fbpx
Close Sidebar

Teennews

books, style life, teens novelties, знаєш, розумні теми,

05.10.2021

А ти знаєш, яку назву раніше мало місто Донецьк? Вірно: раніше воно називалося Юзівка, і знаєш, чому? Тому що заснував його Джон Джеймс Юз, британський гірничий інженер. В культур Донбасу та регіонів Великобританії є ще чимало спільного. Про це говорили в рамках Українсько-британського діалогу про кризу, культуру і звʼязки проєкту «Сultura cura. Культура зцілює».

У першій частині конференції зосередилися на проблемі розколотих суспільств та тому, як культура і історії можуть інтегрувати суспільство. Дійшли того, що Україна та Великобританія об’єднані спільними проблемами культурної інтеграції індустріальних регіонів. Наприклад, український Донбас та британський Вест-Мідлендс знаходять шанс на порозуміння в суспільствах на території літератури.

У другій частині говорили про конкретні приклади: роботу з письменниками, вихідцями з робітничого середовища і роботу з авторами-ветеранами. Спікерами з британської сторони виступили: Джонатан Девідсон – керівник літературної агенції Writing West Midlands, Бірмінгем; науковець і викладач літературної майстерності, письменник Роб Френсіс; літераторка, поетка, музикантка Гезер Вейсті.

Україну представили: Наталія Маслова – заступник директора видавництва «ДІПА», спеціалізованого на ветеранській літературі; Марина Рябченко – літературознавиця,  викладачка Національного університету ім. Тараса Шевченка, авторка спецкурсу, присвяченого ветеранській літературі; Ганна Скоріна – експертка з ветеранської літератури, авторка проекту #книги_про_війну; Оксана Чорна – ветеранка, авторка книжки «Позивний Кассандра: літо-2015»; Ігор Михайлишин – ветеран, автор книжки «Фуга «119». У тональності полону».

Літературознавиця Марина Рябченко означила для британських колег історію сходу України та чому саме «спалахнув» цей регіон. Окреслила специфіку східної ідентичності – «люди Донбасу», на яку вплинула московська пропаганда та бандитські угрупування.

– Як на мене, ця територія досить строката у соціальному плані, адже індустріальний регіон завжди притягував різні категорії населення. Не кажучи уже про трагедійно-соціальні обставини – Голодомор, який дуже сильно змінив картину на сході України. Територія примусово заселялася різними національностями. Метафорично можемо говорити про «людей без коріння», які втратили свою ідентичність, дану від народження. Проте нову – або ж не набули, або набули у досить специфічний спосіб, – підкреслила науковиця.

Наталія Маслова розповіла про те, як виникла ідея видавати ветеранські книжки. Усе почалося з блогерської діяльності бійців, які розповідали у соціальних мережах про війну. Павло Білянський разом із учасниками російсько-української війни вирішив створити збірку оповідань «14 друзів хунти».

– Це була перша збірка так званих «непрофесійних» авторів. Після цієї книжки ті, хто писав у шухляду, ніби отримали мотивацію, що це потрібно робити. І після цього нас завалили у хорошому сенсі великою кількістю рукописів. Ми почали одну за одною друкувати книжки, – поділилася Маслова.

Зокрема, видавчиня назвала такі роботи як «Піхота» Мартина Бреста, «War.ru» Юрія Руденка, «Кава з присмаком попелу» Олексія Петрова. Усі ці автори починали з цієї першої збірки – «14 друзів хунти».

Також до діалогу долучилися ветерани-письменники. Ветеранка Оксана Чорна розпочала свій письменницький шлях також зі збірки «14 друзів хунти». Працювала викладачкою в університеті, але коли наступила війна, пішла служити водієм-санітаром у 28 бригаду. Після демобілізації повернулася до своєї основної професії.

– Документальна книжка важко писалася, бо доводилося повертатися до подій, спогадів у період боїв. Адже я служила водієм-санітаром і безпосередньо займалася евакуацією бійців з поля бою і наданням першої допомоги на передовій, – зауважила авторка.

Ветеран Ігор Михайлишин розповів про свій шлях становлення як бійця-письменника. Автор особливі місця у своєму житті виділяє війні, літературі та музиці.

– Під час війни вів щоденник. У полоні мені захотілося писати більше, описати людей, їхні почуття. Першу книгу я назвав «Танець смерті» – як музичний твір Ліста. Друга книжка також з музичною формою «Фуга «119». У тональності полону». У полоні відбулися ряд розмов, які перевернули думки про світ і мистецтво. І вже після завершення контракту я вирішив професійно займатися музикою, – сказав ветеран.

Водночас експертка з ветеранської літератури Ганна Скоріна розповіла загалом, як виглядає шар ветеранської літератури, скільки є авторів, у яких формах та жанрах вони працюють.

– Сучасне суспільство – розділене, бо одних торкнулася війна, а інші воліють не помічати ветеранів та загалом політичну ситуація. Тому їх треба переконати, що ветеранська література це не страшні книги, а ветерани – не страшні люди, а дуже різні і як ці книги. Література ветеранів – дуже різна, написана різними способами, різними жанрами і вона може достукатися до кожного, – наголосила експертка.

За її словами, цей напрямок літератури зародився у 2014 році. Зараз видано 806 творів  і 204 з них – написані ветеранами та військовими капеланами.

– Можливо ці цифри невеликі, але вони про різноманітність. Це мелодрами, містика, комікси. Це книги-щоденники, художні книги. Це поезія: свій біль складають у римовані чи неримовані рядки. Це гумор: специфічний, їдкий, саркастичний, чорний, – підкреслила Скоріна.

Марина Рябченко додала, що ветеранська література розвивається. Почала з’являтися у солідних преміях, у науковому середовищі пишуть на цю тему статті.

Повертаючись до британського контексту, модератор і автор проєкту, письменник, посланець толерантності Програми Розвитку ООН в Україні Любко Дереш звернувся до колег з проханням розповісти про регіон Чорна країна і авторів,  а також пояснити, що означає саме існування робітничого класу для британського суспільства.

Джонатан Девідсон зауважив, що у Британії відразу відчутно, коли людина належить до робітничого класу.

– Дослідження показують, що у людей, які народилися у робітничому регіоні, такому, як Чорна країна, набагато менше можливостей. Але організації такі, як наша, переконані, що неважливо, де людина була народжена. У неї має бути таке саме право на освіту, культуру, літературу. І саме тому ми намагаємося допомогти людям, які займаються літературою. І звісно, ми хочемо надати можливість творити власну літературу, культуру, як це роблять ветерани з Донбасу, – розповідає керівник літературної агенції Writing West Midlands.

Роб Френсіс і Гезер Вейсті, які не сподівалися стати письменниками, все ж почали професійно писати. Вони поділилися своєю історією становлення.

– Багато моїх робіт представляють пейзаж Чорної країни. Це індустріальна сфера. Те, що було колись створене, зараз замінене або зруйноване. У нас є, так зване, постійне нагадування, що ми завдяки індустрії досягли багато чого. І саме з цього виростає фокус на різних письменників. На мене, на Гезер, на інших авторів. Але це люди, які пережили різне горе. І ми зображуємо історію робочого класу, їхній досвід, їхнє життя, – сказав Роб.

Френсіс зазначив, що так звані повстанські настрої і звернення до традицій допомагають долати бар’єри, які існують, об’єднувати зусилля та робити все, щоб їхні голоси були почутими.

Гезер Вейсті розповіла про особистий досвід життя у центрі Чорної країни і як це відображається у її творчості

– У моїй мові був акцент регіону Чорної країни, і коли я закінчила університет, я його позбулася, тому що з мене сміялися. І зараз про це дуже шкодую», – говорить Гезер.

Вона розповіла про свою книжку, яку написала у 90-х, що сформована завдяки спілкуванню зі старшими людьми.

– І ця праця – це спосіб поєднати людей з минулим, відчути гордість, підвищити їхню самооцінку, а також відновити пам’ять, – вважає британка.

– Робітнича література формувалася в опозиції до загальної, домінантної. Утворилася за допомогою акценту та діалекту, через який часто зневажали. Ми ж відверто говоримо з людьми про їхні особисті історії та досвід їхньою ж мовою, і таким чином протиставляємось. І знаходимо можливості застосувати і вбудувати у нашу літературу, – додав Джонатан Девідсон.

Нагадаємо, перша частина конференції відбулася 28 липня. Спікери конференції з британської сторони були – виконавчий директор Writing West Midlands Джонатан Девідсон, який виступив і модератором; письменник, музикант Брендон Гауторн, письменниця, авторка дитячих і книжок для дорослих Емма Персгауз. Українську сторону представляли: Юлія Бережко-Камінська – секретарка Національної спілки письменників України; Тетяна Лялька – представниця ПРООН Україна, фахівчиня по роботі з громадами, фокус: реінтеграція ветеранів АТО та ООС;  Юлія Оскольська – літературна наставниця, авторка спецкурсу літературної майстерності для ветеранів; Софія Челяк  – програмна директорка Bookforum Lviv.

Проєкт Cultura cura.Культура зцілює, крім конференції складається з низки подкастів, які демонструють, як за допомогою інструментів культури ми можемо допомогти нашому суспільству.

Проєкт реалізовується Прем’єр-Медіа у партнерстві з Writing West Midlands в рамках програми «Культура для змін» за підтримки Українського культурного фонду та British Council Ukraine.


Прочитати ще
Підтримати сайт / Support:

Ти можеш матеріально підтримати сайт – зробити довільний донейшн через Paypal. Щиро дякуємо, що ти цінуєш нашу працю й допомагаєш оплачувати витрати з утримування сайту! Тоді ми матимемо змогу заохочувати до співробітництва нових цікавих авторів і технічно розвивати портал. Щоб здійснити підтримку та зробити переказ, натисни кнопку Donate.

We will be able to encourage new interesting authors to collaborate and technically develop the portal. We sincerely thank you friends for appreciating our work and helping us pay for the costs of maintaining the site. You can Paypal.

Увійти / Login
[ultimatemember form_id="4322"]
Підпишися на щотижневий дайджест!
Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах:
PayPal:
Підтримай роботу журналістів сайту!

© 2010-2021, ContentLab. Усі права захищені. Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті TEENСORR, дозволяється за умови посилання на teencorr.com.ua. Для інтернет-видань є обов'язковим пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання на http://teencorr.com.ua. Посилання має бути розміщене в незалежності від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для інтернет-видань) – має бути розміщене в підзаголовку чи в першому абзаці матеріалу.

Перейти к верхней панели