fbpx
Close Sidebar
functional foto
25 Листопада музичний проект #CUjO презентував свій третій ЕР «Бойфренд». Робота над релізом тривала більше року. Презентація відбулася в одному з столичних барбершопів.
«…  ми розуміємо, що для роботи над трьома композиціями – рік це дуже довго. З іншого боку, якість звучання, порівняно з попередніми нашими релізами, стала помітно кращою. Поза всяких сумнівів, «Бойфренд» – важливий етап на шляху розвитку музичного проекту …», – кажуть засновники.

Як і було анонсовано раніше, до міні-альбому увійшло три композиції: «Мейбі», «Пап’є маше» та, власне, «Бойфренд». Традиційно, запис відбувався на домашній студії музиканта та саундпродюсера Назара Хованського.

ЕР «Бойфренд» знаходиться у вільному доступі на стрімінговій платформі SoundCloud: 
 
functional foto

Сторінки деяких шкіл просто перевантажені інформацією ВНЗ та підготовчих курсів про дні відкритих дверей інших закладів. Особливо багато такої інформації публікується в групах шкіл.

З точки зору шкільного інформування, розміщувати такі оголошення не варто, бо це не інформація школи, яка веде групу чи сторінку, а сторонніх організацій. Тим більше, якщо група чи сторінка школи захаращена подібними оголошеннями, там буває дуже мало інформації про шкільне життя.

Охочі публікувати подібні оголошення можуть робити це на сторінках своїх закладів, а не на сторінках та в групах шкіл, не захаращуючи їх. Школа ж має розробити свою контент-стратегію, визначити, про що писати в соціальних мережах, і публікувати свою власну інформацію для цільових аудиторій. 

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
Cold Star: новий альбом Zetetics

Пісні, через які так невчасно у вас підступить ком до горла.

24 листопада гурт Zetetics презентує нову платівку під назвою Cold Star. Крім властивої Zetetics поліритмії та глибокого електронного звучання з атмосферними гітарами, по-новому відкривається екзистенційна, але така життєствердна лірика Ліки Бугайової.

Cold Star: новий альбом Zetetics

Сенсом альбому стала світла любовна ностальгія, особисте очищення й оповідування, присвячене найсвітлішому, що є всередині нас.

«Напевно, я надчутлива людина. Є таке поняття. Я дуже гостро й глибоко проживаю речі, на які багато хто може не звертати уваги. Суть моєї творчості в одній простій речі — у кристалізації почуттів і власних відчуттів. Як у кіно, де кожна сцена — підготовка до наступної, так і в житті.

Мене не хвилюють ніякі інші питання, крім щирості й чистоти. Я все ще вважаю: немає нічого прекраснішого від щасливих очей близької тобі людини. Перечитуючи згодом власні тексти, я розумію, що всі мої пісні про різні аспекти любові й віри в краще. Хочеться, щоб усе, що ми приймаємо й віддаємо, було з любов’ю — і тільки. Адже великою мірою все, чим ти є, — це почуття, яких зазнали від тебе інші люди. А все, що ти можеш запам’ятати й прожити, — їхню присутність.

Ми тривалий час називали свій стиль містичним реалізмом, адже я вірю в щось космічне, завдяки чому можу знаходити потрібні слова. Я не сприймаю творчість як дозвілля або роботу — це потік, який таланить трансформувати.

Cold Star: новий альбом Zetetics

Моя внутрішня дитина — дівчинка, яка складається з музики й любить весь світ. Якщо в мене і є призначення, то воно в тому, щоб люди ніколи не забували, що таке бути живими й відчувати. Щоб вони завжди шукали найглибше й найзворушливіше в собі. Щоб люди завжди світили, як маяк, і збирали навколо себе тільки собі подібних.

Музично цей альбом — те, до чого я завжди прагнула. Мені здається, що ми знайшли себе й озброїлися речами, які стали для нас характерними. Думаю, це та сама мить в історії кожного гурту, коли з’являються пісні, за якими тебе закарбують у пам’яті.

Ми не гурт веселих пісень. Нашу музику незручно слухати фоном, бо вона надто інтенсивна. Не можна слухати під час роботи. Це для людей, які хочуть активно слухати. Так само як люди, не відвертаючи уваги, залюбки читають поезію — проживаючи це.

Наші концерти — це радше екзистенційний досвід і психоделічна подорож. Це одкровення, від якого щоразу боляче, але тільки в такий спосіб слабкості стають силою. Це спроба знайти спільність, переконатися: ти не збожеволів і є люди, які вважають головними ті самі речі, що й ти.

У нашому релізі ніяких надуманих інфоприводів: ми з хлопцями прожили ще трохи життя й кожен висловився про любов мовою, якою вміє говорити. Хтось у ліриці й гармоніях, хтось у партіях музичних інструментів.

Zetetics — це скептики, шукачі правди й чистоти. Люди, через пісні яких у вас так невчасно підступить ком до горла», — каже Ліка Бугайова, лідерка гурту.

Список треків

01 Madness Soul

Про боротьбу з власною тривожною душею, яка не хоче спокою, а прагне проживати більше, бачити більше й у більшому віддзеркалитися.

02 Dancing With The Fire

Про почуття, яке завжди хочеться повернути. Про межовий танець з вогнем, що його неможливо забути. Про те, що робить тебе живим.

03 Tenderness

Про ніжність, згадуючи яку, ти ніколи не станеш бездушним. Про те, що все, що маємо, — наші спогади й враження. І все, у чому ми залишаємося, — любов, яку ми віддали іншим людям. Те, якими вони нас побачили й що зазнали від нас.

04 Who

Про світ пластикових сердець, у якому ми втрачаємо так багато часу на пусте. Звернення до себе з нагадуванням: ніколи не плутати справжнього з репродукцією.

05 Someone

Пісня про те, що зрозуміти одне одного можуть тільки люди, які в житті хоча б раз кохали до останку, без огляду на власну безпеку, у запій.

06 December

Про те, як хочеться позбутися сумнівів, перестати боротися з собою й перестати вважати, що зможеш вилікувати любов’ю тих, хто не вартий твоєї любові. Пісня про те, що спершу варто полюбити себе.

07 Lifetime

Про те, що залишиться з нами після життя. Про миті, коли ми не хотіли одне від одного нічого, крім того, щоб бути поруч. Крім того, щоб бачити щастя дорогої серцю людини.

08 Lotus

Про те дивовижне, що ми знаходимо одне в одному. Про ту духовну чистоту й близькість, заради якої варто пройти всі випробування й турбулентності.

09 Cold Star

Титульна пісня альбому. Про мить за секунду до катастрофи. Коли ти розумієш, що кохання скінчилося й вам треба йти далі. Про те, як ти цього разу знаєш, що все на краще. Про холодну зорю, світло якої доходить до тебе, коли її вже немає.

10 Till she’s with me

Своїй внутрішній дитині й собі в майбутньому. Про те, що, поки я сприймаю світ із чистим серцем і розплющеними очима, поки вірю в найкраще й світле, — я залишаюся віддана собі. Про те, скільки позаду і як багато неймовірного чекає попереду. І, здається, що це звідти й послання.

24го листопада альбом буде доступний за посиланням: ​​https://music.zetetics.band/coldstar

oleni
На острові Єрмаків в Дунайському біосферному заповіднику оселилися 3 благородних оленя та 3 лані в рамках партнерства між Rewilding Ukraine та Фельдман Екопарк. Тварини доповнять природний випас на острові та сприятимуть розвитку екологічного туризму в регіоні.

Лані та олені пройшли реабілітацію у Фельдман Екопарк, а потім прибули у Придунав’я за 900 кілометрів, щоб знову оселитися у дикій природі на острові Єрмаків. Цей випуск є частиною спільного проекту двох організацій із відновлення популяцій великих копитних у дельті Дунаю. Серед тварин є і самці, і самиці. На острові вони будуть захищеними та, водночас, зможуть вільно пересуватися на досить великій площі. Тварини помічені GPS передавачами, тож їх переміщення в природі можна буде відслідкувати.

На острові Єрмаків в Дунайському біосферному заповіднику оселилися 3 благородних оленя та 3 лані

– Ми вітаємо сьогоднішнішній випуск оленів та ланей, який є першим кроком у довгостроковому партнерстві між Rewilding Ukraine та Фельдман Екопарк. Разом ми зможемо досягти більшого у справі відновлення природи нашої країни. Тварини, яких випустили зараз, доповнять різноманітність великих травоїдів, що вже є на острові. Острів Єрмаків – досить великий річковий острів, має площу більше 23 км2. Тож для відновлення процесу природного випасу повною мірою, а також для створення генетично різноманітних та стабільних популяцій, дуже важливо випускати тварин з різних місцевостей і в достатній кількості», – пояснює Михайло Нестеренко, виконавчий директор Rewilding Ukraine.

Природний випас дозволяє підтримувати різноманітність ландшафтів на острові. Завдяки життєдіяльності великих травоїдних тварин тут є і луки, і озерця, і багатство видів рослин. Мозаїка ландшафтів приваблює велике різноманіття комах, птахів та ссавців. Також, травоїди виїдають надмірну рослинність, яка, всихаючи, могла б запалитися. Це дозволяє значно зменшити ризик пожеж. Крім того олені та лані, разом з іншими великими тваринами острова, є цікавими об’єктами спостереження для туристів. Адже в нашій країні є гарні ландшафти, але майже не залишилося місць, де можна побачити великих диких тварин, що вільно крокують у природі.

На острові Єрмаків в Дунайському біосферному заповіднику оселилися 3 благородних оленя та 3 лані

– Ми завжди були й залишаємось відкритими до співпраці. Збереження диких тварин, відновлення біоценозів та відповідальна реінтродукція – це ті цілі, для яких був створений Фельдман Екопарк. Це перший пробний етап нашої співпраці, надалі ми плануємо продовжити випуск тварин, які успішно розмножуються у Фельдман Екопарк та підходять під завдання програми Rewilding Ukraine. Ми завжди за спільні проекти, оскільки лише загальними зусиллями ми можемо допомогти Природі відродитися, дати надію нашим дітям та онукам побачити та оцінити все різноманіття та пишноту дикої природи», – зазначив Олександр Фельдман, народний депутат України, президент Всесвітнього відкритого фонду реабілітації та реінтродукції тварин (WOFARR), засновник Фельдман Екопарк.

На острові Єрмаків в Дунайському біосферному заповіднику оселилися 3 благородних оленя та 3 лані

– Здавалося б, шість тварин – це крапля в морі, але при формуванні життєздатної популяції треба уникати близькоспорідненого схрещування, тому ми випускатимемо тварин невеликими «порціями», від різних батьків, що дуже важливо – особливо на початку формування групи. Й до наступного сезону розмноження ми поповнимо популяцію копитних «новою», неспорідненою кров’ю», – пояснив Андрій Гапченко, завідувач відділу науки та моніторингу Фельдман Екопарк.

Острів Єрмаків знаходиться в буферній зоні Дунайського біосферного заповідника, поблизу м. Вилкове. В 2019 році за підтримки та активної участі Заповідника та орендаря острова ТОВ «Єрмак» розпочалося відновлення процесу природного випасу на острові за допомогою диких видів великих травоїдних тварин, характерних для дельти чи близьких до них за екологічними функціями. На Єрмакові оселилося стадо водяних буйволів із Закарпаття та два табуни диких коників із заповідників Латвії. Згодом до них приєдналися невелике поголів’я благородного оленя та стадо ланей з півдня України.

На острові Єрмаків в Дунайському біосферному заповіднику оселилися 3 благородних оленя та 3 лані

Олені та лані, як багато років тому

Благородний олень колись широко населяв ландшафти нашої країни, але згодом його чисельність значно впала через браконьєрство та знищення природних місць існування. Благородний олень – велика парнокопитна тварина, самці можуть сягати більше  2 метрів у довжину і ваги біля 300 кг. Самці цього виду прикрашені величезними рогами, які потрібні для приваблення самиць та бійок між суперниками для захисту території та свого «гарему». Також, під час гону самці визначають першість, влаштовуючи поєдинки з реву, які можуть тривати годинами.

Лань європейська має менший розмір (довжину до 2 метрів та вагу близько 100 кг) та ефектну зовнішність: великі очі та вуха, плямисте забарвлення та характерні лопатоподібні роги у самців.

Cleaning of the channels between Danube river and Katlabuh lake

# Cleaning of the channels between Danube river and Katlabuh lake

На початку листопада завершилися роботи із відновлення зв’язку Старонекрасівських плавнів на півдні Одеської області з річкою Дунай. Вперше за багато років канал Громадський став знову проточним, що дозволить повернути Старонекрасівські плавні до життя. Ці роботи, проведені Ізмаїльським управлінням водного господарства, природоохоронною організацією Rewilding Ukraine та «Центром регіональних досліджень», є першим кроком до відновлення системи озер Лунг, Саф’яни та Катлабух.

Канал Громадський був побудований в 70-х роках минулого століття для покращення водообміну між Старонекрасівськими плавнями, озерами Лунг та Саф’яни, й річкою Дунай. Він також є одним з каналів зв’язку озера Катлабух з Дунаєм. Але з часом він змілів і вода перестала надходити в прилеглі плавні та озера. 

– Стан озер Лунг та Саф’яни останніми роками викликає велике занепокоєння. Особливо ми бачили проблеми у 2020 році, коли озеро Лунг критично обміліло, плавні висохли, спостерігалися замори риби, виділення сірководню та неприємний запах, місцеві жителі майже не могли брати воду для потреб зрошення, тому що вода відійшла від берегів та водозабірних труб на велику відстань. Для вирішення цих проблем прилеглі села замовили створення технічного проекту відновлення водообміну, але він, нажаль, не був профінансований, – розповідає Панас Жечков, директор Ізмаїльського управління водного господарства

Відновлення проточності каналу Громадський дозволить покращити водообмін Старонекрасівських плавнів та прилеглих озер з Дунаєм, що призведе до оздоровлення цих застійних водойм та покращення екологічного стану плавнів загальною площею понад 1500 га. Рівень води в плавнях та озерах Лунг та Саф’яни підвищиться, припиняться процеси заболочування, в озерах знову буде розмножуватися та нагулюватися риба, що приваблюватиме водоплавних птахів та інших тварин. Крім того, громади навколо озер будуть забезпечені чистою водою для господарських потреб. Розуміючи це, Саф’янівська територіальна громада та АРК «Придунайська Нива» також підтримали роботи із відновлення проточності каналу. 

– Наша мета – наблизити систему озер Катлабух-Лунг-Саф’яни до стану, близького до природного. Відновлення проточності каналу Громадський – це перший крок до цієї мети. Наступним кроком буде покращення зв’язку між Старонекрасівськими плавнями та озером Катлабух. А в подальшому необхідно буде покращити водообмін між Катлабухом та Дунаєм поблизу с. Кислиці. Ми хотіли б завершити проект, який був розпочатий Всесвітнім фондом природи біля 15 років тому. Зараз проводиться експертна оцінка стану недобудованого мостового переїзду, на основі якої будуть плануватися подальші дії, – пояснює Олег Дьяков, фахівець з відновлення екосистем Rewilding Ukraine

Гідротехнічні роботи проводилися на основі проекту з відновлення проточності каналу “Громадський”, підготовленого фахівцями інституту Південгіпроводгосп.

Масштабне відновлення природи у дельті Дунаю розпочалося у 2019 році за фінансової підтримки Програми «Ландшафти під загрозою». Rewilding Ukraine разом з місцевими партнерами працює над поверненням до природного стану Придунайських озер, водно-болотних угідь, степів, реінтродукцією великих травоїдних тварин з метою відновлення природного випасу, розбудовою екологічного туризму в регіоні та підвищенням екологічної обізнаності місцевих громад тощо.  

За інф. Rewilding Ukraine

biblioteka
Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей проводить флешмоб «Лунай, величне наше слово!», присвячений Дню української мови та писемності.

Для участі у флешмобі потрібно записати невелике – не більше 2 хвилин – відео про українську мову і писемність: вірш, гумореску, пісню, власний музичний відеокліп (музичний відеокліп, присвячений для ілюстрації пісні або музичної композиції), промо-ролик. Розмістити відео на своєму каналі Youtube та надати посилання на відео у месенджер сторінки бібліотеки. Надіслати відео або посилання на відео на електронну адресу odbdipro@gmail.com. Надати інформацію про учасника флешмобу: ім’я, прізвище, рік народження, вказати, з якого міста, селища, району, ОТГ, якщо читач бібліотеки – вказати повну назву закладу. 

Роботи можна надсилати до 9 листопада до 10.00. 

 

podorog knigi
У Національній бібліотеці України для дітей віднедавна працює читацький клуб «Подорож книги». Узяти в ньому участь можуть діти та підлітки від 10 років. 

Якщо ви любите читати, мрієте про книжкові новинки, читаєте доволі швидко – одна книга за 2-3 дні, маєте бажання долучитися до кола таких же завзятих читачів, ви можете записатися до Клубу.

Ось що пише про участь у Клубі сайт бібліотеки:

           1. КНИГА. Раз на місяць ми обираємо 1 книгу. Це буде обов’язково новинка, яку більшість із вас ще не читали. Книгу будемо обирати голосуванням більшості учасників клубу.
           2. ПОРЯДОК. Випадковим вибором (щоразу) створюємо чергу з читачів – порядок, у якому будемо пересилати книгу.
         3. ПЕРЕСИЛКА. Бібліотека пересилає книжку першому читачеві з черги, який зобов’язується прочитати її у найкоротший термін (максимум 3 дні). Після того, як він прочитав її, пересилає книгу за власний кошт наступному учаснику. Останній у черзі читач повертає книгу бібліотеці.
           4. ВІДГУКИ. В упаковці буде вкладення – спеціальний лист для відгуків, у якому ви записуватимете свої враження від книги. Ваші відгуки ми передамо автору. Також потрібно написати відгук на сайті видавництва, яке надало книгу для клубу.
           5. ФІНАЛ. По завершенню читання бібліотека організує зустріч з автором книги у ФАН-клубі читача – на платформі інстаграм або zoom.

Цю ідею подарувала бібліотеці читачка з м. Глухова Сумської області Яна Борисенко, учасниця онлайн-програми літніх читань #БЕZмеж. Яна також внесла пропозицію вкладати до посилочки невеличкі (за розміром і вагою) подаруночки від кожного читача, які бібліотека потім розпаковує і частину передасть авторові прочитаної книги, частину розіграє у святкових розпродажах читацького ФАН-клубу.

Записатися можна на сторінці бібліотеки у Фейсбук або в Інстаграм у приватному повідомленні. Також бібліотека просить узгодити питання членства в Клубі з батьками.

За інф. Національної бібліотеки для дітей

vistavka
У жовтні у столичній бібліотеці Дружби народів відбулася незвичайна персональна виставка: мініскульптури з полімерної глини Андрія Ігнатенка «У царстві фантастичних образів». 
Андрію 10 років, він навчається в 5-му класі ЗЗСО № 206 ім. Леся Курбаса у Святошинському районі. Хлопчик займається багатьма справами: відвідує заняття з танців, малювання, тхеквондо, навчається в Малій Комп’ютерній Академії, у вільний час ліпить фігурки з пластиліну та полімерної глини. У його доробку – понад сотня скульптурок, серед яких персонажі з мультфільмів і комп’ютерних ігор, вигадані створіння.
 
 
vistavka
На презентацію виставки прийшли його однолітки – учні 6 класу Фінансового ліцею. Вони роздивилися маленькі вироби мистецтва, поцікавилися технологією їхнього створення, поставили маленькому майстру багато запитань.
 
vistavka
 
Інф. і фото: бібліотека Дружби народів
franko
На початку листопада стартував новий сезону Всеукраїнського учнівського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра». З 15 листопада Міжнародний фонд Івана Франка розпочне прийом конкурсних робіт, який триватиме до 15 грудня 2021 року.
 
У цьому році переможців і дипломантів визначатимуть у трьох номінаціях: «Проза», «Поезія», «Краща ілюстрація до творів Івана Франка». Кожна номінація матиме три вікові категорії: учні віком 6-9 років, 10-13 років і 14-16 років відповідно.
 
Обов’язковою вимогою для участі у конкурсі є заповнення електронної форми лише з електронної адреси Gmail і лише один раз. Електронна форма буде доступна з 15 листопада 2021 року за посиланням: https://forms.gle/5MwpX4PjTUJkwWF88

 

За інф. фб-сторінки конкурсу «Стежками Каменяра»

Майбутнє пам’яті Голокосту: всесвітньо відомі зберігачі пам'яті говорять про важливе
У вівторок, 27 жовтня, представники провідних світових меморіалів Голокосту зібралися на онлайн-панель, щоб обговорити майбутнє пам’яті та просвіти на тлі зміни поколінь та технологічних змін. «Майбутнє музеїв Голокосту» – останній з-поміж семи заходів, присвячених 80-літтю погромів у Бабиному Яру.

Натан Щаранський, голова наглядової ради Меморіального центру Голокосту в Бабиному Яру, на початку розмови підкреслив важливість підтримки балансу між додержанням історічної правди, використанням сучасних технологій та збереженням унікальності музеїв.

Він сказав, що виріс в Україні й бачив злобні спроби стерти пам’ять про Голокост у цілому й Бабин Яр конкретно. Натан Щаранський нагадав, що Меморіальний центр Голокосту в Бабиному Яру почав роботу 5 років тому, і з тих пір важливість обговорення, розповіді професіоналів та пам’ять є усвідомленими.
За його словами, російський наратив представляє український національний рух як злодійський, і в останні роки Росія хотіла представити Україну в неправильному світлі. Пан Щаранський наголосив, що наразі є бажання дотримуватися фактів історії, особливо в ситуації, коли покоління тих, хто пережив Голокост, закінчує своє життя, і навіть покоління дітей Голокосту, тих, хто залишився в живих, не такі вже й молоді. Отже, – поставив він питання, – як зацікавити молоде покоління? Як заохотити їх прийти в музеї? Не за змушенням шкіл, а тому, що це для них справді важливо знати.

Як сказав пан Натан, є нова мова, нові технології, які можуть їх заохотити, утім, як почнеш використовувати ці нові технології, тебе можуть звинуватити в тому, що в тебе там буде Діснейленд. Пан Щаранський додав, що ніхто не збирається мати там Диснейленд, проте варто відмовитися від цих технологій – і молодому поколінню стає не цікаво приїджати.

Третьою задачею пан Натан бачить питання, як зберегти унікальність, не порівнюючи це з іншими жорстокими речами? Він відмітив, що, на жаль, ми спостерігаємо ріст антисемітизму й на Заході, і на Сході.

Даріуш Стола, екс-директор музею POLIN у Варшаві, зазначив, що деякі з проблем, із якими зараз зіткаються ті, хто працює над збереженням пам’яті, бувають справді глобальні. Число тих, хто вижив під час Голокосту та його очевидців у цілому знижується. А для майбутніх поколінь Друга світова війна – це щось далеке, минуле. Другою зміною він назвав технологічну – нові способи спілкування людей тощо.

Адам Керпель-Фроніус, керівник проєкту «Європейські місця пам’яті» Меморіалу убитим євреям Європи, сказав, що є побоювання, що коли підуть останні, хто вижив, Голокост стане менш актуальним, але сам він не думає, що це так. На його думку, все залежить від культури запам’ятовування. Наприклад, у США майже всі забули про Корейську війну, але Другу світову пам’ятають, і люди знають про неї більше. І незважаючи на те, що покоління тих, хто залишився в живих, іде з життя, є чимало молодих людей, яким цікаві історії їхніх сімей. На думку пана Адама, необхідно знайти баланс між тим фактом, що Голокост – це універсальний урок, який можна винести, і емоційним непригніченням людей.    

Петр Цівінські, директор музея Аушвіц-Біркенау, поставив запитання: що робити, коли йдуть ті, хто вижив? І зазначив, що це питання виникає не від того, що ми не несемо відповідальності, проте що ми будемо роботи без тих, хто вижив. І як заохотити молодь приїхати до Освенціму? Звісно, доводиться мати справу з учителями. За його словами, у 2000-х з Чехії до Освенциму приїжджали 4 тис. чоловік. У 2010-ті це вже було понад 40 тис.

«Ви не можете підготувати свій клас, якщо ідете з ним уперше в Освенцим. Але наші знання вищі в порівнянні з 1970-ми роками. Технології вище. Звісно, ми можемо, звісно, навчати з історичної точки зору, але перспектива така, що історії недостатньо. Нам потрібна антропологічна перспектива. Нам потрібно пам’ятати, що ми люди. Сьогодні, коли групи покидають Біркенау, вони сповнені емоцій. Людям потрібно бути зв’язаними з місцем, яке вони бачать і розуміють, що цього не може повторитися», – сказав пан Петр.

Другий виклик для музеїв – це революція в інформаційних та комунікаційних технологіях, яка вже змінила медіа-ландшафт і вплинула на соціальну взаємодію. За словами голови по питаннях Освіти Голокосту Лілі Сафра та Еяла Камінки (Eyal Kaminka), директора Міжнародної школи вивчення Голокосту Яд Вашем, система освіти наразі не співвідноситься з потребами майбутнього. Виклик Голокосту – час. Голокост стає все більш віддаленим. Для маленьких дітей це те, що сталося дуже давно. Друга проблема – ріст антисемітизму. Третя – фейкові новини. Голокост став символом. Але ми маємо перевести цей символ у реальний сенс. І четверта проблема – розрив між технологіями та школою. Технології можуть передавати молодому поколінню недостовірну інформацію.   

Пол Шапіро, директор по закордонних справах в американському меморіальному музеї Голокосту, зазначив, що сучасні технології використовує надто багато гравців, більше, ніж музеїв Голокосту, щоб кинути виклик історії Голокосту, аби використовувати цю тему з політичною метою або задля економічної вигоди, і, на жаль, знову розпалити забобони, включаючи антисемітизм. Це являє собою небезпеку в пропорції, яку ми не можемо передбачити. Музеїв та інших закладів має стати набагато більше. Ми маємо застосовувати більш ефективну онлайн-взаємодію. Потрібно перевищити всіх ненависників та тих, хто викривляє. І реагувати в реальному часі на справді небезпечні провокаційні повідомлення.

Пан Шапіро поставив питання, що потрібно для переходу від того, де сьогодні музеї, до того, де вони мають бути? Важливо підтримувати увагу до факту, що пам’яті недостатньо, що згадування недостатнє, і навіть потужного викладу історичних фактів буде недостатньо для підтримки цікавості. Актуальність потребує переоцінки аудиторії, яку ми прагнемо освічувати. 15 – 20 років після того, як вони дізналися про Голокост у школі, коли вони стають дорослими професіоналами, нам все ще важливо пам’ятати, що Голокост був на всьому континенті, це транснаціональне, транскордонне явище. Нам потрібно більше співробітництва між музеями Голокосту, державна підтримка та багато іншого.

Згадуючи про технології, які можуть бути використані музеями, артдиректор Меморіалу Голокосту в Бабиному Яру Ілля Хржановський також сказав про важливість «імерсійного досвіду», коли відвідувачі можуть зрозуміти історію особисто через свої емоції.

«Коли ми робили такі інсталяції, як символічна синагога «Місце для роздумів», «Дзеркальне поле», «Хрустальна Стіна Плачу», ми хотіли, щоб люди щось відчули. І в нас є багато інформації про те, що насправді відбулося в Бабиному Яру. У нас є всі ці установки, тому що це важливо для людей, які туди приходять, – зазначив пан Ілля. – І це також спосіб отримання інформації. Тому що, аби побудувати справжній музей, потрібно багато часу. Але переміститися з порожнього місця в місце пам’яті – це ви можете зробити швидко. Ми також зробили звукову інсталяцію, де вимовляються імена загиблих. Ми вводимо нові імена. І багато євреїв почали відвідувати це місце й почали там молитися».

Ілля Хржановський також додав, що протягом шести місяців відкриється перший музейний простір – «Курган» у Бабиному Яру. Це буде музейний простір, присвячений історії масових розстрілів 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру в Києві. Він відтворить трагедію Бабиного Яру за допомогою технології 3D-моделювання, розробленої центром просторових технологій. Ширина і довжина будови складатиме 80 метрів, висота – 15 метрів. Усередині буде виставочний простір. За формою об’єкт нагадуватиме кургати, традиційні для українських степів давні захоронення у вигляді пагорбів з землі і каменів.

Маріан Турскі, голова Міжнародного комітету Освенциму, сказав, що коли він 20 років тому зустрічався з молоддю, 90% їхніх запитань стосувалися виживання в концентраційному таборі. В останні 3-4 роки основні питання полягають у наступному: 90% запитань, які ставлять молоді люди, звучать так: «Скажіть нам, як ви думаєте, чи це може статися знову?», «Чи може таке статися в будь-якій країні світу?», «Як цьому запобігти?». Я відповідаю, щоб вони уявили, що це може статися з вами, з ким завгодно, з євреєм чи неєвреєм.

Нагадаємо, 2020 року Маріан Турскі в своєму виступі на церемонії 75-річчя звільнення Освенциму сказав, що Освенцим не впав із неба. Усе почалося з малих форм переслідування євреїв. Сталося, отже, може статися де завгодно. Ось чому необхідно захищати права людини і демократичні конституції. Не залишайтеся байдужими, коли бачите історичну кривду, не будьте байдужі, коли будь-яка меншість дискримінується, не залишайтеся байдужими, коли влада порушує суспільний договір.

Нагадаємо також: на ювілей 80-ліття трагедії в Бабиному Яру відбуваються пам’ятні заходи, присвячені пам’яті всіх загиблих. 29-30 вересня 1941 року майже 34 тис. київських євреїв розстрілювали в Бабиному Яру. Бабин Яр став грізним символом Голокосту на Сході Європи. Це майже найбільша братська могила часів Другої світової війни. З 1941 до 1943 року нацисти розстріляли від 70 до 100 тис. людей в Бабиному Яру, вбили майже все єврейське населення міста, ромів, військополонених, політичних ворогів нацистів і пацієнтів психіатричної лікарні.

Фото: The Village Україна

srvc.website
У жовтні в Києві кураторка Леся Кульчинська презентувала проєкт – Service. Economy of Love. У цьому довгостроковому проєкті йдеться про інноваційну онлайн-платформу, де можна запропонувати і замовити «дивні» послуги. Такі, які неможливо класифікувати чи віднести до звичних жанрів, а отже ніде більше не знайти. Їх можна замовити або запропонувати на платформі https://www.srvc.website. Платформа унікальна не лише для України, але й для світу.

На момент старту платформи там можна замовити, наприклад, трансляцію світанку з 12 поверху, прогулянку Києвом із заплющеними очима. Уже можна отримати також каліграфічний розпис тіла, вишивку власним волоссям, читання замовнику перед сном, живопис на нігтях, розпис кришечок консервації, підбір костюму «міської божевільної» чи розкадрування снів. Всі послуги є продуктом фантазії українських митців – чи за родом діяльності, чи в душі.

Засаднича концепція цього некомерційного проєкту відсилає до відомого маніфесту Йозефа Бойса «Кожна людина – художник». На презентації платформи відвідувачам було надано унікальний шанс скористатися однією з цих послуг у фізичній присутності.

На презентації можна було ознайомитись з такими мистецькими пропозиціями: ворожіння на магічній кулі та кістках монгольських баранів, створення жанрової фотографії у спеціально підібраному образі, проведення межі – саме тієї інтенсивності та товщини, яка вам потрібна, читання вголос для повернення в дитинство, живопис на нігтях під лекцію з мистецтва, каліграфічний розпис на тілі від майбутнього художника-мільйонера, друк фотографій з зображенням фрагментів тіла замовника на заздалегідь підготованому одязі, розпис кришечок консервації та іншими.

book
У «Видавництві Старого Лева» з’явилася особлива дитяча новинка — книга Кім Крабел «Найсамотніший кит у світі» в перекладі з нідерландської Ірини Коваль. Видання для читачів молодшого шкільного віку вийшло у рамках проєкту «8 шляхів до емпатії», який видавництво реалізовує за підтримки програми Європейського Союзу «Креативна Європа».

Книга Кім Крабел з ілюстраціями Себастіаана ван Донінка розповідає про дівчинку Лілю, яка разом із татом живе в маяку. Татко Лілі океанограф, тому його часто немає вдома, а дівчинка залишається сама і оберігає полярне сяйво. Одного разу татко розповів історію про найсамотнішого кита, якого не можуть почути інші кити. А залишившись наодинці, Ліля почула красивий і сумний спів. Спів когось, хто є таким самим самотнім, і так само потребує друга, як вона…

– Перекладаючи книгу, я завжди намагаюся в першу чергу передати її настрій і ті почуття, які автор чи авторка хочуть викликати у читачів. «Найсамотніший кит у світі»— дуже лірична книжка, меланхолійна, затишна, — ділиться перекладачка Ірина Коваль. — З першої ж сторінки стає зрозуміло, що головна героїня, дівчинка Ліля, обожнює свого батька-океанографа і страшенно сумує під час його подорожей. Отож коли Ліля розповідає про нього, я вирішила використати не просто слово «тато», а його зменшувально-пестливу форму — «татко». Таким чином з найпершого ж речення — «Татко знов удома»— читач розуміє, як сильно вона його любить і як радіє його поверненню.

Або, наприклад, Ліліна «професія» — вона опікується полярним сяйвом і щоночі його запалює. Як це назвати українською? Вартова? Охоронниця? Запалювачка? Я довго думала, а тоді згадала чудове українське слово «берегиня». Ліля з Далекої Півночі, берегиня полярного сяйва…

Проєкт «8 шляхів до емпатії» допоможе юним українським читачам дізнатися більше про співпереживання, дружбу та прийняття інакшості, повагу і любов. Книга Кім Крабел і сама чимось схожа на почуття любові. Вона також дарує затишок і спокій. В неї також хочеться пірнути з головою.

– «Найсамотніший кит у світі» видана в рамках проєкту «8 шляхів до емпатії» за підтримки “Creative Europe”. Пам’ятаю, як працюючи над концепцією та списком книг для проєкту, натрапила на неї і одразу ж закохалася в ілюстрації та саму історію. Вона ввійшла до нашого списку останньою, та від цього є не менш важливою, — розповідає менеджерка авторського права Ольга Бесараб. — Це щемка і дещо філософська історія про самотність і дружбу, заснована на реальній історії про самотнього кита. Однак це книга не стільки про кита, скільки про маленьку дівчинку Лілю, яка живе у маяку і повинна охороняти полярне сяйво. Це надзвичайно зворушлива розповідь про силу уяви, а також про любов батька до доньки (і навпаки). Страшенно тішуся, що тепер про цю історію можуть дізнатись і наші маленькі читачі в чудовому перекладі Ірини Коваль.

Нагадаємо, Кім Крабел — бельгійська письменниця, авторка дитячих книг, у яких  переплітаються гумор, чуттєвість і важливі теми. У дитинстві, не маючи братів чи сестер, Кім мріяла про чарівний світ, у якому тварини вміють розмовляти. А тепер створення цього світу стало її робою. І письменниця насолоджується нею сповна.

Kola
Авторка та виконавиця, саунд-продюсерка, українська співачка Настя KOLA презентувала пісню на честь своєї бабусі, яка так і не встигла побачити онуку на великій сцені. Пісня вийшла чуттєвою й мелодійною.

– Ба – ця пісня для тебе. Якби я хотіла знову побачити тебе у нашому садочку, присісти біля вікна та почути ті самі заповітні слова: «Онученько, шо ти хочеш снідати?».

Народилася пісня «Ба» у співавторстві з Вовою SKOFKA. 

– Моя Ба завжди мріяла побачити мене по телевізору, але так і не встигла… Проте я знаю, що навіть з неба вона все бачить і дуже пишається мною! Ця пісня розливається у моїй душі, та я дуже хочу, щоб люди, які почують її, зрозуміли єдине: приділяйте більше часу своїм рідним людям, поки вони ще живі. Адже так важливо поговорити з кимось, порадитися, повечеряти, обійняти та виразити свою сильну любов, – каже KOLA.

Разом з піснею співачка презентує відеороботу, в якій подумки переноситься у вже порожній будинок, що пронизаний теплими спогадами про бабусю. Режисером кліпу став Антон Ковальський.

– Коли заплющую очі, можу зануритися у той дім, де проходило все моє дитинство, відчути той запах, дотик бабусиних рук та її голос. Я все це пам‘ятаю, нібито це було вчора. І саме в цьому відео ми з командою намагалися відтворити ту атмосферу дому, по якому я ходжу багато років поспіль… та згадую, як усе було тоді, – розповідає співачка.

Kola

Ліричний саунд та ностальгічний текст повертають слухача в безтурботне дитинство, коли кожен приїжджав до бабусі на літо. Прохолодний сад, тепле молоко, вечірні бесіди на річці, запах багаття і смачні бабусині вареники. У кожного свої спогади, але вони точно пов’язані з любов’ю і турботою бабусі.

Kola Відеороботу можна переглянути на офіційному YouTube каналі співачки, а пісня-присвята вже доступна на всіх цифрових майданчиках.

MenskaMiskaRada
На фейсбук-сторінці Менської міської ради Чернігівської області з’явилося повідомлення, що менські лікарі успішно прийняли пологи у 13-річної дівчинки. За запевненнями лікарів, попри такий ніжний вік дівчинка щаслива у новому статусі мами й успішно дає раду своїй новонародженій донечці. А супермолода бабуся – 31-річна мама породіллі Людмила – безмежно вдячна менським лікарям за вчасно надану кваліфіковану допомогу. 
Дівчинка з Городища. Пологи в неї розпочалися у неділю надвечір, і рідні викликали «швидку». За словами авторів допису, дівчинку збиралися везти до Чернігова, але родина наполягла: народжувати в Мені. У неділю ввечері близько 10.30 вечора народилася наша дитина, яку назвали Поліною. 
 
– Ставлення лікарів та всього медперсоналу до моєї дитини було просто неймовірне, – каже жінка. – І після пологів подавали дитину, допомагали переодягати, щоб донечка не вставала зайвий раз. Без кінця підходили, консультували, підтримували!
 
Завідувач акушерсько-гінекологічного відділення з педіатричними ліжками КНП «Менська міська лікарня» Менської міської ради Олег Тимошенко розповідає:
 
– За великим рахунком, ця дитина (я маю на увазі 13-річну породіллю) мала би народжувати у міському перинатальному центрі, але ми взяли відповідальність на себе. Провели консиліум, порадилися, підготувалися. І таки впоралися. Адже сили, уміння технічні можливості, кваліфікація наших лікарів – усе це дозволило виконати цю роботу. Пологи приймали акушер-гінеколог Сергій Осєдач та неонатолог Людмила Минець, вони все зробили професійно й на найвищому рівні!
 
За словами Олега Тимошенка, карета «швидкої» привезла потенційну маму вже в пологах. Все обійшлося без ускладнень, пологи були фізіологічні, партнерські – у присутності мами-бабусі. Уже завтра родину з новонародженою дівчинкою випишуть додому. 
tweens
У Луцьку при центральній дитячій бібліотеці створили блогер-студію, де охочі зможуть навчитися створювати цікавий і якісний контент для соціальних мереж. Про це повідомили у департаменті культури Луцької міської ради.

«Чимало початківців дивляться на найкращих блогерів і думають, що ніколи не зможуть такого досягти. Мета студії – відкрити таку можливість відвідувачам бібліотеки, як дорослим, так і підліткам», – йдеться у повідомленні.

На першій зустрічі секретами ділився Володимир Каліш. Цей учень 4-го класу луцької гімназії є рекордсменом національного проєкту «Книга рекордів Украіни» як наймолодший в Україні модератор зустрічей з дитячими письменниками.

За інф. https://shotam.info

book
Національна бібліотека України для дітей запрошує у читацький клуб «Подорож Книги» на читання новинок. Одне з видавництв запропонувало до читань книгу, яка навіть іще не вийшла друком. 

13 жовтня стартували читання. Учасники отримають файл на електронну пошту (свою або батьків). Умови першої подорожі такі:

           1. Цей файл видавництво надало лише для учасників клубу, цінуємо та поважаємо це.
           2. Читаємо книгу до 20 жовтня.
           3. Готуємо виступ-презентацію у довільному форматі* на ваш розсуд на тему «Якби я став прем’єр-міністром, що я зробив би?».
           4. Зустрічаємося орієнтовно 20-22 жовтня на платформі zoom, ділимося своїми враженнями від книги та пропозиціями реформ – представляємо свої проєкти (день і час уточнимо, щоб усім було зручно).
           5. Переможець презентації отримає у подарунок від видавництва друковану книгу. Оцінювати виступи читачів буде представник видавництва, присутній на зустрічі.

           *Формат презентації може бути довільним, але задокументованим для можливості передачі видавництву:

           – текст в електронному варіанті;
           – відеозапис;
           – презентація.

Записатися до Клубу можна на сторінці бібліотеки: https://www.facebook.com/nbukids

IzdatelstvoNairi
15 жовтня на ХІІ Фестивалі дитячої та підліткової книги «Азбукове Королівство Магів і Янголів» відбулася презентація книжки швейцарського педагога і письменника Якоба Штрайта «Гном Корінець».

IzdatelstvoNairi

Під час презентації діти мали змогу у феноменологічний спосіб спостерігати різної форми та кольору листочки, а також пригадати творчість письменника Якоба Штрайта. Декілька історій з цієї книжки діти послухали у виконанні перекладачки українською Оксани Фіци. Вона поділилася своїми особистими враженнями та переживаннями від роботи з перекладом. Потім усі охочі мали змогу із плодів лісових дерев – шишечок та жолудів – змайструвати собі героя книжки – маленького гномика разом із майстринею Тетяною Баштовою.

Книжка вже доступна до придбання у видавництві.

Інф. і фото: видавництво НАІРІ 

mikhaylo-slaboshpitskiy-z-prismerkovogo-dzerkala
У видавництві «Ярославів Вал» вийшла книга життєписів визначних українських культурних діячів «З присмеркового дзеркала» Михайла Слабошпицького.

У книжці йдеться про подробиці творчого шляху видатних діячів, ба навіть про такі, що їх не прочитаєте в посібниках з історії літератури. 

Нагадаємо, письменника Михайла Слабошпицького не стало півроку тому – 30 травня.

pologinskij

17 жовтня на хуторі Черуковатиця, що в урочищі Красна гора, біля придорожньої церкви, на кордоні шляху Луцьк-Львів, провели музично-історичне дійство, присвячене Дню захисників та захисниць України. Захід відвідало понад 500 людей. Крім місцевих, були гості з Луцька, Львова, Радехова, Стоянова, Горохова та Журавників. Захід відбувся за підтримки Радехівської та Горохівської міських територіальних громад.

Музичну програму наповнили виступи народних ансамблів «Струни серця», «Надія» з Горохова та співочого колективу села Стоянів, оркестр військової частини 1141 Національної гвардії України. Олександр Положинський виконав пісні, деякі – з військовим оркестром волинського прикордонного загону. Гурт Флайzzzа заспівав свої патріотичні композиції в акустичному звучанні. Прозвучали повстанські пісні у виконанні Юрія та Іллі Морозовичів.

Тим часом на території пригощали козацьким кулешем та чаєм. Представники клубу стрільби з лука «Луцькі соколи» проводили майстер-клас. А військово-історична група «Азимут» відтворила реконструкцію бою підрозділу УПА із загоном НКВС. Завершилося дійство гутіркою Лесі Бондарук, презентацією фільму «Справа дев’ятнадцятьох. Українське підпілля на Волині» та запаленням повстанської ватри.

За інф. та фото: Волинська фундація

nspu

13 жовтня у київському Будинку письменників відбулася церемонія нагородження переможців Міжнародного дитячого конкурсу «У пошуках літературних талантів».

На конкурс було подано 138 творів у номінації «Поезія» і «Проза», які надійшли з різних куточків України. Спершу журі відібрало 30 текстів, а згодом визначило 15 фіналістів.

У номінації «Поезія» перемогли:

  1. Вікторія Француз, м. Остер, Чернігівська обл.;
  2. Єсенія Ковальова, м. Остер, Чернігівська обл.;
  3. Дарина Копилова, м. Лисичанськ, Луганська обл.

Дипломи отримали:

  1. Олександр Баранцов, м. Маріуполь, Донецька обл.;
  2. Анастасія Моковійчук, с. Сергії, Путильський р-н, Чернівецька обл.;
  3. Оксана Родзіховська, с. Костянтинівка, Житомирська обл.;
  4. Марія Бухтіярова, м. Харків.

У номінації «Проза» перемогли:

  1. Марія Бухтіярова, м. Харків;
  2. Адріана Попадюк, смт Вороновиця, Вінницька обл.;
  3. Ольга Камінська, Ірпінь.

Дипломи отримали:

  1. Вікторія Головко, м. Ніжин, Чернігівська обл.;
  2. Вікторія Прохоренко, м. Мукачево, Закарпатська обл.;
  3. Аліна Шевченко, с. Гайок, Кіровоградська обл.;
  4. Єлизавета Даниленко, с. Осипенко, Бердянський р-н, Запорізька обл.;
  5. Софія Коваленко, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Лауреати перших премій в обох номінаціях отримали бронзову статуетку «Лескар» – це зменшена копія пам’ятника Лесі Українки, розташованого на території Ліцею №1 ім. Лесі Українки у Новограді-Волинському, а також грошову винагороду.

Переможці конкурсу увічнили відбитки своїх долоньок, які будуть розміщені поряд із пам’ятником Лесі Українки на «Алеї талантів» у Новограді-Волинському.

За інф. прес-служби НСПУ

dobrovolets
Співак Олександр Положинський, який зараз мешкає в Луцьку, та музикант Юрій Журавель побували на музичній ватрі екстремальних змагань «Доброволець», що відбулися 9 – 10 жовтня на Волині, в історичних місцях, пов’язаних із діяльністю УПА, на честь подвигу усіх борців за незалежність України та з метою вшанування пам’яті загиблих бійців 35 сотні Самооборони Майдану «Волинська Січ».

Стартове містечко розташовувалося у селі Деражне Рівненської області. Поблизу школи у парку були організовані реєстраційний пункт, зони для наметів, паркомісця, місце для багаття та намет з гарячим чаєм і печивом.

На учасників осіннього етапу екстремальних туристичних змагань «Доброволець», крім проходження дистанцій, чекав пошук контрольних точок та подолання заплави річки Путилівка на пакрафтах. Сплав займав приблизно 20 хвилин.

Цікавим і тематичним контрольним пунктом була локація з «повстанцями». Разом з тим, участь у перегонах взяла команда реконструкторів, яка відтворила похід боївки УПА.

Серед учасників були ветерани російсько-української війни. І окремо хочемо відзначити команду Мандрівного візка, якій допомогли представники Патрульної поліції Рівненщини.

Загалом за перемогу на дистанціях змагалися: 12 годин пішки –108 людей (40 команда); 24 години пішки  – 45 людей (15 команд); добу на велосипеді  – 30 людей (13 команд).

У результаті волиняни завоювали найбільше призових місць – шість. Також серед переможців – львівська, київська та чернігівська команди.

Зимовий етап змагань відбудеться в останні вихідні лютого.

Антрацит. День Стійкості
23 жовтня на Сцені 6 відбудеться прем’єра мюзиклу про шахтарів Донбасу. Онлайн та офлайн.

Український театральний режисер Павло Юров та британська режисерка Вікі Торнтон вже три роки працюють над великим проєктом «Дім шахтарства», який має на меті повно показати життя шахтарів Донбасу. У рамках проєкту буде зняте кіно і створений мюзикл. Деякі матеріали, відзняті на Донбасі, увійдуть у виставу.

Що поєднує українця та британку? Шахти.

– Чесно кажучи, на початку я дійсно не була впевнена, що шукаю на Донбасі. Але як тільки я приїхала туди вперше, у квітні 2018 року, я була вражена тим, наскільки знайомі це місце та люди. Я виросла у колишньому вуглевидобувному регіоні Великобританії і – хоча ця галузь була повністю знищена у 80 -х роках – почуття спільноти відчувалося дуже подібним. Тож мені цікаво показати глядачам Донбас, якого вони ще не знають – не місце війни – але Донбас спільноти, справжнього людського зв’язку, радості, тепла та надії, – каже Вікі.

– Я шукав оригінальні голоси, неоднозначність і невимушену відвертість. Оригінальність не в сенсі якась особливість чи екстраординарність, а розмова від себе, висловлення власної позиції. Мені важливо було знайти історії, які б зачіпали мене і щемили серце. І я вважаю, що конкретний досвід живої людини має велику цінність. Ідея “Дому шахтарства” почалася з видобувного музею Бергбау в Бохумі, який я відвідав в 2013 році. Мене вразила робота тамтешніх кураторів. Вони відмінно попрацювали з експозиціями та поєднали непоєднуване: техніку, твори мистецтва, реальні документи. Відтоді я думав, як правильно показати героїчну працю людей, але при цьому уникнути потрапляння в ідеологічний кратер, – розповідає Павло Юров.

Над виставою також працює художниця з Британії, чиї роботи були обрані для  Венеціанської бієнале у 2018 Кейт Лейн, музичну частину забезпечує композиторка Маргарита Кулічова, відома як Grisly Faye, хореограф проєкту Олексій Бусько, онлайн версію вистави робить Ярема Малащук, оператор-постановник, що отримав головну премію PinchukArtCentre 2020

Антрацит. День Стійкості
Про що буде мюзикл?

Олексій – звичайний шахтар-гірняк, втрачає близького друга під час аварії у забої. Його мучать докори сумління, він відчуває провину. Одного разу, під час свята шахтарі роблять спільне фото, спалах фотоапарату заcвічує Олексію очі, а коли він їх розплющує, виявляється, що потрапив у минуле. Шахтар починає переміщатися у часі і втручатися у події маючи намір змінити хід історії.

Актори: Олексій Доричевський, Костянтин Кириленко, Наталка Кобізька, Настя Касілова, Роман Савченко, Євген Черников, Ігор Аронов, Оксана Леута, Настя Метальникова, Микита Скрипка, Руслан Хабло, Костянтин Трембовецький, Касьянов Андрій (у відео)

В рамках проекту 13.10 о 19:00 відбудуться кінопокази в Кінолекторії Довженко Центру фільмів про шахтарів («Літа молодії» та перша частина фільму «Липневі грози»). Вхід вільний

16 жовтня о 18:00 буде проведена он-лайн дискусія «Естетика підриву: мистецькі практики та альтернативні історії Донбасу». Учасники дискусії спробують розплющити очі та поміркувати про те, як візуальна культура створює та переосмислює ці стереотипи, які зв’язки існують між мистецтвом та ностальгією та які альтернативні історії про регіон вибудовують твори мистецтва та кіно. 

У дискусії візьмуть участь Оксана Довгополова, Антон Лягуша, Оксана Міхеєва, Станіслав Мензелевський. Модеруватиме зустріч Катерина Яковленко.

Перед показом мюзиклу глядачів чекатиме фотовиставка робіт Валерія Милосердова з шахтарських протестів.

Антрацит. День Стійкості

Команда:

Павло Юров, сценарій і режисура

Вікі Торнтон, сценарій і відео

Кейт Лейн, костюми та сценографія

Маргарита Кулічова (Grisly Faye), музика і саунд дизайн

Олексій Бусько, хореографія

Валерія Бураджиєва, продакшн менеджерка

Ярослава Кравченко, піар

Анастасія Гернега, керівниця проекту

Команда онлайн трансляції:

Олександр Одуванчиков, монтаж онлайн-трансляції

Ярема Малащук, оператор-постановник

Віталій Гаркавий, звукорежисер

Римма Марейченко, продакшн менеджерка

Андрій Нідзельський, звукорежисер

Як побачити виставу?
Офлайн 23.10 20:00 Сцена 6

Вхід вільний. За реєстрацією! Лінк буде доступний на сайті та у фб з 10 жовтня https://www.facebook.com/events/4146411242153786
Наступний показ 28.11

Он-лайн на сторінках проекту у Фб та на сторінках партнерів.

Фестиваль дитячої книги "Азбукове Королівство Магів і Янголів"
Програма ХІІ Фестивалю дитячої та підліткової книги «Азбукове Королівство Магів і Янголів» «Я маю право бути тим, ким я є». Фестиваль відбуватиметься у Музеї книги і друкарства України 14 – 17 жовтня. Враховуючи ситуацію із COVID-19, фестиваль проводиться у змішаному онлайн і офлайн форматі.
Усі події фестивалю проводитимуться з суворим дотриманням правил безпеки під час карантину. Фестиваль пройде з дотриманням норми розміру приміщення: 5 метрів квадратних на людину та дистанції у 1,5 метри між відвідувачами. Усіх гостей запрошують у масках. Вартість денного вхідного квитка: дорослий – 100 грн; дитячий – 50 грн. Вартість вхідного квитка на три дні: дорослий – 200 грн; дитячий – 120 грн.
 
У програмі можливі зміни. За змінами слідкуйте на сайті музею www.mkdu.com.ua та у соціальній мережі facebook.
 
Фокусна тема фестивалю дитячої та підліткової книги «Азбукове королівство магів і янголів» безпосередньо пов’язана з важливими проблемами самоідентифікації українського суспільства. Свобода бути собою невід’ємна від поняття прав людини та можливості реалізації її внутрішнього потенціалу. Як і в кожному посттоталітарному суспільстві, у нашому триває процес подолання соціальних, національних, релігійних, гендерних та інших стереотипів, під тиском яких формуються викривлені уявлення щодо принципів співжиття в соціумі. Особливо важливо говорити на ці теми з дітьми та молоддю, оскільки саме вони найсильніше відчувають тиск різних середовищ, де непросто зберегти власне «я», не вступаючи в конфлікт із оточенням. Переформатування стосунків «дорослі-діти», гідність і відповідальність, насильство та ейджизм – ці та інші проблемні питання будуть обговорені під час фестивалю на заходах за участі сучасних українських письменників, видавців, педагогів, художників, музейників і юнацької аудиторії.
 
14 жовтня (четвер)
 
Зала 4 – 15:00 – 15:15 – Офіційне відкриття фестивалю.
Зала 4 – Презентація абетки для української мови “Рутенія” за участі художника Василя Чебаника.
Зала 3 – Відкриття виставки артбуків “Арткнига – театр в твоїх руках!”
Зала 5 – Відкриття виставки “В країні сонячних зайчиків. Виставка ілюстрацій Анатолія Василенка до творів Всеволода Нестайка”. Спеціальний гість – Іван Малкович.
Зала 4 – Міні-концерт Сандри Василькової – юної скрипальки, яка у листопаді 2020 року отримала 2 місце на міжнародному конкурсі скрипалів ім. Мирона Полякіна, а у грудні 2020 – Гран-прі на міжнародному конкурсі скрипалів у Словаччині «Prime Violin» серед 65 учасників з різних країн. До програми концерту входять твори композиторів Сарасате, Бізе, Скорика. Концертмейстер: Ірина Василькова.
 
АКЦІЇ ВПРОДОВЖ УСЬОГО ДНЯ
 
Майстер-клас «Скрипторій» від Дмитра Чубія, засновника співдружності майстрів “Артель ДЪЛО”, які відтворюють унікальні історичні репліки за середньовічними технологіями. На фестивалі ви побачите робоче місце середньовічного писаря, відчуєте дух епохи XIII-XIV століть та зможете ознайомитись з історією писемності та основ кириличного письма. Зала 1, біля Нестора Літописця.
 
Проєкт відомого художника-графіка Василя Чебаника “Змалюй абетку для української мови”. У залі № 4 розгорнуто виставку відродженої української абетки “Рутенія”, що використовувалася у друкованих книжках XVI-XVII ст. На поч. XVIII ст. указом російського царя-імператора Петра І в усій імперії (і в Україні) було силоміць запроваджено графічно спрощену абетку “гражданский шрифт”, якою ми та росіяни користуємося й дотепер. Однак незалежній Україні належить мати свою абетку для рідної мови, щоб нею показувати себе у світі.
 
Кожний учасник проєкту зможе отримати зразки літер за власним бажанням. Проєкт завершиться 17 жовтня об 11:00 у залі № 4 виставкою змальованих літер і отриманням сертифікатів від Василя Чебаника.
Музейні ігри: «Добери назву професії творців старовинної книги», «Розпізнай герби друкарів України».
Квест «У пошуках музейних скарбів»: допоможи віднайти сховані злим чаклуном експонати! Квест розраховано на дітей різних вікових категорій (5-9 років, 9-12 років та від 12 років).
 
15 жовтня (п’ятниця)
 
Зала 1
 
12.00 – 13:00 – Створимо власних «НЕБОЯК»! Усіх, хто любить фантастичні пригоди, неймовірні зустрічі та дивовижні відкриття, запрошуємо на зустріч з письменницею Лесею Ворониною. Ви дізнаєтесь, як герої пригодницького серіалу «ТТБ»: «Таємне Товариство Боягузів», «Таємне Товариство Брехунів», «Таємне Товариство Ботанів», «Таємне Товариство Близнюків» і «Таємне Товариство Блазнів» врятували людство від хижих космічних прибульців-синьомордів. Познайомитесь з чарівним слоном на ім’я Ґудзик та з балакучим голубим папугою Антосем. А ще допоможете прибульцю з Країни нямликів Буцику перемогти підступних чаклунів – стіногризів та діркокрутів, які живуть у стінах старих будинків. І разом з художниками-ілюстраторами Катериною та Володимиром Штанками створите власних чарівних НЕБОЯК!!!
13.00 – 14:00 – Презентація книги “Вогняна казка”, яку написала і намалювала Катерина Штанко (Київ: Наш формат, 2021).
 
Дія цієї таємничої історії починається в далекому канадському місті Ванкувері, а продовжується всередині звичайної сільської пічки. Двом дітям, брату і сестрі, доведеться вирушити у вельми небезпечну подорож, щоб здобути вогняного птаха і відродити вогонь у старовинній бабусиній пічці. Вогонь – дивна ні на що не схожа стихія, шматочок Сонця на Землі.
 
Приходьте, поміркуємо разом про вогонь.
 
14.15 – 16.00 – Художній майстер-клас «Твій малюнок у музеї: від придумки до виставки» разом з відомою українською художницею Ольгою Квашою та директоркою музею, кураторкою виставок Валентиною Бочковською.
 
Зала 2
 
11:00 – 12:00 – Майстер-клас «Граттаж» від В’ячеслава Гришка, де ви ознайомитеся зі способом створення ілюстрації, який застосовували графіки на поч. ХХ ст.
 
13:00 – 14:00 – Майстер-клас «Граттаж» від В’ячеслава Гришка.
 
11:30 – 12:30 – Майстер-клас «Мармурування» від Ольги Зайченко, на якому ви дізнаєтеся більше про один із давніх способів оформлення книжкової обкладинки та створите власну. Використати створені шедеври для обтягнення обкладинки можна в третій день роботи арт-ательє “Натхненні зів’ялим листям” (неділя 17.10). Також можна взяти з собою ділові щоденники – і мармурувати їх обрізи.
 
13:30 – 16:00 – Арт-ательє запрошеної майстрині – реставраторки паперу пані Наталі Трубнікової «Натхнені зів’ялим листям». Частина 1 – поезія паперу, кольору та гербарію. Осінь – пора поетів та романтиків – зачаровує своїм різнобарв‘ям. Ось вам і причина появи в програмі фестивалю арт-ательє «Натхнені зів‘ялим листям». Разом реставраторкою паперу Наталею Трубніковою протягом трьох днів (15, 16 та 17 жовтня) ви пройдете весь процес створення книги: від власноруч вилитого крафтового паперу, оформлення зшитку до палітурки. Яскраве осіннє листя прикрасить теплі осінні спогади.
 
Зала 3
 
12:00 – 13:00 – Презентація книжки швейцарського педагога і письменника Якоба Штрайта “Гном Корінець”, перекладач – Оксана Фіца (Київ: “НАЇРІ”, 2021).
 
…Осінь. Настає час Землі – час, щоб звернутися до її внутрішнього життя. І свого власного. Разом з героєм цих історій Гномом Корінцем ми вирушаємо у дивовижні мандри – у світ, де живуть невидимі людському оку створіння. А починається усе з осіннього листочка, що тихо падає додолу, зі знайомства з мудрим Духом дерева, який повідає таємниці природи. Гном Корінець дізнається, що саме він може принести рослинам нове життя… Автор просто та образно передає духовну мудрість через відкриття, які робить у своїх мандрах Гном Корінець.
 
13:30 – 14:30 – Зустріч з Іриною Мацко – українською письменницею, автором, громадською діячкою, членкинею НСПУ, експертом УКФ, керівницею креат-студії “ІРИска”, координатором благодійного проєкту для незрячих та слабозорих дітей та інших проектів.
 
Поспілкуємося зрозуміло для дітей на теми, які раніше вважали за “не дитячі”. Книжечка “Хочу! Хочу! Хочу! Купи мені, купи!” – фінансова грамотність для малят. Зрозуміємо основи здорового способу життя та як вибудувати власний захист організму через знайомство з книжечкою про Олесю – “Ручки помий – вірусам бій!”. Важливі правила дружби і спілкування, цінності поваги і взаємодопомоги ситануть ближчими завдяки “Казковим перлинкам”. А ще буде запропоновано забави з писачком та постановка руки до письма із книжечками “ДИВАКИ у світі ЛІТЕР” та “ДИВАКИ у світі LETTERS”!
 
Зала 4
 
11.00 – 12.00 – “Те, що не сказане напряму, або Ця магія про нас”. Володимир Аренєв про фентезійні світи й реальні проблеми. Модерує Світлана Тараторіна.
 
12.00 – 13.00 – Презентація книжок Зірки Мензатюк “Зелені чари” та “Величні собори України” від видавництва “Букрек”.
 
“Зелені чари”: збірка оповідань про рослини. Письменниця давно намагалася розгадати їхні таємниці: про що щепочуть луки, промовляють квіти, мовчать ліси. Вона дослухалась до народних переказів і легенд про відомі та незнані рослини. “Зелені чари” саме про це – сприйняття природи, чудодійні властивості зілля, необхідність збереження зеленого світу.
 
Особливістю видання “Величні собори України” є те, що зацікавився історією храмів школяр. Він вирішив розповісти про них у своєму блозі й привернути увагу якомога більшої кількості підписників. Чи вдалося йому це? Завітайте на презентацію книги – і дізнайтеся.
 
13:30 – 14:30 – Презентація збірки американських навчальних коміксів “Чарівний шкільний автобус” (2019) у двох книгах. Національне видавництво літератури для дітей “Веселка”. Презентацію веде директор видавництва Олексій Кононенко – письменник, Заслужений діяч мистецтв України.
 
16:00 – 17:00 – Презентація книжки з 3D-ілюстраціями «Палаци і фортеці України» (видавництво “Асса”, Харків). За допомогою тривимірних конструкцій з паперу видання розповідає про видатні пам’ятки України: Шарівський (Харківська область) і Коропецький (Тернопільська область) палаци, палац Терещенків (Житомирська область), садибу Попова (Запорізька область), Аккерманську (Одеська область) і Генуезьку (АР Крим) фортеці. Презентує книжку авторка Надія Величко.
 
Зала 5
 
11:00 – 12:00 – Зустріч з Іваном Андрусяком. Презентація видання «Усі пригоди Бурундука» (Харків: Vivat, 2021).
 
Івась Бондарук, якого усі кличуть Бурундуком, намагається довести, що він не пасе задніх, і повсякчас потрапляє в якісь халепи. Близькі багатьом школярам історії й пригоди розважать читачів і читачок, змусять їх співпереживати і разом з головним героєм шукати вихід із різних ситуацій, до того ж все неодмінно закінчиться добре, варто лише залишатися самим собою й вірити у свої сили.
 
12:00 – 13:00 – Зустріч із Сергієм Пантюком, читання із книг «Емоджинаріум, або Подорож у світ почуттів» (Київ: «Фонтан казок», 2020), «Абетка грибничка» (Київ: «Фонтан казок», 2019).
 
На Вас чекають захопливі вірші, скоромовки, цікаві історії і неймовірна атмосфера від українського письменника, автора низки видань для дітей Сергія Пантюка. Творімо хороші емоції разом!
13:30 – 16:00 – «Українські скарби» та «Євині ями». Презентація видавничого проєкту «Портал». Авторка Валентина Вздульська зібрала цілу низку історій про дивовижні знахідки і втрачені скарби. Ми дізнаємося як вивчають давнє минуле археологи, шукаючи всілякі старезності. А найцікавіше – вирушимо на розкопки і кожен обов’язково знайде скарб!
 
АКЦІЇ ВПРОДОВЖ УСЬОГО ДНЯ
 
Майстер-клас «Скрипторій» від Дмитра Чубія, засновника співдружності майстрів “Артель ДЪЛО”, які відтворюють унікальні історичні репліки за середньовічними технологіями. На фестивалі ви побачите робоче місце середньовічного писаря, відчуєте дух епохи XIII-XIV століть та зможете ознайомитись з історією писемності та основ кириличного письма. Зала 1, біля Нестора Літописця.
 
Проєкт відомого художника-графіка Василя Чебаника “Змалюй абетку для української мови”. У залі № 4 розгорнуто виставку відродженої української абетки “Рутенія”, що використовувалася у друкованих книжках XVI-XVII ст. На поч. XVIII ст. указом російського царя-імператора Петра І в усій імперії (і в Україні) було силоміць запроваджено графічно спрощену абетку “гражданский шрифт”, якою ми та росіяни користуємося й дотепер.
 
Однак незалежній Україні належить мати свою абетку для рідної мови, щоб нею показувати себе у світі. Кожен учасник проєкту зможе отримати зразки літер за власним бажанням. Проєкт завершиться 17 жовтня об 11:00 у залі № 4 виставкою змальованих літер і отриманням сертифікатів від Василя Чебаника.
 
Майстер-клас “Зупинити мить чудову” від майстрині Наталі Флер. Чи може стати прикраса елементом інкрустованої обкладинки, або навпаки? Майстриня Наталя Флер познайомить з дивовижним сучасним матеріалом, що називається «холодний фарфор». Ви обов‘язково створите свій неповторний шедевр!
11:00-16:00 Майстер-клас “Інтролігаторська майстерня” від Олега Будзана.
 
Майстер-клас «Лаврська друкарня» від Валерія Саєнка. Ви отримаєте можливість не тільки побачити, як друкували в давнину зі спеціальних друкарських форм на верстаті, але й власноруч зробити відбиток.
Музейні ігри: «Добери назву професії творців старовинної книги», «Розпізнай герби друкарів України», «Меморі». Зала 1, біля палітурної майстерні.
 
Квест «У пошуках музейних скарбів»: допоможи віднайти сховані злим чаклуном експонати! Квест розраховано на дітей різних вікових категорій (5-9 років, 9-12 років та від 12 років). Зала 1, біля «Острозької Біблії».
 
Майстер-класи “Кожушок для Олівчика” та “Щоби Книзя не замерзла” від креативної майстерні MaryGroz. Осіння пора у розпалі, тож пропонуємо утеплити свої улюблені книжечки, нотатнички (особливо з секретами) та олівчики. Ви познайомитеся з технікою мокрого валяння, дізнаєтеся як з пухнастої вовни отримати готову міцну тканину. Якщо Вам вже виповнилося п’ять рочків, гайда до нас. 2 зала, біля офортного верстата.
Селфі-зона (арка біля вікна) від креативної майстерні MaryGroz. Бажаючи зможуть приміряти казкові й чудернацькі образи та зробити фото.
 
16 жовтня (субота)
 
Зала 1
 
11:00 – 12:00 – Майстер-клас від Тані Поставної з написання листів та історій. За мотивами книжки “Листи з пошти на маяку”, ілюстрації – Маші Фої (“Книголав”, 2021).
 
14:00 – 15:00 – Майстер-клас «Лист на бересті» від Галини Карпінчук. Під час майстер-класу ви дізнаєтеся, як виготовлявся берест, коли і що писали на цьому матеріалі, створите берестяний лист власноруч.
 
Зала 2
 
11:00 – 12:30 – Майстер-клас “Артбук” від Олени Поліщук.
 
11:00 – 12:00 – Майстер-клас «Граттаж» від В’ячеслава Гришка, де ви ознайомитеся зі способом створення ілюстрації, який застосовували графіки на поч. ХХ ст.
 
13:00 – 14:00 – Майстер-клас «Граттаж» від В’ячеслава Гришка, де ви ознайомитеся зі способом створення ілюстрації, який застосовували графіки на поч. ХХ ст.
 
13:30 – 16:00 – Арт-ательє запрошеної майстрині-реставраторки паперу пані Наталі Трубнікової «Натхнені зів’ялим листям». Частина 2 – майстерня чарівного зшитку, від фрагментів до цілого. Осінь — пора поетів та романтиків — зачаровує своїм різнобарв‘ям. Ось вам і причина появи в програмі фестивалю арт-ательє «Натхнені зів‘ялим листям». Разом реставраторкою паперу Наталею Трубніковою протягом трьох днів (15, 16 та 17 жовтня) ви пройдете весь процес створення книги.
 
Зала 3
 
16:30 – 18:00 – Тренерка, коучиня, консультантка Ольга Зайченко. Спільне читання книги “Я є. Я прагну бути. Ідентифікуйся – та зростай!” та діалог за методикою Ліпмана на допомогу підліткам, аби дійти власних відповідей на питання щодо того, що ж воно таке є – бути собою та постійно працювати над своєю ідентичністю, а також, як же розбудувати суспільство вільним від будь-якої сегрегації та дискримінації.
 
Зала 4
 
11.30 –12.30 – Поет Анатолій Качан (вірші) і педагог Київської дитячої школи мистецтв № 8 Тетяна Димань (музика) – презентація пісенника для школярів “Рідні береги” за участі вихованців КДШМ № 8.
 
13:00-14:00 Гості Фестивалю – команда Школи Мистецтв вільних і Небайдужих (м. Львів), керівник відділу дизайну Олександра Нагірна та мисткиня Наталя Сало. Презентація Школи Мистецтв Вільних і Небайдужих.
14:30 – 16:30 – Презентація “Великої книжки СУПЕРСИЛ” Сусанни Ісерн, ілюстрації – Росіо Бонілли (Видавництво «КАЛАМАР»), серія книг про Монстриків. Книжку представляє засновниця і директорка видавництва Ольга Попович.
 
Кожен із нас має надзвичайні СУПЕРСИЛИ: хтось гарно танцює, багато читає або дотепно жартує. Дехто творчий, спритний чи здібний до математики. Саме завдяки СУПЕРСИЛАМ ми всі унікальні й неповторні. Діти, яким пощастить з самого раннього віку познайомитись із своїми сильними сторонами, зростатимуть з вірою в себе і свої сили.
 
Чи хотіли б ви отримати ключ від тієї таємної кімнати дитячого серця, в якій живуть таланти? Він справді існує і він перед Вами.
 
Зала 5
 
11:30 – 12:30 – Дитячі читання з Сашком Дерманським із книжки «Три казкові повісті» (Київ: Наш формат, 2021) та інших видань письменника.
 
До книжки «Три казкові повісті» увійшли твори: «Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги», «Царство Яблукарство» і «Танок чугайстра». Їх вирізняють карколомні сюжети і таємничі пригоди, дивовижні персонажі і сміливі рятівники, а також неповторний гумор автора. Лейтмотивом цих, як і ще багатьох творів українського дитячого письменника Сашка Дерманського, є мудрий заклик: «Бережіть зернятка ваших душ!».
13:00 – 15:30 – «Чи вмієш ти дивитися на вишню». Презентація видавничого проєкту «Портал».
 
Дивовижна, загадкова країна Японія – ось куди запрошує авторка Таня Поставна. Про особливу атмосферу, відчуття гармонії, пошук внутрішніх цінностей, мистецтво проживати кожну мить розкаже ця подорож. Майстри Українсько-Японського Культурного центру проведуть заняття з традиційного мистецтва оригамі. Автентичні японські дитячі забавки та традиційні ляльки стануть окрасою цієї зустрічі.
 
16:00 – 17:00 – Гості Фестивалю – команда Школи Мистецтв вільних і Небайдужих (м. Львів), керівник відділу дизайну Олександра Нагірна та мисткиня Наталя Сало. Майстерка «Головні убори з підручних матеріалів».
 
АКЦІЇ ВПРОДОВЖ УСЬОГО ДНЯ
 
Майстер-клас «Скрипторій» від Дмитра Чубія, засновника співдружності майстрів “Артель ДЪЛО”, які відтворюють унікальні історичні репліки за середньовічними технологіями. На фестивалі ви побачите робоче місце середньовічного писаря, відчуєте дух епохи XIII-XIV століть та зможете ознайомитись з історією писемності та основ кириличного письма. Зала 1, біля Нестора Літописця.
 
11:00-16:00 – Майстер-клас “Інтролігаторська майстерня” від Олега Будзана.
 
15:00-17:00 – Майстер-клас «Майстерня ілюмінатора» від Катерини Salve, ілюмінатора та каліграфа (викладача НАОМА і школи каліграфії “Арт і я”). На фестивалі ви побачите процес роботи середньовічного ілюстратора, дізнаєтеся, чому в ті часи називався ілюмінатором, послухаєте розповідь про мистецтво книги XIV століття, познайомитеся з технологією виготовлення фарб та створення книжкової буквиці – окраси будь якого фоліанту. Зала 1, біля Нестора Літописця.
 
Майстер-класи “Кожушок для Олівчика” та “Щоби Книзя не замерзла” від креативної майстерні MaryGroz. 2 зала.
 
Проєкт відомого художника-графіка Василя Чебаника “Змалюй абетку для української мови”. У залі № 4 розгорнуто виставку відродженої української абетки “Рутенія”, що використовувалася у друкованих книжках XVI-XVII ст. На поч. XVIII ст. указом російського царя-імператора Петра І в усій імперії (і в Україні) було силоміць запроваджено графічно спрощену абетку “гражданский шрифт”, якою ми та росіяни користуємося й дотепер.
 
Однак незалежній Україні належить мати свою абетку для рідної мови, щоб нею показувати себе у світі. Кожен учасник проєкту зможе отримати зразки літер за власним бажанням. Проєкт завершиться 17 жовтня об 11:00 у залі № 4 виставкою змальованих літер і отриманням сертифікатів від Василя Чебаника.
 
Майстер-клас “Зупинити мить чудову” від майстрині Наталі Флер. Чи може стати прикраса елементом інкрустованої обкладинки, або навпаки? Майстриня Наталя Флер познайомить з дивовижним сучасним матеріалом, що називається «холодний фарфор». Ви обов‘язково створите свій неповторний шедевр!
Майстер-клас «Лаврська друкарня» від Валерія Саєнка. Ви отримаєте можливість не тільки побачити, як друкували в давнину зі спеціальних друкарських форм на верстаті, але й власноруч зробити відбиток.
Музейні ігри: «Добери назву професії творців старовинної книги», «Розпізнай герби друкарів України», «Меморі».
 
Квест «У пошуках музейних скарбів.
 
Селфі-зона від креативної майстерні MaryGroz.
 
17 жовтня (неділя)
 
Зала 1
 
11:30 – 12:30 – Майстер-клас «Граттаж» від В’ячеслава Гришка, де ви ознайомитеся зі способом створення ілюстрації, який застосовували графіки на поч. ХХ ст.
 
13:00 – 14:00 – Майстер-клас «Скрипторій» від Галини Карпінчук. На майстер-класі ви дізнаєтеся про історію виникнення абетки; про типи давнього письма – устав, напівустав, скоропис; про матеріали, за допомогою яких створювалися рукописні книги.
 
14:30 – 16:00 – Майстер-клас “Таємниці стародруків” від Людмили Хаухи.
 
У кожного з присутніх буде можливість не лише доторкнутися до наших найдавніших книг, але й поринути в тексти та почитати із стародруків, яким вже 300-400 років.
 
Зала 2
 
12:00 – 13:30 – Майстер-клас “Артбук” від Олени Поліщук.
 
13:30 – 16:00 – Арт-ательє запрошеної майстрині-реставраторки паперу пані Наталі Трубнікової «Натхнені зів’ялим листям». Частина 3 – майстерня палітурника-інтролігатора. Третій день роботи арт-ательє – день створення та кріплення палітурки до блоку. Тут стануть у нагоді і напрацювання з інших майстер-класів – мармурування з мотивами осені, чи роботи з “холодного фарфору”. А може й кожушок.
 
Зала 3
 
12:00 – 13:00. – Зустріч з Марією Морозенко. Презентація книжки “Доросла зима” (Київ: Вид-во “Саміт-книга”, 2020).
 
Коли в країні починається революція та війна, і коли у твоєму рідному місті з’являються переселенці, а у класі – новенька з Криму, і коли життя щедро засипає тебе, ніби снігом, нескінченністю запитань і тривог – тоді неминуче приходить ДОРОСЛА ЗИМА. Твоя особлива пора, коли ти перестаєш бути дитиною, проживаючи дорослі проблеми, дорослу відповідальність, і, звісно, дорослу закоханість. Без цього ж ніяк. А далі вже як складеться…
 
13:30 – 14:30 – Дискусія “Моя мама працює… А може, ну його?..” за участі письменниць і блогерок Татусі Бо, Людмили Горової, Ольги Дубчак. Модерує Тетяна Трофименко.
 
15.00 – 17.00 – Презентація дитячих книжок Татусі Бо та Людмили Горової.
 
Зала 4
 
11:00 – 12:00 – Виставка проєкту “Змалюй абетку для української мови”. Усі попередні дні фестивалю учасники проєкту могли отримати зразки літер та змалювати їх, а тепер з них формуємо виставку у виставці, вітаємо учасників сертифікатами від художника.
 
13:00 – 14:00 – Художній майстер-клас «Твій малюнок у Музеї: від придумки до виставки» разом із відомою українською художницею Ларисою Пономаренко та директоркою музею, кураторкою виставок Валентиною Бочковською.
 
16.30 – 17:30 – Театралізована екскурсія за спогадами Олександра Кошиця. Бюро театралізованих екскурсій під керівництвом викладачки Фахового коледжу “Універсум”, Київського університету імені Бориса Грінченка Ольги Мусіяченко (проєкт Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих учених Університету імені Бориса Грінченка).
 
До Вашої уваги ідея нового маршруту театралізованої екскурсії, що охопить культові київські локації зі спогадів композитора Олександра Кошиця (1875–1944). Він знаменитий як керівник Української республіканської капели, що за дорученням Симона Петлюри пропагувала українську справу та культуру на Заході. Але мало хто знає його як талановитого оповідача, що надзвичайно любив Київ і залишив унікальні спогади про атмосферу та життя міста кінця ХІХ – початку ХХ століть. Вперше він жив у Києві як студент Київської духовної семінарії та Київської духовної академії, а пізніше – як професійний диригент. …«Дивитися на панночок і реготати» на Олександрівській, кататися човном по Дніпру, співати гуртом Лисенкові пісні, грати гамірного гопака на Воздвиженці, танцювати мазурку на вечірках, жити в будиночку, де, за переказами киян, колись жила легендарна Проня, диригувати хором Київської опери… Це все лише частина київської біографії Кошиця, який до кінця життя (навіть проживаючи в еміграції) палко хотів повернутися до улюбленого Києва.
 
Зала 5
 
12:00 – 14:30 – «Химерний Киів. Легенди, лякалки та цікавинки». Авторка Тетяна Стрижевська запрошує до захоплюючої подорожі загадковими місцями стародавнього і такого сучасного міста. І для маленьких, і для дорослих це чудова нагода познайомитися з дивовижною архітектурою, дізнатися про таємниці й легенди. Граючи, разом відшукати згадані будівлі і місцини. Також до заходу приєднується Національна бібліотека України для дітей. Презентація видавничого проєкту «Портал».
 
15:00-17:00 – Презентація книжки “Земля Реву” Дженні Маклаклен та майстер-клас Тані Поставної з виготовлення драконів від видавництва “Книголав”.
 
АКЦІЇ ВПРОДОВЖ УСЬОГО ДНЯ
 
Майстер-клас «Скрипторій» від Дмитра Чубія, засновника співдружності майстрів “Артель ДЪЛО”, які відтворюють унікальні історичні репліки за середньовічними технологіями. На фестивалі ви побачите робоче місце середньовічного писаря, відчуєте дух епохи XIII-XIV століть та зможете ознайомитись з історією писемності та основ кириличного письма. Зала 1, біля Нестора Літописця.
 
Майстер-клас «Майстерня ілюмінатора» від Катерини Salve, ілюмінатора та каліграфа (викладача НАОМА і школи каліграфії “Арт і я”). На фестивалі ви побачите процес роботи середньовічного ілюстратора, дізнаєтеся, чому в ті часи називався ілюмінатором, послухаєте розповідь про мистецтво книги XIV століття, познайомитеся з технологією виготовлення фарб та створення книжкової буквиці – окраси будь якого фоліанту. Зала 1, біля Нестора Літописця.
 
11:00-16:00 – Майстер-клас “Інтролігаторська майстерня” від Олега Будзана.
 
Майстер-клас “Зупинити мить чудову” від майстрині Наталі Флер. Чи може стати прикраса елементом інкрустованої обкладинки, або навпаки? Майстриня Наталя Флер познайомить з дивовижним сучасним матеріалом, що називається «холодний фарфор». Ви обов‘язково створите свій неповторний шедевр!
14:00-17:00 – Майстер-клас «Лаврська друкарня» від Олени Поліщук. Ви отримаєте можливість не тільки побачити, як друкували в давнину зі спеціальних друкарських форм на верстаті, але й власноруч зробити відбиток.
 
Музейні ігри: «Добери назву професії творців старовинної книги», «Розпізнай герби друкарів України», «Меморі».
 
Квест «У пошуках музейних скарбів».
NUMO'

Хіп-хоп гурт зі Львову NUMO’ випустив кліп на пісню з англомовною назвою Run4cover, що перекладається як «біжи в укриття». Незважаючи на це, сама пісня звучить українською та закликає навпаки відкриватися цьому світові, не боятися бути особистістю та рухатися лише вперед, тому шо головна «суперсила» вже є в тобі. Авторами треку стали участнику гурту NUMO’ – Любомир Стасів, Станіслав Багатнов, Петро Кушнір та Олександр Свергун. 

Свою активну життєву позицію хлопці продовжують і в кліпі, який зрежисували самі. Він був знятий у Львові на декількох локаціях. 

Характерні риси фанку і хоспелу музики Джеймса Брауна лягли в основу запального треку. Як грім серед неба, чуєш мелодію і неможливо втримати тупцювання ноги в ритм. Ми коли сіли писати слова, то вже знали, що маємо бути нахабно-чесними. Як це? От послухайте трек і все зрозумієте! – кажуть автори лірики.

Гаврік
Видавництво «Саміт-книга» та українські продакшн-компанії готуються до екранізації книг «Легенди Чарівнолісся» Віктора Андрієнка та Олени Шульги і «Гаврик» Дмитра Синиці, щоб стрічки по цих книжках з’явилися на екранах кінотеатрів.

«Легенди Чарівнолісся» та «Гаврик» зараз перебувають у «турі» – їх презентують на книжкових виставках, у школах та бібліотеках по всій країні, – повідомляє «Літературна Україна». 

Книга «Легенди Чарівнолісся» – сучасне українське фентезі. Автори книжки – Віктор Андрієнко, заслужений артист України, та сценаристка Олена Шульга. Ілюстратор – художник Олесь Юсипчук. Книга «Легенди Чарівнолісся» продається в магазинах, крім того, розповсюджується у дитячих бібліотеках міст та областей, дитячих будинках, школах-інтернатах і дитячих лікарнях всієї країни. Незабаром у друк вийде версія книги для незрячих дітей.

Книга «Гаврик» – про захопливі та незвичайні пригоди підлітка, написана українським учителем Дмитром Синицею. В основі книги «Гаврик» – життєві історії та незабутні випадки з дітьми.

За інф. «Літературна Україна»

Фото: «Саміт-книга»

Фестиваль дитячої книги "Азбукове Королівство Магів і Янголів"
14 – 17 жовтня в Києві відбудеться традиційний Фестиваль української дитячої книги «Азбукове Королівство Магів і Янголів». Заходи фесту проходитимуть у Музеї книги і друкарства України. Фокусна тема цьогорічного «Азбукового королівства магів і янголів» наголошує на важливості та проблемах самоідентифікації. Свобода бути собою невід’ємна від поняття прав людини та можливості реалізації її внутрішнього потенціалу. 
Відверто і дружньо поговорити на ці теми з підлітками на спільному читанні та діалозі про буття собою, про стосунки «дорослі-діти», гідність і відповідальність, насильство, ейджизм, інші види сегрегації та дискримінації пропонує Ольга Зайченко, тренерка, коучиня, консультантка з понад 20-річною практикою, а також авторка книги мандрів назустріч собі «Я є. Я прагну бути. Ідентифікуйся – та зростай!». І усе це — задля уміння постійно працювати над своєю ідентичністю та розбудовувати вільне суспільство. Запрошуємо в суботу 16 жовтня о 16.30.
 
Протягом усіх днів фестивалю можна відвідати майстер-клас «Скрипторій» від Дмитра Чубія, засновника співдружності майстрів «Артель ДЪЛО», які відтворюють унікальні історичні репліки за середньовічними технологіями. На фестивалі можна побачити робоче місце середньовічного писаря, відчути дух епохи XIII-XIV століть та ознайомитись з історією писемності та основ кириличного письма. Майстер-клас відбуватиметься в залі #1, біля Нестора Літописця.
 
15жовтня о 13.30 у залі #5 на другому поверсі Музею стартує пошукова експедиція. Приймаються охочі від 7 до 177 років. При собі необхідно мати здоровий дух авантюризму і торбу гарного настрою. Кількість скарбів обмежена. Керує експедицією популярна дитяча письменниця Валентина Вздульська.
 
У Королівстві, у другій залі музею, працюватиме арт-ательє «Натхнені зів‘ялим листям». Разом зі справжньою феєю своєї справи Наталею Трубніковою протягом трьох днів, 15, 16 та 17 жовтня, відвідувачі пройдуть увесь процес створення книги: від власноруч вилитого крафтового паперу, оформлення зшитку до палітурки.
 
У п’ятницю 15 жовтня о 14.15 відбудеться художній майстер-клас «Твій малюнок у музеї: від придумки до виставки» разом з відомою українською художницею Ольгою Квашою та директоркою музею, кураторкою виставок Валентиною Бочковською.
 
Ще один захід суботи 16 жовтня – зустріч із письменником Сашком Дерманським. Об 11:30 розпочнуться читання із книжки «Три казкові повісті» (Київ: Наш формат, 2021) та інших видань цього автора. До книжки «Три казкові повісті» увійшли твори «Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги», «Царство Яблукарство» і «Танок чугайстра». Їх вирізняють карколомні сюжети і таємничі пригоди, дивовижні персонажі і сміливі рятівники, а також неповторний гумор автора. Лейтмотивом цих, як і ще багатьох творів українського дитячого письменника Сашка Дерманського, є мудрий заклик: «Бережіть зернятка ваших душ!».
 
У суботу 16 жовтня від 15:00 та в неділю 17 жовтня протягом дня у Музеї книги і друкарства відбуватиметься майстер-клас «Майстерня ілюмінатора» від Катерини Salve, ілюмінатора та каліграфа, викладачки НАОМА і школи каліграфії «Арт і я».
 
На фестивалі можна побачити процес роботи середньовічного ілюстратора, дізнатися, чому в ті часи він називався ілюмінатором, послухати розповідь про мистецтво книги XIV століття, познайомитися з технологією виготовлення фарб та створення книжкової буквиці — окраси будь-якого фоліанту.
 
15 жовтня о 12.00 запрошуємо на презентацію книжок Зірки Мензатюк «Зелені чари» та «Величні собори України». «Зелені чари» — це збірка оповідань про рослини. Письменниця давно намагалася розгадати їхні таємниці: про що шепочуть луки, промовляють квіти, мовчать ліси. Вона дослухалася до народних переказів і легенд про відомі та незнані рослини. «Зелені чари» саме про це — сприйняття природи, чудодійні властивості зілля, необхідність збереження зеленого світу. Особливістю видання «Величні собори України» є те, що зацікавився історією храмів школяр. Він вирішив розповісти про них у своєму блозі й привернути увагу якомога більшої кількості підписників. Чи вдалося йому це? Завітайте на презентацію книги — і дізнайтеся!
 
Протягом усіх днів фестивалю ви зможете долучитися до проєкту відомого художника-графіка Василя Чебаника «Змалюй абетку для української мови». У залі № 4 розгорнуто виставку відродженої української абетки «Рутенія», що використовувалася у друкованих книжках XVI-XVII ст. На поч. XVIII ст. указом російського царя-імператора Петра І в усій імперії – і в Україні – було силоміць запроваджено графічно спрощену абетку «гражданский шрифт», якою ми користуємося й дотепер. Однак незалежній Україні належить мати свою абетку для рідної мови, щоб нею показувати себе у світі. Кожен учасник проєкту зможе отримати зразки літер за власним бажанням. Проєкт завершиться 17 жовтня об 11:00 у залі № 4 виставкою змальованих літер і отриманням сертифікатів від Василя Чебаника.
 
15 жовтня о 12:00 відбудеться презентація книжки швейцарського педагога і письменника Якоба Штрайта «Гном Корінець». …Осінь. Настає час Землі – час, щоб звернутися до її внутрішнього життя. І свого власного. Разом з героєм цих історій Гномом Корінцем ми вирушаємо у дивовижні мандри – у світ, де живуть невидимі людському оку створіння. А починається усе з осіннього листочка, що тихо падає додолу, зі знайомства з мудрим Духом дерева, який повідає таємниці природи. Гном Корінець дізнається, що саме він може принести рослинам нове життя… Автор просто та образно передає духовну мудрість через відкриття, які робить у своїх мандрах Гном Корінець.
 
15, 16 і 17 жовтня на фестивалі — майстер-клас «Зупинити мить чудову» від майстрині Наталі Флер.
Чи може стати прикраса елементом інкрустованої обкладинки або навпаки? Майстриня Наталя Флер познайомить із дивовижним сучасним матеріалом, що називається «холодний фарфор».
 
Цікавитеся українською архітектурою та хочете мандрувати, не виходячи з дому? 15 жовтня о 16:00 Музей запрошує на презентацію книжки з 3D-ілюстраціями «Палаци і фортеці України». За допомогою тривимірних конструкцій з паперу видання розповідає про видатні пам’ятки України: Шарівський, Харківська область і Коропецький, Тернопільська область, палаци, палац Терещенків, Житомирська область, садибу Попова, Запорізька область, Аккерманську, Одеська область, і Генуезьку, АР Крим, фортеці. Презентує книжку авторка Надія Величко.
 
15 жовтня о 12:00 – зустріч із Сергієм Пантюком і читання з книжок «Еможинаріум, або Подорож у світ почуттів» (Київ: «Фонтан казок», 2020), «Абетка грибничка» (Київ: «Фонтан казок», 2019). На відвідувачів чекають захопливі вірші, скоромовки, цікаві історії і неймовірна атмосфера від українського письменника, автора низки видань для дітей Сергія Пантюка.
 
У неділю 17 жовтня о 12.00 запрошуємо на презентацію книжки Марії Морозенко «Доросла зима». Коли в країні починаються революція та війна, коли у твоєму рідному місті з’являються переселенці, а в класі — новенька з Криму, коли життя щедро засипає тебе, ніби снігом, нескінченністю запитань і тривог, — тоді неминуче приходить ДОРОСЛА ЗИМА. Твоя особлива пора, коли ти перестаєш бути дитиною, проживаючи дорослі проблеми, дорослу відповідальність, і, звісно, дорослу закоханість. Без цього ж ніяк. А далі вже як складеться…
 
Цьогоріч до Азбукового Королівства завітає Видавничо-освітній проєкт «Портал». Тут з‘являються оригінальні книги про історію, культурологію та мислення для всієї родини, спільного читання і обговорення, для різних вікових категорій. Кожне видання — більше ніж книга, кожне має історичний та психологічний супровід за QR кодом та ігрову картку.

-Щоб любити свою країну, потрібно змалечку про неї говорити, читати, співати. Усім нам необхідно усвідомити, що ми — український народ — маємо велику спільну історію, і сьогодні одне з головних наших завдань — об’єднатися довкола неї, — зазначає засновниця проєкту Олена Хіргій.
 
Саме тому впродовж трьох днів – 15, 16 та 17 жовтня – запрошуємо на зустрічі, кожна з яких буде особливою.
 
За оновленнями програми слідкуй на сторінці фесту.
 
 
Cultura cura. Culture cures

А ти знаєш, яку назву раніше мало місто Донецьк? Вірно: раніше воно називалося Юзівка, і знаєш, чому? Тому що заснував його Джон Джеймс Юз, британський гірничий інженер. В культур Донбасу та регіонів Великобританії є ще чимало спільного. Про це говорили в рамках Українсько-британського діалогу про кризу, культуру і звʼязки проєкту «Сultura cura. Культура зцілює».

У першій частині конференції зосередилися на проблемі розколотих суспільств та тому, як культура і історії можуть інтегрувати суспільство. Дійшли того, що Україна та Великобританія об’єднані спільними проблемами культурної інтеграції індустріальних регіонів. Наприклад, український Донбас та британський Вест-Мідлендс знаходять шанс на порозуміння в суспільствах на території літератури.

У другій частині говорили про конкретні приклади: роботу з письменниками, вихідцями з робітничого середовища і роботу з авторами-ветеранами. Спікерами з британської сторони виступили: Джонатан Девідсон – керівник літературної агенції Writing West Midlands, Бірмінгем; науковець і викладач літературної майстерності, письменник Роб Френсіс; літераторка, поетка, музикантка Гезер Вейсті.

Україну представили: Наталія Маслова – заступник директора видавництва «ДІПА», спеціалізованого на ветеранській літературі; Марина Рябченко – літературознавиця,  викладачка Національного університету ім. Тараса Шевченка, авторка спецкурсу, присвяченого ветеранській літературі; Ганна Скоріна – експертка з ветеранської літератури, авторка проекту #книги_про_війну; Оксана Чорна – ветеранка, авторка книжки «Позивний Кассандра: літо-2015»; Ігор Михайлишин – ветеран, автор книжки «Фуга «119». У тональності полону».

Літературознавиця Марина Рябченко означила для британських колег історію сходу України та чому саме «спалахнув» цей регіон. Окреслила специфіку східної ідентичності – «люди Донбасу», на яку вплинула московська пропаганда та бандитські угрупування.

– Як на мене, ця територія досить строката у соціальному плані, адже індустріальний регіон завжди притягував різні категорії населення. Не кажучи уже про трагедійно-соціальні обставини – Голодомор, який дуже сильно змінив картину на сході України. Територія примусово заселялася різними національностями. Метафорично можемо говорити про «людей без коріння», які втратили свою ідентичність, дану від народження. Проте нову – або ж не набули, або набули у досить специфічний спосіб, – підкреслила науковиця.

Наталія Маслова розповіла про те, як виникла ідея видавати ветеранські книжки. Усе почалося з блогерської діяльності бійців, які розповідали у соціальних мережах про війну. Павло Білянський разом із учасниками російсько-української війни вирішив створити збірку оповідань «14 друзів хунти».

– Це була перша збірка так званих «непрофесійних» авторів. Після цієї книжки ті, хто писав у шухляду, ніби отримали мотивацію, що це потрібно робити. І після цього нас завалили у хорошому сенсі великою кількістю рукописів. Ми почали одну за одною друкувати книжки, – поділилася Маслова.

Зокрема, видавчиня назвала такі роботи як «Піхота» Мартина Бреста, «War.ru» Юрія Руденка, «Кава з присмаком попелу» Олексія Петрова. Усі ці автори починали з цієї першої збірки – «14 друзів хунти».

Також до діалогу долучилися ветерани-письменники. Ветеранка Оксана Чорна розпочала свій письменницький шлях також зі збірки «14 друзів хунти». Працювала викладачкою в університеті, але коли наступила війна, пішла служити водієм-санітаром у 28 бригаду. Після демобілізації повернулася до своєї основної професії.

– Документальна книжка важко писалася, бо доводилося повертатися до подій, спогадів у період боїв. Адже я служила водієм-санітаром і безпосередньо займалася евакуацією бійців з поля бою і наданням першої допомоги на передовій, – зауважила авторка.

Ветеран Ігор Михайлишин розповів про свій шлях становлення як бійця-письменника. Автор особливі місця у своєму житті виділяє війні, літературі та музиці.

– Під час війни вів щоденник. У полоні мені захотілося писати більше, описати людей, їхні почуття. Першу книгу я назвав «Танець смерті» – як музичний твір Ліста. Друга книжка також з музичною формою «Фуга «119». У тональності полону». У полоні відбулися ряд розмов, які перевернули думки про світ і мистецтво. І вже після завершення контракту я вирішив професійно займатися музикою, – сказав ветеран.

Водночас експертка з ветеранської літератури Ганна Скоріна розповіла загалом, як виглядає шар ветеранської літератури, скільки є авторів, у яких формах та жанрах вони працюють.

– Сучасне суспільство – розділене, бо одних торкнулася війна, а інші воліють не помічати ветеранів та загалом політичну ситуація. Тому їх треба переконати, що ветеранська література це не страшні книги, а ветерани – не страшні люди, а дуже різні і як ці книги. Література ветеранів – дуже різна, написана різними способами, різними жанрами і вона може достукатися до кожного, – наголосила експертка.

За її словами, цей напрямок літератури зародився у 2014 році. Зараз видано 806 творів  і 204 з них – написані ветеранами та військовими капеланами.

– Можливо ці цифри невеликі, але вони про різноманітність. Це мелодрами, містика, комікси. Це книги-щоденники, художні книги. Це поезія: свій біль складають у римовані чи неримовані рядки. Це гумор: специфічний, їдкий, саркастичний, чорний, – підкреслила Скоріна.

Марина Рябченко додала, що ветеранська література розвивається. Почала з’являтися у солідних преміях, у науковому середовищі пишуть на цю тему статті.

Повертаючись до британського контексту, модератор і автор проєкту, письменник, посланець толерантності Програми Розвитку ООН в Україні Любко Дереш звернувся до колег з проханням розповісти про регіон Чорна країна і авторів,  а також пояснити, що означає саме існування робітничого класу для британського суспільства.

Джонатан Девідсон зауважив, що у Британії відразу відчутно, коли людина належить до робітничого класу.

– Дослідження показують, що у людей, які народилися у робітничому регіоні, такому, як Чорна країна, набагато менше можливостей. Але організації такі, як наша, переконані, що неважливо, де людина була народжена. У неї має бути таке саме право на освіту, культуру, літературу. І саме тому ми намагаємося допомогти людям, які займаються літературою. І звісно, ми хочемо надати можливість творити власну літературу, культуру, як це роблять ветерани з Донбасу, – розповідає керівник літературної агенції Writing West Midlands.

Роб Френсіс і Гезер Вейсті, які не сподівалися стати письменниками, все ж почали професійно писати. Вони поділилися своєю історією становлення.

– Багато моїх робіт представляють пейзаж Чорної країни. Це індустріальна сфера. Те, що було колись створене, зараз замінене або зруйноване. У нас є, так зване, постійне нагадування, що ми завдяки індустрії досягли багато чого. І саме з цього виростає фокус на різних письменників. На мене, на Гезер, на інших авторів. Але це люди, які пережили різне горе. І ми зображуємо історію робочого класу, їхній досвід, їхнє життя, – сказав Роб.

Френсіс зазначив, що так звані повстанські настрої і звернення до традицій допомагають долати бар’єри, які існують, об’єднувати зусилля та робити все, щоб їхні голоси були почутими.

Гезер Вейсті розповіла про особистий досвід життя у центрі Чорної країни і як це відображається у її творчості

– У моїй мові був акцент регіону Чорної країни, і коли я закінчила університет, я його позбулася, тому що з мене сміялися. І зараз про це дуже шкодую», – говорить Гезер.

Вона розповіла про свою книжку, яку написала у 90-х, що сформована завдяки спілкуванню зі старшими людьми.

– І ця праця – це спосіб поєднати людей з минулим, відчути гордість, підвищити їхню самооцінку, а також відновити пам’ять, – вважає британка.

– Робітнича література формувалася в опозиції до загальної, домінантної. Утворилася за допомогою акценту та діалекту, через який часто зневажали. Ми ж відверто говоримо з людьми про їхні особисті історії та досвід їхньою ж мовою, і таким чином протиставляємось. І знаходимо можливості застосувати і вбудувати у нашу літературу, – додав Джонатан Девідсон.

Нагадаємо, перша частина конференції відбулася 28 липня. Спікери конференції з британської сторони були – виконавчий директор Writing West Midlands Джонатан Девідсон, який виступив і модератором; письменник, музикант Брендон Гауторн, письменниця, авторка дитячих і книжок для дорослих Емма Персгауз. Українську сторону представляли: Юлія Бережко-Камінська – секретарка Національної спілки письменників України; Тетяна Лялька – представниця ПРООН Україна, фахівчиня по роботі з громадами, фокус: реінтеграція ветеранів АТО та ООС;  Юлія Оскольська – літературна наставниця, авторка спецкурсу літературної майстерності для ветеранів; Софія Челяк  – програмна директорка Bookforum Lviv.

Проєкт Cultura cura.Культура зцілює, крім конференції складається з низки подкастів, які демонструють, як за допомогою інструментів культури ми можемо допомогти нашому суспільству.

Проєкт реалізовується Прем’єр-Медіа у партнерстві з Writing West Midlands в рамках програми «Культура для змін» за підтримки Українського культурного фонду та British Council Ukraine.

functional photo

28 вересня Майстерня казок Олександра Зімби оголосила дев’ятий всеукраїнський проєкт «Як дорогу перейти», і запросила до участі вихованців дитячих садочків та школярів. Щоб узяти участь у проєкті, потрібно:

  1. Продекламувати на камеру текст:

Щоб не сталися затори,

На дорогах – світлофори.

Є у них аж три віконця:

Жовте світить, наче сонце!

Аби клопоту не мати,

На червоне – всім стояти!

Як зелене загориться –

Рухатися всім годиться!

  1. По можливості, роздрукувати запропонований банер та використати у відеоролику.

Завантажити за посиланням: https://drive.google.com/…/1cBsGQBd0axz2Zfv0Gli…/view…

  1. Заповнити:

– анкета школярів (для кожного окрема) за посиланням: https://forms.gle/ZSKw1ZfTnPNHPw1u8 ;

– анкета вихованців дошкільних навчальних закладів (для кожного окрема) за посиланням: https://forms.gle/eJVnbMHMeNEdu3h6A ;

– анкету вчителя чи наставника за посиланням: https://forms.gle/gsjqUiUV8HnmCK4q9 .

  1. Опублікувати відеоролик у групі “Майстерня казок Олександра Зімби” (

https://www.facebook.com/groups/MaisterniaKazok/),

надавши таку інформацію:

  • прізвище, ім’я, по батькові учасника
  • група, клас, школу
  • ХешТег #Бровко та #Мурчик #Як_дорогу_перейти

Під час голосування враховуються відеоролики та вподобайки тільки у групі «Майстерня казок Олександра Зімби». У разі виявлення «накручених лайків» – сторінки щойно створені, сторінки з ієрогліфами та інші аналогічні – всі лайки анульовуються.

Усі учасники отримають нагороду «Свідоцтво про участь у заході» в електронному варіанті, яке можна буде завантажити самостійно за опублікованим посиланням.

Подарунки отримають: 15 учасників, роботи яких наберуть найбільше лайків у групі «Майстерня казок Олександра Зімби», 10 учасників серед школярів, які будуть вибрані випадковим чином у системі Random (https://www.random.org/); 10 учасників серед вихованців дитсадочків, які будуть вибрані випадковим чином у системі Random (https://www.random.org/) – тільки ті учасники, які заповнили анкету.

Терміни проведення проєкту «Як дорогу перейти?»: 25 вересня 2021 року, 00:01 – 8 жовтня 2021 року, 24:00. Оголошення результатів: 9 жовтня о 17:00. Нагородження учасників: 11 – 17 жовтня 2021. Участь у проєкті є безкоштовною. Сторінка конкурсу в мережі фейсбук:

https://www.facebook.com/groups/MaisterniaKazok/

functional photo

Однозначної відповіді немає. Утім, групу краще створювати, якщо ваш контент буде про історію школи й орієнтований на випускників. А сторінку – якщо ви хочете проводити медійну роботу в соцмережах, інформувати про актуальні події школи.

Розробкою контент-плану сторінки у фейсбуці потрібно займатися, ураховуючи контент-плани всіх каналів вашої школи: сайту, сторінки в інстаграмі, інших соцмережах. Сторінка у фейсбуці може стати більш інтенсивною новинною стрічкою, аніж розділ новин на сайті, тому що потенційно може оновлюватися частіше. Ви маєте пропланувати приблизну частоту оновлення новин на сайті та на сторінках соцмереж.

Наприклад, новини сайту ви оновлюєте раз на тиждень, а сторінки у фейсбуці та інстаграмі – щоденно. Звісно, чим частіше оновлення, тим повнішу картину дня отримують ваші читачі й тим цікавіше стає ваша новинна стрічка.

Теми шкільних новин:

  • оригінальні, цікаві уроки; зустрічі; бесіди; класні години; відкриті уроки;
  • новини закладу: участь закладу у заходах, конкурсах;
  • участь дітей у заходах, конкурсах, конференціях; інформація про досягнення;
  • участь учителів у конференціях, нарадах;
  • новини шкільної бібліотеки;
  • новини психологічного підрозділу;
  • спортивні новини;
  • новини шкільного самоврядування;
  • інші новини.

Крім того, на сторінці школи у фейсбуці можна писати про дні народження учителів, психологів, персоналу, про новини освітян району, новини освіти тощо.

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
functional photo

Оновлюється

У вересні відбуваються вибори президентів шкіл та до районних дитячих парламентів. У школі №280 відбулися вибори депутатів до Дитячого парламенту Дарницького району. Кандидатом у депутати міг стати будьякий учень 8-10 класів, який має авторитет у класі та школі. Активним виборчим правом були наділені учні 8-11 класів. Свої кандидатури подали п’ятеро учениць: Катерина Дородько, 9-А клас, Анна Горюк, 9-А клас, Наталія Боярська, 9-Б клас, Ангеліна Масло, 8-А клас, Вероніка Назаренко, 8-А клас. Кандидати проводили агітацію, намагаючись довести до кожного виборця свою програму, план дій, переконуючи, що саме він зможе зробити шкільне життя більш демократичним, цікавим та змістовним. Вибори пройшли активно та цікаво. І хоча всі кандидати були гідні, за підсумками голосування визначилися два кандидати з найбільшою кількістю голосів: Ангеліна Масло та Анна Горюк. Вони будуть представляти школу в Дитячому парламенті Дарницького району.

24 вересня у школі №1 відбулися дебати між кандидатами на пост президента учнівського самоврядування. Кожен кандидат представив себе та свою програму розвитку учнівського самоврядування, а також презентував власний план заходів, спроможних зробити шкільне життя комфортним та цікавим. Учні школи мали змогу поставити запитання, а також бути присутніми на полеміці між кандидатами на посаду президента школи. Цьогорічні кандидати: Алєксєй Дзюба – учень 8-А класу, Наталія Косенко – учениця 9-Б класу, Герман Шевчук – учень 9-А класу, Анастасія Глуніцька – учениця 11-Б класу.
 
Обрала свого лідера і школа №127. Цьогоріч на пост шкільного президента було три кандидати – Даша Загнибіда, 9-Б клас, Максим Шульженко, 9-Б клас, Єгор Маковецький, 10-А клас, Даша Троценко, 9-Б клас, Марія Куць, 9-Б клас. Виборці – учні 8-11-х класів та педагогічний колектив школи взяли активну участь у голосуванні. Після закінчення голосування виборча комісія здійснила підрахунок усіх голосів. За результатами голосування новим президентом школи став Єгор Маковецький, учень 10-А класу.
 
Також 24 вересня стартувала передвиборча кампанія кандидатів у президенти в школі №14. Лідери учнівського самоврядування знайомитимуть учнів та вчителів школи зі своїми програмами до 14 жовтня. Голосування за президента школи відбудеться 15 жовтня. 18 жовтня будуть оголошені результати.
 
functional photo

25 вересня в Тарутинському степу відбувся етно-еко фестиваль «Tarutino steppe». На гостей фестивалю чекало багато цікавих заходів, серед яких – святковий гала-концерт місцевих колективів, що виконували вокальні та танцювальні композиції різних народностей Бесарабії. Увечері степ «запалав» від виступу популярної молдавської групи «Lume», яка завітала на фестиваль привітати громади та відвідувачів. На ярмарку можна було придбати сувеніри ручної роботи місцевих майстрів та спробувати традиційні страви Бессарабської кухні.

– Tarutino steppe етно-еко фест та подібні заходи мають показати людям, що природа може бути прибутковою. Що краще її зберігати, ніж руйнувати заради короткострокової вигоди. До того ж, здорова природа може підтримувати себе без значних вкладень, на відміну від сільського господарства. Тож 25 вересня ми запрошуємо всіх завітати у Тарутинський степ, щоб на власні очі побачити один з останніх в Європі куточків незайманого степу, великих травоїдів, яких повертають до степу, дізнатися про культуру та звичаї місцевих громад та просто гарно провести час, – говорить Михайло Нестеренко, виконавчий директор Rewilding Ukraine.

Родзинкою фестивалю стала екозона та екоактивності, які розкрили гостям природу унікального Тарутинського степу у всій красі. Серед них – видовищна фотовиставка, цікаві лекції від спікерів з різних природних куточків нашої країни, захоплюючі відео та екскурсії, на яких відвідувачі мали шанс побачити куланів, ланей та інших мешканців степу. Крім того, у рамках фестивалю відбувся круглий стіл, присвячений перспективам створення національного природного парку на території Тарутинського степу.

Tarutino steppe етно-еко фест – другий із подібних запланованих заходів в рамках проекту «Відновлення водно-болотних угідь та степів в регіоні дельти Дунаю», який фінансується міжнародною Програмою «Ландшафти під загрозою». Перший фестиваль пройшов в Молдові на березі озера Белеу у 2019 році. Ще два фестивалі заплановані на наступні два роки в Україні та Румунії. Крім того, у Тарутинському степу планується ряд інших заходів із розвитку і просування екотуризму. 

Організатори фестивалю – природоохоронна організація Rewilding Ukraine, Бородінська територіальна громада та Центр етнографічного, сільського туризму та сімейного відпочинку «Фрумушика-Нова» – запрошують українців та жителів сусідніх країн завітати на святковий захід. 

Жила-была украинская степь. Спасут ли экологические организации ландшафтный заказник в Тарутино под Одессой?

functional photo
4 вересня у приміщенні Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану відбулося урочисте нагородження переможців конкурсу на здобуття третьої Відзнаки імені Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса і, зокрема, оголошення та нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу етноблогерів.

У межах заходу переможці, учасники конкурсу та їхні батьки відвідали з екскурсією алею Героїв Небесної Сотні та народний Меморіал, вшанували героїв ударами у Дзвін Гідності. Вони також завітали до Музею Івана Гончара на особливу програму з традиційними співами, танцями та забавами, майстер-класами з виготовлення глиняних свищиків, малюнку на склі. 

Чотирьом призерам конкурсу організатори приготували подарунки – брендовані конкурсною айдентикою смартфони та запрошення на майстер-клас із відеомонтажу. Його провела Дарина Кульчицька, авторка та режисерка проєкту «Характери Гідності» та кліпу «Сторожа Гідності», присвячених Героям Небесної Сотні. Також можливість взяти участь у майстер-класі із відеомонтажу отримали найактивніші учасники конкурсу. 

Завданням Відзнаки імені Олександра Капіноса є збереження національної пам’яті українського народу, формування та розвиток національної свідомості громадян, підтримка проєктів, спрямованих на систематичні зміни в громадах через реалізацію освітніх, культурних, соціальних, екологічних ініціатив.

Цьогоріч у межах Відзнаки провели Всеукраїнський конкурс етноблогерів на честь Сашка Капіноса. До участі запросили дітей та підлітків віком від 7 до 17 років з усієї України. 

Ідея цьогорічного конкурсу – заохотити дітей створювати контент на тему української традиційної культури у соціальній мережі Instagram. Таким чином популяризувати вивчення і збереження культурної спадщини українського народу – живих давніх традицій, звичаїв, обрядів, народних танців та пісень, гри на традиційних народних інструментах, народних ремесел. 

Завданням учасників було розпитати у батьків, бабусь, дідусів, старших людей про те, як раніше святкували Різдво, Великдень та інші народні свята, як називався одяг, в який вбиралися, посуд, в якому готували та споживали їжу, які готували страви, про родинні реліквії, які передаються від покоління до покоління, старовинні дитячі ігри, особливості побуту, народних ремесел і традиційних знань, діалекти української мови і місцеві говірки, народні обряди чи пісні. Другим важливим завданням для дітей та молоді було цікаво розповісти про ці явища в Instagram.

– Ми йшли до цього урочистого дня довго і напружено, але водночас з великою надією і передчуттям радості. Прагнули не просто залучити до традиції вшанування Героїв Небесної Сотні школярів, а створити умови, аби діти самі віднайшли найактуальніші для них способи пам’ятання. Так наш інформаційний простір поповнився багатьма сотнями фото- і відеоблогів з різних регіонів, міст, сіл, середовищ. Учасники конкурсу пізнавали рідний край і його етнотрадиції у пам’ять про їхнього сучасника Сашка Капіноса, виявляючи хист, знання і позицію, набуваючи новий важливий досвід – бути свідомими, активними і відповідальними громадянами, люблячими традиції свого народу і готовими захистити свою країну, – говорить член журі Конкурсу, генеральний директор Національного музею Революції Гідності, етнолог, кандидат історичних наук Ігор Пошивайло. 

На конкурс зареєструвалися 240 дітей з усіх областей України. За 55 днів етнодосліджень – з 5 квітня до 30 травня – учасники створили близько півтори тисячі дописів.

– Коли ми вимріювали конкурс, то ще повністю не могли передбачити, які важливі результати він дасть. У блогах учасники висвітлювали для читачів красу українських традицій. Та разом з тим вони стежили за дописами один одного, коментували та підтримували – так формується справжня спільнота етноблогерів. А з підтримкою та порадами досвідчених блогерів, що є амбасадорами конкурсу, ця спільнота стає ще міцнішою. Тому з радістю можемо сказати, що мрія Сашка Капіноса про те, аби діти та молодь цікавилися нашими традиціями, здійснюється, – розповідає Олена Котляр, кураторка Відзнаки імені Олександра Капіноса.  

Заявки оцінювало фахове журі, до якого увійшли провідні етнографи, фольклористи, музеєзнавці, блогери, культурні діячі України та рідні Героїв: Петро Гончар, Данило Гайдамаха, Олена Капінос, Ігор Пошивайло, Мирослава Вертюк, Дарина Кульчицька, Тетяна Пошивайло, Тетяна Фірлей, Наталія Хоменко, Сусанна Карпенко, Олена Котляр, Валерій Гладунець.

Амбасадорами конкурсу виступили відомі українські TikTok- та Instagram-блогери: Данило Гайдамаха, відомий під псевдонімом «Чорнобровий», який за допомогою своїх відео надихає людей говорити українською, Тетяна Фірлей та Анастасія Свідерська.

Нагадаємо, що Відзнака імені Олександра Капіноса заснована у 2018 році. Натхненниками Відзнаки є Олена Котляр і Родина Сашка Капіноса. Проєкт «Відзнаки Героїв», зокрема Відзнака імені Олександра Капіноса, втілюється завдяки фінансовій підтримці небайдужих людей.

Олександр – Сашко, як його називали рідні й друзі – Капінос – Герой Небесної Сотні, Герой України. Мешкав у селі Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. Навчався у Львівському лісотехнічному інституті. Голова громадської організації «Патріот Волині». У 2012 році брав участь в акціях протесту проти «мовного закону», голодував упродовж 12 днів. Під час Революції Гідності належав до сотні «Волинська Січ». За незламний дух мав псевдо «Кремінь». Тяжко поранений під час протистояння на Майдані в ніч з 18 на 19 лютого. Помер у лікарні після складної операції. Сашкові Капіносу було 29 років.

functional photo
15-річна херсонська школярка винайшла спеціальне біоплато, яке очищує водойми без механічного втручання в екосистему. Свій проєкт дівчина відправила на щорічну Олімпіаду геніїв у США, посіла третє місце й отримала стипендію на навчання в Нью-Йорку. 

Вікторія на Олімпіаді була одною з 1,5 тисячі учасників. Створити винахід їй допомогла родина. В родині Віки люблять сплавлятися на байдарках, і під час такого сплаву члени родини помітили, що вода, де росте комиш і рогоз, чиста на відміну від тих місць, де ці рослини не ростуть. Дівчина з мамою та старшою сестрою придумали, як укорінити комиш на пісчаних грунтах, як у річках. 

«10 метрів квадратних цього біоплато за день очищує 1 кубометр забрудненої води», – стверджує школярка. Винахід дівчини може стати в нагоді в питанні очищення Дніпра. 

За перемогу в конкурсі Віка отримала стипендію в 15 тис. доларів на рік, але скористатися нею не може, бо навчання вартує біля 70 тис. доларів, які потрібно докласти самостійно. У родині Вікторії таких грошей немає.

Вікторія з батьками мріють утілити свій проєкт у практику, щоб їхній винахід очищував українські водойми. Спеціалісти кажуть, що таким чином очистити водойми цілком імовірно.

За інф.: ТСН

Скріншот: ТСН

functional photo
Учитель історії та правоведення Василь Маслей, який став відомий завдяки своєму танцю на випускному вечорі в селі Маячка Полтавської області, у цьому році став директором школи – 6 липня виграв конкурс і чекає на офіційне призначення.

Танцювати на випускному вечорі для вчителів школи в Маячці є традицією з 2017 року. Відео, що з’явилося у Facebook Нехворощанської ТГ, стало неймовірно популярним, а з ним став зіркою й сам учитель. У серпні цього року 31-літній Василь Маслей очолить школу в Маячці, яку колись закінчив сам.

Дехто закидає молодому директорові, що він станцював під російськомовний хіт Galibri & Mavik – Євгенія Трухіна і Александра Фомєнкова, артистів лейблу FOMENKOF Music. Утім, починати розмову, насамперед, потрібно з того, який контент, що крутиться в українському радіо-етері, чують діти. Можливо, після такої реклами хіта про Федеріко Фелліні Галібрі та Мавіку варто заспівати українською.

functional photo
29 серпня в Київському Палаці дітей та юнацтва відбулася щорічна благодійна акція #Шкільнийпортфель для дітей з аутизмом.
Цьогоріч в благодійному заході взяв участь композитор, піаніст-віртуоз Євген Хмара з програмою «Музика, що зцілює». Музикотерапія для діток з аутизмом створила незабутню атмосферу в концертному залі Палацу.
 
functional photo
 
Фото: КПДЮ
functional photo
3 – 8 вересня, на базі яхт-клубу Київського Палацу дітей та юнацтва, традиційно відбудеться Чемпіонат України з вітрильного спорту серед юнаків і дівчат.

Протягом тижня в акваторії Київського моря поблизу Вишгорода найсильніші яхтсмени України будуть змагатися за призові місця у наступних заходах програми: Оптиміст – юнаки і дівчата 2006 – 2012 років народження; Оптиміст 1 молодша група – юнаки і дівчата 2008 – 2012 років народження; Оптиміст 2 молодша група – юнаки і дівчата 2010 – 2012 років народження; Кадет – юнаки і дівчата 2004 – 2012 років народження; Лазер 4.7- юнаки і дівчата 2005 – 2008 років народження; Лазер Р – юнаки і дівчата 2004 – 2006 років народження; Techno293 1 група 6,8 м2 – юнаки і дівчата 2007 – 2012 років народження; Techno293 2 група 7,8 м2 – юнаки і дівчата 2005 – 2010 років народження.

Минулого року у змаганнях брали участь команди з десяти областей України, АР Крим, Києва і Севастополя – понад 160 юних спортсменів. Цього року акваторія знову очікує на юних спортсменів.

У рамках Чемпіонату пройде відбір спортсменів відповідних вікових груп до складу національної збірної команди.

functional photo
Напередодні нового 2021/2022 навчального року школа №42 отримала новий сайт https://school42.kiev.ua. Сайт для школи розробили безкоштовно.

Нагадаємо, з нового навчального року у школі №42, у спортивній залі, що обладнана за всіма сучасними стандартами, відкриється секція з баскетболу. Навчати школярів будуть тренери Марія Дубас та Юлія Лапшинова, які виховали неодноразових призерів Чемпіонату України.

functional photo
29 серпня учні Ліцею №1 Могиліва-Подільського вшанували пам’ять військовослужбовців й учасників добровільних формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Школярі згадали земляків-патріотів, які віддали свої життя за Україну, її майбутнє, а також тих, хто боронить кордони і сьогодні. Ліцеїсти хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв та поклали квіти до меморіалу.
 
Нагадаємо, 24 серпня 2019 року президент України Володимир Зеленський підписав указ про затвердження Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Дата приурочена до дня найбільших втрат української армії на Донбасі — дня виходу з оточення в Іловайську 29 серпня 2014 року.
 
functional photo
 
Фото: ліцей №1 Могиліва-Подільського
functional photo

11 та 12 вересня в Одесі відбудеться 10-й ювілейний Фестивалю німого кіно та сучасної музики «Німі ночі». Локаціями та співорганізаторами фестивалю стануть Музей сучасного мистецтва Одеси та «Зелений театр». 

За понад десять років існування фестивалю в Києві та Одесі було показано більше 60 німих фільмів (значна частина з яких раніше вважались втраченими) в живому музичному супроводі музикантів з України, Польщі, Білорусі, Німеччини, Азербайджана, Італії, Великобританії, Ірландії, США, Мексики та Японії. “Німі ночі” стали найбільшим фестивалем німого кіно в Східній Європі та головним українським архівним кінофестивалем, заживши славу вишуканого та інтелектуального дійства.

11 вересня

«Німі ночі» відкриються 11 вересня о 18:30 pop-up виставкою постерів усіх років фестивалю в Музеї сучасного мистецтва Одеси. Виставка триватиме всього два дні, вхід вільний. 

О 19.30 в дворику Музею відбудеться камерний показ кінопрограми Довженко-Центру «Міські симфонії: експериментальна урбаністика 1920-х» в музичному супроводі наживо в виконанні одеської композиторки Роксани Смирнової.

Міська симфонія – унікальний кінодокументальний жанр, що народився в 1920-х роках, коли на хвилі загального захоплення кіно, почали з’являтися кінострічки, документальні за своєю суттю, експериментальні за змістом та поетичні за настроєм. В програмі буде показано фільми, що зафіксували молодість європейських міст – Тбілісі, Лондона, Нью-Йорка, Ніцци. 

12 вересня

О 19:00 в Зеленому театрі розпочнеться основна програма фестивалю. З огляду на ризики карантинних обмежень вона буде тривати впродовж одного дня, проте, традиційно, в рамках музичних кіноперформансів, присвячених видатним зіркам німого кіно. 

Перший сет фестивалю, присвячений українсько-німецькій зірці німого кіно Ксенії Десні, розпочнеться показом мелодрами «Карусель», знятої в Швеції в 1925 році голлівудським  кінорежисером українського походження Дмитром Буховецьким, в супроводі одеського джазового тріо Андрія Показа.

В рамках другого сету фестивалю, присвяченого українській та французькій зірці німого кіно Наталі Лисенко, буде показано французьку стрічку режисера Жана Епштейна «Подвійне кохання» (1925) в супроводі київського композитора та діджея Олексія Подат. 

Третій сет фестивалю складе шедевр українського кіноавангарду – кіносимфонію «Навесні» (1929) режисера Михаїла Кауфмана в супроводі іменитого українського композитора Олександра Кохановського.

Вхід на заходи фестивалю платний.

За інф. Довженко-Центру

functional photo
5 вересня в авіаційно-космічному центрі Київського Палацу дітей та юнацтва відбудеться день відкритих дверей. Наразі авіаційно-космічний центр оголошує набір учнів 6-11 класів до льотно-штурманських гуртків.

На гуртках можна буде отримати попередню підготовку до вибору авіаційних спеціальностей. Заняття проводитимуться в будні після школи і у вихідні. Професійна орієнтація молоді та попередня підготовка до вибору авіаційних спеціальностей. Гуртки розвивають дисциплінованість, увагу, посидючість, самостійність, пунктуальність, пам’ять, логіку, моторику, здатність швидко аналізувати та приймати виважені рішення. Теорія на заняттях поєднується з практичними польотами на авіатренажерах. Учні щорічно виїжджають на практичні польоти на легкомоторних літаках під наглядом інструктора. Заняття проводяться за адресою : метро “Мінська”, вул. Зої Гайдай, 1а.

functional photo
Куратор дитячих програм та головний мистецтвознавець Музею кіно Марина Скирда запрошує дітей на два авторських курси – «Стратегії візуального мислення» і «Абетка кіномистецтва».
Для дітей 6-8 років. «Стратегії візуального мислення»

Перевірено, що в музеї людина проводить перед картиною в середньому 7 секунд. Кінофільм дивиться рівно стільки, скільки він триває. Але чи достатньо цього, щоб збагнути деталі, художню мову й ефект твору?

На кожному занятті програми «Стратегії візуального мислення» учні зосереджуватимуться лише на трьох творах мистецтва. Неквапливо розмірковуватимуть над ними, шукатимуть слова, щоб описати свої враження і поділитися ними з іншими. Це напружена інтелектуальна робота – і, водночас, цікава гра. Коли вона закінчиться, образи надовго залишаться в пам’яті.

Власне «стратегії» полягають ось у чому: спочатку ставимо запитання, потім шукаємо відповідь, намагаємося обґрунтувати думку, виходячи з побаченого, дослухаємося до міркувань інших, стикаємося з безліччю нових запитань і можливих інтерпретацій… Що більш талановитий твір, то більше простору для сприйняття і більше культурних кодів в ньому заховано.

У Музеї кіно Довженко-Центру вдалася до експерименту – поєднали споглядання картин з переглядом фрагментів кіно. Так оприявнилася споріднена природа мистецтв, які називаються візуальними. Зображення, виконані пензлем або кінокамерою, підпорядковані загальним естетичним законам.

Програма народилася в Америці, у музеї сучасного мистецтва МоМА. Її автори – мистецтвознавець Філіп Єнавайн і психолог Абігайль Хаузен. Вони поєднали практичний досвід з науковою теорією і виробили стратегії – певні правила і алгоритми, які людина застосовує, щоб розуміти твори візуального мистецтва. 

Так унаочнилася споріднена природа мистецтв, які називаються візуальними. Зображення, виконані пензлем або кінокамерою, підпорядковуються загальним естетичним законам. 

На заняттях програми діти будуть:

  • розглядати твори класичного мистецтва – фрагменти фільмів, картини, скульптури, графічні аркуші, художні фото, добірка яких охоплює усі часи і народи
  • протягом однієї години зосереджуватись на трьох образах, щоб мати час подумати і насолодитися
  • відповідати на нескладні запитання, які запускають процес дослідження творів
  • народжувати і «одягати» у слова свої ідеї стосовно побачених творів
  • намагатися обґрунтовувати власні думки і переконувати інших у слушності своїх спостережень
  • чемно і з повагою приймати інші міркування

На заняттях програми ми діти не будуть:

  • нехтувати власними інтуїтивними здогадками чи життєвим досвідом (вас здивує, але у дітей все це є!)
  • навмисно зосереджуватись на іменах, назвах і датах – адже нам важливіше запам’ятати візуальні образи і пережиті у зв’язку з ними почуття
  • одержувати оцінки за правильну відповідь – тому що, коли йдеться про мистецтво, не буває «правильних» і «неправильних» емоцій і кожна людина накопичує власний унікальний досвід
  • порівнювати дітей між собою – тому що кожне окреме міркування і спостереження є внеском у спільну роботу, стає досягненням усієї групи в цілому.
Для дітей 9-11 років. «Абетка кіномистецтва»

Коли ми дивимося кіно, ми забуваємо про все. Навіть про те, що перед нами на екрані – лише гра світла і тіні, магія, ілюзія. І навряд чи замислюємося, що для створення цієї ілюзії потрібна ціла фабрика або кіностудія, де до роботи залучені люди понад 200 професій.

Кіно в матеріальному вимірі – це тисячі кілометрів плівки, які дбайливо зберігаються у Фільмофонді Довженко-Центру. Саме з екскурсії колишньою кінокопіювальною фабрикою розпочнеться знайомство.

Діти дізнаються, коли народилося кіно і скільки йому років, як кіно пройшло шлях від чорно-білого німого до кольорового звукового. Далі зосередяться на тому, чим цікаві різні види кіно – художнє, документальне, науково-популярне, мультиплікаційне. А також спробують відчути, який настрій навіюють фільми у різних жанрах кіно. На завершення поміркують про особливу мову кіномистецтва.

Кіно неможливе без картинки. Отже, тут діють закони живопису, які стосуються композиції, світла і тіні, кольору, фактури. Але на відміну від живопису картинка в кіно рухається, розвивається у часі.

По суті кіно – це тисячі картинок-кадрів, ланцюжки яких поєднуються у єдине просторове і часове ціле. І відбувається це за допомогою монтажу. Саме монтаж робить кіно не просто набором окремих зображень, а справжнім мистецтвом.

Програма «Абетки кіномистецтва»:

 Знайомство з Довженко-Центром. Про кінокопіювальну фабрику і технічні процеси в кіно

Історія кіно. Від чорно-білого німого до кольорового звукового

Види кіно. Ігрове / Художнє. Жанри кіно. Історична драма, мелодрама, комедія

Жанри кіно. Пригоди, фантастика

Жанри кіно. Трилер, мюзикл

Види кіно. Неігрове / Документальне

Види кіно. Мультиплікація / Анімація

Мова кіномистецтва. План, ракурс, масштаб, темп і ритм, світло і тінь, колір, звук і музика

Мова кіномистецтва. Комбіновані зйомки, кінотрюки, монтаж

Заняття платні. 

За інф. Довженко-Центру

functional photo
functional photo

Ілля Нікитченко зі спеціалізованої школи №96 отримав паспорт від мера Києва

23 серпня, під час урочистої церемонії підняття Державного Прапора України, мер Києва Віталій Кличко вручив паспорти громадян України 30-ти юним киянам – переможцям шкільних олімпіад, творчих фестивалів, спортивних змагань, лідерам учнівського самоврядування.
Серед учнів, які урочисто отримали цей важливий документ – школярі закладів загальної середньої освіти Печерського району: Володимир Сосінович зі спеціалізованої школи № 47 ім. А.Макаренка, Ілля Тихонов зі школи І-ІІІ ступенів № 90, Іванна Губарець з Українського гуманітарного ліцею КНУ ім. Т.Шевченка та Євген Бурковський з Києво-Печерського ліцею «Лідер», Ілля Нікитченко зі спеціалізованої школи №96, Дар’я Шутікова, учениця 9-Б класу Київської гімназії східних мов №1, лідерка учнівського самоврядування, переможниця МАН, учениця НВК 157 Марія Букрєєва.
 
functional photo
Оскільки школа – це заклад, вона проявляє себе відповідно. Наприклад, продукує безліч офіційних документів. А там, де документація, завжди повно канцеляризмів та інших мовних казусів, притаманних офіційно-діловій мові.
Коли школа продукує документи, зрозуміло, що вона використовує офіційно-діловий стиль. Проте якою мовою має користуватися школа, коли виходить у публічний простір, наприклад, створивши свій сайт і комунікуючи через нього?

Тоді всі права перебирають публіцистичний стиль і літературна норма. Проте далеко не всі школи, чомусь, демонструють здатність переключатися з одного стилю на інший, і шкільна комунікація починається і закінчується офіційно-діловим стилем. Це неправильно, бо кожний мовний стиль справді має своє призначення, а публічна комунікація здійснюється, зазвичай, у публіцистичному стилі.

Ми зробили першу підбірку мовних казусів, які продукують школи при «перекладі» з офіційно-ділового мовлення в публіцистичне. Час від часу робитимемо такі підбірки далі.

…від учня 5-В класу Потапенко Деніса

 

…від учня 5-В класу Деніса Потапенко

 

У публіцистичному мовленні, як правило, спочатку називаємо ім’я, потім прізвище. Подивіться, як підписані матеріали в газетах та журналах, як пишуть імена ведучих та експертів у телепрограмах
Режим роботи школи

 

Розклад уроків, робочій день, школа працює з… до…, час роботи школи Школа – режимний об’єкт? Школа працює не за режимом, а за годинами роботи.
Знакові працівники

 

Наші працівники. Педколектив Якщо ми говоримо, що є «знакові» працівники, це означає, що є й інші, «незнакові». Така лексика є зневажливою щодо працівників школи
Калейдоскоп шкільних подій

 

Новини. Події У публіцистичному мовленні потрібно прагнути лаконічності, чіткості висловлювання. «Калейдоскоп шкільних подій» – висловлювання з певним пафосом, але те ж саме можна сказати чіткіше.

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
functional photo
Майже всі київські школи розмістили на своїх сайтах документи з протидії булінгу та телефони довіри. Майже, проте не всі. У деяких школах булінгу, вочевидь, уже немає. Зважаючи на те, що сайти деяких шкіл не існують, або на ремонті чи на реконструкції: №№ 7, 22, 35, 71, 104, 147, 164, 179, 183, 185, 187, 216, 229, 242, 252, 257, 298, 299, 306, 312, 330, хоч щось антибулінгове нам не вдалося знайти на сайтах шкіл №№ 4, 5, 14, 17, 31, 38, 40, 43, 55, 62, 64, 74, 75, 92, 97, 106, 108, 111, 113, 121, 124, 131, 132, 135, 137, 143, 144, 145, 148, 149, 153, 155, 158, 159, 162, 165, 169, 170, 171, 174, 177, 194, 202, 208, 210, 214, 219, 221, 222, 223, 224, 226, 230, 232, 235, 239, 245, 247, 256, 258, 260, 265, 268, 271, 273, 278, 279, 283, 285, 295, 303, 305, 309, 310, 318, 326, 329. Це не означає, що антибулінгової інформації на сайтах цих шкіл немає. Це означає, що шукали з метою знайти: тобто, перевірили всі підменю третього рівня, списки документів, різні блоки тощо. Але не знайшли. Може, раптом знайдеться. А може, ці школи вже перемогли булінг.

Безліч шкіл не створили окремий антибулінговий розділ на сайті, а просто обійшлися розміщенням антибулінгових документів. Окремий розділ меню «Стоп булінг!» («Антибулінг», «Протидія булінгу») має лише певний відсоток шкіл. І ще менший відсоток не заховав цей розділ десь, а розташував його наочно, у меню першого рівня.

Розташування розділу вкрай важливе, бо його практичне значення – швидко зорієнтувати батьків і дітей у прикрій ситуації. Інформація, що розміщується в розділі, потрібна саме для цього. Украй важливо, щоб дитина або доросла людина на емоціях, зайшовши на сайт, могла б легко побачити, куди телефонувати, до кого звертатися, щоб захистити себе. Підменю, заховані на другому-третьому рівні основного меню сайтів цьому не сприяють. Спробуй-но відшукай!

Як і за опису основних параметрів якості шкільних сайтів, так і у цьому разі ми помітили, що наявність чи відсутність розділу про антибулінг у меню першого рівня ніяк не пов’язана зі статусом школи. Цікаво, але булінгу радикально «немає» у деяких ліцеях та гімназіях столиці, принаймні, на сайтах про це ані слова. Натомість в інших закладах різного статусу цей розділ розміщено так, щоб його було справді легко знайти.  

З дизайну і контенту сайтів видно, що школи відчули себе зобов’язаними опублікувати шкільну антибулінгову документацію, посилання на законодавство і буклети різноманітних правозахисних організацій. Майже кожна школа опублікувала план заходів щодо запобігання булінгу. І лише деякі школи розмістили контент, який свідчить про проведення заходів – фото, розповіді про них. Видно, що в цих школах антибулінгові заходи справді проводилися.

Більшість шкіл в антибулінговому розділі публікує інформацію, спрямовану на дві аудиторії: батьків та дітей. Батькам – посилання на законодавство і зразки заяв, дітям – телефони довіри та деінде антибулінгові відео. Чи це достатня антибулінгова комунікація? Навряд чи.

Як комунікувати тему булінгу на шкільному сайті? Першим чином – виносити антибулінговий розділ в основне меню чи через окремий елемент на головну та інші сторінки сайту, щоб діти та дорослі могли легко його знайти. По-друге, контент розділу має чітко відповідати на запитання, що робити й до кого саме звертатися по допомогу. І буклетів громадських організацій тут явно недостатньо. З інформації розділу дитина та дорослий мають швидко зрозуміти, до кого саме вони можуть звернутися в школі. Звісно, найбільш адекватні тут – школи, які опублікували мобільний телефон чи вайбер директора – видно, що такі директори констатують, що несуть відповідальність за те, що коїться з дітьми. По-третє, інформація розділу має орієнтувати. Тобто, дорослий і особливо дитина з інформації розділу мають зрозуміти, що їм пропонують звернутися не стільки до особи, яка ось прямо тут щось зробить, а насамперед до особи, яка не залишить дитину один на один з проблемою, оперативно підтримає і зорієнтує. Більше про булінг – на нашій антибулінговій платформі http://teencorr.com.ua/bullyingua, https://www.facebook.com/uabullying, https://t.me/bullyingua, https://www.instagram.com/bullyingua. Потрібно прописати алгоритм дій для дітей: сказати, що вони можуть зателефонувати батькам, директору школи або класному керівникові чи розповісти їм про булінг при зустрічі. Інформація має бути видана таким чином, щоб дитина, читаючи, не відчувала «скляної межі» між собою та керівництвом школи в цьому питанні. Крім того, дітям потрібно роз’яснити, що права мають обидві сторони: і той, хто став жертвою булінгу, і сам булер, і обидві сторони можуть захищатися, проте школа в будь-якому разі сприятиме здійсненню законних прав.   

Аудиторій, на які спрямована антибулінгова інформація, не дві: не тільки батьки і діти. До цих аудиторій також належать і вчителі, і булери, і їхні батьки, і працівники різних інституцій, які мають відношення до цього питання. Це потрібно враховувати при створенні антибулінгової інформації для шкільного сайту. Лише декілька шкіл опублікувало інформацію про відповідальність за булінг, яка спрямована на тих, хто булліть. Більшість шкіл нічого про неї не сказали.  

Школа може комунікувати, що булер – це той, хто зазіхає на здоров’я іншої людини, тим більше, діти-булери, як правило, не поінформовані про якісь патологічні стани здоров’я своїх потенційних жертв, і не враховують цього, коли буллять. Проте за зазіхання на чуже здоров’я і життя є відповідальність за законом, і всі діти мають про це вчасно дізнаватися. Від того, як школа налагодить інформування про це, залежить відсутність толерантності дітей до булінгу. 

Тому для якісного інформування школи можуть розробити динамічні, оновлювані блоки сайту про булінг, а не просто статичні сторінки. Про антибулінг можна й потрібно регулярно писати в новинах школи та на сторінках у соціальних мережах із найпершою метою – просто поінформувати дітей про відповідальність, виховуючи в дітей звичку відчувати її.

Також школа має можливість зробити підбірку проєктів громадських організацій та різноманітних ресурсів про антибулінг та ознайомлювати дітей із цими проєктами у своєму інформуванні.

Фото: Dee 

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
functional photo
«Радуйся, жінко!» – двадцята книжка Мар’яни Савки, співзасновниці і головної редакторки «Видавництва Старого Лева», – вийде в світ у вересні. Феєрія емоцій, чуттєві і чесні тексти та внутрішня музика поезії транслюють відчуття польоту усім, хто наважується відкрити збірку. Крім нових поезій, на сторінках видання читачі і читачки зустрінуть тексти, що є піснями з репертуару Тріо «Мар’яничі» гурту Мар’яни.

Лірична героїня у текстах вже достатньо смілива, щоб бути собою, танцювати, співати і кохати на повну силу. Вона вже достатньо сильна і досвідчена, щоб вести за собою інших, вдихати віру і давати впевненість, що всі ми прийшли у світ для радості.

Оформлення книги – колажі Тані Омельченко, на яких чорно-білі фото жінки доповнені ніжними акварелями. Мар’яна Савка розповіла про ілюстрації у збірці: 

– Мені давно хотілося поєднати акварель і фотографію, причому чорно-білу фотографію і кольорові акварелі. У книжці використано мої світлини. Фотосесію Олена Чернінька запропонувала зробити ще у травні. На той момент я не збиралася робити збірку. Все вийшло спонтанно. Я раптом зрозуміла, що книжка готова, а часу, щоб її оформити і вчасно надрукувати до Book Forum вже нема. І тоді з’явилася ідея поєднати ці фотографії з акварелями. Тож я швидко намалювала пелюстки і перлини, а Тетяна Омельченко створила з усіх деталей колажі. Ідея цих робіт – танець життя. Це рух. І невідворотність. Бо квітка облетить пелюстками на вітрі. Жінка теж колись завершить свій танець. Але поки вони кружляють – варто зупинити мить і відчути радість.

Сергій Жадан поділився враженнями про книжку: 

– Вірші, наповнені жіночим диханням і чоловічими рухами, вітрилами, сонцем та відчуттям повернення, з якого виростає радість. Радість, що насправді є можливою і простою, радість, яку можна і варто розпізнати за тривогами й печалями. Радість як винагорода за сміливість та готовність рушити в чергову мандрівку, яка щоразу видається безнадійною.

Психологиня Світлана Ройз у передмові зазначила: 

– Мені здається, поезія – це втілений у словах танець Бога. Читаючи вірші з цієї збірки, я відчувала, що в кожному з них – танець життя людини, жінки. Танець буття Жінкою. Різні танці – сили, суму, болю, надії, мрії, пристрасті.

Мар’яна Савка — головна редакторка і співзасновниця видавництва, письменниця, перекладачка, актриса, перформерка, художниця. Авторка 20 книг для дітей і дорослих та культурно-мистецьких проєктів. Фронтвумен Тріо «Мар’яничі». Як ілюстраторка дебютувала в 2019 з книжкою Юрка Іздрика «Меланхолії». Від 2017 року є Посланцем з толерантності ПРООН в Україні, з 2018-го — входить до ПЕН-клубу, має титул «Обличчя Львова» за версію журналу «Boom Awards». Ведуча авторської програми на YouTube-каналі «Мар’яничі на ніч».

За інф. «ВСЛ»

functional photo
На початку літа в Тернопільській області розпочав роботу літній науковий табір «Дирижабль Джоуля». Табір розташувався на території лабораторії біології та екології «Голицький біостаціонар» Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка в селищі Гутисько Підвисоцького старостинського округу Нараївської територіальної громади Тернопільської області. Колектив Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка не тільки сприяв в організації локації, але й у проведенні тематичних занять з хімії, фізики та біології, екскурсій по території ботанічного заказника.
functional photo

Діти Тернопільщини на відпочинку в таборі

У таборі діти грали в настільні ігри та гру «Таємний друг», ігри з фінансової грамотності «Лісові комерсанти» та «Життєвий капітал», ігри з розвитку цінностей «Гра сенсів»; займалися на баланс-борді, брали участь у роботі таборової пошти. Для вихованців проводили спортивні змагання з волейболу, настільного тенісу, футболу, майстер-класи з фотографування, тексильної графіки на футболках, мультиплікації, швидкочитання; заняття з робототехніки, дисциплінування табору; ватрові заняття; майстерні з розробки комп’ютерних ігор; заняття та квести з англійської мови; заняття з радіозв’язку. Ростислав Ухман, викладач-методист ВСП «Бережанський фаховий коледж НУБіП України» організував видовищні заняття з фізики та астрономії. Також для дітей провели пізнавальні заняття з профорієнтації, командні заняття в стилі наукових пікніків. Ще діти поспілкувалися з журналістами «UA: Суспільне».

functional photo

Після спортивних змагань у таборі

Для дітей влаштували дозвілля з дактилоскопією та іншими пізнавальними речами – його провели Ростислав Степанчак, інспектор ювенальної превенції Тернопільського районного управління поліції, Ірина Голод — старша дільнична офіцерка поліції сектору превенції, капітан поліції, Вікторія Цімерман, курсантка Львівського Державного університету внутрішніх справ, рядова поліції. Управління патрульної поліції в Тернопільській області та ГУНП в Тернопільській області організувало заняття з поліцейськими Тернопілля.

functional photo

Вихователі та вихованці «Дирижаблю Джоуля»

За інф. Бережани. Інфо

functional photo

functional photoГімназія №34 «Либідь» ім. Максименка подалася на платформі «Громадський бюджет міста Києва на 2022 рік» з проєктом #1242 Sport Space. Голосування триватиме з 17 серпня по 15 вересня.

Ініціатива адміністрації гімназії, освітян та батьків полягає в ідеї створення нового безпечного та комфортного спортивного середовища для дітей київського Виноградаря, ремонт та облаштування спортивної зали для занять груповими видами спорту для учнів гімназії та дітей мікрорайону. Очікуване фінансування зі столичного бюджету – 2 млн 178 241 грн. Проголосувати може кожен.

Після реалізації проєкту щодня понад 1500 дітей мікрорайону матимуть доступ до теплої, комфортної та безпечної спортивної зали безоплатно. У майбутньому проєкт не потребує значного фінансування, адже економитимиме бюджетні кошти за рахунок зменшення оплати за опалення: у проєкті передбачено підвищення енергоефективності того залу, який існує наразі. Реалізація проєкту запланована на червень-серпень 2022 року. Слідкувати за новинами проєкту можна в соцмережах за хештегом #ЗНАЙНАШИХ34. 

 

functional photo
Є майже зовсім порожні шкільні сайти. І є школи, на сайтах яких сумлінно підібрано геть усе: докладно представлена і виховна, і навчально-методична робота, і всі подробиці про адміністрацію школи та управління, і ліцензії, і чого тільки немає. Дві крайнощі. Так і виходить: школи кидаються від творчого процесу, від бажання зробити шкільний сайт теплим і цікавим до відвертої бюрократії, і ніяк не можуть вибратися з цього замкненого кола. Між ними, як водиться, золота середина: сайти, до створення яких адміністрація підійшла розважливо. Що значить «розважливо» у практичному розумінні? Як це?

Нам уже відомі два принципи, які визначають комунікацію через шкільний сайт. Більше про них у пості. Який контент створювати для шкільного сайту, спираючись на ці принципи? – Корисний масовій аудиторії. Усе стає на місця, якщо підійти до наповнення шкільних сайтів з боку мас-медійної теорії. Ось у вас є сайт, і є меню – виважене, незахаращене рівнями і рубриками – приклади таких меню ви можете подивитися в пості з рейтингом найкращих шкільних сайтів. А про архітектуру сайтів, рівні і рубрики читайте тут.

Яким має бути контент шкільного сайту?

  • корисним
  • інформативним
  • зрозумілим
  • чітким
  • цікавим
  • актуальним

Чи є на шкільних сайтах контент, який не відповідає цим маркерам і є нецікавим для якоїсь з аудиторій? Який контент відповідає всім цим маркерам і є наймасовішим – таким, що об’єднує всі аудиторії сайту?

Через те, що аудиторія шкільних сайтів неоднорідна, дійсно маємо таку ситуацію, що контент, корисний одній аудиторії, нецікавий і некорисний іншим. Тому майже всі школи ділять його на розділи «Учням», «Батькам», «Учителям» – щоб кожна з аудиторій могла знайти контент, корисний собі, у якомусь із цих розділів сайту.

Межі формалізму

Пам’ятаєте, в книзі Наталії Чапліної: «Скажи, читатель, бывал ли ты в учительской? Нет, не на минутку за журналом или голобусом. Не в горький час, когда над головой разряжаются молнии праведного педагогического гнева и ничего, кроме собственных тапочек, не видишь. Ты просто так бывал в учительской? Посидишь час-другой, осмотришься и поймешь характер школы, узнаешь, как живется в ней ученикам и учителям. Бывает, главное место в учительской занимает доска с приказами: «Срочно сдать!..», «Строго предупредить!…», «Указать…», «Объявить…». Разговоры в такой учительской тяжелые. Зато в другой учительской на столах и подоконниках, во всех свободных уголках тянутся к свету, топорщатся бутонами цветы. И объвления на стенде другие: «Поздравляем…», «Объявить благодарность…», «Уважаемые коллеги, напоминаем…». В переменку учителя успевают и чайку выпить, и пошутить, и посоветоваться. Уютно. Тепло». Ця книжка написана в 90-ті. Але сучасні шкільні сайти нагадують ті самі стенди зі шкільних учительських.

Необхідність комунікувати через сайт одразу як мінімум із трьома аудиторіями змушує чимало шкіл транслювати максимально узагальнену бюрократичну інформацію: нормативно-правові документи, накази тощо. Це не робить жодний із сайтів цікавішим і кориснішим, проте дозволяє школам вважати, що як заклади вони свою контентну місію таким чином виконали. Чи насправді є необхідність публікувати всю цю «нормативку» на шкільних сайтах?

Певно, школа може й має публікувати актуальну нормативно-правову інформацію, створену різними освітніми інституціями, якщо це напряму стосується функціонування школи як закладу освіти. Проте це не означає, що школа має захаращувати цими документами весь шкільний сайт. Якщо школа вважає себе зобов’язаною публікувати нормативно-правові документи, варто також робити якісь форми для коментарів, обговорення – щоб аудиторії змогли залишити свої примітки. Досвід школи №78 демонструє, що «нормативку» можна розмістити на сайті акуратно, не захаращуючи основне меню й не перевантажуючи сайт.

functional photoРозміщуючи якийсь розділ на сайті, потрібно обмірковувати, як його сприйматимуть представники тієї чи іншої аудиторії. Буває, школа публікує на сайті внутрішню «нормативку», створену для педагогічного колективу, а не для батьків чи, тим більше, дітей. Наприклад, у розділах сайту про булінг майже всі школи публікують накази щодо проведення антибулінгових заходів у школі, замість опублікувати, наприклад, фото з цих уже проведених заходів. Публікація наказів ніяк прямо не стосується ані батьків, ані дітей – їх мають виконувати, насамперед, педагоги. Тож мета публікації наказу про антибулінгові заходи на шкільному сайті незрозуміла: для кого це, навіщо, адже це просто внутрішній документ школи? А ось фото з таких заходів зацікавили би всіх. Але деякі школи, щоб продемонструвати антибулінгову активність, займаються певною демагогією: публікують ці накази з переліком ще не проведених заходів, замість розповісти й показати по факту, що дійсно було зроблено. 

Так само неоднозначно сприймається розділ «Ми ними пишаємося» – про тих, ким пишається школа. Схоже, школи, які опублікували такий розділ, представляють себе адептами «успішного успіху», виділяючи якихось окремих людей на тлі «всіх інших», які до дошки пошани ще не дотягнули. Сенсу в такому «пишанні» мало: адже за логікою в якісній школі успішність учнів має бути нормою, а не одиничним явищем, гідним дошки пошани. І створюючи таку «дошку пошани», школа комунікує не те, що її учні є успішними, а те, що серед «сіреньких» є деякі, яких можна виділити. Одразу ж виникає запитання: ці успішні, а всі інші які? Багатьох дітей і батьків цей розділ навряд чи замотивує, проте загонить у комплекси: діти вчитимуться з відчуттям, що можуть не дотягнути до планки, завданої школою. Крім того, мало хто має ілюзії, що справді успішні люди досягають чогось більше всупереч, аніж завдячуючи.

Деякі школи створюють підменю «Звіт директора», «Внутрішня система забезпечення якості освіти», «Вакансії», «Фінансовий звіт», «Запитання до директора», «Структура навчального року», «Прийом до 1 класу», «Видатні випускники», «Освітні програми», «Територія обслуговування», «Матеріально-технічне забезпечення», «Правила прийому до школи», «Результати моніторингу якості освіти», «Наші досягнення», «Режим роботи» і наповнюють ними основне меню шкільного сайту.

Бачимо, що ці підменю можуть бути корисні вже не всій аудиторії сайту, а лише окремим сегментам. Таким чином у підменю «Про школу» вони звужують аудиторію – ідуть урозріз із принципом масовості. Тож ці підменю перевантажують, захаращують розділ з інформацією «Про школу».

Якщо хочеться залишити ці підменю на сайті, їх можна винести в інші розділи основного меню, спрямовані на вужчу аудиторію. Наприклад, деякі школи роблять для розділу меню «Про школу» підменю «Загальна інформація» та «Структура закладу», а вужчі підменю виносять у розділ меню «Освітній процес» – у підменю «Організація освітнього процесу», «Локальні документи закладу» та «Нормативно-правова база». Цікавішими та менш бюрократичними ці розділи не стають, але основне меню виходить, принаймні, структурованішим.

functional photo

Структура меню сайту однієї зі столичних гімназій

Аудиторія шкільного сайту неоднорідна, про це докладніше поговоримо у наступних постах. Проте розуміємо, що аудиторію шкільних сайтів потенційно складають три великі групи користувачів: батьки, учителі та школярі. Отже, на шкільному сайті може бути інформація, корисна батькам, учителям та школярам. Крім того, аудиторією шкільного сайту є адміністрація школи, районних та міських управлінь освіти, взагалі освітяни та представники інших галузей. Має бути контент, корисний для них.

Контент, що стосується виховних заходів і поведінки дітей у школі, стосується всіх груп аудиторій, не ділить їх, а навпаки, об’єднує, тож є найбажанішим. Тим більше, що саме з фото та заміток про такі заходи й участь у них дітей більшість відвідувачів сайту, ким би вони не були, складатимуть враження про заклад.

Узагальнюючі і цікаві всім аудиторіям розділи «Про школу» та «Контакти». Столичні школи по-різному підходять до наповнення цих розділів. Деякі, щоб спростити користування сайтом, виносять контакти у футер, щоб не виносити цей розділ у основне меню, цілком логічно спрощуючи його.

Який контент розміщують у розділі «Про школу»? Будь-хто, хто зайде на сайт, з цього розділу зможе взяти повну інформацію про історію та сьогодення школи, її традиції, адміністрацію, педагогічний колектив, напрями роботи, розклад дзвінків, час роботи тощо.

Дуже показовий позитивний досвід шкіл, які винесли в окремі розділи чи в розділ «Про школу» контент про шкільний музей, бібліотеку, їдальню, медпункт, групу подовженого дня, психологічну та соціально-педагогічну служби, спортивний розвиток, шкільний театр, журнал чи газету. Дійсно, багато шкіл ігнорують роботу деяких шкільних підрозділів і ніяк її не висвітлюють. А деякі школи – навпаки, просувають контент про роботу цих підрозділів на шкільному сайті, і це робить сайт кориснішим для всіх груп відвідувачів. Деякі школи навіть мають окремі сайти про свою шкільну бібліотеку, роботу психолога тощо. Видно, що ці школи не забувають висловити повагу та інтерес до роботи спеціалістів та спеціалізованих підрозділів. Про такі проєкти ми розповімо в наступних постах.

Цікаві й об’єднуючі для всіх аудиторій підменю розділу «Про школу»: «Експериментальна робота», «Органи управління школою/гімназією/ліцеєм», «Співпраця з громадою», «Сторінка директора», «Екскурсія школою» тощо. Усі ці підрозділи можуть бути наповнені інформацією, корисною різним аудиторіям.

functional photo

Фрагмент сайту київської школи №280

Добре, коли всі розділи меню шкільного сайту передбачають певну динамічність – те, що їх будуть оновлювати та комунікувати через форми. Навіть у більш статичних підменю можна запросити аудиторію – батьків, дітей, – до спілкування. Наприклад, у розділі про історію школи запропонувати аудиторії надсилати дані, фото про школу – це дасть можливість із часом поліпшити, зробити цей розділ більш цікавим.

Новини

Найдинамічніший розділ, який може бути на шкільному сайті – новини школи. Ось у цьому розділі справді можна показати багато: розповідати про успіхи і досягнення дітей у конкурсах та секціях, повідомляти батьків та колег про якісь шкільні події, роз’яснювати нормативно-правову інформацію тощо. За визначенням, інформація, яка полягає в основу новини, має бути актуальною, оперативною, тому добре, коли цей розділ оновлюється якнайчастіше. Це вимагає побудови процесу періодичного виробництва та публікації контенту.

Новини зовсім не обов’язково виносити в меню: їх просто може бути виведено на головній, першій сторінці сайту. Докладніше про створення меню та його підрозділів поговоримо в наступних постах.

Отже, який контент розміщувати на шкільному сайті, щоб він точно був корисним? 

  • новини
  • інформацію про роботу підрозділів (бібліотеки, музею, психологічної служби, групи подовженого дня, спортивного залу та ін.)
  • про історію школи та людей, які в ній навчалися
  • екскурсія школою
  • про традиції
  • про педколектив

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
functional photo
Проєкту «Учитель-блогер» – декілька місяців, за цей час на його сторінці було опубліковано кілька текстів про те, як робити шкільні сайти. Давайте узагальнимо: що про створення шкільних сайтів з цих текстів нам уже відомо ?

Ми визначили два принципи, що визначають комунікацію через шкільний сайт. Перший: що та інформація, яку розповсюджує школа, є масовою, а відповідна діяльність – мас-медійною. Другий: у мірі, в якій школа надає послуги, вона має бути клієнтоорієнтованою. Ці висновки випливають з теорії масових комунікацій та маркетингу. І усвідомлення цього впливає на те, як ви підійдете до створення шкільного сайту.

Крім цього, ми вже визначили, що і на конструкторах безкоштовних хостингів, і на популярних CMS можна зробити погані шкільні сайти, а можна – якісні. Більшість сайтів, зроблених у конструкторах безкоштовних хостингів є неякісними. Щоб отримати якісний, цікавий, сучасний сайт, потрібно його створювати у шаблонах Wordpess, Tilda, Drupal чи інших популярних CMS, а не в конструкторах безкоштовних хостингів.

Хороший, якісний сайт має бути незахаращеним непотрібною інформацією, має відповідати запитам і очікуванням відвідувачів. Перед тим як починати створювати сайт, потрібно подумати над його юзабіліті – чи буде зручно ним користуватися.

Якісний сайт має чисту, ясну, чітку архітектуру. Він не має переповнених, захаращених меню. Чим менше рівнів підменю, тим краще.

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
functional photo
Столичний НВК №157 на сайті привітав із перемогою на Олімпіаді в Токіо свою випускницю Дар’ю Білодід. Дзюдоїстка Дар’я Білодід у Токіо здобула «бронзу», отримавши першу українську медаль на змаганнях.

functional photo20-річна дзюдоїстка програла в півфіналі, проте у бронзовому поєдинку з ізраїльтянкою Широю Ішоні здобула перемогу у ваговій категорії до 48 кг. Крім того, це перша олімпійська нагорода в історії українського жіночого дзюдо.

– Коли мені було 6 років, у мене з’явилася одна мрія, яка всі ці роки була у мене в голові і допомагала долати труднощі. Я мріяла про золоту Олімпійську медаль. Я багато тренувалася, голодувала, терпіла, коли було дуже боляче, відмовляла собі у багатьох речах. Я ніколи нікому про це не розповідала, це знають лише найближчі люди, які бачили, яким важким був мій шлях. Все це заради одного олімпійського золота, – написала Дар’я у фейсбуці.

До олімпійської бронзової медалі вона уже ставала чемпіонкою Європи та двічі – чемпіонкою світу. Першу перемогу в світовій першості Білодід здобула у 17 років – тим самим вона стала наймолодшою чемпіонкою світу в історії дзюдо.

 

functional photo

Отже, нам уже відомі два принципи, які визначають комунікацію через шкільний сайт.

Згадаємо, про що вони.

Школа і мас-медіа

Школа транслює мас-медійну інформацію – та інформація, яка міститься у книгах, підручниках, уроках, навчальних матеріалах, є мас-медійною.

У попередніх постах ми вже говорили про те, що заклади освіти, як і інституції інших галузей, є розповсюджувачами масової інформації. Тобто, у будь-якому разі інформація, яка розповсюджується, зокрема, на шкільних сайтах та у соцмережах, працює на загал і в разі нерозуміння принципів мас-медійної діяльності це відбувається неконтрольовано для розповсюджувача.

Школа і клієнтоорієнтованість

У тій мірі, у якій школа надає освітні послуги, для неї працює принцип клієнтоорієнтованості.

Принципів, які визначають комунікацію через шкільний сайт, можна назвати більше. До інших дійдемо згодом і поговоримо про них у наступних постах.

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
functional photo
У сучасному законодавстві про освіту йдеться про надання освітніх послуг. Поняття послуги – економічне, маркетингове. І в парадигмі маркетингу надавач послуги має бути клієнтоорієнтованим.

Поки що освітнє законодавство тільки торкнулося економічної, маркетингової мови й ще не фіксує набувачів послуги як клієнтів, але оскільки поняття послуги – економічне й маркетингове, там, де йдеться про послугу, ідеться і про маркетинг, і в цьому контексті розмова про послугу – це також і про те, що є не тільки послуга, але й той, хто її набуває.

Це не про «загравання» з клієнтом чи підрабузництво. А про усвідомлення набувача послуги як особи, очікування якої надавач послуги має задовольнити. Якісна послуга – та, яка задовольняє надочікування набувачів.

Неусвідомлення цього зараз часто призводить до зловживань службовим становищем в інституціях охорони здоров’я чи освітніх, засад яких раніше в нашому досвіді ніколи не торкалася маркетингова теорія. Нерідко співробітники державних чи комунальних закладів не усвідомлюють себе надавачами послуги, а свою аудиторію – її набувачами. 

Утім, розмова про надання послуг – про те, що їх надавач робить щось, що потрібно набувачеві, що якось вирішує його задачі чи сприяє цьому. У цій парадигмі стає значущим не тільки процес і навіть не результат надання послуги, а якісна зміна, яка є очікуваною і має відбутися з набувачем чи його справою.

У маркетингу та в медіа, де інформація є певним «продуктом», який надається споживачеві, ми сприймаємо продукт чи послугу не як те, що має задовільняти нас, а як те, що має задовільняти нашу аудиторію.

З цієї точки зору ми можемо подивитися і на інструменти, які застосовуємо для розповсюдження інформації закладів освіти. Вона має задовільняти, насамперед, не нас, а нашу аудиторію.

Сайт є одним з інструментів для розповсюдження інформації для певної аудиторії. Тож і у маркетинговій, і у медійній парадигмах інформація, яка розповсюджується за допомогою цього інструменту, має задовільняти потреби аудиторії. Майже всі сайти, які існують в інтернеті, створюються заради цього.

Які потреби і якої аудиторії задовільняє шкільний сайт? Про це поговоримо в наступних постах.

Що ви думаєте про клієнтоорієнтованість цього інструменту – шкільного сайту? Розкажіть у коментарях!

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
functional photo
functional photoНаталія Гоций, українська топ-модель і ведуча лайф-стайл youtube-каналу «Быть Гоций», 12 липня, через два дні після свого дня народження, отримала у французьких Каннах «Оскар для блогерів» – премію World Influencers and bloggers Awards у номінації lifestyle influencer. До Франції Наталія прилетіла разом зі своєю командою – продюсеркою та відеооператором.

Всесвітньо відомі блогери отримували нагороди в отелі на бульварі Круазет. Наталія знов виступила у ролі блогерки-ведучої – взяла коментарі у популярної блогерки Коко Роша та інших і вже опублікувала їх на своєму каналі.

Нагадаємо: Наталія Гоций – переможниця міжнародного конкурсу Ford Supermodel of the World 2004 року.

Фото обкладинки: Наталія та Мартіна, продюсерка youtube-каналу «Быть Гоций», інстаграм Наталії Гоций

functional photo
6 – 8 серпня у Луцьку відбудеться «Бандерштат – фестиваль українського духу», наймасштабніша культурна подія Волині, що протягом чотирнадцяти років збирає навколо себе молодь з усієї України. 

6 серпня на літературній сцені ювілейного Бандерштату виступить дитяча письменниця Анна Багряна, авторка сучасного українського підліткового фентезі «Вітрова гора». Також у цей день презентують проєкт «Військо Читає» за участіВалерія Чоботаря та Владислава Кириченка. У суботу, 7 серпня, відбудеться дискусія на тему «Хочу зрозуміти Схід: розмова про Донеччину і Луганщину» та презентація книги Степана Бандери «Перспективи Української Революції». 8 серпня на літературній сцені чекатимуть Сергія Жадана, поета, прозаїка, перекладача, громадського діяча, музиканта, лауреата міжнародних премій.

Фото: «Бандерштат»

functional photo
Фестиваль Тараса Шевченка «Ше.Fest» готується до проведення своїх івентів 21-22 серпня в Моринцях. І наразі збирає кошти на організацію події на Спільнокошті. Гасло цьогорічного фестивалю – «Кохайтеся, чорнобриві».

– Ми будемо монтувати сцени, обладнаємо наметове містечко і фудкорт, ярмарок і дитячу та художню галявину, влаштуємо змагання і, звісно, співатимемо та запалюватимемо! – пишуть організатори. Вони запрошують кожного стати учасником, волонтером або меценатом фесту.

Цьогоріч організатори планують запросити близько 20 українських гуртів та виконавців, серед яких: Go_A, Один в каное, KALUSH, Тінь Сонця, OT VINTA, Шпилясті Кобзарі та багато інших. Окрім стандартної музичної фестивальної сцени, буде ще й ніч акустичної музики. На гостей чекає просвітницька галявина, де виступатимуть письменники, барди, кобзарі, науковці, талановиті гурти. Традиційно проведуть поетичний батл з визначенням найкращого Ше.Поета фестивалю. На фестивалі діятимуть дитяча галявина, ярмарок та наметове містечко. Оскільки Шевченко – художник, на гостей чекатимуть круті майстер-класи з художнього мистецтва, імпровізації та handmade.

Любителі театральної сцени зможуть побачити прем’єру вистави «Шевченко. Остання любов» драматургині та режисерки Ольги Анненко. Окрім того, для всіх охочих будуть проводитись екскурсії Тарасовими місцями.

functional photo

Організатори продовжать започатковану традицію командних змагань Ше.Games. На цьому фесті додадуться 4 локації – Фольк-сцена, Прес-центр, Територія майстер-класів та Грін-рум.

Вхід на всі події безкоштовний. Організатори прагнуть навчити молодь відпочивати тверезо. Саме тому в дні Ше.Fest’у в Моринцях заборонено продавати та вживати алкогольні напої.

functional photo

Фестиваль – це не лише про Шевченка і не тільки про музику. Це вже дещо набагато більше. Це справжнє Ше.Братство – коло своїх людей, яке щороку розширюється.

Фото: «Ше.Fest»

Ше.Фест запрошує відсвяткувати день народження Тараса Шевченка

functional photo
Здається, адміністрації багатьох столичних шкіл роблять такі сайти, щоб зручно на них було тільки їм самим. Тим не менше, один із сенсів будь-якого сайту – щоб на ньому було зручно відвідувачеві. Чим більше захаращене меню, тим більше сайт незручний. Чим меню простіше, чим чіткіші в ньому рубрики і чим менше в них рівнів підрубрик, тим сайт зручніший.
Більшість шкіл на своїх сайтах поводяться чиновницькі: меню зроблені під те, щоб розміщувати в них купи документів, які ніхто ніколи не читатиме. Таке враження, що в багатьох закладах вся шкільна бюрократія, невідомо, навіщо переноситься у веб. Про канцеляризми на шкільних сайтах читайте в наступних постах. Так чи інакше, забюрократизованість шкільних сайтів зовсім не сприяє створенню якісної архітектури.

Друга причина захаращеності меню шкільних сайтів – відсутність можливості зробити сайт так, як хочеться, тому їх роблять у межах того, на що є змога: безкоштовно. Так, тут ми знову повертаємося до наших розмов про неякісність сайтів, зроблених на конструкторах для безкоштовних хостингів. Такі сайти – навіть не позавчорашній, а якийсь мезозойський день.

Так, і на спеціальному конструкторах EDUkIT чи School champion, і на Тільді, і на Вордпресі теж можна зробити складне, захаращене меню з безліччю підрубрик різних рівнів та вкладень. Це призводить до того, що інформацію, яка має бути корисною, доводиться вишукувати спеціально, витрачаючи на це купу часу. Більшість відвідувачів це відверне від користування сайтом.

Щоб не робити захаращений рубрикатор, потрібно залучати веб-дизайнера, який запропонує якісь окремі кнопки та форми. Наприклад, контакти можна зробити кнопкою в меню, а можна просто винести у футер («підвал») сайту без усіляких кнопок, і всі контакти можна буде подивитися прямо з головної та з будь-яких інших сторінок сайту.

Більшість сайтів шкіл зроблені на School champion, EDUkIT, Тільді чи Вордпресі. На всіх цих CMS у меню можуть вивести головну сторінку. Деякі школи роблять розділ меню «Про школу» – дуже цікавий, бо там, зазвичай, розповідають про історію, унікальність і традиції закладу. Також майже на всіх сайтах є рубрики «Фото», «Відео» (чи «Галерея»), «Психологічна служба».

functional photo

Приклад зручного меню на сайті школи №96

Чимало шкіл роблять розділи «Учням» і «Батькам», які є одними з найбільш захаращених підрозділами декількох рівнів, бо в підрозділи потрапляє усе – від шкільних наказів і списків правил до просвітницьких буклетів громадських організацій.

Сайт київської школи №73 – приклад зручної навігації. Школа зробила на сайті два простих меню: головна – освітній процес – позакласна робота – для батьків і про школу – новини – фото – фінансова діяльність – контакти. Автори сайту майже в кожній із цих рубрик зробили підрубрики (підменю) другого рівня, деінде є підменю третього рівня. Третій рівень – це вже занадто, шансів, що хтось перейде на ці сторінки, майже немає, втім це компенсує лаконічність основних меню. Сайтом зручно користуватися. Про дизайн сайтів читайте в наступних постах.

functional photo

На сайтах багатьох шкіл розділ «Антибулінг» винесений у головне меню – його не потрібно шукати й можна перейти на нього одразу з головної сторінки. Щоб знайти цей розділ на сайтах столичних шкіл №№ 85, 87, 89 та інших, потрібно перейти на вкладку аж третього рівня, тобто, якщо вам справді потрібно дізнатися про роботу школи з цим явищем, вам доведеться перебрати всі меню досить уважно, щоб не тільки упевнитися, що в меню першого і другого рівня цього розділу немає, але й що він є у третьому. Для тих, хто справді хоче знайти інформацію школи по антибулінгу, це дуже незручно.

В хащах «менюшки»

Які ж рубрики точно захаращують сайт? Це рубрики типу «Корисні посилання», «Каталог статей» – інформацію, що розміщена в них, навряд чи хтось споживатиме, а меню ними перевантажується.

Дивний розділ, який є на сайтах багатьох шкіл – «Прозорість». Саме цей розділ демонструє, чи в школі розходиться слово з ділом. Звісно, добре, коли школа називає прозорість однією зі своїх цінностей. Проте цінностей може бути багато: чесність, старанність, наполегливість, повага… Що, їх усі виносити в меню чи підіймати, як прапор? Якщо школа провадить якусь діяльність для реалізації будь-якої з цінностей, про це можна розповісти в матеріалах про справи чи заходи, а не хизуватися нібито наявністю чесноти. Прозорою має бути вся діяльність школи, а не тільки кнопка в меню. Наприклад, навіть якщо в меню є кнопка «Прозорість», і при цьому на сайті неможливо знайти навіть адреси електронної пошти, контактів адміністрації, то про яку прозорість мова? Буває й навпаки: у розділах «Про школу» чи «Для батьків» є чимало даних про директора та заступників, їхні мобільні телефони, інші канали зв’язку – тож видно, що адміністрація нікуди не ховається, що школа прозора на ділі. А коли просто кнопка «Прозорість», і за цим немає реальних справ, реальної життєдіяльності – то яка ж це прозорість?

На деяких сайтах шкіл меню дублюється: наприклад, сторінки меню виводяться таким чином, що головна сторінка має і меню рядком, і те ж саме меню кнопками-фотографіями. Два рази «Про нас», два рази «Досягнення»… Практично, школа, яка зробила такий сайт, має три меню на ньому і ще дві кнопки, виведені на головну. Головна сторінка захаращена кнопками однакового змісту. Це геть ускладнює навігацію сайтом.

Як правило, найбільш захаращені меню – на сайтах, зроблених у конструкторах безкоштовних хостингів. Там навіть є кнопка «Форум», на жаль, у часи соцмереж геть нефункціональна. Кращий вибір роблять ті школи, які замовляють горизонтальне меню одним рядком. 

Перевірте, наскільки захаращене меню на сайті вашої школи: 

  • скільки в ньому рівнів підменю: один, два, три, чотири?
  • чи є в ньому нефункціональні кнопки, які непопулярні у відвідувачів?
  • вивчайте, як відвідувачі поводяться на вашому сайті – як про це дізнатися, поговоримо у наступних постах.

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
functional photo
У Києві на Виноградарі громада бореться за збереження й розчистку Синього озера, однієї з водойм, що знаходиться на балансі КП «Плесо» і поступово міліє через зменшення площі водозабору. Громада закликала долучатися до ініціативи батьків та вчителів гімназії №34 «Либідь» ім. В.Максименка.

Щоб зберегти озеро, громаді доводиться боротися з забудовниками «Каштанового міста», які прагнуть забудувати озеро й прилеглу територію.

Як повідомляють ініціатори боротьби за збереження озера, на початку 2020 року КП «Плесо» були виділені бюджетні кошти для очистки озера. З’ясувалося, що перед тим, як почистити озеро, комунальне підприємство має провести вишукувальні роботи. Доки поралися з цим, пропустили строк засвоєння коштів, і вони повернулися назад до бюджету міста. Кошти довелося «вибивати» знову. Закласти в бюджет потрібні кошти вдалося лише після того, як озеро додали до переліку природоохоронних заходів на 2021 рік. Утім, громада не чекала й стала чистити озеро від сміття самотужки. Тим часом кошти на очистку озера в КП «Плесо» ще не розподілені, і є ризик, що і в цьому році підприємство може не встигнути їх освоїти.

functional photo

Синє озеро, Виноградар

Із забудовником теж чимало проблем. Зокрема, є ризик, що депутати, які голосують за збереження будівництва на цьому озері, планують руками громадян зробити з нього рекреаційну зону під забудовний проєкт. Проте громада має свій проєкт рішення проти забудови.

Чим можуть допомогти всі містяни? Зверненнями до депутатів, щоб вони голосували за адекватний проєкт рішення, дзвінками та відвідинами КП «Плесо», поширенням інформації про ситуацію, яка склалася. Ініціатори очистки озера закликають приєднуватися екологів, юристів і всіх громадян.

Як гніздитися пеліканові? Природоохорнці встановили штучні платформи

functional photo
Рій «Крилаті воїни» київської гімназії № 34 «Либідь» імені Віктора Максименка виборов призові місця у ІІІ етапі Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» – «Джура – 2021: Буковинська Січ», старша вікова група.
Змагання відбулися у Хотині, Вижниці та Чернівцях Чернівецькій області 19 – 28 липня. Кияни посіли І місце у змаганні «Рятівник», ІІ місце у змаганні «Впоряд» та ІІІ місце у грі «Пластун». Київська команда є переможною у ІІ міському етапі Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), старша вікова група. Керівник команди – Євгенія Алексєйчук.
 
functional photo

Фото: facebook гімназії № 34 «Либідь»

functional photo
Кожен Івась має свій лас, і спроби виявити найкращі сайти в будь-якому разі будуть суб’єктивними. Проте ось наші лідери – найкращі, на погляд нашого видання, сайти 23 київських шкіл. Про показники, за якими ми обирали сайти, можна почитати у тексті «Якість шкільного сайту: загальні маркери».

Ми оновили публікацію, додавши до 17 шкіл ще 6, сайти яких не можна було не виділити з-поміж інших. Дивіться актуальний рейтинг! Згодом у ньому може з’явитися і ваша школа!

Юзер-френдлі сайти, функціонал яких відповідає веб-дизайну, можна віднести до «крутих»: там зрозумілий, неперевантажений, чіткий рубрикатор, а всі розділи наповнені функціонуючим (інформативним і адекватним рубриці) контентом і працюють. А ще там немає реклами. Окрім цього, чим кращі ці 17 сайтів, що стали лідерами в нашому огляді? Тим, що більшість із них має дизайн, який не роздратовує і не викликає стрімкого бажання закрити сайт і піти з цього інтернет-майданчику.

Хтось може думати, що найкращими мають бути сайти ліцеїв і гімназій, але ми, вивчивші всі сайти київських школ, упевнилися, що ніякого взаємозв’язку якості сайту зі статусом закладу не існує. Ви теж можете в цьому пересвідчитися, подивившись сайти-лідери цього огляду.«»

Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №96 ім О.К.Антонова. Сайт на WordPress, платний домен у зоні .com, реклами немає. Завдяки простому, не перевантаженому рубрикатору на цьому сайті не загубляться ні малі, ні старі. Рубрики не порожні, а наповнені актуальним, не застарілим, а актуальним контентом.

Сайт гімназії N143. Окрім неперевантаженого дизайну та рубрикатора на сайті є цікава опція аудіо. Використовуючи аудіо, адміністрація школи комунікує з батьками учнів. Примітно: на сайті можна побачити вірші, написані школярами. Усі рубрики наповнені відповідним контентом, є навіть список та розклад чималої кількості гуртків.

Ліцей № 144 ім. Г.Ващенка м. Києва також розмістив свій сайт у зоні .com. Усі рубрики наповнені відповідним контентом. Дуже цікаво – у вигляді нескладної інфографіки – представлена рубрика «Історія».  На сайті можна подивитися журнал ліцею.

Незважаючи на те, що сайт СЗШ №153 не є прикладом чогось надто модернового, але він є взірцем того, як можна зробити якісний веб-майданчик без складних налаштувань шаблонів. Новинна стрічка та рубрикатори наповнені релевантним контеном, до якого може легко дістатися будь-який користувач.

Школа №163 ім. М. Кирпоноса має гарний юзер-френдлі сайт, тому й потрапила до цього огляду навіть незважаючи на те, що не всі елементи на сайті є клікабельними. Контент, який розміщено під відповідним рубрикатором, дає змогу скласти уявлення про діяльність школи.

Середня загальноосвітня школа №175 використовує свій юзер-френдлі сайт не тільки для трансляції даних про заклад, але й для публікації актуальних новин про життя школи та школярів із різних класів.

Перша Русанівська середня загальноосвітня школа №182 у розповіді про заклад використовує елементи брендингу, і на сайті, створеному на Вордпресі, це видно. Крім цього, сайт має акуратну актуальну фотогалерею.

Веб-майданчик СЗШ №186 – ще один приклад того, як на системі School champion може бути створений безкоштовний, але якісний сайт. На головній розміщені слайди з фото зі шкільного життя та чіткий, не перевантажений рубрикатор, наповнений актуальною інформацією про школу.

Школа І-Ш ступенів № 190 користується сайтом, створеним на WP за найпопулярнішим принципом юзер-френдлі: рубрики та розділи чіткі, інтерфейс інтуїтивно зрозумілий. Сайт зручний, щоб батьки могли отримати інформацію про школу.

Гімназія №191 ім. П.Г. Тичини з поглибленим вивченням іноземних мов має сайт з унікальним дизайном і чистий інтерфейс. На ньому представлені відео зі шкільного youtube та фото школярів.

Сайт школи №273, створений на платформі For every, можливо, ще потребує налаштувань, проте найнеобхідніші рубрики на ньому вже з’явилися.

Середня школа №281 має сайт із зручною навігацією та юзер-френдлі дизайном. Це дає змогу розмістити навіть «канцеляристський» контент так, щоб будь-хто міг легко дістатися до нього й прочитати. Усе доступно і ясно, нічого зайвого.

Гімназія №283 створила сайт із дизайном, що запам’ятовується, проте не ускладнює навігацію. Сайт старанно проілюстровано – на ньому багато фото учнів.

Сайт школи І – ІІІ ступенів № 292 імені гетьмана України Івана Мазепи теж має оригінальний дизайн, що запам’ятовується, і також є прикладом того, як без складного програмування можна зробити простий та інформаційно насичений веб-майданчик.

І ще один чудовий приклад того, як можна просто зробити сайт школи без складного програмування. На сайті школи №304 легко можна знайти потрібну інформацію.

Сайт школи №309 привертає увагу юзер-френдлі дизайном і зручним виводом новин, які легко можна розміщувати через CMS. Налаштувати такий сайт може навіть той, хто не знається на програмуванні.

Спеціалізована школа І ступеня № 327 м. Києва з поглибленим вивченням іноземних мов підійшла до створення сайту відповідально, і має результат – чистий сайт з ілюстраціями та простим рубрикатором.

Школа №17  стала вісімнадцятою в нашому списку. На сайті вказано, що оплату домену та хостингу здійснює благодійна організація. Сайт має шаблон з оригінальним дизайном. 

Сайт гімназії №32 – також взірцевий. Чистий акуратний дизайн без перевантажень зайвими елементами, лаконічні меню.

Школа №50 – теж увійшла до рейтингу, бо має сайт із чистим дизайном, зручною архітектурою та навігацією. Добрий приклад того, як можна налаштувати сайт у CMS на гідному рівні.

Сайт Предславинської гімназії №56 – з оригінальним дизайном, акуратною стрічкою новин і зручною навігацією. 

Сайт школи №78 неможливо оминути – він є взірцевим. Так виглядає сайт, до створення якого долучилися спеціалісти.

Також якісний сайт у школи №94, незважаючи на те, що він ще доробляється, і не всі кнопки працюють. Сайт з чистим дизайном, зручною навігацією, зрозумілим, неперевантаженим меню. 

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, PayPal чи Патрон – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
functional photo

Що рухає дирекцією, яка погоджується на виробництво неякісних сайтів на безкоштовних доменах, можна тільки здогадуватися. Ми визначили декілька причин:

  • школа «не обирає» виконавця робіт зі створення сайтів, а погоджується на ту можливість, яку має, навіть якщо вона неякісна. Як кажуть, «подарованому коню…»;
  • школа, з метою економії, погоджується на створення неякісного сайту, навіть якщо має можливість замовити якісний;
  • дирекція не має уяви, яким має бути якісний сайт.

Можливо, ви зможете назвати якісь іще причини. Проте, як відомо, хто не хоче, шукає причину, хто хоче, шукає можливість. Про можливості створення якісного сайту читайте в наших постах!

***

Звісно, будь-кому хочеться, щоб сайти муніципальних шкіл були якісними. Але не всі школи вважають за потрібне над цим працювати. Щоб зробити огляд сайтів, ми сформулювали певні критерії оцінки. Принаймні, щоб визначити, чим саме відрізняється якісний сайт від неякісного.

Платний чи безкоштовний домен і хостинг – у цьому найперша різниця. Зазвичай безкоштовні домени і хостинги використовують або ті, хто тільки вчиться створювати сайти, або ті, хто не в змозі виділити на створення сайту хоч якийсь бюджет. Тому про більшість сайтів, що працюють на безкоштовних доменах і хостингах, казати «якісний» не доводиться. Як правило, це сайти, зроблені декілька років тому, несучасні, створені, щоб відв’язалися. Часто вони бувають з надокучливою рекламою, яку неможливо вимкнути, зовсім неадекватною освітній чи дитячій тематиці. Про сайти на безкоштовних доменах дивіться наш текст. Проте несправедливо записувати у «погані» геть усі сайти. Є сайти, створені в конструкторах безкоштовних хостингів більш-менш якісно.

За цим показником ми розділили шкільні сайти на непрацюючі – ті, які не працюють у силу якихось причин; неякісні – працюючі, але нефункціональні сайти, створені на безкоштовних доменах і хостингах з рекламою; задовільні – працюючі й створені на безкоштовних доменах і хостингах більш-менш якісно за іншими показниками; хороші – функціональні сайти на платних доменах і круті – функціональні сайти, які мають ознаки професійного веб-дизайну або якісного налаштування CMS.

Дизайн сайту та user-friendly інтерфейс – навіть якщо сайт налаштовано у безкоштовній системі управління контентом (CMS) чи в конструкторі хостингу, він може бути якісним і user-friendly, а може – жахом зі страшного сну веб-дизайнера.

Правильна структура контенту та його відповідність формам сайту – у веб-дизайнера, який працює над створенням сайтів, сіпатиметься око від споглядання деяких шкільних сайтів. Часто шкільні сайти – це яскравий приклад відсутності user-friendly. Ті, хто наповнюють такі сайти контентом, таке враження, роблять усе, аби зробити зміст сайту якомога незрозумілішім і нуднішим. У той час як сайт дитячого закладу, здавалося б, мав би бути чітким, ясним і таким, що зацікавлює.

Будь-який сайт – це канал комунікації. Тобто, форма сайту використовується, щоб передати у ній якусь інформацію, певні дані. Отже, перше, що природньо має бути реалізовано в сайті – він має транслювати контент у відповідній формі. Через сайт дирекція та педагогічний колектив школи намагається щось сказати суспільству, розповісти про свою роботу, про особливості роботи закладу тощо.

Проте складно зрозуміти, про що повідомляють, що транслюють сайти, у яких розділи – порожні або наповнені нерелевантним контентом; у яких незрозумілий, занадто офіціозний, просто нецікавий рубрикатор; складна навігація з багатьма вкладками тощо. Таке враження, що вони були створені не для того, щоб інформувати та комунікувати, а для того, щоб відвідувачі самі скоріше відмовилися від бажання спілкуватися. 

Контент структурують рубрики, сторінки сайту та різноманітні кнопки та форми. І звісно, сайт можна налаштувати так, що в ньому розбереться і дитина, і бабуся з дідусем, а можна – так, що й міністр та програміст нічого не зрозуміють.

Тому сайти, функціонал яких відповідає веб-дизайну, ми віднесли до «крутих»: там зрозумілий, неперевантажений, чіткий рубрикатор, а всі розділи наповнені функціонуючим (інформативним і адекватним рубриці) контентом і працюють. А ще там немає реклами.

До «хороших» ми віднесли сайти, на яких функціонал відповідає веб-дизайну, але рубрикатор неясний чи перевантажений, з зайвими підрубриками, із порожніми розділами або нефункціональним контентом, який можна було б і не публікувати. Або якісь інші проблеми з інтуїтивним розумінням інтерфейсу, навігацією, формами.

У колонку «задовільних» внесли сайти з відсутністю веб-дизайну, такі, що використовують функціонал у рамках пропозиції безкоштовних доменів і хостингів, із зайвими підрубриками, з нефункціональним контентом тощо. Це сайти «я його зліпила із того, що біло».

У колонці «поганих» – ті шкількі сайти, які взагалі не працюють або працюють на безкоштовних хостингах з надокучливою рекламою, яка не вимикається.

Звісно, коли порівнюєш сайти, одразу бачиш, яка школа налаштована на відкритість та комунікацію, яка – ні, а якій – байдуже чи руки не дійшли.

Дивіться рейтинги у наступних постах

Шановні вчителі! Сайт TeenCorr оголошує про запуск медійного спецпроєкту «Учитель-блогер», у якому наші редактори розбиратимуть приклади постів та блогів і розповідатимуть про особливості ведення блогів про школу та навчання, про написання публіцистичних текстів. Слідкуйте за оновленнями тут та за появою посилання на спецпроєкт! «Учитель-блогер» є безкоштовним проєктом, проте ви можете, за бажанням, робити донейшн через сайт, Патрон чи PayPal  – це підтримає нас у створенні нових проєктів та розвитку тих, що вже працюють. Долучайтеся!

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

Чекаємо на вас у фейсбук, в інстаграм та на каналі телеграм.

«Учитель-блогер»
functional photo

Порушення трудового законодавства в Україні – злободенна проблема, тому підліткам при пошуку підробітку на літо так важливо знати про свої права, – пише авторка видання «Рубрика» Вікторія Губарєва. 

Тривалі літні канікули – час відпочинку, однак деякі підлітки хочуть провести з користю цей період, – розповідає видання. Навчитися чогось нового або заробити грошей на кишенькові витрати. З останнім не завжди все просто, адже навіть дорослим зараз важко знайти вакансію, а знайти роботу підлітку складніше ще й тому, що потрібно простежити за тим, щоб не бути обдуреним.

Тому під час пошуку підробітку на літо підлітки повинні бути підковані в юридичних питаннях, знати свої права і усвідомлювати відповідальність, яку вони беруть на себе. «Рубрика» підготувала матеріал, який допоможе юним шукачам в їхніх пошуках. Видання розповіло про норми, якими регулюється трудове законодавство для підлітків.

Праця молоді охороняється законом

Норми Кодексу законів про працю (КЗпП) диктують різні вимоги до умов роботи для неповнолітніх та дорослих. Це обумовлено тим, що підлітки швидше втомлюються, їх трудова діяльність не повинна заважати процесу навчання, а сам роботодавець бере на себе більшу відповідальність, коли приймає на роботу осіб молодше 18 років.

Неофіційно використовувати працю неповнолітніх роботодавець не має права. КЗпП (п. 5 ст. 24) передбачає обов’язковий трудовий договір у письмовій формі. Він повинен бути підписаний обома сторонами перед тим, як підліток приступить до роботи.

З якого віку можна влаштуватися на роботу?

Підробіток і робота для підлітків регламентується законом. Якщо підліток молодше 14 років, його праця не повинна використовуватися ні за яких умов, така особа не може бути працевлаштованою, так як це суперечить ст. 188 КЗпП. Ця ж стаття визначає такі умови прийняття на роботу:

Підлітки від 14 до 15 років років можуть бути найняті на роботу для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час, за згодою одного з батьків. При цьому роботодавцю необхідно буде надати копію свідоцтва про народження, згоду батьків або опікунів, документ, що підтверджує, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час.

Підлітки від 15 до 16 років можуть бути найняті на роботу тільки за згодою одного з батьків або опікуна, а документ про те, що особа буде виконувати роботу у вільний від навчання час вже не потрібно.

Підлітки від 16 до 18 років прирівнюються в правах до повнолітніх, але при цьому користуються пільгами в області охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов, як і дві попередні групи. Документ про вільний від навчання час і згода батьків для того, щоб бути найнятим на роботу, їм уже не потрібно.

Режим праці і відпочинку. Підліток не повинен працювати стільки ж, скільки і дорослий

Норма праці для дорослого в тиждень не повинна перевищувати 40 годин – це 5 8-годинних робочих днів. Для підлітків норма праці нижче:

Для учнів 14-15 років, які працюють в період канікул, а також для підлітків від 15 до 16 років – не більше 24 годин на тиждень;
Для підлітків 16-18 років – не більше 36 годин на тиждень.

Скільки платять підліткам за дорослу працю?

Незважаючи на те, що співробітники молодше 18 років працюють менше і мають більш тривалу відпустку, оплата їхньої праці, відповідно до ст. 194 КЗпП України, виплачується в такому ж розмірі, як і іншим працівникам відповідних категорій.

Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, тобто, дітей від 14 до 15 років, провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Підприємства можуть встановлювати учням доплати до заробітної плати. Це означає, що така робота або підробіток для підлітків оплачується погодинно.

Чи можуть підлітка взяти на випробувальний термін?

Часто при прийомі на роботу роботодавець говорить про випробувальний термін, протягом якого претендент на вакансію працює якийсь термін безоплатно, проте це порушення трудового законодавства, оскільки згідно зі ст. 26 КЗпП до осіб, які перебувають на випробувальному терміні, поширюються всі норми трудового законодавства, а значить, він повинен оплачуватися. Втім, ці знання знадобляться підліткам вже після 18 років, оскільки згідно з ч. 3 ст. 26 КЗпП, для осіб, які не досягли 18 років, випробувальний термін не встановлюється.

Яку професію обрати?

Якщо це підробіток на літо для підлітка, вибір насправді не великий. Тільки невелика кількість роботодавців обіцяють офіційне працевлаштування, адже з урахуванням вимог законодавства, такий співробітник роботодавцю невигідний. Однак із запропонованих на ринку варіантів найчастіше зустрічаються такі варіанти робіт:

Промоутер

Такі оголошення частіше за все зустрічаються на сайтах оголошень. Але запропоновані умови більше нагадують рабську працю: робочий день триває з 8 ранку до 6 вечора, 1 вихідний на тиждень. При цьому претенденту потрібно розуміти: така робота передбачає весь робочий день на ногах, до того ж – в людному місці, що під час все ще триває пандемії робить роботу важкої і небезпечної.

Вигул собак

Підліткам пропонують допомогти з вигулом собак тим, у кого на це часу немає. З боку робота здається легкою і навіть приємною – хто ж не захоче провести вільний час в парку з вухатим іншому? Але і тут є ризики: тварина може виявитися агресивним, не сприйняти нову людину. Якщо пес виявиться занадто великим, у підлітка може не вистачити сил утримати його, якщо собака різко побіжить, а маленького пса може не вийти захистити від чужої великої собаки. До цієї роботи теж потрібно бути готовим, тому вибирати такого роду підробіток краще тим дітям, які вже мають досвід спілкування з чотирилапими.

Бариста, продавець, офіціант

Прийнятний варіант для тих, кому легко дається спілкування з людьми. Усміхнені і комунікативні підлітки справляються з завданнями, але погоджуватися варто, знову ж таки, за умови офіційного працевлаштування (адже, здається, вже весь Київ пам’ятає про випадок з мережею кав’ярень “Хлібний”, який систематично не виплачував зарплати своїм співробітникам).

Робота в інтернеті

Один з найменш енерговитратних варіантів, який підійде тим, хто виїхав на літо до бабусі в село, або на море, або на дачу з батьками. Цю роботу можна виконувати віддалено, а прозорість процесу оплати забезпечує сервіс, на якому ви знаходите завдання. Це може бути копірайтинг, рерайтинг, наповнення сайтів, редагування фотографій, дизайн логотипів. При цьому все, що потрібно – зареєструватися на одній з платформ: Кабанчик, Freelance.ua, Freelancehunt, мати електронний гаманець або банківську картку і, звичайно, бажання працювати.

Куди звертатися, якщо трудові права порушуються?

Якщо ваші права порушуються (не виплачується заробітна плата, роботодавець вимагає проводити на роботі довше покладеного часу і т.д.), відповідно до Закону про звернення громадян, ви можете скласти скаргу на такого роботодавця. Звернення може бути усним чи письмовим:

На урядову “гарячу лінію” 15-45

У відповідне територіальне управління Держпраці усно по телефону або письмово по електронній пошті або звичайним листом. Адресу або телефонний номер потрібного управління можна знайти тут.

У зверненні має бути зазначено:

прізвище ім’я по батькові,
місце проживання громадянина,
викладена суть скарги, тобто, які ваші права були порушені
письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також повинна бути вказана електронна пошта, на яку заявнику може бути спрямований відповідь, або відомості про інших засобах зв’язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при відправці електронного обігу не потрібно.

За інф.: Рубрика

Фото: Eliott Reyna

functional photo

functional photo17 липня в київському ТЦ Gorodok Gallery відкрилася виставка «Перлини з колекції музею історії моди Марини Іванової». Колекцію збирали понад 30 років. На сьогоднішній день це понад 150 історичних костюмів і декілька сотень аксесуарів XVIII-XX століть. На виставці представлені вбрання з різних континентів і країн. Навіть є одяг з колекції співачки Барбари Стрейзанд. 

Виставка – чудова й цікава можливість дізнатися, як вбиралися киянки, американки та європейки у минулому та в позаминулі століття. Можна роздивитися дитячий одяг і колекцію ляльок та інших іграшок. 

Виставка працює у вихідні дні з 11.00 до 19.00 на другому поверсі ТЦ. Вхід вільний.

functional photo
Музичний проєкт #CUjO випустив Papier-mâché – другий сингл зі свого третього ЕР «BOY-френд».

В композиції йдеться про фантастичну історію ляльки-парубка з пап’є-маше, до безтями закоханого в дівчину. Головний герой завжди поруч, у його голові немає жодної думки не про кохану. Але він нічого не може вдіяти, коли дівчина страждає. Нічого, окрім спостерігати та співпереживати. Мабуть, майже кожен з нас хоч раз у житті відчував щось подібне.

Робота над синглом відбувалася на домашній студії звукозапису Назара Хованського. У Papier-mâché його можна почути на бек вокалі.

Нагадаємо, #Cujo – музичний студійний проєкт резидента столичного стендап театру «Дивні люди» Віталія Сердитова. На сьогодні в активі проекту два міні альбоми: «Фланель» та «Мій лайк». 
functional photo
Випускник Українського фізико-математичного ліцею КНУ ім. Т. Шевченка Деніс Кінзерський – єдиний на всю країну, хто склав три ВНО на 200 балів. Він отримуватиме президентську стипендію.

200 балів Деніс отримав за тести з хімії, біології та математики. З української мови учень отримав 196 балів. Його результат з математики приголомшив навіть його учителів. Хлопець сказав телеканалам, що в шкільному атестаті має 11 з геометрії та 10 з алгебри. І вважає, що високий результат на ЗНО йому вдалося отримати завдяки вчителям і репетиторам.

Деніс збирається вступати на біологічний факультет Інститут високих технологій КНУ. Він отримуватиме президентську стипендію – протягом 1 року по 10 тисяч щомісячно. Стипендію він планує відкладати, щоб потім отримати другу вищу освіту.
functional photo
Ілля Журухін, випускник 11-А класу середньої школи №29 Оболонського району столиці отримав максимальний тестовий бал ЗНО з англійської мови – 200 балів і став одним з 210 школярів, які пройшли оцінювання на вищий бал.
 
Школа подякувала вчительці англійської мови Тетяні Дюпіній за професіоналізм у роботі та якісну підготовку учнів, а також матері учня.
 
Нагадаємо, за підсумками ЗНО 574 учня отримали 200 балів, з-поміж них вищий бал з української мови та літератури мають 5 учнів, з української мови – 28, з історії України – 23, з англійської мови – 210, з іспанської мови – 2, з математики – 137, з фізики – 28, з географії – 10, з біології – 114, з хімії – 17.
functional photo

Учителька французької мови київської гімназії «Межигорська» Ольга Івасів стала учасницею спільноти вчителів «Відкритий урок» та побувала в ролі спікера. 

«Відкритий урок» – це програма для учнів 7-9 класів, які продовжують навчання дистанційно. А також для тих, то хоче освіжити знання. Серед предметів будуть навіть такі, як трудове навчання і фізкультура, що, напевно, зацікавить не лише школярів, але й їхніх батьків.

До «Відкритого уроку» доєднались кращі вчителі київський шкіл і ліцеїв, а також Інституту післядипломної педагогічної освіти Київського університету ім. Бориса Грінченка. Співробітники інституту теж будуть записувати окремі теми. Наприклад, можна буде подивитися записи з української мови Наталії Дикої, англійської Людмили Жарикової, математики Олени Олексюк, історії України завідувача кафедри Фелікса Левітаса. Можливо, кілька уроків запише сам директор інституту Михайло Войцеховський (біологія). Також будуть викладачі, які брали участь в телепроекті цієї весни. Серед них, наприклад, такі, що полюбилися багатьом, вчителя історії Сергій Берендєєв і Олександр Худобець.

В Інституті ім. Грінченка вважають, що їх слід подивитися і самим вчителям. По-перше, телеуроки вони можуть потім рекомендувати своїм учням в якості додаткового матеріалу (всі записи будуть доступні в соцмережах телеканалу «Київ»). По-друге, деяких шкільних викладачів це може підштовхнути до створення власних авторських уроків.

При цьому фахівці розуміють, що телеуроки ні в якому разі не замінять школярам їх власних вчителів. Адже тільки вчитель, спираючись на власний досвід, знає, який підхід потрібен для кожного класу, в якому він викладає. Тобто, наприклад, в 5А він проведе трохи урок інакше, ніж в 5Б, хоча тема буде та сама. Або візьмемо, літературу. Тут важлива інтерпретація. Учитель може подивитися телеурок і використовувати його як додатковий матеріал, наприклад, рекомендував його подивитися своїм дітям. Або ж це наштовхне його на якусь свою цікаву подачу теми. 

Нагадаємо, у лютому та березні 2021 року відбувся запис онлайн уроків «Відкритий урок» на ТРК «Київ». Всього було знято понад 150 уроків з різних дисциплін для учнів 11 класу. До проекту залучили кращих викладачів, вчителів столичних шкіл і ліцеїв. За весь період карантину (з 16 березня по 31 травня) на сторінці каналу в Facebook телеуроки «Києва» переглянули 7,64 млн разів.

За інф. ТРК «Київ»

Фото: сторінка у фейсбуці гімназії №29

functional photo
На початку червня в Дунайському біосферному заповіднику встановили дві штучні платформи для гніздування пеліканів в межах проекту «Шлях життя пелікана».

Роботи із монтажу штучних платформ розпочалися весною. Такі платформи є ефективним інструментом для формування гніздових колоній пеліканів. Досвід Румунії, Болгарії та інших країн показує, що пелікани залюбки будують свої гнізда на цих штучних острівцях. Платформи зібрали з плавучих блоків, які покрили дошкою встановили на території Дунайського біосферного заповідника в приморській частині дельти в Ананькіному куті, в найбільш захищеній заповідній зоні – зоні суворої охорони. Перед початком розмноження платформи будуть зверху вкриті очеретом, щоб надати їм більш природний вигляд.

functional photo

– Для гніздування ці птахи обирають ділянки суходолу, які є захищеними від хижаків. Але в наших умовах не так багато острівців, придатних для цього. Тому такі штучні платформи й приваблюють пеліканів. Платформи, які ми встановили в Ананькіному куті, є досить просторими – близько 60 квадратних метрів. Тож на них можуть відпочивати та гніздуватися кілька десятків пеліканів. Цьогорічний сезон розмноження вже закінчився, але ми сподіваємося, що птахи поки звикнуть до платформ і побудують на них свої гнізда в наступні роки», – сказав Максим Яковлев, орнітолог Дунайського біосферного заповідника.

Згідно обліків пеліканів, які пройшли навесні, в Українській дельті Дунаю помічено більше 2 тисяч рожевих пеліканів та 83 кучерявих пелікана. Рожеві пелікани гніздяться в Румунії в одній колонії в урочищі Рожка Бугайова. Проте кучеряві пелікани будують гнізда на різних водоймах від Греції до України. Кілька років тому в Україні орнітологи фіксували поодинокі гнізда кучерявих пеліканів на озері Кугурлуй, але стабільна гніздова колонія не сформувалася.

functional photo

Природоохорнці планують побудувати ще кілька подібних платформ на інших водоймах дельти Дунаю, а також встановити на них штучні реалістичні фігури пеліканів, щоб приманювати справжніх птахів.

Величний птах під загрозою

Маючи розмах крил майже три метри і вагу понад 10 кг, кучерявий пелікан – один з найбільш вражаючих птахів Європи. Побачити групу цих величних рибоїдів, що разом здіймаються у повітря – незабутнє видовище.

Кучерявий пелікан надзвичайно вразливий всюди, де він зустрічається. Цей птах включений до Червоного списку МСОП в категорії «Вид, близький до загрозливого стану». Протягом останніх десятиліть світова популяція виду зазнала різкого скорочення через зіткнення з лініями електропередач, втрату оселищ, турбування, переслідування рибалками та недостатню обізнаність серед місцевих громад.

Нагадаємо, проект «Шлях життя пелікана», який допомагає зберегти та відновити популяцію кучерявого пелікана у Чорноморському регіоні та Середземномор’ї, робить акцент не тільки на дослідженнях виду та практичних заходах з його збереження, але й на популяризації знань про цього величного птаха, що є посланцем здорових водойм та водно-болотних угідь. Тільки з підтримкою місцевого населення та широкого кола сторін заходи з ревайлдингу можуть бути успішними. Проект реалізується у Греції, Болгарії, Румунії та Україні за фінансової підтримки Програми LIFE Європейського союзу та Фонду Arcadia. В Україні проект втілюється в життя організацією Rewilding Ukraine та Дунайським біосферним заповідником.

В Україні порахували пеліканів

functional photo

Як просто і легко вивчити періодизацію української літератури та запам’ятати українських письменників? Для цього треба підписатися на спецпроєкт TeenCorr – TeenCorr UkrLit у фейсбуці та в інстаграмі

Зараз, після підписки на ці сторінки, ти можеш запам’ятати письменників-шістдесятників, які вже представлені в спецпроєкті. А також засвоїти періодизацію. На фейсбуці для цього дивися фотоальбоми. 

Навчайся разом із Тінкором: це справді просто!

functional photo
functional photoНа завершення зустрічей у форматі «Наука на даху» Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей міста Києва 12 липня проводить презентацію книжки палеорнітолога Леоніда Горобця «Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета».

Якщо вам здається, що якийсь орган з’явився в процесі еволюції нізвідки, то вам здається. Або сниться. Ніщо нізвідки не береться. Те, як збудовані ми з вами, ваша домашня кішка чи щебетлива пташка за вікном, до найменшої кісточки є результатом мільйонів років еволюції. Про все це у своїй книжці «Слідуй за розбитим черепом. Історія еволюції скелета» розповідає науковець Леонід Горобець. Він скрупульозно простежує, як змінювалися скелет і кістки, пояснюючи на динозаврах, людях і навіть рибах, як працювала всі ці роки еволюція.

Що таке ген «їжачок сонік», навіщо жабам «відмовлятися» від ребер і чому крокодиляче м’ясо на смак нагадує курятину? Чому очі розміщені на голові, а не, скажімо, на руках та чи справді кінцівки — то колишні плавці? Яка риба за швидкістю може обігнати гепарда та який палець довелося б ампутувати, якби ми пересувалися, як рептилії? Чому восьминоги, попри великий мозок, часом бувають тупіші, ніж бджоли, і що спільного в акул з літаками? Автор книжки відповідає на ці й інші питання, водночас пояснюючи, чим внутрішній скелет крутіший за зовнішній і як відрізнити колегу від рептилоїда.

Вхід вільний, участь безкоштовна.

functional photo

Я тут полез изучать опыт школьных учителей в педагогике, — и совершенно внезапно обнаружил кучу важных для управления проектами принципов. В смысле, что я опять хочу познакомить вас со странным человеком и рассказать про его опыт. Итак, знакомьтесь, обычная учительница в астраханской гимназии, Ольга Анисимова, которая порвала мне все шаблоны того, что происходит в обычной школе.

Она не учит детей методам решения задачи, она учит их сначала найти саму задачу, потом прикинуть спектр вариантов подхода, а уже потом — как конкретно получить ответ.

Она относится к детям как ко взрослым во многих аспектах.

Она позволяет себе ошибаться, позволяет детям исправлять свои ошибки и аргументировано спорить с ней. Более того, она иногда специально допускает ошибки, чтобы дети не расслаблялись.

Она разрешает готовить шпаргалки и списывать. Разрешает детям «выпихивать» на ответ того, кто выучил тему. Использует понятную детям игрофикацию для мотивации.

В общем, всё настолько пропитано здравым смыслом, что просто не может и не должно происходить в школе. В чёртовой школе!

Системное отличие Галадриэль и Арагорна

Представим, что у нас есть эльф и человек. Первый живёт больше тысячи лет, а второй 72 года ровно. Если вы никуда не торопитесь, то не нужна и система образования: рано или поздно новый член социума и так со всем разберётся самостоятельно. А вот если вдруг это «разберётся» начинает занимать существенную часть жизни, такая система нужна. Ещё интересное умственное упражнение: представьте, что нам надо обучать орков со средним сроком жизни 21 год. Какой была бы система для них?

Что забавно, «эльфийская» система без выделенного обучения применялась довольно широко. Всего в 1833 году был доклад парламенту Англии о положении рабочего класса (про который мы знаем благодаря Фридриху Энгельсу), в котором упоминалось, что дети начинают в 5-8 лет работать на фабриках и их рабочий день составляет около 14 часов.

Ребёнок перестал рассматриваться как расходник только в шестнадцатом веке:

«Изображение реальных детей долго отсутствовало в живописи. Никто, очевидно, не считал, что ребенок заключает в себе человеческую личность… Безразличие по отношению к детству, по мнению Ф. Ариеса, было прямым следствием демографической ситуации того времени, отличавшейся высокой рождаемостью и большой детской смертностью. Признаком преодоления безразличия к детству, как считает французский демограф, служит появление в XVI веке портретов умерших детей. Их смерть, пишет он, теперь переживалась как действительно невосполнимая утрата, а не как вполне обычное событие.»
Детская (возрастная) психология — Л. Ф. Обухова

К-стратегия размножения человека предполагает совершенствование индивида. Лучшая медицина, лучшее питание — и лучшее образование. Но тут мы почему-то почти сразу метнулись к «орковскому» подходу. В условиях тотальной безграмотности на старте СССР нужно было создать страну строителей будущего. Нужны были терраформеры, инженеры, офицеры, химики и биологи, но главное — рабочие производств. Решение по подаче информации довольно очевидное: сжатие с потерями. В потери попало дивергентное мышление, фреймворки которого можно было получить, по сути, в НИИ, но не базовой школе. Да, наше образование на тот момент было прогрессивным и крутым. Но с тех пор поменялось примерно всё.

Конвергентный путь образования — это когда задача имеет одно одобренное партией решение. Дивергентный путь — это когда задача имеет множество путей решений, и учат не столько конкретному квадратно-гнездовому подходу, сколько творчески использовать доступные ресурсы. Обучать ребёнка дивергентному мышлению долго и дорого, часто гораздо лучше дать работающие эвристики и выпустить с этим в большую жизнь. Подход более чем практичный на самом деле, потому что в бизнесе это аукается так: линейный персонал работает по чёткой инструкции, а вот остальные сами ставят себе задачи. Да, инструкция может быть достаточно гибкой, но лучше сразу реализовать в виде скрипта оптимальные практики, чем ждать, пока человек до них сам дойдёт. Если вдруг линейный сотрудник начинает проявлять признаки повышенной сознательности, то это не солдат, а офицер.

Дивергентный подход на практике

В бизнесе самый главный вопрос — «зачем?». Ответ на него меняет состав проектов внутри компании, способы реализации проектов, подход к построению команд и много чего ещё. В восточной философии есть упражнение осознанности, когда ученик даоса озвучивает каждое своё действие. Этим он одновременно учится и декомпозиции, и выделению разных потоков мышления (то есть самоанализу), и, что является целью упражнения — приходит к привычке не совершать ничего бесцельного или «автоматического». То есть как в кризис каждый расход компании рассматривается в ручном режиме на предмет нужности, так и здесь каждое действие оценивается по тому, оставить его при уборке или выкинуть.

Так вот, возвращаемся в общеобразовательную школу. Первое, что делает прекрасная Ольга Александровна — это даёт детям на уроке поставить саму задачу урока. Похожее делают тренеры «Метеора». Например, если парень-нападающий принимает мяч на ближнюю ногу, а после у него его сразу же отбирают — плохой тренер скажет «ты плохо принял мяч». Спасибо, кэп, из новой информации для ребёнка тут была только транзакция «ты кривой урод». Тренер получше выделит конкретную фазу ошибки: например, плохо поставил ногу, не попал в тайминг, либо вообще принял не на ту ногу. Здесь ребёнок уже понимает, что он сделал не так, но не понимает, почему. Хороший тренер позволит ребёнку попробовать ещё несколько десятков раз, чтобы понять, что можно улучшить в этом конкретном движении: то есть ребёнок должен и сам найти проблему, и сам найти решение. Практика показала, что натасканные футболисты играют куда хуже тех, что способны понимать происходящее на поле. Даосы были бы зверски рады за них, если бы им не было абсолютно пофиг.

Или вот Ольга пишет на доске число 13 и спрашивает, какая может быть тема урока. Дети докапываются до числа и могут решить, что это двузначные числа, например. А дальше интересно: кто-то говорит, что нужно разобраться в их истории, кто-то говорит, что надо понять, почему они так называются (тринадцать, а не десять три, как двадцать три), либо разобраться, как из него вычитать 4 и 5, потому что на палочках натуральным образом понятно, а без палочек и калькулятора — уже нет. В этот момент происходят две вещи: во-первых, Ольга собирает данные про то, что интересно детям, и как через это рассказывать тему. Во-вторых, она сразу ловит непонятки, которые дети тут и обозначили — значит, они не останутся «неподсвеченными». В-третьих, они сейчас все запишут цель, а в конце урока проверят: получилось или нет. И если нет — решат, как поделить домашнее задание, чтобы достичь её вместе.

Кстати, это даёт ещё бонус. Если ребёнок весь вечер учил, а ответил плохо, он может сам проверить — достигнут результат или нет. И если нет — понятно, что усилия не заслуживают пятёрки. И дальше дома будет не характерная сцена «Мама, мне поставили тройку, я весь вечер учил, учитель овца», а «я косякнул, это не ответил, это не сказал, тут подсказали». И, опять же, если родители понимают, что за это ругать нельзя — это круто.

На уроках русского языка поиск задачи выглядит не всегда так красиво в силу гуманитарности предмета — когда так не получается, цель может поставить и учитель. Но наша героиня никогда не даёт готовое решение. Так же как руководители в бизнесе вроде понимают, что если поставить задачу без объяснения, зачем это нужно (и как понять, что всё правильно сделано), будет хуже. На текущий момент общество считает, что подобный подход лучше старого конвегентного, и это закреплено во ФГОСах нового поколения.

Примерно следующим

То есть общество сейчас считает, что дети должны учиться всему самостоятельно. Ключевая роль педагога — учитель должен показать, как можно найти способ решения проблемы, продемонстрировать, научить. Старый фреймворк говорил, что надо показать образец результата, дать цель, расписать алгоритм достижения и курировать его реализацию на каждом этапе.

То есть ни один учитель физики не должен обижаться на решение задачи про высоту башни и барометр: «продать барометр, а вырученные деньги заплатить строителю за чертёж» — а должен требовать новых и новых решений, вместе с ребёнком оценивать их применимость, ограничения, точность и шансы на успех.

Учитель может ошибаться

Одна из тех вещей, которая меня невероятно бесила в школе — не только тот факт, что ни один учитель никогда не был готов к альтернативным решениям задачи, но и не признавал своей ошибки. Моему однокласснику как-то влепили тройку по физике за то, что он нарисовал на доске «неверную» схему электродвигателя со статором внутри ротора: «Так никто не делает». Мы потратили неделю, чтобы на полном серьёзе собрать устройство по такому принципу, показали — «хм, да, но переправлять я не буду». Прощай, физика. На первом курсе университета я взял за горизонтальную ось значение ординаты, потому что так график лучше помещался на листе. При том, что он был полностью правильный, работу мне пришлось переписывать.

В этом плане мне вспоминаются истории, которые происходят всё чаще. Общая канва примерно такая: ребёнок отвечает на уроке литературы на стандартную тему «какой смысл вкладывал в это автор», и учительница пытается навязать ему свою глубокомысленную точку зрения. Проблема была только в том, что дети способны найти автора в Фейсбуке и прямо спросить.

Знаете, чем чиновник отличается от предпринимателя? Если чиновник не ошибается, он хорош — но при этом можно не браться ни за что рискованное (и вообще ничего не делать в экстремуме). А хороший предприниматель ошибается максимально быстро и широко — это экспериментальный подход, и каждая ошибка даёт новую информацию. Вопрос в контролируемости условий опытов. Ошибаться — естественное свойство прогресса. Более того, перфекционизм тоже часто несовместим с прогрессом.

Но возвращаемся к детям. Вот ещё пример: после диктанта есть 5 минут на самопроверку, чтобы ребёнок ещё раз прочитал, что написал. Нормальные здоровые дети поколения Z ничего не вычитывают ещё раз, а просто отдают готовую работу. Ольга говорит следующее: кто найдёт на этой стадии у себя все ошибки — может не делать домашнее задание (ну или получает дополнительный балл на другом диктанте). И это резко меняет отношение. Дети ищут, потому что условия игры тут же поменялись.

А ещё дети не должны принимать на веру всё то, что даёт учитель, а тренировать свои навыки этого самого рационального мышления. Поэтому Ольга часто намеренно допускает ошибки в том, что пишет на доске, ожидая реакции детей. Вообще-то этим она ещё удерживает их внимание, — но главный урок в том, что реальный мир может подставить тебя в любой момент, и, как говорил товарищ майор, «будьте предельно бдительны». В общем, в ней есть что-то от даоса.

Дети могут спорить с учителем

Иногда они правы, иногда нет — но задача не оборвать и усадить на место, а подробно разобрать посылки, тип мышления и то, почему ребёнок что-то не понял (если он неправ). Очевидная проблема в том, что дети в начальной школе не очень-то дружат с логикой, и у них нет никаких аппаратов для аргументированного спора. То есть первое, чему учит Ольгасанна — это базовые принципы рационального мышления. Спасибо «Гарри Поттеру» и Элиезеру Юдковскому.

Вот дети заспорили с учительницей по поводу ударения в слове «имбовый». Само слово возникло в тот момент, когда они делали «алфавитный челлендж» на пятиминутке орфографии — писали по прилагательному на каждую букву алфавита. Во-первых, меня несказанно удивило то, что вместо того, чтобы сказать ребёнку, что такого слова нет, она поставила задачу сделать морфологический и лексический разбор. Во-вторых, дети этот разбор сделали, и пришли к выводу, что по классическому словообразованию ударение должно быть на второй слог. Но в качестве аргумента были приведены популярные стримеры твитча, говорящие с ударением на первом слоге. И Ольга признала, что язык следует за носителями, поэтому однозначного ответа нет. Шах и мат, традиционная школа!

Гораздо забавнее споры с детьми про целесообразность обучения вообще. Это самые сложные моменты, потому что там нужно поддержать баланс между авторитетом учителя и обидой ученика, которого не убедили. А убеждать детей, пользуясь мышлением детей — это как переговоры с инопланетянами. Да, они очень доверчивые, да, большая часть ситуаций просто не возникает при высоком авторитете учителя — но бывают моменты, когда главный ботаник класса задаёт невинный вопрос вроде, а можно ли не ходить на ИЗО или технологию (труды). И аргументирует свою точку зрения тем, что ему это в жизни пригодится примерно как ежу футболка. Я-то этот вопрос в своё время решил просто, поставив рекорд астраханского технического лицея по прогулам (правда, прогуливал я в лаборатории магнитострикции университета), но, кажется, такой путь подходит далеко не всем. Кстати, на примерно такой же вопрос в университете преподаватель ответил — «разберись, сдай сейчас и не ходи». Я сдал и не ходил, всё честно. А вот на уроке начальной школы Ольге нужно прогружать ребёнку целый комплекс мыслей: и зачем вообще образование, и что нужно развивать разные навыки и способности, и что ИЗО — это не про рисование домика, а про пространственное мышление, а технологии — это не про «починить табуретку», а про работу с пластичной материей. А у неё 136 часов на предмет, и спорить весь урок она не готова. Естественное решение — она прогружает всю целесообразность обучения заранее, и дети примерно представляют, что они вообще-то готовятся захватывать мир, и это в целом нужно им самим. Точнее, это поздняя мотивация, ранняя лежит в плоскости «понравится маме» или «у тебя получается».

Мотивация старого фреймворка — не достичь результата, а не получить наказание. «Будешь сомневаться в учителе, получишь двойку, а дальше тебя поругают родители» — вполне логичная цепочка, пока ребёнок не поймёт, что оценки — это бесполезная абстракция. А это случается сейчас довольно быстро.

Можно списывать

Поскольку дивергентный подход к образованию предполагает, что ребёнок научится чему-то, а не сдаст экзамен в надлежащей форме, Ольга разрешает готовить шпаргалки. Договорённость с классом такая: списывать можно, если она не увидела — это легально. То есть абсолютно такая же, как во всех школах и во всех классах по результату, но отличающаяся количеством подготавливаемых детьми конспектов.

А если что, сделать хорошую шпаргалку почти так же сложно, как понять материал. Если задачи стоят дивергентные, а не на память. В этом плане я обожаю своих университетских учителей программирования, которые разрешали пользоваться любыми источниками на экзаменах — но у нас никогда не было задач ни на эрудированность, ни на память. Только практические вещи.

Практико-ориентированный подход

Вот дети проходят древних славян в начальной школе. Там довольно простые вещи: внешний вид (одежда, например), имена, основные занятия. Вообще-то там в конце надо сделать тест уровня «Какое имя более славянское: Ганс Синий или Большое Гнездо?».

Но тут Ольга предложила детям взять листок бумаги и нарисовать инстаграмм-профиль какого-нибудь славянина. Ну, понимаете, чтобы с аватаркой, краткой биографией и примерами постов. Это сразу всё: и русский язык, и проверка всех знаний, и образование систематики между дисциплинами. «Сегодня заколачивал тын, чтобы не пришли половцы», «Сторговал у новогородского купца подковы, иду тюнить коня» — это прекрасно.

Точно так же домашнее задание можно принять в виде 60-секундного ролика для Тиктока — и по интенсивности подготовки работы там будет куда больше, чем в обычной домашке.

Мгновенное подкрепление

Наши тренеры в какой-то момент обратили внимание, что да, круто хвалить ребёнка после каждого успешного действия, но хотелось бы ещё это как-то закреплять. И попросили методологов дать им что-то. Методологи дали альбом с ачивками, куда надо клеить соответствующие наклейки.

Ольга тоже использует наклейки, только без альбома. Если ребёнок сделал что-то хорошо — он получает наклейку с героем популярного сейчас мультфильма. Клеить её никуда не надо, но можно меняться, сидеть гордиться или вообще делать с ней что угодно. Интересны причины получения наклейки: обычно это исправленная ошибка учительницы, какое-то хорошее дополнение к ответу или личный прогресс. Личный прогресс может заключаться, например, в том, что после трёх троек ребёнок получил четвёрку. Атмосфера в классе поставлена настолько круто, что все хлопают и лезут обниматься к такому персонажу, потому что он превозмог и вырвал очко у системы ) Наклейка тут служит триггером. А в других случаях — усиленной транзакцией «ты молодец».

Эта система не самая докрученная в плане игрофикации процесса (бывают и «десять очков Гриффиндору», и всякие сложные системы), но она работает достаточно хорошо, чтобы дети подходили к учительнице после уроков и говорили:

— Ольгасанна, а вы видели, видели, что Саша сегодня руку тянул четыре раза? Вы же ему наклейку завтра дадите, если он правильно ответит?

 

Относиться к детям, как к людям

Это, пожалуй, самое сложное. И это не про «на равных», а про уважение. Вся история про научные споры выше и прочее держится как раз на том, что в классе стоит продуктивная атмосфера. У нас в «Метеоре» важно поддерживать её: что-то есть в методологии, ну и сами тренеры приходят не пальцем деланные. Но когда у тебя есть конкретная спортивная задача вроде «обыграть соседнюю школу», это проще.

В классе Ольга при беседах 1:1 старается садиться рядом с детьми (чтобы глаза были примерно на их уровне) — это уже формирует доверие. Дальше не давит, а даёт решать самому. Тренеры в конце занятия при тактическом разборе игры тоже всегда садятся так, чтобы глаза были на уровне с детскими — так дети гораздо лучше высказывают своё мнение (и вообще чувствуют себя лучше).

Вот мальчик на уроке ИЗО не хотел рисовать. Она подсела рядом, спросила, что случилось. Он объясняет: «Мама сказала, что я рисовать не умею, смысл тут колебаться?». В этой ситуации нельзя снижать авторитет родителей — но и нельзя оставлять ребёнка в состоянии «я кривой». Дальше серия вопросов: «А ты сам как думаешь? Почему мама так считает?». Тогда удалось убедить ребёнка, что это был один частный случай, и из-за одной неудачи так пошло. Дальше Ольга прямо на телефоне показала, как рисуют разные художники-абстракционисты. Мол, нравится? — «Ну не очень» — «А знаешь, сколько вот эта картина стоит? Смотри, 50 миллионов». В этот момент ребёнок уже понимает, что не всё так плохо. Диалог продолжается: «А как ты считаешь, что ты теперь будешь делать?». Ребёнок: «Наверное, я попытаюсь нарисовать, потом ещё поговорю с мамой» — «Хорошо, потом расскажи, как прошло».

А дальше всё зависит от мамы. В тот раз получилось удачно.

Проблемы

Первая очевидная проблема такого подхода — время. Предметы по стандарту имеют ограниченное количество часов, и объяснять их подробно, попутно прогружая рациональное мышление, атмосферу и творческое мышление — задача ещё та. Одна из главных проблем школьного образования на этой стадии — это когда некоторые в классе уже всё поняли, а некоторые ещё нет. Класс движется со скоростью самого медленного. Понятно, что самый тугой останется на второй год, но это очень плохой инструмент управления скоростью. Гораздо лучше работают системы с последовательным вылетом учеников (обычно это хорошая профессиональная подготовка — а-ля олимпиадная в школе) — но в обычном классе так нельзя. То есть у вас всегда будут дети с разной скоростью обучения — и при этом плохо будет и тем, кто не понял, и тем, кто понял и скучает.

Если вы почитаете «Цель» Голдратта, то там прямо описано, как управляются производство с бутылочными горлышками такого типа. Я уверен, что Ольга никогда не управляла производством, но решение она приняла ровно по Голдрату: рассадила не «ботаны впереди, забияки сзади», а парами «ботаник-хулиган». Ну, я опять упрощаю, но схема такая.

В результате кто-то на перемене не получит по очкам, а кто-то на уроке быстрее поймёт предмет. Потому что умные дети обожают объяснять, и умеют это делать ровно теми словами, которые поймёт такой же ребёнок. Действует правило: если один всё решил, то может помогать соседу по парте. Но результатом считается не ответ на задачу, а самостоятельное воспроизведение соседом решения с объяснением, зачем какой шаг.

Классическая же схема подразумевает, что «тормоз» пойдёт доучиваться у репетитора, пока класс ушёл дальше. Это не хорошо и не плохо, просто у подходов разные задачи.

Вторая проблема — сопротивление родителей. Родители хотят, чтобы их детей учили точно так же, как их самих когда-то (в общем случае). И здесь учитель начинает работать как руководитель проекта, убеждающий не только свою команду, но и стейкхолдеров, что делать надо именно так. Первый пример: домашнее задание составить кроссворд из слов мультфильмов и игр. На весь класс две самостоятельные работы: кроссворды по Гравити Фоллз и с терминами жаргона Майнкрафта. Остальные сделали родители — потому что дети творили явно какую-то фигню, которая не соответствовала их представлениям о прекрасном.

Или вот Ольга взяла и объяснила детям в первом классе линейные уравнения. Они лёгкие, если что, мне их дед объяснил тоже в первом классе, и они очень логично легли в систему. Родители об этом узнали: «вы слишком многого хотите от наших детей». Начали разбираться: а что, детям было сложно? Они не поняли и спрашивали вас? Нет, дети всё сразу впитали, никаких проблем. Просто уравнения с точки зрения родителей — это для третьего класса, и всему своё время.

Третья проблема — это несмотря на то, что в стандартах заявлено стремление к дивергентному обучению, в экзаменах у нас старое доброе «выбери один из вариантов». Это самая ущербная система из возможных, потому что во многих предметах это «найди лишнее в ряду» или «продолжи ряд». Ряд 2, 4, 6, 10 вполне можно продолжить числом 11. Что лишнее в наборе «ложка, нож, кастрюля, очки» сильно зависит от того, какая стоит задача. Ольга старается, чтобы дети нашли задуманное автором задачи решение среди прочих — но не требует только его. К счастью, ей ещё не нужно объяснять детям ещё и логику составителей ЕГЭ.

И да, если говорить про экзамены, даже в инструменте «выбери вариант» есть волшебно-крутой «Русский медвежонок», который настолько хорош, что сводит с ума уже второе поколение родителей.

Четвёртая проблема — школа не готова к цифровому обучению. Если что, на Учи.ру есть марафоны, когда дети могут брать какие-то задания и делать их. Побеждает класс, который лучше других решает всю эту фигню. То есть дети ради этой ММО начинают реально разбираться в предмете. Потому что одно дело, когда это просто обучение, а другое — когда можно обойти 3Б из соседней школы! Даже несмотря на то, что один такой «чемпионат России» по русскому её дети выиграли, родители были активно против таких подходов. Потому что телефон, а телефон портит глаза и убивает всё живое в ребёнке. Хотя пандемия и дистанционка всё перевернули, и эта проблема уже стоит не так остро.

Ну и последняя проблема — это тот факт, что после таких начальных классов детей ждёт средняя школа. Где педагоги могут попасться далеко не придерживающиеся таких же идей образования. Это означает, что дети, привыкшие к тому, что их держат за людей, могут потерять мотивацию к изучению предметов.

С нами сегодня была Ольга Анисимова

В общем, я просто хотел поделиться с вами, что та школа, которую, возможно, мы ненавидим, уже не такая. И изменения касаются не только частных школ. Но это будущее пока неравномерно распределено.

Джерело: блог 

functional photo

2 липня 2021 у Львові відбудеться концерт-вистава «Не відпускай!» за участі актора Ахтема Сеітаблаєва, видавчині і поетки Мар’яни Савки та Тріо «Мар’яничі». Відомий режисер і актор Ахтем Сеітаблаєв та мисткиня Мар’яна Савка розкажуть love story у віршах. 

На фоні літа і вечірнього неба можна буде послухати у музичному супроводі тріо «Мар’яничі» поетичний діалог між чоловіком і жінкою, які випадково зустрілися в аеропорту. Чи стане мимовільний погляд початком любові, чи зрозуміють герої, що не хочуть відпускати одне одного? Підуть за покликом серця чи розуму? Чуттєві тексти, ліричні композиції та яскрава акторська гра — створять романтичну атмосферу на даху під липневими зорями.

Тріо «Мар’яничі» — творчий експеримент Мар’яни Савки, Сергія Гуріна й Юрка Романіва. Їхні композиції — мікс сучасної поезії та музики у жанрі блюзу, танго, босанови. У репертуарі тріо близько 30 авторських композицій. Існують три роки.

Мар’яна Савка — фронтвумен гурту, головна редакторка і співзасновниця «Видавництва Старого Лева», письменниця, перекладачка, актриса, перформерка, художниця.

Ахтем Сеітаблаєв — актор, режисер. У фільмографії Ахтема близько десяти кінострічок, серед яких «Кіборги. Герої не вмирають», «Захар Беркут», «Доброволець». Знімався у багатьох серіалах та фільмах, виконав головну роль у стрічці Нарімана Алієва «Додому», грає в театрі.

Юрко Романів — музичний керівник гурту, аранжування і клавішні.

Сергій Гурін — акустична гітара, аранжування.

Вистава відбудеться під відкритим небом на вул. Старознесенській, 22-24. Початок о 19:00.

functional photo

functional photo28 липня в Маріїнському парку закінчила роботу виставка дитячих малюнків «Барви свободи. Майдан, мальований дітьми». Основу виставки становлять художні твори дітей із Києва та Полтавщини, а також кілька малюнків, створених дітьми для підтримки майданівців іще під час Революції Гідності.

Маріїнський парк є свідком багатьох трагічних сторінок історії України, зокрема і драматичних подій Революції Гідності. Тим цінніше, що сьогодні тут так часто лунає дитячий сміх. Саме задля безтурботного дитинства майбутніх поколінь, сповненого радістю, дорослі вийшли на Майдан.

У дитячих малюнках про Майдан можемо побачити, що саме діти знають про Революцію Гідності та як сприймають ті події. Щирість, безпосередність і символіка образів… Дитячі твори, окрім мистецького складника, цінні ще й тим, що випромінюють оптимізм і віру в перемогу добра.

– На всі випробування, часто ризикуючи життям і здоров’ям, майданівців вело відчуття відповідальності за майбутнє. Так і казали – заради дітей, щоб дати їм шанс гідно жити в Україні, яка процвітає. Для того, щоб сучасні діти скористалися цим шансом, важливо передавати їм пам’ять про Майдан і також учити цієї відповідальності, – зазначила Ольга Сало, кураторка проєкту, заступниця генерального директора з розвитку та культурно-просвітницької роботи Національного музею Революції Гідності.

Нагадаємо, виставка була презентована до Дня захисту дітей у парку імені Тараса Шевченка. Також нагадаємо: триває конкурс на відзнаку для юних авторів малюнків, які найбільше вподобають відвідувачі виставки «Барви свободи: Майдан, мальований дітьми».

Фото: TeenCorr

functional photo
29 червня відбудеться онлайн-презентація творів об’єднання художників, дизайнерів та майстрів друку на тканинах МАКАКА. Його учасники вирішили створити апсайклінг-майстерню кастомного одягу. Ідея у тому, щоб брати якісний і вже не новий одяг та переосмислювати його історію. Давати йому нове життя, застосовуючи різні техніки.
МАКАКА презентує свої перші вироби: костюми для музичної арт-групи «Хамерман Знищує Віруси» у форматі фільму. 
Після міні-фільму про міфічних істот автори покажуть історію створення костюмів – «Людини-заводу» та «Людини-спального району». У головних ролях – фронтмени групи «Хамерман знищує віруси» – Володимир Пахолюк та Альберт Цукренко. Обидва костюми – це кастомні вироби, ідеї для яких розробляли спеціально для героїв, як рефлексію на лірику групи та той соціально-культурний меседж, який вони намагаються донести.
 

– Ми створили майстерню, як відповідь на актуальні запити модної індустрії. Я не буду вдаватись до цитування жахаючих цифр, їх повно у інтернеті. Фаст-фешн – одна із найзабруднюючих екологію сфер економіки. І це факт. При цьому, ми однозначно не можемо увесь час ходити у одному й тому ж одязі, адже його значення – давно вийшло за межі первинного – прикрити чи зігріти тіло. Одяг для мене – це мистецтво. Перш за все, мистецтво – розповідати про свого носія 😊 І я упевнена, що творити можна із того, що уже вироблено. Так і з’явилась ідея – виготовляти крутий якісний одяг із секонд-хенду, перетворюючи його у арт-об’єкти. І в цьому мені допомагає команда талановитих людей. Я також вдячна Українському Культурному Фонду, що дав можливість цьому проектові ожити так швидко, – прокоментувала Олена Клочко, ідейна натхненниця проекту.

До команди увійшли: Олена Клочко, Євген Меркуш – майстер шовкотрафаретного друку, митець,  Єгор Стрелков – художник,татуювальник, ілюстратор, музикант, автор коміксів @makaka_artel про свідоме споживання, Віталій Агапєєв – мультидисциплінарний художник із графіті-бекграундом, Андрій Соболєв  – дизайнер, стиліст, татуювальник.

 
Долучитися до перегляду можна тут о 20.00.
 
 
functional photo
Простір відкрився 6 червня презентацією книжки «Сторічна бібліотека». У ній зібрані історії про Центральну бібліотеку ім. Т.Г.Шевченка для дітей. Усі історії написані креативними особистостями підліткової редакції гуртка #Написатор.

На презентацію завітали автори фантастичних історій і поділилися секретами створення цієї книжки. У просторі планують проводити різні літні заходи для дітей та підлітків. 

Нагадаємо, бібліотека проводила конкурс на найкращу назву простору.

Нагадаємо також, 5 червня, у Всесвітній день охорони довкілля бібліотека запросила переглянути книжки, що розкажуть про прості речі, які усі ми можемо зробити сьогодні, аби зберегти планету в майбутньому.

За інф. Центральної бібліотеки ім. Т.Г.Шевченка для дітей

functional photo
Зовсім скоро полігарфісти завершать виробництво нової гри для дітей, підлітків, батьків та вчителів «Одіссея». Це гра, яка підходить не тільки для домашнього користування. У неї можна грати у школах, гуртках, декількома родинами. Її тематика – Стародавня Греція.

 

«Одіссея» – навчальна настільна гра, вікторина і «бродилка». У ній є поле, фішки-кораблі, на яких команди Одіссеїв пливуть на Ітаку, і колода карт. На картах – питання за «Іліадою» та «Одіссеєю», і відповідь є ходом, але іноді з’являються і персонажі, які допомагають чи заважають командам чи ігрокам. Хто найпершим повернеться додому? Пенелопа насилу стримує натиск претендентів на трон, здається, їй потрібна допомога! Грати можуть від двох до п’яти гравців або команд. Ігрове поле буде надруковано на картоні й заламіновано.

functional photo

 

Авторка ідеї – Марія Щербина, кандидатка філософських наук, веде онлайн та оффлайн заняття з культурології для дітей та підлітків. Марії вже вдалося зібрати половину коштів, щоб віддати гру в друк. Тепер авторка з однодумцями збирає другу половину, щоб забрати з друку тираж. Тексти україномовної версії вичитані та відредактовані редакторкою Мирославою Ільтьо.

functional photo
15-21 травня в рамках проекту «Шлях життя пелікана» в Україні відбулися обліки пеліканів. Захід пройшов у рамках четвертого Європейського південно-східного підрахунку пеліканів. Під час обліку спеціалісти порахували рожевого та кучерявого пеліканів. 

Обліки проводили співробітники ДБЗ – орнітолог Максим Яковлєв та зоолог Олександр Гайдаш, також у заході взяв участь Михайло Нестеренко, виконавчий директор Rewilding Ukraine. У пошуках пеліканів біологи відвідали Придунайські озера – Китай, Ялпуг, Катлабух, Кагул, Кугурлуй та Лунг, Кілійське гирло Дунаю та його приморські ділянки, водосховище Сасик. Для обстеження всіх територій, деякі з яких є досить віддаленими та важкодоступними, використовувалися різні види транспорту – від позашляховика та човнів та сучасне обладнання – біноклі, телескопи та дрон.

functional photo

У  дельті Дунаю мешкають два види пеліканів – рожевий (Pelecanus onocrotalus) та кучерявий (Pelecanus crispus). Обидва занесені до Червоної книги України та ряду міжнародних природоохоронних списків, в тому числі до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. Пелікан є орнітологічним символом дельти Дунаю та посланцем здорових водойм та заплав.

– Під час обліків в українській частині дельти Дунаю ми зафіксували більше 2 тисяч рожевих пеліканів та 83 кучерявих пелікана. Нам було важливо дізнатися про чисельність птахів на окремих територіях, відмітити, які місця вони обирають для харчування, відпочинку чи гніздування. Найбільша кількість кучерявих пеліканів була відмічена на озері Лунг, яке є складовою частиною озера Катлабух. Птахи відпочивали на заломах очерету біля одного з островів. Можна припустити, що в майбутньому при певних умовах пелікани можуть почати гніздитися на цій ділянці. Приємно відмітити, що цього року ми спостерігали більше кучерявих пеліканів у порівнянні з минулорічними обліками, коли було зафіксовано 58 особин, – розповідає орнітолог Максим Яковлєв.

functional photo

Попри штормовий вітер, дощ та подекуди град, які супроводжували експедицію протягом кількох днів, обліки в Україні відбулися одночасно із заходами в інших сусідніх країнах. Це дозволило вченим скласти більш-менш реальну картину щодо чисельності та розповсюдження рожевих та кучерявих пеліканів у південно-східній Європі. Зокрема, в Болгарії вчені з Болгарського товариства охорони птахів нарахували 513 кучерявих пеліканів та 575 рожевих пеліканів. В Румунії обліки проводилися Румунським орнітологічним товариством спільно з Біосферним заповідником «Дельта Дунаю». Координатором четвертого Європейського південно-східного підрахунку пеліканів було Еллінське орнітологічне товариство в Греції. Остаточні дані по країнам ще уточнюються.

functional photo

Пелікани – амбасадори здорових водно-болотних угідь, а їх чисельність та розповсюдження є своєрідними маркерами стану здоров’я природних систем. Тому дуже важливо проводити регулярні обліки цих видів птахів, а також докладати зусиль до збереження та відновлення їх популяцій та середовищ існування. Цього року ми плануємо побудувати у Дунайському біосферному заповіднику першу штучну платформу, яку пелікани зможуть використовувати для гніздування та відпочинку. З огляду на досвід інших країн, ці платформи є досить ефективними. Тож, хоча цього року ми не помітили гнізд кучерявого пелікана, наступного, сподіваємося, він буде гніздитися в українській частині дельти Дунаю, – розповів Михайло Нестеренко.

Проєкт «Шлях життя пелікана», який допомагає зберегти та відновити популяцію кучерявого пелікана у Чорноморському регіоні та Середземномор’ї, робить акцент не тільки на дослідженнях виду та практичних заходах з його збереження, а й на популяризації знань про цього величного птаха. 

Учениця Українського медичного ліцею нагадала про проблеми озера Сасик. Чому ця ситуація важлива?

 

functional photo
1 травня Ужгородська дитяча залізниця після карантину відновила свою роботу в новому сезоні й запросила маленьких пасажирів. Розпочати навчання та виробничу практику на дитячій залізниці вже готуються 40 дітей.

Залізничники розповіли, що Ужгородська дитяча залізниця, розташована вздовж річки, неодноразово зазнавала пошкоджень унаслідок повеней, і це головним чином послужило причиною призупинення її роботи. Проте ще в серпні 2016 року, після семирічної перерви, роботу дитячої залізниці було відновлено.

Під час підготовки до відновлення руху на дитячій залізниці фахівці замінили двигуна у тепловозі, відремонтували пасажирські вагони, відновили елементи верхньої будови колії, провели зовнішні та внутрішні ремонтні роботи станційних приміщень та навчального класу.

Нагадаємо, Ужгородська – Мала Закарпатська – дитяча залізниця була відкрита в серпні 1947 року. Колія має загальну протяжність 1,1 км, пролягає по берегу річки Уж у центрі Ужгорода. На маршруті є дві станції: Молодіжна та Парк. Перевезення забезпечують тепловоз ТУ-2 і два вагони Pafawag.

rutkivskiy

18 квітня відсвяткував 84-й день народження відомий дитячий письменник Володимир Рутківський. Його привітали фахівці з різних українських видавництв, колеги-письменники та друзі.

У 2019 році Володимир Рутківський презентував роман «Сині Води», що вийшов у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Цей роман написаний та вперше виданий 2004 року. Із «Синіми Водами» 2011 року Володимир Рутківський став лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі».

Володимир Рутківський – письменник, журналіст, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за історичну тетралогію для дітей «Джури» про пригоди козаків-характерників Швайки, Грицика та Санька.

Нагадаємо, що за мотивами книги Володимира Рутківського «Сторожова застава» знято однойменний фільм. Інтерв’ю з акторами, виконавцями головних ролей у цьому фільмі для спецпроєкту «Булінг у школі» Євою Кошевою та Даниілом Каменським можеш знайти на сайті «Тінкор» у розділі «Ексклюзив».

Булінг у школі || Зірка «Сторожової застави» Єва КОШЕВА: «Якщо булінг, треба сказати батькам»

Булінг у школі || Актор Даниіл Каменський: «Мені казали: ти нічого не зможеш, нічого не досягнеш, ти взагалі слабкий, та хто ти такий узагалі…»

functional photo

17 квітня в Українському медичному ліцеї відсвяткували Всеукраїнський День довкілля. Цього дня проводять заходи, спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища – очищення водних джерел, збереження заповідних об’єктів, поширення екологічних знань.

Софія Ліпкан, учениця 9-А класу, дослідила екологічний стан озера Сасик, що знаходиться на півдні України. Адже сьогодні проблеми басейну озера Сасик – це комплекс проблем екологічного, соціального, економічного та санітарно-епідеміологічного характеру, які неможливо вирішити без здійснення комплексних заходів.

Софія присвятила вивченню цього питання свій проєкт «Довкілля – це наше життя». Коментуючи слайди, Софія розповіла про важкий екологічний стан озера Сасик в Одеській області, наслідки втрачання людей та сусідства з лиманами.
Як повідомляє на своєму сайті Одеська обласна рада, створення Дунай-Дністровської зрошувальної системи (ДДЗС) на базі перетворення морського лиману Сасик стало причиною негативної екологічної трансформації і виникнення гострих та невирішуваних традиційними методами економічних, екологічних, соціальних проблем та конфліктів.

Нагадаємо, озеро Сасик створено на місці колишнього солоного лиману Сасик, внаслідок відокремлення його дамбою від Чорного моря і з’єднання каналом з Дунаєм. Озеро входить до складу Дунай-Дністровської зрошувальної системи (ДДЗС), будівництво якої здійснювалось у 1976 – 1991 роках.

Нагадаємо також, що в 2009 році Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України здійснив науково-дослідницьку роботу «Поліпшення екологічного стану озера Сасик» за участі 9 провідних науково-дослідницьких та проектних організацій України. Висновок цього дослідження однозначний: економіко-екологічні та соціально-економічні перспективи розвитку району Сасика можуть бути реалізовані лише за умови повернення його в природний стан – морський лиман. Для поліпшення екологічного стану Сасика необхідно відновити його генетичний зв’язок з Чорним морем шляхом роздамбування.
Щоб надалі мати змогу використовувати природно-ресурсний потенціал Сасика як морського лиману, потрібно визначити пріоритети та регламент його використання. Для цього потрібно визначити доцільність, форми, проєкти інноваційного розвитку системи зрошення в Придунайському регіоні й вирішити питання водопостачання населення.

2010 року розпочала роботу Міжвідомча комісія з вирішення питання доцільності ліквідації дамби на озері Сасик. До 2011 року комісія мала на меті напрацювати пропозиції щодо доцільності приведення озера Сасик до стану морського лиману. Для цього учасники комісії звернутися до Кабінету Міністрів України. Від Кабміну комісія очікувала, що він надасть доручення НАН України систематизовувати звіти наукових установ, в тому числі і напрацювань Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України та Українського НДІ екологічних проблем, але до цього часу відповідне рішення не реалізовано.

functional photo

functional photoКомпанія «Дісней» шукає те, що нас усіх пов’язує. І не безуспішно. Тому 28 травня випустить дебютний проєкт свої кіновиробничої програми Launchpad – 6 оригінальних короткометражних фільмів. Проєкт можна буде подивитися на Disney Plus. У цих фільмах, кожен з яких присвячений темі «відкриття», покажуть історії Енн Марі Пейс (Ann Marie Pace), Акса Альтаф (Aqsa Altaf), Хао Чжен (Hao Zheng), Джесіка Мендез Сікеірос (Jessica Mendez Siqueiros), Моксі Пенг (Moxie Peng) і Стефані Абель Горовіц (Stefanie Abel Horowitz).

– Оскільки я є представницею першого покоління мусульманських бангладешських жінок, я знаю, як важливо для громад бачити себе на екрані і розширювати можливості кінематографістів-початківців, – сказала Махін Ібрагім (Mahin Ibrahim), директорка компанії Disney по різноманіттю і залученю на ринок, кураторка програми Launchpad. – Наша мета в Disney Launchpad Shorts Incubator- розповісти шість глибоко значущих особистих історій прямо з серця кінематографістів, доповнених масштабом і охопленням, які тільки має Disney.

«Американський Ід» (“American Eid”)

Сценаристка / режисерка: Акса Альтаф (Aqsa Altaf)
Продюсери: Леслі Оуен (Leslie Owen), Стік Хаус (Steak House)
Виконавчі продюсери: Джулі Енн Кроммет (Julie Ann Crommett), Махін Ібрагім (Mahin Ibrahim), Алісса Наварро (Alyssa Navarro), Кріс Карабалло (Chris Caraballo), Джейсон Альвідрез (Jason Alvidrez), Адам Нусинов (Adam Nusinow), Мері Коулман (Mary Coleman), Николь Гриндл (Nicole Grindle), Vanessa Morrison (Ванесса Моррисон).
Синопсис: Аміна, мусульманська пакистанська іммігрантка, яка сумує за домом, прокидається на Ід, щоб дізнатися, що їй потрібно йти в школу. Сумуючи за домом, із розбитим серцем вона береться за завдання зробити Ід шкільним святом, і в процесі возз’єднується зі своєю старшою сестрою й віднаходить свій новий будинок, у той час як її новий будинок віднаходить її.

«Вечерю подано» (“Dinner Is Served”)

Директор: Хао Чжен (Hao Zheng)
Сценаристи: Г. Вілсон і Хао Чжен (G. Wilson & Hao Zheng)
Продюсери: Шинсі Лу, Стік Хаус (Steak House)
Виконавчі продюсери: Джулі Енн Кроммет (Julie Ann Crommett), Махін Ібрагім (Mahin Ibrahim), Алісса Наварро (Alyssa Navarro), Кріс Карабалло (Chris Caraballo), Джейсон Альвідрез (Jason Alvidrez), Адам Нузінов (Adam Nusinow), Джессіка Вірту (Jessica Virtue), Рейчел Енг (Rachel Yeung).
Синопсис: китайський студент, який навчається в елітній американській школі-інтернаті, розуміє, що для того, щоб спробувати себе на лідерську посаду, на яку досі не претендував жоден іноземний студент.

functional photo

Режисери кіновиробничої програми Disney. Фото: Derek Lee. Disney Enterprises, Inc.

«Виростити ікла» (“Growing Fangs”)

Сценаристка / режисерка: Енн-Марі Пейс (Ann Marie Pace)
Продюсери: Женев’єва Фей (Genevieve Faye), Мелоді Сандовал (Melody Sandoval), Стік Хаус (Steak House)  
Виконавчі продюсери: Джулі Енн Кроммет, Махін Ібрагім, Аліса Наварро, Кріс Карабалло, Джейсон Альвідрез, Адам Нусинов, Оснат Шурер, Халима Хадсон (Julie Ann Crommett, Mahin Ibrahim, Alyssa Navarro, Chris Caraballo, Jason Alvidrez, Adam Nusinow, Osnat Shurer, Halima Hudson).
Синопсис: Вал Гарсія, мексикансько-американський підліток-напівлюдина/напіввампір, змушена тримати свою особистість в секреті від обох світів. Але коли її краща подруга з’являється в школі, зараженої монстрами, їй доводиться зіткнутися зі своєю правдою, своєю ідентичністю і з самою собою.

«Останній з чупакабр» (“The Last of the Chupacabras”)

Сценаристка / режисерка: Джессіка Мендес Сікейрос (Jessica Mendez Siqueiros)
Продюсери: Ніколь Креспо (Nicole Crespo), Стік Хаус (Steak House)  
Виконавчі продюсери: Джулі Енн Кроммет (Julie Ann Crommett), Махін Ібрагім (Mahin Ibrahim), Алісса Наварро (Alyssa Navarro), Кріс Карабалло (Chris Caraballo), Джейсон Альвідрез (Jason Alvidrez), Адам Нусинов (Adam Nusinow).
Синопсис: у світі, де культура майже перестала існувати, одна самотня мексикансько-американська жінка, яка бореться за продовження своїх традицій, неусвідомлено викликає темну й давню істоту, щоб вона захистила її.

«Давай будемо тиграми» (“Let’s Be Tigers”)

Сценаристка / режисерка: Штефані Абель Горовіц (Stefanie Abel Horowitz)
Продюсери: Сідні Флейшман (Sydney Fleischmann), Стік Хаус (Steak House)  
Виконавчі продюсери: Джулі Енн Кроммет (Julie Ann Crommett), Mahin Ibrahim (Махін Ібрагім), Alyssa Navarro (Алісса Наварро), Chris Caraballo (Кріс Карабальо), Jason Alvidrez (Джейсон Альвідрез), Adam Nusinow (Адам Нусинов), Grant Curtis (Грант Кертіс).
Синопсис: сумуючи за матір’ю, Авалон знаходить розраду, коли її призначають нічною нянею 4-річної дитини: у цьому вона знаходить більше розради, ніж вона могла очікувати.

«Маленький принц (принцеса)» (“The Little Prince(ss)”)

Письменник / режисер: Моксі Пенг (Moxie Peng)
Продюсери: Карвер Діссеренс (Carver Diserens), стейк-хаус (Steak House)
Виконавчі продюсери: Джулі Енн Кроммет (Julie Ann Crommett), Mahin Ibrahim (Махін Ібрагім), Alyssa Navarro (Алісса Наварро), Chris Caraballo (Кріс Карабальо), Jason Alvidrez (Джейсон Альвідрез), Adam Nusinow (Адам Нусинов), Сара Шепард (Sarah Shepard), Карен Чау (Karen Chau).
Синопсис: коли китайські діти Габріель і Роб стають друзями, батько Роба ставить під питання жіночну поведінку Габріеля й вирішує втрутитися.

Компанія Disney планує продовжити програму Launchpad з темою «зв’язок» і в другому сезоні, заявки на який почне приймати 10 травня.

Нагадаємо, програма Launchpad («Диснеївський Планшет»), яка нещодавно стартувала в Disney, має на меті підсилювати голоси тих, кого чують недостатньо. 

Фото: Derek Lee, Disney Enterprises, Inc

Девід Діггз випустив нову пісню «Цуценя на Хануку»

Долучайся до Insta-сторінки про новини українського шоу-бізу!

functional photo

Наприкінці квітня вийде в світ нова збірка есеїв публіциста, перекладача та поета Андрія Бондаря «Ласощі для Медора». Під однією обкладинкою зібрано 56 есеїв, написаних автором упродовж 2017–2020 років: про літературу, єдність, Голодомор, венеційські канали та чужих (і?) своїх, пандемію, війну, а також пошуки порозуміння. Герої короткої прози Андрія Бондаря – випадкові перехожі та близькі люди, історії – несподівані, а подекуди пронесені через десятиліття, рефлексії – часом болісні та важкі, та зрештою у кожному з них – життя в найрізноманітніших його відтінках.

Есеї у збірці «Ласощі для Медора» є способом досліджувати і осмислювати світ через власну систему цінностей і досвіду. За інтелектуальним роздумом прозирає відвертість. У формі короткої прози ховаються глибші сенси й часом несподівані висновки: порожнечу можна наповнити, визначення «падіння з висоти власного зросту» може стосуватися не лише травмування тіла, але й морального падіння, яке завжди відбувається з висоти власної етичної конструкції, а втрати згодом можуть обернутися набутками, варто лише поглянути на них під іншим кутом зору.
 
«Ласощі для Медора» – есеїстичний хронопис окремої людської одиниці в окремо взятий період часу. Хоч тексти цієї книжки писалися послідовно, крок за кроком, все ж тематично вона не позбавлена певної хаотичности, а добра половина есеїв здається цілком випадково народженою. Думаю, в цій принагідності й випадковості криється головний сенс есеїстики взагалі і цієї книжки зокрема. Водночас, мабуть, варто згадати й про те, що її міг написати тільки я – для власного задоволення, інтелектуальної забави та ментального порятунку в непростий для мене час. Ці тексти теж є своєрідною боротьбою із застійними явищами у власному творчому житті. А форма есею, на щастя, завжди дозволяє розворушити ту зону людського «я», яка реагує на реальність і мислить про неї розповідає про книгу автор, Андрій Бондар– «Ласощі для Медора» – книжка відбитків, в якій головна метафора, схована в назві, сигналізує про самопоїдання вигаданих або взятих на озброєння сенсів, без яких у житті можна було б і обійтися. Але я з якихось причин їх вивів на яв».
 
Більшість з есеїв, що увійшли до збірки, були у різний час опубліковані на сайті видання «Збруч»Художнє оформлення книги виконала Тетяна Омельченко.
 
Андрій Бондар – український поет, публіцист, перекладачавтор книг «Морквяний лід», «І тим, що в гробах», «Церебро» (Книга року BBC у номінації «Есеїстика», 2018). У його перекладі українською світ побачили книги  «Дядько Мрожек не припиняє чесати язиком», «Кулемети й вишні. Історії про добрих людей з Волині», «Транс-Атлантик», «Як нагодувати диктатора» та ін. Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (1997), учасник пан-європейського проекту Literaturexpress Europe (2000), стипендіат Міністра культури Республіки Польща (стипендія Gaude Polonia, 2003), стипендіат програми Homines Urbani (Краків, 2004), учасник фестивалю Poetry International (Роттердам, 2005).
 
За інф.: «ВСЛ»
 

Become a Patron!

Підтримати сайт

Підписуйся на TeenCorr-листи

functional photo

Триває прийом заявок на участь у Всеукраїнському конкурсі етноблогерів на здобуття відзнаки імені Олександра Капіноса. Конкурс проводиться, щоб зацікавити дітей українською традиційною культурою.

У конкурсі можуть узяти участь діти та підлітки 7 – 17 років з усієї України. Для участі в конкурсі потрібно: подати заявку до 30 травня https://cutt.ly/DcQ28y5; після цього розпитати у батьків, бабусь, дідусів, старших людей про те, як раніше святкували Різдво, Великдень та інші народні свята; як називався одяг, в який вбиралися, посуд, в якому готували та споживали їжу, які готували страви; про родинні реліквії, які передаються від покоління до покоління; старовинну дитячу гру, особливості побуту, народних ремесел і традиційних знань; діалекти мови і місцеві говірки; виконання народних ритуалів чи пісень; зняти короткі відео, зробити фото, написати розповіді та публікувати до 30 травня на своїй сторінці в Instagram. Поставити хештеги #етноблогер2021 #ВідзнакаКапіноса зверху в кожному дописі. До 31 травня надіслати звіт на електронну пошту vydznaka.kapinos@gmail.com, у темі листа зазначити прізвище та ім’я. У звіт вписати: посилання на всі дописи етноблогу; скріншот кожного допису, на якому видно кількість лайків та коментарі; дозвіл від батьків за вказаним у Положенні про конкурс зразком.

Мова дописів та відео – українська. Викладати дописи потрібно на публічно відкриту сторінку (не в stories!). Має бути мінімум 8 публікацій. Учасники, які не мають своєї сторінки в соціальній мережі Instagram, можуть вести блог на сторінці батьків, законних представників.

У фінал вийдуть чотири переможці. Кожен з них отримає подарунок – смартфон та майстер-клас по відеомонтажу. Результати конкурсу будуть оголошені у період з 11 по 20 червня 2021 року. Детальні умови участі у конкурсі тут ?https://linktr.ee/vidznaka_kapinos_oleksandr. За детальною інформацією щодо конкурсу можна звернутися на пошту: vydznaka.kapinos@gmail.com або приватним повідомленням на офіційні сторінку конкурсу в інстаграм та фейсбук.

Усі, хто зареєструється до 25 квітня, зустрінуться онлайн із відомими українськими TikTok- та Insta-блогерами. Вони розкажуть про власні історії успіху та поділяться зірковими секретами як зробити свій блог популярним.

Нагадаємо, відзнаку імені Олександра Капіноса засновано у 2018 році. Проєкт ініціювала громадська організація «Родина Героїв «Небесної Сотні»». Реалізується Відзнака у партнерстві з Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності, Національним центром народної культури «Музей Івана Гончара» та Мистецьким об’єднанням «Глечик».

Олександр Капінос – Герой Небесної Сотні, Герой України. Мешкав у селі Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. Навчався у Львівському лісотехнічному інституті. Голова громадської організації “Патріот Волині”. У 2012 році брав участь в акціях протесту проти «мовного закону», голодував упродовж 12 днів. Під час Революції Гідності належав до сотні «Волинська Січ». За незламний дух мав псевдо «Кремінь». Поранений під час протистояння на Майдані в ніч із 18 на 19 лютого. Помер у лікарні після операції. Олександрові Капіносу було 29 років.

Become a Patron!