Close Sidebar

Teennews

girls talks, style life, teens novelties, знаменитые дети, интервью, мнение, умные темы,

01.06.2018

Зараз життя Єви Кошевої, виконавиці головної жіночої ролі у найпопулярнішому сучасному українському фентезі «Сторожова застава» – не тільки навчання та самовдосконалення, але й зйомки.

eva-koshevaВона пройшла кастинг, зіграла роль Оленки і стала однією з найупізнаваніших дівчат-школярок, які вже мають певні творчі досягнення. Акторська кар’єра Єви розвивається.

Але й шкільні уроки дівчина має відвідувати. 15-річна Єва навчалася в школі моделей та є ученицею Броварської спеціалізованої школи №7. Однак там своїм прагненням до розвитку працьовита дівчинка не завжди зустрічала підтримку та розуміння.

Ми поговорили з акторкою про булінг після прес-конференції V Фестивалю мистецтва кіно для дітей та підлітків, що відбулася наприкінці квітня в Києві. Наша розмова про шкільне цькування виявилася жвавою й відвертою: Єві є що пригадати про непорозуміння в школі.

– Які ви маєте уявлення про цькування? Ваше ставлення до цього? Чи може, ви колись були на місці людей, які когось цькували, ображали? А може, ви захищали когось від цькування?
 
– Насправді, було таке, що мене ображали. Це було пов’язано з тим, що я пропустила багато уроків через зйомки, і коли я прийшла до школи, на мою адресу була якась необгрунтована критика, певні дії, мене могли вдарити.
 
eva-kosheva
– Ви запитували про обгрунтування?
 
– Це все відбувалося надто швидко, щоб зорієнтуватися… Постійно були якісь плітки за моєю спиною. Це мало влив на моє спілкування з людьми. Взагалі, мене завжди поважали в школі. Але після зйомок… Я розуміла, що не можу дати відсіч.
 
– Що важливо в такій ситуації? Захиститися?
 
– Я поділилася всім цим зі своєю мамою. І мама поговорила з дівчатами, які мене ображали. У мене з мамою за фактом дуже добрі стосунки, я всім із нею ділюся. Все ж таки, якщо ви довіряєте своїй мамі… То, якщо булінг, треба сказати батькам. Тому що тільки вони зможуть це якось проконтролювати… Але насправді все це просто заздрість.
 
– Ви зробили такий висновок для себе?
 
– Я думаю, що так. Бо якихось інших причин не було.
 
eva-kosheva
– У школі у вас – одне коло спілкування, і не всі там вас підтримують, не всі розуміють, можливо, деякі заздрять. І є «знімальний» досвід – насправді, він колосальний для підлітків. Ви вже добре усвідомлюєте, що, окрім вашої школи, є й інше життя: інші школи, діти, дорослі люди, може, геть інші, ніж у вашій школі. І ви знаєте, що серед цих людей ви можете знайти підтримку. Як думаєте: чи змінити коло спілкування – це є вихід, коли тебе цькують?
 
– Так, це вихід. У мене так вийшло, що я майже перестала спілкуватися, гуляти, закрилася, ходила до школи, відсиджувала там, але ні з ким не спілкувалася… До мене ніхто не підсаджувався на уроках, я ні до кого не підсаджувалася. Але з часом люди все одно розуміють, що вони чинять неправильно, і потім кожен, хто мене чимось образив, вибачився переді мною. Рано чи пізно люди усвідомлюють це.
 
eva-kosheva
– Мама вам що порадила?
 
– Мама сказала: «Просто не звертай уваги, це все пройде, це дитинство». Можливо, до мене було таке ставлення, тому що я взяла участь у зйомках, можливо, вони вирішили, що я зазналася, чи їм хотілося всім розповісти, яка я «погана»… Але це може й бути тому, що, наприклад, ви гарніша, ніж інші дівчата, чи ви себе якось інакше поводите, чи ще якась причина…
 
– Так, буває, цькують, тому що хтось багатший, хтось бідніший, чи в когось більше підтримки, а в когось менше… Причини можна перераховувати нескінченно. Інша справа, ви знаходитеся в певному колі людей, і що вам робити: чи битися за себе, вчитися захищатися, чи щось змінювати й іти в інше коло, до інших людей?
 
– Якщо будете показувати, що ви слабші, то вас будуть принижувати.
 
– Як вам вдалося показати, що ви не слабша?
 
– Я просто перестала з ними спілкуватися.
 
eva-kosheva
– Ігнор – це дуже важко. Ви кожного дня приходите до школи – і кожного дня ви там сама. Можливо, ви так не виграєте нічого. Замість того, щоб отримувати в школі допомогу й навички в адаптації та спілкування, ви переживаєте складну ситуацію й маєте клопіт…
 
– Тоді було так… Але зараз, коли в мене виникає якійсь конфлікт з однокласниками, я звикла підходити й говорити начистоту. «У чому справа? Ми раніше добре спілкувалися, що сталося? Тебе щось не влаштовує в моїй поведінці? Я щось не так зробила? Можливо, образила?». Якщо людина намагатиметься бути відкритою, вона тобі скаже, як є насправді. А якщо людина закрита, або заздрить, то, звісно, вона тебе відправить куди подалі.
 
– Якби вам сказали, що все те в Україні було й 10, і 20, і 30 років тому? І ті, хто зараз давно дорослі, теж переживали все це? І булінг – це те, що відбувається в Україні не лише за вашим поколінням? До речі, зараз це і в Америці, і в інших країнах…
 
– Це відбувається всюди. І не лише у підлітковому віці. Навіть коли ви стаєте дорослим, усе одно вам може зустрітися хтось, хто намагатиметься якось вас образити, принизити, а з себе вдати вищого.
 
eva-kosheva
– Акторський досвід допомагає більш позитивно дивитися на подібні ситуації?
 
– Він допоміг мені в тому, що я спілкувалася з людьми, які є на порядок старші за мене, які пережили набагато більше й ділилися таким досвідом, такими секретами, були так відверті, коли говорили зі мною, що я розуміла, що все те, з чим я зіткалася з однолітками – це дитинство, і це пройде… Досвід спілкування на зйомках дав зрозуміти: якщо ми будемо дуже чутливо сприймати цькування, то буде боляче в майбутньому, ми закриємося в собі, коли виростемо. Але якщо ми будемо простіше це сприймати, розуміти, що воно пройде, то ми відпустимо це через якийсь час, як випустимося зі школи.
 
– Шкільні вчителі – чи могли б вони бути в ролі дорослих, які підтримують?
 
– У вчителів у школі є фаворити. Я ніколи не була такою… Школа ніколи не відкриє ваш потенціал, ваш талант. Хто взагалі міг подумати, що я буду зніматися у фільмі? Проте, моя класна керівниця завжди йшла назустріч, і навіть зараз без проблем відпускає з уроків на різноманітні заходи. Я їй вдячна за підтримку.
 
– Подумати, якраз, могли, і підтримати, мабуть, могли також. Дивно, що не зробили того, коли побачили, що в їхній школі навчається здібна в чомусь дитина.
 
– Звичайна школа не відкриває таланти. І питання вже в іншому: потрібно в себе вірити. І давати собі шанс проявити себе.
 
eva-kosheva
– Незважаючи ні на кого?
 
– Незважаючи ні на кого! Буває, що хтось може втертися в довіру, ти їм довіряєш, розповідаєш, а вони потім – «ніж у спину». Проте це все – досвід. Ми не зможемо навчитися на чужому досвіді, доки не отримаємо свій. Мені здається, це проходять усі, у якійсь мірі. Хтось більше, хтось менше. Просто бувають такі моменти, коли одні слабші, ніж інші. Але переживають подібне всі.
 
Текст:
TeenCorr
Фото: з особистого архіву Єви Кошевої
comments powered by HyperComments
Прочитать еще
Тинкорр в соцсетях
Напечатай и нажми Enter для поиска

© 2010-2017, ContentLab. Все права защищены. Использование любых материалов, размещённых на сайте TEENСORR, разрешается при условии ссылки на teencorr.com.ua. Для интернет-изданий обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка на http://teencorr.com.ua. Ссылка должна быть размещена в независимости от полного либо частичного использования материалов. Гиперссылка (для интернет- изданий) – должна быть размещена в подзаголовке или в первом абзаце материала.

Перейти к верхней панели