Close Sidebar

Картинка профиля Teennews Teennews

журналистика, медиа,

12.07.2017

Літо – тижні, коли випускники ВУЗів, тільки-но здавши останню сесію, починають шукати роботу. Ці люди окрилені, мають якісь найновіші знання, сили, здоров’я та величезні амбіції. Проте брати на роботу їх не поспішають. Давай поговоримо про те, чому це так, і що справді потрібно, аби знайти місце під медіасонцем.

Чомусь так виходить, що, на перший погляд, позитивні якості, які мають учорашні студенти, на практиці служать їм погану службу. А часом і дуже погану.

Окриленість та натхненність мають reverse side: нереалістичність, фантазії щодо своєї професії, небажання спуститися з небес на землю й почати тверезо оцінювати ситуацію. Але в медіа чомусь не хочуть інфантильних співробітників. На роботі потрібна відповідальність. Проте випускники ВУЗів, які десь наслухалися оповідок про «креативність» і вирішили, що це — основна якість для медійщика, здатні на найневідповідальнішу поведінку: не виконати роботу, бо вона «недостатньо творча», нахамити керівникові, бо він «занадто суворий та приземлений»… Люди, камон, ви що, прямо з університетського гуртожитку переїхали жити до замку з рожевими однорогами на галявинці? Чи ви в пісочниці? Чи в дитсадку? А конкуренція на ринку? Нє, не чули?

Montréal,_salle_de_rédaction

Редакція в Монреалі

Найновіші знання. Це така річ, якою взагалі немає сенсу пишатися. По-перше, у журналістиці, у медіа споконвіку потрібні люди, які мають певні особистісні якості: високий EQ, працелюбність та працездатність, послідовність, точність. І якщо природа чи виховання тебе ними не нагородили, знання й червоний диплом не допоможуть. Якщо ти хочеш у своїй майбутній кар’єрі зробити ставку тільки на знання, шукай якусь сферу діяльності, де стовідсотково цінується саме інтелект. І не май ілюзій. По-друге, універські оцінки не є абсолютною цінністю через те, що знання самі по собі цінні для ринку, доколи вони нові. Тобто, якщо ти свої нові знання не будеш постійно актуалізувати, вже завтра вони будуть не нові. А отже, перестануть бути цінністю, і пишатися тобі не буде чим. Звісно, для твоєї особистості знання потрібні, але якщо розмова про професійну реалізацію, маєш постійно вчитися, а не вихвалятися тим, що є. 

По-третє, знання беруться з досвіду та досліджень. Для того, щоб виробити знання, які ти отримав в універі, хтось добряче практично попрацював та подосліджував цей досвід, можливо, не один рік. Для виробництва нових знань хтось знову має добряче попрацювати та пильно це подосліджувати. Можливо, це будеш ти?

Так чи ні, але зауваж, що знання напряму пов’язані з досвідом, вони є його похідною, з нього виростають. Не буває знань у відриві від досвіду. В універі тобі дали певну кількість знань, що є укорінені у чиємось досвіді. Цієї кількості тобі буде достатньо, щоб зробити перші кроки в професії, зорієнтуватися. Але щоб вижити в ній, тобі будуть потрібні власний досвід, чужий досвід і постійний апгрейд знань. Без нескінченного процесу їх набуття протягом усього життя в професії твої універські знання й дипломи не мають сенсу. Тож припиняй пишатися й починай отримувати досвід і нові знання.

Rédacrice

Здоров’я. Дуже цікава категорія, яка у твоєму професійному житті може вплинути якщо не на все, то багато на що. У цьому плані можеш собі умовно поділити своє життя на «до 30» та «після 30». До 30 ти, загалом, будеш природньо мати дуже багато енергії й використовуватимеш тіло, яке практично ні в чому тебе не обмежує в твоїх справах. Ти зможеш швидко й багато рухатися. Їздити з місця на місце. Працювати понаднормово. Умовно після 30 все це зміниться. Ти вже не зможеш бути таким активним, як у 20. Не зможеш працювати понаднормово, багато їздити та рухатися. Твої м’язи вже потребуватимуть додаткової стимуляції, щоб тіло не втрачало м’язеву масу. Якщо не стимулюватимеш, воно її втрачатиме, і ти матимеш все менше й менше енергії. А на стимуляцію, тренінг потрібний час — де його взяти? На твоїй можливості бути швидким та активним також відіб’ється народження дітей. А якщо твоєї допомоги та участі потребуватимуть батьки чи родичі, це теж стане фактором витрат твоїх ресурсів. Тож май на увазі – поки в тебе є відносно нормальне здоров’я, у тебе потенційно є все в соціальному житті. Але якщо виникнуть якісь додаткові витрати сил, у соціальній площині ти одразу багато втратиш. У інших людей теж так, тому не забувай про закон бумерангу. Як аукнеться, так і відгукнеться. Май адекватне ставлення до тих, хто за цим критерієм слабший за тебе: на їхньому місці може опинитися будь-хто.

Амбіції. Природа влаштувала людей таким чином, що у певному молодому віці амбіції просто зашкалюють. Вони можуть мати різну якість. Одні люди хочуть чогось добиватися тільки для себе. Інші – і для себе, і для інших. Треті – тільки для інших, нехтуючи собою. Проте в часи пропаганди соціального егоїзму та крайнього індивідуалізму перші в соціумі зустрічаються найчастіше.

А якщо так, то дійсно доводиться говорити про певний «набір» конструктивних амбіцій, необхідних для твого виживання в суспільстві. Тих, які ти маєш сам собі здійснити, щоб просто вижити. Не для того, щоб «чогось досягти», а щоб вижити, почув, так? «Вижити» і «чогось досягти» — це речі різні, не плутай.

Що це за «набір позитивних амбіцій»?

Ти маєш зреалізувати свою амбіцію знайти роботу, певний прибуток, щоб мати змогу утримувати себе самостійно. Це – умова виживання людини в соціумі: ти повинен зуміти сам прогодувати себе. Навіть якщо результатів твоєї роботи вистачатиме тільки на хліб, консерви та сік. Мова про те, що ти повинен змогти виконати цю умову життя в соціумі, забезпечувати свої базові потреби. 

Щоб реалізувати свої мрії, підходи та принципи в професії, ти можеш почати глибше опікуватися своїм розвитком – професійним, особистісним. Для цього потрібно повсякчас тренувати навички. Якщо твоя професія пов’язана зі створенням журналістських текстів, ти можеш глибше вивчати мову, стилістику, жанри, формати. Слідкувати за всією інформацію по темах, у яких спеціалізуєшся, по яким пишеш найбільше. Можеш покращувати свої комунікаційні навички, розвивати свій емоційний інтелект.  

Ти можеш розвиватися в науці: вивчати якийсь період в історії журналістики, наприклад. Або якісь особливості видавничого процесу. Або щось міждисциплінарне. Дуже добре, коли, окрім фахових журналістських навичок, у тебе є якісь інші, яким ти, можливо, приділяєш менше уваги, але володієш ними. Окрім професії, мати «ремесло» — це дуже круто.

huffnewsroom

Ти можеш мріяти впровадити щось у редакційний процес або формат. Це буде непросто, адже будь-який формат визначений комерційними чинниками, маркетингом, а також суспільно-політичними факторами, які можуть не мати прямого відношення до журналістики або видавничої справи. Але — можеш спробувати! Вивчай, досліджуй, пропонуй! 

І ще трохи про амбіції…

Ясно, що амбіції можуть бути й негативними: «прославитися», реалізувати своє марнославство; «підсидіти» когось у редакції, отримати таким чином чужу посаду, «очорнити», знецінити іншу людину, щоб принизити значення її справ… Як правило, такі амбіції — це про славу, гроші, маніпулювання та заздрість. Не будь таким, і настане тобі щастя, хоч і доведеться потрудитися. 

Тут є цікаві нюанси, про які випусники ВУЗів замислюються нечасто. По-перше, немає мови про те, що свої амбіції ти будеш собі забезпечувати за рахунок когось. Аби ти міг працювати, ніхто не зобов’язаний тобі нічого. Ніхто не повинен тебе навчати. Ніхто не повинен передавати тобі свій досвід. Ніхто не мусить створювати тобі якісь умови роботи, окрім запропонованих, на які ти вже погодився. Ти маєш справитися саме з тією конкретною ситуацією, яку отримуєш, коли тобі дають якусь роботу. Ти повинен справитися саме ось із цим обсягом відповідальності. Усвідомити завдання, поїхати, куди треба, знайти фактаж, перепровірити його, поспілкуватися з ким треба під запис, приїхати, розшифрувати, написати, вчасно здати. Або, якщо ти — редактор, поставити кореспондентові задачу, прийняти її, перепровірити та доповнити факти, відредагувати текст, вичитати, відправити до техслужби. Це є журналістика. Вимагати в редакцій гроші за те, що ти всього цього НЕ робиш, не найкраща ідея. Ти не в казці. Як справлятимешся з цим обсягом відповідальності, матимеш роботу, матимеш оплату за неї. А ні – так ні. Тобі ніхто не буде створювати «щось ліпше». І якщо щось не подобається, виживай як знаєш. 

Rédacrice

На українському медійному ринку, де для одних – одні правила, для інших – інші, а спільних для всіх законів та етичних норм люди далеко не завжди дотримуються, амбіції для багатьох стають злом. Уяви, ти приходиш у професію, аби зробити щось корисне для людей, а маєш думати про гроші, про виживання. І ці люди, для яких ти ніби-то збирався робити щось корисне, не поспішають тебе підтримувати. Ти розчаровуєшся. Можливо навіть, кидаєш професію. Хоча, може, за трохи інших умов із тебе й справді міг вийти дуже добрий редактор чи журналіст. Щоб таких розчарувань не сталося, май свої амбіції за амбіції, а реальність – за реальність. Або просто подивися «Диявол носить Прада».

Аби справитися з такою реальністю та не розчаруватися в професії, буває, допомагає ремісництво — якась інша справа, навичка, що не має прямого відношення до основної діяльності, і яку ти можеш продати на ринку, щоб прогодувати себе, якщо що. Упевненіше в журналістиці почуваються не хвальки, а ті, хто, у разі чого, здатен розвантажувати вагони чи охороняти стоянки.

Не знецінюй, і незнецінюваний будеш

Зважуй, що ніхто інший не збирається поступатися тобі своїм місцем у професії задля того, щоб ти міг у неї прийти «і зробити щось корисне». «Штовхатися» з тими, хто вже є в професії – це найпоширеніша помилка майже всіх учорашніх студентів. Це підліткова поведінка, зумовлена гормонами, у фізичному, біологічному плані це навіть природньо, але якщо ти справді хочеш утриматися в професії, не переходь чужу дорогу. Учися реалізовувати свої амбіції таким чином, щоб це відбувалося лише за твій особистий рахунок, а не за рахунок когось іншого. А якщо тебе хоч чомусь навчили чи хоч якось підтримали, будь надто вдячний і май це за щасливу випадковість, а не за своє досягнення. Якість професії та «правил» у ній залежить від тебе самого: який ти, така професія й такі стосунки. 

Але ми розповідаємо тобі, як буває. Колись, у рамках наших курсів журналістики, ми проводили безкоштовне стажування для тих, хто хоче зробити перші кроки в професії. У нас був дуже скромний вордпресівський блог, бо ми не мали потреби й часу робити для навчального проекту щось масштабніше. У відповідь на опис умов стажування ми отримали листа від однієї дівчини з Дніпра. Вона написала нам:

«Ви самі маєте помилку у тексті, зміст якого засуджує кожного, хто до вас прийшов з метою бути корисним, допомогти, або отримати корисний досвід. Можливо, ви можете пишатися своїми редакторами? Тому що дозволяти собі таке відношення і мати таку впевненість можна лише у випадку, якщо редакторами будуть Марія Х., Ірина Славінська або відомі автори/редактори. Критичні зауваження Марії завжди вислуховую із задоволенням та уважно. Чи ви маєте сильних, гарних випускників, які вже мають чимало публікацій в авторитетних виданнях або ж посаду, яка викликає бажання досягти подібного? Є сумніви, враховуючи вигляд та технічні особливості сайту та посилання, які рекомендуються. Дуже розчарована».

Ті, хто знає, що таке когнитивні помилки, маніпулювання та «перенос», із посмішкою оцінять цей пасаж. Ми ж від тих пір використовуємо цей лист на наших майстер-класах із журналістики — як яскравий приклад того, як це – не вміти перевіряти факти, видавати власні фантазії та уявлення про дійсність за реальність, не вміти відрізнити «помилку» від того, що не є помилкою за визначенням, намагатися реалізувати свої юні амбіції за рахунок інших людей – у спробах знецінювати чийсь професіоналізм, аби утвердити на цьому тлі власні «знання та навички». Це неконструктивна особистісна стратегія та риса для людини, яка хоче реалізовувати себе в професійній журналістиці. Тим більше, для людини, яка не є журналістом, а є тільки любителем. Ніколи не роби так, як ця дівчина, яка переплутала конструктивну критику зі знецінюванням, а ввічливість та повагу до людей — із чиновшануванням, підлабузництвом та створенням собі кумирів.

У практиці журналісти та редактори майже постійно мають справу з маніпулюванням. Його потрібно вчасно виявляти в процесі інтерв’ю, адже маніпулювання з боку респондентів — дуже поширене явище. У текстах прес-релізів, коментарів, які надходять на редакційну пошту. Та, фактично, будь-де, де буває журналіст. Виявляти маніпулювання та щось робити з цим — це рутинна робота медійщика. Проте з маніпулюванням можна зіштовхнутися й у колективі, коли намагається маніпулювати у власних інтересах хтось із колег.

Rédacrice

А ось так виглядають редакційні планерки

Щоб справлятися з такими ситуаціями гідно та нормально, потрібно бути професійним: якісно працювати з фактами, перевіряти, аналізувати, додержуватися професійних норм та етики. Щоб розповісти про щось у журналістському тексті, необхідно завжди спиратися на факт. Не вірити на слово. Не вірити чужій інформації, чужим дописам. Перепровіряти. Уміння працювати з фактом — якість, яка є необхідною та найбільш запитаною в редакціях. А ніяк не твої мрії про славу та популярність. Вони здобуваються іншими шляхами, але про це — в інших публікаціях Медіашколи.  

Читай ще: 

«Редакторів багато». А до чого тут ти?

«Як у журналістиці бути відомим, щоб тобі нічого за це не було»?

 

Поліна Аксьонова,

редактор, журналіст, 

засновник Клубу молодіжної журналістики «Орден рицарів пера» з 2001 року, Київ,

автор досліджень про профорієнтаційну освіту в галузі журналістики

републікація тексту цілком або частково без погодження з редакцією Teencorr заборонена

comments powered by HyperComments
Прочитать еще
Тинкорр в соцсетях
Напечатай и нажми Enter для поиска

© 2010-2017, ContentLab. Все права защищены. Использование любых материалов, размещённых на сайте TEENСORR, разрешается при условии ссылки на teencorr.com.ua. Для интернет-изданий обязательна прямая открытая для поисковых систем гиперссылка на http://teencorr.com.ua. Ссылка должна быть размещена в независимости от полного либо частичного использования материалов. Гиперссылка (для интернет- изданий) – должна быть размещена в подзаголовке или в первом абзаце материала.

Перейти к верхней панели