Close Sidebar

Teennews

books, festival, teens novelties, інтерв'ю, моє місто, навчання, розумні теми, точка зору,

18.06.2019

Інтерв’ю з Людмилою Науменко, кандидаткою філологічних наук, доценткою кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка ми записали у бібліотеці Максимовича, на Другому всеукраїнському фестивалі «Читач року – 2018». Тоді пані Людмила, яка стала лауреаткою фесту, передала університетській бібліотеці колективну монографію «Development of Philological Sciences in Countries of the European Union Taking into Account the Challenges of XXI Century» – «Розвиток філологічних наук у країнах Європейського Союзу з урахуванням викликів XXI століття». Книгу нещодавно видала Вища суспільно-природнича школа імені Вінцента Поля в Любліні. Українська вчена та викладачка є співавторкою цього твору. А загалом займається науковою та викладацькою роботою понад 30 років. У сфері наукових інтересів пані Людмили – лінгвістична прагматика, теорія мовної комунікації, дискурс-аналіз, діловий англомовний дискурс, концептуальний аналіз, етноспецифіка спілкування, мовний етикет, методика викладання іноземних мов. Науковиця є членкинею ТЕS0L – Всеукраїнської громадської організації викладачів англійської мови, America House Research’ Center, British Council та інших осередків.

Ти можеш прочитати бесіду з Людмилою Науменко зараз, улітку, коли до початку вступної кампанії залишилося менше місяця, і випускники-2019 готуються до ЗНО та вступу. Дізнаєшся з перших вуст, що таке наукова робота у ВУЗі, якій можна присвятити все життя, які очікування викладачів до рівня знань та до мотивації студентів, та як воно – вчитися та працювати в найвідомішому університеті країни. Людмила Петрівна чимало знає про все це!

– Я вперше на цьому заході, але читач я давній. Я вчилася в школі гуманітарного профілю. І ми багато писали рефератів, перекладали, конспектували, у нас тоді це було дуже популярно. І після занять у школі ми йшли в бібліотеку – у нас на Караваєвих Дачах у Києві була хороша районна бібліотека. Або нас направляли в якусь іншу, у якій ми шукали потрібну літературу…

– І це було як норма?

– Так, це було системно. Це було кожен день практично. Тому для мене бібліотека – не новинка, це звичайна справа. А в університеті це, звичайно, філологічний читальний зал, де ми пропадали…

– Чому саме ви цьогоріч стали читачем року, номінантом премії?

– Я – активний читач, і студентів теж направляю в бібліотеку, вони пишуть реферати, користуються фондами. Може, це спрацювало.

– За багаторічної роботи в університеті накопичується багато досвіду. Чи виходить передати його студентам? До речі, ви навчалися в КНУ?

– Закінчувала філологічний, тоді називався романо-германський. Потім працювала в іншому ВУЗі. А в університет прийшла писати кандидатську. У мене вже практично була готова робота, коли я стала працювати тут, в університеті – спочатку на Виставці, потім – тут. Мій науковий керівник В’ячеслав Карабан, доктор філологічних наук, академік Академії наук вищоїшколи України досі працює в університеті: він є професором кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В університеті ми передаємо свій досвід молодшим колегам, аспірантам. Зокрема, я відповідаю за наукову роботу.

– Чи достатньо такої взаємодії?

– У нас в інституті є напрямок для вчителів англійської та української мов – є набір бакалаврів і магістрів. Є семінари для вчителів середньої школи. Можуть бути відкриті заняття.

lyudmila-naumenko

Людмила Науменко (третя справа) стала лауреаткою премії «Читач року – 2018»

– До університету приходять нові покоління, зі своїми фішками, особливостями… Чи є якийсь емоційний контакт зі студентами, які починають навчання?

– Прекрасний контакт. Я працюю на вищому рівні – з магістрами. Але в мене є й третьокурсники. Третій курс – це ще процес становлення, накопичення знань. Про якусь наукову роботу там ще говорити важко. А магістри – вони або професійно орієнтовані, або вже починають наукову діяльність. І тут, звичайно, вже є про що казати. До речі, якраз сьогодні ставила залік з української мови і прикладної лінгвістики, переклад науково-технічних текстів. Студенти готували матеріали і знайшли, що тільки в нашій бібліотеці є певний переклад Агатангела Кримського. Оскільки це 20-ті роки, то дуже складно знайти оригінали його робіт.

– Але все ж таки приходять нові покоління студентів, і певно що вони чимось відрізняються від попередніх…

– У кінці 90-х я жахнулася, які студенти. Студентів нічого, крім грошей, не цікавило. Улаштуватися в житті, вийти заміж за іноземця, поїхати за кордон… З ними було практично неможливо працювати. А зараз, через кілька років, уже відбувся якийсь перелом. Прийшли діти, які хочуть набувати професію, і будуть у ній працювати. Для мене це плюс. Я сама працюю в цій царині, мені це цікаво. І працювати з нецікавими студентами мені теж не цікаво.

– Чи буває, що на потоці ви бачите молоду людину, і розумієте, що саме їй ви хотіли би передати більше знань, наукового досвіду?

– Не можу так виділяти студентів. Просто бачу, що ось ці – більш енергійні, більш цікаві, активні. Відмічаю, звичайно, для себе. Якось робиш поправки на це… Можливо, від них більше питань, більше зацікавленості. І бачиш, що вони готують більш цікаві, більш творчі роботи. У кожній групі, як правило, десь двоє є неординарних. Рідко буває, щоб група – абсолютно сіра. Хтось завжди виділяється.

– Ви не знаєте, як люди реалізувалися потім?

– Звичайно, нам із цим складно, бо в нас немає цього фідбеку. Знаю тільки про своїх студентів, які працевлаштовані в університеті, читають східні мови – з ними я, звичайно, перетинаюся.

– Якою б не була підготовка школярів, абітурієнтів, але ж викладачі університету знають, які помилки в мові притаманні вступникам та молодшим студентам. Багато помилок буває?

– Бувають. Я не знаю, чому. Мабуть, тому, що школа для багатьох – це російськомовне середовище, і вони не відчувають себе автентичними українцями. Читають, можливо, російські книжки, говорять удома російською. Також відео, інтернет – російські

– Принаймні, граматику, пунктуацію в школі більш-менш засвоюють. А лексика, стилістика?

– Фразеологія є проблемою. Ще – структура українського речення. Синтаксис. І русизми. Не відчувають мови. Навіть якось доводили, що в українській є слово «наряд». Ні, кажу, його немає, є вбрання. Але ось словник дає! Так, проте цей словник був укладений ще за радянського періоду. Коли була тенденція до того, щоб запозичувати русиїзми, і щоб це сприймалося потому, як українські слова.

– Хто зі студентів, зазвичай, сильніший – з областей? Кияни?

– Немає особливої різниці.

Текст: Поліна Аксьонова, журналіст

Фото: зі сторінки у фейсбуці Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича КНУ Тараса Шевченка.

На фото на обкладинці: директор бібліотеки Олег Сербін приймає від Людмили Науменко колективну монографію.


Прочитати ще
Зробити донейшн:

 

 

 

 

Ти можеш матеріально підтримати сайт – зробити довільний донейшн, відсканувавши QR-код за допомогою камери смартфона. Тоді ми матимемо змогу заохочувати до співробітництва нових цікавих авторів і технічно розвивати портал.

Тінкор у соцмережах

© 2010-2019, ContentLab. Усі права захищені. Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті TEENСORR, дозволяється за умови посилання на teencorr.com.ua. Для інтернет-видань є обов'язковим пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання на http://teencorr.com.ua. Посилання має бути розміщене в незалежності від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для інтернет-видань) – має бути розміщене в підзаголовку чи в першому абзаці матеріалу.

Перейти к верхней панели