Close Sidebar

Teennews

teens novelties, интервью, мнение, умные темы,

02.05.2018

Giovanna Barberis

Джованна Барберіс – Голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні

Що думає про булінг в українських школах та підліткових тусовках Джованна Барберіс, Голова Представництва ЮНІСЕФ в Україні? Про це ми змогли поспілкуватися з нею минулого тижня в Києві, після презентації дитячого кінофестивалю.

Цією розмовою ми відкриваємо спецпроект «Булінг у школі» в онлайн-журналі «Тінкор» і серію ексклюзивних коментарів від активних, творчих українців про булінг.

– Пані Джованно, що саме ви можете сказати про булінг українським школярам, які мають досвід пострадянського життя, і знають, що проблема цькування була дуже актуальною тут ще з 80-х – 90-х років, а може, й ще раніше. І зараз є нова хвиля цієї проблематики. Дуже багатьох все це турбує, крім того, є й певні маніпуляції суспільною думкою щодо цього. У зв’язку з цим, який меседж можуть почути від вас українські підлітки?

– Булінг – це є реальність тут, в Україні, але це й глобальна проблема, на жаль. Тож Україна – це не виняток. Ми працювали минулого року над кампанією, і в нас є певна зібрана інформація для кращого розуміння масштабу проблеми. І дійсно, я можу сказати, досить великий відсоток дітей і молодих людей в Україні переживають епізоди булінгу. Це також підтверджується доказово.

– Можливо, ви знаєте про конкретні епізоди? Перевіряєте їх?

– Ми не збираємося перевіряти. Ми провели соцопитування, і це і є докази, які ми маємо. Тепер, звичайно, важливо реалізувати певні міри – це може бути певна діяльність, певна підтримка для шкіл, учителів, особливо, для тих, хто зіткається з такими проблемами.

– Загалом, мабуть, є певна проблема зі статистикою щодо проблем дитинства. ЗМІ, в основному, отримують статистику від вас, від ЮНІСЕФ. Як має покращуватися ситуація зі статистичними дослідженнями відповідної тематики?

– Ми можемо надати статистику, тому що ми провели оцінку і соцопитування минулого року. Це, звісно, був збір інформації саме на той певний період. Так що ми не можемо робити вигляд, що в нас є особливо актуальна інформація.

– Але в ролі, практично, ексклюзивних «постачальників» статистичної інформації з проблем дитинства як ви почуваєтеся?

– Думаю, ми не єдині – ми співробітничаємо з Міністерством освіти. Воно також збирає певну інформацію. Знаєте, можливо, відбувається те, що доступність інформації дещо розсіяна й не відображає національну ситуацію в цілому. Тож ми маємо бути обережні, але, у будь-якому разі, є дані, що проблема в Україні існує, і що така проблема існує і в інших місцях. Роль шкіл, учителів, батьків надзвичайно важлива. Саме тому, особливо вчителі, мають бути навчені, мають розуміти, що вони можуть насправді зробити для того, щоб виявити та зробити легшим спілкування та мирні перемовини між учасниками таких ситуацій.

– Одне з наших міністерств, яке опікується, у тому числі, питаннями освіти, дає такий меседж суспільству, що громадяни, особливо, учителі, відчувають це як відсутність підтримки в проблемі булінгу з боку керуючого органу. І разом з тим, майже кожна школа страждає від проблем із цькуванням, навіть у столиці…

–  Тому що школи не готові, і, знову ж, проблема існує не тільки тут, в Україні, – тому що вчителів ніколи не навчали справлятися з такими проблемами, це реальність. Тож ми маємо колективно шукати допомоги та інвестувати в навчання вчителів, інвестувати в те, щоб отримати професіоналів на рівні школи, таких як психологи й навіть медичні професіонали, які могли б надати такий тип підтримки.

– Тут такий менталітет, що суспільство очікує якогось рішення, якоїсь відповіді на актуальне питання. Від державних інституцій відповідей поки що немає. Від вас суспільство отримує статистику. Може, у вас є й рецепт – які в найближчий час можуть бути рішення?

– У мене немає рецепту, але саме на рівні шкіл багато чого може бути зроблено, без того, щоб чекати на чарівну відповідь. Школи, шкільні директори, вчителі… так, чиновники, міністерства… але, у кінці кінців, саме суспільство – це відноситься до шкіл, учителів, директорів, батьків, – має збиратися, обговорювати, намагатися зрозуміти, які є проблеми, і намагатися побачити, що вони можуть зробити на їхньому рівні. Тому що дуже багато може бути зроблено також і на цьому рівні.

Пам'ятаєш?
Джованна Барберіс вступила на посаду Голови Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні у липні 2014 року. З 2010 року до свого призначення в Україні пані Барберіс очолювала представництво ЮНІСЕФ у Сенегалі.

Переклад та адаптація: Марія Парамонова

Запитання: Поліна Аксьонова, журналіст

Фото: Артхаус Трафік

comments powered by HyperComments
Прочитать еще
Тинкорр в соцсетях
Напечатай и нажми Enter для поиска

© 2010-2017, ContentLab. Все права защищены. Использование любых материалов, размещённых на сайте TEENСORR, разрешается при условии ссылки на teencorr.com.ua. Для интернет-изданий обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка на http://teencorr.com.ua. Ссылка должна быть размещена в независимости от полного либо частичного использования материалов. Гиперссылка (для интернет- изданий) – должна быть размещена в подзаголовке или в первом абзаце материала.

Перейти к верхней панели