Close Sidebar

Teennews

girls talks,

13.01.2016

girlДнями я придумала неймовірне інтерв’ю. Потім ще кілька днів ходила й думала, як його зробити, як все реалізувати. І – ось воно, нарешті: інтерв’ю з моєю старшою сестрою Альбіною.

«Чого це ти вже з сестрами інтерв’ю робиш, що, нема з ким більше?». Так, я розумію, що дехто буде так думати й навіть казати мені таке. Але в інтерв’ю справа завжди – не тільки в персоналіях, але й у тому, що вони, власне, говорять.

Так ось, Альбіна стала героїнею цього інтерв’ю тому, що їй – 30 років. Тому що мені вже давно дуже хотілося розпитати людину цього віку про все на світі – про хлопців, про цілі, про те, як жити, коли тобі 30… І вирішила, що найбільш чесно про все це мені розповість моя старша сестра.

А ти часто розмовляєш з сестрами й братами?

— Альбіно, я серйозно! Розкажи мені, будь ласка, все-все!

— Що саме тобі розказати?

— Ну ось розкажи, як закохуються 30-літні люди.

— Справа в тому, що в 30 у багатьох людей уже є родини, діти. А в багатьох – ще немає. І це не залежить від якихось стереотипів чи правил. Просто в одних родини вже є, в інших – ще ні. Тому для одних закохуватися – це вже неактуально, а для інших – навпаки. Дівчата, молоді жінки в цьому віці в своєму ставленні до кохання почуваються так само, як і в 18, і в 20. Так само можуть не усвідомлювати, з яким чоловіком хочуть зустрічатися, які мають бути стосунки… Тобто, як у 15 – 16 комусь буває непросто, так само й у 30.

— Що значить «не усвідомлюють»?

— У 14 – 17 років зустрічатися з кимось – це щось буквально «обов’язкове». Але – не для дівчини чи хлопця, а для їхнього оточення. Мати пару в 14 – 17 – це як певна «ініціація». Хочеш – не хочеш, а «треба», бо має значення, що скажуть оточуючі, яка в них буде думка про тебе. У цьому віці майже немає вибору: або ти зустрічаєшся з кимось, або тебе вважають лузером і ставляться до тебе ну точно не як до лідера. І це така проблема цього віку: «Як зустрічатися з ким-небудь, щоб однокласники чи компанія визнавали мою цінність». Тобто, є велика залежність від оцінки компанії чи однокласників. В принципі, це не дуже класно – ставити в залежність від чиєїсь оцінки своє життя, свої особисті стосунки. Але дуже багато підлітків робить саме так. Про усвідомлення, з ким, власне, ти зустрічаєшся, хто то є поряд з тобою, мови не йде. Після 18 років, уже в «ВИШі», ця «оцінка оточуючих» вже не має такого гострого значення: ти вчишся з незнайомими тобі до того людьми, вони нічого про тебе не знають, і навіть якщо в школі тебе затаврували «лузером», в інституті ти легко можеш розповідати всім про свої перемоги на шкільному любовному фронті – тобі повірять. А ось зустріти реальну «половинку» в інституті – набагато більше шансів, ніж у школі. Але в студентському віці, від 18 до 25, зазвичай «обираєш серцем» — тобто, починаєш зустрічатися, не сильно замислюючись, як будеш потім жити разом із цією людиною. Є такі «рожеві окуляри», є радість від того, що в тебе є пара – але немає готовності до труднощів у стосунках. Є люди, які проходять це, а є такі, кого це призводить до розлучень.

— Мені здавалося, що після 18-ти всі вже з кимось зустрічаються…

— Можливо, так, тому що в цьому віці «фізичність» стосунків — це вже не «жарти», як у підлітковому віці, секс вже дійсно стає фізичною потребою й певною життєвою цінністю. У цьому віці секс створює певний хаос: одні раптом вагітніють, і ще в інституті народжують дитину, у шлюбі чи поза шлюбом, інші – змінюють партнерів заради більшого досвіду в сексі, і так далі. «Усі з усіма» зустрічаються, але якість стосунків, у більшості випадків – десь на третьому плані.

— А після 25-ти щось знову змінюється?

— У середині нас змінюється не так вже й багато. Могло б і більше. Але змінюються соціальні вимоги до нас. Зазвичай, десь із 25 років у дівчат десь усередині прокидається «контролюючий голос», який починає їм повсякчас «нагадувати», що для того, щоб «відповідати соціальним стандартам», треба мати чоловіка й дітей. І починається «гонка вооружений», тобто, гонитва за шлюбом і гарними фоточками в інстаграмі. Проте це, скоріше, страхи й намагання відповідати «соціальним нормам», ніж щось справжнє та справді важливе. Дівчата в цьому віці вже розуміють різницю між «бідним, чоловіком» та «багатим чоловіком». І звісно, шукають другого. Не можна сказати, що це «погано», бо це, скоріше за все, щось біологічне: жінка в цьому віці вже розуміє, що гроші не падають з неба нікому, навіть найгарнішим та наймоднішим, і якщо ти хочеш нормального дорослішання для своїх дітей, то шукай багатого чоловіка. Жарт у тому, що в чоловіків у цьому віці й навіть у старших ще, зазвичай, інші плани, ніж родина. Стосунки в цьому віці нерідко призводять дівчат до розчарування, це те, звідки й береться справжній життєвий досвід.

girl— Тобто, немає кохання ні в 15, ні в 20, ні в 25, ні в 30?

— Кохання є завжди, у будь-якому віці, бо воно від стосунків не залежить. Ти або кохаєш іншу людину, або – ні. Кохання не означає, що обов’язково будуть стосунки чи шлюб. Одне до одного взагалі має дуже слабке відношення. Можна кохати й отримати взаємність, можна кохати без взаємності. Але все одно це – кохання. Ми відчуваємо іншу людину майже як себе і вчимося жити з цим.

— А стосунки? Що це таке тоді?

— Те, що діти народжуються від стосунків жінки й чоловіка, придумано не нами. До того ж, майже кожна жінка, вже після 25-ти так точно мріє стати мамою. Для того, щоб виростити дітей, потрібно, щоб чоловік, від якого вони народжені, допомагав із цим. Самій жінці виростити дітей дуже важко, бо, принаймні, наш соціум її практично ніяк не підтримує в цьому. Треба, щоб чоловік був поряд. Тому є така річ, як шлюб. Шлюб – це певна домовленість бути разом, ростити дітей. Дівчина, яка хоче стати мамою, починає замислюватися не над тим, як чоловік виглядає, а чи він здатний допомагати їй виростити дітей. У шлюбі жінка й чоловік можуть бути різними за характерами, можуть мати різні інтереси, але в них є спільна мета – виховувати та забезпечувати дітей, і це об’єднує, а не щось інше. Задля цього не обов’язково грати в одній рок-групі. Тобто, якщо жінка у 20, 25 чи 35 хоче стати матір’ю, для неї важливіше не те, який її чоловік сам по собі, а те, як він ставиться до неї та до ідеї народити спільних дітей. А якщо жінка про дітей не замислюється, то, навпаки, дивиться на те, який чоловік, а не як він до неї ставиться. Для жінки в стосунках із чоловіком багато що залежить від справжньої мети. Якщо ти хочеш дітей, то навряд чи зустрічатимешся з «хлопцем з пивом» або з хлопцем з нічного клубу.

— Чому?

— Тому що звички в людях змінюються найважче, а частіше – не змінюються зовсім. І той хлопець, який звик до клубів, скоріше за все, буде туди ходити. А той, хто звик до пива, буде його пити. А ти будеш у цей час чекати дитину й ображатися, що він – не з тобою. Але чого ображатися, коли ти сама обрала собі чоловіка, не готового бути батьком?

— Ну всі ж дівчата думають, що «серцю не накажеш», що «любов – зла», і так далі.

— Це дуже дурні й несучасні стереотипи. З ким жити, дівчина сама собі обирає. Якщо вона не робить цього, а просто слідує за емоціями та інстинктами, їй лишається тільки розраховувати на шалене везіння. Бо зазвичай шлюбу з чоловіком, який не хоче шлюбу, бути не може. І так само дітей від чоловіка, який їх не хоче, теж бути не може. Тобто, вони можуть народитися, але батька в них, фактично, не буде. І все це – вибір дівчини. Або «вибір» — коли зробила, але перед тим не подумала. Хто їй тоді лікар?

— А що робити, коли хлопець дуже сильно подобається, і хочеш бути з ним, але він хоче гуляти, про заробіток взагалі не думає, про шлюб і дітей – тим більше?

— Не брехати самій собі. Хочеш бути з ним – будь, але до чого тут шлюб та діти? Ти можеш бути з ним, чекаючи, доки він нагуляється, і в цей час пропустити хлопців, гідних шлюбу й готових створити родину.

— Але ж любов…

— Ну, ігнорувати свої власні бажання – це не є любов. Одна справа – слідувати за чоловіком, який веде тебе туди, куди треба, й інша – слідувати за тим, хто веде тебе в нічний клуб абощо. Така «любов» — це не є любов до хлопця. Це є нелюбов до себе самої. А таких жінок чоловіки не цінують.

— Все одно, дуже мало хто з нас замислюється одразу про шлюб у 15 або 18 років…

— Кожному – своє. Дехто народжував дітей дуже рано, і був щасливим. А дехто народжував рано й ставав дуже нещасним. Крім того, дівчата дійсно зустрічаються з хлопцями не тільки для того, щоб створювати родину й народжувати дітей. Буває, що самі дівчата цього не хочуть, а бажають просто гуляти. Просто потрібно враховувати: поява дитини – це гроші, витрати. І якщо ти або твій хлопець не можете забезпечити ці витрати, вашій дитині буде нелегко.

— Хочеш сказати, що почуття в стосунках взагалі не грають ролі?

— Грають. Коли кохаєш людину, справді не замислюєшся ні про що більше, адже ти цінуєш в цій людині її саму, а не її гроші, можливості, статус… Проте, все ж таки, якщо є стосунки, в них найважливіше – взаємність. Якщо взаємності немає, це треба брати до уваги. Можливо, краще піти зі своїм коханням від цієї людини, яка не відповідає взаємністю, аніж мучити і себе, і її. Кохання не має перетворюватися в інструмент для того, щоб мучити когось. Але буває по-різному. Буває, що люди всі ці речі починають розуміти якраз у стосунках. І буває, що у 18 дівчина й хлопець майже не розуміють одне одного, а в 30 вони вже мають дуже хороші взаємні стосунки. Справжня любов єднає не одразу, а з часом, поступово. І до цього потрібно йти.

Текст: Домініка

comments powered by HyperComments
Прочитать еще
Тинкорр в соцсетях
Напечатай и нажми Enter для поиска

© 2010-2017, ContentLab. Все права защищены. Использование любых материалов, размещённых на сайте TEENСORR, разрешается при условии ссылки на teencorr.com.ua. Для интернет-изданий обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка на http://teencorr.com.ua. Ссылка должна быть размещена в независимости от полного либо частичного использования материалов. Гиперссылка (для интернет- изданий) – должна быть размещена в подзаголовке или в первом абзаце материала.

Перейти к верхней панели