оновлюється
До 10 серпня триває прийом творів на здобуття премії імені В’ячеслава Чорновола в 2017 році. Цю премію щорічно надають за кращу публіцистичну роботу в галузі журналістики – за твір, що сприяє утвердженню історичної пам’яті народу, його національної свідомості та самобутності.
Ця премія присуджується з 2004 року. Редакція «Тінкору» зацікавилася творами, за які автори-публіцисти отримали цю премію в минулі роки, адже це – TOP-рейтинг української публіцистики від Держтелерадіо. Серед творів-переможців є газетні публікації, є книги, і є аудіовізуальні роботи. Що там в них такого цікавого, що вони стали гідними премії? Давай дізнаємося більше.
Якщо ти десь знайдеш публікації, які не представлені в списку, надсилай до редакції Teencorr, щоб ми поповнили його й розповіли про всі роботи та авторів, що стали лауреатами цієї премії.
2004 — Василь Кривий (Чернівецька область) за публікацію «Пуста хата», опубліковану в газеті «Буковина».
2005 — Серафима Розумович за публікацію «Сутінки в імперії бідності», опубліковану в газеті «Літературна Україна».
2006 — Костянтин Перцовський за публікацію «Я — українець!», опубліковану в газеті «Голос України».
У 2007 році премію Чорновола отримав Іван Корсак — за художньо-документальну повість «Гетьманич Орлик». Вона була опублікована в луцькій газеті «Сім’я і дім», а потім вийшла в світ як книжка. Іван Корсак є почесним громадянином Луцька, журналістом та письменником, автором багатьох творів. Редагував газети «Радянське Полісся» в місті Камінь-Каширському Волинської області (1975-1990), «Народна трибуна» в Луцьку (1990-1995), з 1996 до 2014 року був шеф-редактором газети «Сім’я і Дім». У 2011—2014 роках був членом Ради Національної спілки письменників України. Бере участь у редколегії газети «Літературна Україна».
Розповідь про Григора Орлика — спроба зрозуміти місце цієї людини в українській історії. Радянські функціонери писали про нього як про «зрадника, агента шляхетської Польщі і шведського короля. Але насправді про жодну постать, про яку пам’ятає наукова історія, не можна казати однозначно. Найбільш цікаво, як про такого діяча можна говорити тепер, коли в істориків та інших дослідників є можливості точніше вивчати роль польскої шляхти в українській історії, роль гетьманів тощо. Григір Орлик — цікава постать: дипломат, розвідник, спадкоємець справи батька в розвитку незалежності України, один із нанайосвіченіших людей тодішньої Європи, з яким було цікаво спілкуватися й Вольтеру, і єрусалимському патріарху. Через ворожу територію він привів до престолу польського короля Станіслава Лещинського, став генералом і повним маршалом Франції. Його діяльність цікава в контексті не тільки української, але й європейської історії.
