Close Sidebar

Картинка профиля Teennews Teennews

girls talks, мнение,

21.07.2014

Мат – він буквально усюди. Тато, коли обговорює свої бізнес-питання по телефону, дуже часто я-а-ак висловиться… Коли я була молодша, мама його смикала – мовляв, слідкуй за мовою в присутності дитини. А коли стала старша – то перестала смикати. І навіть сама може сказати щось таке за певних обставин…

Так, батьки собі дозволяють висловлюватися матом. Тож дивно, хто це міг би заборонити мені. Адже в тому, як треба себе поводити, я першим ділом дивлюся на своїх батьків. І всьому в них учуся.

Але мої дідусь та бабуся ніколи не застосовують мат, коли розмовляють. Принаймні, я від них цього ніколи не чула. Я зацікавилася: а чому? І бабуся мені пояснила.

—          Мат – це ненормативна лексика в мові, – сказала бабуся. – Тобто, така, яка виходить за межі норми – того, що вважається в суспільстві нормальним.

—          А чому? – запитала я.

—          Тому що мат – це такі слова, тобто, лексика, яка означає табуйовані місця людського тіла. Такі, які, може, в дитсадку діти одне одному й показують, але в більш старшому віці – вже ні. Адже без трусів ходять тільки малі діти, і те лише вдома чи на пляжі. А всі інші люди ходять одягненими, прикриваючи такі місця. Навіть найбільш дикі люди. Навіть папуаси. І не тільки прикривають, але й не розмовляють про них.

—          А чому в суспільстві є таке правило – прикривати ці місця? – знову запитала я.

Бабуся позіхнула, набираючись терпіння.

—          Тому що ці місця в людському тілі існують для реалізації процесу розмноження. А цей процес не може бути хаотичним: кожна людина має вміти дуже серйозно його регулювати. Якщо людина не буде цього робити, процес розмноження стане некерованим. І якщо кожна людина не буде прикривати табуйовані місця, вона провокуватиме некерованість процесу розмноження. Тому люди прикривають ці місця й навіть про них не говорять, крім як із лікарем. І якщо ти збираєшся попитати, а чому це погано, коли процес розмноження хаотичний і некерований, то попередь – мені ще треба піти помішати борщ, а то згорить, доки я тут з тобою балакаю.

—          Іди мішай! – слухняно погодилася я. А сама замислилася.

У принципі, основне, що мене цікавило, бабуся мені пояснила. Матюгатися в суспільстві не прийнято, бо є неприйнятним розмовляти про табуйовані місця тіла, які природа передбачила в ньому для розмноження. А мати – це саме такі слова, які називають ті місця, та ще й не в науковий спосіб, а в дуже грубий, цинічний.

teencorr-pogovorymo-matom

Ось чому ці слова мені ніколи не подобалися. Тепер мені зрозуміло!

—          Але ти зважай ще й на те, – сказала бабуся, виходячи з кухні й витираючи руки о рушника, – що в нашій мові мат є не тільки словами, що грубо називають місця людського тіла, про які не прийнятно розмовляти. Мат ще є засобом висловлювати емоції. Ось ти висловлюєш свої емоції, коли кажеш подружці: «Моя дорога! Я так скучила! Я рада тебе бачити! Я тебе люблю!», а хтось їх висловлює матом.

—          А чому?

—          Тому що йому не вистачає слів у голові, щоб висловити свої емоції не матом, а нормальною мовою.

—          А чому так?

—          Тому, що він погано вчив мову, мало читав і знає мало слів. Або тому, що його чуттєвість не розвинута адекватно.

—          Як це так – «чуттєвість не розвинута адекватно»??? Бабусю, ти щось складно говориш.

—          А що, мушу матом, ти вважаєш? – засміялася бабуся. – Ну вже ні! Я досить добре знаю мову, щоб користуватися не найгрубішими, а нормальними словами! Не дочекаєшся!

—          Не ображайся, будь-ласочка! – виправилася я. – Я не те мала на увазі! Я теж думаю, що ці мати – це якась дивна мова, і краще розмовляти нормальною. Але ж розумієш: цими матами користуються всі!

—          Не перебільшуй! – розсміялася бабуся. – Далеко не всі. Я ось, наприклад!

—          Ну так, але… І в школі, і в дворі…

—          Дуже багато людей не говорять матом. Усе залежить від того, на кого ти дивишся. Ось ти коли-небудь чула матірні слова від дяді Ігоря?

—          Ні.

—          А від дяді Леоніда і тьоті Маші?

—          Ні.

—          А від їхніх дітей, які з тобою однолітки?

—          Ні.

—          Ну ось бачиш. Багато людей не користуються матом. Ти ж знаєш, що в суспільстві люди з давніх давен ділилися на певні кола. Належність до того чи іншого кола визначала статус людини в суспільстві. Знижена лексика, мат і все таке вважалися ознакою належності до найнижчих прошарків суспільства.

—          Так а яку роль це грає зараз? Усе ж з тих часів помінялося.

—          Та не сильно й помінялося, – посміхнулася моя бабуся. – З чого ти взяла?

—          Ну як же… Зараз же всі спілкуються одне з одним, і не думають, хто до якого кола належить…

—          Та невже? – бабуся посміхалася все веселіше. – І де ти того набралася? Конкуренція між людьми існує завжди. Тому завжди є вищі кола, які об’єднують найуспішніших, найгарніших, найбагатших та найрозумніших людей. І є кола, до яких належать усі інші. Подумай сама: чи ти можеш взяти й запросто спілкуватися з британськими герцогинями? Ні, не можеш. Тому що ти їх просто ніде не зустрінеш: ти не буваєш і не можеш бути в місцях, у яких бувають вони. Отже, такі люди відмежовані від інших, і саме їхній статус і є тим відмежуванням. І ще одне, що їх відрізняє від інших – у вищих колах є неприйнятним розмовляти ненормативною лексикою.

—          Тож ти хочеш сказати, що усі ми, хто не герцогині, не князі і не Цукерберг – ми всі належимо до тих кіл, де припустимо розмовляти як завгодно? Навіть матом?

—          На нашому рівні людей без титулів і мільярдів ознаки статусу, положення в суспільстві не такі суворі, як у вищих колах. У нашому оточенні не так вже, може, і важливо, чи висловилися ми матом, чи ні. Але навіть у колах звичайних людей теж є свої прошарки, вищі й нижчі.

—          Наприклад?

—          Ці прошарки сформувалися давно, але за радянських часів вони стали дуже визначеними. Ну ось, люди, які отримували вищу освіту, багато читали, відносилися до прошарку інтелігенції. Це – лікарі, письменники, вчителі, науковці, вихователі… Люди «розумових» професій. Інтелігенція – це були на нашій землі найбільш поважні люди в XXстолітті. Тепер про них пишуть книги, згадують їхні біографії, які ти вчиш у школі.

—          І вони не розмовляли матом?

—          Звісно, ні. Добра, нормативна мова вищого ґатунку – це завжди було тим, що вирізняло інтелігенцію з-поміж інших. Ну, іноді деякі письменники влаштовували мовні експерименти з матами, але це було тільки в рамках творчих пошуків. У житті вони користувалися нормативною мовою.

—          А які ще прошарки були, окрім інтелігенції?

—          А хто ще міг бути в Радянському Союзі? Тільки робочі та селяни! Була й сільська інтелігенція – ті, хто отримав вищу освіту й лишився працювати на селі. Таких людей дуже поважали.

teencorr-pogovorymo-matom

—          А ті, хто не отримав?

—          Вони не були інтелігенцією й вважалися гірше освіченими.

—          Мабуть, такі люди й мову знали гірше, адже вони не вчили її?

—          Так, у їхньому середовищі подеколи могли розмовляти й матом. Тому й вважається, що мат – це мова погано освічених людей, мова вулиць, тюрем, заводських цехів та інших міст, пов’язаних із важкою ручною працею. Це не завжди є так, але й не рідко.

—          А чому тато, буває, по телефону висловлюється матом?

—          Ну, у нашому сучасному бізнес-середовищі мат використовують. Це ознака того, що важливе дуже просте спілкування: купи, продай, гроші. А все інше – неважливо, тож і визначати те якимись додатковими словами просто немає сенсу. А прості стосунки, пов’язані з такими ж простими процесами купівлі-продажу та отримання грошей можна, з точки зору бізнесменів, визначати найбільш простими, навіть примітивними словами. «Нащо церемонитися?», – сказав би тобі батько.

—          Ні, мені він не дозволяє використовувати грубі слова.

—          Та невже? – посміхнулася бабуся хитро. – І ти слухаєшся?

Я не відповіла їй, бо знову замислилася. Не все зрозуміло. Ясно, що мат – це «слова для бідних», мова людей із невисоких прошарків суспільства. Серед поважних людей також можна почути матірну мову, тому що ці поважні люди не були такими завжди, а «піднялися» наверх із нижчих прошарків. І тепер вони розмовляють не так, як прийнято «у вищому світі», а так, як вони звикли.

З батьком також ясно – він торгує якоюсь технікою, якимись матеріалами, і в його середовищі далеко не всі – з «вищого світу» й читають книжки чи навіть газети. Там люди, які думають тільки про те, як отримати гроші.

З бабусею – теж ясно: вона – з радянської інтелігенції, чудово знає мову, тому розмовляти матом вона ніколи не буде. Воно їй непотрібно.

teencorr-pogovorymo-matom

А ось щодо моїх подруг та знайомих… Тепер мені ясно, що по тому, як вони говорять, я можу легко визначити, з якої родини вони походять. У інтелігентних, освічених сім’ях не розмовляють матом. І якщо хтось із моїх знайомих використовує мат, значить, він – із погано освіченої та незаможної родини.

Текст: Домініка

comments powered by HyperComments
Прочитать еще
Тинкорр в соцсетях
Напечатай и нажми Enter для поиска

© 2010-2017, ContentLab. Все права защищены. Использование любых материалов, размещённых на сайте TEENСORR, разрешается при условии ссылки на teencorr.com.ua. Для интернет-изданий обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка на http://teencorr.com.ua. Ссылка должна быть размещена в независимости от полного либо частичного использования материалов. Гиперссылка (для интернет- изданий) – должна быть размещена в подзаголовке или в первом абзаце материала.

Перейти к верхней панели