Close Sidebar

Teennews

movie, style life, teens novelties, мистецтво, моє місто,

30.08.2019

12 вересня Довженко-Центр відсвяткує День українського кіно та своє 25-річчя. У цей день у Центрі відкриють Музей Кіно. Прем’єрна виставка – про ВУФКУ, Всеукраїнське фотокіноуправління.

Це – державна організація радянських часів, яка у 1920-ті роки сформувала успішну українську кіноіндустрію. ВУФКУ об’єднало кіностудії Одеси, Ялти і Києва, розвинуло виробництво, дистрибуцію, рекламу та освіту в сфері кіно, спричинивши справжню кіноманію. Завдяки ВУФКУ українське кіно вийшло на міжнародний ринок — наші фільми показували в Німеччині, Франції, Нідерландах, Британії, США та Канаді. Уклавши угоди з ключовими гравцями індустрії – Kodak, Pathé та Agfa, ВУФКУ стало одним із кіногігантів у тогочасній Європі та вже серед сучасників здобуло славу «українського Голлівуду». Експозиція «ВУФКУ. Lost & Found» та паралельна програма розкриють історію міжнародного успіху організації. Виставка є результатом масштабного дослідження команди Довженко-Центру. Медіатека Довженко-Центру також презентує сайт — перший онлайн-ресурс, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

— Виставка «ВУФКУ. Lost & Found» — перша спроба представити українську культурну революцію 1920-х синтетично, через найбільш релевантне медіа — кіно. Її завдання — не лише реконструювати історію ВУФКУ, а й поставити низку незручних запитань, відповідь на які критично необхідна сьогодні. Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи засвоїти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його «декомунізація»? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? Чи правильно віктимізувати 1920-ті терміном «Розстріляне відродження», ігноруючи очевидні успіхи доби? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них буде неповною без комплексного висвітлення феномену кіно 1920-х, — сказав Іван Козленко, генеральний директор Довженко-Центру.

В експозиції можна буде побачити експонати з провідних українських музеїв та колекції Довженко-Центру. Зважаючи на те, що історія українського кіноавангарду має безліч прогалин: багато творів є незворотньо втраченими, а дещо збереглося лише частково, Довженко-Центр  продемонструє рідкісні кадри фільмів, кінохронік та анімації, унікальні архівні документи та фото, що перенесуть глядача в атмосферу буремних 1920-х.

Щоби доповнити уявлення про феномен ВУФКУ, куратори виставки запропонували сучасним митцям переосмислити втрачені шедеври. Проект поєднав тогочасну та сучасну літературу, музику, дизайн та візуальні мистецтва. До створення експозиції долучилися відомі сучасні автори та авторки: Алла Загайкевич, Георгій Потопальський, Олександр Бурлака, Анатолій Бєлов та група Sensorama, Микола Рідний, Ірина Стасюк, Олексій Нікітін, Олександр Ірванець, Антон Санченко, Тетяна Малярчук, Наталка Сняданко, Ірина Цілик. Кураторська група: Станіслав Мензелевський, Анна Онуфрієнко, Олександр Телюк.

— Це музей, що розповідатиме про магію кіно і хімію його взаємодії із чуттями глядача. Ми хочемо ризикнути створити музей, динамічний, як саме кіно, – адже воно куди більш вільне, ніж інші мистецтва, у доланні часових, просторових, мовних чи фізичних кордонів. Простір-трансформер Музею в Довженко-Центрі якнайкраще придатний для оприявнення ідей – мінімум дизайну, максимум свободи. Його головний предмет збереження та дослідження: образи, ідеї, конструкти, стереотипи, явища, феномени, відображені в кіно. Його призначення – стати простором комунікації і взаємодії, в якому глядач зможе пізнавати себе і рефлексувати через кіномистецтво. Ми бачимо наш Музей у найширшому сенсі доступним для різних людей, – яких об’єднує захоплення чарами кінематографії, — розповіла Олена Гончарук, керівниця Музею кіно Довженко-Центру.

Нагадаємо: ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922 – 1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними: без однієї чи кількох частин.

Економічна успішність, культурна автономія та інклюзивна кадрова політика дозволили ВУФКУ долучити до своєї діяльності найяскравіших митців, режисерів, операторів, сценаристів, критиків свого часу і стати міжнародною авангардною платформою для інтердисциплінарних експериментів. Серед них, зокрема, Дзиґа Вертов, Михаїл Кауфман, Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Василь Кричевський, Данило Демуцький, Петро Чардинін, Лесь Курбас, Михайль Семенко, Юрко Тютюнник, Юрій Яновський.

Після 1929 року утиски, численні звинувачення у буржуазному націоналізмі, формалізмі та інших неприпустимих «збоченнях» призвели до підпорядкування доти незалежного ВУФКУ загальносоюзному концерну «Союзкіно» з перетворенням його на регіональну філію. Багатьох діячів ВУФКУ у наступні роки було репресовано, фізично знищено, а ті, кому вдалося емігрувати, інтегрувалися в кіноіндустрію різних країн і стали частиною їхньої історії. 

Відтоді означники «радянський» і «російський» надовго стали синонімами, переважну частину української кіноспадщини 1920-х вивезено до Москви, а найкращі твори українського кіно цього періоду ввійшли в міжнародний обіг під означенням «російський авангард». Пошук втрачених кіноскарбів 1920-х і введення їх в науковий обіг важливі не лише самі по собі, а й як метод віднайдення європейської та урбаністичної ідентичності української культури та відновлення історичної пам’яті.  Саме тому в рамках виставки «ВУФКУ. Lost & Found» важливим спецпроектом є краудфандингова кампанія медіатеки Довженко-Центру, покликана підтримати дослідження і повернення в Україну фільмів із закордонних кіноархівів. 

Відкриття експозиції: 12 вересня о 19:00. Вхід вільний. Виставка працюватиме до 22:00. 1 і 5 поверхи Довженко-Центру. 20:00 Кіноперформанс «Нариси радянського міста» (1929) з новим саундтреком наживо гурту DZ`OB (вхід за квитками). 

ВУФКУ. LOST & FOUND
13 вересня – 01 грудня 2019
Графік роботи виставки:
12:00 – 20:00
Вихідні дні – понеділок, вівторок.
Вхідний квиток – 80 грн., пільговий – 50 грн.
Виставковий простір доступний для людей з інвалідністю.
Пільговий квиток – школярі з 11 років, студенти та пенсіонери за наявності дійсного посвідчення.
Вхід вільний для співробітників музеїв, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.

За інф. Довженко-Центру


Прочитати ще
Зробити донейшн:

 

 

 

 

Ти можеш матеріально підтримати сайт – зробити довільний донейшн, відсканувавши QR-код за допомогою камери смартфона. Тоді ми матимемо змогу заохочувати до співробітництва нових цікавих авторів і технічно розвивати портал.

Тінкор у соцмережах

© 2010-2019, ContentLab. Усі права захищені. Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті TEENСORR, дозволяється за умови посилання на teencorr.com.ua. Для інтернет-видань є обов'язковим пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання на http://teencorr.com.ua. Посилання має бути розміщене в незалежності від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для інтернет-видань) – має бути розміщене в підзаголовку чи в першому абзаці матеріалу.

Перейти к верхней панели