fbpx
Close Sidebar
functional photo
4 вересня у приміщенні Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану відбулося урочисте нагородження переможців конкурсу на здобуття третьої Відзнаки імені Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса і, зокрема, оголошення та нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу етноблогерів.

У межах заходу переможці, учасники конкурсу та їхні батьки відвідали з екскурсією алею Героїв Небесної Сотні та народний Меморіал, вшанували героїв ударами у Дзвін Гідності. Вони також завітали до Музею Івана Гончара на особливу програму з традиційними співами, танцями та забавами, майстер-класами з виготовлення глиняних свищиків, малюнку на склі. 

Чотирьом призерам конкурсу організатори приготували подарунки – брендовані конкурсною айдентикою смартфони та запрошення на майстер-клас із відеомонтажу. Його провела Дарина Кульчицька, авторка та режисерка проєкту «Характери Гідності» та кліпу «Сторожа Гідності», присвячених Героям Небесної Сотні. Також можливість взяти участь у майстер-класі із відеомонтажу отримали найактивніші учасники конкурсу. 

Завданням Відзнаки імені Олександра Капіноса є збереження національної пам’яті українського народу, формування та розвиток національної свідомості громадян, підтримка проєктів, спрямованих на систематичні зміни в громадах через реалізацію освітніх, культурних, соціальних, екологічних ініціатив.

Цьогоріч у межах Відзнаки провели Всеукраїнський конкурс етноблогерів на честь Сашка Капіноса. До участі запросили дітей та підлітків віком від 7 до 17 років з усієї України. 

Ідея цьогорічного конкурсу – заохотити дітей створювати контент на тему української традиційної культури у соціальній мережі Instagram. Таким чином популяризувати вивчення і збереження культурної спадщини українського народу – живих давніх традицій, звичаїв, обрядів, народних танців та пісень, гри на традиційних народних інструментах, народних ремесел. 

Завданням учасників було розпитати у батьків, бабусь, дідусів, старших людей про те, як раніше святкували Різдво, Великдень та інші народні свята, як називався одяг, в який вбиралися, посуд, в якому готували та споживали їжу, які готували страви, про родинні реліквії, які передаються від покоління до покоління, старовинні дитячі ігри, особливості побуту, народних ремесел і традиційних знань, діалекти української мови і місцеві говірки, народні обряди чи пісні. Другим важливим завданням для дітей та молоді було цікаво розповісти про ці явища в Instagram.

– Ми йшли до цього урочистого дня довго і напружено, але водночас з великою надією і передчуттям радості. Прагнули не просто залучити до традиції вшанування Героїв Небесної Сотні школярів, а створити умови, аби діти самі віднайшли найактуальніші для них способи пам’ятання. Так наш інформаційний простір поповнився багатьма сотнями фото- і відеоблогів з різних регіонів, міст, сіл, середовищ. Учасники конкурсу пізнавали рідний край і його етнотрадиції у пам’ять про їхнього сучасника Сашка Капіноса, виявляючи хист, знання і позицію, набуваючи новий важливий досвід – бути свідомими, активними і відповідальними громадянами, люблячими традиції свого народу і готовими захистити свою країну, – говорить член журі Конкурсу, генеральний директор Національного музею Революції Гідності, етнолог, кандидат історичних наук Ігор Пошивайло. 

На конкурс зареєструвалися 240 дітей з усіх областей України. За 55 днів етнодосліджень – з 5 квітня до 30 травня – учасники створили близько півтори тисячі дописів.

– Коли ми вимріювали конкурс, то ще повністю не могли передбачити, які важливі результати він дасть. У блогах учасники висвітлювали для читачів красу українських традицій. Та разом з тим вони стежили за дописами один одного, коментували та підтримували – так формується справжня спільнота етноблогерів. А з підтримкою та порадами досвідчених блогерів, що є амбасадорами конкурсу, ця спільнота стає ще міцнішою. Тому з радістю можемо сказати, що мрія Сашка Капіноса про те, аби діти та молодь цікавилися нашими традиціями, здійснюється, – розповідає Олена Котляр, кураторка Відзнаки імені Олександра Капіноса.  

Заявки оцінювало фахове журі, до якого увійшли провідні етнографи, фольклористи, музеєзнавці, блогери, культурні діячі України та рідні Героїв: Петро Гончар, Данило Гайдамаха, Олена Капінос, Ігор Пошивайло, Мирослава Вертюк, Дарина Кульчицька, Тетяна Пошивайло, Тетяна Фірлей, Наталія Хоменко, Сусанна Карпенко, Олена Котляр, Валерій Гладунець.

Амбасадорами конкурсу виступили відомі українські TikTok- та Instagram-блогери: Данило Гайдамаха, відомий під псевдонімом «Чорнобровий», який за допомогою своїх відео надихає людей говорити українською, Тетяна Фірлей та Анастасія Свідерська.

Нагадаємо, що Відзнака імені Олександра Капіноса заснована у 2018 році. Натхненниками Відзнаки є Олена Котляр і Родина Сашка Капіноса. Проєкт «Відзнаки Героїв», зокрема Відзнака імені Олександра Капіноса, втілюється завдяки фінансовій підтримці небайдужих людей.

Олександр – Сашко, як його називали рідні й друзі – Капінос – Герой Небесної Сотні, Герой України. Мешкав у селі Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. Навчався у Львівському лісотехнічному інституті. Голова громадської організації «Патріот Волині». У 2012 році брав участь в акціях протесту проти «мовного закону», голодував упродовж 12 днів. Під час Революції Гідності належав до сотні «Волинська Січ». За незламний дух мав псевдо «Кремінь». Тяжко поранений під час протистояння на Майдані в ніч з 18 на 19 лютого. Помер у лікарні після складної операції. Сашкові Капіносу було 29 років.

functional photo
15-річна херсонська школярка винайшла спеціальне біоплато, яке очищує водойми без механічного втручання в екосистему. Свій проєкт дівчина відправила на щорічну Олімпіаду геніїв у США, посіла третє місце й отримала стипендію на навчання в Нью-Йорку. 

Вікторія на Олімпіаді була одною з 1,5 тисячі учасників. Створити винахід їй допомогла родина. В родині Віки люблять сплавлятися на байдарках, і під час такого сплаву члени родини помітили, що вода, де росте комиш і рогоз, чиста на відміну від тих місць, де ці рослини не ростуть. Дівчина з мамою та старшою сестрою придумали, як укорінити комиш на пісчаних грунтах, як у річках. 

«10 метрів квадратних цього біоплато за день очищує 1 кубометр забрудненої води», – стверджує школярка. Винахід дівчини може стати в нагоді в питанні очищення Дніпра. 

За перемогу в конкурсі Віка отримала стипендію в 15 тис. доларів на рік, але скористатися нею не може, бо навчання вартує біля 70 тис. доларів, які потрібно докласти самостійно. У родині Вікторії таких грошей немає.

Вікторія з батьками мріють утілити свій проєкт у практику, щоб їхній винахід очищував українські водойми. Спеціалісти кажуть, що таким чином очистити водойми цілком імовірно.

За інф.: ТСН

Скріншот: ТСН

functional photo

11 та 12 вересня в Одесі відбудеться 10-й ювілейний Фестивалю німого кіно та сучасної музики «Німі ночі». Локаціями та співорганізаторами фестивалю стануть Музей сучасного мистецтва Одеси та «Зелений театр». 

За понад десять років існування фестивалю в Києві та Одесі було показано більше 60 німих фільмів (значна частина з яких раніше вважались втраченими) в живому музичному супроводі музикантів з України, Польщі, Білорусі, Німеччини, Азербайджана, Італії, Великобританії, Ірландії, США, Мексики та Японії. “Німі ночі” стали найбільшим фестивалем німого кіно в Східній Європі та головним українським архівним кінофестивалем, заживши славу вишуканого та інтелектуального дійства.

11 вересня

«Німі ночі» відкриються 11 вересня о 18:30 pop-up виставкою постерів усіх років фестивалю в Музеї сучасного мистецтва Одеси. Виставка триватиме всього два дні, вхід вільний. 

О 19.30 в дворику Музею відбудеться камерний показ кінопрограми Довженко-Центру «Міські симфонії: експериментальна урбаністика 1920-х» в музичному супроводі наживо в виконанні одеської композиторки Роксани Смирнової.

Міська симфонія – унікальний кінодокументальний жанр, що народився в 1920-х роках, коли на хвилі загального захоплення кіно, почали з’являтися кінострічки, документальні за своєю суттю, експериментальні за змістом та поетичні за настроєм. В програмі буде показано фільми, що зафіксували молодість європейських міст – Тбілісі, Лондона, Нью-Йорка, Ніцци. 

12 вересня

О 19:00 в Зеленому театрі розпочнеться основна програма фестивалю. З огляду на ризики карантинних обмежень вона буде тривати впродовж одного дня, проте, традиційно, в рамках музичних кіноперформансів, присвячених видатним зіркам німого кіно. 

Перший сет фестивалю, присвячений українсько-німецькій зірці німого кіно Ксенії Десні, розпочнеться показом мелодрами «Карусель», знятої в Швеції в 1925 році голлівудським  кінорежисером українського походження Дмитром Буховецьким, в супроводі одеського джазового тріо Андрія Показа.

В рамках другого сету фестивалю, присвяченого українській та французькій зірці німого кіно Наталі Лисенко, буде показано французьку стрічку режисера Жана Епштейна «Подвійне кохання» (1925) в супроводі київського композитора та діджея Олексія Подат. 

Третій сет фестивалю складе шедевр українського кіноавангарду – кіносимфонію «Навесні» (1929) режисера Михаїла Кауфмана в супроводі іменитого українського композитора Олександра Кохановського.

Вхід на заходи фестивалю платний.

За інф. Довженко-Центру

functional photo

functional photoГімназія №34 «Либідь» ім. Максименка подалася на платформі «Громадський бюджет міста Києва на 2022 рік» з проєктом #1242 Sport Space. Голосування триватиме з 17 серпня по 15 вересня.

Ініціатива адміністрації гімназії, освітян та батьків полягає в ідеї створення нового безпечного та комфортного спортивного середовища для дітей київського Виноградаря, ремонт та облаштування спортивної зали для занять груповими видами спорту для учнів гімназії та дітей мікрорайону. Очікуване фінансування зі столичного бюджету – 2 млн 178 241 грн. Проголосувати може кожен.

Після реалізації проєкту щодня понад 1500 дітей мікрорайону матимуть доступ до теплої, комфортної та безпечної спортивної зали безоплатно. У майбутньому проєкт не потребує значного фінансування, адже економитимиме бюджетні кошти за рахунок зменшення оплати за опалення: у проєкті передбачено підвищення енергоефективності того залу, який існує наразі. Реалізація проєкту запланована на червень-серпень 2022 року. Слідкувати за новинами проєкту можна в соцмережах за хештегом #ЗНАЙНАШИХ34. 

 

functional photo
functional photoНаталія Гоций, українська топ-модель і ведуча лайф-стайл youtube-каналу «Быть Гоций», 12 липня, через два дні після свого дня народження, отримала у французьких Каннах «Оскар для блогерів» – премію World Influencers and bloggers Awards у номінації lifestyle influencer. До Франції Наталія прилетіла разом зі своєю командою – продюсеркою та відеооператором.

Всесвітньо відомі блогери отримували нагороди в отелі на бульварі Круазет. Наталія знов виступила у ролі блогерки-ведучої – взяла коментарі у популярної блогерки Коко Роша та інших і вже опублікувала їх на своєму каналі.

Нагадаємо: Наталія Гоций – переможниця міжнародного конкурсу Ford Supermodel of the World 2004 року.

Фото обкладинки: Наталія та Мартіна, продюсерка youtube-каналу «Быть Гоций», інстаграм Наталії Гоций

functional photo
6 – 8 серпня у Луцьку відбудеться «Бандерштат – фестиваль українського духу», наймасштабніша культурна подія Волині, що протягом чотирнадцяти років збирає навколо себе молодь з усієї України. 

6 серпня на літературній сцені ювілейного Бандерштату виступить дитяча письменниця Анна Багряна, авторка сучасного українського підліткового фентезі «Вітрова гора». Також у цей день презентують проєкт «Військо Читає» за участіВалерія Чоботаря та Владислава Кириченка. У суботу, 7 серпня, відбудеться дискусія на тему «Хочу зрозуміти Схід: розмова про Донеччину і Луганщину» та презентація книги Степана Бандери «Перспективи Української Революції». 8 серпня на літературній сцені чекатимуть Сергія Жадана, поета, прозаїка, перекладача, громадського діяча, музиканта, лауреата міжнародних премій.

Фото: «Бандерштат»

functional photo
Фестиваль Тараса Шевченка «Ше.Fest» готується до проведення своїх івентів 21-22 серпня в Моринцях. І наразі збирає кошти на організацію події на Спільнокошті. Гасло цьогорічного фестивалю – «Кохайтеся, чорнобриві».

– Ми будемо монтувати сцени, обладнаємо наметове містечко і фудкорт, ярмарок і дитячу та художню галявину, влаштуємо змагання і, звісно, співатимемо та запалюватимемо! – пишуть організатори. Вони запрошують кожного стати учасником, волонтером або меценатом фесту.

Цьогоріч організатори планують запросити близько 20 українських гуртів та виконавців, серед яких: Go_A, Один в каное, KALUSH, Тінь Сонця, OT VINTA, Шпилясті Кобзарі та багато інших. Окрім стандартної музичної фестивальної сцени, буде ще й ніч акустичної музики. На гостей чекає просвітницька галявина, де виступатимуть письменники, барди, кобзарі, науковці, талановиті гурти. Традиційно проведуть поетичний батл з визначенням найкращого Ше.Поета фестивалю. На фестивалі діятимуть дитяча галявина, ярмарок та наметове містечко. Оскільки Шевченко – художник, на гостей чекатимуть круті майстер-класи з художнього мистецтва, імпровізації та handmade.

Любителі театральної сцени зможуть побачити прем’єру вистави «Шевченко. Остання любов» драматургині та режисерки Ольги Анненко. Окрім того, для всіх охочих будуть проводитись екскурсії Тарасовими місцями.

functional photo

Організатори продовжать започатковану традицію командних змагань Ше.Games. На цьому фесті додадуться 4 локації – Фольк-сцена, Прес-центр, Територія майстер-класів та Грін-рум.

Вхід на всі події безкоштовний. Організатори прагнуть навчити молодь відпочивати тверезо. Саме тому в дні Ше.Fest’у в Моринцях заборонено продавати та вживати алкогольні напої.

functional photo

Фестиваль – це не лише про Шевченка і не тільки про музику. Це вже дещо набагато більше. Це справжнє Ше.Братство – коло своїх людей, яке щороку розширюється.

Фото: «Ше.Fest»

Ше.Фест запрошує відсвяткувати день народження Тараса Шевченка

functional photo

Порушення трудового законодавства в Україні – злободенна проблема, тому підліткам при пошуку підробітку на літо так важливо знати про свої права, – пише авторка видання «Рубрика» Вікторія Губарєва. 

Тривалі літні канікули – час відпочинку, однак деякі підлітки хочуть провести з користю цей період, – розповідає видання. Навчитися чогось нового або заробити грошей на кишенькові витрати. З останнім не завжди все просто, адже навіть дорослим зараз важко знайти вакансію, а знайти роботу підлітку складніше ще й тому, що потрібно простежити за тим, щоб не бути обдуреним.

Тому під час пошуку підробітку на літо підлітки повинні бути підковані в юридичних питаннях, знати свої права і усвідомлювати відповідальність, яку вони беруть на себе. «Рубрика» підготувала матеріал, який допоможе юним шукачам в їхніх пошуках. Видання розповіло про норми, якими регулюється трудове законодавство для підлітків.

Праця молоді охороняється законом

Норми Кодексу законів про працю (КЗпП) диктують різні вимоги до умов роботи для неповнолітніх та дорослих. Це обумовлено тим, що підлітки швидше втомлюються, їх трудова діяльність не повинна заважати процесу навчання, а сам роботодавець бере на себе більшу відповідальність, коли приймає на роботу осіб молодше 18 років.

Неофіційно використовувати працю неповнолітніх роботодавець не має права. КЗпП (п. 5 ст. 24) передбачає обов’язковий трудовий договір у письмовій формі. Він повинен бути підписаний обома сторонами перед тим, як підліток приступить до роботи.

З якого віку можна влаштуватися на роботу?

Підробіток і робота для підлітків регламентується законом. Якщо підліток молодше 14 років, його праця не повинна використовуватися ні за яких умов, така особа не може бути працевлаштованою, так як це суперечить ст. 188 КЗпП. Ця ж стаття визначає такі умови прийняття на роботу:

Підлітки від 14 до 15 років років можуть бути найняті на роботу для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час, за згодою одного з батьків. При цьому роботодавцю необхідно буде надати копію свідоцтва про народження, згоду батьків або опікунів, документ, що підтверджує, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час.

Підлітки від 15 до 16 років можуть бути найняті на роботу тільки за згодою одного з батьків або опікуна, а документ про те, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час вже не потрібно.

Підлітки від 16 до 18 років прирівнюються в правах до повнолітніх, але при цьому користуються пільгами в області охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов, як і дві попередні групи. Документ про вільний від навчання час і згода батьків для того, щоб бути найнятим на роботу, їм уже не потрібно.

Режим праці і відпочинку. Підліток не повинен працювати стільки ж, скільки і дорослий

Норма праці для дорослого в тиждень не повинна перевищувати 40 годин – це 5 8-годинних робочих днів. Для підлітків норма праці нижче:

Для учнів 14-15 років, які працюють в період канікул, а також для підлітків від 15 до 16 років – не більше 24 годин на тиждень;
Для підлітків 16-18 років – не більше 36 годин на тиждень.

Скільки платять підліткам за дорослу працю?

Незважаючи на те, що співробітники молодше 18 років працюють менше і мають більш тривалу відпустку, оплата їхньої праці, відповідно до ст. 194 КЗпП України, виплачується в такому ж розмірі, як і іншим працівникам відповідних категорій.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, тобто, дітей від 14 до 15 років, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати. Це означає, що така робота або підробіток для підлітків оплачується погодинно.

Чи можуть підлітка взяти на випробувальний термін?

Часто при прийомі на роботу роботодавець говорить про випробувальний термін, протягом якого претендент на вакансію працює якийсь термін безоплатно, проте це порушення трудового законодавства, оскільки згідно зі ст. 26 КЗпП до осіб, які перебувають на випробувальному терміні, поширюються всі норми трудового законодавства, а значить, він повинен оплачуватися. Втім, ці знання знадобляться підліткам вже після 18 років, оскільки згідно з ч. 3 ст. 26 КЗпП, для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін не встановлюється.

Яку професію обрати?

Якщо це підробіток на літо для підлітка, вибір насправді не великий. Тільки невелика кількість роботодавців обіцяють офіційне працевлаштування, адже з урахуванням вимог законодавства, такий співробітник роботодавцю невигідний. Однак із запропонованих на ринку варіантів найчастіше зустрічаються такі варіанти робіт:

Промоутер

Такі оголошення частіше за все зустрічаються на сайтах оголошень. Але запропоновані умови більше нагадують рабську працю: робочий день триває з 8 ранку до 6 вечора, 1 вихідний на тиждень. При цьому претенденту потрібно розуміти: така робота передбачає весь робочий день на ногах, до того ж – в людному місці, що під час все ще триває пандемії робить роботу важкої і небезпечної.

Вигул собак

Підліткам пропонують допомогти з вигулом собак тим, у кого на це часу немає. З боку робота здається легкою і навіть приємною – хто ж не захоче провести вільний час в парку з вухатим іншому? Але і тут є ризики: тварина може виявитися агресивним, не сприйняти нову людину. Якщо пес виявиться занадто великим, у підлітка може не вистачити сил утримати його, якщо собака різко побіжить, а маленького пса може не вийти захистити від чужої великої собаки. До цієї роботи теж потрібно бути готовим, тому вибирати такого роду підробіток краще тим дітям, які вже мають досвід спілкування з чотирилапими.

Бариста, продавець, офіціант

Прийнятний варіант для тих, кому легко дається спілкування з людьми. Усміхнені і комунікативні підлітки справляються з завданнями, але погоджуватися варто, знову ж таки, за умови офіційного працевлаштування (адже, здається, вже весь Київ пам’ятає про випадок з мережею кав’ярень “Хлібний”, який систематично не виплачував зарплати своїм співробітникам).

Робота в інтернеті

Один з найменш енерговитратних варіантів, який підійде тим, хто виїхав на літо до бабусі в село, або на море, або на дачу з батьками. Цю роботу можна виконувати віддалено, а прозорість процесу оплати забезпечує сервіс, на якому ви знаходите завдання. Це може бути копірайтинг, рерайтинг, наповнення сайтів, редагування фотографій, дизайн логотипів. При цьому все, що потрібно – зареєструватися на одній з платформ: Кабанчик, Freelance.ua, Freelancehunt, мати електронний гаманець або банківську картку і, звичайно, бажання працювати.

Куди звертатися, якщо трудові права порушуються?

Якщо ваші права порушуються (не виплачується заробітна плата, роботодавець вимагає проводити на роботі довше покладеного часу і т.д.), відповідно до Закону про звернення громадян, ви можете скласти скаргу на такого роботодавця. Звернення може бути усним чи письмовим:

На урядову “гарячу лінію” 15-45

У відповідне територіальне управління Держпраці усно по телефону або письмово по електронній пошті або звичайним листом. Адресу або телефонний номер потрібного управління можна знайти тут.

У зверненні має бути зазначено:

прізвище ім’я по батькові,
місце проживання громадянина,
викладена суть скарги, тобто, які ваші права були порушені
письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також повинна бути вказана електронна пошта, на яку заявнику може бути спрямований відповідь, або відомості про інших засобах зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при відправці електронного обігу не потрібно.

За інф.: Рубрика

Фото: Eliott Reyna

functional photo

functional photo17 липня в київському ТЦ Gorodok Gallery відкрилася виставка «Перлини з колекції музею історії моди Марини Іванової». Колекцію збирали понад 30 років. На сьогоднішній день це понад 150 історичних костюмів і декілька сотень аксесуарів XVIII-XX століть. На виставці представлені вбрання з різних континентів і країн. Навіть є одяг з колекції співачки Барбари Стрейзанд. 

Виставка – чудова й цікава можливість дізнатися, як вбиралися киянки, американки та європейки у минулому та в позаминулі століття. Можна роздивитися дитячий одяг і колекцію ляльок та інших іграшок. 

Виставка працює у вихідні дні з 11.00 до 19.00 на другому поверсі ТЦ. Вхід вільний.

functional photo
Випускник Українського фізико-математичного ліцею КНУ ім. Т. Шевченка Деніс Кінзерський – єдиний на всю країну, хто склав три ВНО на 200 балів. Він отримуватиме президентську стипендію.

200 балів Деніс отримав за тести з хімії, біології та математики. З української мови учень отримав 196 балів. Його результат з математики приголомшив навіть його учителів. Хлопець сказав телеканалам, що в шкільному атестаті має 11 з геометрії та 10 з алгебри. І вважає, що високий результат на ЗНО йому вдалося отримати завдяки вчителям і репетиторам.

Деніс збирається вступати на біологічний факультет Інститут високих технологій КНУ. Він отримуватиме президентську стипендію – протягом 1 року по 10 тисяч щомісячно. Стипендію він планує відкладати, щоб потім отримати другу вищу освіту.
functional photo
На початку червня в Дунайському біосферному заповіднику встановили дві штучні платформи для гніздування пеліканів в межах проекту «Шлях життя пелікана».

Роботи із монтажу штучних платформ розпочалися весною. Такі платформи є ефективним інструментом для формування гніздових колоній пеліканів. Досвід Румунії, Болгарії та інших країн показує, що пелікани залюбки будують свої гнізда на цих штучних острівцях. Платформи зібрали з плавучих блоків, які покрили дошкою встановили на території Дунайського біосферного заповідника в приморській частині дельти в Ананькіному куті, в найбільш захищеній заповідній зоні – зоні суворої охорони. Перед початком розмноження платформи будуть зверху вкриті очеретом, щоб надати їм більш природний вигляд.

functional photo

– Для гніздування ці птахи обирають ділянки суходолу, які є захищеними від хижаків. Але в наших умовах не так багато острівців, придатних для цього. Тому такі штучні платформи й приваблюють пеліканів. Платформи, які ми встановили в Ананькіному куті, є досить просторими – близько 60 квадратних метрів. Тож на них можуть відпочивати та гніздуватися кілька десятків пеліканів. Цьогорічний сезон розмноження вже закінчився, але ми сподіваємося, що птахи поки звикнуть до платформ і побудують на них свої гнізда в наступні роки», – сказав Максим Яковлев, орнітолог Дунайського біосферного заповідника.

Згідно обліків пеліканів, які пройшли навесні, в Українській дельті Дунаю помічено більше 2 тисяч рожевих пеліканів та 83 кучерявих пелікана. Рожеві пелікани гніздяться в Румунії в одній колонії в урочищі Рожка Бугайова. Проте кучеряві пелікани будують гнізда на різних водоймах від Греції до України. Кілька років тому в Україні орнітологи фіксували поодинокі гнізда кучерявих пеліканів на озері Кугурлуй, але стабільна гніздова колонія не сформувалася.

functional photo

Природоохорнці планують побудувати ще кілька подібних платформ на інших водоймах дельти Дунаю, а також встановити на них штучні реалістичні фігури пеліканів, щоб приманювати справжніх птахів.

Величний птах під загрозою

Маючи розмах крил майже три метри і вагу понад 10 кг, кучерявий пелікан – один з найбільш вражаючих птахів Європи. Побачити групу цих величних рибоїдів, що разом здіймаються у повітря – незабутнє видовище.

Кучерявий пелікан надзвичайно вразливий всюди, де він зустрічається. Цей птах включений до Червоного списку МСОП в категорії «Вид, близький до загрозливого стану». Протягом останніх десятиліть світова популяція виду зазнала різкого скорочення через зіткнення з лініями електропередач, втрату оселищ, турбування, переслідування рибалками та недостатню обізнаність серед місцевих громад.

Нагадаємо, проект «Шлях життя пелікана», який допомагає зберегти та відновити популяцію кучерявого пелікана у Чорноморському регіоні та Середземномор’ї, робить акцент не тільки на дослідженнях виду та практичних заходах з його збереження, але й на популяризації знань про цього величного птаха, що є посланцем здорових водойм та водно-болотних угідь. Тільки з підтримкою місцевого населення та широкого кола сторін заходи з ревайлдингу можуть бути успішними. Проект реалізується у Греції, Болгарії, Румунії та Україні за фінансової підтримки Програми LIFE Європейського союзу та Фонду Arcadia. В Україні проект втілюється в життя організацією Rewilding Ukraine та Дунайським біосферним заповідником.

В Україні порахували пеліканів

functional photo

Як просто і легко вивчити періодизацію української літератури та запам’ятати українських письменників? Для цього треба підписатися на спецпроєкт TeenCorr – TeenCorr UkrLit у фейсбуці та в інстаграмі

Зараз, після підписки на ці сторінки, ти можеш запам’ятати письменників-шістдесятників, які вже представлені в спецпроєкті. А також засвоїти періодизацію. На фейсбуці для цього дивися фотоальбоми. 

Навчайся разом із Тінкором: це справді просто!

functional photo
29 червня відбудеться онлайн-презентація творів об’єднання художників, дизайнерів та майстрів друку на тканинах МАКАКА. Його учасники вирішили створити апсайклінг-майстерню кастомного одягу. Ідея у тому, щоб брати якісний і вже не новий одяг та переосмислювати його історію. Давати йому нове життя, застосовуючи різні техніки.
МАКАКА презентує свої перші вироби: костюми для музичної арт-групи «Хамерман Знищує Віруси» у форматі фільму. 
Після міні-фільму про міфічних істот автори покажуть історію створення костюмів – «Людини-заводу» та «Людини-спального району». У головних ролях – фронтмени групи «Хамерман знищує віруси» – Володимир Пахолюк та Альберт Цукренко. Обидва костюми – це кастомні вироби, ідеї для яких розробляли спеціально для героїв, як рефлексію на лірику групи та той соціально-культурний меседж, який вони намагаються донести.
 

– Ми створили майстерню, як відповідь на актуальні запити модної індустрії. Я не буду вдаватись до цитування жахаючих цифр, їх повно у інтернеті. Фаст-фешн – одна із найзабруднюючих екологію сфер економіки. І це факт. При цьому, ми однозначно не можемо увесь час ходити у одному й тому ж одязі, адже його значення – давно вийшло за межі первинного – прикрити чи зігріти тіло. Одяг для мене – це мистецтво. Перш за все, мистецтво – розповідати про свого носія 😊 І я упевнена, що творити можна із того, що уже вироблено. Так і з’явилась ідея – виготовляти крутий якісний одяг із секонд-хенду, перетворюючи його у арт-об’єкти. І в цьому мені допомагає команда талановитих людей. Я також вдячна Українському Культурному Фонду, що дав можливість цьому проектові ожити так швидко, – прокоментувала Олена Клочко, ідейна натхненниця проекту.

До команди увійшли: Олена Клочко, Євген Меркуш – майстер шовкотрафаретного друку, митець,  Єгор Стрелков – художник,татуювальник, ілюстратор, музикант, автор коміксів @makaka_artel про свідоме споживання, Віталій Агапєєв – мультидисциплінарний художник із графіті-бекграундом, Андрій Соболєв  – дизайнер, стиліст, татуювальник.

 
Долучитися до перегляду можна тут о 20.00.
 
 
functional photo
Зовсім скоро полігарфісти завершать виробництво нової гри для дітей, підлітків, батьків та вчителів «Одіссея». Це гра, яка підходить не тільки для домашнього користування. У неї можна грати у школах, гуртках, декількома родинами. Її тематика – Стародавня Греція.

 

«Одіссея» – навчальна настільна гра, вікторина і «бродилка». У ній є поле, фішки-кораблі, на яких команди Одіссеїв пливуть на Ітаку, і колода карт. На картах – питання за «Іліадою» та «Одіссеєю», і відповідь є ходом, але іноді з’являються і персонажі, які допомагають чи заважають командам чи ігрокам. Хто найпершим повернеться додому? Пенелопа насилу стримує натиск претендентів на трон, здається, їй потрібна допомога! Грати можуть від двох до п’яти гравців або команд. Ігрове поле буде надруковано на картоні й заламіновано.

functional photo

 

Авторка ідеї – Марія Щербина, кандидатка філософських наук, веде онлайн та оффлайн заняття з культурології для дітей та підлітків. Марії вже вдалося зібрати половину коштів, щоб віддати гру в друк. Тепер авторка з однодумцями збирає другу половину, щоб забрати з друку тираж. Тексти україномовної версії вичитані та відредактовані редакторкою Мирославою Ільтьо.

functional photo

17 квітня в Українському медичному ліцеї відсвяткували Всеукраїнський День довкілля. Цього дня проводять заходи, спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища – очищення водних джерел, збереження заповідних об’єктів, поширення екологічних знань.

Софія Ліпкан, учениця 9-А класу, дослідила екологічний стан озера Сасик, що знаходиться на півдні України. Адже сьогодні проблеми басейну озера Сасик – це комплекс проблем екологічного, соціального, економічного та санітарно-епідеміологічного характеру, які неможливо вирішити без здійснення комплексних заходів.

Софія присвятила вивченню цього питання свій проєкт «Довкілля – це наше життя». Коментуючи слайди, Софія розповіла про важкий екологічний стан озера Сасик в Одеській області, наслідки втрачання людей та сусідства з лиманами.
Як повідомляє на своєму сайті Одеська обласна рада, створення Дунай-Дністровської зрошувальної системи (ДДЗС) на базі перетворення морського лиману Сасик стало причиною негативної екологічної трансформації і виникнення гострих та невирішуваних традиційними методами економічних, екологічних, соціальних проблем та конфліктів.

Нагадаємо, озеро Сасик створено на місці колишнього солоного лиману Сасик, внаслідок відокремлення його дамбою від Чорного моря і з’єднання каналом з Дунаєм. Озеро входить до складу Дунай-Дністровської зрошувальної системи (ДДЗС), будівництво якої здійснювалось у 1976 – 1991 роках.

Нагадаємо також, що в 2009 році Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України здійснив науково-дослідницьку роботу «Поліпшення екологічного стану озера Сасик» за участі 9 провідних науково-дослідницьких та проектних організацій України. Висновок цього дослідження однозначний: економіко-екологічні та соціально-економічні перспективи розвитку району Сасика можуть бути реалізовані лише за умови повернення його в природний стан – морський лиман. Для поліпшення екологічного стану Сасика необхідно відновити його генетичний зв’язок з Чорним морем шляхом роздамбування.
Щоб надалі мати змогу використовувати природно-ресурсний потенціал Сасика як морського лиману, потрібно визначити пріоритети та регламент його використання. Для цього потрібно визначити доцільність, форми, проєкти інноваційного розвитку системи зрошення в Придунайському регіоні й вирішити питання водопостачання населення.

2010 року розпочала роботу Міжвідомча комісія з вирішення питання доцільності ліквідації дамби на озері Сасик. До 2011 року комісія мала на меті напрацювати пропозиції щодо доцільності приведення озера Сасик до стану морського лиману. Для цього учасники комісії звернутися до Кабінету Міністрів України. Від Кабміну комісія очікувала, що він надасть доручення НАН України систематизовувати звіти наукових установ, в тому числі і напрацювань Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України та Українського НДІ екологічних проблем, але до цього часу відповідне рішення не реалізовано.

functional photo

Наприкінці квітня вийде в світ нова збірка есеїв публіциста, перекладача та поета Андрія Бондаря «Ласощі для Медора». Під однією обкладинкою зібрано 56 есеїв, написаних автором упродовж 2017–2020 років: про літературу, єдність, Голодомор, венеційські канали та чужих (і?) своїх, пандемію, війну, а також пошуки порозуміння. Герої короткої прози Андрія Бондаря – випадкові перехожі та близькі люди, історії – несподівані, а подекуди пронесені через десятиліття, рефлексії – часом болісні та важкі, та зрештою у кожному з них – життя в найрізноманітніших його відтінках.

Есеї у збірці «Ласощі для Медора» є способом досліджувати і осмислювати світ через власну систему цінностей і досвіду. За інтелектуальним роздумом прозирає відвертість. У формі короткої прози ховаються глибші сенси й часом несподівані висновки: порожнечу можна наповнити, визначення «падіння з висоти власного зросту» може стосуватися не лише травмування тіла, але й морального падіння, яке завжди відбувається з висоти власної етичної конструкції, а втрати згодом можуть обернутися набутками, варто лише поглянути на них під іншим кутом зору.
 
«Ласощі для Медора» – есеїстичний хронопис окремої людської одиниці в окремо взятий період часу. Хоч тексти цієї книжки писалися послідовно, крок за кроком, все ж тематично вона не позбавлена певної хаотичности, а добра половина есеїв здається цілком випадково народженою. Думаю, в цій принагідності й випадковості криється головний сенс есеїстики взагалі і цієї книжки зокрема. Водночас, мабуть, варто згадати й про те, що її міг написати тільки я – для власного задоволення, інтелектуальної забави та ментального порятунку в непростий для мене час. Ці тексти теж є своєрідною боротьбою із застійними явищами у власному творчому житті. А форма есею, на щастя, завжди дозволяє розворушити ту зону людського «я», яка реагує на реальність і мислить про неї розповідає про книгу автор, Андрій Бондар– «Ласощі для Медора» – книжка відбитків, в якій головна метафора, схована в назві, сигналізує про самопоїдання вигаданих або взятих на озброєння сенсів, без яких у житті можна було б і обійтися. Але я з якихось причин їх вивів на яв».
 
Більшість з есеїв, що увійшли до збірки, були у різний час опубліковані на сайті видання «Збруч»Художнє оформлення книги виконала Тетяна Омельченко.
 
Андрій Бондар – український поет, публіцист, перекладачавтор книг «Морквяний лід», «І тим, що в гробах», «Церебро» (Книга року BBC у номінації «Есеїстика», 2018). У його перекладі українською світ побачили книги  «Дядько Мрожек не припиняє чесати язиком», «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині», «Транс-Атлантик», «Як нагодувати диктатора» та ін. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (1997), учасник пан-європейського проекту Literaturexpress Europe (2000), стипендіат Міністра культури Республіки Польща (стипендія Gaude Polonia, 2003), стипендіат програми Homines Urbani (Краків, 2004), учасник фестивалю Poetry International (Роттердам, 2005).
 
За інф.: «ВСЛ»
 

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

functional photo
Про святкування у школах Шевченківського, Подільського, Оболонського, Дніпровського, Печерського, Солом’янського районів столиці: СЗШ №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10.
 
Середня загальноосвітня школа №1 разом із Управлінням освіти Шевченківської РДА відмітили ювілей Лесі Українки 25 лютого проєктом «Леся Українка. На шляху до жіночої сили». Про це на сторінці школи повідомила Вікторія Пухальська, заступниця директора з виховної роботи, учителька історії. У дописі освітянка розповіла про враження учнів 11-А класу, які разом із учителькою української мови та літератури Вірою Василенко відвідали балет «Лісова пісня» в Національній опері України.
 
functional photo

Учні 11-А класу разом із учителькою української мови та літератури Вірою Василенко відвідали балет «Лісова пісня» в Національній опері України. Фото: завуч із виховної роботи Вікторія Пухальська

Спеціалізована школа №2 ім. Д. Карбишева у Подільському районі Києва запросила своїх учнів-технарів долучитися до Міжнародного Інтернет-флешмобу «Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає…», який оголосив НДЦ «Інститут досліджень української діаспори імені професора Любомира Винара» у співпраці з факультетом міжнародних відносин та Науковим товариством студентів та аспірантів імені Олександра Оглоблина, молодіжною секцією Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин Національного університету «Острозька академія». До участі в заході запросили здобувачів освіти закладів загальної середньої та позашкільної освіти України, українську молодь у діаспорі. Щоб долучитись до події, учасники в соціальній мережі Facebook мали опублікувати відеоролик на вибір із декламуванням поезії Лесі Українки та позначити хештеги #idudnauoa #lesiaukrainka150, а також заповнити онлайн-заявку за покликанням задля реєстрації участі в флешмобі та надання даних для видачі сертифікату учасника. Інтернет-флешмоб тривав до 20 лютого, переможців оголосили 25 лютого на офіційному сайті НДЦ «Інститут досліджень української діаспори імені професора Любомира Винара». Загалом в онлайн-події взяли участь 1920 учасників – дітей, молодих осіб та організацій та 1840 представників педагогічної спільноти. Географія заходу представлена 17 країнами світу. Серед переможців є кияни, учні Технічного ліцею Артем Немченко, Аліса Дідківська, Дарина Романенко, В’ячеслав Бондаренко.

functional photo

Учні 3-Г класу під керівництвом учительки мови та літератури Олени Біляк у столичній СЗШ №3 підготували творчий проєкт «Весна Лесі Українки». Також відео із декламацією віршів мовами народів світу записали учні інших класів школи. Відео можна подивитися на шкільному каналі в Youtube. Крім того, школярі створили галерею малюнків за творами Лесі Українки. 

Середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №4 м. Києва в Дніпровському районі підготувала книжкову виставку та інформаційні стенди «Наша Леся Українка у 10 цікавих фактах». Учні мають змогу подивитися та почитати будь-яке видання творів Лесі Українки, яке є в шкільній бібліотеці та представлено на виставці. 
 
functional photo

Стенд у СЗШ №4. Фото: фб-сторінка школи

Старшокласники СЗШ №5, що на Печерську, записали та розмістили на офіційній сторінці школи у фейсбук відео читання віршів Лесі Українки. Проєкт виділився з-поміж інших якісною відеороботою та сумлінним підходом до декламації. Судячи з учнівського вибору, вірш Contra spem spero серед підлітків цієї школи є найбільш популярним.

functional photo

Учні СЗШ №7 на Солом’янці взяли участь у міжнародному флешмобі #GlobalLesyaUkrainka2021 . Запис декламації віршів Анастасії Грицай з 4-А класу можна подивитися на шкільному каналі в Youtube. Також 25 лютого до Всеукраїнського флешмобу приєдналися учні 2-А класу цієї школи.

СЗШ №8 на Оболоні 18 лютого вже втретє провела щорічний Фестиваль освітніх практик «АТЕСТАЦІЯ_ОК». Його методичний дискурс загальнокультурної компетенстности цього року був присвячений 150-річчю Лесі Українки та питанням творчого досвіду родини Косачів. Учителі школи поділилися ефективним використанням інформаційних технологій в нових умовах освітньої діяльності – працювали над питаннями розширення загальнокультурного світогляду. У цьому році колектив школи № 8 працює над проектом «Обдарованість родини Драгоманових – Косачів». Проєкт має презентувати приклад європейського стилю виховання з урахуванням національних традицій. 

functional photo

Учні 1-Б класу СЗШ №9 разом з учителькою Любов’ю Ковальчук та асистенткою вчительки Юлією Маншиліною свято з нагоди відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки провели в читальному залі школи. Діти дізналися цікавих фактів із біографії відомої громадської діячки та драматургині, декламували найвідоміші вірші видатної української письменниці.
 
2-Б клас разом із учителькою Мартою Катрій на уроці поринув у час, коли жила видатна українка. Діти здійснили віртуальну подорож до музею «Становлення української нації» та розглянули 3d фігуру Лесі Українки; створили асоціативний кущ; розгадали філворди. Застосовуючи математичні вирази, учні дізналися, які слова ввела Леся Українка до словника української мови. Ще діти довідалися, що в Україні відзняли анімаційний фільм «Мавка. Лісова пісня», і його прем’єра приурочена до 150-річного ювілею Лесі Українки. Довгоочікувані нагороди отримали учні, які брали участь у VII Всеукраїнському фестивалі-конкурсі учнівської та студентської творчості імені Марії Фішер «Змагаймось за нове життя!», присвяченому Лесі Українці.
 
functional photo
 
У 3-Г класі під керівництвом Юлії Ведмеденко відбувся виховний захід, присвячений дню народження поетеси. Учні згадали життєвий шлях і творчість письменниці, переглянули відеофільми. На заході був проведений конкурс читців віршів Лесі Українки. Діти інсценізували вірш «Мамо, іде вже зима». Відбулася цікава вікторина «Що ми знаємо про Лесю Українку?». Разом із тим, у цей день учні познайомитися з технологією QR-кодування. Кожний QR-код містив певну інформацію про поетесу. У виконанні дівчаток класу звучала колискова на слова Лесі Українки «Місяць ясненький».
 
functional photo

Учні СЗШ№9 читають вірші Лесі Українки. Фото: фейсбук-сторінка СЗШ№9

У 10-й СЗШ, що на Подолі, учні 8-9 класів презентували вірш Contra spem spero! виконаний українською, англійською, чешською, польською, турецькою, білоруською мовами. А учениця 8-А класу Діана Дядюра прочитала вірш Tears of pearls. А в 3-А класі діти презентували проєктну роботу «Поезія – це сила чарівна, що музикою серце надихає». Діти вивчали вірші поетеси, дізналися про її життя та діяльність. На уроці було використано елементи ейдетики.

functional photo

На уроці, присвяченому ювілею Лесі Українки. Третьокласники СЗШ №10. Фото: сторінка школи в фейсбук

У 5-А класі відбувся урок української мови, присвячений ювілею, а в 5- Б – конкурс читців поезій Лесі Українки. Учениця 6-А класу Іванна Тростогон підготувала відеороботу з декламацією віршів письменниці. 

 
functional photo

П’ятикласники на уроці, присвяченому ювілею Лесі Українки. Фото: сторінка школи на фейсбук

Як святкували у школах Подільського, Оболонського, Солом’янського, Святошинського, Голосіївського районів столиці: СЗШ №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20.
 

Оновлюється.

Запрошуємо учнів та учителів шкіл, які взяли участь у святкуванні ювілею Лесі Українки, надсилати свої враження, історії та фото про заходи, у яких ви взяли участь у вашій школі, на редакційну електронну пошту. Редакція підготує та опублікує цікаву інформацію!

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!
functional photo
Днями розпочав роботу проєкт «Праведники народів світу. Україна», який містить базову інформацію про Праведників народів світу по українському списку. Його створили Об’єднана єврейська община України разом із Українським інститутом дослідження Ґолокосту «Ткума». До 1 січня 2020 року в Україні визнано 2569 Праведників.
Ці дані є базою, яка дає можливість розповісти про подвиг українців, які в роки нацистського терору ризикували життям, щоб урятувати євреїв. Ситуації, у яких неєвреї рятували євреїв від нацистів, були пережиті людьми в різних містах України, пам’ять про це передавалася в родинах, у вусних та письмових свідоцтвах і є збережена.
У базі на момент запуску для 121 Праведника вже додані історії врятування й біографічні дані. Проце додавання такої інформації є постійним. Упорядники бази поставили перед собою задачу зібрати максимально повні біографічні дані про кожного Праведника. Тому закликають ділитися цією інформацією про Праведників народів світу всіх, у кого вона є. Ця інформація може бути представлена у вигляді фотоматеріалів, вусних, письмових свідоцтв тощо. Дані будуть перевірені й після цього додані на сайт.

Коли євреї Європи були приречені нацистами на неминучу загибель, знайшлися ті люди, які, ризикуючи власним життям та життями своїх рідних, наважувалися надавати євреям допомогу та порятунок – керуючись лише почуттям милосердя і не вимагаючи нічого натомість. Шануючи цей подвиг людяності та безкорисливої жертовності, Держава Ізраїль нагороджує таких рятівників почесним званням Праведників народів світу.

Звання з 1963 року присвоюється Мемориалом Яд Вашем у Єрусалимі неєвреям, які в роки Ґолокосту урятовували євреїв, ризикуючи життям. Назва походить від релігійного визначення, яким в юдаїзмі позначають неєвреїв, які додержуються основних 7 законів синів Ноя.

 

functional photo

ТНМК на передодні новорічних свят випустили нову аудіоказку про продовження пригод Василя Гупала. Текст і голос Триндуна – від Фоззі, запис, продакшн та голос Гупала – від Фагота, графічний луп – від Сашка Даниленка. 

Чому знову Гупало? Цей супергерой нас досі тримає. Й не відпускає від себе. А самоізоляція та велика кількість часу – гарна нагода, щоби спробувати зробити щось нове, незвичне та експериментальне, – кажуть артисти ТНМК.    

Музиканти пропонують слухати казку разом із дітьми, особливо під час карантину. 

І нехай карантин зникне, як вороги Василя. Все одно добро… А далі ви самі знаєте! – упевнюють творці. 

Omar and Us movie
read the text in English
18 грудня, у Міжнародний день мігранта, відбудеться Міжнародний фестиваль фільмів про міграцію. На фестивалі продемонструють фільм «Омар і ми» режисерки Марини Ер Горбач, випускниці Київського національного університету театру, кiно і телебачення іменi І. К. Карпенка-Карого, яка живе й працює в Туреччині. Професійні актори Тадж Шер Якуб та Хала Алсаяснех, які знялися в ролях Омара та Марії, самі є біженцями з Сирії. Показ організують IOM Ukraine та United Nations in Ukraine.

Фабула фільму – несподівана зустріч Ісмета, колишнього військового, який нещодавно повернувся зі служби в турецькій армії, де був командувачем берегової охорони на морському кордоні, із біженцями Омаром та Марією, яка стає для літньої людини непростим досвідом: адже він, як і більшість людей, має власні погляди та упередження.

Фільм «Омар і ми» отримав нагороди кінофестивалів у Туреччині, Франції, Німеччині, Португалії, Ізраїлі, Індії, Аргентині, Болгарії, Румунії, Польщі та США.

Охочих подивитися фільм, який демонструватиметься з англійськими та українськими субтитрами, організатори просять зареєструватися за посиланням до 14:00 18 грудня: https://bit.ly/кіно2020 . Показ відбудеться з 18:00 до 20:00.
 
functional photo

22 листопада Кіноклуб Національного університету «Києво-Могилянська академія» спільно з Довженко-Центром, кіностудією Укркінохроніка та Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays UA запрошує відзначити День народження найвідомішого могилянця — мандрівного філософа-містика Григорія Сковороди й подивитися онлайн-показ документального фільму «Відкрий себе» режисера Ролана Сергієнка (Укркінохроніка, 1972). 

Фільм «Відкрий себе» – філософське есе, яке за допомогою візуальних метафор передає ключову ідею етики Сковороди – необхідність самопізнання. Фільм був заборонений і вийшов на екрани лише в часи перебудови. 22 листопада 2020 року ви побачите повну, 37-хвилинну, версію фільму «Відкрий себе» в новій режисерській редакції 1994 року.

Після онлайн-показу можна долучитися до дискусії за участю могилянських знавців філософії Сковороди: Марини Ткачук – декана факультету гуманітарних наук, професорки кафедри філософії та релігієзнавства,  дослідниці історії академічної філософії в Україні, авторки чисельних праць з історії Києво-Могилянської та Київської духовної академій; Лесі Довгої – професорки кафедри культурології, авторки монографії «Система цінностей в українській культурі XVII ст.»; Ірини Бондаревської – професорки кафедри філософії та релігієзнавства, авторки монографії «Парадоксальність естетичного в українській культурі XVII – XVIIІ ст.»; Сергія Головащенка – професора кафедри філософії та релігієзнавства, співавтора документального фільму «Таємничий Сковорода».

Фільм «Відкрий себе» та його обговорення будуть транслюватися у відкритому режимі у віртуальному кінозалі Могилянського кіноклубу. Ті, хто хочуть долучитись до обговорення фільму, мають пройти онлайн-реєстрацію у переддень показу. Запрошення до реєстрації та інструкцію щодо того, як потрапити до віртуального кінозалу Могилянського кіноклубу, буде опубліковано 20 листопада 2020 року на Facebook-сторінці Могилянського кіноклубу. Початок показу фільму – 18.30.

Нагадаємо, Могилянський кіноклуб був заснований у жовтні 1994 року. Як осередок, що об’єднує довкола себе поціновувачів кіно, Могилянський кіноклуб проводить некомерційні кінопокази, організовує дискусії та творчі зустрічі. За більш ніж чверть століття своєї роботи Могилянський кіноклуб став відомим не лише в Києві, а й в усій країні.

За інф. Довженко-Центру

functional photo

За місяць до Нового року в Національному цирку України стартував 60-й ювілейний сезон. Йому передував довгий карантинний період, проте артисти підготували для глядачів свою традиційну циркову програму «День народження. Свято цирку» та інтерактивне шоу «Ecolibrum» за участю циркових та коміків театру MIMIRICHI.

– Ми робимо виклик суспільству, майбутньому глядачеві – ми відкриваємося двома програмами, але одна програма якраз є альтернативою іншій програмі, – сказав генеральний директор Цирку Владислав Корнієнко.

За словами головного менеджера Національного цирку, профілактичні заходи боротьби з поширенням коронавірусу, все ж таки, у приоритеті. Він повідомив, що глядачі сидітимуть у шаховому порядку з дотриманням дистанції. Квитки продаватимуться в такій кількості, аби наповненість цирку не перевищувала 50% місць.

Дмитро Вісков, головний режисер-постановник програми «Ecolibrum», визначив це як експеримент. За словами Дмитра, слово ecolibrum слід розуміти як «екологічний крок руху вперед», і мета програми – розповісти людям, чому потрібно думати про екологію та сортувати сміття.

– Разом з театром MIMIRICHI, з яким ми розробили цей проект, ми подаємо його у веселій формі через жарт, – повідомив Дмитро Вісков і додав, що в цій програмі буде задіяно понад 70 осіб.

Вероніка Гумарова, головна режисерка Національного Цирку, розповіла, що має намір зберегти класичні, традиційні підходи до циркового мистецтва. Зокрема, зберігається програма «День народження. Свято цирку», яка має традиційний формат. У ній глядач побачить номери в класичних українських циркових жанрах: гімнастика, еквілібристика, акробатика, повітряні жанри, клоунада і, звичайно, дресура. Режисер додала, що програма розрахована на смаки малечі і дорослих.

Нагадаємо, до 2007 року Київський Цирк понад 40 років очолював Борис Заєць. З 1964 року він був головним режисером, з 1976 до останнього дня – головним режисером і директором. Усі програми, які бачили кияни та гості столиці від 60-х, створювалися під керівництвом та режисурою Бориса Михайловича.

За інф.: PR Національного Цирку

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах!

functional photo
У Довженко-Центрі триває VianFest. Фестиваль, присвячений 100-річчю Бориса Віана – поета, романіста, автора пісень, джазового трубача, інженера та винахідника, стартував у понеділок. Усі фільми демонструються французькою мовою з українськими субтитрами для глядачів 16 плюс.

У понеділок, 26 жовтня, відбувся показ фільму «Шумовиння днів» (L’écume des jours, 1968). Це перша екранізація найвідомішого роману майстра абсурду та містифікації Бориса Віана. Романтична історія Коліна та Хлої в барвистому сюрреалістичному світі, де з людей проростають квіти, а кімнати можуть самі змінювати розмір.

У вівторок, 27 жовтня, глядачі подивилися стрічку «Я прийду плюнути на ваші могили» (J’irai cracher sur vos tombes, 1959). Стильний французький нуар знятий за «проклятим» бестселером Віана «Я прийду плюнути на ваші могили» режисера Мішеля Ґаста. На прем’єрному сеансі саме цього фільму у письменника зупинилося серце. Джо Грант прагне помститися провінційним расистам за вбивство свого брата. Для цього він приїздить в маленьке містечко, де ніхто не здогадується про його наміри.

У середу, 28 жовтня, на екрані – «Прекрасний вік» (Le Bel âge, 1960). Останньою роллю Бориса Віана в кіно стала роль буржуа Бориса в фільмі його друга П’єра Каста «Прекрасний вік». Стрічка доповнює коротку акторську фільмографію Віана, де самобутня пластика та персональна харизма письменника проявилася не гірше за його тексти. За сюжетом, молодий денді Жак, який переживає гіркий розрив з Александрою, вирушає з друзями за місто. Проте спогади про стосунки наздоганяють його під час відпочинку.

У четвертий день фесту, у четвер, 29 жовтня, можна подивитися українську прем’єру захопливої документальної оповіді про відносини Бориса Віана та кінематографу – «Кіно Бориса Віана» (Le cinéma de Boris Vian, 2010). У фільмі використано кадри з рідкісних ранніх фільмів Віана-актора, де завдяки своїй нетиповій зовнішності письменник зображав то вампіра, то готичного кардинала. Документальна стрічка оповідає про вплив модерністської прози Бориса Віана на європейське кіно.

За інф.: Довженко-Центр

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах!

У Києві відкриють Музей Кіно || 12 вересня, Довженко-Центр

longread || Іван Козленко: «90-ті роки – це не морок і тінь. Відбувалися експерименти, новаторські речі»

functional photo

У різних містах України під час місцевих виборів, перший тур яких відбувся в неділю, 25 жовтня, у політичній агітації на користь деяких посадовців брали участь школярі. У Києві журналістка Яна Супоровська повідомила в поліцію про те, що опитування від президента Володимира Зеленського на одній з дільниць проводять неповнолітні дівчата. 

«Дівчата кажуть, їм у інстаграмі замовили», – написала журналістка в твіттері. Вона додала, що виявилося, що дівчатам по 16 років. За її словами, спочатку агітаторки заховалися за школу, кинувши пакети з листками опитування, але потім підлітків умовили піти додому. 

Як повідомило Суспільне, у Черкасах на «опитуванні Зеленського» біля виборчої дільниці в Першій міській гімназії помітили 16-річного хлопця. Він сказав журналістам, що ні до чого не закликає, а «лише пояснює, коли до нього підходять».

Подібна ситуація – й у місті Костопіль на Рівненщині: там до «опитування Зеленського» залучили 14-річну дитину. Інформація про це надійшла від депутатки ВР Ірини Геращенко. Згодом ці дані підтвердила поліція регіону, повідомивши, що провела бесіду з матір’ю підлітка.

functional photo

Фото: з Facebook-сторінки Ірини Геращенко

Омбудсменка Людмила Денісова на сторінці у фейсбуці дала роз’яснення щодо правомірності участі дітей в опитуванні. Вона запропонувала розглядати участь підлітків у проведенні «опитування Зеленського» як волонтерську діяльність. Адже президент заявляв, що ті, хто проводитимуть його опитування на місцевих виборах, будуть волонтерами.

Пані Денісова нагадує, що відповідно до статті 7 Закону України «Про волонтерську діяльність» волонтер – фізична особа, яка добровільно здійснює соціально спрямовану неприбуткову діяльність шляхом надання волонтерської допомоги. Волонтерами можуть стати громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які є дієздатними. Особи віком від 14 до 18 років здійснюють волонтерську діяльність за згодою батьків (усиновлювачів), прийомних батьків, батьків-вихователів або піклувальника. Проте вони не можуть надавати волонтерську допомогу Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, правоохоронним органам, органам державної влади під час дії особливого періоду, правових режимів надзвичайного чи воєнного стану, проведення антитерористичної операції тощо; у здійсненні нагляду за засудженими, а також у медичних закладах. Згідно із законом, волонтерська діяльність є формою благодійної діяльності.

Тож, за словами пані Денисової, участь неповнолітніх дітей у волонтерстві правомірна, якщо згода на неї дана батьками або іншими законними представниками дитини, а сама волонтерська допомога є добровільною та безоплатною.

Нагадаємо: 6 вересня у Харкові біля одного з агітаційних наметів містяни зустріли школярку років восьми, яка здійснювала передвиборчу агітацію – була вбрана в агітаційний одяг і роздавала агітаційні матеріали. Містяни і журналісти звернули на це увагу і зафіксували, тому залучення дитини до передвиборчої агітації є протиправною дією.

Нагадаємо також: 22 жовтня відомий політичний блогер Вадим Фульмахт на своїй сторінці у фейсбуці розповів про маленьких дітей, які роздавали листівки однієї з партій перехожим.

Зауважимо: за українським законодавством не можна залучати дітей до політичної агітації. Мають право агітувати тільки ті, кому вже є 18 років. Побачити задіяними в агітації неповнолітніх дітей та школярів – привід звернутися до поліції.     

Фото: twitter YanaSuporovska   

Наш коментар: інформація для батьків
У мережі перед місцевими виборами в жовтні цього року на сторінках місцевих політичних діячів з’являються фото і відео дітей середнього шкільного віку, які ніби-то добровільно займаються волонтерством чи просто справами, корисними для суспільства. Соціальна активність школярів, особливо, за їхньої ініціативи – це чудово. Проте одна справа – коли дитина з друзями розсортувала в дворі сміття, посадила дерево чи розвісила годівнички, з вашої згоди й урахувавши інтереси інших жителів. Інша – коли фото та відео цієї діяльності дітей використовують місцеві політики у передвиборчій агітації. Звертаємо увагу батьків: перед тим, як дати згоду на участь дитини у добрих справах чи волонтерських проєктах напереродні або під час виборів, пересвідчіться, що фото, відео, інші матеріали, у яких фігурує ваша дитина, не будуть використані в інтересах когось із депутатів, їхніх помічників тощо. Пряме чи побічне використання ситуації, зафіксованої на таких фото чи відео, на сторінках депутатів, їхніх помічників чи агітаторів є інструментом системи їхніх зв’язків із громадськістю й здійснюється з конкретною метою і в їхніх інтересах. Перш ніж давати дитині згоду на залучення до подібних активностей, принаймні, пересвідчуйтеся, чи не використовують вашу дитину в передвиборчій агітації (тільки з 18 років), чи законна її участь у волонтерській діяльності за віком (з 14 років за згоди батьків), і чи збігаються інтереси ось цих місцевих політиків з вашими та з інтересами дитини.

Про доцільність та законність участі школярів у різних формах політичної агітації далі буде.

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах!

functional photo
Зустріч реперки та акторки відбулася минулого тижня на блогерській Pink Sparkle Party. Alyona Alyona дотрималася дрес-коду: вбралася в бузкову худі, рожеві лосіни в стилі 90-х та білі кросівки. Клубна вечірка не обійшлася без гарного торту, об’єктивів фотокамер і талановитих друзів іменниці: Jerry Heil, Вадима Красноокого з Mad Heads, Жана Гріцфельда, Лери Дідковської з Open Kids, Арті Жівченка з DSIDE BAND, Ulianа Royce, Олега Машуковського, Насті Захандревич і Саші Кузьменко, акторів Анни Трінчер, Вероніки Лук’яненко, Олега Виговського та Маші Кондратенко.

Іра Кудашова працювала в українських серіалах «Школа», «Евродиректор», «Київська зірка», «Родинні зв’язки», «Нове життя Василини Павлівни», фільмах «В чорній, чорній кімнаті», «Казкова секта», «Інший Франко» і продовжує акторську кар’єру. 

functional photo

За інф.: PR акторки

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

interview || «За мотивами моєї власної історії» || Режисер Альона Алимова – про новий фільм «Цабр» і подорожі Ізраїлем

Булінг у школі || Актор Даниіл Каменський: «Мені казали: ти нічого не зможеш, нічого не досягнеш, ти взагалі слабкий, та хто ти такий узагалі…»

functional photo
Книга «Знай свої права (і заявляй про них)» вийде в світ як результат співавторства акторки Анжеліни Джолі та адвокатині з прав дитини, однієї з авторок Конвенції ООН про права дитини Джеральдін ван Бюрен у проєкті організації Amnesty International. У новій книзі йтиметься не тільки про права, але й про те, як їх оберігати й реалізовувати, незалежно від обставин і місця проживання. Книгу вперше опублікують у вересні 2021 у Британії. 

Ідея створити видання виникла через спільне занепокоєння авторів тим, що діти та дорослі часто не поінформовані про власні права, а тому залишаються беззахисними під час їх порушення. Власне, видання з’явиться в часи, коли діти беруть участь у безпрецедентних молодіжних протестах по всьому світі: на вулиці та онлайн, проти кліматичної кризи, расизму, гендерної нерівності та інших глобальних проблем.

–  Сьогодні молоді люди готові змінювати світ. Але на їхньому шляху стоять дезінформація дорослих, недостатня обізнаність про права та незнання того, як застосовувати ці права у власних країнах і обставинах. Ми маємо розширити їхні можливості та надати їм інструменти для посилення боротьби. Amnesty, Джеральдін і я сподіваємося передати ці книги у руки молодих людей, аби ті могли носити їх з собою та використовувати. Ці книги мають не просто інформувати, але й активізовувати і захищати там, де це необхідно», — повідомила Анджеліна Джолі.

Книга зацікавить тінейджерів від 13 років і розповідатиме про основні групи прав та шляхи їх застосування у реальному світі щодо таких питань як свобода слова, гендерна та расова рівність, здоров‘я, клімат та стале довкілля. Кожна група прав ілюструється реальними історіями дітей-активістів з усього світу та супроводжується їхніми словами. У виданні йтиметься про те, як можна претендувати на власні права: через агітацію та протестування, освіту і самоосвіту, орієнтацію у законодавстві та боротьбу з несправедливістю вдома, у школі чи у громаді, на національному та міжнародному рівнях.

– У Австралії були викрадені покоління дітей і уряд досі забирає дітей корінного населення у їхніх батьків. Ця історія боротьби та протистояння живе у нас. Вона тече у наших жилах. Ми маємо вивчати свої права у школі і вдома і ділитися з усіма тим, що продовжує відбуватися з такими дітьми, як ми. Ми повинні знати наші права, аби мати можливість боротися за краще майбутнє, – сказав 14-річний Дуан, представник корінного населення Арренте та Гаррва з Австралії, історія якого згадується у книзі. 

Нік Паркер, видавець та голова департаменту з літературних зв‘язків Amnesty International, відмітив, що проєкт створення цієї книги є необхідним, тому що Конвенція ООН про права дитини надала дітям унікальний набір прав.

За інф.: Amnesty International

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

functional photo

functional photoІгор Забудський, співак, актор, режиссер, саундпродюсер, автор пісень та віршів, опублікував новий трек «Резонанс». Проте Забудський у тренді не тільки з фанк-треком: минулого тижня він виступив з міні-концертом-перформенсом на Контрактовій Площі в Києві. Вийшло мейнстрімно, бо зараз із такими міні-концертами виходять до своїх слухачів музиканти усього світу: і в Америці, і в Європі, і в Києві, як бачиш, теж. 

«Карантин, мітинги, осінь… така половина 2020 року, але ніхто не відміняв гарного настрою та крутой фанкової музики. Усередині мене неймовірно зростає шалене бажання виконати «Резонанс» зі сцени з гуртом з 8-10 музикантів. Сподіваюся, що скоро так і буде, вірю в швидке закінчення карантину», – написав музикант на своїй сторінці у соцмережі про новий трек. За чудовий вокал автор подякував співачці Галині Шкоді. Власне, відродити фанк в Україні – це, за словами Ігоря, одна з найбільших його амбіцій наразі. Такий фанк, щоб як у 70-х.

Нагадаємо, у вересні Ігор Забудський презентував акустичний альбом. 

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

functional photo

Цього року Міжнародний кінофестиваль «Відкрита ніч», який називає нові імена в кіно, відмітив гран-прі стрічки «Шпілі-Вілі» режисера Івана Шохи та «Зловмисник» Валерія Шевченка. А в жовтні команда фестивалю презентує новий проєкт – «Зоряний прискорювач». Про це повідомив Президент та арт-директор фестивалю Михайло Іллєнко.

Цьогоріч на конкурс «Відкритої Ночі» було подано 94 стрічки – чимало, зважаючи на майже повної відсутності зйомок у березні – травні через карантинні умови. До офіційної програми фестивалю 2020 року увійшли конкурсні і позаконкурсні програми, складені з нових фільмів режисерів-дебютантів і вже відомих митців.   

Фільмам дало оцінку професійне журі, до складу якого увійшли кіно-продюсерка Наталія Лібет, режисер Антоніо Лукіч, актриса Ірина Мак, співзасновниця та виконавча директорка Української Кіноакадемії Анна Мачух, оператор-постановник Вадим Ільков, режисер анімаційного кіно Микита Лиськов, культуролог, арт-менеджер, Генеральний директор Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко. За підсумками найкоротшого фестивалю короткометражного кіно було обрано переможців. Нагороди фестивалю «Відкрита ніч. Дубль 23» отримали: Гран-Прі – фільми «Шпілі-Вілі» Івана Шохи та «Зловмисник» Валерія Шевченка. Головний Приз в номінації ігрового кіно – «Зловмисник» режисера Валерія Шевченка. Диплом фестивалю в номінації ігрового кіно – «Шпілі-Вілі» режисера Івана Шохи. Головний Приз в номінації анімаційного кіно – «Прізвище в Кишені» режисера Степана Коваля. Краща операторська робота – «Зловмисник» Валерія Шевченка. Найкраща робота художника – «Тумани» Анастасії Лелюк. Найкраща актриса – «Тумани», Леся Липчук. Найкращий актор – «Зловмисник», Ігор Щербак. Приз Глядацьких Симпатій – фільм «Великдень», режисера Валерія Гриші. Спеціальна відзнака Журі за «Найкращу сцену з домашньою консервацією» – фільм «Великдень» режисера Валерія Гриші. Спеціальна відзнака Журі за «Сміливий політ фантазії» – фільм «Шпілі-Вілі» Івана Шохи. Церемонія нагородження переможців 23-го Дублю Відкритої Ночі відбулася 14 серпня на київському Арт-Причалі.

functional photo

Команда фестивалю «Відкрита Ніч. Дубль 23». Фото: «Відкрита Ніч»

Додатково на церемонії нагородження переможців фестивалю глядачі змогли побачити фільми проекту «Дивись українське», а також спеціальний показ фільму «Анна» (реж. Декель Беренсон), створений у ко-продукції: Ізраїль, Україна, Велика Британія. Світова прем’єра стрічки відбулася 24 травня 2019 року на 72-му Каннському міжнародному кінофестивалі, де вона в основній конкурсній програмі змагалася за Золоту пальмову гілку як найкращий короткометражний фільм. Фільм розповідає про Анну — одиноку матір середнього віку, що мешкає в невеликому промисловому місті на охопленому війною сході України. Вона працює на м’ясопереробному комбінаті, живе в старій занедбаній квартирі та мріє про краще життя для себе і своєї 16-річної доньки.
 
Цього року глядачі фестивалю захопилися ретроспективною програмою «Перші кроки». Карантин дав можливість фестивальній команді здійснити власну ревізію 22 річної історії «Відкритої Ночі». Тому цього року, окрім самих фільмів, команда фестивалю зробила спеціальні інтерв’ю з авторами фільмів, чиї стрічки увійшли до ретроспективи. Ретроспектива представила ранні фільми знакових українських режисерів, що починали свій творчий шлях на «Відкритій ночі».

Михайло Іллєнко, Президент та арт-директор фестивалю, анонсував новий проєкт «Відкритої ночі» – «Зоряний прискорювач». Це інтерактивний архів фестивалю із використанням технології VR. Проект створюється за підтримки Українського культурного фонду, а його презентація відбудеться уже на початку жовтня 2020 року.

Нагадаємо, кінофестиваль «Відкрита Ніч» народився у червні 1997 року як огляд найцікавіших здобутків саме українського кіно. На сьогодні фестиваль є своєрідною лабораторією з перевірки нових ідей для вітчизняних кінематографістів та пошуку молодих талантів, які можуть стати новими обличчями українського і світового кіно.
 
У 2019 році фестиваль отримав фінансову підтримку від Українського культурного фонду та увійшов до Книги рекордів України у категорії «Мистецтво, масові заходи», як захід із найбільшою кількістю офіційних локацій, а саме 100 майданчиків та кількістю глядачів, що одночасно здійснювали перегляд більше 8500 осіб. З 1997 року захід проходить за підтримки Державного агентства України з питань кіно та в партнерстві з Департаментом культури КМДА та комерційними установами. 

Фото: «Відкрита Ніч»

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

functional photo

# vistavka-listivok

26 вересня Музей книги і друкарства України запрошує на відкриття Виставки авторських листівок, яка триватиме до 11 жовтня. На виставці «Авторська листівка» представлені роботи трьох українських художниць: Марини Ващенко з Києва, Катерини Степаніщевої з Києва і Юлії Поліщук з Миколаєва. Відвідувачі виставки зможуть побачити різноманіття тем, матеріалів, стилів цього виду творчості, адже для художника формат листівки – один з найзручніших для проведення творчих експериментів. Листівки на виставці можна буде не лише роздивитися, а й придбати, залишивши собі або ж дорогим людям на добру згадку маленький твір мистецтва.

Листівка – це вайбер минулого, надсилаючи її по світу, люди передавали одне одному зображення та текст. До того ж, інших способів передати ці дані на малі чи великі відстані було небагато, листівка була чи не основним, і цей комунікаційний носій дуже цінувався. 

За зображенням на листівці можна визначити рік її створення, дізнатися про художника, який малював ілюстрацію чи робив фото. Тобто, листівка – це завжди змістовна культурна акція. Листівки популярні і зараз, у часи смартфонів: дуже прикольно надіслати друзям у Київ паперове зображення з Балі чи Австралії, щоб вони знайшли такий артефакт у поштовій скриньці.

Жанр авторської листівки в Україні наразі активно розвивається. Художники створюють унікальні за стилем листівки та друкують їх невеличкими накладами. Це робиться, щоб листівка набула ще більшої ексклюзивності від початку її створення. Адже вірогідність двічі отримати однакову авторську листівку мала. Крім того, друкована листівка – найбільш демократичний вид мистецтва. Це один з найкращих способів придбати самодостатній твір графічного мистецтва за ціною, доступною більшості.

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

functional photo

21 липня українські письменники-шістдесятники зустрілися в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого – згадували свого колегу, відомого педагога й правозахисника-дисидента Михайла Гориня. Михайло Слабошпицький, Дмитро Павличко, Богдан Горинь та інші розповіли про формування свого публіцистичного та суспільно-політичного досвіду та загалом про процеси українського визвольного руху, свідками яких вони стали в ХХ столітті. Захід до 90-річчя від дня народження пана Михайла – круглий стіл «Здобутки і перспективи» – організували співробітники бібліотеки, Музею шістдесятництва і Українського товариства політв’язнів та репресованих.  

Скільки б російські чиновники не намагалися представити ситуацію з набуттям українцями державності так, ніби тут вся справа – саме в Біловезькій угоді, їхня пропаганда не може перекреслити процес українського визвольного руху, який тривав століттями. Навряд чи Біловезька угода мала б сенс у 1991 році, якби до цього, протягом усього ХХ століття, до українського державотворення не долучалася б українська інтелігенція, постраждала в справі СВУ, а потім – шістдесятники, рухівці, дисиденти, численні українські політв’язні російських таборів.

Усі ці люди – численні імена з підручників української літератури ХХ століття, які ввійшли в історію під тегом #шістдесятники – творили сучасну українську культуру. Від елементарного культурного щабля – вихованості – в сільських, обласних школах до видатних літературних і соціально-політичних проєктів, які знайомили світ із сучасними українцями, ставили українське світосприйняття на рівні найрозвинутіших культур світу.     

Михайло Горинь долучився до цього дуже масштабно: він був психологом, педагогом, інтелектуалом, ученим, публіцистом, автором книг «Запалити свічу у пітьмі», «Листи з-за грат», «Вибране»; політичним діячем, одним із лідерів українського національно-визвольного руху 60-90-х років, політв’язнем радянських тюрем і концтаборів (1965-71, 1981-87), членом Української Гельсінської групи, співзасновником і головою секретаріату Народного руху України (1989), народним депутатом Верховної Ради України. 

functional photo

Михайло Слабошпицький, Дмитро Павличко, Богдан Горинь згадують шістдесятника Михайла Гориня

Один з тих людей «з шістдесятих», якому судилося «сісти» за свої ідеї, переконання, роботу над культурним і соціально-політичним розвитком, а потім, після звільнення, багато працювати над утвердженням українського державницького руху, над формуванням культурних, соціальних і політичних засад української незалежності. 

Деяким його колегам, друзям, співув’язненим, відомим письменникам і діячам-шістдесятникам зараз – під 90 років. Проте на зустріч пам’яті Михайла Гориня всі вони прийшли, не зважаючи ані на вік, ані на дощову погоду. Усім, хто зібрався в бібліотеці, знамениті українські шістдесятники розповіли про книжки пана Михайла, про його суспільну діяльність і про перебіг його ув’язнень за послідовне «просування» ідей української державності. Михайло Горинь відсидів у 70-х та 80-х, щоб уже на початку 90-х українці здобули свою незалежну державу. Педагог навчив своїм прикладом, «відповів» за свої переконання – і завдяки цьому наразі всі українці можуть безперешкодно розвивати національний державницький процес, свій соціум, мову, культуру, інтелект і, зокрема, свою, українську, педагогіку у власній країні. 

Друзі пана Михайла на зустрічі пригадали один з важливих моментів його діяльності. 21 січня 1990 року Михайло Горинь став ініціатором і співорганізатором одного з наймасштабніших у світовій історії «живого ланцюга», що з’єднав Івано-Франківськ – Стрий – Львів – Тернопіль – Рівне – Житомир – Київ. Якби тоді були соціальні мережі, інформацію про перебіг цієї акції репостили б усі українці. 

Відомі публіцисти-шістдесятники розповіли, як формувалися передумови розформування СРСР і початку функціонування України як самостійної незалежної держави. Адже ці представники української інтелігенції були й свідками, і учасниками цих процесів у 60-х – 90-х роках. І наразі можуть сказати про ціну незалежності для кожного українця, який зараз живе у своїй суверенній державі. Про те, чому взагалі так важливо мати свою державу і в ній бути незалежними й самостійними, як би комусь десь це не подобалося б. Шістдесятники в своїй молодості та в зрілі роки боролися за те, щоб побачити Україну незалежною, і дожили до цих часів. У бібліотеці вони перегортають сторінки книжок і згадують, як переживали свої політичні ув’язнення за ідею звільнення країни. Позіхаючи, вони кажуть, що їхній час спливає, а свою справу вони виконали. 

Зовні, по Хрещатику, несуться рендж ровери, столиця забудовується й оновлюється, українці хазяйнують і думають, як їм жити краще в своєму домі. У своїй хаті своя правда і сила і воля. Хтось після круглого столу розвезе по домівках знаних публіцистів. Там вони, за звичкою, продовжать працювати над книжками, спогадами та перекладами. А ти колись прочитаєш і дізнаєшся багато нового.   

Фото: TeenCorr

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

functional photo

# Фото: Юрій Грязнов

4 липня знаменитий Танок на майдані Конґо виступив на Дарниці, неподалік від парку Перемоги. ТНМК зробив шоу під балконами одного з київських готелів – це дало можливість дотриматися всіх санітарних вимог. Таким чином музиканти задали новий формат виступів і стали його першопрохідцями. 

Танки зіграли повноцінний сольний концерт, презентували три прем’єрних треки, які готують для нової платівки, пригадали старі, що давно не з’являлися в сетлисті. У кожному з номерів готелю, як у ложах театру, розмістилося 4 глядачів. Вони мали змогу слухати музику з балконів. Люди слухали також з парковки та з даху знаменитого дарницького будинку-«напівкола». 

functional photo

Загалом, за словами музикантів, під час самоізоляції вони не сиділи на місці й готували нове шоу, сподіваючись на повернення до нормального концертного життя. 

Фото: Юрій Грязнов, надано прес-службою ТНМК

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

 

 

functional photo
В Україні стартував культурно-мистецький проєкт «Ми в ефірі». Організатори представили його публіці у прес-центрі Національної спілки журналістів України. У рамках цього проєкту діти-митці з інвалідністю стануть телеведучими, а деякі програми за їхньою участю перекладуть на жестову мову. Так дитяча творчість стане доступною всій спільноті українських хлопців та дівчат, які спілкуються жестовою мовою. 

Протягом розвитку проєкту «Ми в ефірі» будуть створені три дитячі пізнавальні телепрограми. У створенні цих програм візьмуть участь понад 30 учасників.  Проєкт представили Тетяна Баранцова – Урядовий уповноважений з прав осіб з інвалідністю, співробітники НСЖУ, батьки дітей-митців з інвалідністю, а також керівник Полтавської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів для глухих дітей Полтавської обласної ради Олена Яковенко, інші фахівці. Проєкт триватиме до 21 серпня 2020 року. 

Інф. та фото: nsju

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

functional photo

Фотографи Валентин Кузан, Григорій Веприк, Сергій Коровайний, Антон Федоров і фотографині Ольга Мурзаєва та Уляна Рудіч створили світлини, які зараз можна подивитися онлайн у фотопроєкті до Дня батька, що відзначається в Україні у третю неділю червня. 19 відомих українських татусів з різних сфер – спортсмени, політики, посадовці, урядовці, співаки та шоумени – узяли участь у зйомках і розповіли про свій досвід виховання та спілкування в родині.

Кожен з них має свою історію, підходи у піклуванні про дітей. Незважаючи на зайнятість, ці батьки знаходять можливість провести зі своєю дитиною час, піклуються про них на рівних з мамами.

Разом із організаторами фотопроєкту про відповідальне батьківство можна знову поміркувати про важливість залучення батька до виховання та піклування про дітей, про необхідність рівномірного розподілу домашніх обов’язків. Про те, що можна робити день у день, щоб у старшому віці не жалкувати про те, що проводили зі своїми дітьми мало часу. Історії татусів записала Юлія Гудошник. Знайти проєкт у мережі можна за тегом #супертатоможе та на сайті.

– Відповідальне батьківство – це не просто сучасний тренд. Це важлива складова забезпечення гендерної рівності задля кращих стосунків у родинах та громадах. Коли тати беруть «декретну» відпустку, виконують свою частину догляду за дітьми та домашніх обов’язків, то і мами здоровіші, вони рідше страждають від депресії і краще переживають
відновлення своєї професійної кар’єри та економічної незалежності. Наприклад, у Швеції кожен тато має 90 днів оплачуваної батьківської відпустки, яка не підлягає передачі. Батькам в Естонії надається 2 тижні оплачуваного часу для налагодження зв’язку зі своєю дитиною. В Україні лише 27% чоловіків користувалися 14-денною відпусткою по догляду за дитиною. Ми у Фонді ООН в галузі народонаселення вважаємо, що відпустка для тата може принести користь усій родині, – сказав Хайме Надаль, Представник Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.

Організатори зазначили, що в Україні ми всі бачимо дещо іншу реальність – таку, де піклування про дітей лежить майже повністю на матерях, а батько часто розглядається виключно як «добувач» та утримувач родини, і цей стереотип потрібно змінити.

– Зараз, попри всю завантаженість із коронавірусом, я стараюся знаходити для доньки Дар’ї час. На вихідних ми катаємося на велосипедах. А ще ходимо вдвох в цукерню попити кави і купити солодощів. Зі мною цукерок можна взяти в рази більше, ніж із мамою. Немає ніяких обмежень, і доньці це подобається, – поділився головний санітарний
лікар, заступник Міністра охорони здоров’я України Віктор Ляшко.

За даними, які наводять організатори проєкту, жінки витрачають на роботу по дому і доглядову працю багато часу, і чоловіки вважають, що їхні партнерки задоволені таким розподілом.

– Бути батьком щодня – це означає любити своїх дітей. Коли ти любиш дітей, коли ставиш їх на рівні з собою і розумієш, що вони продовжать тебе, то і виховуєш їх відповідно. Тоді кожен твій рух, кожен твій вчинок продиктований любов’ю до них. А вже все інше – деталі. Те, як ми прокидаємося, вчимося, гуляємо, робимо зарядку, чистимо зуби чи щось інше – це нюанси. Нюанси, які починаються з любові, – зазначив Тарас Тополя, фронтмен гурту «Антитіла», співак, тато Романа і Марка, який разом із дружиною чекає на третю дитину.

Фото: Соціальний проект Фонду Народонаселення ООН в Україні «Щастя в 4 руки»

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

DJs || Episode 11 || Всесвітньо відомий німецький продюсер і DJ Андре Таннебергер став батьком

functional photo

«Кабінет молодого автора» Національної спілки письменників України повідомив про запуск Всеукраїнського літературного проєкту «Афоризм». У конкурсі можуть узяти участь поети й прозаїки, які готові подати свої роботи українською мовою.

Письменникам пропонують представити на конкурс коротку цитату-афоризм зі своїх текстів – фрагмента вірша, кількох речень із прозового твору. Цитату потрібно оформити в електронному форматі у вигляді вишуканої і наповненої літературним змістом листівки. Щоб подати віжуал на конкурс, автор має відіслати його на електронну адресу lira7@ukr.net, указавши ім’я автора і назву твору. На конкурс один автор може надати від 1 до 5 листівок. Для участі у конкурсі обмежень за віком немає. 

Усі роботи потрібно надіслати до 6 липня 2020 року – одним листом, максимальної якості (не менше 500 Кб!), віжуал-файли мають бути прикріплені в долуці до листа у форматі JPG, коротка (від 500 до 1000 знаків із пробілами) інформація про автора – у вордівському документі, у якому також мають міститися контактні дані: телефон, пошта, посилання на профіль у фейсбуці. У темі листа обов’язково вкажіть: АФОРИЗМ. Заявки, оформлені інакше, ніж указано в умовах, до участі не прийматимуться. 

Обиратимуть переможців – перші три місця – читачі групи «Молоді автори України». Вони проголосують за роботи, які їм сподобаються найбільше. Організатори, у свою чергу, також визначать свої три перші місця.

Конкурсні роботи можна буде подивитися в групі «Кабінету молодого автора НСПУ» у фейсбуці. Добірку з найкращими листівками опублікують на сайті Національної спілки письменників України. Усі переможці отримають дипломи та виготовлений набір листівок із представленими роботами від одного з українських видавництв.

За інф. НСПУ

Фото: Etienne Girardet

functional foto

Команда «Відкритої Ночі» повідомила про подовження дедлайнів подання фільмів на конкурс. Терміни перенесли в зв’язку з карантинною ситуацією, унаслідок якої графіки зйомок змістилися та були перенесені на посткарантинний період, змінилися терміни здачі курсових та дипломних фільмів у студентів кіноінститутів. Тому організатори закликають режисерів поспішати та подавати фільми на фестиваль до 15 червня.

Усі фільми, що братимуть участь у конкурсі, змагатимуться за дві фінансові нагороди. Головна нагорода фестивалю становить 100 000 гривень. Головного переможця фестивалю визначатиме журі. Селекція фільмів до конкурсної програми здійснюється відбірковою комісією, до якої входить програмна дирекція кінофестивалю.

До участі у Конкурсі приймаються ігрові, неігрові та анімаційні стрічки. Конкурсна програма збирає фільми та відео-роботи: україномовні; двомовні (які відображають сучасну, реально існуючу мовну ситуацію); будь-які фільми та відео-роботи українського виробника, за умови, що іншомовні герої фільму дубльовані або озвучені українською мовою. Хронометраж фільмів та відео-робіт не може перевищувати 20 хвилин. Обов’язкова наявність англійських субтитрів. Заповнити онлайн-форму заявки можна на офіційному сайті фестивалю до 15 червня.

До допомоги в створенні фестивального проморолику цього року долучився гурт Dakhabrakha із магічною композицією Sonnet з нового альбому Alambari, оператор Ілля Єгоров, режисерка монтажу Тетяна Дородніцина.

Нагадаємо, з 1997 року захід відбувається за підтримки Державного агентства України з питань кіно. З 2016 року фестиваль отримує фінансову підтримку Київської міської державної адміністрації. 

Нагадаємо також, переможець останнього «Відкрита ніч. Дубль 22» Nikita Liskov отримав Золоту Дзиґу за найкращий анімаційний фільм «Кохання».

За інф. «Відкрита ніч»

Кінофестиваль «Відкрита ніч. Дубль 23» оголосив прийом кінострічок на конкурс

functional photo

В Одеській області, в регіоні дельти Дунаю, поблизу села Орлівка, спеціалісти працюють над відновленням природного водообміну озера Картал із сусідніми озерами та рікою. Щоб відновити озеро, у дамбі , що розділяє озера Картал та Кугурлуй, створили водопропускну споруду. Фахівці впевнені, що це допоможе відновити природний водообмін між озерами на цій ділянці. На наступному етапі робіт влітку розчистять природні протоки, що з’єднують озеро Картал з озером Кагул та річкою Дунай.

На думку експертів, після закінчення цієї роботи водний режим озера Картал буде набагато ближчим до природного, а якість води, продуктивність озера, різноманіття рослинного та тваринного світу покращаться, активніше розвиватиметься екологічний туризм, з’являться умови для комплексного та сталого використання озера, його лук та плавнів.

2020 року спеціалісти з Басейновим управлінням водних ресурсів річок Причорномор’я та нижнього Дунаю, громадської та природоохоронної організацій, що ведуть відновлювальні роботи на озері, розроблять новий план управління водними ресурсами озера Картал. Після відновлення природного водообміну озера фахівці та організації планують розвивати екотуристичну інфраструктуру екопарку, створити екостежки та просувати озеро Картал як привабливу туристичну локацію. Як сподіваються ініціатори відновлення озера та створення екопарку, розвиток екологічного туризму в Одеській області має допомогти місцевим підприємцям та громадам. Також у планах – проведення на озері, у селі Орлівка, етно-екологічного фестивалю.

functional photo

Карта відновлювальних робіт на озері Картал

Нагадаємо, відновлювати озеро Картал, мілководну водойму площею 1550 га в Одеській області, яка входить до «Списку водно-болотних угідь міжнародного значення», розпочали 2016 року – тоді прочистили ряд природних каналів, що ведуть до озера, реконструювали один шлюз та частково відновили заплавні луки. 2017 року на відновленій заплавній території створили екопарк, і завезли до нього з Закарпаття стадо водяних буйволів для посилення природного випасу та приваблення туристів. Зараз в екопарку є 15 цих тварин. Ті, хто захоплюється дослідженнями живої природи, можуть побачити тут коровайку, кучерявого та рожевого пеліканів, малого баклана, колпицю, казарку червоноволу, чаплю жовту та ряд рідкісних рослин. 2019 року територія отримала статус ландшафтного заказника загальнодержавного значення згідно законодавства України.

За даними природоохоронників, у другій половині ХХ століття озеро Картал було відокремлене системою дамб і шлюзів, що сильно порушило природні процеси. Озеро поступово замулювалося й заростало водною рослинністю. У результаті площа відкритої води і глибина озера зменьшилися, а якість води погіршилася, рибні запаси озера вкрай скоротилися, територія стала меньш привабливою для туристів. Наразі відновлювальні роботи проводяться в межах проекту «Відновлення водно-болотних угідь та степів регіону дельти Дунаю» за фінансової підтримки Програми «Ландшафти під загрозою».

functional photo

Роботи з монтажу водопропускної споруди на озері Картал

Що таке rewilding (ревайлдинг)?
Це прогресивний підхід до збереження природи. Мова йде про те, щоб дозволити природі самій піклуватися про себе, щоби природні процеси самі формували землю та море, відновлювали пошкоджені екосистеми та деградовані ландшафти, створювали дикі, більш біорізноманітні місця існування. Фахівці допомагають природі в цьому, відновлюючи правильні природні умови: прибираючи дамби, що стримують ріки, сприяючи відновленню лісу чи повертаючи на природні території види, які існували тут до винищення людиною.

Проєкт «Відновлення водно-болотних угідь і степів регіону дельти Дунаю»

Найбільший проєкт з відновлення природи в Дунайському регіоні. Спеціалісти сподіваються, що він прискорить відновлення природних ландшафтів дельти, їх флори і фауни на площі понад 40 000 гектарів (400 квадратних кілометрів) на території трьох країн: Румунії, України та Молдови. А також зміцнить прикордонне співробітництво в регіоні, надасть підтримку біосферним заповідникам в трьох країнах і принесе користь місцевим громадам за рахунок розвитку сталої економіки на основі природи.

Поєднання відновлення з природним випасом призводить до створення більш різноманітних мозаїчних ландшафтів. На вже відновлені території, наприклад, на острів Єрмаков, у заплаву озера Картал біля села Орлівка, будуть повернуті (реінтродуковані) великі травоїдні тварини, в тому числі дикі види: благородний олень, кулан і деякі домашні породи: коні породи Коник, туроподобна худоба і водяний буйвол.

Проект залучатиме місцеві громади задля розвитку і підтримки сталого використання природних ресурсів, наприклад, рибальства, і екологічного туризму. Проект також включає підтримку бізнесу, заснованого на сталому використанні природи.

За інф. представників Проєкту «Відновлення водно-болотних угідь і степів регіону дельти Дунаю»

Фото обкладинки: Staffan Widstrand, надано представниками Проєкту «Відновлення водно-болотних угідь і степів регіону дельти Дунаю»

Реінтродукція виду || Водяні буйволи вже оселилися в Дунайському біосферному заповіднику

На початку квітня в українській дельті Дунаю оселилися дикі коні, які прибули з Латвії

Жила-была украинская степь. Спасут ли экологические организации ландшафтный заказник в Тарутино под Одессой?

functional foto

15 травня стартують активності 18-го Міжнародного фестивалю-конкурсу дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах». Цьогоріч фестиваль та урочиста церемонія нагородження відбудуться в онлайн-форматі. Фест триватиме до 17 травня. Фестивальні заходи також будуть приурочені святкуванню 30-ліття незмінного організатора «Прес-весни» – Інформаційно-творчого агентства «ЮН-ПРЕС».

Конкурсна тема цього року — «2020: моя країна в смартфоні». Ця тема відповідає державній стратегії, зорієнтованої на діджиталізацію. Діти голосуванням обрали цю тему як дуже актуальну наразі. Понад 300 учасників з 16 регіонів України та 7 країн світу зможуть конкурувати в 10 номінаціях у розкритті ідеї, дослідження, спостереження, у проектній діяльності на цю тему. Організатори конкурсу запропонували конкурсантам перелік підтем, за якими можна створити журналістський твір. Номінації, у яких можна буде презентувати свою роботу: «Фоторепортаж» «Відеоробота» «Нові Медіа» «Радіоробота» «Традиції та новаторство» «Літературний твір» «Медіапроєкт» «Газета» «Голос Покоління Z». 

15 травня відбудеться урочисте онлайн-відкриття Фесту «Прес-весна»: запалюємо на відстані!». Першого фестивального дня також можна буде відвідати онлайн-презентацію номінацій і журі Конкурсу ― «Знайомтесь, високий рівень!» та подивитися кіноретроспективу «Прес-весна на Дніпрових схилах: повноліття». Цього ж дня відбудуться активності онлайн-редакції «ІнфоМанія» ― «ЮН-ПРЕС ювілейний!».

16 травня учасників та глядачів запрошують до творчих віталень ― на майстер-класи-онлайн від членів журі, партнерів та медіатренерів, а також корисні лайфхаки від медіаекспертів. Потім відбудуться віртуальні екскурсії «Київ ― європейська столиця».

17 травня учасники фесту візьмуть участь в урочистій онлайн-церемонії нагородження «ВІВАТ, переможцям!». Переможці отримають дипломи в елекронному форматі. Кубки та призи розішлють власникам. Можна буде подивитися медіакейс проєктів ІТА «ЮН-ПРЕС»: представляємо кращі практики».

Андрій Дмитрук, голова журі в номінації «Відеоробота», письменник, сценарист, ведучий протягом 25-ти років програм на Першому Національному каналі України, звернувся до учасників цьогорічного фестивалю-конкурсу із закликом бути оригінальними та кинути спроби когось копіювати або наслідувати: «Уявіть себе першим журналістом на планеті Земля… Нас цікавить тільки ваш погляд, ваше особисте відчуття…».

Також свій меседж для учасників цьогорічної «Прес-весни» із США передала Оксана Кучерова, креативна продюсерка проєкту «Міняю жінку» («1+1»).

До привітань із 30-річним ювілеєм ІТА «ЮН-ПРЕС» КПДЮ приєдналася Олександра Горчинська – випускниця 2008 року, яка працює журналісткою. Її першим бойовим хрещенням була стаття в газеті «Молодь України». 

Привітання від журналістів продовжують надходити до агентства, слідкувати за їхньою появою ти можеш на сторінці в соцмережі.

Нагадаємо, фестиваль «Прес-весна на Дніпрових схилах» організований Київським Палацом дітей та юнацтва, Департаментом освіти і науки Київської міської державної адміністрації за підтримки Міністерства освіти і науки України. Співорганізатори – Національна спілка журналістів України, Державний комітет телебачення та радіомовлення України, Академія української преси, Національна спілка письменників України.

Нагадаємо також, на початку травня агентство «ЮН-ПРЕС» взяло участь у вшануваннях та челенджах до Дня Перемоги. Викладачі та учні КПДЮ поклали квіти до Вічного вогню.

Також на початку травня в Інформаційно-творчому агентстві «ЮН-ПРЕС» відбулася віртуальна екскурсія на радіо, яку провела педагог агентства Юлія Скоробогач, викладачка дисципліни «Радіожурналістика».

За інф. ІТА «ЮН-ПРЕС»

Фото обкладинки: ІТА «ЮН-ПРЕС»

Стартує «Прес-весна на Дніпрових схилах» || Київський Палац дітей та юнацтва

DJs || Episode 11 || Всесвітньо відомий німецький продюсер і DJ Андре Таннебергер став батьком

functional fotoУчора Лаура Габріела, дружина 47-річного Андре Таннебергера (Andre Tanneberger), одного з найзнаменитіших діджеїв та продюсерів електронної музики в світі, народила їхню першу дитину.

Суперпопулярний діджей дуже довго йшов у житті до цієї щасливої події: у першому шлюбі дітей не було, і декілька років тому Андре пережив розлучення, яке не пройшло непомітним для мільйонів його прихильників, бо його перша дружина пройшла з ним чималу частину шляху його становлення, знімалася в кліпах до його музики і активно підтримувала чоловіка в його роботі.

Після розлучення вони обидва створили нові шлюби. Андре одружився на Лаурі Габріелі, яка, отримавши університетський ступінь, утім, повністю підтримала свого чоловіка в прагненні стати батьком.

Протягом кінця минулого та декількох місяців цього року пара з нетерпінням чекала на появу малюка й активно ділилася враженнями від очікування в соцмережі. Нарешті, учора Андре опублікував декілька світлин із новонародженою дитиною.

Наразі щасливі тато та мати отримують привітання від фанів у соцмережах, а #atbfamily святкує появу #atbbaby.

Фото: Instagram Andre Tanneberger

DJs || Episode 8 || ATB Just Married

functional foto

До 15 травня режисери традиційно можуть подати свої кінострічки на конкурс «Відкрита ніч. Дубль 23». Залишити заявки можна на сайті кінофестивалю. Селекція фільмів у конкурсні програми здійснюватиметься відбірковою комісією, в яку входить програмна дирекція кінофестивалю.

Конкурсна програма збирає ігрові, неігрові й анімаційні фільми та відео-роботи: україномовні; двомовні (які відображають сучасну, реально існуючу мовну ситуацію); будь-які фільми та відео-роботи вітчизняного виробника, якщо іншомовні герої фільму дубльовані або озвучені українською мовою. Хронометраж фільмів та відео-робіт не може перевищувати 20 хвилин. Обов’язкова наявність англійських субтитрів.

Нагадаємо, кінофестиваль «Відкрита Ніч» народився у червні 1997 року як огляд найцікавіших здобутків саме українського кіно. На сьогодні фестиваль є своєрідною лабораторією з перевірки нових ідей для вітчизняних кінематографістів та пошуку молодих талантів, які можуть стати новими обличчями українського і світового кіно.

За інф. «Відкрита ніч. Дубль 23»

Стартує кінофестиваль «Відкрита Ніч «Дубль 22». За тиждень до фесту по ТБ покажуть серію спецвипусків

 

functional foto

Терміни розгляду робіт учасників смолоскипівського літературного конкурсу продовжено. Журі планує здійснити обговорення творчих текстів он-лайн, – повідомили представники видавництва. Традиційно підсумки конкурсу підво­­дять раз на рік, у квітні. Проте оскільки засновники конкурсу хочуть нагородити переможців у реалі, оголошення результатів відбудеться, скоріше за все, наприкінці червня.

Твори лауреатів І і II премій видавництво публікує окремими книжками, а твори лауреатів III і IV премій та кращі ненагороджені твори можуть з’явитися друком в антологіях і збірниках «Смо­лоскипа». Лауреати отримують також грошові нагороди та книги у подарунок.

Нагадаємо, видавництво проводить літературний конкурс з 1993 року.

functional image

9 березня організатори Фестивалю «Ше.Fest» запрошують до київського Будинку Письменників відсвяткувати День народження Тараса Шевченка на Гала-концерті конкурсу #шепісня2020. Журі ще визначає фіналістів, а поціновувачі творчості авторів пісень на вірші Тараса Шевченка до ночі 29 лютого можуть узяти участь у глядацькому голосуванні в номінаціях «Гурти», «Барди» (співана поезія), «Вокальні колективи».

У журі конкурсу – музиканти Сергій Фоменко, Ярослав Джусь, Дмитро Добрий-Вечір, Юлія Капшученко-Шумейко. Вони разом цього року знову сприятимуть тому, щоб Шевченко був молодіжним, популярним, доступним у різних музичних стилях і жанрах, зрозумілим і близьким молоді і людям поважного віку.

Ше.Фест запрошує відсвяткувати день народження Тараса Шевченка

Нагадаємо, відкриттям ШеФесту став Go-A Band, який переміг в отборі на конкурс «Євробачення-2020», який відбудеться в травні у Нідерландах. Нагадаємо також, минулоріч концерт пісень на слова Тараса Шевченка відбувся 10 березня у Колонній залі Київради. До фіналу дійшли гурти «Рутенія», гурт «Сни Дріади», гурт «СонЦе», гурт Banderas Blues Band. В номінації «Барди» найкращими стали Богдан Тарасюк, Слава Котов, Марія Гев. Фестиваль у Моринцях прозвучав 17 – 18 серпня. 

Фото: facebook @she.pisnia

functional photo

Журналістка Наталя Гуменюк протягом 2014–2019 років приїжджала до Криму й зробила там низку репортажів. Наприкінці лютого вони вийдуть у книзі «Загублений острів. Книга репортажів з окупованого Криму», яку в кількох форматах – паперовому українською мовою та електронному – українською та російською – готує до випуску одне з видавництв.

Наталя у своїх творах розповіла історії і трагедії людей, життя яких кардинально змінилося після 2014 року. Підприємці та пенсіонери, кримські татари, студенти й громадські активісти, правозахисники та військові, люди з різними політичними та ідеологічними поглядами відверто розповідають свої історії: одні діляться тихим, глухим болем, інші — просто втомилися мовчати й боятися.

Це наша відповідальність: розповідати про наших людей там, хай на окупованій, але нашій землі. Що б там не казали, але реальність змінюється, і не знаючи, що відбувається в Криму зараз, ми не можемо знати, як діяти. Ми продовжуємо жити образами березня 2014-го, але реальність і настрої таки змінилися. Ми продовжуємо жити  уривчастими повідомленнями про імена політв’язнів, багато з яких нікого нікому не говорять. Не розповідати про реальність Криму для мене і означає – віддавати його, погоджуючись на статускво. Так, звісно, можна чекати, поки туди якось легально заїде якесь велике західне медіа, але все ж таки це не їхня історія, і не їхня рана, – сказала Наталя Гуменюк.

Сторінки книжки знайомлять із подіями в Бахчисараї, Севастополі, Сімферополі, Ялті під час псевдореферендуму, роковин депортації та розстрілів у школі в Керчі.

Наталя, журналіст-міжнародник, вважає, що ставлення до анексії Криму є маркером ставлення всього світу до російсько-української війни й до того, що Кремль зламав усталений міжнародний порядок, силою загарбавши чужу землю.

Історії, які я побачила і привезла з півострова, дають зрозуміти, що тиха окупація не менш болісна для людей, а час не на нашому боці. І це мусять знати поза межами нашої країни. Крим – це травма не тільки України. Анексія особливо резонує як у Балтійських країнах, що півстоліття були окуповані Радянським Союзом, так і в Грузії чи Молдові, на контроль над чиїми територіями Кремль зазіхнув на початку 1990-х. Жителі цих країн готові солідаризуватися з Україною. До Криму в останні роки могло поїхати  геть небагато іноземних журналістів, і майже не їздили незалежні російські. Російське законодавство по суті забороняє використовувати слово «анексія», тож, аби не брехати, краще про Крим промовчати взагалі. Через це в російськомовному середовищі по суті немає іншої інформації, окрім тої, що міститься в пропагандистських ЗМІ. І це ще одна причина, чому книга має бути і російською.  Тож переклад цієї книги на російську мову – це наш внесок в те, щоб «загублений острів» Крим повернувся на ментальну мапу небайдужих і поза Україною, – зазначила письменниця.

Нагадаємо, Наталя Гуменюк — українська журналістка, спеціалізується на міжнародній політиці та конфліктах. Як репортерка працювала в понад 60-ти країнах світу. Авторка книги «Майдан Тахрір. У пошуках втраченої революції» про події «арабської весни». Від часів Революції Гідності і початку війни висвітлює події на Донбасі й у Криму.

Протягом року книга спогадів «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста» розійшлася по бібліотеках і школах країни

Протягом року книга спогадів «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста» розійшлася по бібліотеках і школах країни

Протягом року книга спогадів «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста» розійшлася по бібліотеках і школах країниРік тому, 14 лютого, у прес-центрі Національної спілки журналістів України відбулася презентація книжки «Веремій В’ячеслав. Правда життя журналіста», яку написала мати, Катерина Веремій. У книзі зібрані спогади кількох його друзів, колег, матері та твори В’ячеслава.

– Я хочу, щоб усе, що він писав, не пропало, жило. Щоб люди знали, яким журналістом був В’ячеслав Веремій. Щоб люди дізнались, як цей хлопець любив Україну, – сказала мати В’ячеслава на презентації. 

З тих пір Катерина Веремій розповсюдила збірку бібліотеками та школами України, виступала зі спогадами про сина, розповідаючи про ставлення В’ячеслава до журналістської роботи, брала участь в обговореннях проблем захисту й безпеки журналістів.

— У дев’ять років В’ячеслав написав вірші про Україну, про рідну мову. Там є такі рядки: «За свою землю ви моліться, бо кращої немає в світі» або ж «русизмами пощерблено нашу мову», «кланятися до Москви ходили, бо були дурні». З дитинства він любив Шевченка, Стуса, брав блокнот і ходив у бібліотеку переписувати їхні вірші. Мабуть, під впливом цих поетів і сам писав: «Хтось до Москви корінням приросте, Ми з України, іншого Дніпра нема», – пригадала Катерина Аркадіївна, презентуючи в НСЖУ книжку з творами В’ячеслава.

В’ячеслав посмертно нагороджений Званням Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» — «за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності”, і медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України».

Нагадаємо, від дня загибелі Славка Веремія в Києві минуло 6 років. Нагадаємо також, 23 травня 2014 на будинку школи № 270 в Києві, де навчався В’ячеслав Веремій, встановлено меморіальну дошку. 16 вересня 2015 в Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка відкрили іменну аудиторію В’ячеслава Веремія № 22. 

Фото: з сайту detector.media

functional foto

До 15 червня можна подати заявку на конкурс Фестивалю кіно та телеоператорського мистецтва КІНООКО. У конкурсі можуть узяти участь короткометражні та повнометражні ігрові та неігрові фільми, а також музичні кліпи. Цього року Фестиваль відбудеться 24-27 вересня в Будинку кіно в Києві та в інших локаціях.

У рамках конкурсу можна взять участь у трьох програмах: студентській, конкурсній програмі короткометражих фільмів і конкурсній програмі повнометражних кінооператорських дебютів.

Конкурсна програма фестивалю складається з 5 номінацій: ігровий фільм, неігровий фільм, експериментальний фільм, кіноетюд. Додатково з цього року на конкурс можна подавати музичне відео: умови для фільмів цієї номінації оголосять у березні.

Переможці будуть відзначені: призом ім. Д.П. Демуцького за кращу операторську роботу у номінації Ігровий фільм; призом  ім. М. Кауфмана за кращу операторську роботу у номінації Неігровий фільм; призом ім. Ю. Іллєнка за кращу операторську роботу у номінації Експериментальний фільм; призом ім. С. Шахбазяна за кращу операторську роботу у номінацію Кіноетюд.

За інф.: КІНООКО

functional image

Учора, 19 грудня, Київська дитяча залізниця вперше за всі роки існування відкрила зимовий сезон. У Сирецькому парку кожен відвідувач зможе проїхатися залізничним кільцем від станції Київ-Пасажирський дитячий так само, як і влітку.

На шляху прямування дитячого поїзда з пасажирського місця можна побачити 27 стел з інформацією про обласні центри України, а також міста Київ та Севастополь. Іще можна отримати довідкові та геральдичні відомості, дізнатися про місцеві культурні пам’ятки.

Також у парку працюватиме музей історії Південно-Західної залізниці. Крім того, відвідувачі зможуть побачити оновлений вокзал Київ-Пасажирський дитячий, який є міні-копією Центрального залізничного вокзалу столиці.

Дитяча залізниця працюватиме:

  • з 19 грудня по 12 січня щосуботи та неділі з 10:30 до 17:00,
  • з 25 грудня по 12 січня щоденно без вихідних.

Квиток на поїзд Київської дитячої залізниці для дорослих — 100 грн, для дітей — 50 грн. Для дітей до 3 років проїзд безкоштовний. Вхід до музею історії «Південно-Західної залізниці» — 20 грн.

Запорізька дитяча магістраль прийняла ювілейний екофестиваль для юних залізничників

На святі закриття сезону діти побачили унікальний паровоз, який 66 років тому відкрив рух поїздів на Київській дитячій залізниці

 

pradavniy-tur-vistavka

У Київському палаці дітей та юнацтва з 18 жовтня працює виставка «Прадавній тур: минуле та сучасне», організована Вальтером Фрішем і природоохоронним парком природи «Беремицьке». Вона присвячена турам. Одним з головних експонатів є збірний скелет первісного тура. Для його монтування використали кістки з місць природного захоронення решток цієї тварини. Загалом на виставці можна буде побачити 20 археологічних експонатів прадавнього бика, які відрізняються за розміром і походженням.

Первісний бик, або тур – один з найбільших в історії наземних ссавців. Його витіснили з його середовища проживання й винищили. Вага турів досягала 1000 кг, а висота в холці – до 180 см. Наразі існує декілька фондів та організацій, що успішно продовжують спробу селекційного відтворення биків, які за своєму генотипу та фенотипу відповідатимуть вимерлим турам.

30 жовтня на виставці працювали виховаці гуртка живопису КПДЮ з педагогом Ярославою Підвисоцькою та викладачкою графіки Наталією Каверзнєвою. Вони засвоювали принципи зображення тварини.

На відкритті єкспозиції виступив із лекцією архітектор Вальтер Фріш, автор першої та поки єдиної, всеосяжної ілюстрованої книги «Тур – європейський бик». Він ще в 1981 році першим почав повернення породи шляхом великого цілорічного випасу на великих сільськогосподарських угіддях.

Нагадаємо: парк природи «Береміцьке» – природоохорони об’єкт на півдні Чернігівської області на лівому березі Десни.

Виставка працює: у будні з 12:00 до 20:00 та у вихідні з 09:00 до 18:00. 

Фото: організатори виставки «Прадавній тур: минуле та сучасне»

Реінтродукція виду || Водяні буйволи вже оселилися в Дунайському біосферному заповіднику

 

nestor-litopysets

den-ukraynskoy-pysemnosti-ta-movyЗавтра, 9 листопада, у столичному Музеї книги і друкарства України, відбудеться II поетичний турнір імені Нестора Літописця від організаторів: Творчо-виробничого та навчально-дослідного центру розвитку сучасного мистецтва, відділу мовної політики Головного управління мовної політики Директорату державної мовної політики Міністерства культури України та видавництвом «Смолоскип». 7 листопада завершився період подання заявок на участь, і наразі їх опрацьовують. Проте вже відомо, що в заході візьмуть участь сучасні поети та поетки, які мають не менше однієї виданої поетичної книжки. З 10.00 вони презентують на турнірі різні тематики та стилі.

Переможців II поетичного турніру імені Нестора Літописця оголосять о 17.00. Окрім поетів-лауреатів, виступатимуть музиканти:  
лірник Ярема Шевчук, I W А N N А, Ірина Шинкарук, народна артистка України, «Шпилясті кобзарі», лідер групи «Мандри» Сергій Фоменко.

Нагадаємо: І поетичний турнір імені Нестора Літописця 2016 року виграла Юлія Стахівська. Друге місце посів Тарас Малкович, третє – Павло Коробчук.

Цього ж дня у Музеї відбудуться інші заходи до Дня української писемности та мови. З 12:30 до 14:30 можна буде відвідати майстер-класи Музею книги і друкарства України: «Скрипторій», «Лаврська друкарня», «Мармурування», «Музейна папірня» за цінами Музею. О 14:30 відкриється виставка та презентація мистецького проекту неконфліктного мовоствердження МовАрт. О 15:00 розпочнеться круглий стіл «Імплементація Закону України «Про функціонування української мови як державної».

Нагадаємо також: до Дня української писемности та мови 8 листопада Українське радіо проводить щорічну акцію «Всеукраїнський радіодиктант національної єдности» у Національній бібліотеці ім. В.Вернадського, у якій візьмуть участь запрошені гості. Кожен зможе взяти участь у диктанті: з 11:20 у прямому ефірі з радіостудії на Хрещатику, 26 текст читатиме Олександр Авраменко, відомий мовознавець, автор підручників і посібників з української мови та літератури. 

Також 8 листопада у Колонній залі Київської міської Держадміністрації відбудеться відкриття Міжнародного конкурсу з української мови ім. П. Яцика. Відвідати захід можна з 14.30.

Також пропонуємо звернути увагу: цього ж дня Національний музей літератури України запрошує на нагородження учасників конкурсу творчих робіт серед учнівської молоді України «Україна в барвах слова». Конкурс проводився музеєм спільно з Національною спілкою письменників України за сприяння Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка та БО «БФ «Серце до серця».

 

dytochok-bagato

Упорядниця Олександра Сауляк випустила в світ антологію «Діточок багато», яку вже можна знайти в книжкових крамницях. Це збірка студентських творів 1996—2018 року: казки, літературні містифікації, етюди, оповідання, драми та вірші. Всі вони написані на курсі «Основи літературної творчості» Сергія Іванюка в Києво-Могилянській академії. Книжка присвячена пам’яті викладача і є логічним продовженням його праці: надихати людей писати.

Деякі з авторів, які увійшли в антологію, вже видали свої книжки. Проте з нової антології можна дізнатися, що пишуть ті, хто вже закінчив університет або ще навіть не став студентом. У коментарях, що супроводжують тексти, голос Іванюка звучить настановою для учнів і зараз.

dytochok-bagato

Нагадаємо, Сергій Іванюк, перший ректор університету, викладач, письменник і літературний критик, читав курс «Основи літературної творчості» в Києво-Могилянській академії понад 20 років. 

 

«Геніальні диЛЛетанти»—виставка про панківську субкультуру Німеччини 80-х || Довженко-Центр

8 листопада у київському Довженко-Центрі відкриється виставка «Геніальні диЛЛетанти». Вона триватиме до 15 грудня. Це пересувна виставка Goethe-Institut, що вже експонувалася в музеях та виставкових залах світу. Виставка представляє зразки сучасного розвитку в мистецтві, кіно, моді та дизайні. Завдяки фільмам з серіями інтерв’ю, відео- та фотоматеріалам, звуковим доріжкам, журналам, плакатам тощо вона являє собою найширшу презентацію німецької субкультури 1980-х рр. XX cт. Захід набуває особливого значення завдяки його тематичному поєднанню з показом розвитку субкультур у мистецькому середовищі 80-х рр. в Україні. 

На виставці представлятимуть широкий спектр цієї субкультури: 7 музичних груп, художники, кінематографісти та дизайнери, що задавали тон у Західній і Східній Німеччині, зокрема, група Einstürzende Neubauten – «Падаючі новобудови», гурт Die Tödliche Doris – «Смертельна Доріс», група Der Plan – «План», колектив Freiwillige Selbstkontrolle – «Добровільний самоконтроль», гурт Palais Schaumburg – «Палац Шаумбург», авангардистський проект Ornament und Verbrechen – «Орнамент і злочин», дует Deutsch Amerikanische Freundschaft – «Німецько-Американська дружба».

У програмі виставки – подіумна  дискусія за участі музиканта Олександра Піпи, кураторки Лесі Заяць,  художника Іллі Чичкана. Заплановано покази німецьких і українських стрічок, що відображають культурні тенденції 80-х рокув у Німеччині та Україні.  Виставку супроводжує концертна програма за участю українського рок-гурту @Traktor і виступ DJ Томаса Майнеке, одного з засновників колективу Freiwillige Selbstkontrolle, разом із сучасними українськими DJs і Techno Party та  музичною програмою від партнерів заходу. 

Назва виставки, зі свідомо зробленою орфографічною помилкою, походить від найменування концерту, що відбувся 1981 року в берлінському концертному залі «Темподром». Назва «Геніальні диЛЛетанти» стала синонімом короткої епохи мистецького вибуху. Передусім у художніх вищих навчальних закладах стрімко розвивалися мистецькі напрямки, характерною ознакою яких стали міждисциплінарні експерименти та використання нових електронних приладів. Замість англійської мови в текстах пісень і назвах груп почала стверджуватися німецька. Висловлений у весь голос протест і цілеспрямована провокація забезпечили митцям альтернативної сцени повагу та визнання на міжнародному рівні.

За інф. Довженко-Центру

У Києві відкриють Музей Кіно || 12 вересня, Довженко-Центр

longread || Іван Козленко: «90-ті роки – це не морок і тінь. Відбувалися експерименти, новаторські речі»

ChKF

Фестиваль мистецтва кіно для дітей та підлітків «Чілдрен Кінофест» оголошує Четвертий конкурс короткометражок. Можна подавати стрічки, що створені підлітками 7 -14 років. Прийом заявок відкрито з 15 жовтня 2019 року до 26 квітня 2020 року включно. 

До участі у конкурсі можна надати фільми тривалістю 1-8 хвилин, без жанрових і тематичних обмежень. Для подачі роботи на конкурс потрібно завантажити готове відео на один із безкоштовних онлайн-сервісів і заповнити заявку на сайті. Кожен учасник може подати на конкурс до 5 робіт. 

Десятку фіналістів, обрану селективною комісією, оголосять 19 травня 2020 року. 10 фільмів-фіналістів покажуть у містах-учасниках фестивалю у рамках VІІ «Чілдрен Кінофесту». Переможців конкурсу назвуть 7 червня, під час Церемонії закриття фестивалю.

Переможець у номінації «Найкращий український дитячий фільм отримає почесний диплом та нагороду у розмірі 20 тис. грн., «Приз глядацьких симпатій – 10 тис. грн., найкращі дитячі фільми у категоріях 7-10 та 11-14 років – по 5 тис. грн. та дипломи.

Нагадаємо, у 2018-2019 роках, у рамках «Чілдрен Кінофесту», утретє відбувся конкурс фільмів, знятих дітьми. До участі у конкурсі подалися понад 150 учасників з усієї України, а переможцем став фільм «Лісова школа» 8-річної Анни Зусмановської з Кривого Рогу про булінг у школі, де навчаються тваринки. Переглянути усі роботи фільмів-фіналістів можна тут. 2019 року фестиваль кіно для дітей та підлітків «Чілдрен Кінофест» відбувся у 24 містах і зібрав близько 50 тисячі глядачів. Наступний «Чілдрен Кінофест» відбудеться з 29 травня по 7 червня 2020 року. 

За інф.: «Чілдрен Кінофест»

knyga-mandryvka

Наприкінці вересня побачила світ 10-та серія мультсеріалу «Книга-мандрівка. Україна» – першого українського мультсеріалу, заснованого на реальних подіях. За сценарієм нової серії, оповідь веде кіт-блогер Афанасій – Олександр Педан. Його друг – «батько усіх українських блогерів» – Нестор Літописець. Цього героя озвучив телеведучий Анатолій Анатоліч. У мультику Афанасій та Нестор Летописець разом розповіли історію Києво-Печерської Лаври від її виникнення до наших днів.

– Безумовно, «Книга-мандрівка. Україна» – це суперкрутий проект, який я підтримую, адже ми можемо розповідати малечі про те, чим цікава наша країна! Наприклад, якби я був дитиною і мав змогу побачити в такому вигляді історію моєї країни, це було б для мене дуже цікаво та пізнавально! Я радий, що можу долучитися до того, щоб розповідати маленьким українцям про становлення і розвиток нашої неймовірної неньки України! – розповів Анатоліч.

Серіал створено на основі бестселера «Книга-мандрівка. Україна». Його персонажі, історії та відкриття оживають в українському YouTube. Герої та героїні мультсеріалу – всесвітньо відомі українці та українки, пам’ятки та події. 
 

festival dityacha-zaliznitsya

Через місяць від початку навчального року, 27 вересня, на Запорізькій дитячій залізниці відбувся ювілейний XV Всеукраїнський екологічний фестиваль для юних залізничників «Залізничний транспорт та екологія». В екозаході для юних залізничників узяли участь спеціалісти профільних навчальних закладів, які мали змогу поспілкуватися з потенційними студентами. Також у фестивалі взяли участь представники восьми дитячих залізниць України – Запорізької, Дніпровської, Рівненської, Луцької, Київської, Закарпатської, Львівської та Малої Південної.

Учасники – майбутні фахові залізничники – поспілкувалися на стратегічній сесії «Створення екопам’ятки XV Всеукраїнського екологічного фестивалю». Ще вони працювали над розробкою макету «Екоподорож дитячими залізницями майбутнього»; узяли участь у презентації проектів екологічного та залізничного спрямування, авторами яких є юні залізничники. На фестивалі були вікторини й дискусії, обмін досвідом та творчі виступи команд-учасниць, цікаве і пізнавальне дозвілля: екскурсія та дискотека.

Найкращі проекти фестивалю та його найактивніші учасники отримають нагороди від Укрзалізниці. Також, за доброю традицією, організатори заходу підготували подарунки усім командам, щоб заохотити прагнення юних залізничників бути дбайливими господарями та охоронцями природи.

За результатами роботи фестивалю гран-прі отримала Запорізька дитяча залізниця. Переможцем у номінації за найкраще ековпровадження проекту стала Київська дитяча залізниця; за найкращу екоінновацію в залізничній галузі – Рівненська дитяча залізниця; за найкращі екоорієнтовані технології розвитку залізничного транспорту – Львівська дитяча залізниця; за найкращий партнерський екопроект – Луцька дитяча залізниця; за найкращий екокейс з впровадження проекту – Закарпатська дитяча залізниця; за найкращий проект з озеленення території – Дніпровська дитяча залізниця; за найкреативнішу ідею екопроекту – Мала Південна.

За інф. Укрзалізниці

Фото обкладинки: сайт dp.uz.gov.ua

taras-denysenko

У суботу, 5 жовтня, у київському Будинку кіно відкрилася виставка художніх робіт «Тополиний ліс» Тараса Денисенка, яку представила команда документального фільму «Поміж кадрами». Показ work-in-progress документального фільму про видатного українського актора відбувся в рамках цього заходу. 

На експозиції вперше представлені художні роботи, вірші, фотографії, фрагменти сценаріїв Тараса Денисенка 80-90-х років, найактивнішого періоду роботи в цих жанрах, зібрані родиною актора разом із командою фільму.

– «Тополиний ліс» – це образ, який створив Тарас Денисенко у своєму вірші, і який став дуже значимим у його творчості. Тут сконцентровані невидимі рушійні сили його творчості, його прагнення, глибинні відчуття. Ідеї, що тут народжуються, проростають і переплітаються в різних іпостасях – живописі, графіці, віршах, сценаріях, щоденниках. Така здатність інтерпретувати образи в різних видах мистецтва продиктувала і структуру виставки, коли неможливо відділити живопис від графіки чи поезії, неможливо дотриматися загальноприйнятих правил чистоти жанру, оскільки «коріння переплелися», – розповіла Санда Мокану, дружина Тараса Денисенка.

taras-denysenko-vistavka

Тарас Денисенко на репетиції разом із його студентами. Архівний кадр

У Будинку кіно відбулася презентація робочих матеріалів документального фільму «Поміж кадрами» режисерки Анастасії Тихої. Фільм присвячено Тарасові Денисенко, він складатиметься із документальних кадрів, знятих за життя Тараса Денисенка та матеріалу, відзнятого у наш час – із колишніми студентами майстра, нинішніми «дорослими» акторами. Наразі уже пройшли два знімальні блоки фільму, безперервно триває монтаж і кольорокорекція 50 годин відзнятого матеріалу. Готовність фільму – початок 2020 року.

Потім відбувся ексклюзивний показ фільму «Кисневий голод» (1992) режисера Андрія Дончика, за роль у якому Тарас Денисенко отримав нагороду Міжнародного кінофестивалю у Салоніках за найкращу чоловічу роль, а Ігор Крупнов – Венеційського фестивалю за найкращу операторську роботу. Картина показана з єдиної фільмокопії, що збереглася на плівці.

Наразі виставка завершилася. За інформацією організаторів, її планують відновити наступного року в галереї або виставковому просторі.

Згадаємо: Тарас Денисенко (1965-2017) – заслужений артист, член спілки кінематографістів України та викладач майстерні акторів, дикторів та ведучих програм телебачення в університеті ім. Карпенка-Карого.

Нагадаємо також: повнометражний документальний фільм «Поміж кадрами» – це історія дорослішання та пошуку себе, розкрита крізь призму особливих стосунків між актором Тарасом Денисенком та кількома поколіннями його студентів.
Вони повернуться у минуле, аби подивитися на себе з боку, та спробувати відповісти на важливе питання: чи справді час розставляє все по місцях?

Під час відкриття виставки «Крихка пам’ять. Фотоархів Леоніда Бурлаки» зніматимуть документальний фільм || Одеса

dityacha-ukrzaliznytsya

6 жовтня урочистими заходами та екскурсією для маленьких пасажирів завершився 66-й сезон роботи Київської дитячої залізниці в Сирецькому парку столиці. Цього дня за сприяння одного з благодійних фондів Київську дитячу залізницю відвідали 65 діток з ДЦП.

Діти оглянули унікальний вокзал Київської дитячої залізниці – першу в світі міні-копію діючого Центрального залізничного вокзалу в Києві. Крім того, діти відвідали новий  сучасний музей історії Південно-Західної залізниці, здійснили подорож Сирецьким парком у затишних вагончиках поїзда Київської дитячої залізниці, який обслуговують юні залізничники під наглядом інструкторів.

dityacha-ukrzaliznytsya

На фото: діти на Дитячій залізниці в минулі сезони

Під час поїздки діти почули розповідь про історію та сьогодення Київської дитячої залізниці. Поїзд зробив зупинку на станції «Залізнична», де діти ознайомилися з роботою чергового по станції, відвідали кабінет чергового по станції, оглянули інфраструктуру дитячої залізниці. Ще діти відвідали аудиторії, де навчаються юні залізничники.

На заході відбулася презентація нового вантажного вагона-платформи, який буде використовуватися у навчальних та господарських цілях. Ще діти відвідали локомотивне депо, де побачили унікальний паровоз 1932-го року, який 66 років тому відкрив рух поїздів на Київській дитячій залізниці.

У цьому сезоні Київська дитяча залізниця перевезла понад 80 тис. пасажирів, у тому числі понад 1,5 тис. дітей – вихованців дитячих будинків, інтернатів, а також дітей з інвалідністю.

dityacha-ukrzaliznytsya

На фото: пасажири Дитячої залізниці в минулі сезони

Також завершили сезон пасажирських перевезень дитячі магістралі регіональної філії «Львівська залізниця». Загалом у цьому році послугами Львівської, Рівненської, Луцької та Ужгородської дитячих залізниць скористалося понад 72,5 тис. пасажирів, із них 36 тис. юних та понад 36,5 тис. дорослих шанувальників малих магістралей.

Львівською дитячою залізницею цього року подорожували 31,6 тис. пасажирів. А юні залізничники упродовж виробничої практики не лише закріплювали теоретичні знання, дбаючи про комфорт та безпеку залізничних подорожей, а й брали участь у багатьох розважально-пізнавальних заходах – конкурсах, вікторинах, побували на екскурсіях, організовували для відвідувачів та урочисто відзначили державні свята.

Крім того, цьогоріч на дитячих магістралях регіональної філії «Львівська залізниця» порівняно з минулим роком побільшало заявок на групові перевезення. Упродовж сезону перевезень дитячі залізниці у Львові, Рівному, Луцьку та Ужгороді виконали понад 120 таких замовлень. Загалом у складі організованих груп малими магістралями Львівської залізниці мандрувало понад 3,2 тис. дітей.

За інф. Укрзалізниці

День Знань на Київській дитячій залізниці || 1 вересня, Сирецький парк

Приходь на відкриття! || 1 червня оновлена Київська дитяча залізниця відкриє 66-й сезон

info.uz.ua

Укрзалізниця у співпраці з Міністерством освіти та науки України запускає проєкт дуальної освіти, у рамках якого студенти-залізничники до 70 % часу проводитимуть на виробництві, а 30 % – у навчальних закладах. Таким чином, студенти закладів вищої та спеціальної освіти здобуватимуть професії залізничного спрямування на робочому місці. У проєкті візьмуть участь понад 20 освітніх закладів.

Тему впровадження дуальної форми навчання у підготовці кадрів для Укрзалізниці 4 жовтня обговорили на нараді у головному офісі товариства за участі представників МОН України, ГО «Галузеве об’єднання працівників залізничного транспорту», Інституту професійних кваліфікацій, Національного агентства кваліфікацій, Київського освітнього ХАБу, закладів вищої та фахової передвищої освіти, регіональних філій та філій товариства.

Як повідомляє підприємство, минулого року за дуальною формою навчалися студенти робітничих спеціальностей 6 закладів профосвіти. Цього року до проєкту долучаються університети та коледжі, де готують фахівців інженерних спеціальностей для галузі залізничного транспорту. 2019-2020 навчального року, порівняно з минулим, на 526 студентів більше здобуватимуть освіту за дуальною формою. 

Підприємство вбачає потребу в оновленні освітніх програм з урахуванням специфіки, вимог та розвитку залізничного транспорту в сучасних умовах. Для цього компанія здійснює розробку професійних стандартів, які регулюють вимоги до професій в Укрзалізниці. У 2019 році вже затверджено актуальні стандарти для 7 професій. З цією метою товариство співпрацює із закладами професійної освіти залізничного спрямування та Асоціацією державних закладів профтехосвіти України залізничного профілю.

Фото обкладинки: info.uz.ua

misto-profesiy

Минулої суботи, 5 жовтня, у столиці, у парку ім. Т.Г. Шевченка відбувся захід Шостого сезону українського соціального профорієнтаційного проекту «Місто професій». Протягом дня діти та підлітки дізнавалися про різні професії та долучалися до роботи зі спеціальним обладнанням та екіпіровкою різноманітних служб. 

У парку можна було «долучитися» та дізнатися більше про роботу сільгосппрацівників, рятівної служби, спеціалістів медичної лабораторії, представників інших професій. На заході були представлені професії: будівельник, рятувальник, пожежник, кінолог, вибухотехнік, поліцейський, лікар, соціальний працівник, криміналіст, перукар, агроном, ветлікар, діджей, автослюсар, продавець, банкір, кухар, актор, модель, кравчиня тощо. За даними організаторів, акцент цьогорічного «Міста професій» – спеціальності, що пов’язані з технологіями та наукою. 

misto-profesiy

У «Місті професій» діти могли поміряти справжню поліцейську екіпіровку. Фото: «Тінкор»

У парку, на вході, дитина від 3 років чи підліток до 18 років отримували паспорт. У кожному з професійних пунктів вони могли «улаштуватися на роботу» й спробувати в ігровій формі застосувати певні «професійні навички». Наприклад, рятівники показували, як «урятувати» потерпілого пупса, пожежники давали поміряти спеціальну екіпіровку та «загасити» пожежу зі шлангів, поліцейські «відділи на поталу» свої велосипеди та авто – діти могли залізти в них, увімкнути сирени, надягти поліцейскі каски, захисні жилети тощо. У ігровому «паспорті»-«трудовій книжці» представник професії робив помітку, що дитина «опанувала» професію. «Працівники» отримували «заробітню платню», яку могли витратити в крамниці солодощів та подарунків у парку.

misto-profesiy

Як роблять фоторобот, діти та підлітки дізнавалися у «Місті професій». Фото: «Тінкор»

Батьки також мали можливість поспілкуватися з представниками компаній та організацій та зробити сімейні фото на брендволі «Міста професій». Захід став цікавою розвагою не тільки для дітей та підлітків, але й для їх татусів: вони радо брали участь у презентаціях силових навичок від різних держслужб, спілкувалися з охоронцями, рятувальниками, поліцейськими, медиками. 

misto-profesiy

У «Місті професій» батьки разом із дітьми могли засвоїти спеціальні навички. Фото: «Тінкор»

Більше фото можна подивитися в альбомі на сторінці Тінкору у фейсбуці. 

babyn-yar-hoda

# Фото: babynyar.org

У Києві розпочинається щорічний «Марш пам’яті» загиблих у Бабиному Яру. Учасники ходи збираються біля кінотеатру «Київська Русь». Вони пройдуть колоною до Менори – меморіалу «Бабин Яр». Кияни та гості столиці вшановуватимуть пам’ять не тільки євреїв, але й загиблих у Бабиному Яру людей інших національностей та релігійної приналежності. Учасники пройдуть шляхом, яким рухалися євреї Києва з 29 вересня 1941 року.

Організатори запросили до участі багато дітей та підлітків, щоб ознайомити їх із традицією вшанування пам’яті загиблих у Бабиному Яру. У Марші візьмуть участь не тільки учні єврейських шкіл, а й діти інших національностей та віросповідань.   

babyn-yar

Це четвертий Марш. Минулого року у Марші традиційно брали участь працівники Меморіального Центру Голокосту «Бабин Яр», журналісти, кияни, гості столиці з різних країн, учні єврейських шкіл. Цього року на Марш планують приїхати люди з Харкова, Білої Церкви, Житомира, Донецька, Слов’янська. 

Нагадаємо: у Києві протягом менше двох діб 29 і 30 вересня 1941 року відбулися масові розстріли понад 33 тис. євреїв. Їх здійснили нацисти в Бабиному Яру. До визволення Києва там стратили понад 100 тис. осіб, представників різних національностей та віросповідань.

Нагадаємо також: на початку вересня було визначено переможця конкурсу на кращий проект Меморіального центру Голокосту. Меморіал розташують на місці масових розстрілів у Бабиному Яру в 1941-43 роках. Він буде першим у Східній Європі меморіалом такого типу. Центр Голокосту «Бабин Яр» створить команда австрійських архітекторів.

«Прийди. Пройди. Вшануй» || У «Марші пам’яті» загиблих у Бабиному Яру беруть участь діти та підлітки

Також увечері 29 вересня Ходою до 78-ї річниці Бабиного Яру «Без пам’яті немає майбутнього» пройдуть представники католицьких організацій. Початок – на перехресті вул. Петра Сагайдачного та вул. Андріївська о 18.00

Фото на обкладинці: «Марш пам’яті» 

Фото: УНІАН

anna-akulyevich

У художньому фільмі режисерки Анни Акулевич «Замок», який в Україні знімуть незабаром, автори підіймуть питання посттравматичного стресового розладу. Автори вирішили художніми методами «обговорити» із глядачем цю тему, тому що вважають, що в країні повинна якісно працювати програма психологічніої реабілітації військових, а самі проблеми широко висвітлюватися, аби суспільство їх не стигматизувало і не боялося з ними стикатися. Адже в Україні вже п’ятий рік триває війна.

zamok-anna-akulyevich

Посттравма – це коли бійці, які повертаються з зони бойових дій, мають зламану психіку, нічні кошмари, не здатні продовжувати звичайне життя.
 
Головний герой Петро повертається додому і виявляється, що у хвіртці на дворі зламаний замок. Здавалося б, не така велика проблема – треба просто замінити його. Але ніхто не хоче цим займатися, тож зламаний замок стає ахіллесовою п’ятою у стосунках з сусідами.

Петро повернувся додому інвалідом на візку. Він знайомиться в інтернеті з 19-річною Надією. У самому розпалі їх інтернет-роману Петро запросив Надію до себе жити. Але зізнатися коханій в тому, що він інвалід, Петро так і не наважується. Переживши перший шок від такої новини, Надія вирішує дати шанс їхнім стосункам і залишається з Петром. Утім, дівчина нічого не чула про ПТСР – посттравматичний стресовий розлад, і навіть не уявляє, що може чекати на неї.

Як формуватиметься ставлення до ветеранів АТО? Ким вони відчуватимуть себе в Україні – героями чи тягарем? Як можуть українські громадяни допомогти своїм героям повернутися до мирного життя? Підтримати їхній шанс на щасливе життя на своїй землі? Анна Акулевич і її команда підіймуть усі ці питання в новому фільмі.

Фото обкладинки: Анна Акулевич, режисерка

yuri-bilak_artyushenko
yuriy_bilak

Фото: Юрій Білак

17 вересня в столичному Музеї книги і друкарства України презентують фотоальбом «Майдан – Донбас, історія майбутнього» французьких митців Ґабі та Юрія Білака. Світлини поступово розкривають становлення нового майбутнього в Україні.

До фотоальбому увійшло 360 світлин на 532-х сторінках. Тираж – 260 примірників. Альбом виготовили у понад 30 етапів ручної роботи за унікальною технологією – із використанням картону зі 100% бавовни та органічних фарб. Для авторів було принципово, щоб виробництво фотоальбому відбулося в Україні.  

Ідея оформлення книги належить французькій дизайнерці Ґабі. Передмову до видання написала співачка Руслана Лижичко. Музей отримав це видання в подарунок від Юрія Білака. Після презентації видання його розмістять у постійній експозиції

– Коли розпочався Майдан, я стежив за подіями за допомогою ТБ, але не міг довгий час залишатися виключно перед екраном. Тому вирішив їхати в Україну. То було неперевершено – спілкуватися з людьми на Майдані. А коли Майдан завершився, і почалася війна, я теж не міг залишатися позаду. Поїхав за цією історією, що творилася в мене на очах, – розповів Юрій Білак.

Нагадаємо: 2008 року в Києві було відкрито фотовиставку Юрія Білака, яку незрячі люди могли «побачити» руками: 30 кольорових фотографій колекції Білак під загальною назвою «Українці». Ці фотографії є своєрідним репортажем. Вони описують Україну такою, якою вона ще не відома світовій спільноті.

Юрій Білак – французький фотограф, який народився в сім’ї українських емігрантів у 1961 році. Юрій з раннього дитинства виховувався в українській культурі. У кінці 90-х, після гастрольних поїздок по Франції зі спектаклями, Юрій стає режисером театральних постановок для юного глядача і професійно захоплюється фотографією.

Презентація розпочнеться о 10.00. Музей книги і друкарства України відкритий для відвідувачів у всі дні тижня, крім вівторка, з 10:00 до 17:00. З 1 жовтня вихідний буде змінено на понеділок.
 
Фото обкладинки: Василь Артюшенко, «Дзеркало тижня»
cho-takoye-brak-vtoraya-chast

Начало читай здесь: «Влюбились? Распишитесь! || Что такое брак?»

Из-за того, что брак как юридический акт регулирует, в основном, именно материальную сторону совместной жизни, подписание такого документа требует ответственности и мужа, и жены. Ведь, подписывая эти бумаги, каждый из пары принимает определённую материальную ответственность перед второй половинкой и детьми.

Как раз поэтому подписание брачных соглашений ужасно раздражает тех, кто хочет отношений, но не хочет материальной ответственности. «Кому нужен этот брак», «мы ничего делить не будем» – рассуждают люди, которые хотят этой ответственности перед другим не нести.

На самом деле, для тех, кто готов материально отвечать в отношениях, заключение брачного договора – вообще не проблема. Ведь такой договор – как раз об этом.

Конечно, пара может устно договориться о взаимной материальной ответственности между собой. И не привлекать государство и других свидетелей. Мол, в случае расставания один заберёт вот эти вещи, а второй – вот эти. И никаких ЗАГСов!

Это требует безусловной зрелости двух людей. В жизни же, из-за разницы психологии мужчины и женщины, обычно происходит иначе. Мужчина, обиженный на бывшую и влюбленный в новую, при расставании очень часто старается забрать всё, вплоть до пуговиц и подарков экс-девушке, а она остаётся с категорическим отказом бывшего материально участвовать в её жизни после того как они расстанутся. Многие женщины тоже стараются при расставании не потерять «нажитое непосильным трудом» – ими движет опасение, что найти «нового» мужчину будет не так просто, как экс-парню найти следующую девушку, и они максимально стараются организовать себе базу для очередного старта.   

А когда у бывшего любимого появляется новая девушка, как ты думаешь, позволит ли она материально поддерживать экс-подругу или супругу? Нет, ясное дело!

Вообще, элементарно культурной в развитых обществах считается такая позиция мужчины, который добровольно оставляет бывшей девушке или жене всё имущество. Многие даже уверены, что у такого мужчины потом больше шансов снова стать на ноги и развиться в материальном плане. Но мужчины бывают разные, с разными жизненными ценностями, и не каждый готов оставить девушке всё или хоть что-то. Женщины, расставаясь, тоже далеко не всегда ведут себя красиво и благородно.

Milan Popovic

Многие любят путать абстрактные «отношения» с конкретной ответственностью. Фото: Milan Popovic

– Я женился рано, думал, для карьеры хорошо. У меня действительно карьера стала развиваться. Жена у меня была классной, но я её не любил. Просто мне всё нравилось. Было красиво, удобно. Мы могли вместе «выйти в люди», бывать на мероприятиях. Потом родились дети, и через четыре года совместной жизни я понял, что устал. Стал гулять. Развелись. У жены были материальные претензии. Но мне нечего было ей оставить. Из того, что я зарабатывал, на детей тоже не хватало. Мне хотелось другой жизни с новой девушкой. С ней у нас детей пока не было, я не хотел, она тоже. Мы жили легко. Бывшая жена пилила, доставала: давай денег на детей. Выгребала всё. Новой девушке это не нравилось, кому такое понравится? Надеюсь, она не захочет детей и не забеременеет. Я ей уже сказал, что не хочу ребенка. Бывшая как-то выкручивается, ей помогают родители. А я только жалею, что когда-то сходил в ЗАГС. Не было никаких обязательств ни перед кем, а так – есть. Как будто кредит выплачиваешь, – рассказал Владислав, тренер спортзала.

Безответственные люди, когда слышат разговор о материальном, сразу упрекают в «расчетливости» кого-то другого. Но всё гораздо проще. Совсем не редко избегание заключения договора для мужчины или женщины – это вовсе не мировоззренческая и не психологическая проблема, а банальная неспособность принять материальную ответственность. Многие даже думают, что заключение брачного союза – это, наоборот, способ избавиться от материальной ответственности, свалить её на партнера.

Но брак и семья – это не очень о романтике, а, в основном, о прагматике. Об общем быте: оплате счетов, покупке продуктов, решении вопроса доходов, обеспечении своих и детских потребностей. Без материальных ресурсов ты не сможешь адекватно социализировать детей. Что-то нужно вкладывать – в еду, одежду, учёбу, развитие. И кто-то должен всем этим заниматься. Мать и отец берут на себя взаимную ответственность за всё это. И лучше и честнее о распределении этой ответственности договориться «на берегу».

Многие люди любят путать абстрактные «отношения» с конкретной ответственностью. Многие хотят быть в отношениях, но ни за что не отвечать – ни за себя, ни за партнера, ни за пару. Мысль о подписании юридического документа, регулирующего вопросы прав и ответственности для таких людей страшна. Ответственность – как раз то, чего они боятся. Такие люди ненавидят идею брака. Это называется гамофобией.

Продолжение следует

Текст: Полина Аксёнова,
журналист

Фото обложки: Manuel Meurisse

Фото: Milan Popovic

Заходи на bullyingua на сайте, на фейсбуке

и на телеграм-канал bullyingua!

Влюбились? Распишитесь! || Что такое брак? Часть первая

divchata-v-litsei-boguna

У військовому ліцеї імені Богуна вперше в історії почали навчання дівчата. На перший курс вступили 20 дівчат. Як повідомляють ЗМІ, за словами командирів, жодних поступок під час іспитів для дівчат не було. 

За словами начальника ліцею, генерал-майора Ігоря Гордийчука, цьогоріч на навчання вступили 300 ліцеїстів. Як зазначив генерал-майор, дівчата не поступаються хлопцям ні в рівні знань, ні у фізичній підготовці, ні в прагненні стати офіцерами Збройних сил України.

Фото обкладинки: Громадське

photo Alex Iby

Брак – это юридический термин, то есть, слово, которое активно используется, в первую очередь, в среде юристов. Оно означает определённые договорные отношения. Подобные тем, которые заключаются в бизнесе. Люди, которые достигли брачного возраста, могут заключить договор и создать семейный, или брачный, союз. Договор автоматически будет порождать права и обязанности людей в паре по отношению друг к другу и к детям.

Любой договор заключается на основании законов, которые действуют в конкретном обществе. Поэтому договорные отношения, так или иначе, регулируются государством, и их характер сильно зависит от правил и традиций той или иной страны. Например, в одной стране законом принято заключать брак между женщиной и мужчиной, а в других мужчина может заключить брак с несколькими женщинами, или женщина – с несколькими мужчинами. Бывают и другие типы брачных союзов. Но в любом случае брак – не индивидуальное явление, его заключают строго «перед лицом» государства, подписывают брачные документы так, как это принято по закону страны. И в ЗАГС люди идут именно за этим: вступить в договорные отношения.

В чём смысл? В том, чтобы было соблюдено содержание договора, который фиксирует существование определенных прав женщины и прав мужчины в конкретном супружестве. Что это за права? Их много. Например, женщина или мужчина в браке имеют право наследования имущества мужа или жены. Брачный договор помогает решить вопросы, разделить имущество, если через несколько лет брака кто-то захочет уйти из пары.

 «Нам ничего делить не придётся» – говорят в молодых семьях и новых парах. Ну не придётся – отлично. А если вдруг, всё-таки, придётся? Каждый человек может захотеть создать отношения и может захотеть разорвать их. И тогда имущественный вопрос станет важным для обоих. Кроме того, брак также определяет права наследования для детей. То, что такой договор заключается в соответствии с законодательством и свидетельствуется чиновниками, позволяет вывести отношения между людьми в объективное состояние: свидетель всегда сможет подтвердить, что эти отношения вправду есть или были, дети рождены вправду от этих отца и матери, и оба родителя это признали, ну и ещё разное другое. А если подписаны бумаги об имуществе, то всегда можно будет увидеть, какие материальные ценности имела каждая сторона при вступлении в брак, и какие она готова отдать при его расторжении. И ни одна из сторон не сможет «съехать», заявляя, что отношений не было, дети – чужие, а имущество – «всё моё»: договор чётко разъясняет, кто кому чего должен.

Nathan McBride

«Нам ничего делить не придется». Фото: Nathan McBride

– Во вторых отношениях я уже была настроена на заключение договора, официального брака, потому что в первых всё закончилось плачевно. Парень, с которым я встречалась три года, решил, что «перерос» наши отношения и «переключился» на другую. Я осталась одна не по своей воле, – рассказала Инна, студентка и менеджер ресторана. – Долго не могла понять, что это вообще было в моей жизни в предыдущие три года. Ведь мы хотели быть вместе, родить детей. Он тоже хотел… А потом у него всё изменилось. А на меня был оформлен кредит на квартиру. И после того как мы расстались, делать выплаты мне пришлось самостоятельно, а это слишком большие деньги для меня одной. Но его это уже не волновало – у него была новая любовь. Кстати, на ней он потом женился. А я поняла, что нельзя так глубоко заходить в отношения вне брака. Раз парень не хочет брать на себя ответственность за меня и за нас, зачем тогда всё? У меня было такое ощущение, будто на мне «потренировались», а для создания семьи выбрали другую. Не хочу ни для кого быть «тренировочной площадкой»!  

Продолжение следует

Текст: Полина Аксёнова,
журналист

Фото обложки: Alex Iby

Фото: Nathan McBride

Заходи на yodudesect!

Телеграм-канал yodudesect

Всё будет фэшн-блогинг || TeenCorr пообщался с лучшими фэшн и бьюти-блогерами Украины

ВУФКУ. LOST & FOUND

12 вересня Довженко-Центр відсвяткує День українського кіно та своє 25-річчя. У цей день у Центрі відкриють Музей Кіно. Прем’єрна виставка – про ВУФКУ, Всеукраїнське фотокіноуправління.

Це – державна організація радянських часів, яка у 1920-ті роки сформувала успішну українську кіноіндустрію. ВУФКУ об’єднало кіностудії Одеси, Ялти і Києва, розвинуло виробництво, дистрибуцію, рекламу та освіту в сфері кіно, спричинивши справжню кіноманію. Завдяки ВУФКУ українське кіно вийшло на міжнародний ринок — наші фільми показували в Німеччині, Франції, Нідерландах, Британії, США та Канаді. Уклавши угоди з ключовими гравцями індустрії – Kodak, Pathé та Agfa, ВУФКУ стало одним із кіногігантів у тогочасній Європі та вже серед сучасників здобуло славу «українського Голлівуду». Експозиція «ВУФКУ. Lost & Found» та паралельна програма розкриють історію міжнародного успіху організації. Виставка є результатом масштабного дослідження команди Довженко-Центру. Медіатека Довженко-Центру також презентує сайт — перший онлайн-ресурс, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

— Виставка «ВУФКУ. Lost & Found» — перша спроба представити українську культурну революцію 1920-х синтетично, через найбільш релевантне медіа — кіно. Її завдання — не лише реконструювати історію ВУФКУ, а й поставити низку незручних запитань, відповідь на які критично необхідна сьогодні. Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи засвоїти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його «декомунізація»? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? Чи правильно віктимізувати 1920-ті терміном «Розстріляне відродження», ігноруючи очевидні успіхи доби? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них буде неповною без комплексного висвітлення феномену кіно 1920-х, — сказав Іван Козленко, генеральний директор Довженко-Центру.

В експозиції можна буде побачити експонати з провідних українських музеїв та колекції Довженко-Центру. Зважаючи на те, що історія українського кіноавангарду має безліч прогалин: багато творів є незворотньо втраченими, а дещо збереглося лише частково, Довженко-Центр  продемонструє рідкісні кадри фільмів, кінохронік та анімації, унікальні архівні документи та фото, що перенесуть глядача в атмосферу буремних 1920-х.

Щоби доповнити уявлення про феномен ВУФКУ, куратори виставки запропонували сучасним митцям переосмислити втрачені шедеври. Проект поєднав тогочасну та сучасну літературу, музику, дизайн та візуальні мистецтва. До створення експозиції долучилися відомі сучасні автори та авторки: Алла Загайкевич, Георгій Потопальський, Олександр Бурлака, Анатолій Бєлов та група Sensorama, Микола Рідний, Ірина Стасюк, Олексій Нікітін, Олександр Ірванець, Антон Санченко, Тетяна Малярчук, Наталка Сняданко, Ірина Цілик. Кураторська група: Станіслав Мензелевський, Анна Онуфрієнко, Олександр Телюк.

— Це музей, що розповідатиме про магію кіно і хімію його взаємодії із чуттями глядача. Ми хочемо ризикнути створити музей, динамічний, як саме кіно, – адже воно куди більш вільне, ніж інші мистецтва, у доланні часових, просторових, мовних чи фізичних кордонів. Простір-трансформер Музею в Довженко-Центрі якнайкраще придатний для оприявнення ідей – мінімум дизайну, максимум свободи. Його головний предмет збереження та дослідження: образи, ідеї, конструкти, стереотипи, явища, феномени, відображені в кіно. Його призначення – стати простором комунікації і взаємодії, в якому глядач зможе пізнавати себе і рефлексувати через кіномистецтво. Ми бачимо наш Музей у найширшому сенсі доступним для різних людей, – яких об’єднує захоплення чарами кінематографії, — розповіла Олена Гончарук, керівниця Музею кіно Довженко-Центру.

Нагадаємо: ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922 – 1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними: без однієї чи кількох частин.

Економічна успішність, культурна автономія та інклюзивна кадрова політика дозволили ВУФКУ долучити до своєї діяльності найяскравіших митців, режисерів, операторів, сценаристів, критиків свого часу і стати міжнародною авангардною платформою для інтердисциплінарних експериментів. Серед них, зокрема, Дзиґа Вертов, Михаїл Кауфман, Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Василь Кричевський, Данило Демуцький, Петро Чардинін, Лесь Курбас, Михайль Семенко, Юрко Тютюнник, Юрій Яновський.

Після 1929 року утиски, численні звинувачення у буржуазному націоналізмі, формалізмі та інших неприпустимих «збоченнях» призвели до підпорядкування доти незалежного ВУФКУ загальносоюзному концерну «Союзкіно» з перетворенням його на регіональну філію. Багатьох діячів ВУФКУ у наступні роки було репресовано, фізично знищено, а ті, кому вдалося емігрувати, інтегрувалися в кіноіндустрію різних країн і стали частиною їхньої історії. 

Відтоді означники «радянський» і «російський» надовго стали синонімами, переважну частину української кіноспадщини 1920-х вивезено до Москви, а найкращі твори українського кіно цього періоду ввійшли в міжнародний обіг під означенням «російський авангард». Пошук втрачених кіноскарбів 1920-х і введення їх в науковий обіг важливі не лише самі по собі, а й як метод віднайдення європейської та урбаністичної ідентичності української культури та відновлення історичної пам’яті.  Саме тому в рамках виставки «ВУФКУ. Lost & Found» важливим спецпроектом є краудфандингова кампанія медіатеки Довженко-Центру, покликана підтримати дослідження і повернення в Україну фільмів із закордонних кіноархівів. 

Відкриття експозиції: 12 вересня о 19:00. Вхід вільний. Виставка працюватиме до 22:00. 1 і 5 поверхи Довженко-Центру. 20:00 Кіноперформанс «Нариси радянського міста» (1929) з новим саундтреком наживо гурту DZ`OB (вхід за квитками). 

ВУФКУ. LOST & FOUND
13 вересня – 01 грудня 2019
Графік роботи виставки:
12:00 – 20:00
Вихідні дні – понеділок, вівторок.
Вхідний квиток – 80 грн., пільговий – 50 грн.
Виставковий простір доступний для людей з інвалідністю.
Пільговий квиток – школярі з 11 років, студенти та пенсіонери за наявності дійсного посвідчення.
Вхід вільний для співробітників музеїв, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.

За інф. Довженко-Центру

oleg-sentsov-marketer

Як думаєте, що робив ці 4 роки у російській колонії суворого режиму український кінорежисер, сценарист, письменник, громадський активіст Олег Сенцов, повернення якого Україна вже довго очікує? Увесь цей час він писав книжки! Наразі в українському видавництві виходить його нова збірка автобіографічних оповідань «Маркетер», яку Сенцов написав уже в колонії.

oleg-sentsov-marketer«Маркетер» — це друга частина автобіографічної трилогії, в якій Олег повертається у своє студентське минуле, збірка малої автобіографічної прози. Автор у ній розповідає про свої студентські роки: складання іспитів, будні в гуртожитку і на квартирах, нестримні веселощі, безгрошів’я — звичні складові життя молоді, яка здобуває знання. Початок дев’яностих. Зміна цінностей. Руйнування стереотипів. Становлення. Загартовування душі й характеру. Любов, дружба, виживання і бізнес… Вдумливий та уважний читач знайде у новій книжці Олега Сенцова багато свідоцтв про час. Переклад українською мовою, який зробив Олег Осока, поданий поруч із оригіналом. Оформили збірку Оксана Йориш та Назар Гайдучик.

Колеги Сенцова, які сприяли виданню книжки, зазначають, що його нова книжка – це можливість нагадати нам і світу не лише про долю Олега, а й про справи всіх українських заручників Кремля, що таким чином література стає сильним інструментом правозахисту.

– Вже 5 років Олег Сенцов перебуває в ув’язенні, – сказала Мар’яна Савка, письменниця та головна редакторка. – Ми знаємо, яке тривале голодування він витримав і не зламався. І те, що у в’язничних стінах він пише прозу – це свідчення великої мужності, сили духу і постійної роботи над собою. Олег ніби робить ревізію свого життя, згадує свою юність і часи формування характеру, становлення себе як особистості. Ці оповідання дуже біографічні, а поза життям самого героя оповідань постає непривабливо сувора доба на зламі двох суспільних ладів, на зламі цінностей.

Нагадаємо, Олег Сенцов є лауреатом Премії Сахарова «За свободу думки» та Національної премії України ім. Т. Шевченка. Після Анексії Криму Росією 2014 року був затриманий російськими силовиками і засуджений 25 серпня 2015 року до 20 років ув’язнення з відбуванням покарання у колонії суворого режиму за звинуваченням у тероризмі. Олег є політичним в’язнем у РФ і має змогу спілкуватися з рідними та близькими лише листами, які цензурує колонія. Раніше, близько 10 років тому, він написав збірку «Жизня».

За інф. ВСЛ

Лія Мотречко хоче колись повернутися в Україну || Кримські татари

Лія Мотречко хоче колись повернутися в Україну || Кримські татариЛія Мотречко живе в Європі та робить багато, щоб стати політиком або дипломатом. А після цього – повернутися в Україну, з якої вона мала поїхати внаслідок своєї особистої та державної сумної історії, про яку розповіла в липні в своїй публікації Оксана Онищенко, оглядачка відділу освіти та науки DT.UA 

Лія росте в українсько-кримськотатарській родині. В неї мама — кримська татарка, тато — українець. Вона – родом із Криму, з-під Красноперекопська. «Тато мав невеликий бізнес — фермерство, у сім’ї був власний затишний будинок, яким опікувалася мама. А Лія навчалася в класі з українською мовою викладання, і це для родини було принципово», – розповідає про Лію оглядачка.

Після окупації Криму в 2014 році сім’я Лії стала одною з тих, що відмовилися від громадянства Росії. Переїхали до Херсона. Лія вступила до ліцею. Незважаючи на те, що школа, усе ж таки, комунальна, а Лія – переселенка, відмінниця, у дівчини не вийшло перевестися на безоплатне місце, щоб навчатися далі. Керівництво ліцею та міська рада відмовили родині в підтримці в цьому питанні. Як підкреслює оглядачка, у школі та в чиновників-прихильників «руського миру» також викликав роздратування «надмірний патріотизм» учениці.

Сім’я поїхала до Іспанії, отримала там статус біженців. Лія почала вивчати іспанську й стала ученицею однієї зі шкіл у Севільї. Тут знецінювання та булінг дівчинки припинилися. 

– Тут усі дуже доброзичливі й відкриті, — передає слова Лії оглядачка. — Першого ж дня до мене підбігли всі однокласники, відразу запитали, як мене звати, а потім всюди зі мною ходили, все показували. Вчителі тут інші. Я звикла, що в Україні вони дуже строгі, я завжди відчувала їхній тиск, часом вони кричали, коли чогось не розуміла. Звісно, я не вундеркінд, але ж я прийшла до школи, щоб навчатися. І ще оця традиція: учитель зайшов до класу чи вийшов — потрібно встати. Я в іспанській школі попервах вставала, і на мене всі поглядали з подивом. Тут учителі інакше спілкуються з учнями — на рівних і з повагою, тут легко й цікаво навчатися. Напевно, вперше в житті я ходила до школи залюбки. А ще в іспанських школярів багато вільного часу після уроків. В Україні такого не було — я приходила додому після занять і до ночі робила уроки. Але я вдячна українській школі — все-таки у мене гарна база знань.

Уже за 3 місяці Лія здала іспит з іспанської на дев’ять балів з десяти можливих, хоча іспит би вважали складеним і за п’яти балів. Це виявився один з найкращих результатів у всій провінції. У королівському палаці в Севільї Лії вручили нагороду «За академічні і особисті успіхи». Там Лія змогла розповісти присутнім про ситуацію в рідному Криму та про окупацію.

– Коли я прийшла до школи, ніхто не знав, хто такі кримські татари, що таке Крим, не чув про те, що його окупувала Росія. Навіть мій учитель у школі не знав, що існує українська мова, гадав, що в Україні лише російська. Газети написали: «чудова історія дівчинки з Криму», – переповідає відгук школярки журналістка.

Як розповідає оглядачка, іспанські чиновники, коли з’ясувалося, що найкраща учениця Севільї почала вивчати іспанську лише недавно, були геть шоковані. Представник міністерства навіть приїздив до Лії, аби особисто познайомитися. Так про дівчину з України дізналася вся Іспанія. Про 17-річну українку написала також Huffington Post.

Лія закінчила 4 клас основної школи – це еквівалентно нашому 9-му. Постало питання вступу до коледжу – це як у нас 10-11 клас. 

– Я збираюся вступати на міжнародний бакалаврат, — сказала Лія оглядачці. — Після нього, склавши випускні іспити, зможу вступати до найкращих університетів Америки або Європи. До речі, з мого класу лише троє, включно зі мною, склали іспити так, що зможуть вступити до старшої школи. Решта підуть до «технікумів», як це називають в Україні, або залишаться на другий рік.

Доки Лія обирала школу, щоб продовжити навчання, вона отримала запрошення до престижного навчального закладу у Севільї, одного зі ста найкращих у всій Іспанії.

Спочатку могло здатися, що складається та сама ситуація, як з оплатою у 9 тис. грн. в українському ліцеї, з якого довелося піти, — адже в цій іспанській школі рік навчання коштує €12 тис.

– Ми тоді не знали, що це Міністерство освіти Іспанії виділило зі свого фонду кошти на навчання Лії, — розповів оглядачці тато Едуард Мотречко. — Від неї потрібна була лише згода. Ми були вражені, бо нікого ні про що не просили. Згадалося, як у Херсоні бігали через шкільну плату в €300 на рік і випрошували знижку. А тут нам міністерство саме дало грант у €24 тис., якраз на всі роки навчання в коледжі.

А потім талановиту Лію запросили до Мадрида для участі у тренінгу з лідерства та комунікації для дівчат. Фінансує цю програму великий бізнес, і для участі в ній добирають за конкурсом 40 дівчат із різних провінцій Іспанії. Лію покликали без жодних конкурсів, — пише оглядачка.

Лія не погодилася, щоб журналісти опублікували назву херсонської школи, яка позбулася здібної, але незручної для чиновників дитини. Навіть в інтерв’ю іспанським медіа Лія послідовно каже, що хоче повернутися до України, коли стане спеціалісткою й зможе бути корисна своїй державі.

«Ця дівчина виявилася непотрібною Україні, а от Україна їй дуже потрібна. Згадайте цю історію та подібні до неї, коли розмірковуватимете над тим, як українська молодь «голосує ногами»», — зазначила в своєму тексті Оксана Онищенко.

Нагадаємо, в Іспанії живе понад 2 тис. українських біженців, які приїхали за останній рік.

Фото: зі сторінки Лії у соціальній мережі

У Києві нагородили лауреатів конкурсу «Ми – діти твої, Україно!» імені Данила Кононенка

Ти можеш підтримати дітей із родин політв’язнів у Криму || Чекін 11 листопада, Національна парламентська бібліотека в Києві

Miss Ukraine

26 червня столичному бомонду представили всіх претенденток на участь у національному конкурсі краси «Міс Україна-2019». З 50 дівчат за головну корону країни у фіналі боротимуться 25. Заповітний титул отримує лише одна дівчина, ім’я якої стане відоме у фіналі конкурсної боротьби.

Miss Ukraine

На фото: одна з учасниць конкурсу Міс Україна на Race of nation

Почергово у світлі софітів на сцену виходили найдостойніші претендентки. Вони незабаром розпочнуть боротьбу за головну корону країни. Кожна з конкурсанток, що дійшли до презентації – результат нелегкого вибору організаційного комітету. На дівчат чекає чимало випробувань, які витримає не кожна.

3 липня в Києві претендентки на звання найкрасивішої дівчини України пройшли найжорстокіше випробування на силу, витривалість і сміливість. Українські красуні подолали перешкоди головної гонки країни Race of nation. Ця програма колись була розроблена для підготовки американських військових, а зараз набирає все більшої популярності в інших країнах світу серед людей з гарною фізичною підготовкою. Таке нестандартне випробування комітет приготував для учасниць вперше, адже з кожним роком приходить все більше заявок на участь і комітет змушений посилити правила відбору.

Під час змагання дівчата мусили пробігти дистанцію в 4 тисячі метрів з 11 перешкодами. Перед стартом лікар невідкладної допомоги приватної кліники провів відповідний майстер-клас. Енергійні представники чирлідер команди Red Foxes провели розминку для учасниць.

Дівчата змінили високі підбори і елегантні сукні на спортивну форму й поринули в атмосферу спортивної боротьби. Подолавши перешкоди з важкою вагою, брудом, крижаною водою, які не всім по плечу, вони продемонстрували цілеспрямованість, силу духу і витримку. Кожна прийшла до фінішу з відчуттям перемоги над собою і своїми страхами.

Першими фінішували: Марина Сотник з Вінницької області, Людмила Мілевська з Київської області, Валерія Кучеренко з Одеської області. Фіналістки гонки отримали медалі від партнера заходу Race of nation, а також подарунки від комітету конкурсу та інших партнерів. 

Нагадаємо: цього року за ініціативи комітету конкурсу вперше з 1991 року було проведено ексклюзивну реставрацію корони.

За інф.: Miss Ukraine

10 перших претенденток на корону «Міс Україна 2019»

burlaka

17 липня в Одесі, у Грецькому Фонді Культури відбудеться відкриття виставки «Крихка пам’ять. Фотоархів Леоніда Бурлаки». Це експозиція за матеріалами фотоархіву відомого українського кінооператора. Під час відкриття виставки відбудуться зйомки частини документального фільму з однойменною назвою.

Виставка є частиною міждисциплінарного проекту Fragile Memory / Крихка пам’ять. Він включає документальний фільм та наукове дослідження. Частина виставки експонувалася в Києві 2018 року та в Кракові в рамках Краківського міжнародного кінофестивалю в травні/червні 2019. Цього року в рамках Одеського Міжнародного Кінофестивалю, який наразі триває, автори покажуть розширену, спеціально підготовлену колекцію, що складається з унікальних матеріалів. 

Як повідомляють куратори проекту, Ігор Іванько, кінооператор, і Вікторія Мироненко, кандидат мистецтвознавства, дослідник фотоархіву, у березні 2017 року в Одесі випадково знайшли фотоархів Леоніда Бурлаки. Частина фотоархіву була в дуже поганому стані, а спосіб збереження був не схожий на той, що зазвичай використовував Леонід Бурлака. Деякі плівки були пошкоджені, розірвані та збереглися лише частково.
 

 
Під час процесу дигіталізації плівок було встановлено, що архів датований 1964 роком та складається з декількох серій: фотографія, що ілюструє повсякденність студентів ВГІКу, фотографічні експерименти з формою, документація знімального процесу.
 
Руйнація емульсії, яка на деяких фотографіях часткова, а в інших випадках повністю знищує зображення – це пряма метафора людської пам’яті. Пам’ять руйнує зайве або болісне, залишаючи тільки фрагменти, які ще іноді можна прочитати на зображеннях, що майже повністю зникли. Ця знахідка поставила одразу багато запитань: чому частина особистих фотографій митця потрапила в статус «захованого зображення» та довгі роки зберігалася окремо від основного архіву? Чи може приватна історія розповісти більше, ніж просто біографію?
 
Нагадаємо, Бурлака відомий, зокрема, операторською роботою в картині «Місце зустрічі змінити не можна» (1979). 
 
Вхід на відкриття експозиції 17 липня в Одесі, у Грецькому Фонді Культури, є вільним. Початок – 18.00. Виставка триватиме з 15 до 26 липня. Понеділок-п’ятниця: 10.00-17.00 Субота: 10.00-13.00.
 
ministerstvo

Під час 26 Book Forumу Львові у вересні Арундаті Рой, відома індійська письменниця й громадська активістка, зустрінеться з українськими читачами та презентує свій роман «Міністерство граничного щастя». Роман вийде українською в перекладі Андрія Маслюха в українському видавництві.

Арундаті вже створила близько 15 нон-фікшн книг, і більшу частину свого часу присвячує публіцистиці та громадській активності. Письменниця виступає за права людини, охорону навколишнього середовища та збереження миру. Вона – активістка з питань соціальної справедливості й економічної нерівності, противниця неоліберальної глобалізації та політики Індії щодо ядерної зброї. Арундаті виступає проти американського капіталізму, індійського та американського державного тероризму, всіх видів ядерної зброї і злочинності, а також проти поганої системи освіти, корупції, насильства, безробіття тощо. 
 
«Міністерство граничного щастя», другий роман письменниці, вийшов який вже у вересні 2017 року. Наразі Арундаті презентує його в Україні. Книжці, так само як і першому роману «Бог Дрібниць», притаманна поетичність та глибинна краса мови, властива стилю Рой. Однак за духом твір геть інакший, нелінійний і суперечливий.
 
Цього разу авторка кинула своїх героїв у вир новітньої історії Індії, зокрема у прекрасні ліси штату Джамму і Кашміру, де вже багато років точиться гострий збройний конфлікт. Та й самі герої — представники розмаїтих каст, віросповідань та світоглядів (гіджри або ж люди «третьої статі», бунтівна архітекторка, не зовсім чесний журналіст, агент спецслужб, кашмірський повстанець тощо) — говорять надто різними голосами, борються по різний бік барикад, але здобувають кілька хвилин тиші поряд із близькими, живими чи мертвими, як вищу нагороду. У мить, коли духи ледь-ледь відчиняють двері паралельних реальностей життя.
 
Роман увійшов у довгий список Букерівської премії 2017 року, короткий список нагороди The Hindu Literary Prize та до переліку фіналістів National Book Critics Circle Award. Його визнали найкращою книжкою 2017 року за версією «National Public Radio», «Amazon», «Kirkus», «The Washington Post», «Newsday» та «Hudson Group».
 
Нагадаємо, Арундаті Рой народилася 1961 року в м. Шиллонґ, Індія. Дитинство провела в місті Айманам, а згодом переїхала до Делі, де вивчала архітектуру в Школі планування й архітектури в Делі та працювала в Національному інституті у справах міста.
 
Коли зустріла майбутнього чоловіка, режисера Праділа Кішена, зацікавилася кіно, зіграла кілька незначних ролей, згодом взялася за написання сценаріїв. 1996 року закінчила свій перший роман — «Бог Дрібниць», завдяки якому отримала світове визнання: книжку відзначили Букерівською премією 1997 року, переклали понад 40 мовами, зокрема й українською, та видали тиражем понад 8 млн примірників.
 
За відкриту пропаганду прав людини Рой отримала низку нагород, зокрема, Lannan Cultural Freedom у 2002 році, Sydney Peace Prize у 2004-му, а також Sahitya Akademi Award у 2006-му.
 
За інф. ВСЛ
 
konkurs-ya-ukrayna

У суботу 22 червня в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого привітали дітей та підлітків – лауреатів Всеукраїнського конкурсу плаката «Я – Україна!». Перші місця в конкурсі в номінації для учасників 6—9 років посіли Назар Лахай і Максим Мартинчук. Вони та інші учасники приїхали на святкування завершення конкурсу до Києва. Також у бібліотеці відбулася виставка – відвідувачам показали 125 найкращих конкурсних робіт.

konkurs-ya-ukrayna

Експертне журі визначило найкращі з-поміж 1548 плакатів, які надійшли на конкурс, щоб заохотити найкращих авторів дитячого плакату у п’яти номінаціях.

У конкурсі плакатів узяли участь діти та молодь 6–19 років. Серед них визначили 3 переможців у 3 вікових категоріях: 6–9 років; 10–15 років; 16–19 років. На першому етапі, 10 квітня–31 травня, учасники подавали роботи у форматі PDF на електронну пошту. На другому – 1 червня – 22 червня – лауреати, визначені журі, надали оригінали робіт. У червні організатори додали декілька нагородних номінацій, щоб відмітити учасників за художню виразність, образне вирішення, національно-патріотичну тематику, символізм композиційного рішення тощо. 

Художниця Альона Сосіна отримала відзнаку за символізм композиційного рішення. Анна Скапець посіла 1 місце у категорії для авторів 16 – 19 років. Павло Одінцов отримав 2 місце у категорії для авторів 10 – 15 років.

Цьогоріч лауреатами конкурсу також стали: Анна Анцибор, Софія Арсененко, Злата Антонова, Єлизавета Бабенко, Соломія Базілюк, Микита Баляба, Тимофій Біденко, Поліна Білявська, Анастасія Безручко, Софія Бондур, Ангеліна Бречко, Аліна Брижниченко, Марк Бубно, Настя Будкевич, Ксенія Бугайова, Дарина Вакуленко, Анатолій Василенко, Катерина Василенко, Мар’яна Василишина, Катерина Велика, Сніжана Вієнко, Поліна Власенко, Єва Вовчак, Ніка Воронова, Ганжа, Тетяна Голікова, Софія Голубенко, Валерія Горюнова, Мирослава Грабіщенко, Ярослава Гудзь, Гурток «Технічний дизайн», Діана Ібрагімова, Валерія Колісніченко, Андрій Двугрошев, Марія Джансольдаті, Гоча Джгамадзе, Марта Дідух, Юлія Коваль, Софія Журавленко, Назар Завалипіч, Анна Завацька, Анастасія Заєць, Аліна Зубова, Єгор Ісаков, Діана Ібрагімова, Анастасія Кавун, Анна Кагальняк, Ліза Калинюк, Єгор Калита, Єва Кердівар, Валерія Килюх, Поліна Кійченко, Софія Кравченко, Марія Ковальчук, Анна Козьменко, колектив Нововолинська, Ангеліна Коренська, Катерина Копач, Христина Костромська, Котляревська, Софія Коханевич, Олексій Красніков, Мирослава Красота, М. Крижанівський, Ліза Куць, Валерія Куць, Петро Мельниченко, Діана Легеза, Ірина Лісова, Тетяна Літвінчук, Дарія Ляшенко, Даша Магдич, Аліна Макодай, Заріна Махсудова, Максим Мартинчук, Ганна Мальченюк, Софія Мальченюк, Яна Малюга, Міланія Мартинова, Єгор Махнюк, Світлана Михайлицька, Анастасія Михайлова, Юлія Назар, Юлія Найда, Дарина Недашківська, Єлизавета Никифорова, Діана Никонець, Анастасія Ніколайчук, Дар’я Огньова, Павло Одінцов, Зоряна Оленіч, Дарья Омененко, Іван Онищенко, Марія Опанасюк, Артем Павелко, Варвара Павленко, Софія Павлик, Олександр Паевський, Михайло Паевський, Пастух, Олександр Перехрест, Анастасія Петрешина, Вероніка Пєша, Арсен Пірумян, Злата Пилипец, Маргарита Пісна, Данило Подобєдов, Анна Резниченко, Ксенія Ромащенко, Аліна Ромчук, Світлана Рощупкіна, Наталія Русенко, Софія Ряба, Вероніка Савчук, Микола Саєнко, Мілла Сазонова, Січкар, Лілія Слободська, Софія Смірнова, Вікторія Степанова, Марія Султан, Давид Сурмач, Леся Твардовская, Катерина Федяшова, Марія Феофанова, Катерина Черевко, Олександр Чіх, Шахтарська, Тетяна Шевчук, Катерина Шовкун, Ростислав Яковина, Вероніка Янковська, Моніка Ярмолюк, Викторія Яцишина.  

Фото: з фейсбук-сторінки Анастасії Караван

Сьогодні стартував Всеукраїнський конкурс плакату «Я – Україна!» 

ni-portnovu-v-knu

Студенти та громадськість воліють не бачити на кафедрі конституційного права юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка проросійського політика Андрія Портнова. Про це вони заявили під час акції протексту проти поновлення Портнова на посаді співробітника університету. Акція розпочалася й триває сьогодні, 20 червня, біля червоного корпусу КНУ. Студенти планують протестувати навіть уночі. Наразі вони оголосили сидячий протест в приміщеннях університету й чекають на ректора, щоб передати звернення щодо звільнення Портнова.

Учасники акції вимагають скасувати наказ про працевлаштування Портнова на посаду професора кафедри конституційного права КНУ ім. Тараса Шевченка та публічного вибачення від ректора КНУ ім. Тараса Шевченка Леоніда Губерського за таке призначення. Як заявляють студенти, акція відбувається без партійної, організаційної символіки та прапорів.

Андрій Портнов є проросійським політиком, який з квітня 2010 до кінця лютого був керівником Головного управління з питань судоустрою, а також заступником голови Адміністрації Віктора Януковича та членом Вищої ради юстиції. Саме завдяки його діям був встановлений абсолютний контроль за судовою системою режимом Януковича. Є одним з авторів законів 16 січня.

Підозрюється ГПУ у причетності до масових вбивств активістів під час Євромайдану та розкраданні землі та об’єктів нерухомості в Межигір’ї.

19 червня стало відомо, що колишній заступник голови Адміністрації президента при Вікторі Януковичу Андрій Портнов призначений на кафедру конституційного права юридичного факультету КНУ ім. Тараса Шевченка.

У соцмережі також відреагували на позицію студентського парламенту юридичного факультету КНУ: «Гидка, слизька та боягузлива позиція студентського «Парламенту» юридичного факультету КНУ» та навели скріншоти заяви студпарламентарів:

studparlament

studparlament

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото на обкладинці: зі сторінки у фейсбуці Кіри Нечай

nimi-nochi

Цьогоріч кінопокази дев’ятого фестивалю німого кіно та сучасної музики «Німі Ночі» під субназвою «Блудні діти» пройдуть у двох центрах української кіноіндустрії – 20-22 червня у Києві, у Довженко-Центрі, та 22-23 червня в Одесі – місті народження фестивалю.

Фільми програми були віднайдені в архівах в різних куточках світу впродовж останніх кількох років. Всі вони об’єднані темою вигнання та повернення: самих стрічок, здавалося б, назавжди втрачених, і їх героїв, які полишають домівку в пошуках кращої долі. На фестивалі можна буде подивитися 6 німих фільмів, які донедавна вважались утраченими, у новому музичному супроводі від сучасних музикантів з України, Білорусі, Литви, Великої Британії та Австрії. 

Програму фестивалю можна дивитися в трьох секціях. «Знято в Україні»: два фільми українського виробництва, забутих протягом століття – репрем’єри забороненого авангардного фільму Івана Кавалерідзе «Штурмові ночі», 1931, та комедії «Пригоди полтинника», 1929, Акселя Лундіна. Другий фільм – це одна з небагатьох вцілілих німих дитячих комедій, нещодавно повернута в Україну з російського Госфільмофонду. Нині обидві стрічки зберігаються у Фільмофонді Довженко-Центру. «Репатріація»: два твори світового кінематографу, зняті за участю кіномитців українського походження. Перший – ліричний етюд «Мій син», 1928, «Совкіно», режисер Євґєній Чєрвяков. У головній ролі – Анна Стен, майбутня голлівудська зірка з Києва. Довгий час фільм вважався втраченим під час Другої світової війни. Місцями понівечена фрагментована прокатна копія була знайдена в Музеї кіно в Буенос-Айресі лише в 2008 році. Другий – драма «Карусель», 1923, Швеція, знята Дмитром Буховецьким, уродженцем Білої Церкви, майстром історичних екранізацій 1920-х студій Paramount, Universal та MGM. «Австрійська класика»: два фільми з Австрійського кіноархіву з нагоди двостороннього року культури «Австрія-Україна». Один з них – «Маленька Вероніка», 1930, режисер Роберт Ланд – один із шедеврів австрійського кіно, нещодавно віднайдений у французькому архіві та відреставрований Австрійським кіноархівом. Саундтрек до нього створив і виконає музикант KMET, який має українське коріння. Другий – «Місто без євреїв», 1924, режисер Ханс Карл Бреслауер. Повна версія фільму на плівці знайшлася випадково в 2015 році на барахолці в Парижі. Стрічку відновлено зусиллями Австрійського кіноархіву та понад 700 донорів й у 2018 році повернуто на екрани.

Фільми традиційно демонструватимуться у живому музичному супроводі сучасних українських та закордонних виконавців і композиторів. Над створенням авторських саундтреків працюють: композиторка Алла Загайкевич, Україна, та перкусіоніст Аркадій Готесман, Литва; фіналістка освітньої програми для кінокомпозиторів Envision Sound Вольга Падгайская та Five-Storey Ensemble, Білорусь; композиторка і виконавиця Олеся Здоровецька, Україна; композитор Андрій Показ та Арсен Одабашьян, Україна; композитор і гітарист КМЕТ, Австрія; музиканти Герхард Грубер, Петер Росманіт та Адула Ібн Кадр, Австрія. Це вже другий фестивальний рік, коли до створення музики для архівних стрічок запрошують молодих композиторів, які стали відкриттям освітньої програми для кінокомпозиторів Envision Sound, започаткованої у 2017 році Довженко-Центром та Британською Радою в Україні. 

Програма фестивалю у Києві:

20 червня

«КАРУСЕЛЬ» / Karusellen, реж. Дмитро Буховецький, Швеція, 1923, 68 хв.

Музика: Андрій Показ (Україна)

«МАЛЕНЬКА ВЕРОНІКА» / Die Kleine Veronika,реж. Роберт Ланд, Австрія-Німеччина, 1930, 70 хв.

Музика: KMET (Австрія)

21 червня

«ШТУРМОВІ НОЧІ», реж. Іван Кавалерідзе, Українфільм, 1931, 52 хв.

Музика: Алла Загайкевич (Україна), Аркадій Готесман (Литва)

«МІСТО БЕЗ ЄВРЕЇВ» / Die Stadt Ohne Juden, реж. Ханс Карл Бреслауер, Австрія, 1924, 80 хв.

Музика: Герхард Грубер, Петер Росманіт, Адула Ібн Кадр (Австрія)

22 червня

«ПРИГОДИ ПОЛТИННИКА», реж. Аксель Лундін, Україна, ВУФКУ, 1929, 68 хв.

Музика: Вольга Падгайская і Five-Storey Ensemble (Білорусь), фіналістка Envision Sound

«МІЙ СИН» / Мой Сын (реж. Євґеній Чєрвяков, Совкіно,1928), 48 хв.

Музика: Олеся Здоровецька, Марк Токар, Нік Рот, Алекс Бонней

Початок показів: 19:00. Квитки можна придбати в касі Довженко-Центру.

dev.info.uz.ua

Днями своє 100-річчя відсвяткував спортивний клуб «Локомотив», який виховує українських спортсменів-залізничників. У святковий день відбулися футбольні матчі між командами юних залізничників. Переможцем турніру стала футбольна команда «Локомотив» – діти 2012 року народження. 

У клубі тренуються діти 5 – 19 років, усього 470 чоловік. Юні спортсмени беруть участь у всеукраїнських та міжнародних турнірах, у чемпіонаті Києва та України в різних вікових категоріях. Зокрема, спортсмени футбольної команди «Локомотив» (U-10) регіональної філії «Південно-Західна залізниця» представляють нашу країну на Міжнародному турнірі й часто виборюють призові місця.

– Вітаю спортсменів «Локомотиву». Радий, що сьогодні не просто 100-річчя клубу, а момент його відродження. Для Української залізниці діти, спорт та сім’я – це велика цінність, і ми будемо їх підтримувати. У наших планах – розвиток і розбудова футболу на залізниці. Я щиро здивований вашою підготовкою та кількістю нагород. Дай Бог вам наснаги», – зазначив під час урочистостей з нагоди ювілею клубу Євген Кравцов, голова правління залізничного підприємства.

Також юних футболістів привітали заступник начальника ФСК «Локомотив» Олександр Єгоров та відомий український футболіст Валерій Федорчук.

Нагадаємо, історія фізкультурно-спортивного клубу «Локомотив», який є виробничим підрозділом регіональної філії «Південно-Західна залізниця», нерозривно пов’язана з будівництвом та розвитком Південно-Західної залізниці. 1919 року на місці розташування сучасного стадіону «Локомотив» існував майданчик для проведення ігор серед робітників та службовців Київського залізничного вокзалу. У серпні 1925 року офіційно відкрили новий стадіон для команди «Желдор», що була на той час однією з найсильніших у Києві.

Наприкінці 1935 року на з’їзді фізкультурників Південно-Західної залізниці ухвалили рішення про створення ДСТ «Локомотив», згідно з яким нові назви отримали і футбольна команда, і стадіон. У 1938 році на «Локомотиві» проводилися матчі найвищого дивізіону чемпіонату СРСР з футболу.

Після втрати командою професійного статусу в 1947 році арена приймала переважно змагання на першість Києва, а також слугувала базою для підготовки молодих футболістів у ДЮФК «Локомотив».

На початку XXI століття стадіон знаходився на грані зникнення, існувала ймовірність побудови на його місці елітного фітнес-центру, однак у 2011-2012 роках була завершена його реконструкція. Тоді стадіон отримав зручні пластикові сидіння на трибунах та новітнє штучне покриття газону. Окрім основного поля розміром 104×68 м за одними з воріт розміщений додатковий майданчик меншого розміру зі штучним покриттям. Навколо поля обладнано бігові доріжки.

Фото на обкладинці: dev.info.uz.ua

Mykhailo Illienko

22 та 23 червня «Суспільне:UA» покаже серію телевізійних спецвипусків, присвячених фестивалю українського короткометражного кіно «Відкрита Ніч «Дубль 22», та кращі жанрові фільми, які найліпше характеризують понад двадцятилітні традиції та стиль «Відкритої ночі». А 27 червня в Кіноклубі Київського телецентру «Олівець» відбудуться дофестивальні ретро-програми. 

Про це повідомили організатори під час прес-конференції-мандрівки на пароплаві по Дніпру в середу, 19 червня, коли оголошували цьогорічну програму фестивалю, що відбудеться в ніч з 29 на 30 червня на столичному Арт-причалі.

Протягом 22 років своєї історії фестиваль «Відкрита ніч» зібрав у своїх програмах силенну кількість фільмів: як запевняють організатори та учасники, для їх демонстрації не вистачить навіть полярної ночі. Тому цьогоріч фест «Дубль 22» розпочинає роботу за тиждень до основного заходу: вже з 22 червня можна дивитися дофестивальні покази. Напередодні щорічного фестивалю організатори «Відкритої ночі» показують найбільш пам’ятні і резонансні роботи минулих років. Цього року в дофестивальних показах продемонструють панораму переможців найновішої історії фестивалю. 

Нагадаємо: у фестивальну ніч з 29 на 30 червня синхронні покази проходитимуть у більш ніж 100 майданчиках в Україні та зарубіжжі. 

Вхід на фестивальні покази на Арт-причалі – вільний. 

Кінофестиваль «Відкрита Ніч «Дубль 22» || Хто в журі?

Кінофестиваль «Відкрита Ніч «Дубль 21» оголосив цьогорічних переможців

lyudmila-naumenko

Інтерв’ю з Людмилою Науменко, кандидаткою філологічних наук, доценткою кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка ми записали у бібліотеці Максимовича, на Другому всеукраїнському фестивалі «Читач року – 2018». Тоді пані Людмила, яка стала лауреаткою фесту, передала університетській бібліотеці колективну монографію «Development of Philological Sciences in Countries of the European Union Taking into Account the Challenges of XXI Century» – «Розвиток філологічних наук у країнах Європейського Союзу з урахуванням викликів XXI століття». Книгу нещодавно видала Вища суспільно-природнича школа імені Вінцента Поля в Любліні. Українська вчена та викладачка є співавторкою цього твору. А загалом займається науковою та викладацькою роботою понад 30 років. У сфері наукових інтересів пані Людмили – лінгвістична прагматика, теорія мовної комунікації, дискурс-аналіз, діловий англомовний дискурс, концептуальний аналіз, етноспецифіка спілкування, мовний етикет, методика викладання іноземних мов. Науковиця є членкинею ТЕS0L – Всеукраїнської громадської організації викладачів англійської мови, America House Research’ Center, British Council та інших осередків.

Ти можеш прочитати бесіду з Людмилою Науменко зараз, улітку, коли до початку вступної кампанії залишилося менше місяця, і випускники-2019 готуються до ЗНО та вступу. Дізнаєшся з перших вуст, що таке наукова робота у ВУЗі, якій можна присвятити все життя, які очікування викладачів до рівня знань та до мотивації студентів, та як воно – вчитися та працювати в найвідомішому університеті країни. Людмила Петрівна чимало знає про все це!

– Я вперше на цьому заході, але читач я давній. Я вчилася в школі гуманітарного профілю. І ми багато писали рефератів, перекладали, конспектували, у нас тоді це було дуже популярно. І після занять у школі ми йшли в бібліотеку – у нас на Караваєвих Дачах у Києві була хороша районна бібліотека. Або нас направляли в якусь іншу, у якій ми шукали потрібну літературу…

– І це було як норма?

– Так, це було системно. Це було кожен день практично. Тому для мене бібліотека – не новинка, це звичайна справа. А в університеті це, звичайно, філологічний читальний зал, де ми пропадали…

– Чому саме ви цьогоріч стали читачем року, номінантом премії?

– Я – активний читач, і студентів теж направляю в бібліотеку, вони пишуть реферати, користуються фондами. Може, це спрацювало.

– За багаторічної роботи в університеті накопичується багато досвіду. Чи виходить передати його студентам? До речі, ви навчалися в КНУ?

– Закінчувала філологічний, тоді називався романо-германський. Потім працювала в іншому ВУЗі. А в університет прийшла писати кандидатську. У мене вже практично була готова робота, коли я стала працювати тут, в університеті – спочатку на Виставці, потім – тут. Мій науковий керівник В’ячеслав Карабан, доктор філологічних наук, академік Академії наук вищоїшколи України досі працює в університеті: він є професором кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В університеті ми передаємо свій досвід молодшим колегам, аспірантам. Зокрема, я відповідаю за наукову роботу.

– Чи достатньо такої взаємодії?

– У нас в інституті є напрямок для вчителів англійської та української мов – є набір бакалаврів і магістрів. Є семінари для вчителів середньої школи. Можуть бути відкриті заняття.

lyudmila-naumenko

Людмила Науменко (третя справа) стала лауреаткою премії «Читач року – 2018»

– До університету приходять нові покоління, зі своїми фішками, особливостями… Чи є якийсь емоційний контакт зі студентами, які починають навчання?

– Прекрасний контакт. Я працюю на вищому рівні – з магістрами. Але в мене є й третьокурсники. Третій курс – це ще процес становлення, накопичення знань. Про якусь наукову роботу там ще говорити важко. А магістри – вони або професійно орієнтовані, або вже починають наукову діяльність. І тут, звичайно, вже є про що казати. До речі, якраз сьогодні ставила залік з української мови і прикладної лінгвістики, переклад науково-технічних текстів. Студенти готували матеріали і знайшли, що тільки в нашій бібліотеці є певний переклад Агатангела Кримського. Оскільки це 20-ті роки, то дуже складно знайти оригінали його робіт.

– Але все ж таки приходять нові покоління студентів, і певно що вони чимось відрізняються від попередніх…

– У кінці 90-х я жахнулася, які студенти. Студентів нічого, крім грошей, не цікавило. Улаштуватися в житті, вийти заміж за іноземця, поїхати за кордон… З ними було практично неможливо працювати. А зараз, через кілька років, уже відбувся якийсь перелом. Прийшли діти, які хочуть набувати професію, і будуть у ній працювати. Для мене це плюс. Я сама працюю в цій царині, мені це цікаво. І працювати з нецікавими студентами мені теж не цікаво.

– Чи буває, що на потоці ви бачите молоду людину, і розумієте, що саме їй ви хотіли би передати більше знань, наукового досвіду?

– Не можу так виділяти студентів. Просто бачу, що ось ці – більш енергійні, більш цікаві, активні. Відмічаю, звичайно, для себе. Якось робиш поправки на це… Можливо, від них більше питань, більше зацікавленості. І бачиш, що вони готують більш цікаві, більш творчі роботи. У кожній групі, як правило, десь двоє є неординарних. Рідко буває, щоб група – абсолютно сіра. Хтось завжди виділяється.

– Ви не знаєте, як люди реалізувалися потім?

– Звичайно, нам із цим складно, бо в нас немає цього фідбеку. Знаю тільки про своїх студентів, які працевлаштовані в університеті, читають східні мови – з ними я, звичайно, перетинаюся.

– Якою б не була підготовка школярів, абітурієнтів, але ж викладачі університету знають, які помилки в мові притаманні вступникам та молодшим студентам. Багато помилок буває?

– Бувають. Я не знаю, чому. Мабуть, тому, що школа для багатьох – це російськомовне середовище, і вони не відчувають себе автентичними українцями. Читають, можливо, російські книжки, говорять удома російською. Також відео, інтернет – російські

– Принаймні, граматику, пунктуацію в школі більш-менш засвоюють. А лексика, стилістика?

– Фразеологія є проблемою. Ще – структура українського речення. Синтаксис. І русизми. Не відчувають мови. Навіть якось доводили, що в українській є слово «наряд». Ні, кажу, його немає, є вбрання. Але ось словник дає! Так, проте цей словник був укладений ще за радянського періоду. Коли була тенденція до того, щоб запозичувати русиїзми, і щоб це сприймалося потому, як українські слова.

– Хто зі студентів, зазвичай, сильніший – з областей? Кияни?

– Немає особливої різниці.

Текст: Поліна Аксьонова, журналіст

Фото: зі сторінки у фейсбуці Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича КНУ Тараса Шевченка.

На фото на обкладинці: директор бібліотеки Олег Сербін приймає від Людмили Науменко колективну монографію.

kamenskiy

Інтерв’ю з Даниілом ми записали на старті 5-го Чілдрен кінофесту, але він не встиг його вичитати, тому що готувався до екзаменів. Але черговий Чілдрен кінофест розпочинається, на ньому знов покажуть фільм «Сторожова застава», у якому Даниіл зіграв головну роль, і наша розмова актуалізувалася. Дізнайся, що думає Даниіл про булінг у школі!

kamenskiyПро булінг?! Актор Даниіл Каменський, який виконав головну роль у суперпопулярному українському молодіжному фентезі «Сторожова застава», готовий говорити на цю тему хоч скільки. Тому що для нього все це не дзвін, про який невідомо, де він, а реальність багатьох років його життя. Ми поговорили про це з Даниілом на презентації V Фестивалю мистецтва кіно для дітей та підлітків.

Тоді Даниіл був у випускному класі столичної школи екстернів, а тепер він є студентом Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого. Але для нього все починалося в звичайній середній школі в Полтаві, де він навчався до 9 класу. Не всі ті часи він пригадує з задоволенням, і від журналістів не приховує: так, у класі діставалося. Йому довелося стверджувати себе, щоб зуміти знайти й розкрити свої здібності навіть у несприятливих умовах, коли відчуваєш замало підтримки. Як? Про це Даниіл розповів журналісту спецпроекту «Булінг у школі».
 
– Місто невелике, там усього 40 шкіл, наскільки я знаю. І класу до 8-го ставлення до мене до мене було інакше: я завжди був слабенький, і я переживав булінг, і це правда. Довелося. Рівень розвитку такий, що хто сильніший, той і правий, і інше неважливо…
 
Індивідуальністю бути не вийде?
 
– Ні. Не вийде. «Пробиваються» люди нечасто. І я постійно переживав якісь речі… Раніше я ображався, у мене навіть бували депресії через усе це. Потім я знайшов для себе вихід: став ходити до театрального гуртка. Мені це дуже подобалося, я цим захоплювався, і мені вже було якось усе одно, що там кажуть за спиною, я робив вигляд, що я цього не помічаю. Мені було 13 – 14 років.
 
Хтось навів на думку, що можна піти до гуртка?
 
– Прийшла вчителька й запитала, хто хоче взяти участь у виставі. Я підняв руку, і вона на мене навіть уваги не звернула, покликала інших. Я підійшов: «Можна мені спробувати?». Вона: «Ой, що ти зможеш!». Я: «Давайте спробую!». Я спробував, вони кажуть: «О, нічого собі! Давай!». За два роки я став старостою театрального гуртка. І вже потім зірвався на кастинг, під час навчання приїхав до Києва – це було таке «клац», була думка: чому б не вийти на вищий рівень? І там пройшов! І після цього ставлення до мене вже кардинально змінилося.
 
І у вчителів, і у дітей?
 
– Так. Стали мститися, заздрити, підлабузничати. «Ти такий класний, пішли гуляти!». Це дуже відразливо, насправді. Люди, які раніше мені казали: ти нічого не зможеш, нічого не досягнеш, ти взагалі слабкий, та хто ти такий узагалі… У мене ж були навіть такі часи, коли я ходив на уроки самооборони, і це допомагало. І тепер я розумію, що на тих людей я дивлюся зверху… Тобто, я не скажу, що я там пихатий чи зневажаю, – просто я більше не звертаю уваги на якісь слова за спиною й тому подібне.
 
Але зараз ви з ними особливо й не контактуєте?
 
– Ні.
 
Як у вас стало виходити в справах, спочатку змінилося ставлення з боку вчителів чи з боку однолітків?
 
– Спочатку в однолітків. А потім – в учителів. Хоча були вчителі, які підтримували від початку.
 
Як думаєте, що так вразило однокласників, що вони змінили ставлення?
 
– Це через театральний гурток. Мені давали ролі, у тому числі головні. Вони дивилися – мовляв, і чому він може, а ми так не можемо? Він – на сцені, але хто він взагалі такий?!
 
Ну, складно уявити, що, наприклад, гопникам було діло до вашого театру.
 
– Я ніколи не був мажором. У школі такі були, у кого – грошовиті батьки, статок, якийсь модний гаджет – усі навколо такої людини крутяться. Я таким не був. Грошей у мене багато не було, тому до мене ніхто не підходив. А коли стало виходити в театральному, до мене стали підходити хлопці з грошима, почали зі мною спілкуватися. І тоді вже вся школа стала підключатися. Насправді ж, у мене були друзі дитинства, поза школою, які завжди були зі мною, підтримували й зараз підтримують. У школі ж – то окрема тема. Там, звісно, теж були друзі, але в основному я зіткався з булінгом. Зараз усі ці люди вживають алкоголь, ведуть нездоровий образ життя, нічим, по суті, не займаються, отримують низькі оцінки. У деяких не вийшло вступити до ВУЗу, і тепер, коли я згадую те, що було…
 
О, буває й «друга серія» – це як деякі люди реагують, коли ти «падаєш»…
 
– Так, у мене була така ситуація! Рік тому я потрапив у ДТП. І деякі навіть зловтішалися: мовляв, щоб ти знав, де твоє місце… І це було дуже образливо. Але тепер я закриваю на це очі, тому що розумію: головне – це щось робити, вірити в себе, дослуховуватися до людей, які щось знають, щось прожили в цьому житті. Після 9 класу школи я навчався в Гадяцькому коледжі культури і мистецтв. Із булінгом там я вже не зіткався, бо поставив себе як особистість, як людина, яка знає свої права. І до мене стали самі підходити, пропонувати спілкуватися – навіть ще не знаючи, що я вже знімався. Але потім ці люди дізнавалися про мене купу класних речей, і стали пліткувати за спиною. Навіть викладачі підключалися, що для мене було дивно. Я багато й прямо казав про те, що мені не подобається. Критикував навчальний процес. Говорив директору, що не так. Мені зауважували: чи не забагато я не себе взяв? Я пояснював їм, що так має бути. Тож мене там під кінець першого семестру вже не любили. Мені стало дискомфортно там знаходитися, і я вирішив перевестися до Києва, 10 та 11 класи закінчити тут.
 
Якщо не секрет, до якої школи вдалося вступити?
 
– У Києві є школа екстернів, відома на всю Україну. Готуєшся сам, до школи приходиш тільки щоб здати екзамени. Своїх однокласників я й побачив уперше, коли прийшов складати. Я був здивований, що деякі з них виявилися моїми знайомими, із якими ми разом знімалися. Бо кожна дитина навчається в екстернаті через якусь причину: тому що вона чимось зайнята в житті. Як я, наприклад: зйомки тощо. Чи тому, що зайняті в олімпіадах чи у спорті. Тобто, реально, люди, які щось роблять! Я познайомився з однокласниками й помітив: ось що цікаво – вони чимось займаються у житті й не оглядаються на інших. І ми всі дуже швидко знайшли спільну мову! Ніякого булінгу, ніяких косих поглядів… Ніби більш дорослі…
 
Булінг може проявлятися на більш тонкому рівні. Може бути марнославство, звеличання, як спосіб самоствердитися за рахунок інших…
 
– Ось саме те мені й сподобалося, що люди, які поки навіть незнайомі майже, спокійно ставляться одне до одного, нормально спілкуються, не питають про минуле. Звичайне доросле спілкування. Немає такого підліткового «ножа в спину», бажання нишком ударити… Абсолютно немає! Усі приходять, спілкуються, пишуть екзамен… Обмінюються емоціями… І розходяться. Неприємних відчуттів немає.
 
А як десь у звичайній школі є дівчинка, наприклад, така, як ваша напарниця по фільму Єва? Така ж тендітна та явно не боксер? І як вона потерпає від цькування чи образливого ставлення? Що можете їй порадити? Як їй бути, як захистити себе?
 
– Після того, як я сам зіткнувся з булінгом, я зрозумів, що в житті жодну людину не можна засуджувати, принаймні, доки ти її не знаєш. Кожна людина по-своєму гарна. Реально, я зараз усюди в людях помічаю цю красу. Може, це я трохи як фотограф, як творча особистість… Жодна людина не може бути «страшненькою» в принципі! Я про жодну дівчину не скажу поганого за спиною. Не обізву її.
 
Хлопці ж це роблять не просто так, а задля того, щоб самоствердитися…
 
– Я такого не люблю. Зараз XXI століття, і дівчата, і чоловіки є рівні у правах, у всьому, абсолютно. Немає такого, як раніше – типу, «чоловік – голова сім’ї», усе це. Я за рівність.
 
А багато хто – ні. І як дівчата можуть захиститися від таких?
 
– Є багато проблем: расизм, сексизм, гомофобія… Я стаю на бік людей, які є індивідуальностями. Вони такі, які є. Не приховують своєї особистості. Багато хто цього не сприймає, і починається оце: «добити», «давити», щоб він став таким, які інші…
 
Втім, це відбувається не одно десятиліття. Так було у ваших батьків. І це знову виходить на новий виток.
 
– Це залежить від системи освіти. Освіта, яка працює як завод, робить усіх однаковими, ніяк не розкриває творчість у людині, її погляди. Ось ти «маєш» учитися так, як написано, і ти не маєш права висловлювати свою думку… Це мене просто вражає: пишеш твір на тему «Моя думка з приводу…», а тобі потім помічають: «У тебе неправильна думка!». І ти такий: «Альо, це ж моя думка!». І ще дуже багато залежить від батьків і вчителів. Учні вже потім підключаються до цієї системи. Але доки ти не навчишся мати свою позицію та її захищати, нічого не зміниться, як на мене.
 
І що ж робити дівчатам… У будь-якій школі?
 
– Газові балончики.
 
Єву, із якою ви знімалися в «Сторожовій заставі», уявляєте в школі з балончиком? А якщо в якоїсь дівчинки не має підтримки – батьки не підтримують, учителі, знайомі… Або нездорова чи чимось відрізняється від інших і не має підтримки?
 
– У ситуаціях, коли немає підтримки, не треба намагатися її добитися. Ти мусиш сам собі стати підтримкою. Підтримувати себе і рости.
 
Текст:
 
Фото: з фб-сторінки фільму «Сторожова застава» та надані прес-службою «Чілдрен-кінофесту»
dityacha-Ukrzaliznytsia

Після того як 1 червня Дитяча залізниця столиці відкрила свій 66-й сезон у Сирецькому парку після масштабної реконструкції, учасники X Всеукраїнського зльоту юних залізничників, які спеціально відвідали урочистості, попрощалися з друзями та роз’їхалися по домівках. Проте до цього вони встигли зробити в столиці багато чого цікавого.

Хлопці та дівчата приїжджали до Києва на X Всеукраїнський зліт юних залізничників «Моє покликання – залізничник». Зліт цього року зібрав представників усіх дитячих залізниць України: Львівської, Рівненської, Луцької, Закарпатської, Дніпровської, Запорізької, Київської, Малої Південної. Також приїхали гості – вихованці Білоруської дитячої залізниці.

dityacha-Ukrzaliznytsia

Діти-учасники X Всеукраїнського злету юних залізничників та дорослі залізничники відкривають новий сезон роботи столичної дитячої залізниці. Фото: зі сторінки Укрзалізниці у фейсбуці

Учасники зльоту брали участь у безлічі заходів – у профорієнтаційному квесті, де потрібно було позмагатися в знаннях, у грі в брейн-ринг на залізничну тематику тощо. Школярі взяли участь у фестивалі «Сталева магістраль», дізнавалися більше про основні професії залізничної галузі. Куратори груп дитячого зльоту стали працівники регіональної філії «Південно-Західна залізниця».

У Міжнародний день захисту дітей діти та підлітки взяли участь у відкритті Київської дитячої залізниці після реконструкції.

dityacha-Ukrzaliznytsia

Юні залізничники зможуть навчатися в оновлених вагонах дитячої залізниці. Фото: зі сторінки Укрзалізниці у фейсбуці

– Ця залізниця – флагман для нас. Це не тільки розважальний атракціон, де діти можуть проїхатись залізницею, але й діючий навчальний центр. Наразі тут навчається пів тисячі дітей. Вони – майбутні залізничники, наша зміна. Сьогодні, не зважаючи на будь-які зовнішні або внутрішні обставини, маємо думати про дітей, які завтра забезпечать стабільну роботу Укрзалізниці. Дякую, що ви готові працювати на залізниці і цікавитеся нею! Тут діти можуть спробувати себе у ролі залізничника, отримати яскраві враження, дізнатися багато цікавого, навчитися правилам поведінки на залізниці, – зазначив Євген Кравцов, голова правління залізничного підприємства. 

dityacha-Ukrzaliznytsia

У день відкриття нового сезону на дитячій залізниці могли їздити всі охочі. Фото: зі сторінки Укрзалізниці у фейсбуці

Кравцов відмітив, що саме на дитячій залізниці діти отримують перші знання та уявлення про професію, тут народжується бажання вступити до залізничних навчальних закладів. А також розповів про новинки реконструйованої дитячої залізниці.

– Новий сезон приготував чимало новинок: на столичній малій магістралі вперше в мережі дитячих залізниць запроваджено електронний квиток. У вагонах для пасажирів з’явилася безкоштовна послуга WI-FI. Мабуть чи не найголовніша родзинка – зменшена копія Центрального залізничного вокзалу столиці – це Київ-Пасажирський дитячий, а біля входу в парк встановлений ретро-паровоз, – розповів Кравцов. 

dityacha-Ukrzaliznytsia

Малі діти можуть їздити на оновленій дитячій залізниці разом з батьками. Фото: зі сторінки Укрзалізниці у фейсбуці

Разом із головою правління учасники форуму залізничників представили й інші оновлення головної дитячої залізниці України. Вони відкрили музей історії Південно-Західної залізниці у вокзальній новобудові. Його зможуть відвідати всі охочі. Також діти-залізничники представили киянам приміщення чергового по станції, квиткові каси, дикторську, зал засідань, адміністративні приміщення. Під проводом юних учнів Залізниці всі, хто побував на відкритті сезону, стали свідками презентації оновлених пасажирських платформ на станціях Залізнична та Київ-Пасажирський дитячий – колишні «Вишенька» та «Яблунька», причому обидві платформи вперше серед дитячих залізниць України обладнали спеціальною інфраструктурою для безбар’єрного доступу пасажирів.

dityacha-Ukrzaliznytsia

На дитячій залізниці оновили рухомий склад. Фото: зі сторінки Укрзалізниці у фейсбуці

Тепер на шляху прямування дитячого поїзда його пасажири побачать стели з інформацією про обласні центри України, а також про міста Київ та Севастополь, місцеві пам’ятки. Завдяки юним залізничникам жителі столиці та гості дізналися на відкритті, що на всій протяжності дитячої залізниці, яка складає 2,5 км, побудовано 9 сучасних та безпечних пішохідних переходів. І що споруджено також новий залізничний переїзд із звуковою та світловою сигналізацією та новий дитячий майданчик.

Під час урочистостей дорослі та юні залізничники повідомили відвідувачам, що під час реконструкції спеціалісти також капітально відремонтували рухомий склад малої магістралі – тяговий та вагонний, а ще колійну мережу, пристрої безпеки, касову залу. Учасники розповіли: так, колір паровоза повернули до історичного чорно-білого, але інтер’єр 6 пасажирських вагонів осучаснили за допомогою LED-освітлення, сучасних інформаційних моніторів, системою оповіщення пасажирів.

dityacha-Ukrzaliznytsia

Діти можуть їздити на дитячій залізниці по знаменитому унікальному віадуку. Фото: зі сторінки Укрзалізниці у фейсбуці

Вихованці дитячої залізниці столиці отримали в подарунок капітально відремонтовані навчальні аудиторії з інтерактивними дошками й сучасними меблями, теплозберігаючими вікнами та дверима, оновлене приміщення локомотивного депо. На відкритті діти дізналися, що вхід на службову територію малої магістралі тепер відбуватиметься з використанням спеціальних пластикових карт.

Також учасники презентували новим друзям свої дитячі залізниці: особливості, історію, експонати технічної творчості, банери та інше. Потім провели телеміст між учасниками зльоту та дитячими залізницями України. Цього дня відбувся і флешмоб агітаційних бригад дитячих залізниць на залізничних вокзалах у Дніпрі, Запоріжжі, Харкові, Львові та Києві.

За інф. Укрзалізниці

Вартість квитка для проїзду на столичній дитячій залізниці в новому сезоні: дорослим – 50 грн, дітям – 30 грн, дітям віком до 3 років – безкоштовно, вхід до музею – 20 грн. Графік роботи: з 10:30 до 17:00 щосуботи, щонеділі та у святкові дні. 

Приходь на відкриття! || 1 червня оновлена Київська дитяча залізниця відкриє 66-й сезон

miss-ukraine-2018

# Фото: kiev.informator.ua

Національний комітет конкурсу краси «Міс Україна» повідомив імена перших 10 фіналісток відбіркового туру. Експертам довелося обробити велику кількість заявок на участь у конкурсі. Загалом можна було обрати тільки 50 дівчат.

– Зараз ми готові оголосити імена перших 10 претенденток на участь у фіналі, а решту 40 ви дізнаєтеся в червні. Крім того, маємо плани зробити публічну презентацію 50-ки найкращих у новому форматі. Ми хочемо, щоб на всіх етапах конкурсу були максимальні чесність і прозорість відбіркового процесу, – сказала Вікторія Кіоссе, директорка конкурсу.

За словами організаторів конкурсу, цей новий формат – поки що секрет. А ось імена перших 10 претенденток на участь у конкурсі «Міс Україна 2019» вони вже назвали.

У конкурсі краси візьме участь Єлизавета Василенко, 20-річна українська актриса та модель з Дніпра. Ліза виконала одну з головних ролей у серіалі «Школа». З нею конкуруватиме Валерія Напалкова, 20-річна киянка, студентка юридичного факультету, яка планує працювати на держслужбі. Також оргкомітет представив у першій десятці Поліну Федіну, 23-річну модель, букерку і скаутку з Дніпра, та Елену-Евеліну Фірут, 19-річну лвів’янку, яка вже має титули «Міс Львів 2019» та «Miss Planet 2018». До них у десятці приєдналася Діана Шабас, 20-річна модель і танцюристка з Нововолинську, що вже має не один міжнародний контракт.

У першій десятці також – Софія Гирич, 20-річна мешканка Запоріжжя, модель, знімається для глянцевих журналів, має міжнародні контракти, та Яна Іванова, 19-річна модель, студентка з Кривого Рогу, навчається у Польщі, де вивчає туризм та ресторанний бізнес. Організатори також називають імена Кристини Гордієнко, 18-річної вокалістки з Одеси, та Анастасії Никитюк, 20-річної киянки, яка вивчає романські мови, танцює, опановує акторську майстерність та хоче видати свою збірку віршів.

miss-ukraine-2019

Стали відомі імена 10 перших учасниць конкурсу «Міс Україна»

У першу десятку увійшла Марія Ломага, 22-річна модель з Закарпаття. Дівчина закінчила університет внутнішніх справ у Харкові, мріє носити форму поліцейської. Отримує другу вищу освіту.

Нагадаємо, минулого року ім’я дівчини, яка перемогла в конкурсі «Міс Україна», оголосили 20 вересня. Титул отримала 23-річна киянка Вероніка Дідусенко. Крім неї, за корону змагалися ще 24 дівчини. Утім, за декілька днів Вероніку зі скандалом дискваліфікували: виявилося, що вона порушила правила конкурсу. 

За правилами, брати участь у конкурсі можуть тільки незаміжні дівчата, які не є матерями. Вероніка не погодилася з рішенням оргкомітету й назвала ці правила дискримінуючими. 

За інф. оргкомітету «Міс Україна»

Фото обкладинки: kiev.informator.ua

Фото дівчат першої десятки – на фб-сторінці Teencorr

Yulya-Rudyk
Yulya-Rudyk

Міс Інституту журналістики КНУ Юлія Рудик. Фото: фб-сторінка Юлі Рудик

22 травня студентка Юля Рудик отримала перемогу у традиційному конкурсі «Міс і Містер Інституту журналістики». За почесні титули змагалися 7 студентів. 

Нагадаємо, 25 травня Інститут журналістики КНУ запросив випускників, викладачів та студентів відвідати фестиваль «Журналістська весна». Захід відбудеться 25 травня з 11.00 до 15.00 у Києві, вул. Юрія Іллєнка 36/1. 

На святі альма-матер української журналістики студенти закладу презентують благодійний проект «Пухнастий інститут», щоб ознайомити громадськість із проблемами безпритульних тварин у Києві. Активності будуть спрямовані на збір коштів для допомоги Гостомельскому притулку для тварин, у якому перебувають 550 собак, 80 котів, на утримання яких витрачається 950 кг корму щодня. 

Організатори проекту створили власну сувенірну продукцію. Відвідувачі зможуть придбати наклейки, стікери, шоппери з логотипом «Пухнастого інституту» або смішними фразами. Захід відбудеться у межах волонтерського проекту «Зеленого Інституту» – екологічного проекту студентів ІЖ КНУ імені Тараса Шевченка.

За інф.: Інститут журналістики КНУ

Фото: фб-сторінка Юлі Рудик

«Читач року – 2018» у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича || Київ

Rewilding Ukraine

Одна з європейських природоохоронних організацій цього тижня заселила острів Єрмаков в Дунайському біосферному заповіднику водяними буйволами. Тварини завезені в Придунав’я в рамках проекту «Відновлення водно-болотних угідь і степів регіону дельти Дунаю», щоб допомогти зберегти мозаїчні ландшафти і біорізноманіття острова.

Rewilding Ukraine

Буйволів транспортують на місце поселення. Фото: Андрій Некрасов

Півстоліття тому водяні буйволи природно жили в дельті Дунаю. Наразі виникла необхідність реінтродукції цього виду в екосистемі на цій території. Стадо завезли з Закарпаття, з долини річки Тиса, де на фермах ще зберіглося невелике поголів’я водяного буйвола. Тварин для переселення підібрав Мішель Якобі, еколог і активіст з Німеччини.

– Водяні буйволи – чудові «архітектори» природи. Як великі травоїдні, вони проріджують чагарник і очеретяні зарості, створюють невеликі басейни і калюжі, в яких можуть селитися різні комахи, земноводні й риби. Також буйволи є неперевершеними розповсюджувачами насіння. Одна тварина може переносити в шерсті і травній системі насіння більше ніж 200 видів рослин. Ми очікуємо, що вони створять в дельті Дунаю таке середовище існування, яке не можуть створити інші тварини або люди, – розповів Михайло Нестеренко, виконавчий директор природоохоронної організації.

Транспорт цього стада з 7 водяних буйволів – перший із серії подібних заходів. У найближчі кілька тижнів запланований випуск на острів Єрмаков ще близько 10 водяних буйволів із Закарпаття і 15 диких коней породи коник, які прибули в Придунав’я з Латвії. Так як перший пробний транспорт пройшов добре, можна сподіватися, що й інші тварини прибудуть на місце призначення цілими і неушкодженими.

– Тварини нормально перенесли дорогу, хоча спекотна погода і плавання на баржі по Дунаю не прийшлося їм до смаку. Після перших кроків по острову буйволи добігли до першої ж пристойної калюжі і почали активно «приймати ванну» з води і бруду, щоб знизити температуру тіла. Але варто відзначити, що при цьому тварини отримували задоволення і пустували, як діти. Буйволи – дуже розумні і соціальні тварини, вони тягнуться до людей і емоційно реагують на події, – зазначив Олег Дьяков, експерт природоохоронної організації, який супроводжував тварин.

Спеціалісти очікують від великих травоїдних, що ті регулюватимуть рослинність, підтримуватимуть ландшафтне різноманіття острова, приваблюватимуть туристів.

Нагадаємо, острів Єрмаков був відновлений до природного стану близько 10 років тому за проектом Всесвітнього фонду природи WWF. На даний момент він є однією з найбагатших за біорізноманіттям територій Дунайського біосферного заповідника, де мешкає безліч видів птахів, наприклад, кучерявий і рожевий пелікани, великий бугай, орлан-білохвіст й інші. Орендарі острова спільно з природоохоронцями планують розвивати на острові туристичну інфраструктуру і зробити Єрмаков привабливою локацією для екотуризму.

Фото: Андрій Некрасов, Катерина Куракіна

Більше фото можеш побачити в інстаграмі та на фейсбук-сторінці Teencorr 

На початку квітня в українській дельті Дунаю оселилися дикі коні, які прибули з Латвії

Жила-была украинская степь. Спасут ли экологические организации ландшафтный заказник в Тарутино под Одессой?

marche-kulkiv-kmda

У неділю, 26 травня, біля КМДА зберуться столичні антипакетні джедаї, щоб прогнати «кульочних монстрів». Кияни вийдуть на Хрещатик на Марш кульків, щоб висловитися проти активного використання поліетиленових пакетів, які забруднюють природу. Кожен киянин може принести під КМДА «пакет із пакетами», і просто там, на Марші, віддати організаторам. Вони обіцяють відвезти всі ці пакети на утилізацію до спеціалізованого підприємства.

marche-kulkiv-kmda

Організатори Маршу кульків готуються вийти в неділю, 26 травня, під київську міську адміністрацію на екологічну акцію. Фото: фб-сторінка Маршу кульків

На Марші кульків біля київської міської адміністрації можна буде дізнатися багато корисного щодо небезпеки сміття та важливості та засобів його сортування. Про все це киян інформуватимуть школярі – учні загальноосвітньої школи N2 міста Вишневого.

Школярів та дорослих, що візьмуть участь у акції, турбує, що новини про китів, тюленів та дельфінів, знайдених мертвими з кілограмами пакетів усередині, стали буденністю. І наголошують, що безкоштовні кульочки і пропаганда пакетів на кожній касі – це є злочин проти нашого здоров’я. Організатори закликають усіх учасників Маршу прямо під КМДА внести свої креативні пропозиції щодо альтернативи використанню поліетиленових пакетів, щоб не тягти гори поліетиленового сміття в майбутнє. Учасники обговорять це питання один із одним під час акції та обміняються корисним досвідом.

Крім того, організатори акції та дитячий екопатруль 2-ї школи Вишневого нагадують, що більшу частину сміття, що скидається в світовий океан, складає пластик. Також ініціатори Маршу пропонують пригадати певні факти: продукти, що лежать в пакеті, швидше починають псуватися, тому що на поліетилені знаходиться безліч бактерій; у щільно закритому прозорому мішечку утворюється конденсат, у якому швидко розвивається цвіль; зберігання квашеної капусти та іншої їжі з підвищеною кислотністю руйнівно впливає на верхній шар пакету, і в результаті хімічні сполуки проникають в продукти і отруюють їх; коли поліетилен піддається заморожуванню, з нього виділяються токсини, небезпечні для людини.

Фундатори ініціативи нагадують також, що виробництво пакетів із пластику стартувало в Америці в 50-ті роки минулого століття, і наразі є прибутковим бізнесом. Прозорі одноразові мішечки зробили справжню революцію, і ними стали користуватися повсюдно. Але ейфорія тривала недовго: тепер багато країн вводять обмеження або заборону на використання пакетів, тому що люди усвідомили шкоду від них для свого здоров’я та екології.

На думку організаторів, три необхідні компоненти культури екологічно свідомого суспільства – обмеження споживання, утилізація і альтернативи. Ініціатори назвали асоціації з позитивним життям без використання поліетилену: чисте узбіччя; зелений ліс без поліетиленових прикрас; блакитні ріки, озера, моря, океани; різнокольорові авоськи і торбинки; природність та естетичність у культурі споживача.

marche-kulkiv-kmda

Кожен киянин може принести під КМДА 26 травня свої поліетиленові пакети на утилізацію. Фото: фб-сторінка Маршу кульків

Учасників акції можна буде впізнати за пакетиками на голові. І долучитися до них. Марш кульків розпочнеться о 13.00. 

Нагадаємо: поліетиленові пакети виробляються, зокрема, на спеціалізованому заводі в місті-сателіті Києва й потім потрапляють у всі супермаркети та магазини пішої доступності столиці.

interview || Богдан Мотузенко: «Немало осовремененных чиновников считают, что многие вещи можно делать без согласования с городом»

opennight

Кінофестиваль «Відкрита Ніч «Дубль 22» цього року відбудеться 29-30 червня. Наразі стало відомо, хто увійде в журі, яке традиційно визначає головного переможця. 

Цього року до журі увійшли: Ніна Набока – актриса театру та кіно. Володарка «Золотої Дзиґи 2018» у номінації «Найкраща акторка другого плану». Знялася більш ніж у 80 кінострічках. Володимир Яценко – продюсер. Голова Асоціації Кіноіндустрії України, випускник EAVE. Продюсер фільмів «Дике Поле» режисера Ярослава Лодигіна, «Додому» режисера Нарімана Алієва, спів-продюсер «Атлантиди» режисера Валентина Васяновича.

Маріанна Новікова – виконавча продюсерка кінокомпанії, фільмів «11 дітей з Моршина», «Жінка на війні», Членкиня Української кіноакадемії, директорка фестивалю «Відкрита Ніч – дубль 19», продюсерка фільму «Толока». Валентин Васянович – режисер, оператор, продюсер. Член Європейської кіноакадемії. Призер численних міжнародних кінофестивалів. Номінант на премію Оскар від України з фільмом «Рівень чорного». «»

Евгеній Стасіневич – літературний критик, радіоведучий та ведучий програми про літературу і книжки. «Букоголіки» на «UA: Суспільне»; лектор численних освітніх проектів, автор книги «Ціна питання», співредактор відділу культури в «Українському журналі» у Празі, Чехія. Роман Коляда – теле- та радіоведучий, піаніст, композитор, поет. Продюсер та ведучий програми «Сьогодні. Вдень» на Українському радіо та «Радіо День» на телеканалі «UA:ПЕРШИЙ». Виконавчий продюсер «Воскресіння. Живе радіо». Автор музики до документального та ігрового кіно, сольних фортепіанних альбомів.

Катерина Поправка – перекладачка, співпрацює з українськими кінофестивалями, зокрема з Київським міжнародним кінофестивалем «Молодість», Фестивалем документального кіно про права людини «DocuDays.UA», Міжнародним фестивалем кіно та урбаністики «86», Одеським міжнародним кінофестивалем. Займалася прокатом українського документального та художнього кіно спільно з «86ПРОКАТ». Володимир Третяков – звукорежисер, музичний продюсер, засновник студii.

Нагадуємо, що до участі у конкурсі фестивалю запрошуються ігрові, неігрові, анімаційні фільми та реклама. Детальніше про правила подачі та відбору фільмів – на сайті фестивалю.

Журі фестивалю працює протягом ночі одночасно з переглядом на відкритому майданчику та визначає головного переможця, якому дістанеться грошова винагорода у сумі 100 тис. гривень від генерального партнера.

Нагадаємо, минулого року кінофестиваль «Відкрита Ніч» відбувся в ніч з 30 червня на 1 липня. Головний приз в номінації ігрове кіно отримав фільм «Післясмак» режисера Юрія Катинського. Диплом фестивалю в номінації ігрове кіно – в стрічки «П’ять хвилин» режисерки Яни Антонець. Головний приз у номінації неігрове кіно – «Народний музей Авдіївки» режисера Пьотра Армяновського. Диплом фестивалю в номінації неігрове кіно отримала стрічка «Вихідний» режисерки Жанни Максименко-Довгич.
 
Головний Приз в номінації анімаційне кіно отримав фільм «Анна Рейнер. Найтемніший синій колір» режисерки Оксани Курмаз. Диплом фестивалю в номінації анімаційне кіно – у стрічки «Котку» режисерки Анастасії Фалілеєвої. Краща операторська робота – у Матея Піноша в «Діні». Краща режисура – у Павла Острікова, у стрічці «Випуск 97». Найкраща актриса – Олеся Островська, «Випуск 97». Найкращий актор – Олександр Пожарський, «Випуск 97». Приз глядацьких симпатій (за результатами SMS-голосуванням) – «П’ять хвилин», режисерка Яна Антонець. Сертифікат від партнерів фесту – «Лабіринт», режисери Степан Коваль, Олександр Колодій.

Також нагадаємо, кінофестиваль «Відкрита Ніч» народився у червні 1997 року як огляд найцікавіших здобутків саме українського кіно. На сьогодні фестиваль є своєрідною лабораторією з перевірки нових ідей для вітчизняних кінематографістів та пошуку молодих талантів, які можуть стати новими обличчями українського і світового кіно.

Кінофестиваль «Відкрита Ніч «Дубль 21» оголосив цьогорічних переможців

Кадр з фільму _Чужий__opt

25 травня Довженко-Центр розпочне мультидисциплінарну програму заходів – кінопокази, виставку та концерт. Так заклад пропонує кіноманам відсвяткувати ювілей стрічки «Чужий», яка вийшла на екрани 40 років тому – у 1979 році. 

Побувати на виставці про фільм «Чужий»

30 травня у холі Довженко-Центру відкриють ретроспетивну виставку «АЛІЄНація: ретроспектива Ганса Рудольфа Ґіґера» (1940-2014), який створив візуальний концепт та істоту Чужого з однойменного науково-фантастичного фільму за режисурою Редлі Скотта. В експозиції будуть оригінальні роботи митця – 32 графічні твори та 7 скульптур 1960-2000-х років. Куратори виставки: Марко Вітціґ, Швейцарія, Мирослава Хартмонд, Україна, Кароль Глаузер Піду, Швейцарія.

Глядачі побачать «Біомеханоїди» 1960-х, «Трип-Тихон» 1970-го, біомеханічні пейзажі 1970-х, енциклопедичний автопортрет 1976-го, ранній концепт-арт для нереалізованого фільму Алехандро Ходоровського «Дюна» та для фільму «Чужий». Серед найбільш вражаючих робіт – двометрова скульптура «Чужого». Твори надано музеєм Г.Р. Ґіґера (HR Giger Museum) у Грюєрі, Швейцарія, що був заснований самим художником 1998 року. 

– Неординарний і пограничний, унікальний і тривожний світ швейцарського художника Г.Р. Ґіґера веде нас далеко від казкової ідилії «Хайді» і зелених пасовищ чистої і впорядкованої Швейцарії. Тим не менш, він повністю є частиною швейцарського культурного ландшафту. Завдяки роботі Г.Р. Ґіґера і цієї виставки ми представляємо інший аспект Швейцарії, ймовірно, менш традиційний, але так само важливий для її ідентичності та її впливу – альтернативної, інноваційної та візіонерської Швейцарії, – сказав Гійом Шойрер, Надзвичайний і Повноважний Посол Швейцарії в Україні.

Більше про митця та його творчість відвідувачі виставки дізнаються з документального фільму «Темна Зірка: Світ Г.Р. Ґіґера» – Dark Star: H. R. Gigers Welt, 2014, режисерки Белінди Саллін, та з кінолекторію Довженко-Центру, що покаже фільми 1960-1980-х років, знятих за життя митця та за його участі. 

У рамках виставки Довженко-Центр запланував паралельну програму, перші події якої відбудуться 30 травня: спеціальний музичний перформанс, натхненний Г.Р.Ґіґером, від Українського Імпровізаційного Оркестру під керівництвом Дмитра Радзецького розпочнеться о 18.00. Лекція Марко Вітціга, куратора HR Giger Museum і особистого друга Г.Р. Ґіґера, розпочнеться о 19.00. Програма може оновлюватися. 

– Проектом про Г.Р Ґіґера ми розпочинаємо регулярну виставкову практику у Довженко-Центрі –  це новий вимір нашої роботи, який невдовзі розвинеться в просторі Музею кіно. Восени він відкриється масштабним проектом «ВУФКУ: Lost&Found. Українська кінореволюція 1920-х». Тим часом нам надзвичайно приємно разом із партнерами втілити міжнародну музейну виставку. “АЛІЄНація” –  міждисциплінарний проект, що демонструє багатовимірність легендарного митця, який суттєво вплинув на кінематограф другої половини ХХ ст., – розповів про виставку гендиректор Довженко-Центру Іван Козленко.

Виставка триватиме в Довженко-Центрі до 30 червня. Години роботи: 12:00 – 20:00, вихідний – понеділок. Вартість квитків можна дізнатися в Довженко-Центрі. Вхід вільний для співробітників музеїв, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.

Подивитися легендарний фільм «Чужий» на КМКФ «Молодість»

27 травня о 19:30 відбудеться показ відреставрованої версії легендарного фільму «Чужий» з українськими субтитрами в рамках програми кінофестивалю «Молодість». Цей фільм змінив сприйняття фільмів жахів та наукової фантастики. Завдяки йому Ґіґер став лауреатом премії «Оскар» за найкращі візуальні ефекти. На цьогорічній «Молодості» також відбудеться показ американської документальної кінокартини «Пам’ять: як з’явився «Чужий»» режисера Александра О. Філіппа. Фільм розкриває  містичні джерела, на яких базується концепт «Чужого»: єгипетську та грецьку міфології, андеграундні комікси, мистецтво Френсіса Бекона та Ґіґера. Показ відбудеться в столичному кінотеатрі «Київ».

Послухати гурт The Young Gods, який співпрацював з Г.Р. Ґіґером

Концерт швейцарського рок-гурту The Young Gods, який заплановано як один з заходів програми, присвяченої 40-річчю фільму «Чужий»відбудеться в Києві 2 червня. Музичні твори цього індустріально-рокового гурту стали ідеальним саундтреком наживо для фільму Swiss Made 2069, співрежисером якого був Г.Р. Ґіґер.The Young Gods є одним із найвпливовіших та інноваційних європейських музичних гуртів за останні 30 років. Їхня творчість інспірувала багато знаменитих музикантів, на кшталт Pitchshifter, Mike Patton, Sepultura,The Edge (U2), Devin Townsend, Ithak, Econoline Crush та навіть Девіда Бові. Група The Young Gods була заснована у Швейцарії у 1985-му і відтоді  випустила 12 студійних альбомів. В українській столиці гурт презентує новий альбом Data Mirage Tangram, реліз якого відбувся у лютому цього року. Київ стане одним із 50 європейських міст міжнародно концертного туру гурту.

the-young-gods-the-young-gods-1-c-mehdi-benkler_422856

The Young Gods уперше виступатимуть в Україні

– Уперше в історії цей альбом став результатом винятково колективної роботи, – відмітив фронтмен The Young Gods Франц Трейхлер. На думку музыкантів, Data Mirage Tangram має бути збережений у якості основного альбому The Young Gods і доповнити їхній спільний ДНК.

Відвідати виставку «Camera Obscura. Ґіґер та фотографія. 1950-1960-ті»

30 травня – 12 червня в галереї Triptych: Global Arts Workshop відбудеться виставка «Camera Obscura. Ґіґер та фотографія. 1950-1960-ті». Виставка працюватиме щодня з 11.00 до 19.00, вхід вільний.

За інф. Довженко-Центру

pres-vesna-na-dniprovah-shilah

Завтра, у п’ятницю 17 травня, у Києві розпочнеться XVІІ Міжнародний фестиваль-конкурс дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах». Цього року фест відбуватиметься напередодні 85-річного ювілею Київського Палацу дітей та юнацтва.

Фестиваль триватиме до 19 травня. Київ та Київський Палац дітей та юнацтва вітатимуть юних журналістів, фотографів, блогерів, телевізійників, майстрів мікрофону й телекамери на «Прес-весні», цьогорічна тема якої – «Брендинг моєї країни, брендинг моєї родини».

На XVІІ Міжнародний фестиваль-конкурс завітають близько 300 учасників із 7 країн світу: Білорусі, Польщі, Франції, Нідерландів, Чехії, Словаччини, Словенії та з 17 областей України. Серед учасників фестивалю більше 40 дітей з Луганської й Донецької областей. Також у заходах Фесту візьмуть участь понад 500 киян – учасників і переможців міських форумів, прес-боїв, фото-фристайлів, літературних та журналістських конкурсів. 

Номінації фестивалю-конкурсу, у яких визначатимуть переможців цього року: «Журналістська робота»; «Літературний твір»; «Фоторепортаж»; «Відео-робота»; «Медіа-проект»; «Інтернет-журналістика та ІТ-проект»; «Газета»; «Радіо-робота»; «Покоління Z»; «Традиції та новаторство». До Оргкомітету Фестивалю надійшло близько 1000 робіт у цих 10 номінаціях.

Творчі роботи юних медійників оцінювало професійне журі – журналісти-практики провідних засобів масових комунікацій України, науковці та практики столичних вишів. Однією з особливостей Фестивалю є номінація «Голос покоління Z», де юні учасники оцінюють роботи дорослих журналістів-професіоналів, які пишуть про молодь і для молоді.

Урочиста церемонія нагородження переможців цьогорічного Міжнародного фестивалю-конкурсу дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах» у перший день заходу відбудеться в Pochayna Event Hall. Цьогоріч уперше в цій локації організатори фестивалю зустрінуть журналістську спільноту з 17 регіонів України та закордону.

Цього ж дня учасники Фестивалю-конкурсу візьмуть участь у воркшопах, зустрічах, майстер-класах за номінаціями. Гості матимуть змогу спостерігати роботу OnLINE-редакції, долучитися до дозвілля під час вечірки «Open Air», де презентуватимуть себе міжнародні делегації – учасники фесту.

Також переможців очікує цікава екскурсія «Вечірній Київ у Дні Європи». Наприкінці першого дня традиційно розпочне свою роботу нічна редакція «ІнфоМанія», започаткована Інформаційно-творчим агентством «ЮН-ПРЕС» КПДЮ. Робота цієї редакції триватиме впродовж усіх трьох днів фесту.

Програма другого фестивального дня розпочнеться з неймовірної екскурсії до «Парку Київська Русь», Центру культури та історії Стародавньої Русі. Учасники долучаться до брифінгу «Древній Київ. Подорожуй у часі!», а також здійснять квест-вояж «Від Дитинця до європейської столиці!».

У цей день відбудуться жваві дискусії, які триватимуть під час воркшопів та майстер-класів. У них візьмуть участь науковці, викладачі профільних вишів, журналісти-професіонали, фахівці Національної спілки журналістів України, Академії Української преси, Державного комітету телебачення та радіомовлення тощо. 

У третій, завершальний день фестивалю, учасники зможуть побувати на ярмарку медіа-ідей «Вільна преса – вільна країна», на презентації Бліц-досвіду керівників делегацій, познайомитися зі збірками, інноваційно-методичними роботами в галузі медіаосвіти та журналістики.

Зокрема, відбудуться такі цікаві майстер-класи: «Медіаосвіта і медіаграмотність: інтегровані практики»; «ЖурХак: лайфхаки для роботи з інформацією»; «Економічна журналістика: медіатериторія відповідальності за державу», які запропонують відомі фахівці, спікери заходу: Надія Іллюк, завідувачка відділу ІТА «ЮН-ПРЕС» КПДЮ, кандидатка наук із соціальних комунікацій, Віталій Голубєв, секретар НСЖУ, викладач Національного університету «Острозька академія», Наталія Зикун, заслужена журналістка України, завідувачка кафедри української словесності та культури Національного університету ДПС України, Оксана Волошенюк, менеджер медіаосвітніх програм Академії української преси та інші.

Ювілей Палацу дітей та юнацтва, який настане незабаром, розпочнуть святкувати вже на «Прес-в