fbpx
Close Sidebar

Teennews

girls talks,

16.12.2014

У київському «Хармсі» затишно та кіт Еліот. Я відкриваю новий документ і починаю писати для тебе нову історію. Ось скоро — Новий рік. Чи радію я цьому святу?

Коли моя мама була дитиною, ще в радянські часи, у 80-х, Новий рік, як вона каже, був чудовим святом. За радянщини було важко майже зі всім, що тепер продається в магазинах із залишком. Хорошу іграшку для дитини батьки «діставали» через дальніх родичів чи друзів, пересилали з інших міст, щоб покласти під ялинку. Сама ялинка мала бути чи сосною, яка швидко осипалася, чи штучною сріблястою, з «дощику». Але знайти під нею рідкісну німецьку ляльку, яку в твоєму місті ба навіть у країні неможливо придбати, чи таку саму рідкісну машину на радіоуправлінні, яку прислали родичі з портового чи військового містечка – це було круто.

Noviy-ryk-svyato-marketologiv

У «Хармсі» я пишу свої статті та розмірковую, як відсвяткувати Новий рік, щоб не було нудно

Із такими іграшками ти ставав «крутим» будь-де: і в дворі, і в гостях. Проте твої друзі також приносили свої рідкісні іграшки, які їхні батьки так само важко пересилали з військових містечок або привозили з міжнародних портів, і ви грали всі разом. «Крутим» був кожен потроху.

Заради таких рідкісних подарунків діти чекали Нового року, вираховуючи дні ще десь зо два місяці до свята. На Новий рік стається багато нового: рідкісні іграшки, дефіцитні мандарини, які можна було купити лише взимку, «Київський торт», який також «діставали» та купували два рази на рік: на зимові свята та на день народження. Дійсно, коли маєш щось не кожного дня, а раз на рік, очікуєш цього з куди більшим нетерпінням.

Ціни були тоді дуже низькі: 10 радянських рублів для дитини вже було неймовірним багатством, та й для дорослої людини також. Щоб зробити подарунки батькам, братам та сестрам, діду й бабусі, можна було декілька місяців непомітно збирати копійки біля порожніх прилавків міських магазинів, або складати по 10 копійок в пляшку від радянського шампанського, доки вона не стане повна. Прикол був у тому, що покласти копійки в неї можна було, а ось витягти – ні, тільки розбити пляшку. Першим способом діти накопичували два-три рублі, на які можна було купити щось батькам на подарунок у найближчій галантереї.

Noviy-ryk-svyato-marketologiv

Тут народжуються мої найкращі почуття та ідеї

Це не є опис життя «бідних» дітей: навпаки, так готувалися до Нового року більш-менш забезпечені діти-містяни. У сільпо навряд чи вийшло б підбирати на підлозі копійки, бо вони б там навряд чи віднайшлися.

Звісно, що коли моя мама була маленька, ніяких торгівельно-розважальних центрів не те що не було, а й уявити їх ніхто не зміг би! Магазини в усьому Радянському Союзі були чітко визначених видів: продуктові — «Хліб», «Молоко», «Продукти», «Гастроном». Найбільшим продуктовим магазином, типу нинішнього супермаркету, був універсам. Якщо гастрономи були майже на кожній вулиці міста, то універсамів було два-три на район, туди треба було спеціально їхати. Хоч продуктів там майже не було так само, як і в гастрономах, і в магазинах «Продукти».

Магазини речей також розділялися на конкретні види: «Галантерея» чи «Універмаг». У таких магазинах продавали одяг, все для шиття, сувеніри, гребінці, парасольки – роками майже однакове й незмінне. У деяких універмагах були відділи іграшок, але там теж нечасто можна було знайти щось, чим хотілося грати.

Noviy-ryk-svyato-marketologiv

Кіт Еліот знає, що приємні сувеніри для близьких та навіть незнайомих вам людей можна придбати будь-де. Головне, щоб це було зроблено з теплом!

А зараз різний новорічний крам продають буквально всюди, і мені навіть не цікаво його роздивлятися. Купити новорічну прикрасу за десять, сто або сімсот гривень? Можна, але мені не хочеться! У мене й так є нові прикраси для ялинки, на щастя, вона росте у дворі, і її не треба рубати! Але в багатьох людей ялинка на подвір’ї не росте, і треба брати покупну, бо їм також подобається запах живої хвої на Новий рік. А покупну – значить, спиляну. А спиляну ялинку жалко, як і всю природу нашої планети…

Подарунки? На щастя, в мене – такі подруги, яким байдуже, чи я їм подарувала на Новий рік лише листівку, а не якийсь дорогий брелок чи гаджет. І мені байдуже, яку річ подарують вони мені: для мене головне, як ми проведемо декілька вихідних, коли зможемо, нарешті, побачитися, разом. Для мене головне, чи зможемо ми розмовляти так само щиро, як і на минулий Новий рік, коли ми ще були молодші. Так, може, в один із вихідних ми з ними поїдемо в спа-салон, але кожна з нас заздалегідь вже готує якийсь подаруночок і для кожної знайомої дівчини з персоналу: в нас така традиція, святкувати потрібно разом зі всіма!

Звісно, батьки подарують мені щось, що, як вони знають, дісно мені потрібне. Може, це буде новий планшет, а може – новий браслет «Pandora». І я дуже ціную їх увагу до мене. Я розумію, що вони в своєму дитинстві не могли й мріяти про такі подарунки. Я не зможу продати той браслет, аби виручити за нього гроші, бо це образить батьків. Але в нас з подружками – свої традиції святкування: з вересня ми кожного року починаємо відкладати з кишенькових грошей хоча б щось, і на певну невелику суму закуповуємо потроху різних потрібних речей для двох малозабезпечених родин.

Одна мамина знайома працює в районному управлінні праці та соцзахисту, і вона допомогла нам колись дізнатися історії та адреси тих родин, яким потрібна хоч яка підтримка. Ми намагаємося зустрічатися з ними хоча б два рази на рік: на день народження моєї подружки та на Новий рік. До цих днів ми встигаємо накопичити трохи грошей для цього. Наші батьки давно займаються бізнесом, аби забезпечувати нас, але ми знаємо, що в нашій країні гроші дістаються людям несправедливо. Ті, в кого є свій бізнес, ховають податки, а ті, в кого немає свого бізнесу, тільки бідніють, тому що які податки, така й державна допомога й пенсії. Приховані податки – то й нормальних пенсій немає. І коли я святкую Новий рік із батьками за величезним столом, на якому всього повно, якась бабуся, що працювала лікарем у поліклініці все життя, лікувала людей, вкладається спати, з’ївши на ніч тільки картоплину.

Може, їй, дійсно, більшого й не треба, хоча я так не думаю, і вважаю, що всі мають право на свято – і в святковий день отримати те, чого більше за все потребують. Зараз до «Хармсу» приїдуть мої подружки, і ми підемо в супермаркет купувати в малозабезпечену родину порошок для прання. І обов’язково погодимося, коли в цій родині дістануть із шафи приховану від всіх, навіть від діток, коробку цукерок, і запросять нас пити чай. Бо від такого затишного, доброго й поважного святкування ми завжди щасливі.

Текст: Домініка


Прочитати ще
Підтримати сайт / Support:

Ти можеш матеріально підтримати сайт – зробити довільний донейшн через Paypal. Щиро дякуємо, що ти цінуєш нашу працю й допомагаєш оплачувати витрати з утримування сайту! Тоді ми матимемо змогу заохочувати до співробітництва нових цікавих авторів і технічно розвивати портал. Щоб здійснити підтримку та зробити переказ, натисни кнопку Donate.

We will be able to encourage new interesting authors to collaborate and technically develop the portal. We sincerely thank you friends for appreciating our work and helping us pay for the costs of maintaining the site. You can Paypal.

Увійти / Login
[ultimatemember form_id="4322"]
Підпишися на щотижневий дайджест!
Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах:
PayPal:
Підтримай роботу журналістів сайту!

© 2010-2021, ContentLab. Усі права захищені. Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті TEENСORR, дозволяється за умови посилання на teencorr.com.ua. Для інтернет-видань є обов'язковим пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання на http://teencorr.com.ua. Посилання має бути розміщене в незалежності від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для інтернет-видань) – має бути розміщене в підзаголовку чи в першому абзаці матеріалу.

Перейти к верхней панели