fbpx
Close Sidebar
functional photo
Куратор дитячих програм та головний мистецтвознавець Музею кіно Марина Скирда запрошує дітей на два авторських курси – «Стратегії візуального мислення» і «Абетка кіномистецтва».
Для дітей 6-8 років. «Стратегії візуального мислення»

Перевірено, що в музеї людина проводить перед картиною в середньому 7 секунд. Кінофільм дивиться рівно стільки, скільки він триває. Але чи достатньо цього, щоб збагнути деталі, художню мову й ефект твору?

На кожному занятті програми «Стратегії візуального мислення» учні зосереджуватимуться лише на трьох творах мистецтва. Неквапливо розмірковуватимуть над ними, шукатимуть слова, щоб описати свої враження і поділитися ними з іншими. Це напружена інтелектуальна робота – і, водночас, цікава гра. Коли вона закінчиться, образи надовго залишаться в пам’яті.

Власне «стратегії» полягають ось у чому: спочатку ставимо запитання, потім шукаємо відповідь, намагаємося обґрунтувати думку, виходячи з побаченого, дослухаємося до міркувань інших, стикаємося з безліччю нових запитань і можливих інтерпретацій… Що більш талановитий твір, то більше простору для сприйняття і більше культурних кодів в ньому заховано.

У Музеї кіно Довженко-Центру вдалася до експерименту – поєднали споглядання картин з переглядом фрагментів кіно. Так оприявнилася споріднена природа мистецтв, які називаються візуальними. Зображення, виконані пензлем або кінокамерою, підпорядковані загальним естетичним законам.

Програма народилася в Америці, у музеї сучасного мистецтва МоМА. Її автори – мистецтвознавець Філіп Єнавайн і психолог Абігайль Хаузен. Вони поєднали практичний досвід з науковою теорією і виробили стратегії – певні правила і алгоритми, які людина застосовує, щоб розуміти твори візуального мистецтва. 

Так унаочнилася споріднена природа мистецтв, які називаються візуальними. Зображення, виконані пензлем або кінокамерою, підпорядковуються загальним естетичним законам. 

На заняттях програми діти будуть:

  • розглядати твори класичного мистецтва – фрагменти фільмів, картини, скульптури, графічні аркуші, художні фото, добірка яких охоплює усі часи і народи
  • протягом однієї години зосереджуватись на трьох образах, щоб мати час подумати і насолодитися
  • відповідати на нескладні запитання, які запускають процес дослідження творів
  • народжувати і «одягати» у слова свої ідеї стосовно побачених творів
  • намагатися обґрунтовувати власні думки і переконувати інших у слушності своїх спостережень
  • чемно і з повагою приймати інші міркування

На заняттях програми ми діти не будуть:

  • нехтувати власними інтуїтивними здогадками чи життєвим досвідом (вас здивує, але у дітей все це є!)
  • навмисно зосереджуватись на іменах, назвах і датах – адже нам важливіше запам’ятати візуальні образи і пережиті у зв’язку з ними почуття
  • одержувати оцінки за правильну відповідь – тому що, коли йдеться про мистецтво, не буває «правильних» і «неправильних» емоцій і кожна людина накопичує власний унікальний досвід
  • порівнювати дітей між собою – тому що кожне окреме міркування і спостереження є внеском у спільну роботу, стає досягненням усієї групи в цілому.
Для дітей 9-11 років. «Абетка кіномистецтва»

Коли ми дивимося кіно, ми забуваємо про все. Навіть про те, що перед нами на екрані – лише гра світла і тіні, магія, ілюзія. І навряд чи замислюємося, що для створення цієї ілюзії потрібна ціла фабрика або кіностудія, де до роботи залучені люди понад 200 професій.

Кіно в матеріальному вимірі – це тисячі кілометрів плівки, які дбайливо зберігаються у Фільмофонді Довженко-Центру. Саме з екскурсії колишньою кінокопіювальною фабрикою розпочнеться знайомство.

Діти дізнаються, коли народилося кіно і скільки йому років, як кіно пройшло шлях від чорно-білого німого до кольорового звукового. Далі зосередяться на тому, чим цікаві різні види кіно – художнє, документальне, науково-популярне, мультиплікаційне. А також спробують відчути, який настрій навіюють фільми у різних жанрах кіно. На завершення поміркують про особливу мову кіномистецтва.

Кіно неможливе без картинки. Отже, тут діють закони живопису, які стосуються композиції, світла і тіні, кольору, фактури. Але на відміну від живопису картинка в кіно рухається, розвивається у часі.

По суті кіно – це тисячі картинок-кадрів, ланцюжки яких поєднуються у єдине просторове і часове ціле. І відбувається це за допомогою монтажу. Саме монтаж робить кіно не просто набором окремих зображень, а справжнім мистецтвом.

Програма «Абетки кіномистецтва»:

 Знайомство з Довженко-Центром. Про кінокопіювальну фабрику і технічні процеси в кіно

Історія кіно. Від чорно-білого німого до кольорового звукового

Види кіно. Ігрове / Художнє. Жанри кіно. Історична драма, мелодрама, комедія

Жанри кіно. Пригоди, фантастика

Жанри кіно. Трилер, мюзикл

Види кіно. Неігрове / Документальне

Види кіно. Мультиплікація / Анімація

Мова кіномистецтва. План, ракурс, масштаб, темп і ритм, світло і тінь, колір, звук і музика

Мова кіномистецтва. Комбіновані зйомки, кінотрюки, монтаж

Заняття платні. 

За інф. Довженко-Центру

functional photo

functional photo28 липня в Маріїнському парку закінчила роботу виставка дитячих малюнків «Барви свободи. Майдан, мальований дітьми». Основу виставки становлять художні твори дітей із Києва та Полтавщини, а також кілька малюнків, створених дітьми для підтримки майданівців іще під час Революції Гідності.

Маріїнський парк є свідком багатьох трагічних сторінок історії України, зокрема і драматичних подій Революції Гідності. Тим цінніше, що сьогодні тут так часто лунає дитячий сміх. Саме задля безтурботного дитинства майбутніх поколінь, сповненого радістю, дорослі вийшли на Майдан.

У дитячих малюнках про Майдан можемо побачити, що саме діти знають про Революцію Гідності та як сприймають ті події. Щирість, безпосередність і символіка образів… Дитячі твори, окрім мистецького складника, цінні ще й тим, що випромінюють оптимізм і віру в перемогу добра.

– На всі випробування, часто ризикуючи життям і здоров’ям, майданівців вело відчуття відповідальності за майбутнє. Так і казали – заради дітей, щоб дати їм шанс гідно жити в Україні, яка процвітає. Для того, щоб сучасні діти скористалися цим шансом, важливо передавати їм пам’ять про Майдан і також учити цієї відповідальності, – зазначила Ольга Сало, кураторка проєкту, заступниця генерального директора з розвитку та культурно-просвітницької роботи Національного музею Революції Гідності.

Нагадаємо, виставка була презентована до Дня захисту дітей у парку імені Тараса Шевченка. Також нагадаємо: триває конкурс на відзнаку для юних авторів малюнків, які найбільше вподобають відвідувачі виставки «Барви свободи: Майдан, мальований дітьми».

Фото: TeenCorr

functional photo
29 червня відбудеться онлайн-презентація творів об’єднання художників, дизайнерів та майстрів друку на тканинах МАКАКА. Його учасники вирішили створити апсайклінг-майстерню кастомного одягу. Ідея у тому, щоб брати якісний і вже не новий одяг та переосмислювати його історію. Давати йому нове життя, застосовуючи різні техніки.
МАКАКА презентує свої перші вироби: костюми для музичної арт-групи «Хамерман Знищує Віруси» у форматі фільму. 
Після міні-фільму про міфічних істот автори покажуть історію створення костюмів – «Людини-заводу» та «Людини-спального району». У головних ролях – фронтмени групи «Хамерман знищує віруси» – Володимир Пахолюк та Альберт Цукренко. Обидва костюми – це кастомні вироби, ідеї для яких розробляли спеціально для героїв, як рефлексію на лірику групи та той соціально-культурний меседж, який вони намагаються донести.
 

– Ми створили майстерню, як відповідь на актуальні запити модної індустрії. Я не буду вдаватись до цитування жахаючих цифр, їх повно у інтернеті. Фаст-фешн – одна із найзабруднюючих екологію сфер економіки. І це факт. При цьому, ми однозначно не можемо увесь час ходити у одному й тому ж одязі, адже його значення – давно вийшло за межі первинного – прикрити чи зігріти тіло. Одяг для мене – це мистецтво. Перш за все, мистецтво – розповідати про свого носія 😊 І я упевнена, що творити можна із того, що уже вироблено. Так і з’явилась ідея – виготовляти крутий якісний одяг із секонд-хенду, перетворюючи його у арт-об’єкти. І в цьому мені допомагає команда талановитих людей. Я також вдячна Українському Культурному Фонду, що дав можливість цьому проектові ожити так швидко, – прокоментувала Олена Клочко, ідейна натхненниця проекту.

До команди увійшли: Олена Клочко, Євген Меркуш – майстер шовкотрафаретного друку, митець,  Єгор Стрелков – художник,татуювальник, ілюстратор, музикант, автор коміксів @makaka_artel про свідоме споживання, Віталій Агапєєв – мультидисциплінарний художник із графіті-бекграундом, Андрій Соболєв  – дизайнер, стиліст, татуювальник.

 
Долучитися до перегляду можна тут о 20.00.
 
 
Omar and Us movie
read the text in Ukrainian
18 December is International Migrants Day. Let’s mark this day together. We kindly invite you to attend the online screening of “Omar and Us” movie by Maryna Er Gorbach, which we will conduct under the IOM Global Migration Film Festival.
Ismet is a Turkish soldier, who was on duty at the border as a Commander of the Coast Guard and recently got retired. Now as a civilian, he struggles to communicate with his family and people surrounding him. His only son left to the U.S. And now Ismet’s wife wants to join their son, too. After suddenly becoming neighbours with two refugees (Omar and Maria) and the humane experience he has to live through, Ismet faces his prejudices.
 
The film’s director, Maryna Er Gorbach, is a graduate of the Karpenko-Kary Kyiv National University of Theater, Cinema and Television, who lives and works in Turkey.
 
Professional actors Taj Sher Yakub and Hala Alsayasneh, who starred as Omar and Maria, are themselves refugees from Syria.
“Omar and Us” movie was awarded at film festivals in Turkey, France, Germany, Portugal, Israel, India, Argentina, Bulgaria, Romania, Poland and the United States.
 
For joining the screening (there will be English and Ukrainian subtitles) we kindly ask you to register under the link: https://bit.ly/кіно2020
Omar and Us movie
read the text in English
18 грудня, у Міжнародний день мігранта, відбудеться Міжнародний фестиваль фільмів про міграцію. На фестивалі продемонструють фільм «Омар і ми» режисерки Марини Ер Горбач, випускниці Київського національного університету театру, кiно і телебачення іменi І. К. Карпенка-Карого, яка живе й працює в Туреччині. Професійні актори Тадж Шер Якуб та Хала Алсаяснех, які знялися в ролях Омара та Марії, самі є біженцями з Сирії. Показ організують IOM Ukraine та United Nations in Ukraine.

Фабула фільму – несподівана зустріч Ісмета, колишнього військового, який нещодавно повернувся зі служби в турецькій армії, де був командувачем берегової охорони на морському кордоні, із біженцями Омаром та Марією, яка стає для літньої людини непростим досвідом: адже він, як і більшість людей, має власні погляди та упередження.

Фільм «Омар і ми» отримав нагороди кінофестивалів у Туреччині, Франції, Німеччині, Португалії, Ізраїлі, Індії, Аргентині, Болгарії, Румунії, Польщі та США.

Охочих подивитися фільм, який демонструватиметься з англійськими та українськими субтитрами, організатори просять зареєструватися за посиланням до 14:00 18 грудня: https://bit.ly/кіно2020 . Показ відбудеться з 18:00 до 20:00.
 
«Декоративний розмай»: стали відомі імена переможців творчого конкурсу на Житомирщині

87 конкурсних робіт у 5-ти номінаціях: декоративний розпис та народний живопис, гончарство, художня кераміка, ліплення, бісероплетіння та штучні квіти, картини, дерева, прикраси з бісеру, об’ємні та площинні вироби з глини, тіста, пластиліну, декоративний розпис на дереві, склі, тканині – стільки різноманітних робіт представили на початку листопада на виставці-конкурсі «Декоративний розмай» діти Житомирщини. На цій обласній виставці декоративно-ужиткового мистецтва, яка відбувалася з 4 по 6 листопада, автори продемонстрували свої твори всім, хто зміг подивитися експозиції, незважаючи на карантинні обмеження. Співробітники Обласного Центру дитячої та юнацької творчості Житомирської облради провели конкурс дистанційно.

Найвищі бали від журі отримали роботи Анни Борковської та Ангеліни Федорчук із Житомирського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді, Анни Павлової з гуртка Баранівського будинку дитячої творчості, Івана Грушевського, учня 8 класу Квітневої ЗОШ Квітневої об’єднаної територіальної громади, Софії Власюк, учениці 2 класу Липниківської ЗОШ Лугинського району.

88 учасників представили свої роботи на обласній виставці-конкурсі «Осінні фантазії». Діти створили й продемонстрували публіці настінні панно, картини, просторову лісову скульптуру, об’ємні композиції, виготовлені з листя, квітів, плодів дерев, соломи та лози.

У номінації «Художня обробка деревини» переможцем став Вадим Грабар, вихованець Коростишівського Будинку дитячої творчості. Найкращий виріб з соломки та лози створила Зоряна Пшеничнюк, вихованка Житомирського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді. Лідерство в номінації «Ікебана та просторові композиції» отримала Діана Манько, учениця 5 класу Бовсунівського навчально-виховного комплексу Лугинського району. Переможницею в номінації «Ошибана та колажі з природного матеріалу» стала Сніжана Осіпчук, вихованка Житомирського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді.

За інф.: Житомирська ОДА

Фото обкладинки: просимо авторів надіслати свої імена в TeenCorr

Більше фото з виставки дивися в insta TeenCorr

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах!

Зареєструватися на сайті, щоб писати в блог та отримувати дайджест

«Розквітає творчість як калина» || Творча зустріч у Тетянин день у київській бібліотеці імені Корнія Чуковського

functional photo

22 листопада Кіноклуб Національного університету «Києво-Могилянська академія» спільно з Довженко-Центром, кіностудією Укркінохроніка та Міжнародним фестивалем документального кіно про права людини Docudays UA запрошує відзначити День народження найвідомішого могилянця — мандрівного філософа-містика Григорія Сковороди й подивитися онлайн-показ документального фільму «Відкрий себе» режисера Ролана Сергієнка (Укркінохроніка, 1972). 

Фільм «Відкрий себе» – філософське есе, яке за допомогою візуальних метафор передає ключову ідею етики Сковороди – необхідність самопізнання. Фільм був заборонений і вийшов на екрани лише в часи перебудови. 22 листопада 2020 року ви побачите повну, 37-хвилинну, версію фільму «Відкрий себе» в новій режисерській редакції 1994 року.

Після онлайн-показу можна долучитися до дискусії за участю могилянських знавців філософії Сковороди: Марини Ткачук – декана факультету гуманітарних наук, професорки кафедри філософії та релігієзнавства,  дослідниці історії академічної філософії в Україні, авторки чисельних праць з історії Києво-Могилянської та Київської духовної академій; Лесі Довгої – професорки кафедри культурології, авторки монографії «Система цінностей в українській культурі XVII ст.»; Ірини Бондаревської – професорки кафедри філософії та релігієзнавства, авторки монографії «Парадоксальність естетичного в українській культурі XVII – XVIIІ ст.»; Сергія Головащенка – професора кафедри філософії та релігієзнавства, співавтора документального фільму «Таємничий Сковорода».

Фільм «Відкрий себе» та його обговорення будуть транслюватися у відкритому режимі у віртуальному кінозалі Могилянського кіноклубу. Ті, хто хочуть долучитись до обговорення фільму, мають пройти онлайн-реєстрацію у переддень показу. Запрошення до реєстрації та інструкцію щодо того, як потрапити до віртуального кінозалу Могилянського кіноклубу, буде опубліковано 20 листопада 2020 року на Facebook-сторінці Могилянського кіноклубу. Початок показу фільму – 18.30.

Нагадаємо, Могилянський кіноклуб був заснований у жовтні 1994 року. Як осередок, що об’єднує довкола себе поціновувачів кіно, Могилянський кіноклуб проводить некомерційні кінопокази, організовує дискусії та творчі зустрічі. За більш ніж чверть століття своєї роботи Могилянський кіноклуб став відомим не лише в Києві, а й в усій країні.

За інф. Довженко-Центру

functional photo

За місяць до Нового року в Національному цирку України стартував 60-й ювілейний сезон. Йому передував довгий карантинний період, проте артисти підготували для глядачів свою традиційну циркову програму «День народження. Свято цирку» та інтерактивне шоу «Ecolibrum» за участю циркових та коміків театру MIMIRICHI.

– Ми робимо виклик суспільству, майбутньому глядачеві – ми відкриваємося двома програмами, але одна програма якраз є альтернативою іншій програмі, – сказав генеральний директор Цирку Владислав Корнієнко.

За словами головного менеджера Національного цирку, профілактичні заходи боротьби з поширенням коронавірусу, все ж таки, у приоритеті. Він повідомив, що глядачі сидітимуть у шаховому порядку з дотриманням дистанції. Квитки продаватимуться в такій кількості, аби наповненість цирку не перевищувала 50% місць.

Дмитро Вісков, головний режисер-постановник програми «Ecolibrum», визначив це як експеримент. За словами Дмитра, слово ecolibrum слід розуміти як «екологічний крок руху вперед», і мета програми – розповісти людям, чому потрібно думати про екологію та сортувати сміття.

– Разом з театром MIMIRICHI, з яким ми розробили цей проект, ми подаємо його у веселій формі через жарт, – повідомив Дмитро Вісков і додав, що в цій програмі буде задіяно понад 70 осіб.

Вероніка Гумарова, головна режисерка Національного Цирку, розповіла, що має намір зберегти класичні, традиційні підходи до циркового мистецтва. Зокрема, зберігається програма «День народження. Свято цирку», яка має традиційний формат. У ній глядач побачить номери в класичних українських циркових жанрах: гімнастика, еквілібристика, акробатика, повітряні жанри, клоунада і, звичайно, дресура. Режисер додала, що програма розрахована на смаки малечі і дорослих.

Нагадаємо, до 2007 року Київський Цирк понад 40 років очолював Борис Заєць. З 1964 року він був головним режисером, з 1976 до останнього дня – головним режисером і директором. Усі програми, які бачили кияни та гості столиці від 60-х, створювалися під керівництвом та режисурою Бориса Михайловича.

За інф.: PR Національного Цирку

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах!

functional photo
У Довженко-Центрі триває VianFest. Фестиваль, присвячений 100-річчю Бориса Віана – поета, романіста, автора пісень, джазового трубача, інженера та винахідника, стартував у понеділок. Усі фільми демонструються французькою мовою з українськими субтитрами для глядачів 16 плюс.

У понеділок, 26 жовтня, відбувся показ фільму «Шумовиння днів» (L’écume des jours, 1968). Це перша екранізація найвідомішого роману майстра абсурду та містифікації Бориса Віана. Романтична історія Коліна та Хлої в барвистому сюрреалістичному світі, де з людей проростають квіти, а кімнати можуть самі змінювати розмір.

У вівторок, 27 жовтня, глядачі подивилися стрічку «Я прийду плюнути на ваші могили» (J’irai cracher sur vos tombes, 1959). Стильний французький нуар знятий за «проклятим» бестселером Віана «Я прийду плюнути на ваші могили» режисера Мішеля Ґаста. На прем’єрному сеансі саме цього фільму у письменника зупинилося серце. Джо Грант прагне помститися провінційним расистам за вбивство свого брата. Для цього він приїздить в маленьке містечко, де ніхто не здогадується про його наміри.

У середу, 28 жовтня, на екрані – «Прекрасний вік» (Le Bel âge, 1960). Останньою роллю Бориса Віана в кіно стала роль буржуа Бориса в фільмі його друга П’єра Каста «Прекрасний вік». Стрічка доповнює коротку акторську фільмографію Віана, де самобутня пластика та персональна харизма письменника проявилася не гірше за його тексти. За сюжетом, молодий денді Жак, який переживає гіркий розрив з Александрою, вирушає з друзями за місто. Проте спогади про стосунки наздоганяють його під час відпочинку.

У четвертий день фесту, у четвер, 29 жовтня, можна подивитися українську прем’єру захопливої документальної оповіді про відносини Бориса Віана та кінематографу – «Кіно Бориса Віана» (Le cinéma de Boris Vian, 2010). У фільмі використано кадри з рідкісних ранніх фільмів Віана-актора, де завдяки своїй нетиповій зовнішності письменник зображав то вампіра, то готичного кардинала. Документальна стрічка оповідає про вплив модерністської прози Бориса Віана на європейське кіно.

За інф.: Довженко-Центр

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах!

У Києві відкриють Музей Кіно || 12 вересня, Довженко-Центр

longread || Іван Козленко: «90-ті роки – це не морок і тінь. Відбувалися експерименти, новаторські речі»

functional photo

Цього року Міжнародний кінофестиваль «Відкрита ніч», який називає нові імена в кіно, відмітив гран-прі стрічки «Шпілі-Вілі» режисера Івана Шохи та «Зловмисник» Валерія Шевченка. А в жовтні команда фестивалю презентує новий проєкт – «Зоряний прискорювач». Про це повідомив Президент та арт-директор фестивалю Михайло Іллєнко.

Цьогоріч на конкурс «Відкритої Ночі» було подано 94 стрічки – чимало, зважаючи на майже повної відсутності зйомок у березні – травні через карантинні умови. До офіційної програми фестивалю 2020 року увійшли конкурсні і позаконкурсні програми, складені з нових фільмів режисерів-дебютантів і вже відомих митців.   

Фільмам дало оцінку професійне журі, до складу якого увійшли кіно-продюсерка Наталія Лібет, режисер Антоніо Лукіч, актриса Ірина Мак, співзасновниця та виконавча директорка Української Кіноакадемії Анна Мачух, оператор-постановник Вадим Ільков, режисер анімаційного кіно Микита Лиськов, культуролог, арт-менеджер, Генеральний директор Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко. За підсумками найкоротшого фестивалю короткометражного кіно було обрано переможців. Нагороди фестивалю «Відкрита ніч. Дубль 23» отримали: Гран-Прі – фільми «Шпілі-Вілі» Івана Шохи та «Зловмисник» Валерія Шевченка. Головний Приз в номінації ігрового кіно – «Зловмисник» режисера Валерія Шевченка. Диплом фестивалю в номінації ігрового кіно – «Шпілі-Вілі» режисера Івана Шохи. Головний Приз в номінації анімаційного кіно – «Прізвище в Кишені» режисера Степана Коваля. Краща операторська робота – «Зловмисник» Валерія Шевченка. Найкраща робота художника – «Тумани» Анастасії Лелюк. Найкраща актриса – «Тумани», Леся Липчук. Найкращий актор – «Зловмисник», Ігор Щербак. Приз Глядацьких Симпатій – фільм «Великдень», режисера Валерія Гриші. Спеціальна відзнака Журі за «Найкращу сцену з домашньою консервацією» – фільм «Великдень» режисера Валерія Гриші. Спеціальна відзнака Журі за «Сміливий політ фантазії» – фільм «Шпілі-Вілі» Івана Шохи. Церемонія нагородження переможців 23-го Дублю Відкритої Ночі відбулася 14 серпня на київському Арт-Причалі.

functional photo

Команда фестивалю «Відкрита Ніч. Дубль 23». Фото: «Відкрита Ніч»

Додатково на церемонії нагородження переможців фестивалю глядачі змогли побачити фільми проекту «Дивись українське», а також спеціальний показ фільму «Анна» (реж. Декель Беренсон), створений у ко-продукції: Ізраїль, Україна, Велика Британія. Світова прем’єра стрічки відбулася 24 травня 2019 року на 72-му Каннському міжнародному кінофестивалі, де вона в основній конкурсній програмі змагалася за Золоту пальмову гілку як найкращий короткометражний фільм. Фільм розповідає про Анну — одиноку матір середнього віку, що мешкає в невеликому промисловому місті на охопленому війною сході України. Вона працює на м’ясопереробному комбінаті, живе в старій занедбаній квартирі та мріє про краще життя для себе і своєї 16-річної доньки.
 
Цього року глядачі фестивалю захопилися ретроспективною програмою «Перші кроки». Карантин дав можливість фестивальній команді здійснити власну ревізію 22 річної історії «Відкритої Ночі». Тому цього року, окрім самих фільмів, команда фестивалю зробила спеціальні інтерв’ю з авторами фільмів, чиї стрічки увійшли до ретроспективи. Ретроспектива представила ранні фільми знакових українських режисерів, що починали свій творчий шлях на «Відкритій ночі».

Михайло Іллєнко, Президент та арт-директор фестивалю, анонсував новий проєкт «Відкритої ночі» – «Зоряний прискорювач». Це інтерактивний архів фестивалю із використанням технології VR. Проект створюється за підтримки Українського культурного фонду, а його презентація відбудеться уже на початку жовтня 2020 року.

Нагадаємо, кінофестиваль «Відкрита Ніч» народився у червні 1997 року як огляд найцікавіших здобутків саме українського кіно. На сьогодні фестиваль є своєрідною лабораторією з перевірки нових ідей для вітчизняних кінематографістів та пошуку молодих талантів, які можуть стати новими обличчями українського і світового кіно.
 
У 2019 році фестиваль отримав фінансову підтримку від Українського культурного фонду та увійшов до Книги рекордів України у категорії «Мистецтво, масові заходи», як захід із найбільшою кількістю офіційних локацій, а саме 100 майданчиків та кількістю глядачів, що одночасно здійснювали перегляд більше 8500 осіб. З 1997 року захід проходить за підтримки Державного агентства України з питань кіно та в партнерстві з Департаментом культури КМДА та комерційними установами. 

Фото: «Відкрита Ніч»

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

functional photo

# vistavka-listivok

26 вересня Музей книги і друкарства України запрошує на відкриття Виставки авторських листівок, яка триватиме до 11 жовтня. На виставці «Авторська листівка» представлені роботи трьох українських художниць: Марини Ващенко з Києва, Катерини Степаніщевої з Києва і Юлії Поліщук з Миколаєва. Відвідувачі виставки зможуть побачити різноманіття тем, матеріалів, стилів цього виду творчості, адже для художника формат листівки – один з найзручніших для проведення творчих експериментів. Листівки на виставці можна буде не лише роздивитися, а й придбати, залишивши собі або ж дорогим людям на добру згадку маленький твір мистецтва.

Листівка – це вайбер минулого, надсилаючи її по світу, люди передавали одне одному зображення та текст. До того ж, інших способів передати ці дані на малі чи великі відстані було небагато, листівка була чи не основним, і цей комунікаційний носій дуже цінувався. 

За зображенням на листівці можна визначити рік її створення, дізнатися про художника, який малював ілюстрацію чи робив фото. Тобто, листівка – це завжди змістовна культурна акція. Листівки популярні і зараз, у часи смартфонів: дуже прикольно надіслати друзям у Київ паперове зображення з Балі чи Австралії, щоб вони знайшли такий артефакт у поштовій скриньці.

Жанр авторської листівки в Україні наразі активно розвивається. Художники створюють унікальні за стилем листівки та друкують їх невеличкими накладами. Це робиться, щоб листівка набула ще більшої ексклюзивності від початку її створення. Адже вірогідність двічі отримати однакову авторську листівку мала. Крім того, друкована листівка – найбільш демократичний вид мистецтва. Це один з найкращих способів придбати самодостатній твір графічного мистецтва за ціною, доступною більшості.

Якщо тобі сподобався контент, ти можеш підтримати роботу сайту тут.

Donate PayPal

Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах

functional photo

«Кабінет молодого автора» Національної спілки письменників України повідомив про запуск Всеукраїнського літературного проєкту «Афоризм». У конкурсі можуть узяти участь поети й прозаїки, які готові подати свої роботи українською мовою.

Письменникам пропонують представити на конкурс коротку цитату-афоризм зі своїх текстів – фрагмента вірша, кількох речень із прозового твору. Цитату потрібно оформити в електронному форматі у вигляді вишуканої і наповненої літературним змістом листівки. Щоб подати віжуал на конкурс, автор має відіслати його на електронну адресу lira7@ukr.net, указавши ім’я автора і назву твору. На конкурс один автор може надати від 1 до 5 листівок. Для участі у конкурсі обмежень за віком немає. 

Усі роботи потрібно надіслати до 6 липня 2020 року – одним листом, максимальної якості (не менше 500 Кб!), віжуал-файли мають бути прикріплені в долуці до листа у форматі JPG, коротка (від 500 до 1000 знаків із пробілами) інформація про автора – у вордівському документі, у якому також мають міститися контактні дані: телефон, пошта, посилання на профіль у фейсбуці. У темі листа обов’язково вкажіть: АФОРИЗМ. Заявки, оформлені інакше, ніж указано в умовах, до участі не прийматимуться. 

Обиратимуть переможців – перші три місця – читачі групи «Молоді автори України». Вони проголосують за роботи, які їм сподобаються найбільше. Організатори, у свою чергу, також визначать свої три перші місця.

Конкурсні роботи можна буде подивитися в групі «Кабінету молодого автора НСПУ» у фейсбуці. Добірку з найкращими листівками опублікують на сайті Національної спілки письменників України. Усі переможці отримають дипломи та виготовлений набір листівок із представленими роботами від одного з українських видавництв.

За інф. НСПУ

Фото: Etienne Girardet

functional foto

Команда «Відкритої Ночі» повідомила про подовження дедлайнів подання фільмів на конкурс. Терміни перенесли в зв’язку з карантинною ситуацією, унаслідок якої графіки зйомок змістилися та були перенесені на посткарантинний період, змінилися терміни здачі курсових та дипломних фільмів у студентів кіноінститутів. Тому організатори закликають режисерів поспішати та подавати фільми на фестиваль до 15 червня.

Усі фільми, що братимуть участь у конкурсі, змагатимуться за дві фінансові нагороди. Головна нагорода фестивалю становить 100 000 гривень. Головного переможця фестивалю визначатиме журі. Селекція фільмів до конкурсної програми здійснюється відбірковою комісією, до якої входить програмна дирекція кінофестивалю.

До участі у Конкурсі приймаються ігрові, неігрові та анімаційні стрічки. Конкурсна програма збирає фільми та відео-роботи: україномовні; двомовні (які відображають сучасну, реально існуючу мовну ситуацію); будь-які фільми та відео-роботи українського виробника, за умови, що іншомовні герої фільму дубльовані або озвучені українською мовою. Хронометраж фільмів та відео-робіт не може перевищувати 20 хвилин. Обов’язкова наявність англійських субтитрів. Заповнити онлайн-форму заявки можна на офіційному сайті фестивалю до 15 червня.

До допомоги в створенні фестивального проморолику цього року долучився гурт Dakhabrakha із магічною композицією Sonnet з нового альбому Alambari, оператор Ілля Єгоров, режисерка монтажу Тетяна Дородніцина.

Нагадаємо, з 1997 року захід відбувається за підтримки Державного агентства України з питань кіно. З 2016 року фестиваль отримує фінансову підтримку Київської міської державної адміністрації. 

Нагадаємо також, переможець останнього «Відкрита ніч. Дубль 22» Nikita Liskov отримав Золоту Дзиґу за найкращий анімаційний фільм «Кохання».

За інф. «Відкрита ніч»

Кінофестиваль «Відкрита ніч. Дубль 23» оголосив прийом кінострічок на конкурс

functional foto

До 15 червня можна подати заявку на конкурс Фестивалю кіно та телеоператорського мистецтва КІНООКО. У конкурсі можуть узяти участь короткометражні та повнометражні ігрові та неігрові фільми, а також музичні кліпи. Цього року Фестиваль відбудеться 24-27 вересня в Будинку кіно в Києві та в інших локаціях.

У рамках конкурсу можна взять участь у трьох програмах: студентській, конкурсній програмі короткометражих фільмів і конкурсній програмі повнометражних кінооператорських дебютів.

Конкурсна програма фестивалю складається з 5 номінацій: ігровий фільм, неігровий фільм, експериментальний фільм, кіноетюд. Додатково з цього року на конкурс можна подавати музичне відео: умови для фільмів цієї номінації оголосять у березні.

Переможці будуть відзначені: призом ім. Д.П. Демуцького за кращу операторську роботу у номінації Ігровий фільм; призом  ім. М. Кауфмана за кращу операторську роботу у номінації Неігровий фільм; призом ім. Ю. Іллєнка за кращу операторську роботу у номінації Експериментальний фільм; призом ім. С. Шахбазяна за кращу операторську роботу у номінацію Кіноетюд.

За інф.: КІНООКО

functional foto

27 січня у київській бібліотеці імені Корнія Чуковського до Тетяниного дня відбулася зустріч «Розквітає творчість як калина». У ній узяли участь учні київської СЗШ №3 Подільського району.

Діти поспілкувалися з бібліотекарками Оленою Довгалюк та Ольгою Соломонюк, поетесою Тетяною Петровською, журналісткою Тетяною Кондратенко, письменником Василем Василашко і письменницею Надією Кир’ян.

Ольга Соломонюк розповіла дітям про значення творчості в житті кожної людини. Тетяна Петровська, учителька-методистка, відмінниця освіти України, лауреатка літературних премій, прочитала авторські вірші та розповіла про профорієнтаційні проекти для наймолодших школярів. Тетяна Кондратенко, видавчиня дитячої ігрової газети для саморозвитку дітей «Я сам(а)», провела веселі ігри під назвою «Подаруй усмішку сонечка». Василь Василашко, заслужений журналіст України, лауреат літературної премії імені Лесі Українки та журналістка Надія Кир’ян, лауреатка літературної премії імені Олени Пчілки, привітали дітей із Днем Тетяни читанням українських поезій.

Фото: фейсбук-сторінка Наталії Муранової

«Геніальні диЛЛетанти»—виставка про панківську субкультуру Німеччини 80-х || Довженко-Центр

8 листопада у київському Довженко-Центрі відкриється виставка «Геніальні диЛЛетанти». Вона триватиме до 15 грудня. Це пересувна виставка Goethe-Institut, що вже експонувалася в музеях та виставкових залах світу. Виставка представляє зразки сучасного розвитку в мистецтві, кіно, моді та дизайні. Завдяки фільмам з серіями інтерв’ю, відео- та фотоматеріалам, звуковим доріжкам, журналам, плакатам тощо вона являє собою найширшу презентацію німецької субкультури 1980-х рр. XX cт. Захід набуває особливого значення завдяки його тематичному поєднанню з показом розвитку субкультур у мистецькому середовищі 80-х рр. в Україні. 

На виставці представлятимуть широкий спектр цієї субкультури: 7 музичних груп, художники, кінематографісти та дизайнери, що задавали тон у Західній і Східній Німеччині, зокрема, група Einstürzende Neubauten – «Падаючі новобудови», гурт Die Tödliche Doris – «Смертельна Доріс», група Der Plan – «План», колектив Freiwillige Selbstkontrolle – «Добровільний самоконтроль», гурт Palais Schaumburg – «Палац Шаумбург», авангардистський проект Ornament und Verbrechen – «Орнамент і злочин», дует Deutsch Amerikanische Freundschaft – «Німецько-Американська дружба».

У програмі виставки – подіумна  дискусія за участі музиканта Олександра Піпи, кураторки Лесі Заяць,  художника Іллі Чичкана. Заплановано покази німецьких і українських стрічок, що відображають культурні тенденції 80-х рокув у Німеччині та Україні.  Виставку супроводжує концертна програма за участю українського рок-гурту @Traktor і виступ DJ Томаса Майнеке, одного з засновників колективу Freiwillige Selbstkontrolle, разом із сучасними українськими DJs і Techno Party та  музичною програмою від партнерів заходу. 

Назва виставки, зі свідомо зробленою орфографічною помилкою, походить від найменування концерту, що відбувся 1981 року в берлінському концертному залі «Темподром». Назва «Геніальні диЛЛетанти» стала синонімом короткої епохи мистецького вибуху. Передусім у художніх вищих навчальних закладах стрімко розвивалися мистецькі напрямки, характерною ознакою яких стали міждисциплінарні експерименти та використання нових електронних приладів. Замість англійської мови в текстах пісень і назвах груп почала стверджуватися німецька. Висловлений у весь голос протест і цілеспрямована провокація забезпечили митцям альтернативної сцени повагу та визнання на міжнародному рівні.

За інф. Довженко-Центру

У Києві відкриють Музей Кіно || 12 вересня, Довженко-Центр

longread || Іван Козленко: «90-ті роки – це не морок і тінь. Відбувалися експерименти, новаторські речі»

rozdilovi-nagivo

Екранізацію перформансу «роздІловІ», культового мультидисциплінарного проєкту мистецької агенції АртПоле за участі Сергія Жадана – текст / голос, Олі Михайлюк – ідея / візуалізації, Олексія Ворсоби – музика / акордеон, Томаша Сікори – музика / експериментальні інструменти та саксофон та Сергія Пілявця – VJ презентували у вигляді тизер-трейлеру фільму-концерту «Розділові Наживо» в етері одного з телеканалів. Прем’єру самого фільму очікують в Україні в грудні.

Проєкт у мистецькій площині досліджує поезію через музику та візуальні образи, ритми та інтонації. Це чуттєвий твір про любов, ніжність, смерть, терпіння до тих, хто поряд, про тишу.

Вадим Ільков, режисер-постановник фільму, зібрав 11 операторів України для роботи над стрічкою. 11 камер одночасно слідкували за останнім виступом «роздІлових», не пропускаючи жоден рух артистів. В результаті сам фільм став дослідженням творчого процесу, розкриваючи перед глядачами несподівані та захоплюючі моменти творення мистецтва, можливості бути разом, чути й відчувати один одного.

Нагадаємо, перша версія проєкту з’явилася в грудні 2012 року на основі книги Сергія Жадана «Вогнепальні й ножові» і була презентована в Івано-Франківську та Києві. З того часу «роздІловІ» об’їздили з виступами всю Україну, від Тернополя до Бахмута. 2019 року учасники зрозуміли, що в тому вигляді та складі, в якому проєкт існував останні роки, подальша мандрівка неможлива. Дивним чином зйомки фільму-концерту «Розділові наживо» збіглися з цим рішенням і стали останнім виступом артистів та своєрідною крапкою в одній з численних історій «роздІлових».

«Замок» || В Україні знімуть фільм про воєнну посттравму

yuri-bilak_artyushenko
yuriy_bilak

Фото: Юрій Білак

17 вересня в столичному Музеї книги і друкарства України презентують фотоальбом «Майдан – Донбас, історія майбутнього» французьких митців Ґабі та Юрія Білака. Світлини поступово розкривають становлення нового майбутнього в Україні.

До фотоальбому увійшло 360 світлин на 532-х сторінках. Тираж – 260 примірників. Альбом виготовили у понад 30 етапів ручної роботи за унікальною технологією – із використанням картону зі 100% бавовни та органічних фарб. Для авторів було принципово, щоб виробництво фотоальбому відбулося в Україні.  

Ідея оформлення книги належить французькій дизайнерці Ґабі. Передмову до видання написала співачка Руслана Лижичко. Музей отримав це видання в подарунок від Юрія Білака. Після презентації видання його розмістять у постійній експозиції

– Коли розпочався Майдан, я стежив за подіями за допомогою ТБ, але не міг довгий час залишатися виключно перед екраном. Тому вирішив їхати в Україну. То було неперевершено – спілкуватися з людьми на Майдані. А коли Майдан завершився, і почалася війна, я теж не міг залишатися позаду. Поїхав за цією історією, що творилася в мене на очах, – розповів Юрій Білак.

Нагадаємо: 2008 року в Києві було відкрито фотовиставку Юрія Білака, яку незрячі люди могли «побачити» руками: 30 кольорових фотографій колекції Білак під загальною назвою «Українці». Ці фотографії є своєрідним репортажем. Вони описують Україну такою, якою вона ще не відома світовій спільноті.

Юрій Білак – французький фотограф, який народився в сім’ї українських емігрантів у 1961 році. Юрій з раннього дитинства виховувався в українській культурі. У кінці 90-х, після гастрольних поїздок по Франції зі спектаклями, Юрій стає режисером театральних постановок для юного глядача і професійно захоплюється фотографією.

Презентація розпочнеться о 10.00. Музей книги і друкарства України відкритий для відвідувачів у всі дні тижня, крім вівторка, з 10:00 до 17:00. З 1 жовтня вихідний буде змінено на понеділок.
 
Фото обкладинки: Василь Артюшенко, «Дзеркало тижня»
Конкурс малюнків «Автомобіль твоєї мрії – 2019»

У конкурсі дитячого малюнка «Автомобіль твоєї мрії – 2019», який триватиме до 16 січня, можуть узяти участь діти та підлітки до 15 років, які є громадянами України. Зображення малюнка має розкривати тему Конкурсу: «Автомобіль твоєї мрії». 

Конкурс проводиться на території офіційних дилерських центрів Toyota в різних населених пунктах України. У конкурсі може взяти участь необмежена кількість учасників.

Малюнки учасників мають бути виконані згідно з темою конкурсу. Подані на конкурс малюнки повинні бути оригінальними творами, створеними учасниками особисто й від руки. При створенні малюнка можна використовувати будь-який тип паперу, будь-який засіб для малювання – будь-яку фарбу, у тому числі акварель, кольорові маркери, пастельні олівці тощо. Використовувати цифрові технології, створюючи малюнок, не можна. Малюнки мають бути кольоровими – не чорно-білими.  

anastasia_zavadska_10_rokiv_s_dovgosii

Малюнок Анастасії Завадської, 10 років. Перемога в другій віковій категорії – діти від 8 до 11 років у 2018 році; с. Довгошиї

Малюнки мають подаватися на аркушах паперу розміром 420 х 297 мм. та 210 х 297 мм. Указані розміри відповідають формату паперу А3, також можливо використовувати формат А4. Малюнки, що були раніше оприлюднені чи які брали участь у будь-якому іншому конкурсі, а також такі, що порушують будь-які права третіх осіб, подавати для участі у конкурсі не можна.

Учасник може подавати будь-яку кількість малюнків за власним бажанням у місцях проведення конкурсу у строк, який зазначено в правилах. Кожна подана конкурсна робота повинна супроводжуватися заявкою на участь у конкурсі та анкетою, заповненими в електронній формі, у форматі PDF, друкованими літерами, роздрукованими та підписаними законними представниками учасників. Форми заявки на участь у конкурсі та анкети можна завантажити на веб-сайті конкурсу або отримати та заповнити в місцях проведення.

Конкурс малюнків «Автомобіль твоєї мрії – 2019»

Малюнок Марії Дмитренко, 14 років. Перемога в третій віковій категорії – діти від 12 до 15 років у 2018 році; Київ

Всі учасники конкурсу розподіляються за наступними віковими категоріями: діти до 7 років включно; діти від 8 до 11 років включно; підлітки від 12 до 15 років включно.

Після закінчення строку проведення конкурсу конкурсні роботи учасників, які були попередньо відібрані виконавцем та які відповідають умовам, що визначені правилами, передаються виконавцеві для подальшого представлення конкурсних робіт членам журі для визначення переможців. До 12 березня 2019 року результати будуть розміщені в місцях його проведення та у глобальній мережі Інтернет на сайті конкурсу.

Конкурсні роботи, що за результатами Конкурсу посіли перші 3 місця у кожній віковій категорії, будуть передані для участі у Всесвітньому конкурсі дитячого малюнка «Автомобіль твоєї мрії – 2019», організатором якого є компанія Toyota Motor Corporation, розташована в Японії. Своєю участю у конкурсі учасник та його законні представники надають організатору/виконавцю згоду передавати його конкурсні роботи, які посіли перші 3 місця у кожній віковій категорії, для участі у Всесвітньому конкурсі.

Учасникам, які здобули перемогу на конкурсі й чиї роботи було відправлено для участі у Всесвітньому конкурсі, та які здобули перемогу на Всесвітньому конкурсі, надається можливість разом з одним із батьків або іншим законним представником здійснити подорож до Японії з оплатою вартості перельоту в обидві сторони. Решта витрат покриваються учасником, його батьками або законними представниками за свій рахунок. Компенсація інших транспортних витрат, а також витрат на проживання тощо, може бути здійснена виключно на підставі окремого рішення організаторів Всесвітнього конкурсу.

Призами конкурсу є: за перше місце у кожній віковій категорії – графічний планшет; за друге місце у кожній віковій категорії – планшет; за третє місце у кожній віковій категорії – 3D-ручка-маркер.

Фото обкладинки: малюнок Георгія Бастажияна, 7 років, переможця у першій віковій категорії – діти до 7 років у конкурсі минулого року; Харків

ВУФКУ. LOST & FOUND

12 вересня Довженко-Центр відсвяткує День українського кіно та своє 25-річчя. У цей день у Центрі відкриють Музей Кіно. Прем’єрна виставка – про ВУФКУ, Всеукраїнське фотокіноуправління.

Це – державна організація радянських часів, яка у 1920-ті роки сформувала успішну українську кіноіндустрію. ВУФКУ об’єднало кіностудії Одеси, Ялти і Києва, розвинуло виробництво, дистрибуцію, рекламу та освіту в сфері кіно, спричинивши справжню кіноманію. Завдяки ВУФКУ українське кіно вийшло на міжнародний ринок — наші фільми показували в Німеччині, Франції, Нідерландах, Британії, США та Канаді. Уклавши угоди з ключовими гравцями індустрії – Kodak, Pathé та Agfa, ВУФКУ стало одним із кіногігантів у тогочасній Європі та вже серед сучасників здобуло славу «українського Голлівуду». Експозиція «ВУФКУ. Lost & Found» та паралельна програма розкриють історію міжнародного успіху організації. Виставка є результатом масштабного дослідження команди Довженко-Центру. Медіатека Довженко-Центру також презентує сайт — перший онлайн-ресурс, в якому можна знайти вичерпну інформацію про ВУФКУ.

— Виставка «ВУФКУ. Lost & Found» — перша спроба представити українську культурну революцію 1920-х синтетично, через найбільш релевантне медіа — кіно. Її завдання — не лише реконструювати історію ВУФКУ, а й поставити низку незручних запитань, відповідь на які критично необхідна сьогодні. Що робити зі спадком українського радянського мистецтва 1920-х? Заборонити чи засвоїти? Яке його місце в новітній українській ідентичності? Чи можлива його «декомунізація»? Чи коректно представляти національний комунізм 1920-х як своєрідну форму націоналізму, а український авангард — як суто естетичну систему, виносячи за дужки їхній політичний зміст? Чи правильно віктимізувати 1920-ті терміном «Розстріляне відродження», ігноруючи очевидні успіхи доби? На ці питання немає простих відповідей. Але суспільна дискусія навколо них буде неповною без комплексного висвітлення феномену кіно 1920-х, — сказав Іван Козленко, генеральний директор Довженко-Центру.

В експозиції можна буде побачити експонати з провідних українських музеїв та колекції Довженко-Центру. Зважаючи на те, що історія українського кіноавангарду має безліч прогалин: багато творів є незворотньо втраченими, а дещо збереглося лише частково, Довженко-Центр  продемонструє рідкісні кадри фільмів, кінохронік та анімації, унікальні архівні документи та фото, що перенесуть глядача в атмосферу буремних 1920-х.

Щоби доповнити уявлення про феномен ВУФКУ, куратори виставки запропонували сучасним митцям переосмислити втрачені шедеври. Проект поєднав тогочасну та сучасну літературу, музику, дизайн та візуальні мистецтва. До створення експозиції долучилися відомі сучасні автори та авторки: Алла Загайкевич, Георгій Потопальський, Олександр Бурлака, Анатолій Бєлов та група Sensorama, Микола Рідний, Ірина Стасюк, Олексій Нікітін, Олександр Ірванець, Антон Санченко, Тетяна Малярчук, Наталка Сняданко, Ірина Цілик. Кураторська група: Станіслав Мензелевський, Анна Онуфрієнко, Олександр Телюк.

— Це музей, що розповідатиме про магію кіно і хімію його взаємодії із чуттями глядача. Ми хочемо ризикнути створити музей, динамічний, як саме кіно, – адже воно куди більш вільне, ніж інші мистецтва, у доланні часових, просторових, мовних чи фізичних кордонів. Простір-трансформер Музею в Довженко-Центрі якнайкраще придатний для оприявнення ідей – мінімум дизайну, максимум свободи. Його головний предмет збереження та дослідження: образи, ідеї, конструкти, стереотипи, явища, феномени, відображені в кіно. Його призначення – стати простором комунікації і взаємодії, в якому глядач зможе пізнавати себе і рефлексувати через кіномистецтво. Ми бачимо наш Музей у найширшому сенсі доступним для різних людей, – яких об’єднує захоплення чарами кінематографії, — розповіла Олена Гончарук, керівниця Музею кіно Довженко-Центру.

Нагадаємо: ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління) проіснувало неповні дев’ять років (1922 – 1930), але встигло випустити на екрани понад 140 ігрових фільмів, кількасот неігрових стрічок і журналів кінохроніки, десятки анімаційних мультиплікатів, здобути славу «українського Голлівуду» та взяти під контроль усі аспекти кінематографічного процесу — кіновиробництво, прокат, кінопресу, пропаганду, освіту. Нині з цих 140 фільмів повністю втраченими вважаються близько 60 стрічок. Багато вцілілих фільмів дійшли до нас неповними: без однієї чи кількох частин.

Економічна успішність, культурна автономія та інклюзивна кадрова політика дозволили ВУФКУ долучити до своєї діяльності найяскравіших митців, режисерів, операторів, сценаристів, критиків свого часу і стати міжнародною авангардною платформою для інтердисциплінарних експериментів. Серед них, зокрема, Дзиґа Вертов, Михаїл Кауфман, Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Василь Кричевський, Данило Демуцький, Петро Чардинін, Лесь Курбас, Михайль Семенко, Юрко Тютюнник, Юрій Яновський.

Після 1929 року утиски, численні звинувачення у буржуазному націоналізмі, формалізмі та інших неприпустимих «збоченнях» призвели до підпорядкування доти незалежного ВУФКУ загальносоюзному концерну «Союзкіно» з перетворенням його на регіональну філію. Багатьох діячів ВУФКУ у наступні роки було репресовано, фізично знищено, а ті, кому вдалося емігрувати, інтегрувалися в кіноіндустрію різних країн і стали частиною їхньої історії. 

Відтоді означники «радянський» і «російський» надовго стали синонімами, переважну частину української кіноспадщини 1920-х вивезено до Москви, а найкращі твори українського кіно цього періоду ввійшли в міжнародний обіг під означенням «російський авангард». Пошук втрачених кіноскарбів 1920-х і введення їх в науковий обіг важливі не лише самі по собі, а й як метод віднайдення європейської та урбаністичної ідентичності української культури та відновлення історичної пам’яті.  Саме тому в рамках виставки «ВУФКУ. Lost & Found» важливим спецпроектом є краудфандингова кампанія медіатеки Довженко-Центру, покликана підтримати дослідження і повернення в Україну фільмів із закордонних кіноархівів. 

Відкриття експозиції: 12 вересня о 19:00. Вхід вільний. Виставка працюватиме до 22:00. 1 і 5 поверхи Довженко-Центру. 20:00 Кіноперформанс «Нариси радянського міста» (1929) з новим саундтреком наживо гурту DZ`OB (вхід за квитками). 

ВУФКУ. LOST & FOUND
13 вересня – 01 грудня 2019
Графік роботи виставки:
12:00 – 20:00
Вихідні дні – понеділок, вівторок.
Вхідний квиток – 80 грн., пільговий – 50 грн.
Виставковий простір доступний для людей з інвалідністю.
Пільговий квиток – школярі з 11 років, студенти та пенсіонери за наявності дійсного посвідчення.
Вхід вільний для співробітників музеїв, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.

За інф. Довженко-Центру

burlaka

17 липня в Одесі, у Грецькому Фонді Культури відбудеться відкриття виставки «Крихка пам’ять. Фотоархів Леоніда Бурлаки». Це експозиція за матеріалами фотоархіву відомого українського кінооператора. Під час відкриття виставки відбудуться зйомки частини документального фільму з однойменною назвою.

Виставка є частиною міждисциплінарного проекту Fragile Memory / Крихка пам’ять. Він включає документальний фільм та наукове дослідження. Частина виставки експонувалася в Києві 2018 року та в Кракові в рамках Краківського міжнародного кінофестивалю в травні/червні 2019. Цього року в рамках Одеського Міжнародного Кінофестивалю, який наразі триває, автори покажуть розширену, спеціально підготовлену колекцію, що складається з унікальних матеріалів. 

Як повідомляють куратори проекту, Ігор Іванько, кінооператор, і Вікторія Мироненко, кандидат мистецтвознавства, дослідник фотоархіву, у березні 2017 року в Одесі випадково знайшли фотоархів Леоніда Бурлаки. Частина фотоархіву була в дуже поганому стані, а спосіб збереження був не схожий на той, що зазвичай використовував Леонід Бурлака. Деякі плівки були пошкоджені, розірвані та збереглися лише частково.
 

 
Під час процесу дигіталізації плівок було встановлено, що архів датований 1964 роком та складається з декількох серій: фотографія, що ілюструє повсякденність студентів ВГІКу, фотографічні експерименти з формою, документація знімального процесу.
 
Руйнація емульсії, яка на деяких фотографіях часткова, а в інших випадках повністю знищує зображення – це пряма метафора людської пам’яті. Пам’ять руйнує зайве або болісне, залишаючи тільки фрагменти, які ще іноді можна прочитати на зображеннях, що майже повністю зникли. Ця знахідка поставила одразу багато запитань: чому частина особистих фотографій митця потрапила в статус «захованого зображення» та довгі роки зберігалася окремо від основного архіву? Чи може приватна історія розповісти більше, ніж просто біографію?
 
Нагадаємо, Бурлака відомий, зокрема, операторською роботою в картині «Місце зустрічі змінити не можна» (1979). 
 
Вхід на відкриття експозиції 17 липня в Одесі, у Грецькому Фонді Культури, є вільним. Початок – 18.00. Виставка триватиме з 15 до 26 липня. Понеділок-п’ятниця: 10.00-17.00 Субота: 10.00-13.00.
 
ChKF

Представники фестивалю «Чілдрен Кінофест» повідомили про початок безкоштовної реєстрації на покази Шостого Фестивалю мистецтва кіно для дітей та підлітків «Чілдрен Кінофест». Зареєструватися на покази може кожен охочий. Для цього потрібно обрати місто і фільми для перегляду й заповнити електронну форму на сайті «Чілдрен Кінофесту».

З цього року реєстрація на кожний фільм тепер відкривається за тиждень до показу. Так, на фільм відкриття фестивалю, «Зоопарк», можна буде зареєструватися з 24 травня, на «Викрадену принцесу» – з 25 травня, і так далі. 

Традиційно юні глядачі виступають у ролі журі фестивалю та голосують за фільми, які сподобалися їм найбільше. Переможця міжнародного конкурсу буде обрано 9 червня шляхом підрахунку глядацьких голосів та оголошено на Церемонії закриття у фестивальному центрі, кінотеатрі «Київська Русь».

«Чілдрен Кінофест» відкриє сімейна стрічка «Зоопарк» спільного виробництва Ірландії та Великої Британії. Вона розповідає про Белфаст у часи Другої світової війни – головні герої з усіх сил намагаються врятувати тварин з місцевого зоопарку. Фільм Коліна МакАйвора було визнано найкращою сімейною стрічкою на думку молодіжного журі міжнародного кінофестивалю у Сіетлі.

Також у рамках «Чілдрен Кінофесту» на глядачів чекає показ робіт-фіналістів Третього конкурсу короткометражних фільмів, знятих українськими дітьми у віці від 7 до 14 років. 10 картин-фіналістів покажуть на великому екрані кінотеатру «Київська Русь» у присутності авторів та у всіх містах-учасниках фестивалю 8 червня. Переможців конкурсу обере професійне журі, а глядачі фестивалю по всій Україні за допомогою голосування оберуть переможця в номінації «Приз глядацьких симпатій».

Як і завжди, фестиваль закриє володар Гран–прі попереднього року – фентезі–фільм «Сторожова застава» Юрія Ковальова – про подорожі сучасного школяра у часи Київської Русі. У 2018 стрічка стала першим українським переможцем «Чілдрен Кінофесту».

Нагадаємо, до конкурсної програми увійшли 7 фільмів для глядачів від 4 років, відібраних на найбільших європейських кінофорумах. Спеціальною подією цього року стане показ класичної комедії «Цирк», присвячений 130-річчю від дня народження видатного режисера Чарлі Чапліна.

Цього року «Чілдрен Кінофест» відбудеться з 31 травня по 9 червня й охопить 24 міста по всій Україні. Почесний посол VІ Чілдрен Кінофесту – Олег «Фагот» Михайлюта, вокаліст хіп–хоп–гурту «Танок на Майдані Конґо» (ТНМК), продюсер, актор дубляжу, тато 8–річного Микити.

Фагот та Совеня Чарлі представили програму цьогорічного «Чілдрен Кінофесту»

Булінг у школі || Зірка «Сторожової застави» Єва КОШЕВА: «Якщо булінг, треба сказати батькам»

Кадр з фільму _Чужий__opt

25 травня Довженко-Центр розпочне мультидисциплінарну програму заходів – кінопокази, виставку та концерт. Так заклад пропонує кіноманам відсвяткувати ювілей стрічки «Чужий», яка вийшла на екрани 40 років тому – у 1979 році. 

Побувати на виставці про фільм «Чужий»

30 травня у холі Довженко-Центру відкриють ретроспетивну виставку «АЛІЄНація: ретроспектива Ганса Рудольфа Ґіґера» (1940-2014), який створив візуальний концепт та істоту Чужого з однойменного науково-фантастичного фільму за режисурою Редлі Скотта. В експозиції будуть оригінальні роботи митця – 32 графічні твори та 7 скульптур 1960-2000-х років. Куратори виставки: Марко Вітціґ, Швейцарія, Мирослава Хартмонд, Україна, Кароль Глаузер Піду, Швейцарія.

Глядачі побачать «Біомеханоїди» 1960-х, «Трип-Тихон» 1970-го, біомеханічні пейзажі 1970-х, енциклопедичний автопортрет 1976-го, ранній концепт-арт для нереалізованого фільму Алехандро Ходоровського «Дюна» та для фільму «Чужий». Серед найбільш вражаючих робіт – двометрова скульптура «Чужого». Твори надано музеєм Г.Р. Ґіґера (HR Giger Museum) у Грюєрі, Швейцарія, що був заснований самим художником 1998 року. 

– Неординарний і пограничний, унікальний і тривожний світ швейцарського художника Г.Р. Ґіґера веде нас далеко від казкової ідилії «Хайді» і зелених пасовищ чистої і впорядкованої Швейцарії. Тим не менш, він повністю є частиною швейцарського культурного ландшафту. Завдяки роботі Г.Р. Ґіґера і цієї виставки ми представляємо інший аспект Швейцарії, ймовірно, менш традиційний, але так само важливий для її ідентичності та її впливу – альтернативної, інноваційної та візіонерської Швейцарії, – сказав Гійом Шойрер, Надзвичайний і Повноважний Посол Швейцарії в Україні.

Більше про митця та його творчість відвідувачі виставки дізнаються з документального фільму «Темна Зірка: Світ Г.Р. Ґіґера» – Dark Star: H. R. Gigers Welt, 2014, режисерки Белінди Саллін, та з кінолекторію Довженко-Центру, що покаже фільми 1960-1980-х років, знятих за життя митця та за його участі. 

У рамках виставки Довженко-Центр запланував паралельну програму, перші події якої відбудуться 30 травня: спеціальний музичний перформанс, натхненний Г.Р.Ґіґером, від Українського Імпровізаційного Оркестру під керівництвом Дмитра Радзецького розпочнеться о 18.00. Лекція Марко Вітціга, куратора HR Giger Museum і особистого друга Г.Р. Ґіґера, розпочнеться о 19.00. Програма може оновлюватися. 

– Проектом про Г.Р Ґіґера ми розпочинаємо регулярну виставкову практику у Довженко-Центрі –  це новий вимір нашої роботи, який невдовзі розвинеться в просторі Музею кіно. Восени він відкриється масштабним проектом «ВУФКУ: Lost&Found. Українська кінореволюція 1920-х». Тим часом нам надзвичайно приємно разом із партнерами втілити міжнародну музейну виставку. “АЛІЄНація” –  міждисциплінарний проект, що демонструє багатовимірність легендарного митця, який суттєво вплинув на кінематограф другої половини ХХ ст., – розповів про виставку гендиректор Довженко-Центру Іван Козленко.

Виставка триватиме в Довженко-Центрі до 30 червня. Години роботи: 12:00 – 20:00, вихідний – понеділок. Вартість квитків можна дізнатися в Довженко-Центрі. Вхід вільний для співробітників музеїв, осіб з інвалідністю 1-2 групи, учасників бойових дій за наявності дійсного посвідчення.

Подивитися легендарний фільм «Чужий» на КМКФ «Молодість»

27 травня о 19:30 відбудеться показ відреставрованої версії легендарного фільму «Чужий» з українськими субтитрами в рамках програми кінофестивалю «Молодість». Цей фільм змінив сприйняття фільмів жахів та наукової фантастики. Завдяки йому Ґіґер став лауреатом премії «Оскар» за найкращі візуальні ефекти. На цьогорічній «Молодості» також відбудеться показ американської документальної кінокартини «Пам’ять: як з’явився «Чужий»» режисера Александра О. Філіппа. Фільм розкриває  містичні джерела, на яких базується концепт «Чужого»: єгипетську та грецьку міфології, андеграундні комікси, мистецтво Френсіса Бекона та Ґіґера. Показ відбудеться в столичному кінотеатрі «Київ».

Послухати гурт The Young Gods, який співпрацював з Г.Р. Ґіґером

Концерт швейцарського рок-гурту The Young Gods, який заплановано як один з заходів програми, присвяченої 40-річчю фільму «Чужий»відбудеться в Києві 2 червня. Музичні твори цього індустріально-рокового гурту стали ідеальним саундтреком наживо для фільму Swiss Made 2069, співрежисером якого був Г.Р. Ґіґер.The Young Gods є одним із найвпливовіших та інноваційних європейських музичних гуртів за останні 30 років. Їхня творчість інспірувала багато знаменитих музикантів, на кшталт Pitchshifter, Mike Patton, Sepultura,The Edge (U2), Devin Townsend, Ithak, Econoline Crush та навіть Девіда Бові. Група The Young Gods була заснована у Швейцарії у 1985-му і відтоді  випустила 12 студійних альбомів. В українській столиці гурт презентує новий альбом Data Mirage Tangram, реліз якого відбувся у лютому цього року. Київ стане одним із 50 європейських міст міжнародно концертного туру гурту.

the-young-gods-the-young-gods-1-c-mehdi-benkler_422856

The Young Gods уперше виступатимуть в Україні

– Уперше в історії цей альбом став результатом винятково колективної роботи, – відмітив фронтмен The Young Gods Франц Трейхлер. На думку музыкантів, Data Mirage Tangram має бути збережений у якості основного альбому The Young Gods і доповнити їхній спільний ДНК.

Відвідати виставку «Camera Obscura. Ґіґер та фотографія. 1950-1960-ті»

30 травня – 12 червня в галереї Triptych: Global Arts Workshop відбудеться виставка «Camera Obscura. Ґіґер та фотографія. 1950-1960-ті». Виставка працюватиме щодня з 11.00 до 19.00, вхід вільний.

За інф. Довженко-Центру

kyivklezmerfestival

оновлено

Настя, Лєра, Саті, Аня, Даша та Діана вибігли з зали Національної Спілки письменників України і захоплено розглядали дивовижні інтер’єри унікального будинку, у якому знаходилися. Справді, якщо ти, як і ці дівчатка, звичайний київський школяр дев’яти, одинадцяти, дванадцяти та чотирнадцяти років, то навряд чи вівторковим травневим вечором раптом матимеш змогу споглядати всю цю унікальну красу колишнього «маєтку Лібермана». А дівчата побували тут як звані гості. Адже вони є авторками художніх робіт, які цього вечора виставлялися в залі урочистостей НСПУ.  

Підліткові роботи, які склали цілу експозицію «Місто маленьких людей», сьогодні, 7 травня, демонструвалася під час творчої акції «Шолом Алейхем, Києве!» у рамках Міжнародного фестивалю сучасної клезмерської музики та єврейської культури Kyiv Klezmer Fest – 2019. Ілюстрації та графіку створили вихованці гуртка «Декоративна графіка» народного художнього колективу студії образотворчого мистецтва столичного Центрального Палацу дітей та юнацтва.

kyivklezmerfestival

Роботи з експозиції, створеної тінейджерами. Фото: Тінкор

Дівчата разом зі своїми батьками приїхали до НСПУ представити свою виставку, подивитися виступи єврейських творчих колективів та послухати розповідь про єврейського письменника Шолома Рабиновича, відомого під ім’ям Шолом-Алейхем. Адже цього року поціновувачі його творчості святкують 160-річчя від дня його народження. Про його творчість дітям та дорослим розповіли Юлія Смілянська, відома києвознавиця, директорка київського Інституту юдаїки, та письменник Григорій Фалькович.

– Дуже пізнавально! – поділилися з «Тінкором» Саті, ЛєраНастя, Даша, Діана та Аня. – Ми дізналися багато нового! Ще дуже сподобався інтер’єр будинку – усе: стелі, камін, стіни… Дуже гарно!

Як розповіла керівниця їхнього гуртка, викладачка КПДЮ Світлана Елланська, дівчатка побувають у дивовижному приміщенні Національної Спілки Письменників ще: у червні тут планують провести пленери для гуртківців.  

За словами Світлани, тінейджери змогли познайомитися з єврейською культурою, зокрема, архітектурою, коли працювали над роботами для сьогоднішньої виставки. Вона є частиною багаторічного проекту «Шляхетні хроніки», присвяченого видатним особистостям, які проживали та проживають на території України та поза її межами: митцям, художникам, архітекторам, винахідникам, історичним діячам.

Київські підлітки-художники представили виставку своїх робіт на відкритті фестивалю єврейської культури || НСПУ

Творчі роботи гуртківців КПДЮ. Фото: Тінкор

Зокрема, гуртківці дослідили архітектуру столичних пам’яток, які пов’язані з відомими єврейськими іменами та єврейською історією в Україні. Допомагав їм у цьому фаховий екскурсовод. Першим етапом роботи над виставкою стали екскурсії єврейськими кварталами Києва та пленери, відвідування музею Шолом-Алейхема. На другому етапі –  під час студійної роботи – діти допрацьовували натурні замальовки та створили ілюстрації до творів письменника. Створення виставки тривало понад півроку. Батьки гуртківців також підтримали своїх дітей у цьому пізнанні й розповіли «Тінкору» про захоплення від набутого досвіду.   

Юним художникам проект дав змогу зануритися в атмосферу сецесійного Києва. На малюнках тінейджери зобразили архітектурні пам’ятки, сюжети з творів єврейської літератури. І разом із викладачкою хвилювалися, коли представляли свої твори представникам єврейської громади, які відвідали захід, журналістам та письменникам. 

Цього вечора також можна було подивитися виставу «Шолом алейхем, Києве!» від театрального проекту «Studio Ш-А!», за ідеєю Ірини Климової й із режисурою Олександри Моржевської, Марата Страковського. У ролях виступили Олександра Моржевська, Владлен Портніков та Анатолій Шенгайт. Вистава – театралізовані читання – заснована на творах Шолом-Алейхема та спогадах його рідних і друзів.

Також на заході звучали єврейські пісні – у виконанні Муніципальної академічної чоловічої хорової капели ім. Л. М. Ревуцького.

Нагадаємо, що вперше виставку дитячих робіт «Місто маленьких людей» представили в Києві 2 квітня у приміщенні бібліотеки ім. Ошера Шварцмана. Організатори – Київський Палац дітей та юнацтва, Центр творчих ініціатив Київської єврейської громади, Музей історії Десятинної церкви.

Також нагадаємо: у лютому Світлана Елланська перемогла в ІІ міському етапі Всекраїнського конкурсу майстерності педагогічних працівників закладів позашкільної освіти «Джерело творчості» у номінації «Керівник гуртка – 2019».

Долучайся до TeenCorr в інстаграмі та у фейсбуці!

interview || «За мотивами моєї власної історії» || Режисер Альона Алимова – про новий фільм «Цабр» і подорожі Ізраїлем

cannes-2019-full-lineup-jim-jarmusch-ken-loach-and-more

Представники України візьмуть участь у конкурсних програмах 72 Каннського міжнародного кінофестивалю, який розпочнеться 14 травня у Каннах у Франції. 

На фестивалі в рамках конкурсу продемонструють дві українські стрічки. До програми «Особливий погляд» увійшла повнометражна дебютна стрічка «Додому» кримськотатарського режисера Нарімана Алієва. До програми короткометражних фільмів  – картина Декеля Беренсона «Анна», яку створено в копродукції України, Ізраїлю та Великобританії.

– Потрапляння до офіційного конкурсу Каннського кінофестивалю – це вже перемога, як для мене, так і для всієї команди фільму. Це був довгий та тернистий шлях упродовж кількох років. Сподіваюся, що світова прем’єра стрічки у Каннах – лише початок прокатної долі, і у нас буде можливість презентувати його по всьому світу, розповсюджуючи кримськотатарські та українські мотиви, культуру, традиції та історію, – сказав Наріман Алієв.

dodomuФільм «Додому» – це історія кримського татарина Мустафи. Двоє його синів поїхали в Київ після анексії Криму. Розповідь починається з того, що гине його старший син Назім, і батько вирушає до столиці, щоб повернути молодшого сина Аліма додому, а старшого поховати в Криму за мусульманськими традиціями.

– Що стосується фільму «Додому», то потрібно зазначити, що Канни є важливим міжнародним майданчиком, де буде піднято питання Криму, кримськотатарського народу та трагедії анексії Криму. Особливої уваги заслуговує те, що у фільмі здебільшого звучить кримськотатарська мова, адже у світі багато людей не знають про існування окремого народу зі своєю мовою. Зазвичай після участі у заході такого рівня прокат фільмів проходить по всього світу,  повідомив Володимир Яценко, продюсер стрічки.

Короткометражний ігровий фільм «Анна» розповідає історію одинокої матері середнього віку, яка живе на охопленому війною сході України та відчайдушно прагне змін. За ініціативою ізраїльського режисера картини Декеля Беренсона фільм повністю створювався в Україні, українською знімальною командою. Основна мова фільму  українська.

– Потрібно відзначити той факт, що Україна стала цікавим потенційним партнером у ко-продукційних проектах. Зарубіжні партнери почали цінувати нас не лише як локацію для зйомок, а й як перспективну творчу складову команди фільму. Стрічка «Анна» є результатом таких змін, адже фільм знято в Україні, українською мовою та з національним акторським складом,  розповів Віталій Шереметьєв, продюсер фільму «Анна».

anna

З 14 по 23 травня на фестивалі традиційно працюватиме міжнародний кіноринок Marché du Film, який цьогоріч святкує своє 60-річчя. Україна на кіноринку вкотре буде представлена Національним павільйоном. Український павільйон працюватиме під номером 102, із традиційним слоганом #UkraineIsYourDestination. 

– Я сподіваюся на успіх нашої спільної роботи на одному із найпрестижніших кінофестивалів світу, бо це промоція українського кіно, промоція держави, велика і кропітка робота задля розвитку українського кіно, сказав міністр культури України Євген Нищук на прес-конференції щодо участі України у фестивалі, до якої він долучився до розмови Skype-зв’язком з Венеційської бієнале, де триває підготовка до відкриття Українського павільйону.

В Українському павільйоні міжнародні кінопрофесіонали зможуть отримати інформацію про стан нашої кіноіндустрії, аналітичні та статистичні матеріали про український кіноринок і законодавство у сфері кінематографа. Крім того, у рамках роботи павільйону продюсери матимуть змогу проводити зустрічі зі своїми потенційними закордонними партнерами. Кожен охочий зможе ознайомитися з «Каталогом українських фільмів 2018-2019 рр.», створеним Асоціацією кіноіндустрії України на замовлення Держкіно. Крім того, на замовлення Держкіно, за участі Української Кіноасоціації та за підтримки Українського культурного Фонду Асоціація кіноіндустрії України створила збірник Co-Production Guide Ukraine Is Your Destination.

Нагадаємо, що у 2019-му році ключовим елементом айдентики українських стендів на міжнародних кіноринках є мотиви робіт української народної художниці Марії Примаченко, надані фондом «Творча спадщина родини Марії Примаченко».

Програма українських заходів у рамках фестивалю: 16 травня відбудеться український прийом за підтримки Посольства України у Франції; 17 травня – бізнес-ланч Meet Ukrainian Producers, який проводиться четвертий рік поспіль Фондом Ігоря Янковського спільно з Держкіно; 22 травня – світова прем’єра фільму «Додому», режисер Наріман Алієв; 23 травня – світова прем’єра фільму «Анна», режисер Декель Беренсон.

Крім того, раніше до програми Cinefondation Residence було запрошено  сценариста і режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука  з проектом фільму «Памфір». Cinefondation Residence  – це програма Каннського кінофестивалю, що покликана відкривати нові імена та допомагає молодим режисерам із розробкою проекту дебютного повнометражного фільму і з пошуком французького партнера для копродукції. Під час кінофестивалю резиденти представлять свої проекти на пітчингу в павільйоні CNC.

У рамках традиційно організованого Фондом Ігоря Янковського та Держкіно бізнес-ланчу Meet Ukrainian Producers,  який пройде 17 травня в готелі Radisson Blu, міжнародній спільноті буде представлено шість проектів українських фільмів на етапі виробництва.

За інф. Асоціації кіноіндустрії Украни

Долучайся до TeenCorr в інстаграмі та у фейсбуці!

New Land Broken Road Kavich Neang (1)

Восьмий Київський міжнародний фестиваль короткометражних фільмів (KISFF), що відбувся з 17 по 21 квітня в столичному кінотеатрі «Київ», оголосив переможців. 

Найкращим фільмом національного конкурсу назвали стрічку «Mia Donna» Павла Острікова. Приз глядацьких симпатій національного конкурсу дістався стрічці «Колір фасаду: синій» Олексія Радинського

Приз глядацьких симпатій міжнародного конкурсу отримала стрічка «Кохання» Микити Лиськова. Спеціальною відзнакою міжнародного конкурсу відмічені фільми: «Шакті» Мартіна Рейтмана«Пан Лідерц» Луци Тот«Омарська» Варуна Сасіндрана. Найкращий фільм міжнародного конкурсу – «Розбита дорога нового краю» Кавіча Неанґа.

Загалом цього року KISFF представив понад 300 стрічок та 30 програм за 5 днів. Вже відомо, що Дев’ятий Київський міжнародний фестиваль відбудеться у квітня 2020. 

На обкладинці: кадр стрічки «Розбита дорога нового краю»

konkurs-ya-ukraina

У четвер, 11 квітня, стартував Всеукраїнський конкурс плакатів «Я – Україна!». На думку організаторів, конкурс сприятиме підвищенню обізнаності дітей та підлітків щодо пріоритетів національних інтересів України, визначених інтеграцією у євроатлантичний безпековий простір. Конкурс відбувається за сприяння Міністерства освіти та науки України, Міністерства молоді та спорту України, Державної бібліотеки для юнацтва України, Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, пройде у два етапи, триватиме до 22 червня 2019 року.

У конкурсі плакатів можуть узяти участь діти та молодь 6–19 років. Визначатимуть 3 переможців у 3 вікових категоріях: 6–9 років; 10–15 років; 16–19 років.

konkurs-ya-ukraina

Конкурсний малюнок учасниці

На першому етапі, 10 квітня–31 травня, учасники подаватимуть роботи у форматі PDF на електронну пошту. На другому – 1 червня – 22 червня – лауреати, визначені журі, подадуть оригінали робіт. Щодо техніки виконання плаката обмежень немає.

Оголосять і нагородять переможців 22 червня 2019 року у конференц-залі Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого в Києві. За результатами Конкурсу проведуть виставки плакатів учасників. 

Роботи учасників конкурсу минулого року можеш подивитися тут.

Більше про умови та участь у конкурсі дізнавайся в Положенні.

Нагадаємо: 11 квітня у Державній бібліотеці України для юнацтва в Києві завершилася виставка дитячого плаката. На ній були представлені 30 найкращих робіт лауреатів Всеукраїнського конкурсу плаката «Я-Україна!»-2018. На конкурс з усієї України надійшло 918 робіт від учасників 6-19 років.

Фото обкладинки: конкурсний малюнок учасниці

УКРАЇНСЬКА НОВА ХВИЛЯ Красиві двадцятилітні

11 квітня в Києві, у кінотеатрі «Жовтень» відбудеться прем’єрний показ збірки українського короткометражного кіно «Українська нова хвиля: Красиві двадцятилітні». Це вже шостий альманах, який Довженко-Центр щороку випускає у національний прокат. З 11 квітня стартують покази у столичних кінотеатрах «Київ» та «Жовтень», 25 квітня фільми можна буде переглянути у мережах «Кінопалац» у Львові та Чернівцях та «Планета кіно» у Києві, Харкові, Одесі, Львові.

«Красиві двадцятилітні» – це 5 яскравих українських короткометражних стрічок, відзначених нагородами міжнародних фестивалів у 2018 році. До альманаху увійшли топові стрічки ключових жанрів: комедії, трагікомедії, драми, анімації, документального кіно, які об’єднав мотив персональних дилем «маленької людини». Як і в однойменному культовому романі польського письменника Марека Гласка, Красиві двадцятилітні «Української нової хвилі» опиняються у вихорі буремних часів, які стають тлом для ухвалення складних рішень та відповідальності у невідворотному процесі дорослішання.

Автори фільмів – молоді амбітні режисер/ки, які задають нові тренди в українському сучасному кіно та змінюють його сприйняття у світі.

У кінотеатрах можна буде подивитися декілька фільмів, що увійшли до альманаху:

«Штангіст» (2018, спортивна драма), режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук

«Mia Donna» (2018, короткометражний, ігровий, трагікомедія), режисер Павло Остріков

«В радості і тільки в радості», (2018, ігровий, драма), режисерка Марина Рощина

«Про Марка Львовича Тюльпанова, який розмовляв із квітами» (2018, анімаційний фільм), режисерка Дана Кавелина

«Діорама» (2018, документальний), режисерка Зоя Лактіонова.

Нагадаємо, «Українська Нова Хвиля» – проект Довженко-Центру, спрямований на підтримку і промоцію українських молодих режисерів. Проект, що був започаткований у 2012-му, щороку презентує у всеукраїнському прокаті вибрані короткометражні фільми, які пройшли селекцію та були відзначені на українських та міжнародних кінофестивалях. 

Більше про фільми цієї збірки дізнавайся в інста Тінкору

За інф. Довженко-Центру

Виставка «Великі зблизька»: портрети письменників, намальовані дітьми || Центральна бібліотека ім. Т.Г. Шевченка для дітей у Києві

У Центральній бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка для дітей у Києві триває виставка «Великі зблизька» – портрети, створені дітьми. На 28 портретах зображені відомі письменники-класики. Портерти були створені столичному Палаці дітей та юнацтва, у гуртку «Живопис» – під керівництвом Дмитра Дорогостайського. Діти працювали над проектом понад 5 місяців.

На виставці відвідувачі побачать портрети Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Микола Гоголя, Івана Андрусяка, Сергія Жадана, Сашка Дерманського, Катерини Штанко та інших письменників. Портрети виконані у живописній техніці: гуаш, акварель, також є графіка: олівець, пастель. 

shevkyivlib

Київські діти та підлітки намалювали портрети письменників. Фото: сторінка shevkyivlib у фейсбуці

Виставка працюватиме до 6 квітня за адресою бібліотеки: проспект Перемоги, 25А. Вхід вільний.

Нагадаємо: виставка відбувається у рамках проекту «Митець incognito» на арт-платформі Центральної бібліотеки ім.Т.Г.Шевченка для дітей м.Києва. Проект стартував 2017 року.

За інф. бібліотеки ім.Т.Г. Шевченка для дітей

Фото:  бібліотека ім.Т.Г. Шевченка для дітей

interview || Письменниця Ірина Мацко: «Коли люди стають дорослими, їм здається, що вже можуть учити підлітків, як жити!»

eduard_stranadko

публікація оновлюється

На сайті Національної Спілки Фотохудожників України (НСФХУ) іде конкурсний відбір робіт та проектів у рамках Третього Відкритого Міжнародного Фестивалю STREET ART PHOTO 2019. Відбір триватиме до 8 квітня, робота журі – до 15 квітня. Імена переможців оголосять 16 квітня. А у травні, у НІАМ «Київська Фортеця», відбудеться підсумкова фестивальна експозиція відбудеться у травні.

У конкурсі фестивалю можуть брати участь особи, яким виповнилося 16 років. Учасники фестивалю – українські фотографи та закордонні фотомитці. Усі вони представлятимуть свої фотографічні роботи та серії. Також відбудуться зустрічі провідних фотохудожників України та закордону з глядачами. До журі фестивалю цьогоріч увійшли: Едуард Странадко, Голова НСФХУ, член НСЖУ, заслужений працівник культури України, Київ; Steven Jensen, фотограф, Едінбург, Шотландія; Олег Малов, фотограф, мистецтвознавець, Київ, Україна.

Номінації: категорія «A» — фотографія чорно-біла (або серія фотографій до 5 робіт). Назва роботи має мати такий вигляд: А_prizvyshche_imia_01_nazva_misto. Максимальна кількість робіт одного автора — 5 (п’ять). Категорія «В» – фотографія кольорова (або серія фотографій до 5 робіт). Назва роботи має мати такий вигляд: B_prizvyshche_imia_01_nazva_misto. Максимальна кількість робіт одного автора — 5 (п’ять). Докладніше про умови читайте на сайті Фестивалю.

До участі у фестивалі допускаються фотографії, зроблені на плівку або цифровою фототехнікою з використанням будь-якої технології аналогового негативно-позитивного фотопроцесу та цифрових редакторів зображення з мінімальним застосуванням технологій і елементів Digital Art.

Авторські права на фотографії повинні належати безпосередньо учаснику Фестивалю. Приймаються роботи професіоналів і любителів. Фотографії потрібно надсилати в електронному вигляді на сайт НСФХУ в розділ «Конкурси сайту».

Щоб завантажити роботи, потрібно зареєструватися на сайті. Реєстрація означає участь у фестивалі та згоду на публікацію робіт на сайті НСФХУ, включення їх в електронний каталог. Розмір файлів у форматі jpg — до 300 Кб, розмір фотографії до 800 px по довгій стороні. Участь у конкурсі безкоштовна. Прізвище (псевдонім) учасника і прізвище (псевдонім) у назві файлу повинні співпадати, інакше роботи розглядатися не будуть. При реєстрації необхідно вказувати свою електронну адресу та телефон. Учасникам, роботи яких будуть відібрані для підсумкової фотоекспозиції фестивалю, буде запропоновано надіслати роботи в електронному вигляді (високої якості) з метою надрукувати їх у виставковому форматі. Автори найкращих робіт у кожній номінації (за рішенням журі) нагороджуються медалями та дипломами.

Нагадаємо: вулична фотографія, стріт-фотографія (англ. street photography) — жанр фотографії, зробленої у громадському місці: на вулиці, в парку, на пляжі і т. п. Вулична фотографія буває документальною, але не обмежується виключно документальним жанром. Однозначного визначення вуличної фотографії на даний момент не існує, у літературі зустрічаються імена окремих фотографів, які знімали на стику XIX і XX століття документальну, пікториальну та іншу фотографію громіздкою фототехнікою на вулиці, проте виділення жанру вуличної фотографії у самостійний напрям фотографії прийнято співвідносити з діяльністю французького ідеолога вуличної фотографії Анрі Картьє-Брессона, який уперше сформулював її основні принципи, насамперед, принцип «вирішального моменту» — англ. decisive moment, та створив фотоагентство «Магнум», засноване на цих ідеях. 

23 березня у Бібліотеці ім. В. Винниченка ЦБС Шевченківського району Києва відкрилася виставка Ольги Левченко «Тибет у серці моєму». Її можна подивитися до 13 квітня, з 11 до 17.00, крім п’ятниці та неділі. 

olga_levchenko

З експозиції Ольги Левченко. Фото: з сайту photospilka.com

Автор хоче показати шанувальникам фотографії прекрасну природу Гімалайських гір, неймовірну міць мовчазних гігантів, тисячолітні буддійські монастирі, стародавні ритуали, тибетські села, важке життя тибетців на високогір’ї. Деякі фото виконані в Ладакху. Ладакх – це країна снігових гір і марсіанських пейзажів, яку можна сміливо назвати одним з найбільш чудових куточків Індії. Королівство Ладакх – загублений в індійських Гімалаях високогірний край, затиснутий між Китаєм і Пакистаном. Ладакх називають Малим Тибетом. Раніше королівство входило до складу Тибету і відігравало важливу стратегічну роль в регіоні, адже знаходилося на Великому шовковому шляху. Королівство Ладакх – одне з найкрасивіших і загадкових місць у Гімалаях. У Ладакх практично немає рослинності через сухе і спекотне літо, холодну зиму і недолік вологи. А вся рослинність, яка більш-менш зеленіє біля водойм і в місцях поливу — це тополі і кілька видів верби, які висадили й доглядають люди з великими складнощами й турботою, утім, як і все життя в Гімалаях.

Нагадаємо: Ольга Левченко — український фотограф, член Національної Спілки фотохудожників України, фотоклубу «9х12», Союзу словацьких фотографів.

30 березня в Арт-клубі «Видиво й вино» у приміщенні київського Будинку Художника на Львівській площі відкриється фотовиставка Олександра Радиша «Книга мандрів». Виставка працюватиме кожного дня, без вихідних, з 18:00 до 23:00 до 13 квітня. 

oleksandr.radysh

Фотохудожник Олександр Радиш. Фото: сторінка Олександра Радиша у фейсбуці

— Життя – це мандрівка, а мандрувати — значить жити! Радість від нових горизонтів за вікном нагадала мені дитяче захоплення фотографією, а згодом, фотозйомка стала і професією. Готуючись до кожної робочої поїздки, звик знаходити час на дослідження нових місць, та зберігати побачені спогади у довгострокові фотопроекти. Як відомо, найяскравіші листівки роблять місцеві фотографи, які знають свій край з дитинства, у різні пори року та настрої погоди. Але «свіжий погляд» завжди притягує моменти, які створюють історію, – розповів про свою виставку фотохудожник.

Нагадаємо: Олександр Радиш – професійний фотограф. Живе і працює в Україні. Основні напрямки: архітектура, інтер’єр, репортаж, документалізм. Був співавтором численних фотовиставок та фотокниг, брав участь у експедиціях по зйомці історичної архітектури. Відзняв близько 50 готелів в Україні та за кордоном.

 
За інф.: НСФХУ, сайту photospilka.com
Фото на обкладинці: з ЖЖ Олександра Зарайського. На фото: Едуард Странадко, голова НСФХУ 
Григорий Амбарцумян

З 11 березня у столиці триває фестиваль мистецтв «Шевченківський березень». Цей захід є щорічним творчим звітом Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра, найстарішого професійного музичного навчального закладу України. Цього року Фестиваль святкує 205-у річницю від дня народження Кобзаря та 25-річчя від дня заснування. Організація Фестивалю реалізується за участі студентів.

Знаєш таких музикантів? Ірину Білик, народну артистку України, Василя Бондарчука, Катерину Бужинську, народну артистку України, Євгенію Власову, Ілларію, Тіну Кароль, народну артистку України, Андрія Кравчука, Оксану Кулакову, Злату Огнєвич, заслужену артистку України, Таїсію Повалій, народну артистку України, Любу Успенську? Джазових  музикантів, продюсерів, композиторів – Денніса Аду, труба, Ігора Бойка, гітара, Дениса Єфременка, тромбон, Руслана Квінту, композитора, продюсера, Валерія Латанюка, ударні інструменти, Ігора Ліхуту, продюсера, Олега Мінова, бас-гітара, вокал, Аркадія Овруцького, контрабас, Олександра Павлова, гітара, Сергія Сметаніна, заслуженого діяча мистецтв України, гітара? Ці майстри естрадного і джазового мистецтва є випускниками Київського музичного училища ім. Р. М. Глієра. Тепер їхню творчість знають у всьому світі.   

Цьогоріч у програмі Фестивалю: цикл «Українська музична шевченкіана «Уклін Кобзареві», який складається з концертів, де прозвучать кращі твори вітчизняної та зарубіжної класики, сучасної музики, фольклорні перлини в аутентичному виконанні та обробках; цикл «Визначні дати музичного календаря» – виконання творів композиторів-ювілярів у різних концертних програмах; концерт переможців конкурсу студентів-композиторів пам’яті Івана Карабиця.

Цього року свої творчі звіти протягом декількох днів презентуватимуть нинішні студенти закладу. Увечорі 25 березня у Великій концертній студії звукозапису НТРКУ відбудеться виступ «Зірки популярної музики і джазу – студенти КІМ ім. Р. М. Глієра». Своє мистецтво презентують студенти і творчі колективи коледжу і кафедр джазової музики і естрадного співу КІМ ім. Р.М. Глієра.

GlierKyivInstituteOfMusic

Студенти КІМ імені Р. М. Глієра. Фото зі сторінки Інституту у фейсбуці

28 березня у Колонній залі ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України відбудеться закриття ХХV Фестивалю мистецтв «Шевченківський березень»: концерт «Зірки академічного мистецтва – студенти КІМ ім. Р. М. Глієра». Програма буде різноманітна за напрямами і стильовими особливостями. ЇЇ виконають лауреати національних та міжнародних конкурсів, творчі колективи інституту – жіночий хор: художній керівник і диригент – народна артистка України Галина Горбатенко; камерний хор: художній керівник і диригент – заслужений діяч мистецтв України Зоя Томсон; симфонічний оркестр: художній керівник і диригент – Віталій Протасов; оркестр народних інструментів: художній керівник і диригент – Ігор Савков; духовий оркестр: художній керівник і диригент – Володимир Сидорченко; ансамбль струнних інструментів ім. Леоніда Шухмана: художній керівник – Михайло Волков; ансамбль ударних інструментів: художній керівник – Микола Томасишин. За участі цих популярних колективів відбудеться прем’єрне виконання нових творів Олександра Злотника, Йозефа Свідера, Віктора Степурка, Анатолія Гончарова, Леоніда Танчика.

Ансамблеве музикування як прояв творчого спілкування і спільної роботи студентів виконавських відділів коледжу та бакалаврату стало помітним явищем концертного життя інституту. Тому в концерті будуть представлені ансамблі малих форм.

Уперше у творчому звіті виступить квінтет, до складу якого увійшла міжнародна «зоряна» команда – піаніст Олександр Леонов, лауреат Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, лауреати міжнародних конкурсів Григорій Амбарцумян (І скрипка) та студентка з Південної Кореї Хео Мунджунг (ІІ скрипка), лауреати національних конкурсів альтист Вільям Крапивкін та віолончелістка Юлія Парака. 

Міжнародне визнання отримало тріо у складі: Ольга Стукалова (флейта) – Дем’ян Вирозуб (кларнет) – Дарина Рура (фагот). Цей колектив був відібраний до участі в європейському мистецькому проекті «Будуємо мости замість траншей» (Лейпциг, листопад 2018 року). Одна із учасниць тріо, флейтистка Ольга Стукалова стала переможцем Міжнародного проекту на здобуття стипендії фірми «Yamaha».

Нагадаємо, професійна фахова підготовка естрадних і джазових музикантів розпочалася у Київському музичному училищі ім. Р. М. Глієра 1980 року. Тоді відкрився відділ «Музичне мистецтво естради». Володимир Симоненко, видатний музикант, джазовий фахівець, став його засновником та першим завідувачем.

Пізніше відділом керували Анатолій Васильєв (1983 – 1985), Анатолій Шарфман (1985 – 1995), Віктор Петрушенко (1995 – 2002), Юхим Марков – з 2002 року.

Від самого початку у відділі працювали кваліфіковані викладачі, відомі джазові музиканти, лауреати міжнародних, всесоюзних і республіканських джазових конкурсів та фестивалів: Микола Замороко (фортепіано), Юхим Марков (бас-гітара), Віталій Мачулін (ударні), Володимир Молотков (гітара), Аркадій Ізюмченко (саксофон), Володимир Грядунов (труба), Володимир Іванов (тромбон).

Лауреатами і дипломантами республіканських та міжнародних конкурсів, джазових фестивалів були випускники відділу Ігор Бойко, Вадим Медвідь, Валерій Кошман, Аліса Малікова, Оксана Кулакова, Роман Маргієв, Ірина Миронова, Віталій Іванов, Дмитро Коваленко, Даніїл Зверхановський, гурти «Цвіркунове число», «Джанкой Бразерс», «Київ Арт Ансамбль», «Сіті Jazz», «Резонанс». Серед студентів сьогодення – лауреати і дипломанти республіканських та міжнародних конкурсів, джазових фестивалів: Кирило Сможаник, Надія Журба, Дмитро Водовозов, Поліна Майборода, Михайло Менделенко; Ростислав Войтко, Анна Хабаз.

Для викладання естрадного співу в період 1988 – 2000 р.р. були запрошені молоді, але вже відомі естрадні співачки Ліна Прохорова, Тамара Грач, Тетяна Русова, Лідія Михайленко. Саме в цей час було закладено навчальні, методичні, виконавські принципи виховання перших в Україні професійних естрадних вокалістів.

Завдяки педагогічній діяльності цих викладачів за перші двадцять років ХХ ст. в Україні з`явилася ціла плеяда яскравих зірок вітчизняної естради. Серед випускників останніх років відомі такі естрадні виконавці як Ілларія (клас І. Р. Гвіанішвілі), Андрій Осадчук (клас В. А. Шаповалової); серед переможців телевізійних шоу-програм та конкурсів – Ганна Ходоровська, Влад Каращук, Аліна Башкіна, Галина Шкода, Софія Волошаненко, Маргарита Мелешко, Роман Веремейчик, Юлія Сидорук, Валерія Хоменко.

У 1983 році у відділі естрадно-джазового виконавства заснували біг-бенд. У його репертуарі – джазова класика, оригінальні обробки народних пісень та власні твори викладачів відділу.

У різні роки біг-бендом керували: Анатолій Шарфман (1983-1995), Георгій Стрілець-Стрілецький (1995-1997), заслужений діяч мистецтв України Олександр Шаповал ( 1998 – 2009).

Біг-бенд гастролював у Німеччині, у місті Карлсрус 1992, 1997, брав участь у сумісних концертах зі студентськими біг-бендами землі Реймланд-Пфальц у 1990 році; у місті Сліппері Рок у США у 1991 році, у німецькому місті Дормштадт у 1996 році, а також є учасником заходів, які проводить інститут: «Шевченківський березень», «Літні джазові вечори пам’яті В. Симоненка».

Біг-бенд кафедри під керуванням Денніса Аду – учасник джаз-фестивалів «Єдність», Київ, «Джаз-Коктебель», «Jazz Open», Чернігів, «Мушля Джаз», Київ, Джаз-Фест Подiлля, Хмельницький.

У 2009 році було сформовано два біг-бенди, які очолили випускники інституту: у коледжі – тромбоніст Денис Єфременко, на кафедрі джазової музики – трубач Денніс Аду.

Нагадаємо також: кожного року студенти інституту виборюють понад 200 нагород національних і міжнародних конкурсів та фестивалів. 

За інф.: КІМ імені Р. М. Глієра

Фото: КІМ імені Р. М. Глієра

На фото обкладинки: Григорий Амбарцумян

Програма

koval

Українську документалістику Олександра Коваля від фестивалю Docudays UA можна буде подивитися в Довженко-центрі в березні – 24, 25 та 27 числа. У кінотеатрі «Жовтень» відбудуться додаткові покази 26, 27, 28 числа. Шість знакових стрічок видатного режисера представлять його учні, колеги, відомі кінематографіст(к)и Сергій Буковський, Вікторія Бондар, Валентин Васянович. У ретроспективі можна буде побачити фільми, які є не лише яскравою ознакою часу, коли жив і творив митець, а й частиною історії нашого сучасного кінематографу.

Нагадаємо, Олександр Коваль — режисер, оператор, педагог, автор майже 80 фільмів, відзначений низкою престижних нагород, серед яких Національна премія імені Тараса Шевченка, Державна премія імені Олександра Довженка, звання Народного артиста України.

Учень Едуарда Тімліна, випускник ВДІКу, майстерня Романа Кармена, Олександр Коваль багато років працював на студії «Укркінохроніка». Його 20-хвилинна робота «Маланчине весілля» (1979) відкрила двері у поетику документального кіно, перетворивши кінотекст з інформаційно-повчального, пропагандистського  на справжню «непостановочну» розповідь про людську долю. Фільм був відзначений «Срібним голубом» авторитетного Лейпцизького міжнародного фестивалю документального кіно DOKLeipzig.

Олександр Коваль багато часу присвячував викладацькій діяльності у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, де виховав кілька поколінь документалістів та докуметалісток.

Творче життя Олександра Коваля (1945–2018) було тісно пов’язано зі студією «Укркінохроніка». Саме там з 1963 року він зняв майже 80 фільмів.

Його любов до кіно розпочалася ще в юнацькому віці, коли в 15 років він став завклубом та кіномеханіком в рідному селі. Першим фільмом, який Коваль показав своїм односельчанам був документальний фільм Володимира Сущинського «Фронтовий кінооператор», що досить символічно вплинуло на подальшу долю юнака. Вже як студент ВДІКУ він багато подорожував, проходив практику спочатку в Новосибірську, а потім і в Магадані на студіях документального кіно.

Серед постатей, які його надихали, Олександр Коваль неодноразово називав Василя Шукшина, Федора Достоєвського, Григора Тютюнника, Кріса Маркера та Йоріса Івенса, у своїх стрічках розповідав історії про таких видатних особистостей, як Леся Українка, Остап Вишня, Параска Горицвіт, Йосип Сліпий, але здебільшого все ж таки про своїх сучасників, як пишуть критики — «простих людей».

Олександр Коваль з колегами зробили неймовірне — вони змінили тип героя, зробили його неформальним і живим. Оскільки все радянське документальне кіно було прибите до підлоги залізним штативом і важкими камерами, усі доярки і колгоспниці виглядали приблизно однаково. Покоління Саші дозволило істотно змінити вигляд і мову документального кіно. З’явився живий герой і оператори стали знімати «життя зненацька», спонтанне життя. Загалом, вони зрушили документальне кіно вперед, зробили його живим і цікавим— зазначив Сергій Буковський.  

Початок сеансів у Довженко-центрі – 19.00, у кінотеатрі «Жовтень» – 19.50. Вхід вільний.

ПРОГРАМА ПОКАЗІВ:

24 березня, 19:00 | Довженко-Центр

Вступне слово Сергія Буковського автора кінострічок, відзначених нагородами престижних міжнародних кінофестивалів. Сергій Буковський почав роботу на «Укркінохроніці» як асистент режисера Олександра Коваля і вважає себе його учнем.

«Кінорежисер Олександр Коваль» (реж. Сергій Буковський, 12 хв). Серія з циклу фільмів-есеїв про українських режисерів-документалістів «Невідоме кіно».

«Маланчине весілля» (реж. Олександр Коваль, 1979 рік, 20 хв). Документальна кінодрама про жительку с. Чапаївка Золотоніського району Черкаської області Марію Кутир, життя якої віддзеркалило  долю українських жінок покоління другої світової війни.

«Ой горе, це ж гості до мене» (реж. Павло Фаренюк, оператор Олександр Коваль, 1989 рік, 28 хв). Зворушливий фільм-портрет жінки, яка пережила Голодомор 1933 року і чиє життя встигло вмістити в себе стільки драматичних моментів, яких не зумів би прописати жодний сценарист. Одна з перших стрічок, що піднімає тему Голодомору. Назва фільму відсилає до одного з рядків вірша Павла Тичини 1921 року.

Додатковий показ: 26 березня, 19.50 | Кінотеатр «Жовтень»

25 березня, 19:00 | Довженко-Центр

Вступне слово Вікторії Бондар кіносценаристки, журналістки, головної редакторки студії «Укркінохроніка» у 1987–1993 рр.

«Дід Іван з села Річки» (реж. Олександр Коваль, 1978 рік, 10 хв). Герой фільму тримбар дід Іван з Івано-Франківщини. Через його історію Олександр Коваль знову звертається до свого улюбленого прийому – поглянути на українське село крізь призму інтимних історій його жителів.

«Відкрий себе» (реж. Ролан Сергієнко, оператор Олександр Коваль, 1972 рік, 37хв). Фільм про знакового українського філософа і поета Григорія Сковороду, який ледве не вперше показаний як жива людина та позбавлений радянського нальоту, що був притаманний офіційному погляду. Заборонена радянською цензурою, ця картина вийшла на екрани лише через 15 років у часи перебудови.

«Сектор мовчання» (реж. Олександр Коваль, 1970 рік, 19 хв). Режисерський дебют Олександра Коваля, який було знято як дипломну роботу на студії «Укркінохроніка» на запрошення її тодішнього директора Віктора Шкуріна. Розповідь про роботу екіпажу рятувального судна «Афанасій Нікітін» в Чорному морі біля Одеси, в якому відчувається справжня поетика моря, любов до якого в режиссера з’явилася ще в часи численних стажувань на різноманітних студіях СРСР, в тому числі і в Магадані.

Додатковий показ: 27 березня, 19.50 | Кінотеатр «Жовтень»

27 березня, 19:00 | Довженко-Центр

Вступне слово  Валентина Васяновича — режисера, сценариста, учня Олександра Коваля, лауреата численних міжнародних та українських премій.

«Дім — рідна земля» (реж. Олександр Коваль, 1990 рік, 110 хв). Світ українського села завжди був однією з ключових тем для Олександра Коваля. «Дім рідна земля» це його справжній фільм-заповіт, а разом з тим, лірична кіносповідь, знята у рідному селі Жердова на Київщині, де він народився, і де починав «свій шлях» в кіно як кіномеханік. Саме в цій роботі так легко розгледіти трагічний погляд Коваля на самого себе як на людину, що все життя змушена була себе приховувати.

Додатковий показ: 28 березня, 19.50 | Кінотеатр «Жовтень»

children-kinofest-19

VІ Фестиваль мистецтва кіно для дітей та підлітків «Чілдрен Кінофест» цього року відбуватиметься з 31 травня по 9 червня Цьогоріч почесним послом Фестивалю є вокаліст хіп-хоп гурту «ТНМК», продюсер, актор і тато 8-річного Микити Олег «Фагот» Михайлюта. 

Прийом робіт до участі в конкурсі триває до 21 квітня 2019 року. 10 найкращих стрічок будуть показані в рамках фестивалю по всій Україні. Переможців конкурсу відзначать призами від 5 до 20 тисяч гривень. Ознайомитися з умовами участь можна на сайті «Чілдрен Кінофесту».

До конкурсної програми фестивалю увійдуть фільми для аудиторії віком від 4 років, відібрані командою «Чілдрен Кінофесту» на найбільших європейських кінооглядах для дітей та підлітків. 

У рамках фестивалю вже втретє пройде Конкурс дитячих фільмів. За традицією, переможців  визначать українські кінематографісти – режисерка і сценаристка Марина Степанська, режисер та сценарист Аркадій Непиталюк та акторка Ірма Вітовська

– Я мрію, що колись у нас кіно стане такою ж обов’язковою дисципліною в школі, як і живопис чи література, приміром. А поки дуже круто, що існують ініціативи, які заохочують дітей до створення фільмів, дають їм можливість спробувати свої сили у кіно та побачити результат на великому екрані. Із нетерпінням чекаю на роботи конкурсантів! – сказала Марина Cтепанська.

Поза конкурсом юні глядачі продовжать знайомитися з історією кінематографа: у попередні роки ця секція представила ретроспективи першовідкривачів зі світу кіно – Чарлі Чапліна, Бастера Кітона, Лотти Райнігер, Жоржа Мельєса та братів Люм’єр. Повну програму фестивалю буде оголошено наприкінці квітня.

Днями VІ Фестиваль мистецтва кіно для дітей та підлітків «Чілдрен Кінофест» представив офіційний постер: імідж фестивалю присвячений Чарлі Чапліну. У 2019 виповнюється 130 років від дня народження видатного режисера та актора, на честь якого був названий символ «Чілдрен Кінофесту», Совеня Чарлі. На спадщину коміка на постері натякають його незмінні атрибути – масивні черевики, капелюх та тростинка.  

Нагадаємо, місією фестивалю є розвивати в Україні традицію спільних сімейних походів у кіно, залучати дітей до перегляду і створення кінофільмів. Усі покази – безкоштовні, за попередньою реєстрацією на сайті фестивалю. Щороку «Чілдрен Кінофест» співпрацює з благодійними організаціями – на покази запрошуються діти із вразливих соціальних груп: постраждалі від конфлікту на сході України, діти з особливими потребами, сироти.

Булінг у школі || Зірка «Сторожової застави» Єва КОШЕВА: «Якщо булінг, треба сказати батькам»

«Чілдрен Кінофест» стартує 25 травня, і вже представив конкурсну програму

Михайло Кукуюк_Катерина Качан

Мотиви п’єси «За двома зайцями» Михайла Старицького надихнули режисерку Анастасію Осмоловську, яка поставила виставу «Голохвастoff». Цією прем’єрою Київський академічний театр драми і комедії на Лівому березі Дніпра розпочне 2019-й рік. Прем’єрні спектаклі відбудуться 23 та 24 лютого, 16 та 29 березня.

Нині всюди барбершопи – замість цирулень, біткоїни – замість кредитних розписок, діджеї замінили таперів… Геть усе навколо стало іншим! Йому вже сорок: і голова гола, і безліч «хвостів»… Мабуть, треба схаменутися, не брехати, повернути борги, закохатися… Чи може ні?..

Катерина Савенкова

Акторка Катерина Савенкова

Вистава – про Голохвастова, у нашому трактуванні він – натура демонічна, він – харизмат, який власним магнетизмом поневолює майже кожного. Уявна сила грошей діє на натовп як гіпноз. Голохвастов, роль якого виконує Михайло Кукуюк, стає кумиром публіки та перетворює своїх шанувальників на маріонеток, – сказала про виставу режисерка Анастасія Осмоловська.

У виставі «Голохвастоff» взяли участь Михайло Кукуюк, Катерина Качан, Ольга Карпова, Тамара Антропова, заслужений артист України Сергій Кияшко, Сергій Булін, Катерина Савенкова, Оксана Лаврик, Анастасія Баша, Дмитро Соловйов, Олександр Комаренко, Лілія Яценко, Дарія Домецька, Олег Гоцуляк, Олександр Піскунов, Анастасія Пустовіт, Макар Тихомиров, Володимир Канівець, Андрій Соболєв, Михайло Досенко, Ганна Олександрова, а також музиканти – Олексій Петрожицький, Тимур Бурлака, Антон Портнягін та Василь Солом’яний.

Михайло Кукуюк

Актор Михайло Кукуюк

Нині такі поняття як «селючність», «забитість», «тупість», «жлобство» іноді чомусь трактують як «українськість»… Тема урбанізації в Україні, на мою думку, є більш ємною за смислами та контекстами, ніж просто кіч… – розповів про свої враження від нової вистави Михайло Кукуюк, композитор, автор текстів пісень та виконавець головної ролі. 

Михайло Кукуюк спеціально для «Голохвастоff» створив тексти пісень. А ще він та Олексій Петражицький є авторами музики, яка звучатиме наживо.

Над виставою працювала команда в складі: режисерка-постановниця – Анастасія Осмоловська, художниця-постановниця – Олеся Головач, хореограф-постановник – Павло Івлюшкін, композитори – Михайло Кукуюк, Олексій Петрожицький, автор текстів пісень – Михайло Кукуюк, художниця зі світла – Тетяна Кислицька, режисер зі звуку – Станіслав Ломаковський.

Нагадаємо, у січні Театр на Лівому березі очолив режисер Стас Жирков. Як повідомили на сторінці театру в фейсбуці, цього року, окрім прем’ри вистави «Голохвастoff» за мотивами п’єси «За двома зайцями» Михайла Старицького, відбудуться прем’єрні покази «Сталкерів» за п’єсою Павла Ар’є «На початку та наприкінці часів» та вистави «Погані дороги» за новою п’єсою Наталі Ворожбит.

У театрі працюють над постановками нових вистав за творами українських і зарубіжних авторів: «Я (Романтика)» Миколи Хвильового, «Людяна людина» Сіркку Пелтоли, «Кроляча нора» американського драматурга Девіда Ліндсі-Ебера, «Усі чудові речі» британського драматурга Данкана МакМілана, «Калігула» французького філософа та письменника Альбера Камю, «Друзі» японського письменника і драматурга Кобо Абе та «Наш клас» польського драматурга і режисера Тадеуша Слободзянека у перекладі Олександра Ірванця. Також триває робота над документальним проектом «Мати».

Попередній керівник Київського театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра Едуард Митницький, відомий український режисер, народний артист України та педагог, пішов з життя 31 жовтня минулого року. 2019 року у театрі відбудеться презентація та прем’єра документального проекту, присвяченого історії театру та його засновнику Едуарду Митницькому.

Слідкувати за спогадами про акторів Театру на Лівому березі Бориса Романова та Галину Опанасенко можна тут

«Цвет Насилия» || Фотопроект о насилии на почве расовой ненависти

За минувшие 6 лет, с 2012-го года, в России произошло более 2-х тысяч преступлений на почве расовой ненависти. 30% из них закончились летальным исходом для жертв. И это только зарегистрированные случаи.

Данные, которые опубликовал информационно-аналитический центр Сова, потрясли питерского фотографа-документалиста Сергея Строителева. И теперь он работает над книгой «Цвет Насилия» – в рамках долгосрочного фотопроекта о проблеме насилия на почве расовой ненависти.

Книга выйдет в свет в июле 2019 года. Она будет 200-страничной, в нее войдет до 100 авторских фотографий. Поддержать кампанию Сергея Строителева и выпуск книги вы можете, собрав 220 тыс. руб. для покрытия типографских расходов, издательской подготовки, разработки дизайна издания. Принять участие в сборе можно здесь

Sergei Stroitelev

Сергей работает над этим проектом уже несколько лет. Изучая тему, сначала он встретился с жертвами насилия на почве расовой ненависти, мигрантами из Африки и Азии, проживающими в Москве и Подмосковье, людьми, которые столкнулись с жестокостью со стороны местных жителей. Записал их монологи и снял портреты.

«Я нашел героев через самую крупную НКО в России, занимающуюся проблемой дискриминации мигрантов в нашей стране. Выражаю огромную благодарность героям моей истории за смелость и честность», – отметил Сергей в описании кампании по сбору средств для издания книги.

Затем, по его словам, Сергей занялся исследованием психотипа нападавших.

«По сути, сделав работу правоохранительных органов, со слов жертв я спроектировал фотороботы преступников и отдал изображения на анализ квалифицированному специалисту – психотерапевту Лине Егоровой, которая составила их психологические портреты. В книге будет детально рассказано о методике подобных анализов», – рассказал Сергей.

Также Сергей Строителев посетил места в Подмосковье, где происходило наибольшее количество нападений в соответствии со статистикой, собранной НКО, во временной отрезок с 19 до 23 часов – время, которое считается самым неблагоприятным для мигрантов. На полупустых улицах Сергей подходил к незнакомцам, местным жителям, спрашивал об их отношении к мигрантам и делал их портреты. Все эти материалы войдут в книгу, которая готовится к публикации.

Сергей уже представил проект на нескольких конкурсах. «Цвет Насилия» стал победителем конкурса Debuts 2018, организованного doc! photo magazine; получил гран-при конкурса «Неслучайный Свидетель 2017» Воронежского Дома Прав Человека; вышел в финалисты конкурса Hellerau Photography Award 2016.

Sergei Stroitelev

Фото: Sergei Stroitelev

Работы из «Цвета Насилия» были показаны на выставке победителей конкурса Debuts 2018 в рамках фестиваля фотографии Vintage Photo Festival, Быдгощ, Польша, в октябре этого года; на выставке победителей конкурса Debuts 2018 в рамках фестиваля фотографии Festiwal Fotografii W Ramach Sopotu, Сопот, Польша, в сентябре; на выставке победителей конкурса Debuts 2018 в рамках фестиваля фотографии Lodz Fotofestiwal 2018, Лодзь, Польша летом; на выставке победителей конкурса Неслучайный Свидетель 2017, Открытое Пространство, Санкт-Петербург в мае-июне; на выставке победителей конкурса «Неслучайный Свидетель» 2017 в рамках Международного Фестиваля Прав Человека «Город Прав», Воронеж, Россия в июне 2017; на выставке финалистов конкурса Hellerau Photography Award 2016, Дрезден, Германия, в марте 2017 года.

В описании  кампании Сергей подчеркнул, что издание книги на русском языке позволит заявить о проблеме громче. Публика увидит фото жертв нападений и прочитает и услышит их истории. Это поможет осознать проблему, принять ее и попытаться найти пути решения.

Sergei Stroitelev

Сергей Строителев сегодня сообщил на своей странице в соцсети, что меньше чем за сутки зрители уже собрали 6% от общей суммы кампании по сбору средств на книгу. Можно присоединиться и поддержать проект Сергея.

– Ксенофобия и насилие на её почве – штука интернациональная, у нас этого тоже хватает, – поделился своей точкой зрения насчет значимости проекта киевский фотожурналист Александр Кузьмин. –  Ну а я расшарил информацию не только для фотографов: эта тема, по моему мнению, важна в принципе. А нашим фотографам, в массе своей, и мне в частности, не хватает ни разнообразия языка, ни умения подойти к теме хоть чуть глубже. У Сергея всё это есть, я за ним давно слежу. Книга – хороший пример, как можно интересно проработать тему. По поводу книги: проект исследует насилие на почве ксенофобии с разных позиций. Он о жертвах рассказывает, и пытается исследовать психотип нападавших, а также говорит о местах с высокой концентрацией насилия. И это визуально мощно сделано. Мне это сейчас близко, я хочу исследовать тему человеческой агрессии и насилия в целом, в разных аспектах, вместе с тем, ощущаю недостаток визуального языка и необходимость подтянуть навыки.

Напомним: Сергей Строителев, известный фотограф из Санкт-Петербурга, Россия, родился в 1985 году в Ленинграде. Учился на Факультете Фотокорреспондентов им. Ю. Гальперина в 2012-2014 годах. Основные интересы – проблемы современного общества: социальная дискриминация, миграция, насилие на почве расовой ненависти, смертельные заболевания, которые Сергей исследует с помощью различных визуальных языков. Сергей Строителев работает в России и Азии, сотрудничая с различными НКО: Red Cross, Doctors of the World и другими, изданиями National Geographic, «Вокруг Света», Bird in Flight, «Такие Дела», Meduza, Vice. Преподает фотографию и является автором курса «Фотография без cтереотипов» в академии «Фотографика» в Санкт-Петербурге. Лауреат международных и российских конкурсов, в том числе, обладатель гранта Luis Valtuena Humanitarian Photography Award 2016 от организации «Врачи Мира» за серию «Дом Света» о Санкт-Петербургском Дестком Хосписе, победитель Istanbul Photo Awards 2018 в номинации Daily Life, победитель Debuts 2018 Photocontest, организованного Doc! Photo magazine, прочих.

Teencorr

 Автор фото: фейсбук Sergei Stroitelev

 

foxter

На професійній секції Film Industry Office, яка стартує на IX Одеському міжнародному кінофестивалі у вівторок, 17 липня, у конкурсі Work-in-Progress презентують пригодницький сімейний фільм «Фокстер і Макс» режисера Анатолія Матешка, а у пітчингу проектів на стадії підготовки презентують епічну екшн-драму «Довбуш» від режисера Олеся Саніна.

dovbush

Постер фільму “Довбуш” режисера Олеся Саніна

«Фокстер і Макс» – стрічка про пригоди звичайного українського школяра Макса, який потрапляє у вир подій за участю небезпечних злочинців, експериментальних технологій і собаки-наноробота Фокстера. Автори фільму представлять міжнародним сейлз-агентам і українським дистрибуторам перший офіційний постер фільму.

На презентації екшну «Довбуш» глядачам уперше представлять виконавців головних ролей і відібрані локації для зйомок.
 

dovzhenkocentre

Традиційні ретроспективні покази від Довженко-Центру на Одеському міжнародному кінофестивалі можна буде подивитися з 16 по 19 липня. «Український мюзик-хол» – підбірка ретроспективних стрічок, що висвітлюють історію українських музичних комедій, які були зняті на Одеській та Київській кіностудіях у 1930-1970-х рр. 

Тогочасні мюзикли були таким заходом, де радянський глядач міг цілком легітимно насолоджуватися західною культурою: слухати «буржуазні» мелодії та вбиратися в яскраві «нерадянські» костюми. Загалом, українські мюзикли не так відтворювали сюжети офіційної ідеології, як мимоволі підривали її.

Мюзикл – жанр, у якому традиційний соцреалістичний кінематограф перемежовується з авангардною естетикою. Музичні, пісенні, циркові, естрадні номери, анімація були віддзеркаленням сюрреалістичного, навіть психоделічного досвіду як європейського авангарду початку 20 століття в цілому, так і ранніх кіносеансів зокрема.

– Радянська музична комедія – це передовсім винахід сталінського кінематографу 1930-х років. У цей самий час українська кіноіндустрія втрачає свою автономію та експериментальний характер. Натомість українська культура локалізується у світі архаїчного села. Українською мовою лишається лише співати й тужити за недосяжним минулим у межах відведеного буколічного простору. Утім, маловідома історія українських музичних комедій, знятих на «периферійних» Одеській та Київській кіностудіях, здається дивовижним прикладом співіснування конктрультурної та авангардної естетики в межах соцреалістичного канону, – розповів Станіслав Мензелевський, куратор ретроспективи, начальник науково-програмного відділу Довженко-Центру. 

Розклад показів: 

16 липня, 14:00, Червона зала (Фестивальний центр Родіна) 
«Гармонь» (1934, 56 хв., Ігор Савченко) 

16 липня, 21:30, Зелений театр
«Чорноморочка»(1959, 74 хв., Алєксєй Корєнєв)

17 липня, 16:00 Червона зала (Фестивальний центр Родіна) 
«Літа молодії» (1959, 76 хв., Олексій Мішурін) 

18 липня, 13:30, Червона зала (Фестивальний центр Родіна) 
«Їхали ми, їхали…» (1962, 77 хв., Юрій Тимошенко, Юхим Березін, Василь Лапокниш)

19 липня, 19:00, Червона зала (Фестивальний центр Родіна) 
«Поцілунок Чаніти» (1974, 77 хв., Євген Шерстобитов)

Кінофестиваль «Відкрита Ніч «Дубль 21» оголосив цьогорічних переможців

На «Чілдрен Кінофесті– 2018» оголосили переможців

vidkryta-nich

Липень розпочався показами кінофестивалю «Відкрита Ніч «Дубль 21». Хто отримав нагороди цього року, стало відомо минулої неділі. Гран-прі фесту належить стрічці «Причинна», реж. Андрій Щербак.

Головний приз в номінації ігрове кіно отримав фільм «Післясмак» режисера Юрія Катинського. Диплом фестивалю в номінації ігрове кіно – в стрічки «П’ять хвилин» режисерки Яни Антонець. Головний приз у номінації неігрове кіно – «Народний музей Авдіївки» режисера Пьотра Армяновського. Диплом фестивалю в номінації неігрове кіно отримала стрічка «Вихідний» режисерки Жанни Максименко-Довгич.
 
Головний Приз в номінації анімаційне кіно отримав фільм «Анна Рейнер. Найтемніший синій колір» режисерки Оксани Курмаз. Диплом фестивалю в номінації анімаційне кіно – у стрічки «Котку» режисерки Анастасії Фалілеєвої.
 
Краща операторська робота – у Матея Піноша в «Діні». Краща режисура – у Павла Острікова, у стрічці «Випуск 97». Найкраща актриса – Олеся Островська, «Випуск 97». Найкращий актор – Олександр Пожарський, «Випуск 97».
 
Приз глядацьких симпатій (за результатами SMS-голосуванням) – «П’ять хвилин», реж. Яна Антонець Сертифікат від Letter to Fest – «Лабіринт», реж. Степан Коваль, Олександр Колодій.
 
Цього року до журі фестивалю увійшли продюсер Сергій Лавренюк, режисерка та продюсерка Валерія Сочивець, оператор Ярослав Пілунський, акторка Наталія Васько, кінокритик Лук’ян Галкін, звукорежисер Артем Мостовий, актор та волонтер Мирослав Гай, продюсерка Анастасія Буковська, режисер Ростислав Держипільський.     
 
Одночасно з Києвом покази короткометражних фільмів українських режисерів проходили на 80 майданчиках України та зарубіжжя. До конкурсної програми фестивалю цього року увійшли 9 ігрових стрічок, 7 документальних та 5 анімаційних.
 
Значна частина фільмів розповідає про війну та життя після конфлікту. Є цілком абсурдні комедії ситуацій, фільми про перше кохання, музична анімація. Ретроспективна частина програми фестивалю складалася з фільмів на дві болючі теми: програма на підтримку Олега Сенцова та інших бранців Кремля та програма «Кантер: пам’ятаємо», присвячена спогадам про друга фестивалю Леоніда Кантера. Окремий блок програми склала підбірка трейлерів українських фільмів, які скоро з’являться на екранах.
 
Додатково у фестивальну ніч київські глядачі змогли побачити фільми проекту «Дивись українське – твори своє майбутнє!». Це комплексний багатоформатний комунікаційний проект, який має на меті сприяти розвитку українського кінематографа та поширення творчими засобами громадянських і моральних цінностей. Концептуальна ідея Проекту полягає у твердженні: майбутнє творять люди.

Нагадаємо, 2017 року символом фестивалю став паперовий кораблик – орігамі, що впродовж наступних 10-ти років курсуватиме кінематографічними водами фестивалю. У 2018 році ідея головного іміджу фестивалю «Все море в руках» належить арт-директору Михайлу Іллєнку. Втілив задум – художник Тарас Хіцінський.
 
Кінофестиваль «Відкрита Ніч» народився у червні 1997 року як огляд найцікавіших здобутків саме українського кіно. На сьогодні фестиваль є своєрідною лабораторією з перевірки нових ідей для вітчизняних кінематографістів та пошуку молодих талантів, які можуть стати новими обличчями українського і світового кіно.

За інф. «Відкрита Ніч»

Кінофестиваль «Відкрита ніч. Дубль 21» презентував цьогорічний офіційний імідж – «Все море в руках»

VSL_Bergman1

12 липня до святкування 100-річчя шведського режисера Інґмара Берґмана долучаться книгомани та літератори Львова. Цього дня у Львові відбудеться дискусія «Інґмар Берґман у кіно та літературі». Поціновувачі його творчості поговорять про його найвідоміші книжки, що цьогоріч вийшли українською, згадають культові фільми режисера, подивляться унікальні фото острова та сім’ї Інґмара.

У цього режисера захоплююча біографія. Як геній і власник нестерпного характеру, Інґмар був калейдоскопом протиріч: сином священника і атеїстом, відлюдником на острові Форьо та великим ловеласом, знавцем людських душ та поганим батьком. Берґман – режисер, якого з однаковою силою безмежно обожнювали і щиро ненавиділи.

VSL_Bergman2

– Берґмана називають одним із найголовніших режисерів світу, – сказала кінокритикиня Катерина Сліпченко. – Як каже Вуді Аллен, є режисери середньої руки, талановиті, геніальні, але над усіма ними височіє Інґмар Берґман. Берґман зазвичай знімав фільми за власними сценаріями й порушував у них широке коло проблем: пошуки власного «я», родинні стосунки, ставлення до Бога та смерті, самотність… Чимало фільмів Берґмана були автобіографічними. Берґман не визнавав спецефектів, а його улюбленим технічним інструментом було світло. Саме з його допомогою режисер виявляв емоції акторів і розкривав найпотаємніші секрети персонажів. Інґмара Берґмана завжди цікавила людина: сильна чи слабка, виняткова чи пересічна. Людське обличчя, разом зі світлом, стає головним кінематографічним інструментом режисера. Берґман безжально препарував людську особистість. Але він же показав, як можна відновити гармонію.

Критики вважають, що ми живемо у світі «берґманівських стосунків», любимо його фільми «Сьома печатка», «Сунична галявина», «Персона», «Фанні та Олександр», проте мало знаємо відвертого Інґмара, який по-справжньому відкривається у своїх книжках, у великій мірі автобіографічних, написаних на острові за 10 років до смерті.

– Берґмана-письменника я відкрила для себе вже давно … як читачка передусім, а згодом з’явилися плани перекласти його книжки, – розповіла перекладачка Софія Волковецька. – Цей легендарний режисер, який знімав – за його ж визначенням – «відносно відверті й безсоромно особисті фільми», виявився ще й справжнім майстром психологічної прози. Хотілося, щоб українські читачі мали змогу читати його книжки. Також тішить, що переклади Берґмана виходять у рік, коли відзначають його столітній ювілей, – і це чудова можливість долучитися до святкувань, що відбуваються не тільки у Швеції, а й у різних куточках світу.

Столітній ювілей Інґмара Берґмана – 14 липня 2018 року — чудова нагода зануритися у творчість режисера, який ще за життя став легендою. Відзначати 100-річчя одного з найвідоміших режисерів ХХ ст. будуть у дворику «Львівської Копальні Кави». Початок о 18:30. Вхід – вільний. На зустрічі про творчість Берґмана можна буде поспілкуватися з перекладачкою Софією Волковецькою, кінокритикинею Катериною Сліпченко та письменницею Катериною Міхаліциною.

Інґмар Берґман — відомий шведський режисер театру та кіно, сценарист, письменник. Одна із ключових постатей авторського кіно. Народився 1918 року в Уппсалі, Швеція. Закінчив Стокгольмський університет, де вивчав літературу та мистецтво. Починав як театральний режисер, був директором Королівського драматичного театру в Стокгольмі, а також театру в Мюнхені.
Створив власний упізнаваний і неповторний кінематографічний світ: зняв близько 60 художніх і документальних фільмів, зрежисерував понад півтори сотні театральних постановок. Був майстерним письменником і драматургом — до більшості своїх фільмів він сам писав сценарії. Три з його фільмів здобули премію «Оскар». Мешкав на острові Форьо серед Балтійського моря, мав п’ять дружин й дев’ять дітей.

За інф. «ВСЛ»

stepan-koval

# Фото visionhouse.tv

Сьогодні, 13 червня, українські письменники та ілюстратори стали лауреатами Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва. Уряд вже ухвалив відповідну постанову про присудження. Премію присудили за 2017 рік.

Марія Мороз (Морозенко) отримала премію в номінації «Літературні твори для дітей та юнацтва» за книги «Іван Сірко – великий характерник», «Іван Сірко – славетний кошовий», повість «Я закохалася».

Катерина Іванова, художниця-графік, стала лауреатом премії в номінації «Художнє оформлення книжок для дітей та юнацтва». Відмітили її роботу з оформлення книг «Йде до нас колядочка», «Пісня тоненької очеретини» Василя Чухліба; «Лісовий урок» Станіслава Шаповалова.

Степанові Ковалю, головному режисеру анімаційної студії, присудили премію в номінації  «Кінотвори для дітей та юнацтва» – за анімаційний серіал «Професіонали».

Нагадаємо, Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори  для дітей та юнацтва заснована за пропозицією Держкомтелерадіо в 2004 році. ЇЇ присуджують щороку у чотирьох номінаціях до дня народження Лесі Українки.

Фото: visionhouse.tv

vidkryta-nich

Кінофестиваль «Відкрита ніч. Дубль 21», який традиційно відбудеться на столичному Арт-Причалі в ніч з 30 червня на 1 липня, презентував цьогорічний офіційний імідж – «Все море в руках».

Ідея іміджу належить арт-директору фестиваля Михайлу Іллєнку. Втілив задум художник Тарас Хіцінський. Символом фестивалю котрий рік поспіль є паперовий кораблик орігамі. Кораблік з паперу – своєрідний символ юності, творчості та надій. Подорож, що починається як прогулянка, перетворюється на пригоду. А чим, як не великою пригодою на шляху подорожі до себе є кіно?
 

У фестивальну ніч одночасно з Києвом покази короткометражних фільмів українських режисерів відбудуться на більш ніж 80-ти майданчиках України та зарубіжжя. Цього року на фестивалі, окрім основного конкурсного блоку, відбудеться показ спеціальної програми на підтримку Олега Сенцова та інших бранців Кремля.

Нагадаємо, кінофестиваль «Відкрита Ніч» народився у червні 1997 року як огляд найцікавіших здобутків саме українського кіно. На сьогодні фестиваль є лабораторією з перевірки нових ідей для вітчизняних кінематографістів та пошуку молодих талантів, які можуть стати новими обличчями українського і світового кіно.

 

За інф.: «Відкрита ніч. Дубль 21»

В Україні відбувся кінофестиваль «Відкрита ніч. Дубль 20»

children-kinofest

Сьогодні в Києві завершився дитячий кінофестиваль «Чілдрен Кінофест– 2018». У кінотеатрі оголосили переможців конкурсів. Гран-прі за підсумками глядацького голосування отримала українська стрічка – фентезі «Сторожова застава» Юрія Ковальова. У національному конкурсі фільмів, знятих дітьми, найкращою стала анімаційна робота «Качка на ім’я Бабіліна» Надії Бабаніної з Дніпра. 

Фаворит глядацького журі, «Сторожова застава» – стрічка про школяра, який потрапив у часи Київської Русі, набрала 4,8 бала з 5. Друге місце посів британський фільм «Земля: Один вражаючий день» з 4,7 балами. Вже 7 червня він вийде в український прокат.

children-kinofest

Уперше в історії фестивалю Гран-прі за підсумками глядацького голосування отримала українська стрічка – фентезі «Сторожова застава» Юрія Ковальова

Третє місце дісталося стрічці виробництва Франції та Бельгії – «Великий злий лис та інші історії», – яка отримала 4,6 бала і 5 липня також уже буде в прокаті. Традиційно фільм-переможець визначали шляхом прямого голосування глядачів – на вході до кінотеатру кожен відвідувач отримував бюлетень, за допомогою якого оцінював конкурсну картину.

У рамках фестивалю вже вдруге відбувся конкурс короткометражних фільмів, знятих дітьми від 7 до 14 років. Організатори отримали понад 150 заявок з усієї України, серед яких обрали 10 фіналістів. Їхні роботи показали 2 червня в усіх містах проведення фестивалю. Юних режисерів запросили до Києва, де вони представили свої фільми на великому екрані кінотеатру «Київська Русь». Переможця визначило професійне журі у складі режисера Юрія Ковальова, який став призером цьогорічного «Чілдрен Кінофесту», режисерки та сценаристки Марисі Нікітюк та акторки Дар’ї Плахтій. На церемонії закриття фестивалю відбулося нагородження: звання Найкращого українського дитячого фільму року та нагороду отримала робота «Качка на ім’я Бабіліна» 12-річної Надії Бабаніної з Дніпра.

Також цього року в рамках конкурсу вперше присудили Приз глядацьких симпатій – його лауреатом стала стрічка «Вірус А» 14-річного Олексія Пивошенко з Авдіївки, яка набрала найбільшу кількість голосів.

У 2018 році «Чілдрен Кінофест» відбувся з 25 травня по 3 червня у 22 містах України. Частина квитків на покази були передані юним глядачам із соціально незахищених верств населення: дітям з особливими потребами, сиротам і потерпілим від конфлікту на сході України. У міжнародному конкурсі взяли участь сім європейських картин. Поза конкурсом до 30-річчя прем’єри була показана українська анімаційна стрічка «Острів скарбів» Давида Черкаського. Амбасадоркою фестивалю стала українська письменниця, адвокатка, правозахисниця, радіоведуча і посланниця доброї волі ООН в Україні Лариса Денисенко. Уже відомо, що в 2019 році «Чілдрен Кінофест» відбудеться з 31 травня по 9 червня.

Гостями безкоштовних показів стали понад 42 тисячі глядачів у 22 містах країни.

 

 Інф. та фото: Артхаус Трафік

Karavan Kids Fest-one

У дитячому фестивалі Karavan Kids Fest, який відбудеться в Києві 9 червня, візьмуть участь вокальні, хореографічні колективи, ансамблі, сольні виконавці, шоу-групи, театри мод. У рамках фесту відбудеться конкурс дитячої творчості. Місце, де відбуватиметься фестиваль, стане простором, у якому глядачі й гості побачать юних художників, моделей, показові виступи спортивних і танцювальних колективів, а також справжнє дефіле юних зірок.

Фестиваль-конкурс проводиться у номінаціях: хореографія, вокал. Діти, які танцюють, зможуть представити свої навички за напрямками класичний танець і сучасна хореографія: соло, пара/дует, малі форми, ансамблі. Співаки продемонструють естрадний і академічний вокал, народний спів соло, у дуетах, в ансамблях.

Усі заявки розподіляються за 4 віковими групами: від 5 до 16 років. Для академічного вокалу кожен учасник має надати програму виступу до 3,5 хвилин. Для участі в конкурсі необхідно ознайомитися з умовами, підібрати яскравий репертуар.

KaravanKidsFest

Під час Karavan Kids Fest відбудеться змагання дитячих театрів мод. А юні моделі конкуруватимуть за титул «Найкраща Юна Модель України 2018». Учасники отримають корони, стрічки, дипломи, пам’ятні подарунки від партнерів заходу.

У рамках фестивалю відбудеться відкриття виставки Міжнародного Конкурсу дитячого малюнка ArtKidsEurope. Тема – «Мій фантастичний світ» – надає можливість розкритися уяві юних художників, які зможуть представити на конкурс свої роботи, виконані в різноманітних техніках. Учасником конкурсу може стати кожен митець від 4 до 17 років.

KaravanKidsFest

«Наше завдання – показати все різноманіття творчості і розповісти про образотворче мистецтво як ефективний метод візуального мислення. У залежності від віку автора, роботи будуть представлені у восьми номінаціях. Техніка –  вибір юного художника. Обов’язковою умовою є папір, на якому виконана робота», – сказала Олена Ріедик, голова конкурсного комітету ArtKidsEurope.

Роботи на художній конкурс можна надати до 7 червня. Це мають бути твори дитячого образотворчого мистецтва: малюнки, виконані в різних техніках на папері формату A3, приймаються без рамок. Роботи обов’язково мають бути виконані на папері фабрики-спонсора, папір надається. За кожну конкурсну роботу сплачується внесок. Як подати роботи на мистецький конкурс, докладніше можна дізнатися на сторінці заходу в соцмережі

Оцінювати роботи буде компетентне журі разом із представником італійської фабрики-виробника паперу для творчості. На переможців конкурсу чекають сертифікат про участь, призи, а також подальша участь в художніх конкурсах в Австрії та Італії в 2019 році. У кожній віковій номінації буде складено підсумковий каталог робіт з описом, у якому буде розказано про учасника та його техніку.

Роботи, що візьмуть участь у нинішньому конкурсі в Києві, експонуватимуться на Міжнародній виставці у австрійському Відні в листопаді. Осіння виставка буде організована спільно з австрійськими художніми школами.

Фестиваль відбудеться за підтримки «ArtFundation International». Початок заходу – о 10-00. Щодо заявки на участь у фесті можна звернутися до куратора Юлії: (095) 824 09 99. Щодо прийому робіт на ArtKidsEurope: (068) 792 13 50, artkids2018@gmail.com

 

Виставка «Вишитий Кобзар» Івана Рябчука і конкурс творчих робіт школярів. У столиці відбулося свято «Зерна доброти»

# Деякі роботи унікального ірпінського художника Івана Рябчука

18 травня столичні бібліотекарі презентували творчість своїх читачів на Всеукраїнському літературно-мистецькому святі «Зерна доброти», яке відбулося в Київському планетарії.

У святі взяли участь працівники бібліотечної системи Голосіївського району Києва: співробітники Центральної районної бібліотеки імені Миколи Некрасова, бібліотек для дітей: №15, №142 та бібліотеки імені Василя Симоненка.

Від бібліотеки №15 школярі представили творчі роботи на конкурс. Єлизавета Харченко, семикласниця школи №149, створила картину «Пурпурові вітрила» – за мотивами однойменого роману-феєрії Олександра Гріна. Івана Костюченко, семикласниця зі школи №273, представила свої поробки з квілінгу. Учениця 7 класу СШ №273 Аня Косцова надала на конкурс авторську збірку казок «Пригоди ящірки Ясі». До книжечки увійшли короткі розповіді про незвичайні пригоди. Художні картини створила Анастасія Тернова, шестикласниця зі школи №129. Антоніна Чух, бібліотекар ЦРБ ім. Миколи Некрасова, провела майстер-клас для дітей.  

zerna-dobroty

Співробітники бібліотеки №15 представили роботи школярів зі свого району

Під час свята виступив хор «Сходинки» Софіївсько-Борщагівського НВК «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів» Києво-Святошинського району. Виступ був підготовлений під керівництвом І.М. Якубовської, заслуженої працівниці культури України.

zerna-dobroty

Допомагали святкувати юні співаки з відомого київського дитячого хору

Усі, хто відвідав свято, мали змогу подивитися роботи унікального художника Івана Рябчука. Митець представив виставку «Вишитий Кобзар». Іван Рябчук, музикант за фахом, уже понад 15 років вишиває картини. У його колекції – вже сотня робіт, переважно присвячених Тарасові Шевченку. 

Виставка «Вишитий Кобзар» Івана Рябчука і конкурс творчих робіт школярів. У столиці відбулося свято «Зерна доброти»

Деякі роботи унікального ірпінського художника Івана Рябчука

«З темою Шевченка одразу визначився, це було якесь провидіння, Вища сила підказала. Порив до вишивання зміцнився через синтез мами і Шевченка. Це поєднання, як магнітом, притягло до цієї справи», – сказав пан Рябчук.

За інф.: сайт бібліотеки №15

Фото: бібліотека №15 

Триває обласний етап конкурсу дитячих малюнків «Сторінками книг Чингіза Айтматова»

chingizВсеукраїнський конкурс-виставку дитячого малюнка «Сторінками книг Чингіза Айтматова» проводять Національна бібліотека для України дітей та Посольство Киргизької Республіки в Україні. Конкурс є благодійним та неприбутковим. Для його організації та проведення в обласних бібліотеках для дітей створюються оргкомітети. Головою оргкомітету є Алла Гордієнко, генеральний директор Національної бібліотеки України для дітей. Головою журі є Меерімбек Апишов, Радник Посольства Киргизької Республіки в Україні.

У конкурсі можуть узяти участь читачі-діти 6 – 17 років. Конкурс проводиться у трьох вікових категоріях: автори 6 – 9 років; 10 – 13 років; 14 – 17 років. Кожен учасник може подати 1 роботу. Творча робота має бути виконана власноруч, без допомоги батьків. На ній мають бути зображені літературні герої творів Чингіза Айтматова. Малюнки можуть бути подані на конкурс у довільній живописній формі, виконані олівцями, пастеллю, олійними, акварельними, акриловими фарбами чи гуашшю. Розмір роботи – формат А-3, роботи інших розмірів жюрі не розглядатиме.

Також не будуть узяті до розгляду роботи, які були згорнені чи зігнуті. Учасники-автори зазначають свої дані: прізвище, ім’я, по-батькові, вік, домашню адресу, контактний телефон на зворотному боці конкурсної роботи. Творчі роботи потрібно надіслати на адреси обласних бібліотек для дітей до 30 вересня 2018 року. Після цієї дати будуть підведені підсумки конкурсу на обласному рівні. Обласні оргкомітети надсилають інформацію щодо проведення конкурсу та про переможців в електронному вигляді до організаційного комітету Української асоціації працівників бібліотек для дітей. Другий тур конкурсу відбуватиметься з 1 жовтня  по 31 листопада. 

Після того, як визначать переможців конкурсу, у Національній бібліотеці України для дітей у Києві створять виставкову експозицію робіт учасників. На її відкритті оголосять підсумки та нагородять переможців. Нагородження відбудеться 19 грудня 2018 року. 

Якщо в тебе є запитання про конкурс, ти можеш зайти до обласної бібліотеки й поставити їх співробітникам. Також ти можеш написати Національній бібліотеці України для дітей у Києві у фейсбуці. 

Також 14 травня у цій бібліотеці стартує «Тиждень культури Киргизстану» до 90-річчя від дня народження Чингіза Айтматова. Відкриття відвідає Жусупбек Шарипов, посол Киргизької Республіки в Україні. 15 травня в рамках святкового тижня відбудеться літературна мандрівка «Сторінками книг Чингіза Айтматова», 16 травня – літературно-мистецька година «Дари киргизької культури», 17 травня – літературний вечір «Калейдоскоп творів Чингіза Айтматова», 18 травня – закриття «Тижня культури Киргизстану». Упродовж «Тижня» на другому поверсі бібліотеки буде працювати виставка картин за творчістю Чингіза Айтматова та стенд із витворами киргизького народного мистецтва.

За інф. сайту Національної бібліотеки України для дітей

grand-talant

grand-talantВсеукраїнський фестиваль-конкурс дитячої та юнацької творчості «Гранд-талант – 2018» відбудеться у Вільногірську Дніпропетровської області 29 червня. Участь у ньому можуть узяти учасники зі всіх областей України. Подати заявки на участь можна до 5 червня.

Фестиваль-конкурс проводиться у номінаціях: інструментальна музика: фортепіано, струнні інструменти, народні інструменти, духові та ударні інструменти; ансамблеве виконавство: інструментальний ансамбль, вокальний ансамбль; вокал: академічний, естрадний, народний; хореографія: народна, бальна, сучасна; художнє слово.

До складу журі ввійшли: Мирослав Вантух, народний артист України, художній керівник Національного заслуженого академічного ансамблю танцю України ім. П. Вірського; Лариса Хоролець, двічі міністр культури, народна артистка України; Марія Максакова-Ігенберг, оперна співачка, доцент НАКККіМ; Максим Тимошенкопроректор НАКККіМ; Катерина Пушкіна, заслужена артистка України, поет та композитор, солістка Державного академічного ансамблю пісні і танцю Національної гвардії України; Ігор Грінберг, режисер-постановник Національного академічного драматичного театру ім.І.Франка, Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра, викладач Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтва; Ірина Великодна, директор Кам’янського музичного коледжу; Наталія Матяж, викладач, голова циклової комісії «Народні інструменти», художній керівник та диригент оркестру народних інструментів Кам’янського музичного коледжу; Ігор Грузін, завідувач кафедри оркестрових духових та ударних інструментів, художній керівник та диригент духового оркестру Музичної академії ім.Глінки в місті Дніпро. 

Захід відбуватиметься за підтримки Міністерства культури України, Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, Вільногірської міської ради, фондів, національних телекомпаній та ЗМІ.

Нагадаємо, 4 травня Міністерство культури України затвердило Порядок та умови проведення всеукраїнських та міжнародних мистецьких конкурсів.

Фото: «Гранд-талант» у facebook

Андрій Бочко презентує альбом «Кольори» || Чекін 16 травня, Львів

Екс-учасник гурту Illusions Андрій Бочко 16 травня у Львові презентує свій новий альбом «Кольори», що вийшов у світ щойно, у квітні. У «Львівській Копальні Кави» відбудеться концерт-презентація альбому за участі піаністки Ірини Кірчанової.

Музикант розповів, що альбом писався з березня 2017 по січень 2018 року. Майже щомісяця народжувалася наступна композиція. Першою була заголовна — «Кольори».

«Вона про те, що ми часто не віримо в себе, боїмося йти за своїми бажаннями, вважаємо, що ми не варті більшого. Але щойно людина наповнить своє життя кольорами, як одразу і життя наповниться змістом», – сказав Андрій.

У альбомі – 7 пісень, і автор асоціює їх із кольорами веселки. Кожен колір – радісний чи сумний, теплий чи холодний. І відповідних емоцій також сім: сподівання, відчай, радість, сум, надія, свобода, щастя. І всі вони пов’язані певним змістом та подіями, що сприяли появі цих пісень. Завершує альбом пісня «Квітка».

«Альбом для мене особливий і в певному сенсі несподіваний, – відзначив автор музики і текстів. – Протягом 5 років, з часів останніх записів з гуртом Illusions, я майже не писав пісень. А коли музика знову почала з’являтися, спершу не планував формувати альбом. Лише згодом зрозумів, що всі ці пісні народжуються під впливом різних емоцій, зафіксованих у певний проміжок часу».

Музикант розповів, що альбом написаний повністю під фортепіано, новий для нього інструмент. Адже раніше Андрій писав пісні під гітару. Автор сказав, що запис нового альбому, таким чином – це абсолютно новий досвід для нього.

«Коли я вирішив його записати, то зрозумів, що хочу, щоби він саме таким і був — фортепіанним. Мені здалося, що так найкраще можна було передати той внутрішній стан і ті емоції, коли ти наодинці з собою», – розповів Андрій.

Над аранжуванням альбому працював Nazar Skrypnyk, а виконала львівська піаністка Ірина Кірчанова. Обкладинкою альбому стала робота Oil Colours польської художниці Йоланти Хованьської (Jolanta Chowańska).

Нагадаємо: Андрій Бочко – співак, композитор. Народився у Полтаві, виріс у Черкасах. Живе у Львові, працює дизайнером дитячих книг у видавництві. Музику почав писати у 2000 році.

За тексти правили легенди, казки, балади, тому першим гуртом був фолковий колектив «Місто казкових мрій», який проіснував з 2008 по 2011. Його змінив гурт «Illusions» спільно з Єгором та Роксоланою Грушиними. Гурт мав два альбоми «Heavens» (2012 р.) та «9» (2013 р.), дав півсотні концертів в Україні. У березні 2015 відбувся останній концерт гурту у Львові. У 2017 році музикант написав 14 нових пісень, 9 з яких увійшло в альбом «Кольори».

Вхід на концерт у Львові в середу – вільний. Початок – о 20.00

nova-hvyila-2018

12 квітня стартував прокат VI кіноальманаху найкращих короткометражок року «Українська Нова Хвиля. RUNAWAY» від Довженко-центру. Прокат відбудеться у Києві, Харкові та Луцьку. З травня збірку можна буде побачити в Вінниці та інших містах країни. 

Нова фільмова збірка – це 8 короткометражних робіт. Глядач зможе побачити два режисерські дебюти: «Діна» та «Невидима», документальний фільм «Ма», 2 анімаційні роботи – «Елювіум», «Фінгермен», німу драму «Чапля» та 2 трагікомедії – «Випуск ‘97» та «Електромен».

Усі 8 фільмів збірки об’єднані темою втечі. Кіно з моменту його виникнення – це втеча від реальності в затишну та безпечну темряву кінозали, у сновидіння та марення, у світ чужих та власних фантазій.

У контексті документалістики тема реалізована у єдиному в цій збірці документальному фільмі «Ма». За словами Марії Стоянової, режисерки стрічки, якщо йдеться про втечу від реальності у кіно, важливо помітити, що ця втеча також є поверненням до можливості близькості між людьми.

longread || Іван Козленко: «90-ті роки – це не морок і тінь. Відбувалися експерименти, новаторські речі»

vidkrita-nich
До закриття відбору фільмів на кінофестиваль «Відкрита ніч. Дубль 21» залишилося трохи більше місяця. Подати фільм і заповнити онлайн-форму заявки можна на офіційному сайті фестивалю до 15 травня. До участі у конкурсі приймаються ігрові, неігрові та анімаційні стрічки.
 
Фестиваль традиційно стартує в Києві в ніч з 30 червня на 1 липня. До конкурсної програми можна подавати фільми та відео-роботиукраїномовні; двомовні, які відображають сучасну, реально існуючу мовну ситуацію; роботи вітчизняного виробника, якщо іншомовні герої фільму дубльовані або озвучені українською мовою. Хронометраж фільмів та відеоробіт не може перевищувати 20 хвилин. Обов’язкова наявність англійських субтитрів.
 
vidkrita-nicha
 
21 рік поспіль справжні кіномани збираються наприкінці червня просто неба, щоб долучитися до останніх новинок, підтримати одне одного та похвалитися найсучаснішими фільмами. З 2013 року фестиваль проходить на столичному «Арт-причалі», який поєднує в собі дух історії та урбаністичного простору.
 
vidkrita-nicha
 
Нагадаємо: за 20 років роботи фестивалю у складі журі побували понад 100 відомих митців України і світу: Ліна Костенко, Юрій Іллєнко, Оксана Забужко, Сергій Фоменко, Олег Скрипка, Сергій Якутович, Влад Троїцький, Юрій Андрухович, Гжегож Пеньковський, Вірко Балей та багато інших. Фінансування фестивалю здійснюється за рахунок державних установ, громадських організацій, приватної ініціативи, благодійних внесків тощо.
 
До минулорічного фестивалю долучилися представники різних країн: Вірменії, Білорусі, Єгипта, Канади, Придністров’я, Німеччини, Об’єднаних Арабських Еміратів, Польщі, Португалії. У прифронтовій зоні фільми дивилися в Бахмуті, Лисичанську, Мангуші, Маріуполі, Нікольському, Райгородку, Святогорську, Сергіївці, Сєвєродонецьку, Слов’янську, а також у Батурині, Бердичеві, Березані, Білій Церкві, Бобриці, Богуславі, Боярці, Вишневому, Вінниці, Глухові, Дніпрі, Житомирі, Запоріжжі, Івано-Франківську, Кам’янець-Подільську, Кам’янському, Каневі, Каховці, Кривому Розі, Кролевці, Лебедині, Легедзині, Луцьку, Львові, Миколаєві, Нетішині, на хуторі Обирок, в Одесі, Охтирці, Переяслав-Хмельницькому, Полтаві, Прилуках, Ржищеві, Рівному, с. Самчики Хлельницької області, Сковородинівці, Славутичі, Старобільську, Старокостянтинові, Стрию, Студениках, Сумах, Тернополі, Тростянці, Ужгороді, Харкові, Херсоні, Хмельницькому, Черкасах, Чернівцях та Чорноморську.
 
Головну нагороду фестивалю українського кіно «Відкрита ніч. Дубль 20» здобув фільм «Чапля» — десятихвилинна стрічка про історію знайомства хлопця та дівчини під час бігу.
 
Минулого року було презентовано новий символ фесту: паперовий кораблик–орігамі. 
 
Тінкор
 
За інф. оргкомітету фестивалю
 
© British Broadcasting Corporation and Polunin Ltd. / 2016

У Київ прилітають знаменитий танцівник Сергій Полунін та продюсер Ґабріель Тана. 24-го жовтня в кінотеатрі «Україна» вони презентують глядачам фільм «Танцівник», який виходить в український прокат.

Масштабне та докладне дослідження життєвого і творчого шляху українця Сергія Полуніна – новий фільм Ґабріель Тана та відомого режисера-документаліста Стіва Кантора – зібране з рідкісних архівних сімейних матеріалів, інтерв’ю з героєм, його близькими, а також зі світовими зірками балету. Життєву історію Сергія можна проспостерігати від перших кроків у рідному Херсоні, навчання в Києві, до стрімкої та скандальної кар’єри в Королівському Балеті в Лондоні. Екстраординарні фізичні дані Полуніна та його унікальний емоційний діапазон, які проявляються як на сцені, так і в житті, у стрічці стали предметом уваги дослідників та докладного вивчення.

© British Broadcasting Corporation and Polunin Ltd. / 2016

Фото: © British Broadcasting Corporation and Polunin Ltd. / 2016

Нагадаємо, Сергій Полунін народився 20 листопада 1989 року в Херсоні. У 9 років переїхав до Києва, навчався в Київському хореографічному училищі. У 13 років він переїхав на навчання до Лондона, яке спонсорував Фонд Нурієва, у 17 увійшов до трупи Королівського Балету, а через два роки став наймолодшим прем’єром Королівського Балету за всю його історію.

У 21 рік він пішов з Ковент Гардену. Наразі Сергій бере участь в постановках по всьому світі, знімається в рекламах як актор та модель – наприклад, у знаменитих кампаніях Marc JacobsDieselDior. У листопаді виходить перший голлівудський фільм за його участі – «Вбивство у східному експресі». У 2014 році Сергій взяв участь у зйомках кліпу Take Me To Church, який зібрав понад 21 мільйон переглядів на YouTube. У 2018 році вийде наступна голлівудська картина за участі Сергія Полуніна, трилер «Червоний горобець».

oleg-olgich

oleg-olgichУ Національному Музеї Історії України в Києві відкрилася документально-речова виставка про життя й творчість українського поета, вченого, визначного діяча ОУН Олега Кандиби-Ольжича. Дізнатися про поета трохи більше ти можеш під час ушанувань 110-ї річниці з його дня народження.

В експозиції ти зможеш побачити унікальні фото, рукописи, археологічні малюнки, перші видання з археології, поезія тощо, які зберігалися в Архіві ОУН. Тож якщо ти збираєшся пов’язувати своє життя з суспільними науками та діяльністю й вивчаєш у школі чи університеті філологію, журналістику, історію чи інші гуманітарні предмети, ти можеш знайти на виставці цікавий матеріал про одного з цікавих діячів українського культурного процесу.

Також 7 липня в Києві вшанували пам’ять батьків поета Олега Ольжича – Олександра Олеся і Віри Кандиби. Також у столиці відбулося покладання квітів до пам’ятної дошки Олегу Ольжичу. У заходах узяли участь поціновувачі творчості письменника, літературознавці, археологи, політики.

Олег Ольжич — яскравий представник поетів першої еміграційної хвилі. Його вірші друкувалися на сторінках емігрантської періодики, здебільшого у львівському журналі «Вісник» поряд з поезіями Є. Маланюка, Л. Мосендза, Олени Теліги, Юрія Клена. У збірках Олега Ольжича «Рінь» (Львів, 1935), «Вежі» (Прага, 1940), «Підзамчя» (1946) відчувається гаряче дихання сучасності.

Нагадаємо, 110 років від дня народження Олега Ольжича минає 8 липня. Також виставки до річниці з дня народження поета працюють у бібліотеках Добропільського району Донецької області: у центральній бібліотеці району відкрили виставку «Лицар нескореного покоління», у Ганнівській бібліотеці матеріали про Ольжича можна почитати на виставці «Олег Ольжич – поет національного героїзму», у Святогорівській бібліотеці можна подивитися експозицію «Поет Ідеї і Чину». Також проходять виставки в бібліотеках сел району. 

Тінкор

За інф. Держкомтелерадіо

«Більше поезії у бібліотеках» 

oiff_2017

«Ніжний вік» – нову ретроспективу національних фільмів – можна буде побачити 14 – 22 липня на VIII міжнародному кінофестивалі в Одесі, – повідомили в Національному центрі Олександра Довженка.

У цьогорічній ретроспективі від Довженко-Центру – 5 українських архівних фільмів про підлітків і дорослішання, знятих у проміжку між «відлигою» і «перебудовою»: «Два Федори» – стрічка 1958 року від режисера Марлена Хуцієва; «Довгі проводи», випущений у 1971 році режисеркою Кірою Муратовою; «Ар-хі-ме-ди!» – фільм, який режисер Олександр Павловський видав у прокат у 1975 році; стрічка 1981 року – «Ніч коротка» режисера Михайла Бєлікова, та «Холодний березень» – фільм 1987 року, створений під режисурою Ігоря Мінаєва.

Канонічна радянська дидактика в цих фільмах опиняється на другому плані. Тому що основа їхня тематика – дуже молодіжна: переоцінка цінностей і пошуки свого місця в житті. Оголеність емоцій у цих стрічках шокує, вільнодумна, як для радянських реалій, естетика – вражає. Глядач буквально відчуває пульсацію справжнього життя в монотонній радянській буденності.

Усі фільми, які ввійшли до цієї ретроспективи, зафіксували тріщину, кризову точку в щільній поверхні радянської ідеології, і цю фіксацію дуже цікаво спостерігати, передивляючись програму «Ніжний вік». Разом із режисерами та акторами, що колись узяли участь у створенні цих молодіжних фільмів, можна відслідкувати та зрозуміти для себе, як так сталося, що «виробництво радянської людини зі сталевим характером», яке зумовлювалося дуже активною прорадянською пропагандою та всією системою освіти й виховання, напоролося на риф перехідного віку й виявилося безсилим перед молодістю та її законами. Також цікаво проспостерігати, яким чином ці фільми підірвали зсередини усталені канони розважального жанру в кіно.

Учорашні діти незграбно освоюють ґендерні ролі, відкривають власну тілесність: «Холодний березень» – більше про це, а не про твердий крок і осяйні усмішки, якими б мали втілюватися на екрані ідеї комунізму. Молоді люди поринають у холодний, часом захопливий, часом моторошний, але справжній, більш реалістичний, ніж лозунги, космос дорослого життя.

Батьки опираються виходу підлітків у великий світ. Ось героїня «Довгих проводів» одна виховала сина, а тепер боїться самотності. ЇЇ тривожить думка про те, що метафорична теплиця, яку вона роками створювала для сина, тепер спустіє.

«Діти війни» завчасно дорослішають – про це йдеться у стрічках «Два Федори» та «Ніч коротка». Утрата близьких, травматичний досвід змушують дітей змужніти. І дуже помітно, як у цих фільмах дає збій лінійність поступового переходу від дитинства до юності й до зрілості, узагалі-то дуже притаманна радянському кіно. Цей прийом, який зазвичай живить ідеологічну канву радянських фільмів, стимулюючи безперечну віру глядача в постійний зріст, прогрес, у цих стрічках, у яких діти дорослішають рано, нівелюється, оголюючи в фабулі щось більш живе, аніж пропаганда.

Натомість надміру інфантилізуються фізично зрілі юнаки в музичній комедії «Ар-хі-ме-ди». Ця стрічка взагалі запропонувала глядачам новий тип візуальності: із відчутним впливом західних рок- і поп-культур. Тому ця комедія, попри абсурдність і штучність основної сюжетної лінії, стала ковтком свіжого повітря для радянської молоді періоду «застою».

Нагадаємо, Довженко-Центр започаткував підготовку та демонстрацію кіноархівних ретроспектив на ОМКФ у 2015 році. До цього на фестивалі також були показані тематичні підбірки, присвячені річниці незалежності України та періоду окупації Одеси під час Другої світової війни. «Ніжний вік» – вже третя ретроспектива ОМКФ, яку курує Центр.

Підготовка регулярних ретроспектив на міжнародних кінофестивалях національними кіноархівами є давньою традицією кінофестивалів класу «А», наприклад, каннського й берлінського.

ДВА ФЕДОРИ

1958, Одеська кіностудія, 86 хв.

Режисер: Марлен Хуциєв

Сценарист: Валєрій Савченко

Оператор: Петро Тодоровський

Композитор: Юлій Мейтус

Художник: Олег Гроссе

У ролях: Васілій Шукшин, Микола Чурсін, Тамара Сьоміна

два федораСолдати повертаються з війни, переможно вистукують колеса поїзда, лунають пісні, мерехтять квіти, лозунги і портрети вождів. Жінки й діти біжать назустріч червоноармійцям. На одній із зупинок солдати підбирають безпритульного хлопця, який у горнилі війни втратив своїх рідних. Ця раптова зустріч стає початком міцної чоловічої дружби між героєм війни Федором і його малолітнім тезкою. Старший – відбудовує зруйнований дім і рідне місто, молодший – дістає їжу за талонами та готує борщі, вечорами вони разом ходять у кіно. Гармонійне життя і облаштований побут цієї двійці порушує дівчина, в яку закохується солдат. Вікові маркери героїв підкреслено розмиті – юна дівчина дивиться «дорослим» поглядом; солдат, щоб здаватися старшим, відрощує вуса, але часом поводиться більш інфантильно, ніж його юний друг.

Один із перших фільмів періоду відлиги, коли «великий стиль» сталінського кіно з його помпезністю і театральною умовністю змінюється психологічно вивіреними камерними історіями, так званими кіноповістями. Увага до деталей і візуальна свобода у фільмі відчувається завдяки надзвичайно рухливій камері Петра Тодоровського й динамічному монтажу. Кінематограф відлиги, слідом за італійським неореалізмом, часто працює з непрофесійними акторами. Для виконавця головної ролі, письменника Васілія Шукшина, це друга роль в кіно після участі в студентській короткометражці Андрія Тарковського «Вбивці». Майбутня народна артистка СРСР Тамара Сьоміна під час зйомок була ще другокурсницею. Дев’ятилітній Коля Чурсін знімався вперше. Фільм став одним із лідерів прокату 1959 року.

ДОВГІ ПРОВОДИ

1971, Одеська кіностудія, 90 хв.

Режисер: Кіра Муратова

Сценарист: Наталья Рязанцева

Оператор: Генадій Карюк

Композитор: Олег Каравайчук

Художник: Енріке Родрігес

У ролях: Зінаіда Шарко, Олег Володимирський, Юрій Каюров, Світлана Кабанова, Лідія Базільська, Тетяна Мичко

Dolgie provodyХлопець Саша, батьки якого давно розлучені, живе з матір’ю. Вона його любить, дбайливо доглядає і виховує. Після літніх канікул юнак повертається від батька, з яким він з’їздив у археологічну експедицію, з твердим наміром перебратися жити до нього в Новосибірськ. Матір випадково дізнається про плани хлопця і не знаходить собі місця. Вона проводить власне, не дуже етичне, розслідування, щоб зрозуміти, що тягне сина в чужі краї, й намагається різними способами втримати сина. Підліток у фільмі рухається і говорить ніби через силу, так наче постійно пливе проти течії чи продирається через надмірне нагромадження речей і значень, якими режисерка щедро заповнює кадр, на свободу.

Муратова продовжує тему, розпочату в попередній стрічці «Короткі зустрічі», – про різні моделі існування, осідлу жіночність у фільмі блискуче втілює Зінаіда Шарко. Батька з романтичною професією археолога бачимо лише на фотослайдах – в оточенні сина і юних аспіранток. Але фільм фокусується на третій фігурі – підлітку, який повинен вирішити, чи залишитися в світі декоративних рослин, різьблених меблів і довгих світських розмов, чи врешті-решт подорослішати і ризикнути почати власне життя, окреме від матері. Уже в цьому, ранньому фільмі Муратової, впізнаємо притаманну її героям невротичність діалогів – з повторами і часом екзальтованою жестовою мовою.

Фільм був закінчений в 1971 році, але на екрани потрапив лише в 1987-му, тоді ж отримав призи на Всесоюзному кінофестивалі та на МКФ у Локарно. Через цей фільм режисерку зі скандалом позбавили диплому ВДІКУ та надовго заборонили знімати.

АР-ХІ-МЕ-ДИ!

1975, Одеська кіностудія, 83 хв.

Режисер: Олександр Павловський

Сценарист: Юрій Кисельов

Оператор: Олександр Полинніков

Композитор: Марк Мінков

Художник: Володимир Бурук

У ролях: Сергій Іванов, Олександр Ігнатуша, Моісей Мурадян, Сергій Михайлов, Галина Сулима, Алєксандр Хочінскій

arhimedyУ вільний від роботи час четверо хлопців грають у заводському вокально-інструментальному ансамблі «Ар-хі-ме-ди». Гурт потрапляє на центральне телебачення, де їх помічає не остання людина в музичному світі, худрук філармонії, і запрошує серйозно зайнятися музикою. Але для цього потрібно звільнитися з заводу. Молоді люди колективним голосуванням вирішують залишити лави робітничого класу, на них тепер чекають репетиції, гастролі, красиве життя таі прихильниці. Та одного з юнаків, талановитого, проте не дуже сумлінного працівника Олексія Мєтьолкіна, не відпускає майстер – він повинен закінчити свій інженерний винахід, також відмовляють батьки – «ти не ударник, а барабанщик, людину за працю називають ударником». Мєтьолкіна зіграв Сергій Іванов, відомий за роллю Кузнєчика у фільмі «У бій ідуть лише старі».

Фільм вражає еклектичністю жанрових нашарувань – він дивним чином поєднує виробничу драму з молодіжним мюзиклом, телевізійний формат радянських музичних шоу зі стилізацією під кліпи західних рок- і поп-гуртів, питомо радянський зміст із розважально-комерційною формою. Зокрема на цьому стику різних естетичних вимірів будується комедійний ефект стрічки. І хоча у фільмі звучить абсолютно благонадійна радянська естрадна музика у виконанні ВІА «Співаючі серця», манера зйомки, одяг і поведінка героїв недвозначно відсилають до музичних процесів, які в той час вирували за залізною завісою.

НІЧ КОРОТКА

1981, Київська кіностудія художніх фільмів ім. О.П. Довженка, 74 хв.

Режисер: Михайло Бєліков

Сценаристи: Михайло Бєліков, Владімір Мєньшов

Оператор: Василь Трушковський

Композитор: Юлій Мейтус

Художник: Олексій Левченко

У ролях: Сєргєй Каніщєв, Едуард Соболєв, Тетяна Каплун, Лєна Середа, Наталія Сєлівєрстова, Ігорь Охлупін

Nich_KorotkaПодії фільму розгортаються в повоєнний час у дворі-колодязі, який своєю округлою формою нагадує чи то планетарій, чи то паноптикум. І хоча сонячні промені сюди потрапляють лише в полудень, кожен мешканець, немов у світлі софітів, перебуває під пильними поглядами сусідів. Тут, у темних і скромно обставлених комунальних квартирах, мешкають герої фільму, зокрема і хлопчик Ваня Голубенко з тіткою-вдовою. На свій день народження він дістає у подарунок чоботи та лист, нібито від батька, віру в існування якого підтримує його тітка. Щоб подивитися, як вони живуть і підбадьорити хлопця, до них приїжджає фронтовий друг батька з космічним іменем Меркурій, що означає «планета, найближча до сонця» – розшифровує він одну з численних астрономічних метафор у фільмі. Саме Меркурій стає тим моральним авторитетом, який допомагає хлопцю не пуститися берега у складний життєвий період. У цьому ж дворі Ваня зустрічає своє перше кохання – дівчинку з хорошої сім’ї Аліну. Але їхнє дорослішання та розставання так само неуникні, як і сонячне затемнення, яке вони разом спостерігають крізь закопчені уламки скла.

У фільмі режисерське бачення зливається з поглядом хлопця, якому навколишній світ видається то лірично прекрасним, то гнітюче відразливим, як це часто й буває у підлітковому віці. Сюжет стрічки наскрізь прошивають повоєнні романси, а рух камери, яка ні на мить не зупиняється, синхронізується з музикою, що доноситься з патефону – невід’ємного атрибуту фільмів про повоєнні часи. Ця стрічка, через ніби непримітну особисту історію й ретельно підібрані вінтажні деталі, успішно працює з колективною пам’яттю цілого покоління.

ХОЛОДНИЙ БЕРЕЗЕНЬ

1987, Одеська кіностудія, 96 хв.

Режисер: Ігор Мінаєв

Сценарист: Алєксандр Горохов

Оператор: Володимир Панков

Композитор: Анатолій Дергачов

Художник: Анатолій Наумов

У ролях: Андрєй Голубєєв, Людміла Давидова, Максим Кісєльов, Микола Токарь, Андрій Любімов

holodniy-berezenДругокурсник Мітя переводиться навчатися в СПТУ на околиці провінційного містечка. Нове місце зустрічає його темрявою, бездоріжжям, дідівщиною і ускладненням стосунків із дівчиною, заради якої він, власне, і приїхав. Директор училища та його дружина – сім’я інтелігентів, які ще вірять в ідеали радянської педагогіки. Вони намагаються навернути на правильний шлях і окультурити своїх підопічних, які потрапили під вплив вуличної шпани. У хід ідуть театр, екскурсії, декламації Пушкіна, самодіяльність і просто розмови по душам. Але архаїчні закони зграї, за якими живуть молоді люди, й похмуру провінційність не так просто подолати.

Фільм знято в останні роки існування Радянського Союзу, коли вже було передчуття майбутніх змін і того, що невлаштованість кризових років от-от має змінитися нібито чимось новим і кращим, так само як підліткові метання змінюються зрілістю, холодні місяці – теплими. Світло у фільмі використовується як візуальна метафора обмеженого погляду, площа видимого постійно то звужується, то розширюється. Герої та глядачі здебільшого бачать лише ті об’єкти, які вихоплює світло ліхтарика, фар, дискоболу на танцях, вікон і вітрин, решта ж об’єктів залишаються в темряві. Рідкісні кадри залитих сонцем весняних днів переломлюються крізь решітки, сітки, рами і зелене скло вікон в училищі, які створюють задушливе відчуття плавання в акваріумі, або життя «у пивній пляшці», за словами одного з героїв. Цю першу і наступну повнометражну картину Ігоря Мінаєва «Перший поверх» показали в «Двотижневику режисерів» на Канському кінофестивалі, наступні свої роботи режисер знімав уже у Франції.

Тінкор

За інф. Довженко-Центру

 

shtonda_SK

Прочитати російською

опубліковано: 03.07.2016

Тарас Штонда, відомий у світі український оперний співак, упевнений, що любити класичні спів і музику може кожен. А можливо, і закохатися в усе це так само сильно, як колись він сам!

Адже опера – це унікальне життя. Артист у ній – це завжди частина чогось великого, що існує вже багато століть. Він – ланка безперервної традиції. І, значною мірою, «продукт» майстерності тих, хто співав оперні твори раніше. У театрі можна бути скільки завгодно особистістю, бути харизматичним, егоїстичним, талановитим, упевненим у собі… Але на сцені навіть найцілісніше, найяскравіше «Я» завжди буде сприйматися лише як частина чогось більшого, ніж одна людина. Як частина історії культури, музики, вокалу, минулих років…

Щоб не згубитися на фоні потужних, знаменитих особистостей, які залишилися в історії українського мистецтва, щоб не бронзовіти, не розчинитися, потрібно знати секрет. Треба бути selfmade: вирости, як Тарас, на київській Русанівці, учитися співати, закінчити консерваторію та пройти довжелезний шлях до великих світових сцен. У Тараса Штонди це вийшло, а ще виходить – не зупинятися. Бачити горизонти, коли вже заспівав багато значущих арій, вірити собі, не гублячись у морі інформації, серйозно підходити до своєї справи, але оптимістично ставитися до життя – це сильні якості, що дозволяють артисту реалізуватися на світовій сцені.

Якою б не була важкою й емоційно насиченою робота, Штонду надихає будь-яка дрібниця: розмова з колегою, пісня на YouTube, телефонний дзвінок, подія, враження… Усе це блискавично «всотується» та видозмінюється його артистичною натурою, щоби вийти у світ у якійсь новій формі: у звуці, у пісні чи в жесті на сцені. Або ж відкластися у «скарбничку» власного артистичного досвіду. Глядачі захоплюються Тарасом Штондою та його здатністю перевтілюватися на сцені: щойно був народний артист, і ось, раптом – п’яничка зі скандинавського пабу, закоханий хлопець або сміливий герой. Що значить бути відомим у всьому світі оперним співаком? Про це Тарас Штонда розповів нам у інтерв’ю.

– Людина приходить із роботи о сьомій вечора, ставить чайник на конфорку – і їй складно уявити, що ось зараз, десь там, у місті – бал, люди у вечірніх сукнях і смокінгах спілкуються, п’ють шампанське, слухають оперних артистів…

– Добре б це сказати організаторам таких балів. Тому що мені потрібно дуже довго ритися у своїй пам’яті, щоби пригадати свою участь у подібних заходах. У чомусь оперний спектакль у своєму ідеальному вираженні і сам є балом. Різниця в тому, що глядач приходить його подивитися. Але ще не придумано такого жанру, щоб він брав участь у опері, вийшов на сцену разом із артистами. Можливо, це оперний спектакль майбутнього.

shtonda_AK

Тарас Штонда: “Оперне мистецтво завжди буде зрозумілим і зовсім непідготовленій людині”

– Можливо, комусь із оперних співаків буває прикро, що звичайні люди часто думають: ось, оперний артист – це той, хто співає для еліти, для депутатів, а не для простих людей?

– Та депутатів не заманиш в театр! Їх раз на рік у театрі побачиш! Оперне мистецтво – воно, напевно, для нашої бідної країни не дуже дешеве. Проте люди, які сюди приходять, – це меломани. Це – нормальний середній клас, освічена інтелігенція нашого суспільства. У жодному разі ми не сприймаємо себе співаючими для політичної еліти. Вони – рідкісні гості в нашій Опері. Кого називати простими людьми… Усі ми люди прості. І наш контингент у Оперному театрі – ті, хто люблять його і можуть собі дозволити заплатити 20 – 500 грн у залежності від місця. У перерахунку на євро чи долари це зовсім небагато.

– Нерідко гості міста фотографують Оперний театр ззовні – як значущу памятку архітектури. Який , на ваш погляд, повинен бути ступінь розуміння оперного мистецтва, щоб купити квиток і все ж зайти в Оперу, прийти на спектакль?

– Оперне мистецтво завжди буде зрозумілим і зовсім непідготовленій людині. Спеціальної підготовки відвідування Оперного театру не вимагає. Потім людина захопиться і досягне такого стану, як, наприклад, у Європі, у Прибалтиці, у скандинавських країнах: там люди буквально виросли в театрі, є справжні оперні меломани.

– Буває, людина довіряє своєму смаку, слухає програму і розуміє, що вона – якісна, добре зроблена. А потім йде в Інтернет, щоб подивитися про артистів більше, і натикається на міркування «біляоперних тітоньок». А там уже – і спеціальні слова, і термінологія, і обговорення, плітки…

– Форуми… Там переважно не новачки. Там – люди, які позиціонують себе знавцями або любителями зі стажем. Існує такий прошарок людей, який обговорює це мистецтво. Є футбольний форум, боксерський форум, форум про кінні перегони. І є оперний форум.

– Коли читаєш такі форуми, складається враження, наче хтось зі «старої гвардії» музикантів нудьгує по якомусь звичному для себе звучанні, якого в нинішній Опері знайти не може, і починаються різні обговорення…

– І таке є. Але в мистецтві не визначають чемпіонів. Немає чітких критеріїв. Оперні форуми – це віртуальна реальність. У людей, які пишуть – лають, хвалять, обговорюють артиста, є це невід’ємне право. Якщо у когось із артистів слабка нервова система, і він здатний, начитавшись пліток про себе, впасти духом, кинути свою професію і вени собі порізати, тому що він, виявляється, такий поганий, значить, вибачте: ти не витримав сучасних реалій! Нормального артиста це тільки підштовхне до роздумів, він подумає: а чим я дав привід написати про себе не дуже добре? Чому мені сьогодні не аплодували? Чому я прочитав про себе на форумі не лише хороше? Нормально, коли артиста не травмує погане прочитане про себе, і не підносять у власній думці гарні відгуки.

shtonda_AK

” У людей, які пишуть – лають, хвалять, обговорюють артиста, є це невід’ємне право”

– Зараз, коли є Інтернет, реакція публіки швидше доходить до артиста, ніж раніше?

– Користувач форуму і журналіст, що пише у пресу про виставу нічим, фактично, не відрізняються. Лише у одного є акредитація, а в іншого – ні. Більш того, артист користувача форуму вважає більш незалежним, ніж журналіста. Хоча, звісно ж, у Європі, коли після прем’єри вистави виходить преса, приємно прочитати про себе щось гарне. І засмучуєшся, коли прочитав про себе не дуже гарний відгук. Співак не повинен орієнтуватися тільки на те, як йому поплескали, що про нього написали. Є об’єктивна реальність: те, ким він став, куди його запрошують і чи запрошують узагалі, як часто і за скільки. Інший артист, який потрібний не лише у своїй, а й у інших країнах, може зверхньо ставитися до преси, яка про нього пише, і до форумів теж. Він до них не байдужий, але розуміє, що є реальність, яка дозволяє йому вважати себе таким, який розвинувся у своїй професії. В Україні форма рецензії вже майже померла, пишуть більше про цікаві колізії… Але ось так, щоб взяти музичну частину й відрецензувати оперний спектакль… Раніше були знамениті оперні рецензенти. – коли ще не було ні Інтернету, ні телевізора. Влас Дорошевич писав про гастролі Шаляпіна в La Scala в 1902 році… Його ім’я дійшло до нас через 100 років.

– Яким чином ви розширюєте репертуар камерних програм? Чим ви керуєтеся, коли берете ноти із цієї ось полиці, а не з якоїсь іншої?

 – Бажання співати щось нове є завжди, не завжди є можливість щось вивчити. Для цього потрібно подолати лінь. Зазвичай партію в опері співак вчить тоді, коли вона йому замовлена. Коли він знає, що йому потрібно десь її заспівати: або в рідному театрі, або в Європі. Камерні ж програми рідко замовляються. Є загальні побажання, але зазвичай ми співаємо те, що подобається. Ну, у Австрії бажано включити у програму твори віденських класиків, у Чехії – чеських… Щоб ще до виконання твору люди заплескали і захопилися, що їх рідне зараз прозвучить. Керуюся своїм бажанням і тим, що люблять інші.

– Як ви вибираєте репертуар народних пісень?

– Найкраще місце, де можна знайти народні пісні в академічному виконанні – YouTube. Там можна пошукати корифеїв української музики минулого. Ось я почув, наприклад, у Михайла Гришка, знаменитого баритона середини XX століття, прекрасну пісню. Вивчив, заспівав.

– Як ви думаєте, чи повинні вестися щодо української музики якісь дослідження, щоби «відкривати» нові твори Середньовіччя або дорадянських років? Чи траплялися випадки, коли ви включали такі твори у свій репертуар?

– У архіви і у глиб століть я не заходжу. Автентичну українську музику не відслідковую. Слухаю знаменитих співаків – корифеїв української оперної академічної музики. Це всім відомі імена: Борис Гмиря, Іван Паторжинський, Михайло Гришко, Анатолій Солов’яненко, Оксана Петрусенко.

shtonda_AK

“Люди, які справді чогось досягли – вони не просто так чогось досягли, це дійсно великі співаки!”

– Чи є такі артисти в історії оперного мистецтва, до рівня майстерності яких ви прагнете?

– Не буду оригінальним: Федір Іванович Шаляпін. Звичайно, я міг чути його й у ранньому дитинстві, але по-справжньому познайомився із творчістю чудового співака, коли мені на 16-річчя подарували набір його платівок. У той час я співав якимсь баском, легким, юнацьким, але вже тоді «захворів» співом Шаляпіна. Я співав під його платівку, як зараз сказали би – «під плюс». І коли мій голос звучав разом із голосом Шаляпіна, моя підсвідомість як би відтинала звуки платівки, і мені здавалося, що я співаю вже дуже навіть схоже. Зараз я з посмішкою згадую про це… І коли я прийшов у музичне училище, мене запитали: ти слухаєш Шаляпіна? Наслідуєш йому? Тоді я ще не міг зрозуміти, що необов’язково наслідувати великого співака – потрібно розуміти, як же він це робить. Шукати себе, навчаючись у Шаляпіна. Важко не захопитися ним: не лише я його наслідував, його сотні співаків наслідували. Тому що він залишив за собою величезну епоху. Потім з’явилися й інші кумири. Я слухав багато музики: оркестрової, фортепіанної, скрипкової. Слухав великих італійців: Енріко Карузо, Тітта Руффо, Марію Каллас, Леонтін Прайс … І, обов’язково, Сергія Лемешева, Марка Рейзена, Бориса Христова… Здебільшого, це співаки минулого.

– А зараз хто?

– Кумири залишилися колишніми. Ось зараз я заслуховувався неаполітанськими піснями Франко Кореллі на телефоні. Один із моїх найулюбленіших співаків. Звісно, є прекрасні співаки і серед моїх сучасників, із деякими з них мені пощастило співати на одній сцені: Йонас Кауфман, Людмила Монастирська, Людовик Тезье, Катерина Семенчук, Матті Салмінен і багато інших.

– Може, ви зараз формуєте чергову «золоту еру» оперного мистецтва?

– Це, безперечно, дуже приємно чути. Цілком можливо, що і ми залишимося в пам’яті наступних поколінь.

– Ви співали на сцені вчора ввечері. А сьогодні приїхали на інтерв’ю. Вам «вистачає» голосу на розмову навіть після виступу напередодні?

– Коли я здоровий, не застуджений, наспіваність не сильно впливає на мій голос. Звісно, якби сьогодні пройшов ще один «Борис Годунов», то, може, я би так, як вчора, не заспівав. Голос втратив би свіжість.

– Напевно, доводиться іноді співати і два вечори поспіль?

– Трапляється і таке.

– Які вистави в нашій Опері обов’язково треба відновити?

 – Будь-який артист завжди чого хоче? Крім слави, матеріальних завоювань, шанувальників? Він роль хоче! І у драматичному театрі завжди на першому плані – роль. Тому мої уподобання в тому, що я хотів би тут побачити – те, у чому я міг би висловитися. Це, звичайно, «Фауст», тим більше, що через 2 роки – 200-річний ювілей великого французького композитора Шарля Гуно, який відзначатиме весь світ. «Фауст» – найзнаменитіша його опера. І в ній – розкішна роль Мефістофеля, яку я нещодавно виконав у Будапешті. Шаляпінська роль –  одна з моїх найулюбленіших. Я для себе виділяю чотири улюблених ролі: Борис Годунов Мусоргського, Борис Тимофійович із «Катерини Ізмайлової» Дмитра Шостаковича, Вотан із «Валькірії» Вагнера і Мефістофель із «Фауста» Гуно. Звичайно, мені хотілося би співати ці партії не тільки на зарубіжних сценах, а й у київському театрі. Ще одна улюблена роль – українська – Тарас Бульба в однойменній опері Миколи Лисенка, яку я із величезним задоволенням знову виконуватиму в новій постановці Національної опери до 150-річчя театру.

– Ваша робота над матеріалом – у тому, щоб передати всі нюанси твору, як це прийнято для нього, чи ви можете привносити щось своє?

–  Я намагаюся перебувати в рамках того, що написав композитор. І концертмейстер дуже сприяє цьому.

shtonda_AK

“Камерна музика допомагає оперній. На камерній сцені немає антуражу, зате є свобода”

– Не годиться виходити за рамки загальноприйнятої інтерпретації?

– Мабуть, тут потрібен баланс між тим, що написано в нотах і тим, що є традиціями виконавців. Досвідчений співак багато знає, він багато слухав. І, крім того, що він бачить у нотах, він знає, як це співали його славетні попередники.

 – У камерних програмах усе мінімалістично: у вас є тільки голос, артистизм і концертмейстер. Усе це дає вам можливість представити слухачеві твір, не відволікаючись на костюми, позолоту оперного залу, постановку із режисурою… Після досвіду камерних виступів оперний антураж не видається зайвим, не навантажує? Навіщо вам це все, якщо ви і без костюмів відмінно створюєте образ?

– Справді, у камерних програмах я сам собі режисер. І я ніколи не співаю просто так. Намагаюся, будучи у смокінгу, без усіляких підручних засобів, без партнерів, без реквізиту, без костюмів, без театрального освітлення створювати якийсь образ. А оперний антураж – ні, він ніколи не здається мені зайвим. Якою би багатою уявою я не володів, я не зможу уявити собі всю оперу. Не довигадаю собі партнера. У камерному залі я не можу ні з ким вступити в поєдинок на шпагах. І не можу, як у оперній ролі Бориса Годунова, схопити когось за шкварки. Тому оперний антураж, мізансцени – це для мене не зайве.

– Що ж для вас більш органічне: динаміка великої оперної сцени, яка дозволяє більше працювати і з жестом, і з рухом, і з партнером, або камерної, де ви обмежені в цих засобах?

– По-різному люблю і оперний, і камерний жанр. Опера важча тим, що я, коли створюю якийсь образ, повинен не розійтися з оркестром, бути в рамках якоїсь мізансцени, не забути, що я на сцені не один, що крім мене є ще й партнери. Частина свідомості завжди сконцентрована на цьому. У камерному жанрі ти начебто вільніший, але від тебе вимагається більша уява, щоб ти був цікавий глядачам. В опері я співаю більше. Але органічне для мене і те, і те. До того ж, співаки, які виступають на камерній естраді, потім набагато яскравіше виглядають у оперних постановках. На камерній сцені, якщо немає нюансів, можна йти. Тому співак змушений знаходити їх. Камерна музика допомагає оперній. На камерній сцені немає антуражу, зате є свобода. Адже оркестр в Опері ніколи так тебе не підхопить, як піаніст.

shtonda_AK

“Якщо ти – вискоий бас, то маєш відбутися як Борис, як Мефістофель”

– Чи є зараз поруч із вами критики, яким ви можете довіряти не менше, аніж вашому педагогу в минулому – Галині Сухоруковій? Які завжди скажуть правду, яку ви зможете прийняти?

– Галина Станіславівна казала: «Тарас, після мене вже нікого більше не слухай. Я схвалю – всі схвалять!» Можливо, це невелике перебільшення, але така була її магія впливу на молодого співака. Однак співак не повинен вічно залишатися «молодим співаком», вічним учнем. Він обов’язково повинен коли-небудь стати авторитетом у своїй свідомості. Він повинен відчувати, що те, що він робить, правильно, і тут допомагає смак, музична освіта. «Артистові потрібно багато знати, щоб правильно відчувати», – писав Євген Нестеренко. Педагогів у мене вже немає. Але я не пихатий, і найбільше ціную похвалу і критику колег.

– Є такі, які наважуються щось сказати?

– Звичайно, я більше люблю захоплення (сміється – прим.ред.). Але критику, зауваження моїх колег, людей, які розуміються  в мистецтві, музикознавців, меломанів завжди сприйму. Артисти – дуже вразливі люди. «Заохочення так само необхідне художнику, як необхідна каніфоль для смичка віртуозу», – говорив Козьма Прутков.

– А ви самі Ваших колег заохочуєте?

– Так, і дуже часто. Але буває, що люди один одному не довіряють. Мовляв, якщо ти мене хвалиш, значить, думаєш протилежне. Я можу сказати, що до мене люди ставляться, мабуть, відчуваючи якусь мою щирість, і не шукають у моїх словах прихованого змісту.

– Які ролі, на ваш погляд, дають артисту оперної сцени, басу, увійти в історію опери?

– Перш за все, це вже названі Борис Годунов і Мефістофель. Борис – це взагалі «роль всіх ролей» для баса. Ще напевно Кончак у «Князі Ігорі» Бородіна, Філіп у «Дон Карлосі» Верді… Узагалі, ввійти в історію можна з будь-якою роллю, це більше залежить не від ролі, а від співака.

– Ви приймаєте участь у постановках із режисурою в сучасному стилі?

– На Заході здебільшого в них і приймаю. Хоча зустрічаються і класичні постановки, наприклад, тричі таким був «Євгеній Онєгін» у Норвегії, Великобританії, Швеції. Але були і відверто сучасні постановки. Більш чи менш вдалі… Я привчаю себе існувати в такій реальності. Ось сказали мені в Бельгії, що в опері «Чародійка» на сцені ніякого князя не буде, а буде топ-менеджер нафтової компанії. Хоча все це – Нижній Новгород, XV століття. Вживаюся в піджачний костюм, усі рухи зовсім інші, а музика колишня. У результаті я відчуваю невідповідність музики до того, що відбувається на сцені: костюму, антуражу, реквізиту, рухів.

– Чим класичним можна пожертвувати, рухаючись у сторону сучасної постановки, щоб опера все-таки залишалася оперою?

– Багато режисерів узагалі цієї межі не бачать. І жертвують усім.

– Опера повинна залишалася класичною, чи вона може змінюватися відповідно до сучасних реалій?

– Класичною… Але не рутинною. Яскравий приклад тому – «Травіата», яку Марта Домінго поставила з Рене Флемінг і Роландо Віллазона. Коли у класичній реальності були такі чудові, природні, багаті мізансцени, глядач бачив на сцені справжнє життя. Деякі опери менше лягають на сучасність, деякі – більше. Одні більше прив’язані до історичних реалій, інші – менше. І кожен випадок індивідуальний. Я не ретроград. Сказати, що я повністю відкидаю всю сучасну режисуру, я не можу.

– Чи треба дітям і підліткам вивчати музику у школах? Чи потрібні «уроки музики»?

– Я думаю, потрібні. Для облагороджування їхніх душ. Щоб підліток думав не тільки про те, як би йому якусь обридлу алгебру відкинути і піти за школу покурити… Це я наводжу найгірший приклад, але хочу цим сказати, що знайомство з музикою ніколи не буде зайвим для формування особистості підлітка. Починати треба з дитинства. Якщо ти шестикласника, який уже сформувався, привів на урок музики, він буде гратися, усе це потай зневажати, так як його всюди оточує поп-музика… Але якщо підліток чує класичну музику із раннього дитинства, то уроки музики тільки допоможуть йому краще пізнати її.

– Років сто тому, наприклад, Лемешева чули на вулиці, по радіо, із кожного гучномовця на будь-якому стовпі.

– Так. Тому що не було цієї хвилі альтернативної музики. Я ріс, і ніякої поп-музики не пам’ятаю. Та й вона була інакшою, не такою як зараз. Навіть естрада була тоді милозвучною, красивою… У моєму дитинстві ця ритмічна, заснована на ударних музика не існувала. Були дискотеки у 70-х, у 80-х, але, все-таки, поп-музикою називалося трохи  інше. Алла Пугачова, прославлена артистка, яка співала «Арлекіно» прекрасним голосом – це зовсім не ті безголосі дівчатка, які співають зараз. Жанр змінювався від певного виразу, від прекрасних текстів, справжньої музики, легкої для сприйняття, до попси в нинішньому розумінні. Зараз діти ростуть на попсі, і знайомити їх із класичною музикою все важче.

– Засилля інших жанрів заважає людям сприймати класичну музику?

– Думаю так. І якщо уявити собі дитину «із чистого аркуша», то вона буде така ж, як і 100, і 200 років тому. Але теперішні діти відрізняються від дітей, що жили 30-50 років тому тим, що в них багато занесено інформації. А основи культури і сприйняття музики закладаються до народження.

– Опера – це завжди про культуру, про цінності, про духовність. Чи потрібна сучасним людям духовність?

– Обов’язково! Чим більше прослуханих у дитинстві класичних музичних творів, тим духовнішою і моральнішою людина виросте. Тим більше її особистість буде облагороджена. І тим менше вона буде здатна на погані, аморальні вчинки. Так і запишіть: пряма залежність від кількості прослуханих творів класичної музики.

Інтерв’ю: Поліна Аксьонова
Адаптація українською: Софія Телеховська
Фото: Олександр Кузьмін
Ретуш: Марія Парамонова
При підготовці матеріалу використані відео каналу fcmrf

Interview || «Культурні люди – це і є еліта». Scene lifestyle оперної діви Сусанни Чахоян

interview || Когда твоя работа — за роялем. Необычная профессия Анастасии Титович

childrenkinofest

Вже можна безкоштовно зареєструватися на покази фільмів «Чілдрен Кінофеста». Вони розпочнуться 26 травня. VI Фестиваль мистецтва кіно для дітей та підлітків триватиме до 4 червня. Покази фільмів та фестивальні заходи відбудуться в 20 містах України.

Зареєструватися може кожен. Для цього потрібно обрати місто і фільми для перегляду, а також заповнити електронну форму на офіційному сайті фестивалю.

childrenkinofest

Традиційно в ролі фестивального журі виступають глядачі: віддають свої голоси за вподобані картини. Переможця міжнародного конкурсу обирають, підраховуючи глядацькі голоси. Назву стрічки-переможця оголошують на церемонії закриття 4 червня в фестивальному центрі, столичному кінотеатрі «Київська Русь»

До конкурсної програми увійшло 7 фільмів для глядачів від 4 до 14 років. У позаконкурсній програмі можна подивитися добірку відреставрованих фільмів французьких засновників кінематографа – братів Люм’єрів. Програму впорядкував і прокоментував директор Каннського кінофестивалю Тьєррі Фремо.

На фестиваль приїдуть стрічки-фіналісти конкурсу короткометражних фільмів, які зняли українськими діти та підлітки. Це буде однією з найгучніших подій цьогорічного фесту. 10 картин-номінантів покажуть на великому екрані, привітають авторів, а спеціальне журі обере серед них переможця. Фестиваль закриє пригодницька стрічка «Лапа» Роберта-Адріана Пежо з Угорщини – фільм-володар Ґран-прі «Чілдрен Кінофесту–2016».

Нагадаємо, цього року «Чілдрен Кінофест» відбудеться вчетверте. Посол фесту – Катерина Бабкіна, письменниця, поетеса й сценаристка. 

За інф. «Чілдрен Кінофест»

nimi-nochi

Сьогодні, 11 травня, у Довженко-Центрі в Києві почнеться фестиваль «Німі Ночі». Це – єдиний в Україні та найбільший у Східній Європі фестиваль архівного кіно. 11 та 12 травня на фесті можна подивитися 5 музичних кіноперформансів. І серед них – 2 видатні українські прем’єри: «Тарас Трясило» режисера Петра Чардиніна та «Чорний хід» Леопольда Йєсснера й Пауля Лені. 

Перша стрічка – 72-хвилинна, українська, створена 1926 року. Друга – німецька, 40-хвилинна, відзнята 1921 року. Перший фільм пройде в музичному супроводі від Андрія Показа та Яківа Тарунцова, друга – з музикою від JULINOZA.

– Після віднайдення Любомиром Госейком у Французькій Сінематеці легендарного історичного бойовика «Тарас Трясило» (1926), точніше, коректного атрибутування фільму під архівною назвою «Татари», цілі покоління кіноархівістів мріяли повернути його в Україну. Нам це вдалося лише 2014 року після більше як двохрічних переговорів з французами, – розповів на своїй сторінці в соцмережі Іван Козленко, директор Довженко-Центру.

Головні ролі у цьому фільмі зіграли зірки українського кіно першої половини ХХ ст.: Амвросій Бучма, Іван Замичковський, Наталя Ужвій.

Новатор у режисурі та сценографії Леопольд Йеснер створив стрічку «Чорний хід» 1921 року. У фільмі – цікава акторська робота Генні Портен. Стрічку озвучать одеська композиторка та вокалicтка Юлия Запорожець та барабанщик Ігор Чеботарьов.

«Небувалий похід» – авангардистський експеримент Михаїла Кауфмана – це історія про колективізацію (індустріалізацію) українського села та боротьбу з безграмотністю. Стрічка лише 2015 року вийшла з архівів та була повернута до культурного обігу завдяки новій музиці, написаній композитором Антоном Байбаковим. На фестивалі відбудеться прем’єра повної версії музичного супроводу до фільму.

Шедевр китайського психологічного кіно «Богиня» (1934) вражає неперевершеною грою Жуань Лін‘юй, зірки китайського кіно. Фільм озвучить білоруський музикант Єгор Забєлов, найвизначніший акордеоніст білоруського музичного андеграунду.

Показ французької короткометражки «Антракт», знятої режисером Рене Клером у 1924, теж стане своєрідною прем’єрою. Фільм якнайкраще передає атмосферу Франції 20-х років – з вируючим життям, ексцентричними витівками художників та їхньою одвічною любов’ю до експериментів. До його появи причетні зірки європейського авангарду: Франсіс Пікабіа, Марсель Дюшан, Ман Рей. Музику до стрічки написав великий Ерік Саті, і вона прозвучить у живому виконанні оркестрів Supremus та Armonia Ludus під диригуванням Міхейла Менабде. Автор проекту – Дмитро Радзетський.

Спеціальна подія «Німих ночей» – виставка актуального мистецтва. Над її створенням працювала команда художників та арт-менеджерів, випускників Kyiv Academy of Media Arts (КАМА).

За інф. Довженко-Центру

 

Гран-прі IV Міжнародного фестивалю кіно та урбаністики «86» отримали режисерки Аня Калініченко та Маша Стоянова

У Славутичі відбувся IV Фестиваль кіно та урбаністики «86» із темою «Близькість». Фестивальні події розпочалися 28 квітня й тривали до 2 травня. Протягом фесту глядачі змогли подивитися 40 коротких і повних метрів. Ведучими фестиваля були Настя Станко і Василь Васильців. 

Імена переможців двох фестивальних конкурсів стали відомі 1 травня. Гран-прі в ІІ національному конкурсі авторського документального кіно «Пальма півночі» та приз глядацьких симпатій отримала режисерка Аня Калініченко зі стрічкою «Хто ти. Хто я». У конкурсі MyStreetFilms-РУБІЖ перемогла режисерка Маша Стоянова з фільмом «Ма», який отримав і гран-прі, і приз глядацьких симпатій. Спецприз отримала Марія Ворончук за стрічку «Гірник». 

Того ж дня відбулися ретроспектива фільмів Джона Сміта, ембієнти від формації «Одна Шістнадцята» та київського арт-простору «Плівка»: американської композиторки Крістіни Вантцу, яка живе й працює в Бельгії та створює звукові інсталяції, та NFNRNeither Famous Nor Rich, проект Олесі Онікієнко, яка створює електронну музику, пише для театру й співробітничає з українським експериментальним фолк-проектом Mokosho.

christinavantzou

Крістіна приділяє особливу увагу поєднанню музики та простору, особливо, коли мова йде про живе виконання. Фото: “86”

У день відкриття фесту показали фільми Марка Раймонда Вілкінса (Marc Raymond Wilkins) «Костя+«Той, що біжить із ножицями» – про красу диких танців і Костю, молодого співака постпанк-гурту зі Славутича, та «Славутичу, я люблю тебе!» – від багатьох молодих режисерів і режисерок. Відбувся перший вуличний концерт для органу й електроніки – від Grisly Faye та Julia Landau, та музична вечірка від DJ Anna Khvyl та SLYOZI AMBALA Анатолія Бєлова.

На Фестивалі кіно та урбаністики «86» також була пізнавальна дитяча програма: працювали дослідницькі студії, діти мали змогу дізнатися більше про цікаві професії, подивитися фільми для свого віку, побувати на спецзаняттях, прогулянках, відвідати ленд-арту, помалювати, пограти та знайти нових друзів. Діти могли відвідати фест разом зі старшими членами родини: вхід для пенсіонерів був безкоштовним.

Нагадаємо, ідеологи та команда фестивалю активно популяризують у Славутичі та в Україні документальне кіно, протягом року демонструють фестивальні фільми в рамках «86: Післямова» у різних містах країни.

Прийом аплікацій на конкурс-лабораторію MyStreetFilms – Рубіж було оголошено 1 лютого, відбір тривав майже 2 місяці. MyStreetFilms – Рубіж – проект для журналістів, активістів, громадських діячів, творчих людей, фантазерів і всіх любителів розповідати історії, можливість зняти кіно про свою вулицю, сусіда, своє місце чи місто в Луганській або Донецькій областях. На цей конкурс можна подавати проекти документальних, анімаційних, експериментальних і змішаних фільмів тривалістю до 15 хвилин. Досвід роботи з відео чи кіно не принциповий, хоч перевага надається проектам із візуальними матеріалами. У рамках MyStreetFilms – Рубіж відбуватимуться мініфестивалі у містах Сходу України – під назвою «86 Схід».

Тінкор

newwave

# На прем'єрному показі короткометражних стрічок альманаху в Києві

З 16 по 19 березня 5-й кіноальманах «Українська Нова Хвиля. 20/16+» подивилися в кінотеатрах 753 глядачі. Покази збірки з найкращими українськими короткометражками року почалися 16 березня в 18 кінотеатрах 11 міст України. Окрім Києва, прокат стартував у Львові, Харкові, Дніпрі, Одесі, Запоріжжі, Сумах, Чернівцях, Луцьку, Тернополі, Маріуполі. З 31 березня «Нову Хвилю» можна буде побачити й у Вінниці. Усі фільми демонструються українською мовою з англійськими субтитрами.

Цього року збірка вийшла дуже «глядацькою» і справді дорослою: це організатори відмітили маркером «20/16+». Режисери цьогорічного короткого метру взялися за різноманітні теми. До кіноальманаху увійшли 6 фільмів: «Ґолден лав», режисер Павло Остріков – нове слово в українській комедії, або ж українська версія Акі Каурісмякі; «Дім», режисер Ірина Цілик – атмосферна історія вірності розіграна в антикварних декораціях; «Загублені»режисер Світлана Шимко – поетичне дослідження про життя наших втрачених речей; «Кров’янка»режисер Aркадій Непиталюк – анекдотична варіація на тему «батьків та дітей», або ж короткий курс з українських стереотипів; «Сказ», режисер Марися Нікітюк – епатажна драма про коротку дистанцію між любов’ю та жорстокістю; «Чорногора», режисер Тарас Дронь – дитячий погляд на дорослі відносини, показаний на фоні мудрих карпатських ландшафтів. 

newwave

«16+» — це не тільки вікове обмеження, яке у прокаті  отримав кіноальманах і рік виходу майже всіх картин, але й ознака того, що фільми стають все сміливішими і зухвалішими, не бояться торкатися незручних чи гострих проблем і сміятися над собою. Усі фільми альманаху викликають у глядачів яскраві емоції.

newwave

Марися Нікітюк та Юрій Володарський на прем’єрному показі українських короткометражних фільмів

Українська Нова Хвиля – традиційний проект Довженко-Центру, який вже вп’яте презентує в національному прокаті найкращі короткометражні роботи молодих українських режисерів. Ці фільми пройшли селекцію та були відзначені на національних та міжнародних кінофестивалях. У цьому проекті режисери-дебютанти мають змогу представити свої фільми широкому загалу в кінотеатральній мережі, а глядачі можуть дізнатися більше про найкращі зразки сучасного українського кіно.

newwave

Іван Козленко на стартовому показі кіноальманаху

Столична прем’єра кіноальманаху «Українська Нова Хвиля. 20/16+» відбулася 16 березня в кінотеатрі «Київ». Туди завітали автори майже всіх картин: режисерка «Сказу», письменниця Марися Нікітюк, оператор фільму «Сказ» і «Дім» Денис Лущик, Світлана Шимко, режисерка єдиної документальної картини з кіноальманаху – «Загублені», Павло Остріков, режисер «Голден Лав», комік і юрист, Тарас Дронь, режисер найдраматичнішої картини альманаху – «Чорногора», а також Аркадій Непиталюк, чия «Кров’янка» викликала найемоційнішу реакцію глядачів. Серед гостей прем’єри були Пилип Іллєнко, голова Держкіно, Іван Козленко, автор проекту і голова Доженко-Центру, Анна Акулевич і Олег Фіалко, автори фільму «Джамала.UА», Анон Слєпаков, лідер гурту «Вагоновожатые», музинти гурту Pur:Pur, Юрій Володарський, письменник і журналіст, представники посольства Данії,  Чеського культурного Центру.

Нагадаємо також: 13 – 16 українські фільмові проекти, серед яких «Мавка. Лісова пісня», були представлені у Гонконгу на щорічному ринку кіно- й телеконтенту FILMART.

Крім того, у березні компанія Walt Disney Pictures розпочала зйомки нового фільму «Мері Поппінс повертається» із Емілі Блант у головній ролі.

Де подивитися «Українську Нову Хвилю. 20/16+»

З 16 березня:

Київ: кінотеатри «Жовтень», «Київ», «Планета кіно», «Ліра».

Харків: «Планета кіно», «Бомер».

Львів: «Коперник», «Планета кіно» – King Cross Leopolis, Forum Lviv, кінозал Lviv Film Center.

Одеса: «Планета кіно» – City Center, Маршала Жукова, City Center Котовський.

Суми: «Планета кіно».

Луцьк: «Адреналін».

Чернівці: «Кінопалац». 

Дніпро: кінозал АртЦентру «Квартира».

Запоріжжя: кінотеатр «Довженка».

Тернопіль: кінотеатр «Палац Кіно».

Маріуполь: кінотеатр «Перемога».

З 31 березня:

Вінниця: кінотеатр «Родіна».

concert.nmau

14 та 15 березня в Малому залі Національної музичної академії України – у київській Консерваторії відбудуться концерти студентів-композиторів.

У концертах виступатимуть студенти 1 – 4 курсів. До програми ввійшли твори камерних жанрів для різних інструментів. Початок концертів – 19.00. Вхід вільний.

Прозвучать твори Василя Цанька, Андрія Барсова, Марії Лагути, Едварда Кравчука, Анни Приймак, Микити Шпанька, Євгенія Дубовика, Ольги Шустової, Анастасії Бєліцької, Яни Шлябанської, Михайла Чедрика, Тати Хорошун, Ернста Морозова, Олексії Сук, Артема Міронова, Юліани Хоменко, Сергія Каденка, Марти Галаджун, Вікторії Шинкаренко, Миколи Пучко-Колесника.

Нагадаємо: 7 – 9 квітня в НМАУ відбудуться Міжнародні електроакустичні майстерні

Тінкор

 

tsiogo-vikendu-finalisti-konkursu-zmagajmos-za-nove-gittya-zustrinutsya-na-zahidniy-ukraini

11 березня в Чернівцях привітають 300 фіналістів ІІ-го Всеукраїнського – ХІІІ Всекримського молодіжного творчого конкурсу імені Марії Фішер-Слиж «Змагаймось за нове життя!». У гала-концерті візьме участь італійка Софія Лоренцо, перша в історії конкурсу іноземна учасниця. 

Софія представила свою роботу до номінації «Декламування». Окрім неї, учасники змагалися ще в 6-х: «Аудіовізуальний твір», «Інсценізація», «Твір», «Науково-пошукова робота», «Малюнок», «Вокал» – у 4 вікових категоріях.

На гала-концерті можна буде почути виступ-декламування Юлії Єрикалової, студентки 5-го курсу Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського. Юлія Вітранюк із Києва, учениця спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 277 із поглибленим вивченням англійської мови, оригінально виконає «Давню весну» Лесі Українки. Вікторія Безпала, студентка Гадяцького коледжу культури та мистецтв ім. І.П.Котляревського, виступить із «Колисковою». Вразитиме виконанням Аліна Лефко з полтавської Шишаччини. У програмі візьмуть участь: Карина Плакіда з Запоріжжя, Анастасія Гут із Тернополя, Світлана Гриник, Юлія Павловська, Софія Кушнір із Луцьку, Діана Мамедова та Олександр Прийма з Волновахи та Новостепанівки Донецької області, Богдан Домущей із Першотравенська  Дніпропетровської області та багато інших яскравих учасників святкового дійства, присвяченого Лесі Українці, у місті, що пов’язане з її долею.

zmagaymos-za-nove-gittya

Робота учасника в номінації “Малюнок”.

Цього року учні та студенти надіслали на творчий конкурс близько 4 тис. заявок. Організатори заходу, у якому багато років головує Тетяна Захарова, заслужений вчитель України, відзначили, що учасниками конкурсу цього року стали мешканці майже всіх українських областей. Окрім італійської, надійшли роботи учасників із Придністров’я та Криму. У змаганні взяла участь робота професійних авторів теле- і радіопередач для молоді: фільм Інни Дідик «Лесиними стежками».

До журі під головуванням Світлани Кочерги, професора, доктора філологічних наук, екс-директора Музею Лесі Українки в Ялті, увійшли відомі письменники, поети, журналісти, актори, науковці та громадські діячі Полтавщини та інших місцевостей України. Експерти дослідили всі конкурсні роботи й обрали близько 700 переможців. 300 із них отримають нагороди в Чернівцях, – повідомив Держкомтелерадіо.

Урочиста церемонія нагородження та гала-концерт переможців розпочнуться об 11.00.

Нагадаємо: Всекримський конкурс учнівської та студентської молоді «Змагаймось за нове життя!» був  започаткований відомою громадською діячкою з Канади Марією Фішер-Слиж у 2004 році. Уперше він відбувся одночасно в Сімферополі, Севастополі та Ялті. Тоді в ньому взяло участь декілька десятків дітей. 

За роки проведення географія конкурсу розширювалася. У 2014 році Конкурс відбувся на Полтавщині. У різних номінаціях змагалися 400 учасників. Додалася номінація «вокал». У 2016 році конкурс відродили у всеукраїнському масштабі. Традиційно він має 3 етапи: регіональний, відбірковий та фінальний із гала-концертом. 

Фото: fb 

Відео: youtube 

Друзі, як знаєте імена авторів художніх робіт, то повідомляйте в коментарях! 

 

AkTproject

Музей современного искусства AkT набирает работы для коллективного проекта «20.18. Размышления о завтра». 

Художники, скульпторы, фотографы, инсталляторы могут представить свои работы о будущем: раскрывающие идеи влияния виртуального на реальное, пластической хирургии – на натуральность; мысли о том, какими будут регионы Украины, да и сама страна в 2018 году.

Выставка состоится 9 июня – 4 июля в культурном пространстве AkT на столичном «Арт-заводе Платформа». Свои работы можно представить организаторам до 15 мая. Описание, информацию об авторе и работы можно прислать на почту AkT.culture@gmail.com.

Напомним: AkT – новый масштабный проект о современном украинском искусстве. Инициаторы адаптировали популярный лос-анджелосский формат ArtWalk на киевской «Платформе».

Тинкорр

Иллюстрация: fb Akt

pro-feminizm

3 березня в столичному музеї книги і друкарства України стартує лекторій-виставка «Якими нас прагнете: фемінізм в українській літературі». Проект реалізується за сприяння Фонду імені Гайнріха Бьолля.

Цей захід – екскурс в історію зародження жіночого руху в Україні та його відродження у феміністичних студіях 90-х років минулого століття. На виставці будуть представлені видання жінок-авторок, а також ілюстрації.

На виставці будуть твори, що досліджують історію жіночого руху та фемінізм в українській літературі. Наприклад, праці Мілени Рудницької, Марти Богачевської-Хом’як, Ірини Книш, Соломії Павличко, Віри Агеєвої, Тамари Гундорової, Ніли Зборовської. Разом із виданнями можна буде подивитися ілюстрації до творів письменниць: роботи В.Ульянової, Н.Лопухової, В.Касіяна, В.Перевальського, М.Дерегуса та інших авторів.

В експозиції можна буде подивитися прижиттєві видання творів, автографи та фото Наталії Кобринської, Олени Пчілки, Ольги Франко, Уляни Кравченко, Лесі Українки, Ольги Кобилянської. А також побачити їхні книги, що з’явилися вже в роки незалежної України. Будуть представлені також прозові та поетичні твори Олени Теліги, Ірини Вільде, Оксани Забужко.

На цьому заході працюватиме лекторій. Можна послухати 6 лекцій відомих жінок-літературознавиць, дослідників історії та літературної творчості. Будуть виступи Віри Агеєвої, літературознавиці, доктора філологічних наук, професорки Національного університету «Києво-Могилянська академія», лауреатки Шевченківської премії 1996 року; Оксани Забужко, письменниці, есеїстки, літературного критика, активної громадської діячки, членкині багатьох редколегій, журі, конкурсних комітетів в Україні та за кордоном; Ірини Ніколайчук, аспірантки Національного університету «Києво-Могилянська Академія», дослідниці-компаративістки; Тамари Гундорової, доктора філологічних наук, членкині-кореспондентки НАН України, завідувачки відділу теорії літератури; Катерини Кобченко, кандидатки історичних наук, наукової співробітниці Центру українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Також із лекцією виступить Ростислав Семків, літературознавець, перекладач, літературний критик, видавець, доцент Національного університету «Києво-Могилянська Академія», в.о. директора Українського інституту книги.

Відкриття виставки – о 17.00. Вхід на події проекту – за умови придбання вхідного квитка Музею.

Тінкор

molodistkiff

Учора, у неділю 12 лютого, на Берлінале-2017 презентували проект Ukraine: Cargo 300, створений, щоб привернути увагу світової кіноеліти до соціально-політичної ситуації в Україні. Проект був представлений Київським міжнародним кінофестивалем «Молодість». Акція під лозунгом World Cinema, support Ukraine! відбулася на одній із основних локацій європейського кіноринку на Берлінському кінофестивалі — у готелі Марріотт.

Представники світової кіноеліти залишили слова підтримки українцям у спеціальному альбомі, щоб кожне їхнє послання почули й в Україні. До акції Ukraine: Cargo 300 у Німеччині долучилися Іван Мадео, продюсер зі швейцарської Contrast Film, Сусанна Арутюнян, художній директор вірменського кінофестивалю «Золотий абрикос», Давид Вашадзе, директор департаменту дистрибуції та експорту Національного центру кінематографії Грузії, Симоне Бауманн, офіційний представник інституту German Films у Східній Європі, Марек Розенбаум, член правління ізраїльського кінофонду, Макс Туула, продюсер Marx Film з Естонії, Гага Чхеідзе, програмний директор міжнародного кінофестивалю в Тбілісі, Аскольд Куров, російський режисер-документаліст, та інші.

UKRAINE: CARGO 300

Таким чином організатори акції Ukraine: Cargo 300 запропонували креативному класу Європи й світу сприйняти Україну як країну-бійця, як суспільство, яке прагне бути почутим європейцями. Представники світової кіноеліти – директори кінофестивалів, критики та режисери – побачили під час акції фото- та кінокадри українських реалій. Разом із тим команда КМКФ «Молодість» мала на меті показати, що боротьбу українців підтримують кінематографісти зі всього світу, також і своїм співвітчизникам. 

UKRAINE: CARGO 300

«Cargo 300 – вантаж 300. Так на війні називають поранених солдатів. Тих, котрим дається шанс на порятунок. І наш проект закликає кінематографістів поглянути на Україну як на такого бійця – пораненого, але живого. Який попри все продовжує тримати удар і не здається!» – прокоментував проект директор КМКФ «Молодості» Андрій Халпахчі.

UKRAINE: CARGO 300

Кінематографістам продемонстрували не тільки події на східному фронті країни, а й те, що відбувається в мирному житті, яке нещодавно було життям на війні: занедбані школи, театри, кінозали – порожнечу, яку українці намагаються заповнити співпереживанням і вірою.

«Завдяки кінематографістам усього світу ми показуватимемо, що існує не тільки абстрактна «стурбованість» політиків різних країн щодо ситуації в Україні. А існує справжня підтримка. Підтримка реальних людей, котрі щиро переймаються долею українців», – сказав Владислав Лясовський, голова наглядової ради КМКФ «Молодості».

Тінкор

 

production

Исследователи уже могут подавать заявки на участие в Международных электроакустических мастерских, которые состоятся 7 – 9 апреля в Национальной музыкальной академии Украины им. П. И. Чайковского. Заявки можно отправлять организаторам до 1 марта. 

Международные электроакустические мастерские в этом году посвящены 20-летию основания кафедры музыкально-информационных технологий и студии электроакустической музыки в Национальной музыкальной академии. 

В Международных электроакустических мастерских выступят ведущие украинские и европейские композиторы и исследователи электроакустической музыки. Состоится научная конференция и концерты электроакустической музыки из произведений композиторов Европы и Украины.

В западных странах академическая электронная музыка изучается и создаётся, преимущественно, в центрах при университетах: CCRMA в Стэнфордском, и в государственных учреждениях: общественных радиостанциях в Германии и Франции или исследовательских центрах: IRCAM и GRM.

Исследователям предлагают обсудить историю и современное состояние украинской электроакустической музыки. Поговорить об использовании алгоритмов в композиции и электронном синтезе звука. Пообщаться на темы технологических аспектов электроакустической музыки: композиции, локализации звука в пространстве. Проанализировать эстетические, методологические и терминологические аспекты электроакустической музыки. Не оставить без внимания интерес к интерактивным системам синтеза звука в электроакустической музыке и медиа арте. 

Как сообщили представители кафедры на странице в фейсбуке, исследование истории, эстетики, инструментария, анализ творчества композиторов электроакустической музыки в Украине лишь начинается, потому что электроакустическая музыка – молодое явление современной академической музыкальной культуры. 

Современная академическая электронная музыка – это произведения, созданные с использованием семплирования и синтезирования, а также при помощи традиционных музыкальных инструментов, звуки которых подвергаются электронной обработке. Её аудитория – небольшие сообщества академических музыкантов и исполнителей. Они, зачастую, склонны видеть электронную музыку как элитную и интеллектуальную, а не как популярную и общедоступную. Однако развитие академической электронной музыки привело к появлению на рубеже 1960—1970-х годов различных форм популярной электронной музыки.

В заявке на участие в конференции нужно отметить имя, отчество и фамилию докладчика, тему доклада, контактный телефон. Студентам предлагают также указать своё учреждение образования, факультет и курс, аспирантам, помимо учреждения и года обучения, надо сообщить в заявке научную степень и ученое звание научного руководителя. Рабочими языками конференции будут украинский, английский и русский. Регламент докладов – 15 – 20 минут. 

Электроакустическая музыка как новая форма электронной возникла с появлением производства аппаратов магнитной записи. Первую электроакустическую пьесу в 1944-м году написал египетский студент Халим Эль-Дабх. На древнем мистическом очистительном ритуале заар Халим записал звуки инструментов и голоса поющих при помощи громоздкого магнитофона на сплошном носителе (на проволоке). Он обработал весь этот материал в студии одной из местных радиостанций. На запись Халим наложил эффекты эхо и реверберации. Пьесу назвали «Музыкальный образ церемонии заар» (The Expression of Zaar) и представили в том же году на одном из мероприятий в художественной галерее Каира. В то время об экспериментах Халима Эль-Дабха с магнитной плёнкой за пределами Египта не знали. Но его более поздние работы в сфере электронной музыки в Принстон-центре Колумбийского университета в конце 1950-х были широко известны.

Напомним: первая в Украине студия электроакустической музыки, на базе которой начала работу кафедра музыкально-информационных технологий, была создана при поддержке международного фонда «Відродження» в Национальной музыкальной академии им. П. И. Чайковского в 1997 году. Студия была оснащена программным обеспечением института координации музыки и акустики IRCAM при центре Помпиду в Париже. 

Обновить тембральную палитру современной музыки стремился известный украинский композитор Лев Колодуб. Его реформаторские стремления реализовались в создании кафедры, которая изучает музыкально-информационные технологии и электроакустическую музыку. Игорь Пясковский, Игорь Стецюк, Алла Загайкевич, Святослав Лунёв стали первыми преподавателями этой кафедры.

Они разработали авторские курсы «Компьютерный анализ музыкальных текстов», «Электронный синтез звука», «Композиция, синтез и обработка звука с помощью компьютера», «История электроакустической музыки», «Музыкально-информационные технологии». Студия электронной музыки сотрудничает с преподавателями музыкального фольклора и осуществляет совместные научные исследования, применяя акустические методы. Преподаватели электроакустической музыки публикуют статьи в международных и украинских изданиях: о развитии инструментария, анализе электронной музыки и алгоритмической композиции, истории электроакустической музыки. 

На концертах и мастер-классах международных проектов электроакустической музыки «Электроакустика», который проводится с 2003 года, и «ЕМ – VISIA», пилотные мероприятия которого прошли в 2005-ом, звучит музыка студентов и выпускников Академии. Эти проекты были созданы в кругу композиторов электроакустической музыки. 

Композиторы-преподаватели в 2011 году создали в Украине Ассоциацию электроакустической музыки. Организация вошла в Международную конфедерацию электроакустической музыки CIME/ICEM.

Photo copyright Florian Leger — в IRCAM.

zakusylo

12 січня у київському Музеї Гетьманства на Подолі відбудеться відкриття персональної художньої виставки «Земля деревлян» Миколи Закусила, київського письменника і художника, уродженця житомирського Полісся. Про це повідомила прес-служба Держкомтелерадіо. На виставці продемонструють 50 живописних творів на дереві і полотні.

Художник працює у яскраво вираженому іконописному, «ковчежному» гротесковому стилі, що переплітається з живописанням. У сюжетах картин Миколи Закусила використані фабули, елементи його міфологічних прозових творів. Також можна буде побачити пленерний живопис минулих років: ранок, день, надвечір’я, ніч. Картини – про глибинне відчуття часу, про гармонію людини і природи, про традиційність і повернення до пракоренів. 

zakusylo

Фрагмент роботи Миколи Закусила

На виставці також презентують книгу письменника «Норинчанка і птах». Видання, до якого увійшли роман, п’єса й трактат, проілюстровано живописними олійними картинами Миколи Закусила. Виставка відкриється о 17.00. Триватиме до 1 лютого.

Нагадаємо: Микола Закусило народився 14 серпня 1956 року в селі Малі Мошки Овруцького району на Житомирщині. Після навчання у середній школі був пастухом, іконописцем, теслярував, служив у війську. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка у 1982 році та художню студію при Будинку художника в Києві в 2001 році – вчився в майстерні Віктора Каверіна.

zakusylo

Фрагмент картини Миколи Закусила

Певний час Микола Закусило реставрував храми Полісся, збирав пісенну архаїку полєшуків. Він є дослідником поліської міфології і демонології, шукачем норинчанського фольклору. Міфи, легенди, притчі, вірування у творчому сенсі цікавили його найбільше. У його текстах домінують фантасмагорія, гротеск, магія, метафорика, символізм. Автор романів: «Грамотка скорблячих» («33 душі і сім пусток», «На обітовані землі», «Переселення вітряка», «Блудниця убога», «Боги регочуть», «Зішестя Пращура», «Троглодит чорнобильський», «Причащання в Малих Мошках», «Книга видінь і прозрінь: прощання з матір’ю»), «Книга плачів», «Норинчанка і птах», «Деревлянин і янголиця», «Юнка і Первень»; п’єс: «Ковдуни»,  «Глина світу», «Пісок часу», «Антисвіт»; трактатів «Полєшукова душа». Микола Закусило є учасником Всеукраїнських мистецьких виставок. Його живописні твори зберігаються у приватних колекціях України, Білорусії, Росії, Німеччини, у Музеї гетьманства, Музеї книги і друкарства в Києві. Малюнки художника експонуються навіть на хуторах Овруцького і Мозирського Полісся, в аулах Азербайджану, Грузії, Киргизстану, станціях Сахаліну.

Тінкор

 

 

 

Підтримати сайт / Support:

Ти можеш матеріально підтримати сайт – зробити довільний донейшн через Paypal. Щиро дякуємо, що ти цінуєш нашу працю й допомагаєш оплачувати витрати з утримування сайту! Тоді ми матимемо змогу заохочувати до співробітництва нових цікавих авторів і технічно розвивати портал. Щоб здійснити підтримку та зробити переказ, натисни кнопку Donate.

We will be able to encourage new interesting authors to collaborate and technically develop the portal. We sincerely thank you friends for appreciating our work and helping us pay for the costs of maintaining the site. You can Paypal.

Увійти / Login
[ultimatemember form_id="4322"]
Підпишися на щотижневий дайджест!
Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах:
PayPal:
Підтримай роботу журналістів сайту!

© 2010-2021, ContentLab. Усі права захищені. Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті TEENСORR, дозволяється за умови посилання на teencorr.com.ua. Для інтернет-видань є обов'язковим пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання на http://teencorr.com.ua. Посилання має бути розміщене в незалежності від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для інтернет-видань) – має бути розміщене в підзаголовку чи в першому абзаці матеріалу.

Перейти к верхней панели