважають, що ми живемо у світі «берґманівських стосунків», любимо його фільми «Сьома печатка», «Сунична галявина», «Персона», «Фанні та Олександр», проте мало знаємо відвертого Інґмара, який по-справжньому відкривається у своїх книжках, у великій мірі автобіографічних, написаних на острові за 10 років до смерті.

– Берґмана-письменника я відкрила для себе вже давно … як читачка передусім, а згодом з’явилися плани перекласти його книжки, – розповіла перекладачка Софія Волковецька. – Цей легендарний режисер, який знімав – за його ж визначенням – «відносно відверті й безсоромно особисті фільми», виявився ще й справжнім майстром психологічної прози. Хотілося, щоб українські читачі мали змогу читати його книжки. Також тішить, що переклади Берґмана виходять у рік, коли відзначають його столітній ювілей, – і це чудова можливість долучитися до святкувань, що відбуваються не тільки у Швеції, а й у різних куточках світу.

Столітній ювілей Інґмара Берґмана – 14 липня 2018 року — чудова нагода зануритися у творчість режисера, який ще за життя став легендою. Відзначати 100-річчя одного з найвідоміших режисерів ХХ ст. будуть у дворику «Львівської Копальні Кави». Початок о 18:30. Вхід – вільний. На зустрічі про творчість Берґмана можна буде поспілкуватися з перекладачкою Софією Волковецькою, кінокритикинею Катериною Сліпченко та письменницею Катериною Міхаліциною.

Інґмар Берґман — відомий шведський режисер театру та кіно, сценарист, письменник. Одна із ключових постатей авторського кіно. Народився 1918 року в Уппсалі, Швеція. Закінчив Стокгольмський університет, де вивчав літературу та мистецтво. Починав як театральний режисер, був директором Королівського драматичного театру в Стокгольмі, а також театру в Мюнхені.
Створив власний упізнаваний і неповторний кінематографічний світ: зняв близько 60 художніх і документальних фільмів, зрежисерував понад півтори сотні театральних постановок. Був майстерним письменником і драматургом — до більшості своїх фільмів він сам писав сценарії. Три з його фільмів здобули премію «Оскар». Мешкав на острові Форьо серед Балтійського моря, мав п’ять дружин й дев’ять дітей.

За інф. «ВСЛ»

matsko

Інтерв’ю: Юлія Андряник

interview || Письменниця Ірина Мацко: «Коли люди стають дорослими, їм здається, що вже можуть учити підлітків, як жити!»

Фото: fb Ірини Мацко

Ірина Мацко розпочала писати вірші та прозові твори ще в школі, у середніх класах. Коли навчалася в одинадцятому, написала роман «Райська пташка» — про дівчинку, яка, долаючи труднощі, добивалася свого. Відтоді Ірина створила багато книжок. Серед них — захоплюючі історії для підлітків. Одна з них — вже відома всім книжка «Перехідний вік… моєї мами». А з весни Ірина зустрічається з читачами в різних містах України: презентує нову книгу «Кава по-дорослому», що вийшла в світ цього року. Це стало для мене приводом поспілкуватися з Іриною: дуже цікаво, як вона створювала цю новелу!

— Пані Ірино, як писати для дітей так, аби відривати їх від екранів смартфонів? Колись ви казали в статті, що культура, яку несе нам ТБ, інтернет, ґаджети — шкідлива і навіть токсична! Але ми всі в ґаджетах сидимо!

— Коли пишу, не ставлю на меті своєю книжкою відірвати дитину від ґаджета. Узагалі не можу сказати, що зовсім негативно ставлюся до них: це сучасність, від якої нікуди не подінешся. Якби не було смартфонів, діти, можливо, більше б гуляли на вулиці, а не присвячували цей час читанню. Тобто все має бути збалансовано: і книжок, і ґаджетів у міру. Моє завдання — писати цікаво, так, щоб діти захотіли читати. Якби головною метою було витіснення ґаджетів, то, мабуть, фантастику видавала б, від якої молодь у захваті нині. Отож, у творах порушую питання, які хвилюють мене й можуть зацікавити підлітків, які вже стають дорослими. А дорослі можуть більше зацікавлювати дітей літературою якісною і не токсичною. Напевно, це завдання в основному батьків, а також вчителів та бібліотекарів.

matsko

У Тернополі, де живе, Ірина Мацко презентувала нову книжку «Кава по-дорослому» на початку червня. Фото: fb Ірини Мацко

— А зараз про «Каву по-дорослому». Головна героїня — хто вона у вашій уяві: знайома школярка? Дівчинка, намальована колись у записнику? А може, це ви в підлітковому віці?

— Головна героїня — це збірний образ. Я не була таким підлітком. Тому, спостерігаючи за тінейджерами, змогла зрозуміти, чим живе сучасна молодь. Я спілкуюсь із ними, і у мене дочка цього ж віку — їй скоро 16. Мене особисто оминали ці проблеми, про які йдеться в книжці. Звичайно, вони існували, проте були зовсім далекими: я не стикалася з трендом на електронні цигарки; наркотики не те що не пробувала — навіть не пропонували; тема анорексії теж оминула. Тому в книзі вийшов збірний образ. І мені хотілося показати, що такі молоді люди, як головна героїня, стикаються з темою дорослішання, відриваючись від сім’ї, поготів, коли мають не дуже теплі стосунки з рідними. Вони хочуть іти своїм шляхом. І цей шлях часто дуже слизький, сповнений різних спокус, небезпечних, ризикових і шкідливих. Підліткам часом здається, що саме в цьому їхня дорослість і проявляється. Вони потребують задовольнити відчуття, на яке ми – дорослі – навішуємо сім замків. Забороняємо дітям брати на себе відповідальність, забороняємо починати потрошку заробляти, забороняємо відчувати, що вони керують своїм життям. Ми, з одного боку, контролюємо, а з іншого, кажемо: «Ти дорослий — ти повинен!». І в такому дисонансі вони пробують щось заборонене, аби відчути себе дорослими. До речі, у творі є другорядні герої — Варка, подруга Каті, та Сем, голова банди, що мають своїх прототипів. Я зустріла їх у реальному житті, а потім лише додала деякі деталі, щоб пасувало до тексту.

— Тобто, коли ви писали свій твір, то вже розуміли, що люди, яких зустрічали раніше, стануть прототипами персонажів?

— Ще коли починала писати твір, тих справжніх людей не зустріла. Матеріал на книгу збирала довго. Звичайно, був задум, основа сюжету, а от героїв уявити й описати було складно. Можливо, так у багатьох письменників, коли образ не йде, його тобі показує саме життя. Так, наприклад, сталося з Варкою: я просто їхала в маршрутці, а наді мною стояла дівчина, що говорила з хлопцем. Почувши історію її життя, зрозуміла, що вона повністю підходить для твору: і батьки — пияки, і особливі внутрішні переживання. А прототипом Сема став хлопчик, якого я зустріла в розпридільнику в Тернополі, коли ходила туди в справах. Вихователі тоді розповіли історію його життя. І вона дуже сумна. Так, у творі Сем — негативний персонаж, але його життя — справжня трагедія.

matsko

Ірина Мацко створює книжки не тільки для старших школярів, а й для молодших. Фото: fb Ірини Мацко

— В одному з інтерв’ю ви зазначали, що відчули свій перехідний вік «крізь призму перехідного віку своїх рідних дітей». Як щодо різниці в поколіннях? Про відмінне ми вже трохи поговорили, а ось що спільне можете виділити?

— Спільне — стосунки між дорослими й молодими людьми, які стають дорослими, їхнє непорозуміння. Проблема, що була і в мій час, і є нині, полягає в тому, що, коли люди стають дорослими, їм здається, що вони вже можуть учити підлітків, як жити. При цьому самі не є щасливими, не встигнувши побудувати своє життя так, щоб діти хотіли на них рівнятися. Підлітки бачать, що дорослі палять, наказуючи не палити їм, живуть нещасливо, але стверджують, що все добре, ніби так і має бути. Це вже розрив усіх шаблонів: навіщо слухати маму й тата, якщо вони ще собі не побудували життя? Ця проблема була, є й буде, бо все-таки відповідальність лежить на нас, дорослих. Головне завдання — побудувати своє життя так, щоб на нас хотіли рівнятися діти. Тоді пояснювати й повчати не доведеться.

— Як запобігти знецінюванню дорослих, їхнього досвіду підлітками, у яких «юнацький максималізм», і їм здається, що вже розуміють про життя геть усе?

— Напевно, дорослим варто зізнаватися, що також помиляються, бути щирими й звертатися до підлітків по допомогу чи пораду щодо питань, у яких вони розбираються краще, наприклад, сучасних технологіях. Але також говорити про те, що в деяких моментах життя дорослі таки розуміються більше, хоча треба й ураховувати різний час, покоління. Давати підліткам свободу дій та вибір: послухати дорослого чи зробити по-своєму, нехай навіть це буде неправильний шлях. Так можна найкраще пересвідчитися, коли варто послухати того, хто має досвід, а коли все-таки зробити по-своєму.

matsko

Ірина Мацко: «Підліткам треба давати свободу дій та вибір: послухати дорослого чи зробити по-своєму». Фото: fb Ірини Мацко

— Чи поклали в основу сюжету повісті історії з власного дитинства або дитинства ваших дітей? Можливо, спільність відбилася й у вподобаннях та хобі героїв, написання музики, наприклад?

— Так, і я маю зв’язок із музикою, і обоє моїх дітей грають на інструментах, співають. Не могла написати, що героїня дуже любить стрибати з парашутом, якщо сама цього не люблю. Описані в книзі відчуття ближчі мені. Отож, є щось із власного життя та життя дітей. Наприклад, закинутий будинок, на який, мабуть, люблять бігати підлітки всіх поколінь. Ті ж електронні цигарки, на які буквально нещодавно була мода в школах. Також проблема соцмереж, неправильних ігор, груп. Мені здається, кожен письменник, як губка, вбирає досвід із різних джерел: свій, власних дітей, дітей подруг, може, навіть зі снів. До речі, є епізод, де герої знаходяться в закинутому будиночку. Там дивна рука торкається Каті. Це був мій реальний сон, після якого прокинулася із жахливим відчуттям. І все. Це відчуття вписалося в закинутий будиночок, передалося в книзі тактильно. У мене так часто буває: пишеш — і спогади виринають із шухляд підсвідомості.

— Чи має книга виховувати молоде покоління? Як автору не перетворитися з мудрого порадника на нудного ментора?

— Ми вже почали говорити про те, що важко повчати, якщо сам не навчився жити так, як хочеться. Моя позиція полягає в тому, що з підлітками найкраще бути друзями. Звичайно, можна дати пораду, але сказати: вирішуй сам. Важливо оцінювати себе реально, не вимагати від підлітків слухати тебе лише тому, що старший, щиро зізнаватися у власних помилках. Варто навіть просити пораду: вони живуть у сучаснішому світі, часом навіть знають більше, ніж ми. Тож мій рецепт — бути другом, але не втрачати своєї дорослості, забувши позицію на кшталт «мені все одно».

— А як ваші «домашні читачі» сприйняли книгу? Стали «дегустаторами» нового маминого шедевру?

— Так, мої домашні, син і дочка, завжди є експертами й першими «дегустаторами» новинок. Вони є натхненням — на них орієнтуюся, дослухаючись до думок, що саме та як змінити чи додати у творі.

— У яких заходах візьмете участь найближчим часом? Чи є в графіку місце для фестів? Можливо, ми можемо навіть розраховувати на літню книжкову новинку?

— Фести дуже люблю, адже це спілкування з колегами, а головне — з читачами, від якого беру більше, ніж вони. Черпаю натхнення від комунікації, їхніх історій, очей та побажань. Щодо книжкової новинки влітку, то все можливо… Але не будемо забігати наперед.

Фото: fb Ірини Мацко

 

stepan-koval

# Фото visionhouse.tv

Сьогодні, 13 червня, українські письменники та ілюстратори стали лауреатами Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. Уряд вже ухвалив відповідну постанову про присудження. Премію присудили за 2017 рік.

Марія Мороз (Морозенко) отримала премію в номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва» за книги «Іван Сірко – великий характерник», «Іван Сірко – славетний кошовий», повість «Я закохалася».

Катерина Іванова, художниця-графік, стала лауреатом премії в номінації «Художнє оформлення книжок для дітей та юнацтва». Відмітили її роботу з оформлення книг «Йде до нас колядочка», «Пісня тоненької очеретини» Василя Чухліба; «Лісовий урок» Станіслава Шаповалова.

Степанові Ковалю, головному режисеру анімаційної студії, присудили премію в номінації  «Кінотвори для дітей та юнацтва» – за анімаційний серіал «Професіонали».

Нагадаємо, Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори  для дітей та юнацтва заснована за пропозицією Держкомтелерадіо в 2004 році. ЇЇ присуджують щороку у чотирьох номінаціях до дня народження Лесі Українки.

Фото: visionhouse.tv

У НСЖУ презентували книгу про Миколу Охмакевича «Ратай українського ефіру» || Серія «Золоті імена української журналістики»

zoloti-imena-ukrainskoi-zurnalistikiСьогодні, 7 червня, у Національній спілці журналістів України відбулася презентація книги «Ратай українського ефіру» – спогадів про Миколу Охмакевича. Книга вийшла в серії «Золоті імена української журналістики» за підтримки Держкомтелерадіо.

Упорядкував спогади Віктор Пасак. Книга розповідає про видатного діяча інформаційної сфери України, одного з фундаторів українського телерадіомовлення. У видання увійшли спогади колег, однокурсників, друзів і рідних  Миколи Федоровича Охмакевича. Серед авторів –  академік Микола Жулинський, письменники Олег Чорногуз, Михайло Слабошпицький, режисер-документаліст Леонід Мужук , журналісти Микола Ляпаненко, Галина Устенко-Гайдай, Валентин Щербачов, Петро Дупляк,  Григорій Южда, Людмила Лисенко, Людмила Бараневич та інші.

Книга містить чимало фотоматеріалів, інтерв’ю Миколи Охмакевича,  а також документи – зокрема, стенограми засідань Верховної Ради України, на яких виступав Микола Охмакевич. Авторський колектив книги взяв участь у презентації.

zoloti-imena-ukrainskoi-zurnalistiki

Фото: TeenCorr

Нагадаємо, серію книг «Золоті імена української журналістики» започаткували 2012 року. Перші томи серії присвятили засновникам сучасної української школи журналістики: Анатолію Москаленку, Володимиру Здоровезі, Дмитру Прилюку. У лютому 2017 року книжкову серію «Золоті імена української журналістики» презентували на Українському Вільному Університеті в Мюнхені.

Тінкор

library.kharkov

У дитячій бібліотеці-філії Балаклійської ЦБС селища міського типу Донець у Харківській області 1 червня, у День захисту дітей, провели вікторину. Її темою стали казки. У вікторині взяли участь учні 1-3 класів. Окрім інтелектуальних розваг, для школярів влаштували й образотворчі. Зокрема, провели конкурс малюнків до казок.

«Казки бувають рiзнi: довгi i короткi, веселi, чарiвнi, написанi автором або складенi народом. Проте у всiх казок є одна спiльна риса — мудрiсть», – зазначили співробітники бібліотеки.

library.kharkov

Учасники вікторини в бібліотеці. Фото: дитяча бібліотека смт. Донець

А напередодні, у четвер 31 травня, дітей запросили на ексурсію по бібліотеці. Діти подивилися цікаві видання, книги, журнали та газети, училися користуватися бібліотекою та бути акуратними з книжками. 

«Новенькими палітурками книги посміхнулися до малечі та повели їх у чарівний світ принцес та принців, фантастичних пригод та мандрів. Книг тут, звісно, не бракує – енциклопедії, казки, оповідання, довідники», – розповіли бібліотекарі на своїй сторінці у соцмережі. 

library.kharkov

Книги поета Миколи Пивовара. Фото: дитяча бібліотека смт. Донець

Нагдаємо, у травні у цій бібліотеці відкрили інформаційну вітрину «Письменники рідного краю дарують нам творів розмай». Виставка – це можливість для глядачів познайомитися з життям і творчістю письменників селища та харьківщини. Зокрема, із творами Миколи Пивовара, місцевого поета, члена національної спілки письменників України, який залишив по собі велику творчу спадщину. 

Фото: дитяча бібліотека смт. Донець

Виставка «Вишитий Кобзар» Івана Рябчука і конкурс творчих робіт школярів. У столиці відбулося свято «Зерна доброти»

Найцікавіші заходи до Дня Матері || Чекін дитячі та юнацькі бібліотеки України

Триває обласний етап конкурсу дитячих малюнків «Сторінками книг Чингіза Айтматова»

bogdana-matiyash

bogdana-matiyashБогдана Матіяш представить «Пісню Пісень» у Львові. Презентація відбудеться завтра, 22 травня, у львівській Книгарні «Є». Модеруватиме зустріч літературознавець, музикант Данило Ільницький. Вхід на зустріч із письменницею — вільний.

Авторка вважає, що зі всіх її книжок «Пісня Пісень» є найзрілішою. У «Пісні Пісень» є про довіру й ніжність, про радість і усміх, а водночас і про смуток і біль, тугу і пустку. Окрім пісень любові, у цій збірці й пісні пустелі, у яких, утім, просвічує надія, що всі наші досвіди, все наше життя є неповторною і прекрасною піснею. 

— Задумала цю книжку, певно, ще 2011 року, коли вийшла моя попередня поетична збірка, — розповіла Богдана Матіяш. — Одразу знала, як вона має називатися, але книжка писалася повільно й складно. Після Майдану та початку війни на сході України я довгий час узагалі не могла писати. Але постійно пам’ятала про книжку, яку вже почала. В якій мало бути багато любові і яка мала зватися «Пісня Пісень.

Назва збірки «Пісня Пісень» асоціюється з відомою книгою Старого Завіту: читач навіть може уявити, що це — одна із можливих сучасних версій давнього твору. Але насправді це не переспів. І хоч у книжці також ідеться про любов, вона не така ідеальна й незранена, як у старозавітній традиції.

bogdana-matiyash

— Після виходу моїх книжок «Розмови з Богом» і «Твої улюблені пси та інші звірі» декілька людей запитало мене: «Ось у тебе вийшли книжки, в яких ти говориш із Богом, зі звірятами. А чи буде книжка, в якій головним співрозмовником буде людина?» Власне, «Пісня Пісень» й стала такою книжкою. І, в якомусь сенсі, хоч ці три мої збірки є самостійними «проектами», вони творять для мене немовби трилогію. У них багато спільного, але мені хочеться, щоб не я розповіла, що саме їх єднає; хочу, щоб читач сам побачив ті ниточки, якими ці три книжки пов’язані, — сказала Богдана Матіяш. 

Нагадаємо, Богдана Матіяш — поеса, перекладачка, літературна критикиня. Навчалася в Національному університеті «Києво-Могилянська академія», закінчила магістерську програму «Філологія. Історія, теорія літератури та компаративістика». З 2004 по 2008 — аспірантка кафедри філології Києво-Могилянської академії.

Авторка поетичних книжок «Непроявлені знімки» (2005), «розмови з Богом» (2007), «Твої улюблені пси та інші звірі» (2011), «Пісня Пісень» (2018). А також – прози «Братик Біль, Сестричка Радість» (2014). Перу Богдани належать також «Казки Різдва: Книга перша», «Казки Різдва: Книга друга» (2014). Народилася, живе та працює в Києві. Має старших сестер Софію (Раду) Матіяш і Дзвінку Матіяш.

Початок презентації о 18:30. 

За інф. «ВСЛ»

Фото: «ВСЛ»

    

Виставка «Вишитий Кобзар» Івана Рябчука і конкурс творчих робіт школярів. У столиці відбулося свято «Зерна доброти»

# Деякі роботи унікального ірпінського художника Івана Рябчука

18 травня столичні бібліотекарі презентували творчість своїх читачів на Всеукраїнському літературно-мистецькому святі «Зерна доброти», яке відбулося в Київському планетарії.

У святі взяли участь працівники бібліотечної системи Голосіївського району Києва: співробітники Центральної районної бібліотеки імені Миколи Некрасова, бібліотек для дітей: №15, №142 та бібліотеки імені Василя Симоненка.

Від бібліотеки №15 школярі представили творчі роботи на конкурс. Єлизавета Харченко, семикласниця школи №149, створила картину «Пурпурові вітрила» – за мотивами однойменого роману-феєрії Олександра Гріна. Івана Костюченко, семикласниця зі школи №273, представила свої поробки з квілінгу. Учениця 7 класу СШ №273 Аня Косцова надала на конкурс авторську збірку казок «Пригоди ящірки Ясі». До книжечки увійшли короткі розповіді про незвичайні пригоди. Художні картини створила Анастасія Тернова, шестикласниця зі школи №129. Антоніна Чух, бібліотекар ЦРБ ім. Миколи Некрасова, провела майстер-клас для дітей.  

zerna-dobroty

Співробітники бібліотеки №15 представили роботи школярів зі свого району

Під час свята виступив хор «Сходинки» Софіївсько-Борщагівського НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів» Києво-Святошинського району. Виступ був підготовлений під керівництвом І.М. Якубовської, заслуженої працівниці культури України.

zerna-dobroty

Допомагали святкувати юні співаки з відомого київського дитячого хору

Усі, хто відвідав свято, мали змогу подивитися роботи унікального художника Івана Рябчука. Митець представив виставку «Вишитий Кобзар». Іван Рябчук, музикант за фахом, уже понад 15 років вишиває картини. У його колекції – вже сотня робіт, переважно присвячених Тарасові Шевченку. 

Виставка «Вишитий Кобзар» Івана Рябчука і конкурс творчих робіт школярів. У столиці відбулося свято «Зерна доброти»

Деякі роботи унікального ірпінського художника Івана Рябчука

«З темою Шевченка одразу визначився, це було якесь провидіння, Вища сила підказала. Порив до вишивання зміцнився через синтез мами і Шевченка. Це поєднання, як магнітом, притягло до цієї справи», – сказав пан Рябчук.

За інф.: сайт бібліотеки №15

Фото: бібліотека №15 

biblioteka=kolkiv

Дитячі бібліотеки провели різноманітні заходи до Дня Матері, який відзначатимуть завтра, 13 травня. А Teencorr зробив невеличкий огляд. 

Національна бібліотека України для дітей запрошує в неділю о 12.00 – відсвяткувати День Матері на Кораблі читання. На мам із дітьми чекатиме чарівна Bibliofairy. Вона читатиме проникливу книжку Сашка Дерманського «Жменька тепла для мами». На дітей чекає також лялькова вистава «Допитливе жабеня».

В Охтирській Центральній дитячій бібліотеці в четвер, 10 травня, День Матері відсвяткували зранку. Мам і дітей запросили на святковий захід «Моїй улюбленій Матусі». Своїх матусь у бібліотеці привітали учні 2–Б класу Охтирської гімназії ім. Антоненко–Давидовича. Мами подивилися виступи діток – вірші та пісні, отримали від школярів квітки, вироблені власноруч. Діти з мамами взяли участь у різноманітних конкурсах: «Мамині руки», «Впізнай себе – матусин портрет руками дитини», «Як я знаю свою маму».

Співробітники київської центральної районної бібліотеки імені Івана Франка на Подолі підготували до свята перегляд літератури «Мати – її величність, у неї в обіймах вічність». «Не скупіться для мами на гарні слова вдячності, адже вона піклується про вас кожної хвилинки», – пишуть бібліотекарі на сторінці закладу у фейсбуці. 

8 травня відділ абонемента Публічної бібліотеки імені Лесі Українки в Києві відкрив виставку книг «Матусине ім’я святе». Це твори, головною героїнею яких є мати. Виставка триватиме в бібліотеці до 21 травня. У Центральній дитячій бібліотеці Рівненської ЦБС заходи до Дня Матері почалися 7 травня. На свято прийшли учні 3-А класу ЗОШ № 13. Діти взяли участь у конкурсах та іграх, послухали легенди та оповідки. Вихованці клубу «Самоцвіт» показали малечі та дорослим театралізований виступ. 

У Зеленогайській сільській бібліотеці Шевченківської ОТГ 4 травня відбувся щорічний конкурс-фестиваль поетично-патріотичного читання «Краю, мій краю», присвячений Дню матері. Фестиваль проводить сільська бібліотека четвертий рік поспіль. Бібліотекарі та вчителі працюють над тим, щоб у дітях розвивалися найкращі якості: працелюбність, прагнення до свободи, повага до батьків та родини.

biblioteki-den-materi

Учасники конкурсу у Зеленогайській сільській бібліотеці

«Від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначати ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері», – написали на своїй сторінці у фейсбуці бібліотечні працівники.

Цього року участь у заході взяли 32 учасника різного віку. Журі нагородило усіх учасників конкурсу грамотами, подяками та солодощами. Переможці отримали подарунки. У приміщенні бібліотеки виступив шкільний ансамбль «Лілея», а вчителька музики Ольга Маркова-Паньків завела всіх до танцю. Також у святковий день у бібліотеці відкрили книжкову виставку «Матуся рідненька, ти мій оберіг». Організатори фестивалю запрошують до участі у конкурсі усіх бажаючих у наступному році.

У Колківській бібліотеці Дубровицького району Рівненської області 6 травня відкрили стенд «Серце мами завжди з нами!» – представили дитячу літературу, народознавчу, історичну, краєзнавчу, фольклорну та художню. Прикрасою книжкової виставки став плакат із зображенням мами, дитини і серця, який символізує безмежну материнську любов до дітей. Тепер учні 3 класів використовують цей матеріал на виховній годині, діти з 2 класу зацікавилися читанням віршів і колискових, а дівчата 4 класу взялися за вивчення книжки Ірини Мацко «Перехідний вік моєї мами». А Марійка Колядич, учениця 4 класу, запропонувала своїм друзям прочитати книгу сучасної письменниці та правозахисниці Лариси Денисенко «Майя та її мами».

biblioteka=kolkiv

Дівчатам з Рівненщини є чим пишатися: в одній з бібліотек встановили стенд із цікавими книжками до Дня Матері. Фото: Колківська бібліотека Дубровицького району

«Не лише у святковий день потрібно вітати своїх мам, а щодня говорити їм хороші слова подяки, радувати своїми добрими вчинками, успіхами, радісними візитами та приємними сюрпризами, бо серце материнське – це яскравий вогник, наділений нескінченною ніжністю, вірою, працею, мужністю ,щастям, старанням, опікою, дбайливістю, відданістю, любов’ю і молитвою!», – зазначили працівники бібліотеки. 

У п’ятницю 11 травня у центральній бібліотеці Хмельницького Світлана Кирнична, учитель Хмельницької дитячої школи мистецтв, провела майстер-клас «Листівка для матусі» для учнів 5-В класу гімназії №1. Пані Світлана розповіла коротку історію про папір, показала, що цікавого та гарного можна зробити з нього власноруч. Діти виготовили та прикрасили свої листівки яскравими камінцями та мережками.

biblioteka-hmilnitskiy

У 7 бібліотечному філіалі в Хмельницькому. Фото: cbs.km.ua

Цього ж дня у бібліотеці-філії №3 відбулося свято «З любов’ю до мами». Четверокласникам розповіли історію виникнення Дня матері. У філії №7 співробітники провели для дітей пізнавальний майстер-клас «Матусю, сонечко моє». Хлопчики та дівчата виготовили святкові букетики, а потім чаювали з солодощами. У філії №14 юні хмельничани, учні 3-Б класу НВК №9, побували на поетичній вітальні «Моя матінко рідненька». ЇЇ провела Ніна Шмурикова-Гаврилюк, відома подільська поетеса, член Національної спілки письменників України.  

За інф. сайтів обласних централізованих бібліотечних систем

Фото: cbs.km.ua, chl.kiev.ua,

Зеленогайська сільська бібліотека, Колківська бібліотека

Більше дивися та читай в Teencorr-Insta!

Триває обласний етап конкурсу дитячих малюнків «Сторінками книг Чингіза Айтматова»

chingizВсеукраїнський конкурс-виставку дитячого малюнка «Сторінками книг Чингіза Айтматова» проводять Національна бібліотека для України дітей та Посольство Киргизької Республіки в Україні. Конкурс є благодійним та неприбутковим. Для його організації та проведення в обласних бібліотеках для дітей створюються оргкомітети. Головою оргкомітету є Алла Гордієнко, генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей. Головою журі є Меерімбек Апишов, Радник Посольства Киргизької Республіки в Україні.

У конкурсі можуть узяти участь читачі-діти 6 – 17 років. Конкурс проводиться у трьох вікових категоріях: автори 6 – 9 років; 10 – 13 років; 14 – 17 років. Кожен учасник може подати 1 роботу. Творча робота має бути виконана власноруч, без допомоги батьків. На ній мають бути зображені літературні герої творів Чингіза Айтматова. Малюнки можуть бути подані на конкурс у довільній живописній формі, виконані олівцями, пастеллю, олійними, акварельними, акриловими фарбами чи гуашшю. Розмір роботи – формат А-3, роботи інших розмірів жюрі не розглядатиме.

Також не будуть узяті до розгляду роботи, які були згорнені чи зігнуті. Учасники-автори зазначають свої дані: прізвище, ім’я, по-батькові, вік, домашню адресу, контактний телефон на зворотному боці конкурсної роботи. Творчі роботи потрібно надіслати на адреси обласних бібліотек для дітей до 30 вересня 2018 року. Після цієї дати будуть підведені підсумки конкурсу на обласному рівні. Обласні оргкомітети надсилають інформацію щодо проведення конкурсу та про переможців в електронному вигляді до організаційного комітету Української асоціації працівників бібліотек для дітей. Другий тур конкурсу відбуватиметься з 1 жовтня  по 31 листопада. 

Після того, як визначать переможців конкурсу, у Національній бібліотеці України для дітей у Києві створять виставкову експозицію робіт учасників. На її відкритті оголосять підсумки та нагородять переможців. Нагородження відбудеться 19 грудня 2018 року. 

Якщо в тебе є запитання про конкурс, ти можеш зайти до обласної бібліотеки й поставити їх співробітникам. Також ти можеш написати Національній бібліотеці України для дітей у Києві у фейсбуці. 

Також 14 травня у цій бібліотеці стартує «Тиждень культури Киргизстану» до 90-річчя від дня народження Чингіза Айтматова. Відкриття відвідає Жусупбек Шарипов, посол Киргизької Республіки в Україні. 15 травня в рамках святкового тижня відбудеться літературна мандрівка «Сторінками книг Чингіза Айтматова», 16 травня – літературно-мистецька година «Дари киргизької культури», 17 травня – літературний вечір «Калейдоскоп творів Чингіза Айтматова», 18 травня – закриття «Тижня культури Киргизстану». Упродовж «Тижня» на другому поверсі бібліотеки буде працювати виставка картин за творчістю Чингіза Айтматова та стенд із витворами киргизького народного мистецтва.

За інф. сайту Національної бібліотеки України для дітей

Письменниці Олеся Мамчич та Ольга Купріян представили нові книжки в Центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка для дітей у Києві
shevkyivlib

Оновлений простір бібліотеки

У вівторок, 8 травня, у Центральній бібліотеці ім. Т. Шевченка для дітей у Києві дві письменниці, Олеся Мамчич та Ольга Купріян, презентували книжки, написані для найменших читачів. Книжки створені таким чином, щоб найменші поціновувачі літератури могли читати їх самостійно. На зустрічі з письменницями побували першокласники Є-школи, СШДС «Відродження» та постійні юні читачі бібліотеки. 

Письменниці запропонували дітям твори у «дорослих» жанрах. Наприклад, книга Олесі Мамчич «Хто з’їв мою піжаму» – це справжній детектив із розслідуванням та опитуванням свідків. Ольга Купріян написала для читачів драматичну історію про спілкування бобра-онука та бобра-діда та приготування традиційних бобрових ласощів – маринованих вербових паличок, що є справою не такою вже й простою. Ця книжка називається «Беркиць проводжає дідуся».

shevkyivlib

Нагадаємо, місяць тому, 5 квітня, у Києві офіційно відкрили оновлену Центральну бібліотеку ім. Т. Шевченка для дітей. Її зі звичайної книгозбірні перетворили на сучасний бібліохаб. У ньому нові приміщення адаптовані для людей з інвалідністю. Також бібліотека отримала нове технічне обладнання. У приміщенні облаштували мультимедійну залу та запровадили автоматизовану книговидачу й облік. Упродовж року планують змінити меблі. Загалом протягом 3 років на оновлення бібліотеки витратили близько 5 млн грн.

За інф. і фото: shevkyivlib.org.ua

interview || Таємниці дитячих книжок: видавництво «Веселка» відкриває секрети

David Foenkinos

Давід Фоенкінос приїде разом зі своїм братом, режисером Стефаном Фоенкіносом на фестиваль «Французька весна» – на запрошення Французького інституту в Україні. 18 квітня у Львові він зустрінеться з поціновувачами своєї майстерності, розповість про видання свого найвідомішого роману «Ніжність» «Видавництвом Старого Лева».

Ця книга вже підкорила мільйони читачів у всьому світі. Давід Фоенкінос разом із братом, режисером Стефаном Фоенкіносом, екранізували її: 2011 року вийшов однойменний художній фільм із Одрі Тоту в головній ролі.

У Франції «Ніжність» була номінована на усі п’ять найбільших французьких літературних премій. На батьківщині роман став бестселером, було продано понад 1 мільйон примірників. Книгу переклали на 30 мов.

David Foenkinos

Книгу Давіда Фоенкіноса випустило в світ в Україні “Видавництво Старого Лева”

Роман «Ніжність» – глибока, витончена і несподівана історія про кохання та втрату. Головна героїня, Наталі, втративши коханого Франсуа, не реагує на будь-які прояви уваги від чоловіків. Лише справжня ніжність здатна її зворушити і пробудити від суму. Книгу українською переклала Ірина Серебрякова. Над обкладинкою українського видання працювала Тетяна Омельченко.

Презентація роману «Ніжність» відбудеться у надвечір’я у львівському готелі, а напередодні, зранку цього ж дня, письменник візьме участь у прес-сніданку. Уже наступного дня, 19 квітня, Давід зустрінеться зі своїми читачами у Києві, у Культурному центрі «Кінотеатр «Київ». Модератором львівських зустрічей є Мар’яна Савка, головний редактор «Видавництва Старого Лева», київської – журналістка Ірина Славінська. У Львові прес-сніданок також відвідає Ніколя Фасіно, директор львівського «Альянс Франсез».

Тінкор

За інф. ВСЛ

halyna-kruk-presentuye-novu-zbirku-dorosla
halyna-kruk-presentuye-novu-zbirku-dorosla

У середу Галина Крук презентує збірку “Доросла”

У середу, 15 листопада, поетеса Галина Крук презентує свою нову збірку «Доросла». Презентація відбудеться у Львові в рамках всеукраїнського туру.

Нова книжка Галини Крук – вірші 2013-2017 років про досвід дорослішання, його здобутки та втрати, усвідомлення екзистенційної межі буття та здатність насолоджуватися життям тут і зараз. Ті, хто намагається зрозуміти себе, змиритися з минущістю і швидкоплинністю життя та відчути вдячність за те, що дає людині любов, можуть сприйняти цю книжку з захопленням та поринути у вир тонких і романтичних почуттів.

«Мені завжди хочеться озирнутися на когось ще, – каже Галина Крук. – Але інколи бувають ситуації, що вже нема на кого озиратися. Це змушує задатися питанням, наскільки я доросла. Поки писалася ця книга, була ситуація, коли я зрозуміла, що життя може завершитися досить швидко. Насправді, це дуже «тверезить» підхід і погляд на життя. Можливо, саме тому ця книга називається «ДорОсла» або «ДорослА», бо в книзі використовується і той, і той наголос. У ній є й історії інших дорослих. Але також й історія самоусвідомлення себе як ланки, яка мусить чітко відповідати на питання та не озиратися на батьків чи старших».

За словами поетеси, у певний момент вона зрозуміла, що коли хтось говорить про дорослих, вона не асоціює це у першу чергу із собою. Але в процесі створення збірки вона не раз замислювалася про власне дорослішання, розвиток зрілості, спадковість. І вирішила поговорити про це зі своїми читачами.

Ілюстратором «Дорослої» стала художниця Гриця Ерде. Її малюнки й колажі точно передали атмосферність поезій збірки.

Галина Крук – поетеса, літературознавець, перекладач. За освітою — філологиня-медієвіст, закінчила філологічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка та аспірантуру цього ж навчального закладу. Захистила дисертацію на тему «Українське низове бароко: поетика стилю і жанру» (2001), авторка низки наукових розвідок про різні жанри школярської літератури XVII–XVIII ст. Перекладає з польської, російської, білоруської мов. Лауреат міжнародних літературних конкурсів «Гранослов» (1996) і «Привітання життя» ім. Б.-І.Антонича (1996), стипендіат програм «Gaude Polonia» міністра культури Польщі (2003, 2010) та Homines Urbani на Віллі Деціуша у Кракові (2005). Член Асоціації українських письменників та Українського ПЕН-клубу. Живе у Львові, викладає зарубіжну літературу у Львівському національному університеті імені І.Франка.

Авторка прочитає свої вірші та розповість про творчий і життєвий досвід дорослішання у львівській книгарні на проспекті Свободи. Модеруватиме зустріч Остап Сливинський. Початок – о 18.30.

Тепер ти можеш прочитати нові поетичні книги в рамках акції «Більше поезії у бібліотеках» || Чекін бібліотеки України

veselka

Сьогодні, у суботу 11 листопада, у Національній парламентській бібліотеці України імені Ярослава Мудрого в Києві відбудеться акція «Рука допомоги» – на підтримку дітей із родин політв’язнів у Криму. На заході можна взяти участь у різноманітних активностях, і тим підтримати кожного, заради кого ця акція організована – діток із кримських родин.

У цей день у бібліотеці можна подивитися фотовиставку, авторами якої є члени родин сучасних кримськотатарських політв’язнів. Можна попрацювати над розвитком своїх навичок на майстер-класі з гончарного мистецтва кримськотатарського майстра Рустема Скибіна, на майстер-класах із мехенді, нанесення візерунків хною на руки; із плетіння кримськотатарського символу «тамга», браслетів у техніці макраме; із виготовлення національного кримськотатарського жіночого головного убору фєс. 

veselka

Також у рамках акції будуть гучні ярмарки: кримськотатарських страв; сувенірної продукції з кримськотатарською символікою; керамічних виробів; дитячих саморобок, малюнків, та яскравий ярмарок книжок, на який тебе запрошує знамените видавництво «Веселка».

Захід відбуватиметься з 12.00 до 16.00 у парламентській бібліотеці по вул. Михайла Грушевського, 1. За інформацією організаторів, Krymska rodyna.Qırım ailesi, зібрані кошти будуть передані родинам політв’язнів. 

Нагадаємо, сьогодні на тимчасово окупованій території АР Крим близько 100 дітей залишилися без своїх батьків, які є заарештованими режимом російського агресора з політичних мотивів.

Тінкор

За інф.: Krymska rodyna.Qırım ailesi

Фото: «Веселка»

interview || Таємниці дитячих книжок: видавництво «Веселка» відкриває секрети

erotokrit

erotokritПоет Василь Степаненко став цьогорічним лауреатом премії імені Максима Рильського. 9 серпня на церемонії у Київському літературно-меморіальному музеї Максима Рильського він отримав цю нагороду за переклад з грецької мови поеми «Еротокрит» авторства Віцендзоса Корнароса. Книга вийшла в національному видавництві дитячої літератури «Веселка» у 2016 році.

Над цим перекладом поет і перекладач Василь Степаненко працював понад 40 років. Українська стала четвертою мовою, на яку вже перекладена ця поема. Ще існують переклади французькою, англійською та італійською.

«Найбільша цінність цього твору – народна, чиста мова. І цей скарб для українського читача зберіг і доніс Василь Степаненко.  На батьківщині поеми – у Греції – цей класичний твір давно перетворився на народний, а уривки з нього і досі виконують як відомі співаки, так і звичайні люди. Завдяки перекладачеві відтепер поему «Еротокрит» відкриває для себе український читач», – сказав Богдан Червак, перший заступник голови Держкомтелерадіо, коли вручав перекладачеві премію.

Нагадаємо, «Еротокрит» – поема, яка є дуже популярною в Греції, на батьківщині автора, а завдяки перекладам – і по всьому світу. 1978 року рішенням ЮНЕСКО її включили до переліку 300 шедеврів світової культури.

Це перший класичний твір новогрецькою мовою, який з’явився в епоху венеціанського панування в середині XVII ст. Поема складається із 10 тисяч римованих строф-п’ятнадцатискладів, відомих також як «політична строфа».

Також нагадаємо: премія імені М. Рильського була заснована 1972 року і відновлена 2013 року за ініціативою Держкомтелерадіо, благодійної організації «Фонд Максима Рильського «Троянди й виноград», Українського фонду культури України та НСПУ. Присуджується щороку на конкурсних засадах у розмірі 10 тис. гривень, за рахунок коштів державного бюджету, винятково одному номінантові.

Нею щороку відзначають прозаїків і поетів за переклад українською мовою творів видатних зарубіжних авторів. Нагороду також отримують за переклад творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу.

Тінкор

За інф. Держкомтелерадіо

Читати більше: 

interview || Таємниці дитячих книжок: видавництво «Веселка» відкриває секрети