Close Sidebar

Teennews

умные темы,

27.04.2013

«Чому одні люди ненавидять розмовляти на «умні теми», а другі люблять?»

Ксюша З., Київ

Ну і питання ви ставите! Жесть. Просто, Ксюша, є такі часи, коли це модно, і є такі, коли ні. Це так само, коли буває модно носити щось, а в іншому сезоні це вже не прикольно. Тут — так само.

«Умні» теми

Про що людина думає – про те вона й говорить. Ось ти, Ксюша, поставила редакції це своє запитання, бо ти про це думаєш, тобі цікаво.

Якісь інші люди про це не думають – тому й не питають. А ще якісь цікавляться цим також, як і ти. І їм буде цікаво дізнатися, що думають інші з цього приводу.

Будь-яка людина живе у двох вимірах – у середовищі, яке зовні, і в світі, який усередині. «Теми» зовнішнього світу – це, зазвичай, усе фізичне: їжа, гроші, задоволення, речі, предмети… Те, що потрібно нам для фізичного існування.

«Теми» внутрішнього світу – це почуття, думки, емоції, переконання, внутрішня етика – тобто, усе те, що необхідно для підтримки нашого морального стану, для життя нашої душі.

Люди намагаються жити так, щоб поміж цими двома їхніми світами була гармонія. Але не всім це вдається. Далеко не всім.

Коли у людей щось негаразд із життям у зовнішньому світі – наприклад, проблеми на роботі, нестача грошей, вони починають думати про все це, і забувають про свій внутрішній світ. А буває й навпаки – людина вирішує внутрішні проблеми – наприклад, не може розібратися з почуттями до когось, і так захоплюється, що забуває про зовнішнє життя.

Такі «збої», подобається тобі це, чи ні, відбуваються рано чи пізно з кожною людиною. Кожен із нас колись починає переживати чи то через зовнішні проблеми, чи то через внутрішні.

Гармонія між обома світами порушується, і людина вже не може просто жити й робити те, що їй подобається: вона починає нервувати, багато думати, переживати.

А ти, коли дивишся на когось із боку, бачиш усе це, і тобі кидається у вічі, що один твій друг надто переживає через почуття, а інший – через матеріальні проблеми…

Але не треба дивитися на інших: краще подивися – а через що переживаєш ти? Ну ось, тепер ти сама бачиш, що в тебе теж є свої власні «умні» теми!

Так, у багатьох людей розмови на «умні» теми починаються тоді, коли порушується гармонія їхнього життя, і вони починають переживати через душевні або матеріальні питання, а то й через усе одразу. Такі люди вже не можуть творчо діяти – через сильні переживання. Їм потрібно відновлювати свою гармонію.

Цікавість та пізнання

Але є «умні» теми іншого виду: такі, що виникають не через особисту дисгармонію, а через бажання дізнатися більше про життя.

Адже, незважаючи на те, що на Землі живе дуже багато мільярдів людей, і кожен з них може думати, про життя на цій планеті всі люди, навіть найдоросліші, знають замало.

Люди не знають головних, найважливіших речей: звідки вони взялися на цій планеті, звідки взялося їхнє життя, і нащо воно. Чого вже казати про якісь інші, менш значні, порівняно з цими, запитання.

Усі книги, що є в людей – то крапля в море. Як робив один філософ — малював маленьке коло зі словами: «Ось це – книги, що я прочитав, отже, і те, що я знаю». Навколо маленького малював більше, і промовляв: «А ось це – те, про що я ще маю дізнатися. Отже, скільки б я не читав, але коло того, чого я ще не знаю, завжди буде більшим, ніж те, що я вже знаю».

Таким чином, уся сукупність різноманітних знань, які вже має людство – це маленьке коло відносно того, що йому ще невідомо. І незважаючи на те, що коло знань постійно зростає – завдяки дослідженням, наукам і досвіду всіх тих людей, які жили чи живуть зараз на Землі, коло невідомого все одно залишається більшим. І так буде завжди: чомусь людина не може дізнатися про себе й про своє життя абсолютно все.

Але люди намагаються пізнавати. Незважаючи на те, що це неможливо, вони хочуть знати все – і про себе самих, і про життя навколо. Пізнанням цього кожна людина в тій чи іншій мірі й займається все своє життя.

Деякі люди дізнаються всього того, що необхідно їм особисто для нормального існування: вивчають правила поведінки в суспільстві, отримують якусь освіту, оволодівають професією, щоб, заробляючи нею, забезпечувати себе потрібними для життя їжею та матеріальними речами. А деякі намагаються дізнатися про себе й про життя ще більше: їх цікавить не тільки те, що вони їдять чи носять, але й те, навіщо вони та всі інші живуть на цій планеті.

Це складне питання, і відповіді на нього немає, але воно для всіх людей головне. Проте одні про це думають, а інші намагаються не думати. Хто як. І одні вміють говорити про це, а інші не вміють і не хочуть.

Однак у будь-які часи в історії були й є люди, які хочуть дізнаватися більше про себе й життя, і є люди, які не хочуть знати нічого, окрім навичок для забезпечення своїх потреб для виживання. Тому й пізнання життя, «умні теми» одним подобаються, а іншим – ні.

Мода на «умні теми»

Є ще й така річ: мода на те, щоб тебе вважали розумним. Є багато людей, які насправді не цікавляться пізнанням себе та життя, а опікуються лише задоволенням своїх власних потреб, проте хочуть, аби їх вважали такими, що дійсно пізнають себе й світ.

Здається, вони знають «усе про все». Але якщо ти поговориш із ними трохи більше, то впевнишся, що насправді нічого конкретного про предмет, про який кажуть, не знають. Наприклад, такі люди можуть цитувати великого математика чи розповідати цікаві епізоди з його біографії, але ні самої математики, ні тих тем, якими займався цей учений, вони не знають зовсім.

Таких людей називають «псевдоінтелектуалами». Тобто, такими людьми, які думають, що вони щось знають, і намагаються демонструвати це іншим, але насправді вони нічого не знають про предмет, про який говорять.

Буває, звісно, по-різному, але зазвичай ті люди, які дійсно багато знають про якійсь предмет, якусь тему, використовують ці знання не для балачок і хизування перед іншими, а для дій, для того, щоб на основі цих знань створити щось нове.

Людина, яка має справжні, грунтовні знання про щось – математику, фізику чи біологію, — завжди досягає їх довгою працею над книгами й у бібліотеках та архівах. Інакше не буває: щоби щось знати, замало читати вікіпедію та цитати з великих. Така людина стає справжнім інтелектуалом – але не думає про це, бо знання потрібні їй не для вихваляння, а для творчості – для того, аби щось створити. Або навпаки – для того, щоб знати, чого робити не треба. Від «псевдоінтелектуалів» людей, по-справжньому обізнаних у чомусь, відрізнити складно, бо вони бувають дуже непомітні й мовчазні. Відрізнити їх від тих, хто тільки «думає, що щось знає», можна по їхніх творіннях: музичних або художніх творах, приборах, наукових роботах, винайденнях, танцювальних чи театральних постановках або успішній продукції їхніх підприємств. За них усе говорять їхні справи.

Хоча книжками можна настільки захопитися, що й про всі корисні справи позабути. Звісно, не можна ховатися в книжках від життя, бо пізнавати потрібно саме його й себе, за допомогою не лише книжок, але й власного досвіду, який поступово, із часом, набуваєш. Адже він важливий не менше за книжкові знання, хоч він, як правило, не такий ідеальний, як вони. Утім, усі книжкові знання — це теж чийсь досвід. Отже, знання йдуть на користь тобі й твоїй творчості, коли ти знаєш їхню міру: а вона — в тому, що знання, які набуваєш, маєш не просто накопичувати в голові, а реалізовувати.

Так хто ж що любить, а що – ні?

Ось бачиш, Ксюша, що виходить: дійсно, одні люди люблять розмовляти на «умні» теми, а інші це ненавидять. Буває, що люблять розмовляти на «умні» теми ті, хто намагається пізнавати світ, а ненавидять – ті, хто не хоче знати нічого, що не стосується власного виживання. А буває, що на «умні» теми розмовляють ті, хто насправді нічого по цих темах не знає. Натомість як ті, хто знає – ненавидять балакати, а мовчки роблять корисні справи.

Хто є хто?

Тепер розберешся сама?

comments powered by HyperComments
Прочитать еще
Тинкорр в соцсетях
Напечатай и нажми Enter для поиска

© 2010-2017, ContentLab. Все права защищены. Использование любых материалов, размещённых на сайте TEENСORR, разрешается при условии ссылки на teencorr.com.ua. Для интернет-изданий обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка на http://teencorr.com.ua. Ссылка должна быть размещена в независимости от полного либо частичного использования материалов. Гиперссылка (для интернет- изданий) – должна быть размещена в подзаголовке или в первом абзаце материала.

Перейти к верхней панели