Close Sidebar

Teennews

style life, teens novelties, знаешь, интервью, умные темы,

10.01.2017

Незадовго до новорічних свят у одній зі шкіл урбаністики в Києві дослідники міських просторів зібралися на зустріч та піццу, аби поговорити про облаштування міст та будівель у пострадянській Литві й презентувати результати своїх «польових досліджень» після мандрівки Прибалтикою. 22 грудня така ж презентація була запланована у Вінниці, 10 січня має відбутися у Полтаві. 

А ти пробував цікаво розповісти кому-небудь про якесь інше місто? «Ми пішли туди, а потім туди…», так? Ну просто ду-у-у-уже цікаво! А ось ті, хто мандрував Литвою та одночасно вивчав її, говорять про чужі міста… захоплююче. Вони «помічають» те, на що хтось, може, й не звернув би уваги.

Наприклад, вони бачать, коли приблизно збудована та чи інша споруда. Можуть визначити її архітектурний стиль, відмітити художню та історичну цінність. Вони помічають особливості конструкції, цікавляться хронологією добудов чи перебудов. А найбільше, що їх цікавить – як усі ці споруди та будівлі вписуються у міське середовище: як розміщуються з-поміж інших будинків, парків, водоймищ… І наскільки зручно у всьому цьому людині.

Про це й ішла мова на київській презентації, де побував «Тінкор». Декілька дослідницьких команд, гортаючи слайди – креслення, плани, знімки будівель, розповіли, на що саме звернули увагу в містах пострадянської Литви — Вільнюсі та Висагінасі.

Хтось вивчав «дачне питання». Адже – так, дачі – це явище! За радянських часів «видавали» крихітні земельні діляночки, на яких можна було збудувати маленький будиночок за певними параметрами. Це створювало певний культурний код, моду на відпочинок за містом, підкреслювало соціальний статус володарів таких будиночків… Інші студенти школи розповіли про облаштування водоймищ та waterfront — як збудовані набережні, наскільки вони зручні для відпочинку містян. Ці спостереження цікаві, наприклад, для киян — адже в українській столиці з’являються нові набережні — на Оболоні, на Подолі тощо, і щось можна порівняти. Ще мандрівники говорили про використання в містах різних проектів: фестивалів, творчих заходів, які також певним чином визначають організацію та характер міського простору. Когось зацікавили вільнюські мости — наприклад, Вінгьо, який збудували за радянських часів, у 1985 році, а в 2003 мусили відремонтувати, щоб виправити помилки радянських інженерів. 

urban

Висагінас, Литва

Польові дослідники розповіли на презентації, що місця радянської забудови у Вільнюсі — це зона, якою користуються мешканці міста. Центром суспільно-політичного життя у литовській столиці традиційно є площа біля ратуші. А ось Висагінас, наймолодше місто Литви, у якому повністю відсутня історична забудова, порожніє. Його було збудовано в радянські часи для співробітників Ігналинської атомної електростанції, яку закрили у 2009 році у рамках виконання умов щодо вступу країни до ЄС, і мешканці, утративши роботу, стали виїжджати. Тобто, історія цього міста чимось нагадує хроніки української Прип’яті, із якої люди виїхали після аварії на ЧАЕС у 1986 році. Спочатку Висагінас мав назву Снечкус — на ім’я держсекретаря компартії, але потім місто перейменували за назвою озера, на берегах якого його збудували. Утім, до 2008 року було підготовано й презентовано 3 проекти комплексного розвитку міста, на їхню реалізацію виділили кошти з фондів ЄС. Планували зробити реконструкцію алеї Седулінос, у тому числі створити умови для людей із спеціальними потребами, і сформувати зону відпочинку. За іншим проектом мали комплексно облагородити територію міста, а за ще одним — реконструювати Висагінський культурний центр — будівлі Draugystės та Banga. Наразі всі ці проекти вже мають бути повністю завершені. 

Урбаністика — галузь знань, яка займається аналізом і вивченням проблем, що пов’язані з функціонуванням і розвитком міст у сучасну добу.
urban

Будинки Висагінаса

Студенти урбан-школи звернули в Прибалтиці увагу й на інші цікаві явища. Наприклад, сміття у Вільнюсі з міських вулиць роздільно збирають через спеціальні пристрої-урни під землею — така технологія є лише в декількох містах Європи. Також є парковки, де можна зарядити електрокари. Утім, новий район із хмарочосами у місті знаходиться майже серед старовинної одно-двоповерхової забудови, із якою сильно контрастує. Загалом, дослідники побачили в містах Литви різні цікаві об’єкти та включили свої враження до презентацій. 

Програма Advanced Studies in Integrated Urban Development, яка триває 9 місяців, почалася в жовтні 2016 року, у ній узяли участь 25 студентів. Вони — архітектори, працівники місцевого самоврядування, представники громадських організацій із Києва, Львова, Дніпра, Полтави, Чернівців, Вінниці, Житомира. Дослідження в Литві — один із модулів цієї програми – тривав із 4 до 9 грудня. У ньому були задіяні всі студенти школи. Вони досліджували два литовські міста: столицю держави Вільнюс та монофункціональне місто Висагінас, запроектоване як супутник атомної електростанції. Команди вивчали бібліотеки, дачі, набережну, альтернативну культуру.

leonid-donosПро це нам розповів Леонід Донос, спеціаліст відділу громадського бюджету в Інституті розвитку міста Полтавської міської ради й учасник однієї з команд. Разом із Сергієм із Чернівців, Іриною зі Львова, Тетяною з Вінниці, Миколою з Житомира він досліджував пішохідні зони литовських міст та вплив процесів європеїзації та глобалізації. Робили це, застосувавши різноманітні методи: спостереження, інтерв’ю, картування.

— Ви мали просто описати явища, які побачили в Прибалтиці, чи вивчити ситуацію якось глибше?

— Для того, щоб зрозуміти життя вулиць, ми досліджували їх історичну трансформацію, зв’язок із іншими міськими територіями, функціональне призначення та користувачів. Головним для нас було виявлення тенденцій того, як пострадянський простір може змінитися в умовах європеїзації, та що необхідно для цього. Зокрема, вулиця Пілес, пішохідна вулиця у Вільнюсі, виникла у 14 ст. та до 20 ст. була пішохідною, на ній вирувало життя. У радянський час вона стала частиною транспортної артерії міста. Пострадянський простір повернув до вулиці її первісне значення. Інша ситуація з Висагінасом. Коли вулиця Седулінос була запроектована [центральна алея Висагінаса, яку поступово розбудовували з 70-х років, до 2014 року була повністю оновлена — прим. ред.]. Та говорити, власне, що один із шляхів розвитку простору є правильний, а інший хибний – не можна. Часто політичні рішення мають перевагу над формуванням середовища міст, а будівництво здійснюється для задоволення суб’єктивних інтересів. Це дійсно є проблемою, над розв’язанням якої необхідно працювати.  

urban

Вид на Висагінас

— Наскільки потрібний цей досвід, що ви набули в Прибалтиці, для українських урбаністів, архітекторів? Як саме його можна застосувати у якомусь із українських міст, і чи потрібно це?

— Думаю, досвід є актуальним та близьким нам за змістом. Проблеми, із якими ми стикаємося на сучасному етапі, є дуже подібними. Зокрема, щодо містобудування, розвитку приміських територій, облаштування прибережних зон відпочинку — або необлаштування. Дослідження та інтеграції у міське середовище потребує альтернативна культура. Корисними є висновки та методи дослідження. Та власне та теза, що не слід розглядати пішохідну вулицю, та і місто загалом, як туристичну принаду. Спершу необхідно визначити, для кого вона, кому служить. Що саме потрібно людям, які тут живуть, у наших містах, який простір навколо буде комфортним.

— Які проблеми ви визначили для себе, коли проводили паралелі між прибалтійським досвідом трансформування радянського архітектурного спадку в щось сучасніше та українськими реаліями? Чи ви збираєтеся ці проблеми досліджувати глибше?

— Несприйняття такої трансформації населенням та владою; програми обміну інформацією часто не охоплюють причетних до процесу людей; відсутність інтегрованих досліджень об’єктів, які б враховували думку архітекторів, економістів, соціологів, культурологів, істориків у комплексі; відсутність партисипативного підходу та врахування думки місцевого населення.  

urban

На презентації проектів про урбаністику пострадянської Литви

— Коли ви вивчаєте пострадянські реалії в урбаністиці, чи є для вас цікавим досвід українських архітекторів, урбаністів, інженерів, які працювали за радянського періоду? Чи ви звертаєтеся до когось за порадою, чи спостерігаєте за роботами, дослідженнями, думками таких людей?

— У процесі дійсно важливим є досвід українців. Так, у процесі навчання нас постійно консультує засновник школи. Працюючи дистанційно, спілкуюся з місцевими архітекторами та інженерами.  

— Яким буде ваш наступний крок у вивченні урбаністики? Як буде пов’язаний ваш наступний досвід із цим проектом?

— Наступним етапом буде вивчення та аналіз міських процесів у чотирьох українських містах: Полтаві, Вінниці, Житомирі, Чернівцях. Буде збережений формат командної роботи. 

Текст: Тінкор

Фото: Тінкор; Леонід Донос фб; група Висагінас в вк

comments powered by HyperComments
Прочитать еще
Тинкорр в соцсетях
Напечатай и нажми Enter для поиска

© 2010-2017, ContentLab. Все права защищены. Использование любых материалов, размещённых на сайте TEENСORR, разрешается при условии ссылки на teencorr.com.ua. Для интернет-изданий обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка на http://teencorr.com.ua. Ссылка должна быть размещена в независимости от полного либо частичного использования материалов. Гиперссылка (для интернет- изданий) – должна быть размещена в подзаголовке или в первом абзаце материала.

Перейти к верхней панели