На «Тінокорі» для мене все почалося два роки тому, коли я була в літньому таборі, сумувала, і тоді написала свою першу колонку до журналу. З тих пір я навчилася писати довгими реченнями. Редактори мене за це сварять – кажуть, це не дуже класний стиль. Але… Мені вже 16, мені подобається писати тексти, і я шукаю себе.
Ці шукання призводять до різного. Наприклад, цього літа я дуже багато читала, але дуже мало писала. Жодної колонки за всі три літні місяці!
Так вийшло тому, що в мене не знаходилося часу обдумувати все те, що зі мною відбувалося. Пригоди в житті, зустрічі… І внутрішні зміни. Здавалося, усе відбувається так швидко, що я не встигала це описувати. Навіть для себе, у своєму щоденнику. Годі вже казати про колонки в журналі.
Проте, я помітила, що не дуже добре запам’ятовую всі події. Вже за місяць мені складно було пригадати деталі, обличчя, слова… І я подумала, що все ж таки мушу якось занотовувати все. А то який сенс переживати щось, коли це не запам’ятовуєш, не можеш потом переоцінити, подумати про це…
Тоді я замовила в інтернет-магазині яскраву папку-зшивач невеликого, А5-го, розміру. Купила конвертів, різнокольорових папірців, наліпок, скрапбукінгових фішок… Якщо не вистачає часу писати щоденник, то можна зберігати моменти життя ось так! У конверт можна покласти інстафотки, роздруковані десь з автоматів, скетчі, нотатки з записничків… Засохлі квітки та листя… Фантики…Листівки…
Тепер у папці вже чимало таких конвертів, підшитих на швидкозшивач і датованих різними літніми днями. У конвертах – «щоденники», зібрані з нотаток, картинок, фоток, текстів пісень… Нотатки — 3D!
Якими засобами ти користуєшся, щоби зберігати моменти?
Домініка
