fbpx
Close Sidebar
Випускниця з Чернігова склала мультипредметний тест на максимальний бал

16-річна випускниця Анна Пономаренко з Чернігова склала мультипредметний тест на найвищі 600 балів. Попри усі складнощі, які приніс 2022 рік для школярів. Дівчина активно готувалася здавати англійську мову. У квітні дізналась, що через війну разом з обов’язковими українською мовою та математикою доведеться здавати Історію України. А перед початком самого іспиту – пролунала повітряна тривога. Як дівчині вдалося вгамувати емоції та скласти тест без помилок – детальніше далі.

Повітряна тривога, яку оголосили просто за 15 хвилин до початку тестування, могла зірвати плани випускниці. Максимально допустима її тривалість – 1 година 15 хвилин. Інакше, складання тесту довелося б відкласти.

“І буквально за 5 хвилин до вичерпання часу нам сказали, що відбій тривоги. Ми швиденько просто бігли по всіх аудиторіях, нас розсадили, швидко прочитали інструктаж і сказали беріть і пишіть, у вас є дві години. Треба було максимально зі стану паніки і розгубленості переключитися на роботу”, – згадує дівчина.

Директорка Центру професійного розвитку педагогічних працівників Чернігівської міськради Яніна Тимошенко пояснює, чому саме стільки часу виділяється:

“Якщо більше цього періоду, то друга зміна, яка має бути потім, не встигає пройти свій час і ми не можемо тримати більше дітей. Якщо тривога тривала більше 1 години 15 хвилин, то діти не повертаються до аудиторії, вони до кінця тривоги чекають в укритті. Але тест зупиняється, тоді вони мають зареєструватися на додаткову сесію, яка буде в кінці серпня”.

Яніна Тимошенко запевняє, на вступ це жодним чином не впливатиме. І поки в Чернігові такої ситуації не виникало. Цього року все пішло шкереберть, констатує Анна. Дівчина – відмінниця. З початку навчального року найбільше готувалась здавати тестування з англійської мови.

“У мене щодня була практика в англійській мови, по годині-дві на день – це 100% було. Плюс школа, уроки, які кожного дня відбувалися і до репетитора ще ходила”, – розповідає випускниця.

Через активні бойові дії Анна була вимушена виїхати до Польщі. Там у квітні дізналась, що цього року складатиме мультипредметний тест лише з трьох предметів: української мови, математики та історії України. Каже, останній предмет готувала самостійно, без репетиторів, за допомогою інтернету:

“Всілякі вебінари, які на доступних в ютубі платформах були. Перечитувала конспекти за минулі роки, які нам в школі давали, і в основному всю інформацію ми самостійно вивчали. У нас були вчителі, які допомагали нам в школі, проводили додаткові заняття, зум-лекції”.

Результати тесту Анна побачила зразу. Вона набрала максимальні 600 балів.

“У мене дуже почали трястися руки. Там треба було, коли виходиш з аудиторії підписати, що ти здав, а я ручку тримати в руках не можу, все ходить отак, вона впала один раз. Це було неймовірно”.

Останні два роки Анна не мала вільного часу. Паралельно з навчанням, дівчина професійно займається моделінгом, бере участь у зйомках та показах. Та впевнено спростовує стереотип, що краса і розум не поєднані.

“Всі дівчата, з якими я працювала, у них там або бакалаврат з економіки, або лінгвістика, усі вони закінчували якісь ВИШі, я не зустрічала жодної людини, яка б не була освіченою”.

Сама Анна вступатиме до київського вишу на економічну спеціальність.

За інф. Суспільне Чернігів

 

«Видавництво Старого Лева» підготувало ілюстровану книжку-абетку про Ольгу Кобилянську – «Кобилянська від А до Я»

«Видавництво Старого Лева» підготувало для читачів нову, вже шосту, книгу з серії абеток-енциклопедій «від А до Я», що знайомлять дітей та дорослих з життям відомих українців. Цього разу розповідь присвячена Ользі Кобилянській — письменниці-модерністці, ранній учасниці феміністичного руху на Буковині і майстрині драматичної оповіді, близькій товаришці Лесі Українки. На сторінках книги авторка Світлана Кирилюк розкриває читачам цікаві факти з біографії письменниці – про дитинство, родину, мандри, друзів та товаришок, епоху й традиції, у яких виростала та проходила шлях становлення відома українка. Художнє оформлення книжки-картинки «Кобилянська від А до Я» виконав Іван Шкоропад.

Головна «фішка» Кобилянської — в її глибині, в зазиранні в «нутро», у внутрішній світ людини. У цьому й криється революційність її творів. Виросла в оточенні п’ятьох братів, мала тихий голос і дуже комплексувала, коли доводилося виступати перед широкою публікою, навіть у дорослому віці. Але мріяла про акторську кар’єру, хотіла бути побаченою і почутою, у письмо вкладала душу… Згодом її назвуть феміністкою, а жінок у її творах – неординарними і суперечливими. Та якою насправді була Ольга Кобилянська, яка порівнювала себе з ніжною квіткою «мімозою сором’язливою», але не боялася першою виказати свої почуття чоловікові? Книжка розповідає про тонку творчу особистість, мрійницю, сміливу і ніжну жінку, яка вміла любити по-справжньому, писати емоційно про сильних духом жінок і любов до рідної землі.

«Видавництво Старого Лева» підготувало ілюстровану книжку-абетку про Ольгу Кобилянську – «Кобилянська від А до Я»

«Робота над книжкою «Кобилянська від А до Я» стала для мене своєрідним викликом і водночас випробуванням. Досі писала й говорила про життя і твори моєї улюбленої Ольги Кобилянської як дослідниця її творчості, а тут важило інше – наблизити зовсім юного і навіть дорослого читача до Авторки як неповторної особистості, розкриваючи світи маленької дівчинки, яка багато мріє і фантазує, зачудована рухом пера, і жінки, що вповні спізнала мистецтво творення людських характерів», – розповідає про роботу над книгою Світлана Кирилюк.

У книзі кожна літера абетки знайомить читача з яскравими фрагментами життя Ольги Кобилянської: «Е» – з «емансипацією», яку відстоювала письменниця, та «едельвейсами», що збирала власноруч в горах; «Ї» – з ставленням до їжі та, навіть, рецептом улюблених пампушок Ольги; «П» – переносить читача до Праги, яку колись вдалося відвідати авторці та парфумами, що подобались героїні книги.

«Дуже складно було опиратися спокусі охопити якнайбільше імен, фактів, подій. Бо як умістити життя мистця в певну кількість гасел?.. Над ними я почала думати з моменту виникнення ідеї книжки (грудень 2017-го). Спочатку треба було матеріалізувати її в уяві, відчути, як переплітаються між собою гасла й міні-тексти. В окремому зошиті відвела сторінки на кожну літеру алфавіту. Попередньо заявлені позиції викреслювалися, зʼявлялися нові, знову щось з(а)мінювалося, бо інше виявлялося важливішим… Це було складання великого пазла, тривалі припасовування, де багато важить найменший штрих, незначна деталь, адже головне – цілісніть картини. У якийсь момент згадалася самохарактеристика Ольги Кобилянської як «загадки». Тож написання книжки перетворилося для мене в ще одне «розгадування» світу письменниці – в неймовірну подорож у чудовому товаристві художника Івана Шкоропада та літературної редакторки Оксани Антонів», – продовжує авторка книги Світлана Кирилюк.

Текстова частина історії «Кобилянська від А до Я» доповнена майстерними ілюстраціями у виконанні Івана Шкоропада, які відіграють таку ж важливу роль. В основі оформлення лежать буковинська орнаменталістика, елементи характерного художнього різьблення з дерева на приватних будинках Буковини та місць, де жила і працювала Ольга Кобилянська. Стилізовані портрети перегукуються з графічними елементами оформлення. Також хотілось зробити книжку яскравою з використанням обмеженої кількості відкритих, чистих кольорів. Більшість вихідних фотографій, які потрапили в книжку, були чорно-білими, тож я вирішив колоризувати їх аби в контексті яскравих кольорів вони не сильно контрастували, а навпаки краще вписувались в загальну картину. Особливу атмосферу книжці додає шрифт Дмитра Растворцева «KyivType». Він ніби підкреслює сильний, вільний, український характер Ольги», – поділився історією роботи над художнім оформленням Іван Шкоропад.

Світлана Кирилюк – доцентка, викладачка Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Народилась 5 липня 1969 року. У 1991 році закінчила із дипломом з відзнакою Чернівецький державний університет ім. Ю.Федьковича. З 1993 року працювала на кафедрі української мови, а з 1994 – на кафедрі української літератури названого університету. Тематика наукових досліджень: проблема літературної традиції в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.; мотиви та образи світової літератури у творчості Ольги Кобилянської; психоаналітичний вимір особистості в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.; проблема марґінальності як складова сучасного літературного процесу.

Київська дитяча залізниця відзначила свій 69-й день народження

За 69 років школу на «малій магістралі» пройшло 50 тисяч залізничників — сьогодні випускники дитячої залізниці керують нашими локомотивами, ведуть евакуаційні рейси та самі виховують майбутні покоління залізничників, – повідомили на сторінці у фейсбуці Київської дитячої залізниці. 

Київська дитяча залізниця відзначила свій 69-й день народження

Під час святкування випускники різних років зустрілися з учнями дитячої залізниці для святкової подорожі з паровозом Гр-336.

Київська дитяча залізниця відзначила свій 69-й день народження

На Київській дитячій залізниці побувала кудлата провідниця Ніколь

Науково-популярне медіа «Куншт» запустило серію щотижневих лекцій для дітей «Кунштики» і групу у Вайбері

Науково-популярне медіа «Куншт» запустило серію щотижневих лекцій для дітей «Кунштики». Це стало можливо завдяки підтримці програми «Єднання заради дії». Мета проєкту – дати можливість дітям віком 7-12 років та їхнім батькам досліджувати світ науки, незважаючи на те, у якій частині України вони перебувають через повномасштабне вторгнення росії.

“У межах проєкту ми проведемо 22 онлайн-зустрічі з українськими науковцями. Діти зможуть у режимі реального часу ставити запитання лектору, обговорювати з однолітками спільні інтереси й наукові теми у спільноті Viber. Крім цього, кожна подія передбачає розважальну частину (зокрема, розмальовки, інтерактивні тести, експерименти тощо)”, – кажуть організатори.  

Дві події уже позаду. Під час зустрічі з хіміком Віктором Задоянним діти у супроводі дорослих проводили хімічні експерименти; а разом із фізіологинею Вікторією Кравченко дослідили функції мозку під час розмальовки нейрошапочки.

Програма також включатиме розважальну частину (на кшталт розмальовок сузір’я та інтерактивних тестів на платформі Kahoot), тому школярі відвідуватимуть лекції із задоволенням.

“Ми плануємо розвивати нашу наукову спільноту для дітей, тому створюватимемо для них контент окремо. Група Кунштики у Viber працюватиме і як нетворкінг, і як освітня платформа. 

Усі комунікаційні процеси групи ми ретельно модеруватимемо, аби батьки могли залучати своїх дітей до онлайн-активностей в месенджері з повним відчуттям безпеки та довіри. Долучитися до новоствореної групи можна тут: bit.ly/kunshtyky. Науковці та експерти, які проводитимуть зустрічі, мають педагогічний досвід. Тож лекції стануть чудовим професійним доповненням до шкільної освіти.

Онлайн-події ми будемо проводити у прямому ефірі на сторінці Куншт та у Zoom. Анонси кожної з них публікуватимемо у наших соцмережах (перша подія вже на сторінці). Тож слідкуйте за новинами та долучайте своїх дітей до знайомства з наукою!”, – запрошують ініціатори групи Кунштики.

У середу, 3 серпня, відбудеться 3 подія проєкту Кунштики. “Цього разу вивчатимемо природу світла, а також проведемо хімічні й фізичні експерименти, пов’язані з кольорами. Допоможе нам у цьому заступник директора з наукового розвитку музею «Експериментаріум» Олег Стасюк. Прямий ефір проходитиме на нашій фейсбук-сторінці, тому тисніть «відвідаю», щоб отримати сповіщення про початок події. Зустріч безкоштовна. Буде цікаво для дітей віком 7-12 років та їхніх батьків”, – повідомляють організатори. 
Уже п'ятеро юних спортсменів у Києві долучилися до гри в шашки для збору грошей для ЗСУ

Уже п'ятеро юних спортсменів у Києві долучилися до гри в шашки для збору грошей для ЗСУАкцію зі збору грошей на потреби ЗСУ, яку розпочала Валерія Єжова, було підхоплено іншими дітьми.

Вже 5 юних спортсменів, усі вихованці шашкового гуртка Київського Палацу дітей та юнацтва, грають із перехожими у шашки, щоб допомогти ЗСУ.

Можна пожертвувати будь-яку суму за право зіграти із чемпіонами світу, призерами Чемпіонатів України та Києва:

Єжова Валерія – 10 років
Порецький Лев – 11 років
Портянко Тетяна – 9 років
Поплавський Данііл – 8 років
Дяченко Андрій – 10 років

Перемогти цих юних професіоналів дуже складно! Тому долучайтеся!

У столичній галереї Avangarden відкрили виставку дитячої військової документалістики

23 липня в столичній галереї Avangarden відкрилася благодійна експозиція Behind Blue Eyes, у якій діти з деокупованих сіл України документують своє життя на плівку одноразових камер. Діти зробили світлини, фіксуючи свої почуття та життя в селі після деокупації. Це унікальни кадри та бачення наслідків війни, які відкривають те, що ховається за блакитними очима кожної дитини.

Ідея проєкту “Behind Blue Eyes”, або ж “За Блакитними Очима”, належить команді волонтерів @snoopzub @etoskor, що опікувалась деокупованими селами Чернігівщини навесні. В процесі подорожей до Лукашівки, місцеві діти стали друзями, які випромінювали саме те сяйво, що так хотілось зафіксувати у скрутні часи. Так і народилась ідея — всі бажаючі дітлахи отримали одноразову камеру і тиждень, аби познімати все, що їм заманеться.
 
У проєкту, насправді, багато граней. Це інструмент, який дозволяє дитині “висловитися” про війну, а не просто бути суб’єктом у новинах. Це аргумент проти розповсюдженого в регіонах України стереотипу про творчість, як дещо не пріоритетне і “для розваги”. Це спроба зрозуміти, як насправді почуваються діти війни та що ховається за їх блакитними очима. Нехай він стане нашим щоденним нагадуванням робити трошечки добра, чи бодай думати про нього та пам’ятами про блакитні очі в собі.
 

Благодійність виставки полягає в тому, що охочі можуть винагороджувати дітей згідно з листами, у яких вони написали свої бажання.

Подробиці на фейсбук-сторінці галереї

Школярка з Черкащини перемогла в конкурсі імені Петра Яцика

Дев’ятирічна Вікторія Шеремет із Золотоноші здобула перемогу на Міжнародному конкурсі знавців української мови імені Петра Яцика. Про те, як сама себе дисциплінує, як готувалася до конкурсу і чи не завадила цьому “дистанційка” школярка розповіла Суспільному.

Після уроків навесні та щодня влітку – саме таким був її режим підготовки до мовного конкурсу, розповіла третьокласниця. Вона багато читає і пише твори, а ще – детально переказує твори та декламує вірші.

Школярка з Черкащини перемогла в конкурсі імені Петра Яцика

Учителька Вікторії Наталія Дубенець розповіла, як тренувала ученицю:

“Ми старанно готувалися, в основному писали твори. Коли закінчилось дистанційне навчання, я їй сказала: «Будемо по годинці залишатися писати твори».

Найбільше часу приділяли саме написанню роздумам, решта завдань були зі шкільної програми й багато часу на виконання не забрали, додала вчителька. З її слів, усі її вихованці мають здібності до навчання, та ключем до успіху стала самодисципліна Вікторії та її захоплення книжками:

“Вона якось не по роках серйозна, але самоорганізована, самодисциплінована й дуже любить читати”.

Скільки прочитала за життя книжок дівчинка злічити не береться. Нині читає про динозавра й хлопчика, які подорожують на Північному полюсі.

Зі слів Вікторії, пам’ять потрібно тренувати. Школярка пояснила, як це робить сама:

“Читаю правила. На уроках запам’ятовую, вдома вчу також із мамою, з татом”.

Батьки дівчинки підтримують її в усіх захопленнях. Мама Вікторії розповіла: розгледіла у своїй дитині потенціал до навчання ще у дошкільному віці.

“У садочок ми пішли дуже рано, говорити вона теж почала дуже рано, читали казки. Їй усе було цікаво, дуже допитлива. Дитину змалечку потрібно привчати, розмовляти з нею, читати їй багато книжок”.

Про своє досягнення Вікторія розповідати соромиться, вважає це наслідком плідної праці та любові до Батьківщини.

За інф. Суспільне Черкаси

Лариса Кушнірова з Кропивницького плете браслети, щоб зібрати гроші для військових

Одинадцятирічна кропивничанка Лариса Кушнірова перетворила своє захоплення на допомогу військовим. Розповіла Суспільному, браслети плете і продає, гроші передає на потреби бійців.

Браслети шестикласниця Лариса Кушнірова продає у центрі Кропивницького. Ціну не називає. Люди дають від 10 до 200 гривень.

“Я написала табличку, там написано що я збираю кошти на потреби ЗСУ. Ще я збираю чеки про те, що я не обманюю людей, справді віддаю гроші”.

Ідея плести браслети з’явилась після того, як побачила, як подружки плетуть і продають браслети, а гроші збирають на свої мрії. “Я непогано плету, тому вирішила, що можу дарувати радість людям і за це отримувати гроші, які я віддам ЗСУ”.

Говорить, хоче допомагати військовим бо розуміє, як важко на війні. “Мій тато військовослужбовець та багато знайомих, тому я розумію, і дуже хочу допомогти. Мрію про перемогу та вкладаю свої зусилля, як можу в цей крок”.

Щодня дівчина працює по дві-три години. За цей час встигає сплести 30 браслетів. У бажанні допомагати військовим доньку підтримує мама Олена Беспалко – купує набори для плетіння браслетів.

За два місяці Лариса Кушнірова продала браслетів на три тисячі гривень. Гроші передала керівнику благодійному фонду “Планета”, який допомагає військовим.

Керівник фонду Олександр Шевченко розповів, на ці гроші купили 12 тактичних масок. “Ми здивовані, що одинадцятирічна дитина, продаючи браслети, не витратила гроші на себе, а на наших хлопців”.

Лариса Кушнірова допомагатиме військовим, допоки не настане перемога.

За інф. Суспільне Кропивницький

Віце-чемпіонка України по шашкам Таня Портянко грає на гроші для ЗСУ у Голосіївському районі столиці

У Голосіївському районі на гроші для ЗСУ в шашки грає дев’ятирічна Таня Портянко. Таня – віце-чемпіонка України по шашкам.

– Дуже приємно бачити черги бажаючих зіграти, хлопчиків і дівчаток, які приходять, бо хочуть навчитися і тих, хто вже мають якісь елементарні знання. Розказуємо їм про Київський Палац дітей та юнацтва, про наш гурток з шашок, про те, що треба наполегливо вчитися, щоб стати, як Танюша, віце-чемпіоном України, тренерів, – розповіла мама Тані, Лариса Портянко, у своєму пості на фейсбуці. 

За її даними, Таня вже зібрала 17270 грн і 109 доларів.

Фото: фб Вадим Фульмахт

Школярка Валерія Єжова зібрала гроші для ЗСУ, граючи в шашки з перехожими

Десятирічна Валерія Єжова зібрала 21 тисячу гривень для допомоги Збройним силам України, граючи з перехожими в шашки на вулиці. Усі виграні кошти Валерія передала до Благодійного фонду Сергія Притули.

Про це повідомив політик, ведучий та волонтер Сергій Притула.

“Валерія — чемпіонка світу з шашок. І спонсор нашого фонду. +21000грн в скарбничку. Лисий ботокс здохне і так і не зрозуміє, чому програв. А тому, що наш народ з такими дітьми перемогти неможливо!”, — прокоментував Сергій Притула.

Валерія є чемпіонкою світу з шашок серед дівчаток до 10 років. Дівчинка грала з усіма охочими на вулиці за однієї умови: якщо людина програвала — платила за гру. Гравець міг пожертвувати будь-яку суму, хоча б одну гривню. Якщо ж він зміг перемогти чи зіграти внічию, то мав право зіграти ще одну партію безплатно.

Проте у результаті програли всі, хто грав з Валерією.

Валерія почала збирати гроші ще наприкінці червня. Про це написав віцепрезидент Федерації шашок Києва Віктор Коваленко: “Такі умови залучили багато охочих. Приблизно за годину Лера зіграла 25-30 партій та всі виграла! Деякі гравці приходили повторно, а один хлопчик років вісьми зіграв 4 партії. Дуже хотів виграти, але проти чемпіонки він не мав шансів. Лєра навіть давала йому одну шашку фори”.

Суспільне. Новини

На Київській дитячій залізниці побувала кудлата провідниця Ніколь

У суботу 25 червня на Київській дитячій залізниці побувала кудлата провідниця Ніколь – собака з евакуаційних рейсів Укрзалізниці, що з перших днів повномасштабної війни допомагає провідниці Тетяні евакуювати людей з Донбасу. Гості Київської дитячої залізниці дізналися історію появи Ніколь на залізниці, чи є в неї окреме купе та як вона допомагала з евакуацією дітей. Також у рамках заходу відбулися конкурси для дітей та розважальні заходи.

Київська дитяча залізниця розташована в Сирецькому парку за адресою: вул. Парково-Сирецька, 2.

 

У Києві розпочав роботу безкоштовний дитячий танцювальний FUN CAMP

10 червня в Києві розпочав роботу безкоштовний FUN CAMP для дітей 6 – 10 років, які хочуть танцювати. Організувала його Олександра Нікітіна з танцювальної студії the Studio  . Кемп працює на базі студії за адресою: вул. Олександра Довженка, 3 з 9:00 до 12:00 по буднях ціле літо. Організатори кемпу мають намір якісно зайняти й, за можливості, розвинути дітей, які через війну залишилися на літо в Києві й не мають бюджета на додаткові заняття й розваги, а також фінансово підтримати українських танцюристів, які через війну опинилися в Україні майже без роботи.

У програму FUN CAMP входять різні напрямки танців, акторська майстерність, загальна фізична підготовка. Наявність у дітей танцювального досвіду не обов’язкова. 

Олександра має намір відкрити кемпи й в інших містах України. Задля цього вона збирає кошти за допомогою танцювальної спільноти Америки. У випадку збору необхідної кількості коштів організатори хотіли б запустити аналогічний табір у Львові, Івано-Франковську, Чернівцях, Хмельницькому, Полтаві й Кам’янці-Подільському. Для запуску таких таборів по всій території України організатори придумали 1$Project. 

Якщо вашій дитині 6 – 10 років, і вона хоче танцювати, приводьте її до FUN CAMP!

У поїзді «Інтерсіті+» запрацював дитячий кінотеатр

У поїзді «Інтерсіті+» облаштували дитячий кінотеатр, повідомив очільник Укрзалізниці Олександр Камишін.

Зазначається, що тепер під час поїздки діти зможуть збиратися в одному вагоні та дивитися мультфільми й пізнавальні передачі.

– Ми запустили його буквально за два дні до початку війни, і поїзд із кінотеатром встиг зробити лише один рейс. Після цього почалась велика евакуація, і кінотеатр довелось демонтувати, щоб дати більше місця для пасажирів, що евакуюються, – повідомила пресслужба Укрзалізниці. 

Поїзд «Інтерсіті+» з дитячим кінотеатром курсуватиме з Києва до Вінниці та Чернігова, а доступ до кінотеатру матимуть усі маленькі пасажири, незалежно від класу місць.

У Києві з 4 червня розпочала роботу дитяча залізниця

Укрзалізниця з 4 червня 2022 року відкриває рух Київською дитячою залізницею у Сирецькому парку.

Поїзди курсуватимуть з четверга по неділю. У будні — з 10:30 до 17:10, у вихідні — з 10:30 до 18:50.

Вокзал станції Київ-Пасажирський дитячий є міні-копією Центрального залізничного вокзалу столиці. На шляху прямування дитячого поїзда його пасажири можуть побачити 27 стел із інформацією про обласні центри України, а також міста Київ та Севастополь, отримати довідкові й геральдичні відомості, дізнатися про місцеві пам’ятки. А для любителів залізничної спадщини працюватиме музей історії Південно-Західної залізниці.

Нагадаємо, що у 2018 році розпочалась масштабна реконструкція залізниці. На сьогодні довжина маршруту становить 6,7 км. Залізниця обмежується двома станціями – Київ-Пасажирський дитячий та Залізнична. Рухомий склад: три локомотиви (тепловози ТУ7А, паровоз Гр-336 — єдиний діючий паровоз на дитячих залізницях України), 12 пасажирських і 2 вантажні вагони.

Графік роботи: червень, липень і серпень — з четверга по неділю; вересень, жовтень — по суботах і неділях.

Вартість квитків у загальному вагоні: дитячий — 50 грн; дорослий — 100 грн.

Вартість квитків у ретровагоні: дитячий — 60 грн; дорослий — 120 грн.

Вартість квитків у вагоні «люкс»: дитячий — 100 грн; дорослий — 150 грн.

Музей історії Південно-Західної залізниці — 40 грн.

Виставка вузькоколійного рухомого складу — 50 грн.

галина вдовиченко
«Видавництво Старого Лева» у неділю 5 травня, о 14.00 запрошує читачів на зустріч з письменницею Галиною Вдовиченко, авторкою книг про 36 і 6 котів, Чорну-чорну курку, чарівних Містельфів та серії листівок-казок, написаних протягом останніх трьох місяців. Будемо читати книги, говорити про котів, дива, мир, дружбу та відчуття дому – і все це у товаристві улюбленої авторки. Чекаємо гостей у Кав’ярні Kulturrra (Львів, вул. Старознесенська, 24-26). Вхід вільний.
 
Галина Вдовиченко – письменниця та журналістка. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. До 2017 року працювала у газеті «Високий Замок». Дебютувала у 2008 році – з романом «Пів’яблука». У 2011 році вийшла перша книжка Галини Вдовиченко для дітей – казкова повість «Мишкові Миші». З того часу світ побачили книги «Чорна-чорна курка», «Ліга непарних шкарпеток», «Містельфи», роман «Найважливіше – наприкінці» та чотири книги «36 і 6 котів».
Не помітив, бо слухав музику: журналісти знайшли хлопчика, який не побачив Анджеліну Джолі у Львові і став мемом

Хлопця звуть Юліан і йому 14 років, він закінчує 8 клас і живе у Львові. Того дня Юлік опинився у кав’ярні” Львівські круасани ” випадково, – повідомляє Знай.ЮА.

30 квітня 2022 року до України приїхала голлівудська актриса Анджеліна Джолі.

“Лара Крофт” відвідала Львів і зайшла випити кави з круасанами в популярний український заклад. І цей її візит вже встиг обрости жартами, адже на візит зірки такої величини ніяк не відгеагував хлопчик, який сидів за столиком в навушниках.

Цього юнака знайшли журналісти програми “Сніданок з 1+1” і взяли у нього інтерв’ю. Тепер всі дізнаються, чому він не відреагував на Джолі і що його так захопило в телефоні.

Хлопчика звуть Юлік (Юліан) і йому 14 років, він закінчує 8 клас і живе у Львові. Того дня Юлік опинився у кав’ярні “Львівські круасани” випадково: він їхав забирати колесо до свого велосипеда, маршрутки довго не було, тому хлопець вирішив зайти на пару хвилин до кав’ярні.

Не помітив, бо слухав музику: журналісти знайшли хлопчика, який не побачив Анджеліну Джолі у Львові і став мемом

“Я сів за столик і краєм вуха почув, що хтось розмовляє англійською. Подумав, що якась інтернет-знаменитість… Якось не помітив. Я побачив її, але не зрозумів хто це, не впізнав.”

Юлік бачив багато фільмів з Анджеліною, але каже, що в житті вона зовсім інша, дуже красива.

У момент, коли зайшла Джолі, він якраз слухав музику і гортав стрічку в Instagram. Після він пішов, нічого не підозрюючи.

“Я коли приїхав додому, то мені мама показала це відео і сказала, що я став популярним. Я їхав додому півгодини і за цей час став популярним у всіх пабліках”.

Юлік думав, що це сон, але наступного дня отримав десятки повідомлень, дзвінків від рідних і друзів. Хлопець тепер збирає фото-меми про себе і не ображається на гумор.

“Людям весело, нема на що злитися”, – з посмішкою каже львів’янин.

Він багато читає, добре вчиться, малює і мріє стати тревел-блогером.

Анджеліна Джолі після поїздки до Львова розповіла: «Дівчинка грала уламком бомби»
Через майже тиждень мовчання Джолі опублікувала несамовиту пост-розповідь про дівчинку, яка у Львові гралася з осколком російської ракети, не підозрюючи що це, – повідомляє znaj.ua.
 
30 квітня 2022 року голлівудська акторка, що зіграла Лару Крофт, Анджеліна Джолі відвідала український Львів, наласувалась круасанами з капучіно і поспілкувалася з переселенцями.
 
Візит колишньої Бреда Пітта обріс багатьма жартів і мемами, круасан, який недоїла Джолі виставили на продаж за 1 мільйон гривень, а росіяни щиро зненавиділи акторку.
 

Сама Анджеліна в своїх соцмережах не анонсувала візит і нічого не публікувала під час нього, так як приїзд до України був її особистою ініціативою, а не якоюсь акцією ООН або ще чимось офіційним.

Через майже тиждень мовчання Джолі опублікувала несамовитий пост – розповідь про дівчинку, яка у Львові гралася з уламком російської бомби, не підозрюючи що це.

“Коли я була у Львові кілька днів тому, мені показали “особливий камінь”, знайдений маленькою дівчинкою. Дівчинка, яка його знайшла, не знала, що камінь, з яким вона грала, насправді був уламком бомби. Камінь лежить в долоні, він нерівний і важчий, ніж можна було б очікувати. Його блиск і незвичайність, мабуть, привернули увагу дитини…

…Коли вибухає бомба або снаряд, гострі уламки важкого металу вгризаються в тіла тих, хто знаходиться поблизу точки попадання. У багатьох дітей, постраждалих під час вибуху на вокзалі в Краматорську, з якими я познайомилася, нещодавно були видалені уламки – важкий і болючий процес. Уламки, розташовані поблизу життєво важливих органів, було занадто небезпечно видаляти, і вони залишилися всередині тіла деяких дітей”,- написала акторка.

 

Анджеліна Джолі у Львові відвідала лікарню, де лежать діти, що постраждали від ракетного удару російських військових по вокзалі у Краматорську.

Також Джолі завітала в одну зі шкіл-інтернаті та на залізничний вокзал, де вона поспілкувалась із волонтерами, психологами й лікарями, подякувала за їхню працю.

Анджеліна Джолі стане авторкою книги для підлітків «Знай свої права (і заявляй про них)»

У Вінниці запрошують до збору книг для українських підлітків, які знайшли прихисток у Польщі

У Вінниці почали збирати книжки дитячої та підліткової літератури українською мовою. Їх передадуть українським дітям та підліткам, які нині навчаються в польських школах.

Про це повідомили у HUB Місто змістів.

Наразі в польських школах навчаються близько 200 тисяч українських дітей. Ще майже 540 тисяч навчаються в українській школі дистанційно.

“Звичайно, перебуваючи в іншій країні, важливо адаптуватися та вивчити місцеву мову принаймні на побутовому рівні. Водночас дітям необхідно зберегти й навички рідної мови”, — йдеться в дописі.

У хабі зазначають, що зараз партнери з Польщі друкують та розповсюджують україномовну літературу для найменших, але гостро бракує книг та журналів для українських підлітків.

“Ми знаємо, що це не перша подібна ініціатива, але раптом у вас все ще є книги українською мовою для дітей чи підлітків – приносьте їх, будь ласка, до нашого HUB Місто змістів”, – додали у хабі.

Збір триватиме до 30 травня за адресою: вулиця Пушкіна, 11.

Книги можна приносити з понеділка по п’ятницю, з 9:00 до 17:00. Телефон для довідок: 068 339 2020

За інф.: Суспільне

У Вінниці школярі допомагають ЗСУ

У Вінниці школярі об’єдналися, щоб допомагати ЗСУ. Одні вдома власноруч роблять солодощі, інші — продають, зірвані у сусідів, квіти. Реалізувати задумане допомагають батьки. Як це вдається, скільки уже заробили та на що витратять зароблені гроші, розповіли Суспільному.

Ідея куховарити, щоб заробити гроші, належить переселенці із Харкова 11-річній Риті Венярській та її однолітку Дмитру. На кухні вони за старших. Згодом до них долучилися молодші  Даня, Рома й Артем. Вдома роблять трубочки, чипси, попкорн і горішки зі згущеним молоком.

“По-перше, мені не було чим зайнятися. А по-друге — теж хотів чимось допомогти ЗСУ задля перемоги. Підняти їм настрій, мотивацію”, — каже Даня Ярославцев.

У Вінниці школярі допомагають ЗСУ

За чистотою та безпекою на кухні стежить одна із матерів — Ірина Курманчук.

“Тоді перемога точно за нами. Якщо у нас є такі діти і це наше майбутнє — я ними пишаюся. Щодня у них з’являються нові ідеї, що ще можна продавати”, — говорить Ірина Курманчук.

Усі смаколики діти продають надворі. Горішки по 2 грн, вафлі з попкорном — по 15. Часто покупці, щоб допомогти, дають вдвічі, чи втричі більше. Хтось просто залишає гроші.

За декілька днів  вторгували 4,5 тисячі гривень. 3,5 тисячі гривень — уже передали волонтерам. За решту — закуповують продукти. Із цим допомагає один із батьків — Дмитро Ярославцев. Він — майор запасу. У ЗСУ прослужив 15 років, був в АТО.

“Зараз дійсно важлива кожна гривня. Минуло трошки часу, якщо в перші дні донати були, люди гроші передавали постійно, то зараз потік зменшився. А потреби стали більшими”, — говорить Дмитро Ярославцев.

Інші учасники дитячого волонтерського війська, як самі себе називають, зрізають конвалії, піони, бузок із дозволу власників квітників.

“Ми збираємо будь-які квіти і продаємо. Все на ЗСУ, щоб Україна швидше перемогла”, —каже вінничанка Уляна Півторак.

Квіти діти продають перехожим. На зароблені гроші купують аптечки для захисників.

“Ми купили сумки по 250 і 150 грн, еластичні бинти. Такими можна зупинити кров”, — розповідає Максим Півторак.

Розвідник, командир батальйону “Крим” Іса Акаєв записав і надіслав з фронту для дітей відео подяки. Із 2014 року він боронив Донбас, 24 лютого  пішов на війну.

“Величезне дякую вам за допомогу, яку ви нам надаєте. Ви займаєтеся гарною справою. В майбутньому, будете гарними нащадками. Завдяки вам країна розцвіте. Все буде добре”, — каже Іса Акаєв.

 
З 14 березня освітній процес буде відновлено

З 14 березня у більшості регіонів України освітній процес буде відновлений. Він буде проходити з використанням технологій дистанційного навчання.

Для зручності організації цього процесу для великої кількості дітей, зокрема евакуйованих, Міністерство освіти і науки України спільно з компанією Google Україна створили Всеукраїнський онлайн розклад bit.ly/3I05Qup.

“У найскладніший для країни час ми спільно з партнерами об’єднали всі сили та ресурси, щоб кожен мав доступ до освітнього процесу. Ми розуміємо, що багато дітей майже постійно перебувають в укриттях, а багато хто вимушений був евакуюватися від жорстокої агресії рф. Ми маємо продовжувати освітній процес принаймні у тих регіонах, де це можливо і безпекова ситуація дозволяє. Наразі ми рекомендували розпочати навчання у дистанційному форматі й підготували для цього певні інструменти”, – зазначив Міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.
 
Інтерактивний розклад містить посилання на матеріали з різних ресурсів (Всеукраїнська школа онлайн, телеуроки, підручники тощо) для предметів згідно з календарно-тематичним плануванням.
Всеукраїнський конкурс есе «А що, якби я був капітаном піратського корабля?»
У рамках проєкту «Бібліотека пригод» за підтримки програми художній переклад від Креативної Європи Nebo BookLab Publishing вирішило провести всеукраїнський конкурс есе для школярів, який стане чудовою нагодою, щоб поділитися своїми роздумами на тему «А що, якби я був капітаном піратського корабля?» та отримати чудові призи*.
 
Призи:
 
1-е місце: уся наша серія книжок «Бібліотека пригод», до якої входить: «Таємний сад», «Острів скарбів», «Книга джунглів», «Маленька принцеса», «Пітер Пен», «Скарб Блакитної гори», «Невловимий корсар» та «Заповіт Інкі» та настільні ігри.
2-е місце: «Скарб Блакитної гори», «Невловимий корсар» та «Заповіт Інкі» та 3 настільні гри до цих книжок.
3-е місце: «Скарб Блакитної гори», «Невловимий корсар» та «Заповіт Інкі» та 2 настільні гри до цих книжок на вибір.
4-е місце: «Скарб Блакитної гори», «Невловимий корсар” та «Заповіт Інкі» та 1 настільну гру до цих книжок на вибір.
5-е місце: «Скарб Блакитної гори», «Невловимий корсар» та «Заповіт Інкі».
 
Умови конкурсу:
 
– написати есе українською мовою (максимум дві сторінки А4 у word, кегль – 14, інтервал – 1,5) на тему: «А що, якби я був (ла) капітаном (кою) піратського корабля?».
– участь в конкурсі беруть діти шкільного віку (6-11 класи)
– надіслати есе із зазначенням імені, прізвища, віку та назви закладу, де навчається учасник/учасниця на електронну скриньку nebo.booklab.cooperation@gmail.com , в темі листа вказати «Конкурс есе»
– взяти участь можна до 31 березня включно
 
Переможців конкурсу оголосимо в кінці квітня.
 
*Деякі книжки та настільні ігри будуть надруковані і відправлені до грудня 2022 року.
Літературна студія «Паросток» провела третє засідання юних письменників
23 лютого Літературна_студія «Паросток» у Центральній бібліотеці для дітей ім. О.Довженка у Чернігові провела третє засідання юних письменників. 
Літстудійці читали свої есе та вірші. З дитячих творів можна було дізнатися, що б діти змінили в школі, якби були директорами. Розмовляли про сюжетні лінії твору і визначалися, що у творі головне.
 
Діти висловлювали свої думки, слухали твори Максима Рильського та Степана Васильченка, з’ясовували чи важливо у творі описи подій, природи, характеристики героїв. Особливу увагу приділили читанню антології творів учнів Дитячої літературної школи «#Кошлатий_Борушко».
 
Діти отримали домашнє завдання – написати невеличкий роздум про рідну мову та оповідання про своє захоплення. Наступна зустріч з талановитими дітьми відбудеться 9 березня.
 
Літературна студія «Паросток» провела третє засідання юних письменників
Живі річки – це чиста питна вода

# European white waterlily leaf (Nymphaea alba) Danube Delta, Romania.

Чи можна пити воду з річки? Так, ми всі це робимо кожного дня, адже вода поступає в наші крани по трубах саме з річок. Звісно, вона проходить складний процес очистки за допомогою фізичних та хімічних методів, набір яких може бути різним в залежності від річки та місцевості. Але чи знаєте ви, що в природі теж існують свої фільтри, які ефективно очищують воду від різних видів забруднень?

Цими фільтрами є водно-болотні угіддя – унікальні природні системи, які люди частіше за все недооцінюють. Водно-болотні угіддя (скорочено ВБУ) – це мілководні ділянки рік, озер, морського узбережжя, що часто заростають водними рослинами. Водно-болотні угіддя очищують воду від різних видів забруднення – залишків ґрунту, добрив, пестицидів, масла та жиру, пластику, важких металів, хімічних речовин, надмірної кількості органіки тощо. Щоб хоча б віддалено повторити роботу водно-болотних угідь, нам знадобляться багато різних штучних фільтрів та засобів очистки.

Найефективніший фільтр

Давайте розберемося, як же природа справляється з цим завданням. ВБУ щільно заростають водними рослинами, тож течія тут сповільнюється і великі часточки мулу, ґрунту та різних речовин осідають на дно, а потім зв’язуються рослинністю. Ви можете побачити неозброєним оком, як каламутна вода швидкої річки, проходячи через плавні, стає прозорою та чистою. ВБУ відфільтровують близько 90% часточок річкової зависі. Разом з нею вода очищується від важких металів та деяких токсичних хімічних речовин, які залишаються у відкладеннях.

Також в річку потрапляють азот і фосфор із добрив для сільського господарства та газонів, залишків миючих засобів, відходів домашніх тварин, каналізаційних та септичних систем тощо. Надлишкова органіка провокує надмірний розвиток деяких водних рослин, водоростей та ціанобактерій, який ми знаємо як цвітіння водойм. В результаті такого цвітіння різко падає вміст кисню в воді, активно виробляються токсичні хімічні речовини, і в річці спостерігається замор риби та іншої живності. До речі, ви можете сприяти зменшенню заморів, використовуючи вдома безфосфатні миючі засоби. Коли річкова вода проходить через водно-болотні угіддя, зайві поживні та токсичні речовини поглинаються водною рослинністю і накопичуються у вигляді менш шкідливих хімічних форм в результаті біологічних процесів або під тривалим впливом сонячного світла.

Зручні рішення незручних проблем

Водно-болотні угіддя настільки ефективно видаляють з води надлишок органіки, що все частіше міста будують штучні ВБУ для очищення каналізаційних стоків. Це природне рішення проблеми є більш ефективним та вигідним у довгостроковій перспективі. Створені один раз, водно-болотні угіддя виконують своє завдання довгі роки без суттєвої підтримки, якщо, звісно, не перевантажувати природну систему. Останнє може призвести до її руйнування. Влада міста Нью-Йорк підрахувала, що можна заощадити від 1,5 до 6,5 мільярдів доларів США, якщо придбати та зберегти природні території навколо прилеглих водойм, у порівнянні з побудовою нових очисних заводів.  

Неоціненні природні послуги

Крім очищення води водно-болотні угіддя надають нам багато інших природних чи так званих екосистемних послуг. Тут розмножується та нагулюється риба, гніздяться водоплавні птахи. Загалом тут живуть чи харчуються близько 40% всіх видів тварин та рослин на Планеті. Рослинність водно-болотних угідь поглинає вуглекислий газ, який спричиняє зміну клімату, та виділяє багато кисню, яким ми дихаємо. Вони захищають людей від повеней та штормів та пом’якшують місцевий клімат. Крім того, водно-болотні угіддя є чудовим місцем для рекреації та туризму.

Зберегти та відновити заради майбутнього

Нажаль, за останню сотню років більшість водно-болотних угідь планети були знищені, і це призвело до значного погіршення якості води в наших річках, проблем із повенями й до інших негараздів. Щоб зберегти найцінніші водно-болотні угіддя світу та багате біорізноманіття, яке вони прихищають, у 1971 році була прийнята міжнародна Рамсарська конвенція зі збереження ВБУ планети. На даний момент до списка водно-болотних угідь міжнародного значення увійшли 50 ВБУ України загальною площею 802 604 га. Найбільші ж водно-болотні угіддя у світі – Пантанал, розташовані в Бразилії, Болівії та Парагваї.

Відновлення водно-болотних угідь нашої країни допоможе очистити воду в річках, щоб вона знову стала придатною для пиття та зрошення. Існуванню цих унікальних природних систем загрожують надмірне забруднення, зміна клімату, і, найголовніше – їх штучне осушення з метою перетворення на сільськогосподарські угіддя чи звільнення землі під будівництво. Дійсно, ці землі є дуже родючими протягом певного часу після осушення, але згодом ґрунт бідніє, тому що природні процеси, які забезпечували родючість, вже не працюють. Тож ці території перетворюються на спустошені ділянки ризикованого землеробства. 

Успішні приклади дають надію

На щастя, природа може відновити те, що знищила людина, варто лише надати можливість природним процесам знову функціонувати та лагодити змінені екосистеми. Початок відновленню водно-болотних угідь в дельті Дунаю поклав Всесвітній фонд природи WWF ще біля 20 років тому. Успішними прикладами такої роботи в Україні є відновлення природи островів Малий Татару біля міста Ізмаїл та Єрмаків біля міста Вилкове. Вже за декілька років після знесення частини дамб навколо Єрмакова, острів став одним з найбагатших на біорізноманіття куточків Дунайського біосферного заповідника. Справу продовжила організація Rewilding Ukraine із поверненням у регіон великих травоїдних тварин, подальшим відновленням Єрмакова та Придунайських озер, та іншими проектами. Зараз дві організації планують об’єднати зусилля, щоб продовжити ефективну роботу із відновлення водно-болотних угідь Придунав’я.    

10 лютого - день народження Бориса Пастернака
10 лютого 1890 року народився Борис Пастернак — поет, прозаїк, перекладач.
 
Оскільки сім’я Пастернаков належала до інтелігенції, в їхньому домі часто бували відомі художники, письменники і музиканти. Батьки майбутнього поета тісно спілкувалися з Ісааком Левітаном, Олександром Скрябіним, Львом Толстим, Сергієм Рахманиновым та іншими.
 
Перші вірші Бориса Пастернака були видані в 1913 р., коли йому було 23 роки.
 
Після того, як у 1958 р. Пастернаку була присуджена Нобелівська премія по літературі, він почав піддаватися серйозним нападкам з боку радянського керівництва. З цієї причини поетові довелося відмовитися від престижної нагороди.
 
Цікавий факт, що вираз «Не читав, але засуджую» з’явилося в період цькування Пастернака.
 
У 13-річному віці Борис, завдяки старанням Скрябіна, всерйоз захопився музикою.
 
За своє життя Пастернак написав 2 прелюдії і 1 сонату для фортепіано.
 
Чи знаєте ви, що коли після падіння з коня поет зламав ногу, його кістка неправильно зрослася? В результаті, Пастернак до кінця своїх днів злегка накульгував, відчуваючи через це сором.
 
В молодості поліцейські побили Бориса Леонідовича нагайками, оскільки той по безглуздій випадковості виявився в натовпі протестуючих. Цей епізод справив на нього таке глибоке враження, що пізніше він кілька разів згадував про нього у своїй творчості.
 
Цікаво, що спочатку Пастернак хотів поступити в консерваторію, щоб стати професійним музикантом. Однак в останній момент хлопець передумав, віддавши перевагу філософії.
 
Цікавий факт, що після закінчення Московського університету Борис Пастернак так і не прийшов за дипломом. Сьогодні цей документ зберігається в архівах університету.
 
Під час поїздки у Францію на Міжнародний конгрес письменників Пастернака стався нервовий зрив. Після цього він більше ніколи не виїжджав за кордон.
 
Завдяки турботам Пастернака, з ув’язнення вдалося звільнити чоловіка Анни Ахматової. В подяку, він відправив Йосипу Сталіну книгу перекладів Грузинською лірики за «дивовижне звільнення рідних Ахматової».
Незважаючи на ряд хвалебних віршів про товариша Сталіна, цензори безперервно критикували Пастернака за невідповідність епосі.
 
Цікаво, що Борис Пастернак переклав більшу частину трагедій Вільяма Шекспіра, які сьогодні вважаються класичними.
 
Над своїм знаменитим романом «Доктор Живаго» Пастернак працював довгих 10 років. Оскільки опублікувати книгу в Радянському Союзі було просто нереально, вперше вона вийшла в Італії.
 
Цікавий факт, що ЦРУ безкоштовно роздавав роман радянським громадянам на Всесвітній виставці в Брюсселі. А все тому, що книга на їхню думку була прекрасним інструментом для антирадянської пропаганди.
Пастернак високо цінував грузинську культуру, внаслідок чого неодноразово відвідував цю країну. Там же він перекладав вірші різних грузинських поетів.
 
Борис Пастернак листувався з Мариною Цвєтаєвої. А в роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945) він надавав її дочки матеріальну допомогу.
 
У 1986 р. на дачі поета в Передєлкіно був утворений перший в СРСР музей Пастернака.
 
Як пошуки роботи можуть зіпсувати життя?

Спостерігаючи за трендом на продуктивність у медіа, неважко зробити висновок, що сучасна молодь – кар’єристи. Постійні пошуки вакансій і підробітків є невід’ємною частиною їхнього життя. Проте прагнення досягти фінансової незалежності якомога швидше заважає зняти рожеві окуляри. Як демонструють статистики, багатообіцяючі характеристики вакансій на сайтах про швидкий кар’єрний зріст і сотні тисяч гривень зовсім не відлякують студентів, котрі згодом пожинають плоди власної необачності.

В Україні ледь не кожен зіткнувся з експлуатацією праці та торгівлею людьми, тому Всеукраїнський молодіжний центр розробив чат-бот у форматі інтерактивної гри для протидії цій проблемі. У кінці гри на кожного учасника чекатимуть приємні подарунки – онлайн-книги: «Як зробити ідеальне резюме» від Happy Monday та «Планування кар’єри: 6 кроків до успіху» від Career Hub.

📌Переходь в Telegram-бот гри та спробуй захистити від небезпеки героїв-студентів, що влаштовуються на свою першу роботу: https://t.me/WayToWork_game_bot

🎁У кінці на тебе чекатимуть приємні подарунки – онлайн-книги:

▪️«Як зробити ідеальне резюме» від Happy Monday

▪️«Планування кар’єри: 6 кроків до успіху» від Career Hub

Не вагайся, пройди гру та перевір свою готовність діяти безпечно💪

8 лютого - день народження Жюля Верна
8 лютого 1828 року у Франції народився письменник-фантаст Жюль Верн. Він є автором 66-и пригодницьких романів, п’єс, повістей, за їхніми мотивами створено близько 200 екранізацій. Його славнозвісні “Таємничий острів”, “П’ятнадцятирічний капітан”, “Подорож до центру Землі”, “Із Землі на Місяць”, “Діти капітана Гранта”, “20000 льє під водою”, “Навколо світу за 80 днів” всі знають ще з дитинства.
 
У 11 років Жюль Верн найнявся на корабель юнгою і ледь не втік до Індії. Малого знайшли батьки, відлупцювали та посадили на хліб і воду. Є версія, що після цього він обіцяв матері більше не втікати з дому та “подорожувати тільки в голові”.
 
Якось у Парижі Верн познайомився з письменником Александром Дюма-батьком. Той порадив юнакові, що вчився на адвоката, спробувати себе в літературі, сподіваючись перетворити його на свого “літературного раба”.
 
Спочатку Жуль зайнявся драматургією. Водевіль “Зламані соломини” сподобався метрові і він поставив його у своєму Історичному театрі. Верн був дуже вдячний наставнику:
 
“Те, що він зробив для історії, я зроблю для географії!” , а батькові написав: “Згодом я можу стати гарним літератором, але ніколи не буду нічим, окрім поганого адвоката”.
 
Він вчиться писати, друкує оповідання в журналах.
 
У травні 1856-го приятель запросив Верна на весілля. Там Жуль познайомився із сестрою нареченої 26-річною Оноріною Морель. Вона була вдовою і мала двох доньок. Через два тижні письменник повернувся до Парижа й написав матері, що “по вуха закоханий у чарівну вдовицю” і хоче одружитися. У січні 1857-го вони обвінчалися. 3 серпня 1861-го Оноріна народила сина Мішеля.
 
На відміну від більшості інших письменників, які творили в основному в домашніх умовах, Жуль Верн упродовж більшої частини життя подорожував. Отримані враження давали йому натхнення для творчості.
 
● Завдяки тому, що Жуль Верн багато подорожував, він був прийнятий у Географічне товариство Франції, хоч і не був вченим.
● Мрію всього свого життя Жуль Верн втілив, коли разом зі славою до нього прийшло й багатство. Він завжди мріяв мати власний корабель, який для нього означав можливість вирушити туди, куди він сам захоче. Розбагатівши, він не став розмінюватися на дрібниці й купив собі одну за одною цілих три яхти, які були здатні перетнути навіть Атлантичний океан.
Багато фантастичних на момент написання речей, які фігурували в книгах Жуля Верна, були згодом винайдені, наприклад, літак або акваланг. Ба більше, деякі вчені визнавали, що на винахід того чи іншого пристрою наштовхнуло саме прочитання книг Жуля Верна.
Зі 108 фантастичних передбачень письменника, на сьогодні не здійснилося лише 10.
● Марко Вовчок, видатна українська письменниця, була особисто знайома з Жулем Верном. Французький майстер пера надав їй виняткове право перекладати його твори російською мовою.
● Організація ЮНЕСКО проводила дослідження і з’ясувала, що книги Жуля Верна були роздруковані в усьому світі на 148 мовах.
● На написання книги «Навколо світу за вісімдесят днів» Жуля Верна надихнула газетна стаття. У статті ішлося про те, що якщо винайти хороші транспортні засоби, то цілком можливо подорожувати навколо світу за короткий період.
● Жуль Верн міг писати понад п’ятнадцять годин поспіль, не виходячи з кабінету. Якщо до нього приходило натхнення, його було важко зупинити.
● У 1886 році, племінник письменника, який страждав від психічного розладу, вистрілив Жулю Верну в ногу. Поранення було настільки серйозним, що він не міг ходити до кінця свого життя.
● Внаслідок цукрового діабету, письменник осліп незадовго до смерті, але не здався і продовжив писати, диктуючи свої твори помічникам.
● Багато подробиць біографії Жуля Верна дійшли до нас завдяки працям його онука, який майже все своє доросле життя (цілих 40 років!) Присвятив складанню життєпису свого знаменитого діда з усіма подробицями. А син письменника, Мішель Верн, ще в молодості зацікавився кінематографом, і саме він екранізував цілих п’ять творів свого батька. Свій внесок зробив і правнук літератора він виявив оригінал рукопису «Париж двадцятого століття», фантастичний роман, який вважався назавжди втраченим. Цей твір було опубліковано лише через багато десятиліть після смерті письменника.
● Помер Жуль Верн 24 березня 1905 року від цукрового діабету. Йому було 77 років.
 
4 лютого народився Василь Королів-Старий

Автор химерних казок

Василь Королів-Старий — це псевдонім українського письменника-казкаря Василя Костянтиновича Короліва. Відомий український дитячий письменник А. Костецький зробив припущення, що додатком „Старий” В. Королів хотів підкреслити, „що він начебто такий-собі сивобородий дідусь, який малим онучатам розповідає всілякі химерні казочки. А втім — не виключені, звичайно, й інші інтерпретації вибору псевдоніма”.

В. Королів народився 4 лютого 1879 року в селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині (нині Чернігівська область). Його батько був священнослужителем при Троїцькій церкві у знаменитій Диканьці. Дядько також був священиком. І Василя віддали спочатку у Полтавську духовну бурсу, потім — у Полтавську семінарію. Але юнак бути священиком не захотів. Його завжди цікавило мистецтво, він захоплювався фольклором, досконало вивчив творчість Т. Шевченка, М. Гоголя. Згодом  Василь вирішив послужити своєму народові практично. У 1902 році він закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював за спеціальністю і навіть видав популярний посібник з ветеринарії „Скотолічебник” та книжку „Кролики”. У той час відбуваються революційні заворушення і В. Королів не стоїть осторонь. У 1906 році його заарештували і сто днів протримали у тюрмі. Після звільнення Василь Костянтинович починає займатись журналістською та видавничою справою. У 1908 році разом з товаришами заснував видавництво „Час”, що стало одним із найбільших в країні, редагував журнал „Книгар”. У часи існування Української Народної Республіки працював шефом Київського міського ветеринарного бюро. У 1919 році як член дипломатичної місії УНР виїхав до Праги (Чехословаччина). Коли ж УНР було придушено російськими більшовицькими загонами, Василь Костянтинович не повернувся на Батьківщину. Він викладав у Подєбрадах в Українській господарчій академії, одночасно активно займаючись видавничою та літературною роботою. Тоді ж він одружився з українською письменницею Наталеною Королевою. У 20-ті роки письменник написав роман „Чмелик”, в якому розповідається про мандри юнака з Полтавщини чужими землями, збірку казок „Нечиста сила” та збірки п’єс-казок „Русалка-жаба” і „Лісове свято”. Крім того, по смерті письменника залишилося багато перекладів з чеської мови, а також малюнки, на яких відтворено природу і побут Закарпаття.

Спочатку В. Королів-Старий жив у селі Ували, згодом — оселився у селі Мельник, де і доживав віку. Часом він виїжджав у Прагу та Закарпаття, де працював художником у церквах. У 1941 році письменник закінчив свій останній твір — роман „Згадки про мою смерть”. 11 грудня 1943 року Василя Костянтиновича Короліва-Старого не стало.

Чарівне намисто

Перше видання цієї книжки вийшло у 1937 році. Тоді у вступному слові до „Чарівного намиста” В. Королів-Старий писав: „Для дітей усіх народів і сьогодні лишаються невмирущою спадщиною певні світові казки, як-от „Попелюшка”, „Приспана царівна”. Але ж і ці казки кожен народ переказує інакше, в рідному дусі”. Так само вчинив і автор „Чарівного намиста”. Він скористався відомими сюжетами казок різних країн Європи, наблизивши їх до реалій українського життя. І зробив це настільки майстерно, що коли їх читаєш, здається, що ці казки суто українські. І природу у них змальовано нашу, і дія відбувається то у карпатському селі, то у козацькому хуторі, то в українському місті. І діють у цих казках князі, князенки, прості козаки і козацький полковник. І імена героїв нам знайомі — Ігор, Гнат, Кіндрат і навіть наш маленький чарівний дух на ім’я Шилохвостик. Усі казки збірки мають дуже несхожі сюжети, але є у їхньому змісті одна спільна особливість — головними героями у них виступають працьовиті, люблячі, добрі дівчата — дві Іванки, Маруся, Лідочка, Оксанка, Розалька. До того ж у всіх казках добро перемагає зло, правда долає кривду і висловлена автором віра у те, що між людьми запанує взаєморозуміння, любов і справедливість. І коли ти уважно прочитаєш усі казки збірки, то „ …переконаєшся, що тобі вдалось-таки зібрати окремі намистинки з чарівного разка казок усього світу”.

Нечиста сила

Близько ста років тому далекого тисяча дев’ятсот бідувадцятого року відбулось урочисте зібрання невидимих сил з усього світу. А проводили це дійство на Лисій Горі під Києвом персонажі нашої української міфології. Це були Чорти, Мавки, Лісовики, Русалки, Водяники, Упирі, Злидні та найповажніший серед них — Вій. І вирішила тоді нечиста сила повідомити людей про те, якою вона насправді є хорошою, доброю та чистою.

Хай правда по світу полине,
Щасливі хай будуть всі люди…
Відціль, з чарівної Вкраїни,
Хай радість розійдеться всюди!..

Таку пісню співали Русалки на тому зібранні. Про це дізнався письменник В. Королів-Старий і розповів дітям у казках збірки „Нечиста сила”. Адже писати для дітей було його найвищою і найшляхетнішою метою. „Нечиста сила” уперше вийшла друком 1923 року. І відразу стала популярною. Хоч казки у книжці написано на фольклорній основі, кожна з них відзначається самобутнім сюжетом. Крім згаданих уже персонажів невидимого світу, у казках діють Хухи, Потерчата, Літавиця, Вовкулака, Мара, Потороча Хрипка, Чортова мати та інші. Хоч люди ставляться до них по-різному, усі ці потойбічні сили непомітно для людського ока чесно роблять свою роботу, добре ставляться до людей, як можуть, допомагають  дорослим і дітям, прагнуть оберігати їх від злих вчинків, сварок, поганих думок. І навіть Перелесник, який причетний до загибелі прегарної дівчини Оленки, теж учинив це без злого наміру. У побуті усі ці герої невидимого світу живуть скромно, але як і люди, також хочуть теплого та доброго ставлення до себе.

Збірка приваблює не лише заманливим змістом, легкістю сприйняття, а й добірною українською мовою. На її сторінках час-від-часу зустрічаються  маловживані тепер слова, назви предметів, що також мало використовуються у нашому сучасному житті. Крім того, казки письменника — це прекрасні сюжети для мультиплікаційних та художніх фільмів для дітей.  

За інф. Національної бібліотеки України для дітей

4 лютого - день народження Михайла Пришвіна
4 лютого 1873 року народився Михайло Михайлович Пришвін – відомий російський письменник, прозаїк, публіцист, фотограф та журналіст, вигадник та мандрівник .
 
Чудовий письменник, що немов добрий чарівник умів бачити і відчувати природу, розумів мову звірів і птахів, а найбільше мову своїх домашніх вихованців. Особливо собак, які прив’язувалися до нього всім своїм вірним собачим серцем.
 
Ця людина багато їздила країною. Бував він і в Заполяр’ї, і в Казахстані, і Далекому Сході, і в горах Кавказу. Недарма географи назвали його ім’ям мис на одному з Курильських островів. На Кавказі його ім’я присвоєно гірському піку та озеру. Багато ходила по землі, багато бачила ця незвичайна людина. Він бачив те, що не кожному дано побачити. І чув він багато чого, що інші не чули. Він слухав капели, вітався з сонечком, розмовляв з квітами. А ще він чув, як темного літнього вечора розмовляють між собою дерева. Про що ж шепочуться дерева і що думають про нас?
 
Розповіді Пришвіна про тварин, зокрема мисливські, відрізняються природним, вільним від хибної сентиментальності розумінням їхньої психології. Безсловесний світ завдяки письменнику розмовляє і стає ближчим.
 
Основою багатьох дитячих оповідань стали поетичне світосприйняття і художня пильність до найдрібніших подробиць життя. Епос, казка, фольклор, ліризм фарбують більшість творів письменника.
 
Він розповідав своїм читачам, яке багатство його оточує – справжня «комора сонця зі скарбами життя».
 
Творчість Пришвіна памятає багато читачів: на його оповіданнях про тварин, про природу виросло не одне покоління школярів. З ними був знайомий чи не кожен першокласник. Всі його розповіді ніби пронизані сонячним світлом і дарують читачеві відчуття гармонії та спокою. Але сам Пришвін головним і найкращим своїм твором вважав щоденники, які вів понад п’ятдесят років і з яким ніколи не розлучався, возив їх із собою з міста в місто, з будинку в будинок.
 
4 лютого - день народження Михайла Пришвіна
Після його смерті залишилося 120 зошитів, що склали 18 томів, — і це вдвічі більше, ніж його “офіційна” спадщина: художні твори Пришвіна були видані у семи томах.
 
Читаючи твори письменника, ловиш себе на думці, що його можна назвати щасливою людиною. Михайло Михайлович писав про те, що самовіддано любив. Вся його творчість є виявом великої любові до навколишнього світу. Світу, який маємо любити і ми – всі, хто в ньому живе.
 
Майя і фантастичний світ || Бібліотека імені Василя Симоненка, Київ

5 лютого у бібліотеці імені Василя Симоненка в Києві відкриється виставка ілюстрацій «Майя і фантастичний світ». 

Майя і фантастичний світ || Бібліотека імені Василя Симоненка, Київ

Концерт учнів дитячої музичної школи || Публічна бібліотека ім. Самеда Вургуна, Київ

Концерт учнів дитячої музичної школи || Публічна бібліотека ім. Самеда Вургуна, КиївУ публічній бібліотеці ім. Самеда Вургуна ЦБС Оболонського району столиці 1 лютого відбувся концерт учнів дитячої музичної школи №37.

“Для наших гостей викладачі та учні підготували цікаву тематичну програму. Веселі музичні сніжинки кружляли в зимовому вальсі та запальній польці і наповнювали зал музикою та співами не залишаючи байдужими слухачів. Глядачі гаряче аплодували юним артистам. Щира вдячність викладачам і учням ДМШ №37 за організацію та проведення концерту”, – написали співробітники бібліотеки на її сторінці у Facebook. 

 

Концерт учнів дитячої музичної школи || Публічна бібліотека ім. Самеда Вургуна, Київ

 

«Яґґер, Яґґер» — нова дитяча книга проєкту «8 шляхів до емпатії»
У продажу з’явилась нова книга в рамках проєкту «8 шляхів до емпатії», який Старий Лев реалізовує завдяки програмі  Європейського Союзу «Креативна Європа». «Яґґер, Яґґер» шведської письменниці Фріди Нільсон у перекладі Наталі Іваничук та художньому оформленні Олександра Шатохіна вже чекає вас у реальних і віртуальних книгарнях.

Бенґту вісім років, у нього є зайва вага і зовсім немає друзів. Однолітки хлопця сміються із нього, а з батьками інколи так важко порозумітися. Та одного разу, саме після знущань сусідських дітей, Бенґт знайомиться із бродячим собакою Яґґером. Яґґер не лише вміє розмовляти, а й має за плечима також немало пережитих страждань.

Бенґт здружується із Яґґером, і разом вони будують плани помсти кривдникам. Чи зможе хлопець стати більш сміливим і рішучим? Чи змінить ставлення інших дітей до себе? І чи справді єдиним способом побороти чужу жорстокість є помста?

– Ця книга про хлопчика, який дуже вибивається із загального кола своїх однолітків. Він товстенький, неоковирний. Таких дітей, як він, не люблять. Але в чому вони винні? — Розповідає перекладачка Наталя Іваничук. — Перекладаючи книгу, я одразу уявила свого однокласника. Він був дуже товстий. Був неприємний не лише повнотою, але й своєю неакуратністю. Всі діти цурались його. Таким самим є й Бенґт — герой книжки Фріди Нільсон. Цей хлопчик не дуже пасує до загальної картини своїх однокласників чи друзів із двору. Власне, друзів він і не має. Аж раптом з’являється пес. І цей пес вміє говорити. І цей пес стає йому другом.
Гадаю, якщо розповідати про сюжет книжки, то цього достатньо. Якщо скажу більше — буде на межі спойлерів. Хлопчик і його друг-пес, який розмовляє. Цікаво, а що ж далі?

Українське видання “Яґґера, Яґґера” вийшло в оформленні Олександра Шатохіна. Численні ілюстрації художника роблять історію Бенкта і його незвичайного друга ще реальнішою для читачів. 

– На обкладинці зображені головні герої, які уявляють себе справжніми гангстерами. Це так перегукується з моїм дитинством (та і дитинством багатьох, думаю), коли ти, малий, уявляєш себе якимось супергероєм чи агентом або істотою із надзвичайними здібностями, яка живе у своєму вигаданому світі. Саме такі перевтілення дають змогу ставати трохи сміливішим, рішучішим, — ділиться ілюстратор Олександр Шатохін. — Це допомогло Бенґту постояти за себе. Це якось по-справжньому. Вся історія така правдива, без прикрас. Така, як є. А ще в книжці стільки любові, душевності і відносин. Це справжня книжка. Справжня скандинавська книжка:).

Фріда Нільсон — шведська письменниця, яка дебютувала в літературі у 2004 році. Авторка більше десятка книг для дітей та лауреатка численних літературних нагород, зокрема премії імені Астрід Ліндгрен. 

Андрей Макаревич и «Идиш Джаз» представляют новый альбом «Идиш Джаз-3»
28 января, Первое музыкальное издательство выпустило диск под названием «Идиш Джаз-3». Он появился на всех цифровых площадках, а чуть позже будет изготовлена и CD-версия.
 
Вообще «Идиш Джаз» стартовал более десяти лет назад: тогда Макаревич и музыкальный руководитель проекта пианист Евгений Борец по совету их друга Александра Туркота обратили свое внимание на забытые мелодии еврейских местечек первой половины ХХ века.
 
Настоящих, классических суперхитов среди отобранных песен был минимум — разве что «Bei mir bistu shein», она же «Барон фон дер Пшик» и «В Кейптаунском порту», да «Minnie The Moocher» с бессмертным распевом «Хайди-хайди-хайди-хо».
 
Но остальные диковины, раскопанные на затертых шеллачных пластинках, оказались ничуть не хуже — просто им не так повезло. Одни песни прозвучали в бродвейских и не очень мюзиклах, шедших пару сезонов, авторы других закончили жизнь в фашистских концлагерях… Но их работы не пропали: они лежали по чердакам и по университетским фонотекам и ждали своего часа.
 
И в 2013 году вышел первый альбом «Идиш Джаза», а в 2015 — второй. Сейчас дошла очередь и до третьего: он был записан летом прошлого года, но из-за очистки авторских прав его выход пришлось задержать.
 
Самая старая песня на нем датируется XV веком — это сефардский романс «La Rosa Enflorese». Самая новая — «Kshe ha-Lev Bokhe» 2001 года, основанная, впрочем, на древней молитве «Шма Израэль». А самая известная (если не считать гимн Израиля «Ha-Tikvah») — это баллада Леонарда Коэна, посвященная оркестру Яновского концентрационного лагеря во Львове. Да, без нее когда-то не обходился ни один сборник типа «Romantic Collection» — но кто же знал, какова на самом деле ее история! В итоге в третий «Идиш Джаз» вошло всего восемь песен. Но их стоит послушать.
 
ТРЕКЛИСТ
 
La Rosa Enflorese (традиционная сефардская песня)
Dzhankoye (народная песня, Крым, начало 20х годов ХХ века)
Levine, with Your Flying Machine (музыка и слова Чарльз Коэн, вторая половина 20х годов ХХ века)
Shelakhmones Hitlern (cлова — аноним, собиратель — Яков Меерзон, Алматы, 1945, музыка — Зелиг Бердичевер и Сергей Эрденко. Публикуется с разрешения проекта Yiddish Glory)
Ol’ Man Mose (музыка и слова Луи Армстронг, Цилльнер Трентон Рандольф, 1936)
Dance Me To The End Of Love (слова — Леонард Коэн, Дуди Рингельблюм, музыка Дэвид Кэмпбелл, 1984)
Kshe ha-Lev Bokhe (музыка и слова Шмуэль Эльбац, Йоси Гиспен, 2009)
Ha-Tikvah (музыка Шмуэль Коэн, слова Нафтали-Герц Имбер, 1888)
 
ИДИШ ДЖАЗ — ЭТО: 
 
Андрей Макаревич — гитара, вокал
Евгений Борец — рояль, аранжировки 
Сергей Хутас — контрабас
Давид Ткебучава — барабаны
Дмитрий Бриль — сопрано- и альт-саксофон
Александр Бриль — тенор-саксофон
Тимур Некрасов — флейта
Константин Гевондян — труба, вокал
 
Отдельная история — ВОКАЛИСТЫ. На восьми треках поют восемь человек. Причем если Константин Гевондян, Полина Касьянова, Андрей Макаревич, Диана Поленова и Ирина Родилес пели в «Идиш Джазе» с самого начала, то Алина Ростоцкая принимает участие в проекте в первый раз. Как и одессит Феликс Шиндер — ему пришлось записывать свою партию дома и пересылать через Интернет. А вот Лера Гехнер несколько раз выходила с джазовыми проектами Макаревича на сцену, но в записях участия не принимала. Так что даже если вы заучили наизусть два прошлых диска — этим музыкантам до сих пор есть чем вас удивить!
 
Послушать на удобной вам площадке: https://l.1mp.ru/amjzz3/
30 січня - день народження дитячого письменника Всеволода Нестайка

30 січня – день народження дитячого письменника Всеволода Нестайка. Учора, 30 січня, стало відомо ім’я першого лауреата Всеукраїнської літературної премії імені Всеволода Нестайка. Лауреаткою стала Валентина Попелюшка (Валентина Жук).

Офіційне нагородження письменника-лауреата відбудеться напередодні Міжнародного дня дитячої книги, який світова спільнота щорічно відзначає 2 квітня у день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена.
 
Всеукраїнська літературна премія імені Всеволода Нестайка заснована у 2021 р. Національною секцією Міжнародної Ради дитячої та юнацької книги (UA IBBY), Національною бібліотекою України для дітей, ГО «Українська асоціація працівників бібліотек для дітей» та родиною Всеволода Нестайка за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України для відзначення сучасних українських дитячих письменників за кращий прозовий (реалістичний, пригодницький) твір для дітей молодшого та середнього віку, що висвітлює життя та проблеми сучасних дітей.
 

У Києві презентують «Легенди Чарівнолісся» для незрячих дітей
2 лютого у Київській міській державній адміністрації відбудеться презентація книги-фентезі «Легенди Чарівнолісся» та її версії для незрячих дітей, надрукованої шрифтом Брайля.

Примірники передадуть дитячим бібліотекам Києва та бібліотеці спеціалізованої загальноосвітньої школи № 5 ім. Я. П. Батюка. 

Також під час презентації діти з порушеннями зору, які прочитали цю книгу, розкажуть про свої враження від «Легенди Чарівнолісся» шрифтом Брайля – наскільки книга є тактильною та зрозумілою для незрячих людей.

Дитяча книга «Легенди Чарівноллісся» у жанрі фентезі створена на основі однойменного кіносценарію Заслуженого артиста України Віктора Андрієнко й відомої сценаристки та письменниці Олени Шульги. 

Книга «Легенди Чарівнолісся» побачила світ рік тому. 

Також «Легенди Чарівнолісся» було видано рельєфно-крапковим тактильним шрифтом, який дозволяє дітям з порушеннями зору читати книги. 

За інф.: КМДА

27 січня - день народження Льюїса Керрола

27 січня минуло 190 років з дня народження Льюїса Керрола, письменника, автора книги «Пригоди Аліси у Дивокраї» (Alice’s Adventures in Wonderland) і продовження «Аліса в задзеркаллі».

У столичній бібліотеці на вул. Освіти день народження письменника відзначили атмосферною світлиною.

27 січня - день народження Льюїса Керрола 

У Київській МАН відбулися захисти робіт у секції «Кібербезпека»
Уперше у Київській МАН відбулися захисти робіт у секції «Кібербезпека». 24 січня в постерному захисті, на науковій конференції свої проєкти представили 9 учасників:
Ольга Юрчук, учениця 9-го класу Спеціалізованої школи I-III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов №112 ім. Т. Шевченка м. Києва Голосіївського район, проєкт «Дослідження шифру Пасьянс»;

Олена Матвєєва, учениця 10-го класу Політехнічного ліцею КПІ, проєкт «Психологічні особливості інтернет-шахрайства»;

Ілля Мальований, учень 11-го класу Політехнічного ліцею КПІ, проєкт «Створення онлайн платформи для проведення змагань з кібербезпеки»;

Максим Шмерега, учень 9-го класу Політехнічного ліцею КПІ, проєкт «Створення програми на ПК для перевірки антивірусів за допомогою мови програмування PYTHON»;

Максим Бугай, учень 10-го класу Середньої загальноосвітньої школи I-III ступенів №78, проєкт «Аналіз інтернет портів за допомогою мови програмування Python»;

Максим Балалаєв, учень 9-го класу Ліцею «Голосіївський № 241», проєкт «Механізація шифрування. Сучасні цифрові методи захисту інформації»;

Валерія Пілик, учениця 10-го класу Ліцею «ЕКО» 198 «Проєкт безпечного функціонування кіберпростору»;

Андрій Єримович, учень 10-го класу Середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 294 Деснянського району, проєкт «Навчальний симулятор технології квантового розподілення ключів BB84»;

Богдан Камоцький, учень 10-го класу Політехнічного ліцею КПІ, проєкт «Створення платформи з кібербезпеки для онлайн тренажерів на прикладі АТМ».
Районний конкурс талантів «Солом`янка - stars» || Київ
У Солом’янському районі столиці триває конкурс талантів «Солом`янка – stars». Учні шкіл і ліцеїв району надали свої конкурсні виступи для Google-голосування. Конкурсні відео приймаються до 27 січня. 

Конкурсанти змагаються в різних жанрах: вокал,  музичне мистецтво, поетично-театральне мистецтво та хореографія. 

«Солом`янка – stars» – творчий проект Ради старшокласників «Лідер».
єПідтримка для підлітків

Програма єПідтримки для повнолітніх громадян із зеленими сертифікатами розшириться виплатою тисячі гривень вакцинованим дітям віком від 14 до 17 років.

Всесвітня організація охорони здоров’я змінила рекомендації щодо використання вакцини Pfizer-BioNTech від COVID-19 для дітей віком від 5 до 11 років. Проте наразі в Україні до програми єПідтримка планують долучити вакцинованих підлітків у віці 14—17 років.

За дорученням прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, Мінекономіки у співпраці з Мінцифри та Міністерством освіти на науки готують проєкт постанови про внесення змін до чинної постанови. Документ має регламентувати надання допомоги особам віком від 14 до 17 років на придбання товарів та послуг у сфері освіти, а саме:

  • послуги у сфері освіти;
  • харчування у закладах освіти;
  • проживання у гуртожитках закладів освіти;
  • проходження додаткових предметів ЗНО;
  • придбання друкарської продукції (книги, періодичні видання);
  • товари спортивного призначення;
  • шкільне приладдя та канцелярські вироби.

Водночас має бути прийняте рішення про відповідне розширення переліку сфер діяльності та кодів у категоріях продавцям, що здійснюватимуть надання товарів та послуг із зазначеного вище переліку.

За інф. NV.UA

Атмосферний фільм «Стоп-Земля» вийшов на великі екрани
20 січня на екрани вийшов фільм «Стоп-Земля» режисерки Катерини Горностай. Це фільм про сучасних підлітків і перше кохання.

Стрічку варто дивитися в кінотеатрі, тому що це вдалий український фільм, що вже зібрав купу нагород. Стрічка отримала «Кришталевого ведмедя» у секції Generation 16+ на Берлінському кінофестивалі, а в Одесі команду фільму нагородили Гран-прі та «Золотим Дюком» за найкращий повнометражний фільм та найкращі акторські роботи. Перегляд цього фільму – враження надовго.

У фільмі грають підлітки з Києва та області. Картина розповідає про старшокласницю Машу (Марія Федорченко). Вона дещо замкнута в собі й чутлива. Дівчина закохана в однокласника Сашу (Олександр Іванов). Попри її відлюдькуватість, Машу оточують двоє близьких друзів — Сєня (Арсеній Марков) і Яна (Яна Ісаєнко), з якими вона проводить весь вільний час. Що ближче випуск зі школи, то важливіше для Маші зізнатися Саші у своїх почуттях, навіть якщо він не відповість взаємністю.

Атмосферний фільм «Стоп-Земля» вийшов на великі екрани

Фільм про підлітків покоління зуммерів, але загалом сприймається як історія поза часом, тому що такі переживання, як в героїв фільму, притаманні підліткам будь-яких часів. Утім, про почуття у фільмі показано дуже дбайливо.

У численних відгуках і публікаціях про цей фільм якнайчастіше зустрічається прикметник “ніжний”. Саме так глядачі описують своє сприйняття від того, що відбувалося на екрані. 

Атмосферний фільм «Стоп-Земля» вийшов на великі екрани

Про фільм вийшло вже чимало публікацій, інтерв’ю з режисеркою тощо. Їх цікаво прочитати після перегляду – це такий собі повноцінний додаток до фільму. 

«Мирослава та інші з нашого двору». Презентація у столичній бібліотеці ім. А. Костецького
У бібліотеці ім. А. Костецького 20 січня відбулася презентація книги Ольги Купріян «Мирослава та інші з нашого двору». 

Ця книга, що нещодавно вийшла у Видавництві Старого Лева, – кумедна і щира повість для юних читачів про всі ті дива і перипетії, що трапляються з нами тільки в дитинстві, коли тобі десять і канікули — це ціле життя тривалістю в літо!

Микита і Мирослава дружать, сваряться і знову миряться, вчаться заробляти свої перші гроші, вигуляючи песика баби Соні чи маленьку Злату, намагаються викликати Гумову Дупу… А ще проживають разом усі радощі та сум і вміють насолоджуватися малим — як-от клаптиком літака «Мрія» у небі.
 
«Мирослава та інші з нашого двору». Презентація у столичній бібліотеці ім. А. Костецького
Як розповіла сама авторка, майже все у новій книзі – взяте зі справжнього життя. Читачі бібліотеки, учні 4-а класу Київської гімназії № 154 весело провели час, дізнались секретний ритуал викликання Гумової Дупи, котра залишає після ритуалу жувальні гумки… Кожен охочий міг поставити питання авторці та придбати книгу з її автографом.
 
«Мирослава та інші з нашого двору». Презентація у столичній бібліотеці ім. А. Костецького

За інф. Бібліотеки імені А.Костецького для дітей ЦБС Шевченківського району м.Києва

Крутезно - ЗНО в твоєму плеєрі

Оголошено перший всеукраїнський конкурс літкастів (літературних подкастів) для популяризації читання та впровадження нових форматів у гуманітарній освіті. 

Літкаст – “апетитна”, цікава, розкута розповідь про літературний твір, його автора, сюжет, героїв, перипетії, історичний контекст, смачні деталі й цитати, власні емоції й враження, приправлена вашою харизмою. Зазначені інгредієнти добирайте на свій смак і в довільних пропорціях.

Кожна прочитана книга може перетворитися на літкаст. А кожен літкаст – шанс на крутий гонорар, натовпи твоїх шанувальників і необмежена кількість плюсиків у твою літературну карму.

Творча агенція «Баляндраси» та Київська Мала академія наук учнівської молоді оголошують перший Всеукраїнський конкурс літературних подкастів «КрутеЗНО – ЗНО у твоєму плеєрі»!
 
Маєте унікальну нагоду: читати, записати літкасти та отримати гонорар! Кожен учасник може позмагатися за чималу грошову винагороду.
 
Призовий фонд конкурсу складає 100 тисяч гривень! Журі обере 10 переможців, кожен із яких отримає по 10 тисяч гривень! Погодьтеся, приємно позмагатися за чималий гонорар! Ще й так просто: записавши літкаст на свій мобільний!
 
Школярі, студенти, освітяни, блогери, читачі та читачки! Літкастьте та надсилайте свої записи!
 
Отже! Маємо для вас 5 конкурсних номінацій з української літератури, а це – 85 творів. Переможців визначатимуть журі у кожній із 5-ти номінацій за двома категоріями: «Учнівський літкаст» (автори віком від 14 до 17 років (включно)) та «Експертний літкаст» (автори віком від 18 років і до… без обмежень)!
 
Ми зміксували перелік книжок із програми ЗНО-2022 та знакових творів української літератури й отримали такі номінації:
– фольклор і Давня українська література
– нова українська література
– новітня українська література
– сучукрліт
– мала поетична форма
Що робити? Перш за все – читати!
 
Далі, керуючись Правилами та Умовами конкурсу на нашій лендинговій сторінці
 
робите наступне:
– записуєте свій літкаст
– заповнюєте реєстраційну заявку
– завантажуєте аудіозапис у форматі mp3 (від 3 до 25 хвилин)
– очікуєте підтвердження заявки від організаторів конкурсу.
 
Прийом заявок на участь у конкурсі триває з 17 січня по 15 березня (включно) 2022 року. Мова літкастів – українська.
 
Налаштовуйтеся на потрібну тональність, готуйте свої голосові зв’язки та сміливо занурюйтеся у світ українських літкастів!
 
Задайте нового звучання українській літературі: від ЗНО до сучукрліт!
Презентація нової книги Віталія Баканова «Ветряные Горы»
20 січня у бібліотеці імені Джамбула Джабаєва відбулася презентація нової книги відомого київського краєзнавця Віталія Баканова «Ветряные Горы».

Крізь історію мікрорайону автор розкриває історії видатних людей, що мешкали тут. Це й чемпіон із футболу Леонід Островський, і видатний естрадний співак Леонід Костриця. Зацікавили присутніх старі світлини Вітряних Гір, опубліковані на сторінках книги. 

Книгу можна замовити в інтернеті або почитати в бібліотеці.

Віталій Баканов – голова києвознавчого клубу “Кияни”, засідання якого відбуваються в бібліотеці імені Олександра Грибоєдова.

Презентація нової книги Віталія Баканова «Ветряные Горы»

Зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Литовської Республіки в Україні || Школа №147, Київ
20 січня в школі №147 Деснянського району Києва відбулася зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Литовської Республіки в Україні Вальдемарасом Сарапінасом та представниками Київського товариства литовської культури ім. Майроніса.
 
Діти зустрічали гостей хлібом-сіллю та вітаннями з Новорічними святами.
 
Після цього відбулася розмова директора школи про розширення контактів та співробітництва між школами, дітьми України та Литви, про поширення знань та інформації щодо Литовської республіки та європейської інтеграції серед учнівської молоді України, про важливість вивчення іноземних мов, про вивчення культури Литви.
 
Зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Литовської Республіки в Україні || Школа №147, Київ
Як говорити з дітьми про надзвичайні ситуації - методичка для батьків

Психологиня Светлана Ройз розробила методичку для батьків, яка допоможе завчасно, турботливо і спокійно підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій.

Вибух, землетрус, ДТП, витік газу, пожежа, воєнне вторгнення – це ситуації, про які зазвичай важко говорити з дітьми. Однак пояснювати їм, що робити, коли це вже сталося, – пізно.

У своєму тексті дитяча й сімейна психологиня Світлана Ройз розповідає, як безпечно говорити з дітьми про надзвичайні ситуації, щоби вони відчували себе захищеними, чому про це важливо розмовляти, з чого почати й чим відрізнятиметься розмова залежно від віку.

У фейсбуці матеріали відповідної тематики можна знайти за хештегом #миготові.

«Сніговий тепл»: нова книжка Катерини Бабкіної вже у книгарнях

У «Видавництві Старого Лева» вийшла нова дитяча книга Катерини Бабкіної «Сніговий тепл». Проілюстрована Євгенією Гайдамакою повість розповідає про хлопчика Міка та його друзів, які випадково знайшли дитинча загадкової та невідомої науці істоти.

Велетенських, але водночас тихих і непомітних снігових теплів бачило дуже небагато людей. І є лише один чоловік, якому ці істоти можуть довіритися. Дідусь Міка.

Коли донька з онуком переїжджають до його оселі, дідусь знає, що Мік точно знайде маленького тепла, захованого у старому басейні. Так і стається, але хлопчик натрапляє на загадкову істоту не сам, а разом із друзями. Чи подбають вони про звірятко? Чи захистять його, коли дізнаються, що снігового тепла уже шукають?

– Що ж до історії маленького Міка, його мами та його друзів — вона почалася з намагання оформити якусь ненав’язливу розповідь про дітей з різних соціальних прошарків і різних умов, які можуть об’єднуватися, дружити, розважатися разом і це класно, але й про те, які складнощі при цьому можуть виникати в самосприйнятті цих дітей та їхніх батьків чи мам, і що можна зробити, щоби їх не виникало, — розповідає Катерина Бабкіна. — Ну й друга тема, яка віддавна мене цікавить і з якою я працюю більше в дорослих текстах — це тема відповідальностей, які часто дорослі, котрі не вивозять свого життя, травм, складнощів тощо, перекладають на дітей. В ідеальному світі дорослі мають залишатися дорослими і розрулювати свої біди без участі дітей, але не завжди можуть, а діти мають завжди знати, що про них подбають, світ до них привітний і добрий і все буде гаразд, але так не завжди виходить. Всі ці історії в один момент об’єдналися в повість про Снігового тепла і закінчилися Різдвяним дивом — бо чим іще складні речі мають, скажіть, закінчуватися?

Нова книга Катерини Бабкіної перш за все сподобається дітям молодшого шкільного віку, але зможе захопити й дорослих читачів. Адже історія Міка і його друзів це також історія про довіру і прийняття, взаємодопомогу і подолання труднощів. До того ж, привабить книга не тільки текстом, а й численними ілюстраціями Євгенії Гайдамаки, які чудово його доповнюють.

– Як і з усіма книгами, які я беру в роботу, читаючи “Снігового тепла”, я спершу націлено вишукувала фрагменти для ілюстрацій, — ділиться Євгенія Гайдамака. — Але з цією книжкою відразу стало зрозуміло, що кожен опис чи персонаж візуалізується так швидко і цікаво, що можна було б малювати їх усіх. Або ще краще — зробити з історії справжній мультфільм! Це чудова книга, і я сподіваюся, що вона принесе читачам справжню зимову казку.

Катерина Бабкіна українська поетка, авторка прози, колумністка, сценаристка, драматургиня. Авторка поетичних книг «Вогні святого Ельма», «Гірчиця», «Знеболювальне і снодійне», «Заговорено на любов», «Не болить», збірок оповідань «Щасливі голі люди», «Лілу після тебе», роману «Соня» та роману в оповіданнях «Мій дід танцював краще за всіх», нон-фікшину для дітей «Сила дівчат» (у співавторстві з Марком Лівіним). А також дитячих повістей «Гарбузовий рік» та «Шапочка і кит», які вийшли у «Видавництві Старого Лева».

У 2021 році отримала Центральноєвропейську літературну премію «Ангелус» за польський переклад книжки «Мій дід танцював краще за всіх».

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини
На Старий Новий рік у бібліотеках Херсону та Херсонської області відбулися заходи за мотивами повісті Миколи Гоголя “Ніч перед Різдвом”, якій цього року виповнюється 190 років.

До бібліотечної філії №8 Херсону завітали Солоха (яка заховала зірки), Вакула( який подарував Оксані черевички), також відбулися перегони в мішках, хто з’їсть першим бублик, шукали зірки, ворожили в дзеркалі та переглядали мультфільм для наймолодших учасників.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Цьогорічну акцію Надвечір’я «Гоголівські вечорниці» у бібліотечній філії №16 було присвячено творчості Миколи Гоголя. Дух фантастики та таємничності його «Вечорів на хуторі біля Диканьки»͵ «Ночі перед Різдвом» витав у повітрі книгозбірні.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

У Степанівській сільській бібліотеці-філії відбулася загальносистемна акція Надвечір’я «На гостині у Солохи». Гарний настрій та несподівані сюрпризи чекали на наших гостей. Діти брали участь у вікторині, дивилися цікаві фрагменти з кінофільму. Фанати містики та чудес дізналися своє майбутнє у Солохи, яка ворожила їм. А на завершення на гостей чекало чаювання, смаколики та кекси з побажанням.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

У Комишанській бібліотеці-філії читачі поринули в магічне Надвечір’я “Гоголівські вечорниці”.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

У бібліотеці-філії № 13 імені Бориса Гринченка для дітей та юнацтва надвечір’я “Гоголівські вечорниці” пройшло цікаво, пізнавально і весело. Діти вгадували персонажів повісті М. Гоголя за описом, грали в ігри за мотивами твору: збирали зірки – хто більше, намагались на дотик відчути що сховано в “Мішку Солохи”, спробували себе у ролі ворожки, переказували один одному різдвяні історіі.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

У бібліотеці-філії сімейного читання № 1 Херсону Каверзне Чортеня не просто вкрало Місяць, а ще й розбило його на маленькі уламки… Але спільними зусиллями користувачів вдалося все виправити. Яких тільки завдань не придумала маленька капосниця: співати щедрівки, відповідати на питання вікторини, відгадувати, що наскладала в мішок Солоха, зробити Різдвяну зірку, згадати, які страви на стол ставлять в Святвечір, їсти вареники без виделки та рук – всіх і не перелічити! Та незважаючи на всі капості і перешкоди, Місяць засяяв на небосхилі! Щедрувати допомагав народний вокальний ансамбль “Журавка” Херсонського обласного палацу культури.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Щорічна загальносистемна акція Надвечір’я у бібліотеці пос. Сонячний у цьому році присвячена 190-річчю повісті М.Гоголя “Ніч перед Різдвом” і святкуванню Щедрого вечора. 13 січня до Сонячної бібліотеки на “Гоголівські вечорниці ” завітали і діти, і дорослі, щоб заспівати колядок і щедрівок, поворожити, знайти місяць, який вкрав чорт, погратися сніжками. А ще ми побували в гостях у тітки Солохи і козака Пацюка, який пригостив присутніх смачними варениками з картоплею і сметаною.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Чарівне, справжнє надвечір’я пройшло в Зимівницькій сільській бібліотеці-філії. Герої гоголівської книги “Ніч перед Різдвом” ожили. Тут вам красується перед дзеркалом Оксана, Чорт краде місяць, дівчата ворожать та щедрують…

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Різдвяні свята особливі. А різдвяні твори схожі на казку, де трапляються дива. Саме такі чарівні перетворення та зустрічі подарували сьогодні мешканцям мікрорайону “Гоголівські вечорниці”, що пройшли в дитячій бібліотеці №7 Херсону. Дивовижна атмосфера , коляда та сам Микола Васильович Гоголь з героями своєї повісті подарували всім можливість стати учасниками святкового дійства.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Надвечір’я у Центральній дитячій бібліотеці Херсону «Гоголівські вечорниці» було присвячене 190-річчю повісті М. Гоголя “Ніч перед Різдвом”.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Надвечір’я у дитячій бібліотеці №21 Херсону “Гоголівські вечорниці” було присвячене 190-річчю повісті Гоголя “Ніч перед Різдвом”. Святково, весело, яскраво пройшли вечорниці в бібліотеці. Маленькі читачі з задоволенням переглянули мультфільми і фільми, відвідали шинок “Читати подано”. А ще на дітей чекала “професійна” ворожка, яка наворожила всім щасливу долю. Читайлики відпочили у релакс зоні “З книгою наодинці,” отримали солодкі подарунки і разом з батьками вибрали книги з виставки-інсталяції “Ялинка”.
 
Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Під час “Гоголівських вечорниць” у Зеленівській бібліотеці-філії і поворожили, і вареничками поласували, і малих чортенят з паперу повирізали, і вікторину для знавців повісті “Ніч перед Різдвом” влаштували, а наостанок, ще й місяць захований чортом в бібліотеці усі гуртом шукали.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Вечорниці у Наддніпрянській бібліотеці-філії присвячені 190 річчю повісті М. Гоголя ” Ніч перед Різдвом”. На вечорницях і вареники їли і в конкурси грали і по книжках М. Гоголя ворожили та відтворювали знамениті сценки з повісті.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Відомій повісті Миколи Гоголя “Вечори на хуторі поблизу Диканьки” виповнюється 190 років. До цієї дати у Петрівській сільській бібліотеці-філії проведено ЗС”Надвечір’я”.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Весело було у дитячій бібліотеці №22 Херсону та гамірно. Адже захід “Надвечір’я” зібрав не тільки дітей, а ще й дорослих. В основі заходу – збірка творів Миколи Васильовича Гоголя – “Вечори на хуторі біля Диканьки”, якій цього року виповнюється аж 190 та неперевершена своїми чарами – Ніч перед Різдвом. Скільки дивного таїть у собі ця ніч! Адже саме на Різдво, сходяться у протиборстві одвічні сили добра і зла. Тож наші читачі намагались відшукати зірки, що відьма покрала з неба, знайти мішок, у якому Солоха сховала чорта, із зав’язаними очима намалювати нечистого. Було весело і зовсім не страшно. А ось знайти найкрасивішу дівчину Оксану, так і не вдалося. Бо всі наші дівчатка, мов писаночки, вродливі та гожі. Спробуй тут вибрати найкращу! А ще наші читачі давали відповіді на запитання вікторини, співали колядки, щедрівки, проганяли нечисту силу та закликали добро, злагоду і благодать повернутись до людей, щоб у нашій Україні панувавав мир і спокій, щоб традиції наших пращурів не вмирали, щоб колядники і надалі ходили вулицями міста, від хати до хати рік новий зустрічати і Бога прославляти. Та пам’ятали Миколу Васильовича, який своїм неперевершеним твором заповів жити вічно давнім традиціям українського народу.

Присвяти творчості Миколи Гоголя у бібліотеках Херсонщини

Як 6-річний Максим із Золочева здобув понад 200 нагород

Влітку у кількох містах планують організувати виставку робіт юного художника.

Юний художник Максим Будзівула із Золочева у свої 6 років вже здобув понад 200 нагород на всеукраїнських та міжнародних конкурсах. У листопаді 2021 року хлопчик отримав свою найвищу нагороду Grand Prix у Всесвітньому мистецькому конкурсі у місті Ханой у В’єтнамі. А дещо раніше Максим здобув феєречну перемогу в українсько-польському конкурсі International competition for artists «SOLOVIOV ART», завоювавши чотири гран-прі та два перших місця.

Як 6-річний Максим із Золочева здобув понад 200 нагород

Бабуся хлопчика Галина Гевко, яка водночас є його вчителькою з малювання, оскільки й сама – художниця, розповіла Tvoemisto.tv, що Максим почав малювати, коли йому було трохи більше року. Тоді сидів у своєму дитячому кріслі та виводив клякси, вчився тримати у руках олівець. Приблизно у півтора рочки він вже отримав першу перемогу у конкурсі малюнків.

«Що дитина може малювати у такому віці? Звичайно, абстракції. Як на мене, кожна дитяча робота – це шедевр. Я усі роботи досі зберігаю, а свої улюблені з того часу навіть обрамила. Пам’ятаю, один з тих малюнків подала на всеукраїнський конкурс, і у свої півтори роки Максим здобув першу перемогу», – каже вона.

Як 6-річний Максим із Золочева здобув понад 200 нагород

Коли хлопчик трохи підріс, пані Галина несподівано застала його у своїй домашній майстерні. Каже, там вона зазвичай сама працює, і побачила, як Максимко розклав собі фарби та почав водити пензликом по її картинах. Сказав, що хоче допомогти бабусі.

Тепер хлопчик не тільки малює вдома, а й відвідує артгурток «Палітра» у Золочівському центрі позашкільної освіти. Здебільшого, усі його перемоги, а їх вже більше 200 – це перші місця та гран-прі. Коли готується до конкурсів, то викладається на повну, бо завжди хоче перемогти.

«Я йому кажу: «Максимчуку, будеш мати приз тоді, коли дуже гарно постараєшся», тому він завжди старається. А як отримує кубки, грамоти, нагороди, то емоції в нього просто зашкалюють. Найбільше мені запам’яталося, як він був вражений від перемоги у минулорічному конкурсі «Автомобіль моєї мрії». Через пандемію нас не запрошували на нагородження, то організатори самі приїхали до нас, він був у захваті», – пригадує бабуся хлопчика.

Як 6-річний Максим із Золочева здобув понад 200 нагород

Автомобілі та дракони – улюблені теми у творчості хлопчика. Також він дуже любить малювати природу. Нещодавно почав працювати у цікавій техніці – акриловій заливці, коли на полотно наносять акрил, а тоді пензликами допомагають сформувати якийсь об’єкт. Пані Галина каже, що найкраще тоді виходять пейзажі, а Максиму особливо подобається лити фарби на полотно.

Попри те, що хлопець має безліч мрій про свою майбутню професію, вже зараз 6-річний Максимко впевнено називає себе художником. Пані Галина каже, крім неї в родині малювали також її батьки, імовірно, їхній талант передався внукові. Молодша сестричка 3-річна Софійка теж тягнеться до олівця та пензля. 

«Крім студії, Максимко багато малює вдома. Іноді він бере блокнот і нотує собі, робить якісь ескізи, особливо на улюблені теми, як-от машинки, звірятка. Звісно, як готуємося з ним до конкурсу, то працюємо більш тематично. Раджу йому, як краще, підказую, навчаю. Є конкурси, де вимагають дитячі роботи без жодної допомоги дорослих. Так само є такі навчальні періоди, коли я як педагог повинна допомогти йому, трохи виправити, трохи підтягнути. Але практично кожна його робота – це його власне бачення», – розповідає пані Галина.

На сьогодні у портфоліо юного митця – перемоги на творчих конкурсах різних рівнів – від районних до міжнародних. Зокрема, його малюнки здобували призові місця у творчих змаганнях у В’єтнамі, Австралії, Аргентині, США, Канаді, Польщі, Болгарії, Румунії, Чехії, Китаї та ін. Наразі Максим готується до конкурсу, що проходитиме в Англії. А влітку цього року планують організувати виставку робіт Максима Будзівули у різних містах.

При цьому хлопчик захоплюється не тільки малюванням. Він займається танцями та карате, з трьох років вчить англійську, а ще дуже любить ліпити конструктори з пластиліну. Бабуся Галина каже, що вдома стараються всіляко підтримувати творчий хист хлопця. Інколи просто вражає, як маленька людина могла намалювати щось настільки цікаве та неповторне, підсумовує наставниця.

За інф. tvoemisto.tv

Львівський поет Ігор Калинець став народним поетом України
Поет, політв’язень і один із представників «пізньошістдесятницької» генерації з Львівщини Ігор Калинець став Народним поетом України 2022 року.

Про це пише науковиця, екологиня і громадська діячка Звенислава Калинець-Мамчур у Фейсбук. 

«За рішенням міжнародного журі таку нагороду одержують поети, відомі своєю визначною творчістю та подвижницькою діяльністю на благо України», – пише вона.

Зазначимо, що Ігор Калинець народився у Ходорові на Львівщині, вчився в ЛНУ ім. Івана Франка. За участь у дисидентському русі 11 серпня 1972 року Ігоря Калинця було засуджено на 6 років ув’язнення суворого режиму й 3 роки заслання. Покарання відбував у Пермських концтаборах разом із Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком та іншими.

Крім того, у 1972 році Ігор Калинець разом з Василем Стусом та ще близько 50 учасниками брали участь у вертепі у Львові. Заколядовані гроші витратили на адвокатів для заарештованих друзів.

Ігор Калинець зібрав колекцію епізодів славнозвісної коляди 1972 року, яку тепер можна переглянути на сайті Центру міської історії. 

Почесну відзнаку «Народний поет України» у 2020 році заснувала Міжнародна літературно-мистецька Академія України, яка об’єднує письменників, перекладачів, науковців, журналістів, митців та громадських діячів із 60 держав. Нагородження відбулося напередодні Дня українського політв’язня.
 
Серед відзначених у попередні роки Дмитро Павличко, Василь Симоненко, Володимир Івасюк, Василь Голобородько, Павло Мовчан, Іван Драч, Андрій Демиденко, Степан Пушик, Рауль Чілачава, Ігор Павлюк, Тетяна та Сергій Дзюби, Ярослав Савчин.
 
Відомо, що через кількість пропозицій нагородження відтепер відбуватиметься впродовж року поступово. У 2022 відзнакою нагородять 4 лавреатів, Ігор Калинець — перший із них.
 

За інф. tvoemisto.tv

Відкривається гурток поетичної майстерності «Відчути Слово на Освіти»
Центральна бібліотека Солом’янки у Києві відкриває гурток поетичної майстерності «Відчути Слово на Освіти».

До нього запрошують усіх, кому близьке поетичне слово, але бракує знань, щоб упевнено та вільно віршувати, хто хоче легко запам’ятовувати вірші та без страху їх декламувати. 

«На наших заняттях на прикладі ваших улюблених або ненависних віршів (приносьте їх із собою) ми: познайомимося ближче з римою, ритмом та іншими інструментами поетичної магії; розберемося, які віршовані розміри і види рим найбільше притаманні певним українським поетам; спробуємо осягнути що таке авторський почерк і, цілком можливо, виробити його в собі; зрозуміємо, яких помилок найчастіше припускаються поети-початківці; вдосконалимо власні навички декламації, пограємо та поспілкуємося поетичною мовою… І все це – легко й невимушено!», – повідомляють організатори.

Гуртківців чекають кожної другої та четвертої середи місяця о 16:30 за адресою: м. Київ, вул. Освіти, 14 а. Набір триває впродовж січня 2022. Потрібно заповнити реєстраційну форму.

Результати ХІІ Конкурсу різдвяно-новорічної листівки || Музей Леопольда Левицького, Львів
8 січня Музей Леопольда Левицького оприлюднив результати ХІІ Конкурсу різдвяно-новорічної листівки. 
 
У віковій категорії 6-9 років І місце посіли: Олег Здухов, ЛШМ №10, Аніта Гнатів, Студія образотворчого мистецтва “Бжілка” ЦДЮТ Сихівського р-ну.
 
Результати ХІІ Конкурсу різдвяно-новорічної листівки || Музей Леопольда Левицького, Львів
 
ІІ місце посіли: Домініка Черкасова, Студія образотворчого мистецтва “Бджілка” ЦДЮТ Сихівського р-ну Львова, Тетяна Шевченко, Студія образотворчого мистецтва “Бджілка” ЦДЮТ Сихівського р-ну, Анна Гнатів, ДХШ ім. О.Новаківського Львова, Єва Єфремова, ДХШ ім. О.Новаківського,
Ірина Борисенко, Студія образотворчого мистецтва “Бджілка” ЦДЮТ Сихівського р-ну, Софія Тіщенко, ДХШ ім. О. Новаківського, Вікторія Конопка, ДХШ ім. О.Новаківського, Василина Чернишева, ЛШМ №1 ім.А.Кос-Анатольського Львова, Вікторія Дорош, ліцей №51 ім. І.Франка.
 
ІІІ місце посіли: Ангеліна Горбей, Студія образотворчого мистецтва “Бджілка” ЦДЮТ Сихівського р-ну, Дарина Мусієвська, Студія образотворчого мистецтва “Бджілка” ЦДЮТ Сихівського р-ну, Ігор Горін, ЛШМ №10.
 
Заохочуючу відзнаку отримали Каміла Пославська, СЗШ №100, Ярина Корнят, Заводська ШМ (смт. Заводське, Тернопільська обл.), Ярина Кучерепа, ЛШМ №10, Дзвіна Леськів, Ліцей №51 ім. І.Франка, Наталія Шамаріна, ЛШМ №10.
functional photo
Учора, 11 січня, у київській спеціалізованій школі № 210 ропочалася акція – благодійний зимовий збір макулатури «Новорічне Диво для Арсена».

До 14 січня, включно до10:45, до школи можна зносити вашу макулатуру. Машина буде забирати вторинну сировину об 11:00 14 січня. Залишити пакунки можна у спеціально відведеному місці, кожного дня до 20:00.

Представники організаторів 14 січня передадуть батькам отримані за макулатуру кошти на лікування Арсена Коваленка, учня 3-Б класу школи №210.

Цей Зимовий збір буде проходити без змагань серед класів, без запису кг, замість цього у кожного буде можливість долучитись до спасіння життя маленької людини.

Творчий уїк-енд гуртка «ТІ -КВи» || Криворізька дитяча бібліотека №3
Творчий уїк-енд гуртка «ТІ -КВи» || Криворізька дитяча бібліотека №3В Криворізькій дитячій бібліотеці №3 9 січня відбувся перший творчий уїк-енд гуртка «ТІ -КВи». Дівчата створювали модний аксесуар до Дня капелюха, який щорічно святкують 15 січня.
Діти дізналися, що у 1980-х були популярні екстравагантні капелюхи, на початку ХХІ століття яскраві головні убори повернулися новою хвилею найрізноманітніших капелюхів. Деякі нові колекції неможливо описати інакше, як «скульптури для носіння». Недарма багато зірок зробили капелюхи невід’ємним атрибутом своїх виступів.
 
Дівчата випробували себе в ролі дизайнерів головних уборів та створили власноруч ексклюзивні шедеври – капелюшки на свій смак.
 
 
Фото: Криворізька дитяча бібліотека №3
Цікавишся космонавтикою? Дізнайся про виставку-досьє «Шлях до зірок» || Бібліотека імені В.Некрасова в Києві

У бібліотеці імені В. Некрасова на Подолі відкрилася виставка до річниці від дня народження Сергія Корольова. Виставка являє собою підбірку видань та газетних дописів про видатного інженера. 

Видано перший бітбокс-акапельний альбом духовної музики

Під кінець року першим студійним альбомом заявляє про себе київський акапельний ансамбль “Маленький хор Василія Великого”. 

Як і личить колективу, назва якого вшановує церковного діяча-аскета, свій стартовий реліз “хористи” вирішили зробити в релігійній тематиці. “Наш човен” – це 11 пісень православного, католицького, греко-католицького та протестантського походження в авторських аранжуваннях засновниці гурту Ярини Чепіги.

Відповідно до задуму, альбом наповнюють пісні, поширені серед християн різних конфесій, автори яких жили в різних країнах і століттях. Усі твори отримали нове звучання в розкладці на 6-7 голосів плюс 4 композиції доповнені ритмічним малюнком: вокальну перкусію забезпечив дніпровський бітбоксер Nadim Gandzya. 

“Маленький хор Василія Великого” є секстетом, однак до роботи над альбомом доклалося більше вокалістів. Окрім сесійника Надіма Ґандзі, в одній із пісень натхненно співає фронтмен рок-гурту “MetaNoya”, в іншій – двоє священників, а ще в кількох композиціях звучать голоси колишніх членів ансамблю.

“В дитинстві я заслухала касету з піснями монахів Крехівського монастиря. Запам’ятала звідти “Дорогу”. Збагативши мелодію властивими нам гармоніями, я дала їй нове життя, а для запису ми запросили двох наших друзів – голосистих отців із київського храму Святого Василія Великого, де наш хор співає недільні літургії”, – розповідає диригентка Ярина Чепіга. 

Альбом писався впродовж 2020-2021 років на трьох київських студіях. Зведення та мастеринг здійснив Костянтин Шадов.

Ілюстрації до кожної пісні альбому намалювала дизайнерка Віра Кордоба.

Далі в планах “Маленького хору…” – видати авторську збірку гімнів і патріотичних пісень. Одна з них – версія хіта “Україно” Тараса Петриненка – вже була випущена кліпом до 30-річчя незалежності України. Загалом гурт переспівує українську та світову популярну музику, а також народні пісні, включно з обрядовими. Зокрема – обробки щедрівок і коляд. 

Учасники люблять створювати слухачам привід і тло для роздумів про час, світ, любов, сенси, тимчасову смерть і вічне життя. Надихаючись твердженням папи Івана Павла II про те, що митці – це апостоли краси, “маленькі хористи” бачать свою місію у служінні естетиці та в розширенні музичного кругозору українців. У нинішній втомлений музичними форматами час співаки за принципом “на́голос на го́лос” практикують звукову магію без інструментів, чим розвивають і поширюють культуру бітбоксу та жанр “а капела”. 

 

День народження Джона Рональда Толкіна
3 січня відзначається 130-річчя від дня народження англійського письменника, поета, філолога і професора – Джона Рональда Толкіна.
❓А чи знали ви, що Джон Рональд Толкін вважав свою дружину ельфійкою, воював у Першій Світовій війні та товаришував з автором “Хронік Нарнії”? Ні? Тоді ось вам цікаві факти про незвичайну долю відомого фентезі-письменника.
✅Джон Рональд Толкін народився в Африці. Його батько керував відділенням африканського банку і сім’я змушена була жити далеко від Великобританії.
І хоча діти з мамою незабаром покинули країну, за цей час маленький Толкін встиг надивитись на левів та шакалів, що тинялися неподалік будинку. А ще він навіть був укушений отруйним павуком, і якось його намагався вкрасти слуга сім’ї. Але все скінчилося добре.
Після від’їзду дружини з дітьми батько Толкіна невдовзі помер. Сім’я залишилася жити в Англії. За кілька років не стало і його мами. За її заповітом опікуном дітей став священик Френсіс Морган.
✅ У 16-ти річному віці Толкін закохався в сусідку кімнатою нижче – теж сироту Едіт Мері Бретт. Вони обмінювалися записками, спускаючи їх на мотузку через вікно, і любили подуріти, кидаючи з даху кубики цукру в перехожих. Майбутній письменник навіть прогулював навчання заради їхніх зустрічей.
Мало того, що Едіт була іншого віросповідання, так ще й на три роки старше юнака. Опікун Толкіна, католицький священик, заборонив їм спілкуватися до настання повноліття. Джон, вихований у строгості, не наважився не послухатися і повністю припинив спілкування з дівчиною.
✅У свій 21-й день народження Джон пише листа коханій, щоб вже ніколи з нею не розлучитися. Едіт тим часом збиралася заміж за іншого, але, отримавши листа, одразу розірвала заручини. Проте, була одна важлива умова: змінити віросповідання. Через 3 роки вони таки одружилися.
✅Через деякий час Джон пішов на фронт добровольцем. Він опинився у самому епіцентрі кровопролитної битви на річці Соммі та вижив, на відміну від більшості товаришів. Це була одна з найстрашніших битв в історії людства: було вбито та поранено понад 1 млн людей. Згодом Толкін поверниться до цих страшних спогадів вже героями своїх книг.
✅Після закінчення війни Толкін став викладачем англосаксонської мови в Оксфорді, де пропрацював все життя до пенсії. Треба сказати, що пристрасть до мов у нього була з дитинства! Він не лише їх вивчав, а ще й вигадував. Толкін придумав кілька мов – наприклад, квенья (мова “високих ельфів”) синдарин (мова “сірих ельфів”), кхуздул (таємна мова гномів). Він навіть писав вірші цими вигаданими мовами!
✅Група “Бітлз” були великими фанатами “Володаря кілець” і першими замислилися над екранізацією зі своєю участю. Але Толкін не погодився – вважав, що музиканти не зможуть реалізувати справжній дух його твору.
✅ Джон Толкін товаришував із Клайвом Льюїсом, автором “Хронік Нарнії”. Вони обидва пройшли війну, викладали та захоплювалися давньою літературою. Тільки от Толкін був католиком, а Льюїс – переконаним атеїстом. Вони часто спілкувалися, обговорюючи міфологію та філософію. Саме Толкін вплинув на рішення Льюїса повернуться в християнство.
✅Джон Толкін помер у 1973 році, через 2 роки після смерті своєї коханої. Разом вони прожили 56 років. У них було троє синів та дочка. Як він і заповів, його поховали в одній могилі з дружиною. А на надгробку, як він і хотів написані ім’я “Берен” і “Лютіен”. Саме в цих героях він запечатав образ себе та коханої.
📚Джон Рональд Толкін є класиком світової літератури ХХ ст., один із фундаторів жанрового різновиду фантастики — високе фентезі. Найбільш відомий як автор «Гобіта», «Володаря перснів» та «Сильмариліона».
 
Ексклюзивні історії: що трапилося з медійними людьми у 2021 році

EL Кравчук

Ексклюзивні історії: що трапилося з медійними людьми у 2021 році

Найцікавіша історія, яка трапилася з вами цього року.

Безперечно, вихід нового альбому. Це непередбачувана, радісна та кумедна історія. Під час пандемії та ізоляції дуже складно працювати, а в моєму випадку якраз звільнилися фахівці на студії звукозапису та вдалося записати матеріал, який досі поступово видається. Частково він є у моєму новому альбомі «Порошок від кохання». Для мене це найголовніша подія у році, що минає.

Без чого не можете уявити Новорічні свята?

Це завжди пісня, спілкування з аудиторією, без цього мені дуже складно уявити Новорічну ніч, тому що вже протягом великої кількості років, я відзначаю це свято в клубах і на концертних майданчиках у різних містах. Це надає Новому року особливого кайфу. А кілька років тому я вперше працював на Новий рік у Берліні.

 

Новорічні свята під пальмою? Чи у снігу? Чому?

Звичайно, дуже приємно погрітися під пальмою на сонечку, якщо не залежиш від організму – від горла і зв’язок. Для мене це не дуже гарна ідея – так сильно змінювати клімат і посеред зими відлітати у теплі краї. Це дуже погано відбивається на зв’язках. Я намагаюся грітися, коли в нас сонце, мерзнути, коли зима, їсти, коли день, і не їсти, коли ніч. Це запорука гарного самопочуття, фігури та настрою.

Амадор Лопес

Ексклюзивні історії: що трапилося з медійними людьми у 2021 році

Найкумедніша історія, яка трапилася за цей рік.

Як би це не звучало дивно, це спонтанна поїздка на Мальдіви. Через рік майже без роботи та корпоративів у зв’язку з пандемією, 2021-й почався чудово – ми полетіли працювати на Мальдіви. Я вперше був там, і це дуже круто, коли ти можеш поєднувати роботу та знайомство з новою країною. Я за це дуже вдячний! Це було дуже гарне весілля і ця історія точно запам’ятається назавжди, коли нам зателефонували та сказали «збирайте валізи, ми їдемо на Мальдіви!». Мені спочатку навіть не вірилося)

Без чого не можете уявити Новорічні свята?

Звичайно, без роботи) Для мене робота – моє життя, я люблю дарувати людям свято, атмосферу яскравих емоцій. Я люблю працювати на свята. Це вже стиль життя. Це настрій, радість, взаємообмін позитивними емоціями, які допомагають нам надалі.

Новорічні свята під пальмою? Чи у снігу? Чому?

Я вам скажу, що не можу уявити Новорічні свята без снігу, як це дивно не звучало б від мене. Але я люблю і щоб завжди були пальми. Нещодавно я придбав собі бананову пальму, яку спеціально для мене привезли з Латинської Америки, тому я зміг об’єднати і те, і те. Свята я проводитиму і в снігу, і під пальмою. Завжди можна знайти вихід із ситуації. Як справжній українець я люблю сніг та холод, а як латиноамериканець – удома у мене пальми, які надають тепла та екзотики.

Аніта Соловей – блогерка

Ексклюзивні історії: що трапилося з медійними людьми у 2021 році

Найкумедніша історія, яка сталася за цей рік

Найкумедніша моя історія цього року – це подорож на попутці на тренінг. Я дізналася “сьогодні”, що завтра відбудеться тренінг і вже ніяких літаків та поїздів у те місто не було. Я просто вийшла на вулицю, зловила попутку і поїхала. Дорога зайняла 18 годин із незнайомими людьми, мені було страшно, але я йшла до своєї мети. Адже там я можу познайомитися з новими людьми, навчитися новим речам і мені все одно, скільки це коштуватиме і як туди дістатися. Немає нічого неможливого. 18 годин, незнайомі люди, стара машина без ременів безпеки, але я приїхала і повторила б це ще раз.

Без чого не можете уявити новорічні свята?

Я дуже спокійно ставлюся до всіх свят, не маю особливо до них емоцій. Єдине, чому я схиляюся до всієї історії святкування, адже в цей період все одно ніхто не працюватиме і немає сенсу йти проти течії. Для мене новорічні свята це більше про відпочинок лежати на дивані з друзями, рідними, нескінченно багато їсти, дивитися фільми та нічого інтелектуального не робити. Наповнюватись ресурсом для старту нового року.

Новорічні свята під пальмою? Чи у снігу? І чому?

Завжди виберу теплий період для відпочинку. Це буде точно не сніг. Якщо буде гірський відпочинок і там є камін, то я все одно буду в теплі і сніг буде для мене картинкою з вікна. Мій відпочинок – це однозначно тепло.

Вадим Яцун – медійний фотограф

Ексклюзивні історії: що трапилося з медійними людьми у 2021 році

Найкумедніша історія, яка сталася за цей рік

Чесно кажучи, дуже радий, що нічого курйозного не відбувалося. Адже те, що зараз здається смішним, тоді в моменті було явно чимось стресовим і ситуацією на подолання! Ми фотографи дуже спокійні, ще й тому що всі проекти зазвичай потрібно здати до кінця року, а це ще той екстрим! Тому спокій та ще раз спокій!

Без чого не можете уявити новорічні свята?

Напевно, що без традиційного столу. Якось відзначаючи Новий рік у Таїланді, я мав квест з пошуку продуктів для олів’є. Якщо вам здається, що це дуже просто, ви помиляєтеся. Ми витратили цілий день, щоб тільки знайти майонез, який ми їмо і я мовчу про те, як не просто відварити картоплю і моркву в готельному номері.

Новорічні свята під пальмою? Чи у снігу? Чому?

Останні кілька років постійно з пальмою, хочеться різноманітності та зміни картинки після нереально складного року! Цього разу теж не виняток. Одразу після зйомки я сяду в літак і лечу грітися і зустрічати Новий рік!

Вадим Олейник

Ексклюзивні історії: що трапилося з медійними людьми у 2021 році

Найкумедніша історія, яка трапилася з вами цього року

Найкумедніша історія зі мною трапилася на Новий Рік, коли я вперше працював на корпоративі (це було одразу після Фабрики Зірок). У нас на той час було 10 концертів на тиждень, і вже 31 грудня всі були втомлені. Виступ був на Майдані у лютий холод (-20) і, щоб зігрітися, я трохи випив) Те, які нісенітниці я ніс на сцені, це було просто щось. Я навіть не пам’ятаю як відпрацював другий концерт о 2-й годині ночі) Але для мене це стало добрим уроком, і зараз перед виступом я не п’ю. Це мій закон)

Без чого не можете уявити Новорічні свята?

Не можу уявити Новорічні свята без олів’є, мандаринів, рідних людей, теплої ковдри, м’якого дивану, ялинки та крутих новорічних фільмів!

 

Новорічні свята під пальмою? Чи у снігу? Чому?

Однозначно у снігу. Пам’ятаю, як ми з батьком ходили в ліс за ялинкою на 31 грудня. То була традиція. Новий Рік у мене асоціюється лише зі снігом.

YAGODA – українська співачка

Ексклюзивні історії: що трапилося з медійними людьми у 2021 році

Найкумедніша історія, яка сталася за цей рік

Я зустрілася з друзями на каву. Вона затянулась і близько першої ночі ми вирішили, що їдемо в Одесу. Пішли додому зібрали сумки і о шостій ранку вже були в дорозі. Це була моя найспонтанніша поїздка. А ще в цій поїздці я зробила своє перше тату, так само спонтанно. Просто проходячи повз тату салон, просто зайшла і зробила те, що так довго планувала і не могла ніяк наважитися.

Без чого не можете уявити новорічні свята?

Найтеплішим святом з дитинства для мене був Святвечір.  До нього в моїй сім’ї завжди особливо готувалися. 12 пісних страв, часник на кутах столу, щоб цілий рік усі були здорові і з першою зіркою ми сідали вечеряти. Розмови, спогади, колядки. Ось без цього свята та традицій не уявляю новорічних свят.

Новорічні свята під пальмою? Чи у снігу? Чому?

Сам Новий Рік можу відсвяткувати під пальмами, а різдвяні свята завжди домашні, а ще коли падає сніг – то це справжня магія.

ANNAKA – українська інді-поп виконавиця

Ексклюзивні історії: що трапилося з медійними людьми у 2021 році

Найкумедніша історія, яка сталася за цей рік

Відпочивали ми у Туреччині. 4 дорослих та 2 дітей. День виїзду. Особистий трансфер до аеропорту очікуємо о 6:30. О 5.15 стукіт у двері. На порозі мама: “Там приїхали! Нас чекають!” Втікає. Приходимо до тями, збираємося. За півгодини біля рецепції дізнаємося, що батьки поїхали! На зовсім іншому транспорті з нашою дитиною та без зв’язку (роумінг не підключали)! Дочекалися свою машину і приїхали в аеропорт одночасно (вони годину по всіх готелях людей збирали). Була цікава розмова. Висновок: за батьками потрібний особливий нагляд!

Без чого не можете уявити новорічні свята?

Без близьких поряд, без ялинки у вогнях та різдвяної музики!

Новорічні свята під пальмою? Чи у снігу? Чому?

Тільки сніг, бо є тільки зимова казка – літньої казки не буває! Хоча тепло люблю.

Васко Младенов – болгарський тенісист, учасник шоу “Холостячка”

Ексклюзивні історії: що трапилося з медійними людьми у 2021 році

Найкумедніша історія, яка сталася за цей рік

Я заблукав у Венеції та випадково потрапив на закриту вечірку, де зустрів друга, з яким дружив 10 років тому в Одесі.

Без чого не можете уявити новорічні свята?

Я зустрічав Новий рік на різних континентах. Часто лягав спати в 12, адже в 7 або 8 вже було тренування. Але щоразу собі уявляю сніг та гори.

Новорічні свята під пальмою? Чи у снігу? Чому?

Однозначний сніг. Я виріс у Софії, у горах. І у нас завжди багато снігу на Новий рік. Мій вибір – тільки сніг.

 

 

Far For

Ексклюзивні історії: що трапилося з медійними людьми у 2021 році

Найкумедніша історія, яка трапилася з вами цього року

Єва: У літньому таборі DSIDE Dance Сamp ми з колишньою учасницею нашої групи Far For Євою Нетягою допомагали охоронцям виганяти дітей із гірки. Це було дуже смішно та кумедно.

Без чого не можете уявити Новорічні свята?

Поліна: Я не можу уявити Новорічні свята без прикрас. У нас в сім’ї є традиція, що рівно за місяць до Нового року ми завжди повністю прикрашаємо квартиру, і дуже масштабно прикрашаємо. Так, щоб скрізь відчувалася святкова атмосфера.

Новорічні свята під пальмою? Чи у снігу? Чому?

Настя: Насправді, не має значення, у мене все залежить від настрою і від того, як давно я була на морі. Якщо я була на морі досить нещодавно, то сніг, а якщо ні, то прямо до сонця.

Друга група куланів прибула до Тарутинського степу з біосферного заповідника «Асканія-Нова»

# Preparation and release to the wild of the herd of Onagers (Equus hemionus) in the Tarutinskaya steppe, Frumushika-Nova, Ukraine

В рамках довгострокової програми реінтродукції друга група куланів прибула до Тарутинського степу з біосферного заповідника «Асканія-Нова». Перша група тварин, що вже пройшла акліматизацію, щойно була випущена в дику природу. Тварини заповнять важливу екологічну нішу та сприятимуть збагаченню біорізноманіття регіону.

Стадо з 20 куланів, приблизно дві третини з яких є самками, прибуло до заповідного степу, що розкинувся на півдні Одещини на площі у більш ніж 6000 га. Це вже друга група куланів (також відомих як азіатські дикі осли), що прибула в регіон. Перша оселилася тут в вольєрі площею 31 га в травні 2020 року і щойно була випущена в дику природу. Новоприбуле стадо також перебуватиме в акліматизаційному вольєрі, допоки їх не випустять в природу навесні наступного року, коли степ вкриється новою рослинністю.

Друга група куланів прибула до Тарутинського степу з біосферного заповідника «Асканія-Нова»

Кулан уночі

Тарутинський степ – одна з небагатьох ділянок майже недоторканого степу, що залишилися в Україні та Європі. Обширні трав’янисті рівнини степу є домівкою для багатьох рідкісних видів рослин та тварин. Без втручання людини тут мали б випасатися стада диких травоїдних тварин, таких як кулан, сайгак і олені. На жаль всі ці види зникли зі степу, в основному через полювання.

Прибуття нового стада куланів є частиною довгострокової програми реінтродукції, яка має позитивне наукове обґрунтування. Метою програми є створення у регіоні дельти Дунаю життєздатного вільного стада куланів з 250-300 особин до 2035 року. У рамках бачення більш дикого майбутнього степу тварини заповнять важливу екологічну нішу, збагачуючи біорізноманіття, знижуючи ризик пожеж та підсилюючи місцеву економіку шляхом розвитку туризму. Всі кулани, задіяні у програмі, будуть надходити з біосферного заповідника «Асканія-Нова», куди в 1950 році з Туркменістану було привезене невелике стадо цих тварин.

Друга група куланів прибула до Тарутинського степу з біосферного заповідника «Асканія-Нова»

Кулани в Тарутінському степу

Відстеження

Деякі кулани з першої групи, яку щойно випустили в дику природу, були помічені супутниковими передавачами, що дозволяє екологам відстежувати їх місцезнаходження та в подальшому моніторити та аналізувати їхню поведінку. Хоча полювання у Тарутинському степу заборонене, передавачі дозволять рейнджерам, які були відібрані з місцевої громади, пом’якшувати будь-які потенційні загрози для тварин.

«Це перша спроба реінтродукції кулану в степу, на відкритих територіях, — пояснює виконавчий директор Rewilding Ukraine Михайло Нестеренко.  — Тож ми не знаємо точно, як далеко подорожуватимуть тварини, досліджуючи свій новий дім. Якщо вони зайдуть занадто далеко, нам доведеться їх повернути. Ми з нетерпінням чекаємо їх позитивного впливу на екосистему».

Більша картина

Усі випуски куланів здійснюються командою Rewilding Ukraine та біосферним заповідником «Асканія-Нова» за підтримки Бородінської територіальної громади Болградського району Одеської області та Центру етнографічного, сільського зеленого туризму та сімейного відпочинку «Фрумушика-Нова». Вони є частиною великої роботи з відновлення природи у дельті Дунаю, яка розпочалася на початку 2019 року за фінансування Програми «Ландшафти під загрозою». Частина активностей у Тарутинському степу реалізується в партнерстві з комплементарним проектом «Підвищення конкурентоспроможності сільських периферійних громад півдня Одеської області шляхом диверсифікації їх економіки».

Окрім куланів, команда Rewilding Ukraine повертає до Тарутинського степу степового бабака та європейську лань. Це також допоможе відновити місцеві харчові ланцюги та урізноманітнити природний випас. Місцеві жителі теж мають отримувати користь від ревайлдингу Тарутинського степу, тож команда співпрацює з громадами регіону та місцевим бізнесом з метою розвитку екологічного туризму.  

5 грудня - 120 років від дня народження Волта Діснея

Волт Дісней (05.12.1901 – 15.13.1966) – американський художник-мультиплікатор, кінорежисер, актор,сценарист і продюсер,засновник компанії «Walt Disney Productions», яка дотепер перетворилася на медіаімперію «The Walt Disney Company».

Дісней – творець першого в історії звукового мультфільму, першого музичного та першого повнометражного. У своєму надзвичайно напруженому житті Волт Дісней як режисер зняв 111 фільмів і був продюсером ще 576 кіноробіт. 

Заслуги Діснея в області кіномистецтва були відзначені 26-ма преміями «Оскар» та багатьма іншими нагородами. 

За інф. бібліотеки ім. Наталі Забіли для дітей ЦБС Голосіївського району м. Києва

Виставка картин Алісії Хоруженко || Бібліотека імені Олександра Грибоєдова, Київ
У бібліотеці імені Олександра Грибоєдова у Києві 28 листопада відкрилася експозиція картин юної художниці Алісії Хоруженко, яка у свої дев’ятнадцять років є учасницею багатьох мистецьких виставок та конкурсів.

Наразі Алісія навчається у Київському індустріальному коледжі Національного університету будівництва та архітектури. Творчим наставником талановитої вихованиці є Анелія Йосипівна Кузьменко.

Виставка експонується у читальній залі бібліотеки.

Виставка картин Алісії Хоруженко || Бібліотека імені Олександра Грибоєдова, Київ

#CUjO познайомив слухачів зі своїм «Бойфрендом»
25 Листопада музичний проект #CUjO презентував свій третій ЕР «Бойфренд». Робота над релізом тривала більше року. Презентація відбулася в одному з столичних барбершопів.

«…  ми розуміємо, що для роботи над трьома композиціями – рік це дуже довго. З іншого боку, якість звучання, порівняно з попередніми нашими релізами, стала помітно кращою. Поза всяких сумнівів, «Бойфренд» – важливий етап на шляху розвитку музичного проекту …», – кажуть засновники.

Як і було анонсовано раніше, до міні-альбому увійшло три композиції: «Мейбі», «Пап’є маше» та, власне, «Бойфренд». Традиційно, запис відбувався на домашній студії музиканта та саундпродюсера Назара Хованського.

ЕР «Бойфренд» знаходиться у вільному доступі на стрімінговій платформі SoundCloud: 
 
Cold Star: новий альбом Zetetics

Пісні, через які так невчасно у вас підступить ком до горла.

24 листопада гурт Zetetics презентує нову платівку під назвою Cold Star. Крім властивої Zetetics поліритмії та глибокого електронного звучання з атмосферними гітарами, по-новому відкривається екзистенційна, але така життєствердна лірика Ліки Бугайової.

Cold Star: новий альбом Zetetics

Сенсом альбому стала світла любовна ностальгія, особисте очищення й оповідування, присвячене найсвітлішому, що є всередині нас.

«Напевно, я надчутлива людина. Є таке поняття. Я дуже гостро й глибоко проживаю речі, на які багато хто може не звертати уваги. Суть моєї творчості в одній простій речі — у кристалізації почуттів і власних відчуттів. Як у кіно, де кожна сцена — підготовка до наступної, так і в житті.

Мене не хвилюють ніякі інші питання, крім щирості й чистоти. Я все ще вважаю: немає нічого прекраснішого від щасливих очей близької тобі людини. Перечитуючи згодом власні тексти, я розумію, що всі мої пісні про різні аспекти любові й віри в краще. Хочеться, щоб усе, що ми приймаємо й віддаємо, було з любов’ю — і тільки. Адже великою мірою все, чим ти є, — це почуття, яких зазнали від тебе інші люди. А все, що ти можеш запам’ятати й прожити, — їхню присутність.

Ми тривалий час називали свій стиль містичним реалізмом, адже я вірю в щось космічне, завдяки чому можу знаходити потрібні слова. Я не сприймаю творчість як дозвілля або роботу — це потік, який таланить трансформувати.

Cold Star: новий альбом Zetetics

Моя внутрішня дитина — дівчинка, яка складається з музики й любить весь світ. Якщо в мене і є призначення, то воно в тому, щоб люди ніколи не забували, що таке бути живими й відчувати. Щоб вони завжди шукали найглибше й найзворушливіше в собі. Щоб люди завжди світили, як маяк, і збирали навколо себе тільки собі подібних.

Музично цей альбом — те, до чого я завжди прагнула. Мені здається, що ми знайшли себе й озброїлися речами, які стали для нас характерними. Думаю, це та сама мить в історії кожного гурту, коли з’являються пісні, за якими тебе закарбують у пам’яті.

Ми не гурт веселих пісень. Нашу музику незручно слухати фоном, бо вона надто інтенсивна. Не можна слухати під час роботи. Це для людей, які хочуть активно слухати. Так само як люди, не відвертаючи уваги, залюбки читають поезію — проживаючи це.

Наші концерти — це радше екзистенційний досвід і психоделічна подорож. Це одкровення, від якого щоразу боляче, але тільки в такий спосіб слабкості стають силою. Це спроба знайти спільність, переконатися: ти не збожеволів і є люди, які вважають головними ті самі речі, що й ти.

У нашому релізі ніяких надуманих інфоприводів: ми з хлопцями прожили ще трохи життя й кожен висловився про любов мовою, якою вміє говорити. Хтось у ліриці й гармоніях, хтось у партіях музичних інструментів.

Zetetics — це скептики, шукачі правди й чистоти. Люди, через пісні яких у вас так невчасно підступить ком до горла», — каже Ліка Бугайова, лідерка гурту.

Список треків

01 Madness Soul

Про боротьбу з власною тривожною душею, яка не хоче спокою, а прагне проживати більше, бачити більше й у більшому віддзеркалитися.

02 Dancing With The Fire

Про почуття, яке завжди хочеться повернути. Про межовий танець з вогнем, що його неможливо забути. Про те, що робить тебе живим.

03 Tenderness

Про ніжність, згадуючи яку, ти ніколи не станеш бездушним. Про те, що все, що маємо, — наші спогади й враження. І все, у чому ми залишаємося, — любов, яку ми віддали іншим людям. Те, якими вони нас побачили й що зазнали від нас.

04 Who

Про світ пластикових сердець, у якому ми втрачаємо так багато часу на пусте. Звернення до себе з нагадуванням: ніколи не плутати справжнього з репродукцією.

05 Someone

Пісня про те, що зрозуміти одне одного можуть тільки люди, які в житті хоча б раз кохали до останку, без огляду на власну безпеку, у запій.

06 December

Про те, як хочеться позбутися сумнівів, перестати боротися з собою й перестати вважати, що зможеш вилікувати любов’ю тих, хто не вартий твоєї любові. Пісня про те, що спершу варто полюбити себе.

07 Lifetime

Про те, що залишиться з нами після життя. Про миті, коли ми не хотіли одне від одного нічого, крім того, щоб бути поруч. Крім того, щоб бачити щастя дорогої серцю людини.

08 Lotus

Про те дивовижне, що ми знаходимо одне в одному. Про ту духовну чистоту й близькість, заради якої варто пройти всі випробування й турбулентності.

09 Cold Star

Титульна пісня альбому. Про мить за секунду до катастрофи. Коли ти розумієш, що кохання скінчилося й вам треба йти далі. Про те, як ти цього разу знаєш, що все на краще. Про холодну зорю, світло якої доходить до тебе, коли її вже немає.

10 Till she’s with me

Своїй внутрішній дитині й собі в майбутньому. Про те, що, поки я сприймаю світ із чистим серцем і розплющеними очима, поки вірю в найкраще й світле, — я залишаюся віддана собі. Про те, скільки позаду і як багато неймовірного чекає попереду. І, здається, що це звідти й послання.

24го листопада альбом буде доступний за посиланням: ​​https://music.zetetics.band/coldstar

oleni
На острові Єрмаків в Дунайському біосферному заповіднику оселилися 3 благородних оленя та 3 лані в рамках партнерства між Rewilding Ukraine та Фельдман Екопарк. Тварини доповнять природний випас на острові та сприятимуть розвитку екологічного туризму в регіоні.

Лані та олені пройшли реабілітацію у Фельдман Екопарк, а потім прибули у Придунав’я за 900 кілометрів, щоб знову оселитися у дикій природі на острові Єрмаків. Цей випуск є частиною спільного проекту двох організацій із відновлення популяцій великих копитних у дельті Дунаю. Серед тварин є і самці, і самиці. На острові вони будуть захищеними та, водночас, зможуть вільно пересуватися на досить великій площі. Тварини помічені GPS передавачами, тож їх переміщення в природі можна буде відслідкувати.

На острові Єрмаків в Дунайському біосферному заповіднику оселилися 3 благородних оленя та 3 лані

– Ми вітаємо сьогоднішнішній випуск оленів та ланей, який є першим кроком у довгостроковому партнерстві між Rewilding Ukraine та Фельдман Екопарк. Разом ми зможемо досягти більшого у справі відновлення природи нашої країни. Тварини, яких випустили зараз, доповнять різноманітність великих травоїдів, що вже є на острові. Острів Єрмаків – досить великий річковий острів, має площу більше 23 км2. Тож для відновлення процесу природного випасу повною мірою, а також для створення генетично різноманітних та стабільних популяцій, дуже важливо випускати тварин з різних місцевостей і в достатній кількості», – пояснює Михайло Нестеренко, виконавчий директор Rewilding Ukraine.

Природний випас дозволяє підтримувати різноманітність ландшафтів на острові. Завдяки життєдіяльності великих травоїдних тварин тут є і луки, і озерця, і багатство видів рослин. Мозаїка ландшафтів приваблює велике різноманіття комах, птахів та ссавців. Також, травоїди виїдають надмірну рослинність, яка, всихаючи, могла б запалитися. Це дозволяє значно зменшити ризик пожеж. Крім того олені та лані, разом з іншими великими тваринами острова, є цікавими об’єктами спостереження для туристів. Адже в нашій країні є гарні ландшафти, але майже не залишилося місць, де можна побачити великих диких тварин, що вільно крокують у природі.

На острові Єрмаків в Дунайському біосферному заповіднику оселилися 3 благородних оленя та 3 лані

– Ми завжди були й залишаємось відкритими до співпраці. Збереження диких тварин, відновлення біоценозів та відповідальна реінтродукція – це ті цілі, для яких був створений Фельдман Екопарк. Це перший пробний етап нашої співпраці, надалі ми плануємо продовжити випуск тварин, які успішно розмножуються у Фельдман Екопарк та підходять під завдання програми Rewilding Ukraine. Ми завжди за спільні проекти, оскільки лише загальними зусиллями ми можемо допомогти Природі відродитися, дати надію нашим дітям та онукам побачити та оцінити все різноманіття та пишноту дикої природи», – зазначив Олександр Фельдман, народний депутат України, президент Всесвітнього відкритого фонду реабілітації та реінтродукції тварин (WOFARR), засновник Фельдман Екопарк.

На острові Єрмаків в Дунайському біосферному заповіднику оселилися 3 благородних оленя та 3 лані

– Здавалося б, шість тварин – це крапля в морі, але при формуванні життєздатної популяції треба уникати близькоспорідненого схрещування, тому ми випускатимемо тварин невеликими «порціями», від різних батьків, що дуже важливо – особливо на початку формування групи. Й до наступного сезону розмноження ми поповнимо популяцію копитних «новою», неспорідненою кров’ю», – пояснив Андрій Гапченко, завідувач відділу науки та моніторингу Фельдман Екопарк.

Острів Єрмаків знаходиться в буферній зоні Дунайського біосферного заповідника, поблизу м. Вилкове. В 2019 році за підтримки та активної участі Заповідника та орендаря острова ТОВ «Єрмак» розпочалося відновлення процесу природного випасу на острові за допомогою диких видів великих травоїдних тварин, характерних для дельти чи близьких до них за екологічними функціями. На Єрмакові оселилося стадо водяних буйволів із Закарпаття та два табуни диких коників із заповідників Латвії. Згодом до них приєдналися невелике поголів’я благородного оленя та стадо ланей з півдня України.

На острові Єрмаків в Дунайському біосферному заповіднику оселилися 3 благородних оленя та 3 лані

Олені та лані, як багато років тому

Благородний олень колись широко населяв ландшафти нашої країни, але згодом його чисельність значно впала через браконьєрство та знищення природних місць існування. Благородний олень – велика парнокопитна тварина, самці можуть сягати більше  2 метрів у довжину і ваги біля 300 кг. Самці цього виду прикрашені величезними рогами, які потрібні для приваблення самиць та бійок між суперниками для захисту території та свого «гарему». Також, під час гону самці визначають першість, влаштовуючи поєдинки з реву, які можуть тривати годинами.

Лань європейська має менший розмір (довжину до 2 метрів та вагу близько 100 кг) та ефектну зовнішність: великі очі та вуха, плямисте забарвлення та характерні лопатоподібні роги у самців.

Cleaning of the channels between Danube river and Katlabuh lake

# Cleaning of the channels between Danube river and Katlabuh lake

На початку листопада завершилися роботи із відновлення зв’язку Старонекрасівських плавнів на півдні Одеської області з річкою Дунай. Вперше за багато років канал Громадський став знову проточним, що дозволить повернути Старонекрасівські плавні до життя. Ці роботи, проведені Ізмаїльським управлінням водного господарства, природоохоронною організацією Rewilding Ukraine та «Центром регіональних досліджень», є першим кроком до відновлення системи озер Лунг, Саф’яни та Катлабух.

Канал Громадський був побудований в 70-х роках минулого століття для покращення водообміну між Старонекрасівськими плавнями, озерами Лунг та Саф’яни, й річкою Дунай. Він також є одним з каналів зв’язку озера Катлабух з Дунаєм. Але з часом він змілів і вода перестала надходити в прилеглі плавні та озера. 

– Стан озер Лунг та Саф’яни останніми роками викликає велике занепокоєння. Особливо ми бачили проблеми у 2020 році, коли озеро Лунг критично обміліло, плавні висохли, спостерігалися замори риби, виділення сірководню та неприємний запах, місцеві жителі майже не могли брати воду для потреб зрошення, тому що вода відійшла від берегів та водозабірних труб на велику відстань. Для вирішення цих проблем прилеглі села замовили створення технічного проекту відновлення водообміну, але він, нажаль, не був профінансований, – розповідає Панас Жечков, директор Ізмаїльського управління водного господарства

Відновлення проточності каналу Громадський дозволить покращити водообмін Старонекрасівських плавнів та прилеглих озер з Дунаєм, що призведе до оздоровлення цих застійних водойм та покращення екологічного стану плавнів загальною площею понад 1500 га. Рівень води в плавнях та озерах Лунг та Саф’яни підвищиться, припиняться процеси заболочування, в озерах знову буде розмножуватися та нагулюватися риба, що приваблюватиме водоплавних птахів та інших тварин. Крім того, громади навколо озер будуть забезпечені чистою водою для господарських потреб. Розуміючи це, Саф’янівська територіальна громада та АРК «Придунайська Нива» також підтримали роботи із відновлення проточності каналу. 

– Наша мета – наблизити систему озер Катлабух-Лунг-Саф’яни до стану, близького до природного. Відновлення проточності каналу Громадський – це перший крок до цієї мети. Наступним кроком буде покращення зв’язку між Старонекрасівськими плавнями та озером Катлабух. А в подальшому необхідно буде покращити водообмін між Катлабухом та Дунаєм поблизу с. Кислиці. Ми хотіли б завершити проект, який був розпочатий Всесвітнім фондом природи біля 15 років тому. Зараз проводиться експертна оцінка стану недобудованого мостового переїзду, на основі якої будуть плануватися подальші дії, – пояснює Олег Дьяков, фахівець з відновлення екосистем Rewilding Ukraine

Гідротехнічні роботи проводилися на основі проекту з відновлення проточності каналу “Громадський”, підготовленого фахівцями інституту Південгіпроводгосп.

Масштабне відновлення природи у дельті Дунаю розпочалося у 2019 році за фінансової підтримки Програми «Ландшафти під загрозою». Rewilding Ukraine разом з місцевими партнерами працює над поверненням до природного стану Придунайських озер, водно-болотних угідь, степів, реінтродукцією великих травоїдних тварин з метою відновлення природного випасу, розбудовою екологічного туризму в регіоні та підвищенням екологічної обізнаності місцевих громад тощо.  

За інф. Rewilding Ukraine

biblioteka
Дніпропетровська обласна бібліотека для дітей проводить флешмоб «Лунай, величне наше слово!», присвячений Дню української мови та писемності.

Для участі у флешмобі потрібно записати невелике – не більше 2 хвилин – відео про українську мову і писемність: вірш, гумореску, пісню, власний музичний відеокліп (музичний відеокліп, присвячений для ілюстрації пісні або музичної композиції), промо-ролик. Розмістити відео на своєму каналі Youtube та надати посилання на відео у месенджер сторінки бібліотеки. Надіслати відео або посилання на відео на електронну адресу odbdipro@gmail.com. Надати інформацію про учасника флешмобу: ім’я, прізвище, рік народження, вказати, з якого міста, селища, району, ОТГ, якщо читач бібліотеки – вказати повну назву закладу. 

Роботи можна надсилати до 9 листопада до 10.00. 

 

podorog knigi
У Національній бібліотеці України для дітей віднедавна працює читацький клуб «Подорож книги». Узяти в ньому участь можуть діти та підлітки від 10 років. 

Якщо ви любите читати, мрієте про книжкові новинки, читаєте доволі швидко – одна книга за 2-3 дні, маєте бажання долучитися до кола таких же завзятих читачів, ви можете записатися до Клубу.

Ось що пише про участь у Клубі сайт бібліотеки:

           1. КНИГА. Раз на місяць ми обираємо 1 книгу. Це буде обов’язково новинка, яку більшість із вас ще не читали. Книгу будемо обирати голосуванням більшості учасників клубу.
           2. ПОРЯДОК. Випадковим вибором (щоразу) створюємо чергу з читачів – порядок, у якому будемо пересилати книгу.
         3. ПЕРЕСИЛКА. Бібліотека пересилає книжку першому читачеві з черги, який зобов’язується прочитати її у найкоротший термін (максимум 3 дні). Після того, як він прочитав її, пересилає книгу за власний кошт наступному учаснику. Останній у черзі читач повертає книгу бібліотеці.
           4. ВІДГУКИ. В упаковці буде вкладення – спеціальний лист для відгуків, у якому ви записуватимете свої враження від книги. Ваші відгуки ми передамо автору. Також потрібно написати відгук на сайті видавництва, яке надало книгу для клубу.
           5. ФІНАЛ. По завершенню читання бібліотека організує зустріч з автором книги у ФАН-клубі читача – на платформі інстаграм або zoom.

Цю ідею подарувала бібліотеці читачка з м. Глухова Сумської області Яна Борисенко, учасниця онлайн-програми літніх читань #БЕZмеж. Яна також внесла пропозицію вкладати до посилочки невеличкі (за розміром і вагою) подаруночки від кожного читача, які бібліотека потім розпаковує і частину передасть авторові прочитаної книги, частину розіграє у святкових розпродажах читацького ФАН-клубу.

Записатися можна на сторінці бібліотеки у Фейсбук або в Інстаграм у приватному повідомленні. Також бібліотека просить узгодити питання членства в Клубі з батьками.

За інф. Національної бібліотеки для дітей

vistavka
У жовтні у столичній бібліотеці Дружби народів відбулася незвичайна персональна виставка: мініскульптури з полімерної глини Андрія Ігнатенка «У царстві фантастичних образів». 
Андрію 10 років, він навчається в 5-му класі ЗЗСО № 206 ім. Леся Курбаса у Святошинському районі. Хлопчик займається багатьма справами: відвідує заняття з танців, малювання, тхеквондо, навчається в Малій Комп’ютерній Академії, у вільний час ліпить фігурки з пластиліну та полімерної глини. У його доробку – понад сотня скульптурок, серед яких персонажі з мультфільмів і комп’ютерних ігор, вигадані створіння.
 
 
vistavka
На презентацію виставки прийшли його однолітки – учні 6 класу Фінансового ліцею. Вони роздивилися маленькі вироби мистецтва, поцікавилися технологією їхнього створення, поставили маленькому майстру багато запитань.
 
vistavka
 
Інф. і фото: бібліотека Дружби народів
franko
На початку листопада стартував новий сезону Всеукраїнського учнівського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра». З 15 листопада Міжнародний фонд Івана Франка розпочне прийом конкурсних робіт, який триватиме до 15 грудня 2021 року.
 
У цьому році переможців і дипломантів визначатимуть у трьох номінаціях: «Проза», «Поезія», «Краща ілюстрація до творів Івана Франка». Кожна номінація матиме три вікові категорії: учні віком 6-9 років, 10-13 років і 14-16 років відповідно.
 
Обов’язковою вимогою для участі у конкурсі є заповнення електронної форми лише з електронної адреси Gmail і лише один раз. Електронна форма буде доступна з 15 листопада 2021 року за посиланням: https://forms.gle/5MwpX4PjTUJkwWF88

 

За інф. фб-сторінки конкурсу «Стежками Каменяра»

Майбутнє пам’яті Голокосту: всесвітньо відомі зберігачі пам'яті говорять про важливе
У вівторок, 27 жовтня, представники провідних світових меморіалів Голокосту зібралися на онлайн-панель, щоб обговорити майбутнє пам’яті та просвіти на тлі зміни поколінь та технологічних змін. «Майбутнє музеїв Голокосту» – останній з-поміж семи заходів, присвячених 80-літтю погромів у Бабиному Яру.

Натан Щаранський, голова наглядової ради Меморіального центру Голокосту в Бабиному Яру, на початку розмови підкреслив важливість підтримки балансу між додержанням історічної правди, використанням сучасних технологій та збереженням унікальності музеїв.

Він сказав, що виріс в Україні й бачив злобні спроби стерти пам’ять про Голокост у цілому й Бабин Яр конкретно. Натан Щаранський нагадав, що Меморіальний центр Голокосту в Бабиному Яру почав роботу 5 років тому, і з тих пір важливість обговорення, розповіді професіоналів та пам’ять є усвідомленими.
За його словами, російський наратив представляє український національний рух як злодійський, і в останні роки Росія хотіла представити Україну в неправильному світлі. Пан Щаранський наголосив, що наразі є бажання дотримуватися фактів історії, особливо в ситуації, коли покоління тих, хто пережив Голокост, закінчує своє життя, і навіть покоління дітей Голокосту, тих, хто залишився в живих, не такі вже й молоді. Отже, – поставив він питання, – як зацікавити молоде покоління? Як заохотити їх прийти в музеї? Не за змушенням шкіл, а тому, що це для них справді важливо знати.

Як сказав пан Натан, є нова мова, нові технології, які можуть їх заохотити, утім, як почнеш використовувати ці нові технології, тебе можуть звинуватити в тому, що в тебе там буде Діснейленд. Пан Щаранський додав, що ніхто не збирається мати там Диснейленд, проте варто відмовитися від цих технологій – і молодому поколінню стає не цікаво приїджати.

Третьою задачею пан Натан бачить питання, як зберегти унікальність, не порівнюючи це з іншими жорстокими речами? Він відмітив, що, на жаль, ми спостерігаємо ріст антисемітизму й на Заході, і на Сході.

Даріуш Стола, екс-директор музею POLIN у Варшаві, зазначив, що деякі з проблем, із якими зараз зіткаються ті, хто працює над збереженням пам’яті, бувають справді глобальні. Число тих, хто вижив під час Голокосту та його очевидців у цілому знижується. А для майбутніх поколінь Друга світова війна – це щось далеке, минуле. Другою зміною він назвав технологічну – нові способи спілкування людей тощо.

Адам Керпель-Фроніус, керівник проєкту «Європейські місця пам’яті» Меморіалу убитим євреям Європи, сказав, що є побоювання, що коли підуть останні, хто вижив, Голокост стане менш актуальним, але сам він не думає, що це так. На його думку, все залежить від культури запам’ятовування. Наприклад, у США майже всі забули про Корейську війну, але Другу світову пам’ятають, і люди знають про неї більше. І незважаючи на те, що покоління тих, хто залишився в живих, іде з життя, є чимало молодих людей, яким цікаві історії їхніх сімей. На думку пана Адама, необхідно знайти баланс між тим фактом, що Голокост – це універсальний урок, який можна винести, і емоційним непригніченням людей.    

Петр Цівінські, директор музея Аушвіц-Біркенау, поставив запитання: що робити, коли йдуть ті, хто вижив? І зазначив, що це питання виникає не від того, що ми не несемо відповідальності, проте що ми будемо роботи без тих, хто вижив. І як заохотити молодь приїхати до Освенціму? Звісно, доводиться мати справу з учителями. За його словами, у 2000-х з Чехії до Освенциму приїжджали 4 тис. чоловік. У 2010-ті це вже було понад 40 тис.

«Ви не можете підготувати свій клас, якщо ідете з ним уперше в Освенцим. Але наші знання вищі в порівнянні з 1970-ми роками. Технології вище. Звісно, ми можемо, звісно, навчати з історичної точки зору, але перспектива така, що історії недостатньо. Нам потрібна антропологічна перспектива. Нам потрібно пам’ятати, що ми люди. Сьогодні, коли групи покидають Біркенау, вони сповнені емоцій. Людям потрібно бути зв’язаними з місцем, яке вони бачать і розуміють, що цього не може повторитися», – сказав пан Петр.

Другий виклик для музеїв – це революція в інформаційних та комунікаційних технологіях, яка вже змінила медіа-ландшафт і вплинула на соціальну взаємодію. За словами голови по питаннях Освіти Голокосту Лілі Сафра та Еяла Камінки (Eyal Kaminka), директора Міжнародної школи вивчення Голокосту Яд Вашем, система освіти наразі не співвідноситься з потребами майбутнього. Виклик Голокосту – час. Голокост стає все більш віддаленим. Для маленьких дітей це те, що сталося дуже давно. Друга проблема – ріст антисемітизму. Третя – фейкові новини. Голокост став символом. Але ми маємо перевести цей символ у реальний сенс. І четверта проблема – розрив між технологіями та школою. Технології можуть передавати молодому поколінню недостовірну інформацію.   

Пол Шапіро, директор по закордонних справах в американському меморіальному музеї Голокосту, зазначив, що сучасні технології використовує надто багато гравців, більше, ніж музеїв Голокосту, щоб кинути виклик історії Голокосту, аби використовувати цю тему з політичною метою або задля економічної вигоди, і, на жаль, знову розпалити забобони, включаючи антисемітизм. Це являє собою небезпеку в пропорції, яку ми не можемо передбачити. Музеїв та інших закладів має стати набагато більше. Ми маємо застосовувати більш ефективну онлайн-взаємодію. Потрібно перевищити всіх ненависників та тих, хто викривляє. І реагувати в реальному часі на справді небезпечні провокаційні повідомлення.

Пан Шапіро поставив питання, що потрібно для переходу від того, де сьогодні музеї, до того, де вони мають бути? Важливо підтримувати увагу до факту, що пам’яті недостатньо, що згадування недостатнє, і навіть потужного викладу історичних фактів буде недостатньо для підтримки цікавості. Актуальність потребує переоцінки аудиторії, яку ми прагнемо освічувати. 15 – 20 років після того, як вони дізналися про Голокост у школі, коли вони стають дорослими професіоналами, нам все ще важливо пам’ятати, що Голокост був на всьому континенті, це транснаціональне, транскордонне явище. Нам потрібно більше співробітництва між музеями Голокосту, державна підтримка та багато іншого.

Згадуючи про технології, які можуть бути використані музеями, артдиректор Меморіалу Голокосту в Бабиному Яру Ілля Хржановський також сказав про важливість «імерсійного досвіду», коли відвідувачі можуть зрозуміти історію особисто через свої емоції.

«Коли ми робили такі інсталяції, як символічна синагога «Місце для роздумів», «Дзеркальне поле», «Хрустальна Стіна Плачу», ми хотіли, щоб люди щось відчули. І в нас є багато інформації про те, що насправді відбулося в Бабиному Яру. У нас є всі ці установки, тому що це важливо для людей, які туди приходять, – зазначив пан Ілля. – І це також спосіб отримання інформації. Тому що, аби побудувати справжній музей, потрібно багато часу. Але переміститися з порожнього місця в місце пам’яті – це ви можете зробити швидко. Ми також зробили звукову інсталяцію, де вимовляються імена загиблих. Ми вводимо нові імена. І багато євреїв почали відвідувати це місце й почали там молитися».

Ілля Хржановський також додав, що протягом шести місяців відкриється перший музейний простір – «Курган» у Бабиному Яру. Це буде музейний простір, присвячений історії масових розстрілів 29-30 вересня 1941 року в Бабиному Яру в Києві. Він відтворить трагедію Бабиного Яру за допомогою технології 3D-моделювання, розробленої центром просторових технологій. Ширина і довжина будови складатиме 80 метрів, висота – 15 метрів. Усередині буде виставочний простір. За формою об’єкт нагадуватиме кургати, традиційні для українських степів давні захоронення у вигляді пагорбів з землі і каменів.

Маріан Турскі, голова Міжнародного комітету Освенциму, сказав, що коли він 20 років тому зустрічався з молоддю, 90% їхніх запитань стосувалися виживання в концентраційному таборі. В останні 3-4 роки основні питання полягають у наступному: 90% запитань, які ставлять молоді люди, звучать так: «Скажіть нам, як ви думаєте, чи це може статися знову?», «Чи може таке статися в будь-якій країні світу?», «Як цьому запобігти?». Я відповідаю, щоб вони уявили, що це може статися з вами, з ким завгодно, з євреєм чи неєвреєм.

Нагадаємо, 2020 року Маріан Турскі в своєму виступі на церемонії 75-річчя звільнення Освенциму сказав, що Освенцим не впав із неба. Усе почалося з малих форм переслідування євреїв. Сталося, отже, може статися де завгодно. Ось чому необхідно захищати права людини і демократичні конституції. Не залишайтеся байдужими, коли бачите історичну кривду, не будьте байдужі, коли будь-яка меншість дискримінується, не залишайтеся байдужими, коли влада порушує суспільний договір.

Нагадаємо також: на ювілей 80-ліття трагедії в Бабиному Яру відбуваються пам’ятні заходи, присвячені пам’яті всіх загиблих. 29-30 вересня 1941 року майже 34 тис. київських євреїв розстрілювали в Бабиному Яру. Бабин Яр став грізним символом Голокосту на Сході Європи. Це майже найбільша братська могила часів Другої світової війни. З 1941 до 1943 року нацисти розстріляли від 70 до 100 тис. людей в Бабиному Яру, вбили майже все єврейське населення міста, ромів, військополонених, політичних ворогів нацистів і пацієнтів психіатричної лікарні.

Фото: The Village Україна

srvc.website
У жовтні в Києві кураторка Леся Кульчинська презентувала проєкт – Service. Economy of Love. У цьому довгостроковому проєкті йдеться про інноваційну онлайн-платформу, де можна запропонувати і замовити «дивні» послуги. Такі, які неможливо класифікувати чи віднести до звичних жанрів, а отже ніде більше не знайти. Їх можна замовити або запропонувати на платформі https://www.srvc.website. Платформа унікальна не лише для України, але й для світу.

На момент старту платформи там можна замовити, наприклад, трансляцію світанку з 12 поверху, прогулянку Києвом із заплющеними очима. Уже можна отримати також каліграфічний розпис тіла, вишивку власним волоссям, читання замовнику перед сном, живопис на нігтях, розпис кришечок консервації, підбір костюму «міської божевільної» чи розкадрування снів. Всі послуги є продуктом фантазії українських митців – чи за родом діяльності, чи в душі.

Засаднича концепція цього некомерційного проєкту відсилає до відомого маніфесту Йозефа Бойса «Кожна людина – художник». На презентації платформи відвідувачам було надано унікальний шанс скористатися однією з цих послуг у фізичній присутності.

На презентації можна було ознайомитись з такими мистецькими пропозиціями: ворожіння на магічній кулі та кістках монгольських баранів, створення жанрової фотографії у спеціально підібраному образі, проведення межі – саме тієї інтенсивності та товщини, яка вам потрібна, читання вголос для повернення в дитинство, живопис на нігтях під лекцію з мистецтва, каліграфічний розпис на тілі від майбутнього художника-мільйонера, друк фотографій з зображенням фрагментів тіла замовника на заздалегідь підготованому одязі, розпис кришечок консервації та іншими.

book
У «Видавництві Старого Лева» з’явилася особлива дитяча новинка — книга Кім Крабел «Найсамотніший кит у світі» в перекладі з нідерландської Ірини Коваль. Видання для читачів молодшого шкільного віку вийшло у рамках проєкту «8 шляхів до емпатії», який видавництво реалізовує за підтримки програми Європейського Союзу «Креативна Європа».

Книга Кім Крабел з ілюстраціями Себастіаана ван Донінка розповідає про дівчинку Лілю, яка разом із татом живе в маяку. Татко Лілі океанограф, тому його часто немає вдома, а дівчинка залишається сама і оберігає полярне сяйво. Одного разу татко розповів історію про найсамотнішого кита, якого не можуть почути інші кити. А залишившись наодинці, Ліля почула красивий і сумний спів. Спів когось, хто є таким самим самотнім, і так само потребує друга, як вона…

– Перекладаючи книгу, я завжди намагаюся в першу чергу передати її настрій і ті почуття, які автор чи авторка хочуть викликати у читачів. «Найсамотніший кит у світі»— дуже лірична книжка, меланхолійна, затишна, — ділиться перекладачка Ірина Коваль. — З першої ж сторінки стає зрозуміло, що головна героїня, дівчинка Ліля, обожнює свого батька-океанографа і страшенно сумує під час його подорожей. Отож коли Ліля розповідає про нього, я вирішила використати не просто слово «тато», а його зменшувально-пестливу форму — «татко». Таким чином з найпершого ж речення — «Татко знов удома»— читач розуміє, як сильно вона його любить і як радіє його поверненню.

Або, наприклад, Ліліна «професія» — вона опікується полярним сяйвом і щоночі його запалює. Як це назвати українською? Вартова? Охоронниця? Запалювачка? Я довго думала, а тоді згадала чудове українське слово «берегиня». Ліля з Далекої Півночі, берегиня полярного сяйва…

Проєкт «8 шляхів до емпатії» допоможе юним українським читачам дізнатися більше про співпереживання, дружбу та прийняття інакшості, повагу і любов. Книга Кім Крабел і сама чимось схожа на почуття любові. Вона також дарує затишок і спокій. В неї також хочеться пірнути з головою.

– «Найсамотніший кит у світі» видана в рамках проєкту «8 шляхів до емпатії» за підтримки “Creative Europe”. Пам’ятаю, як працюючи над концепцією та списком книг для проєкту, натрапила на неї і одразу ж закохалася в ілюстрації та саму історію. Вона ввійшла до нашого списку останньою, та від цього є не менш важливою, — розповідає менеджерка авторського права Ольга Бесараб. — Це щемка і дещо філософська історія про самотність і дружбу, заснована на реальній історії про самотнього кита. Однак це книга не стільки про кита, скільки про маленьку дівчинку Лілю, яка живе у маяку і повинна охороняти полярне сяйво. Це надзвичайно зворушлива розповідь про силу уяви, а також про любов батька до доньки (і навпаки). Страшенно тішуся, що тепер про цю історію можуть дізнатись і наші маленькі читачі в чудовому перекладі Ірини Коваль.

Нагадаємо, Кім Крабел — бельгійська письменниця, авторка дитячих книг, у яких  переплітаються гумор, чуттєвість і важливі теми. У дитинстві, не маючи братів чи сестер, Кім мріяла про чарівний світ, у якому тварини вміють розмовляти. А тепер створення цього світу стало її робою. І письменниця насолоджується нею сповна.

Kola
Авторка та виконавиця, саунд-продюсерка, українська співачка Настя KOLA презентувала пісню на честь своєї бабусі, яка так і не встигла побачити онуку на великій сцені. Пісня вийшла чуттєвою й мелодійною.

– Ба – ця пісня для тебе. Якби я хотіла знову побачити тебе у нашому садочку, присісти біля вікна та почути ті самі заповітні слова: «Онученько, шо ти хочеш снідати?».

Народилася пісня «Ба» у співавторстві з Вовою SKOFKA. 

– Моя Ба завжди мріяла побачити мене по телевізору, але так і не встигла… Проте я знаю, що навіть з неба вона все бачить і дуже пишається мною! Ця пісня розливається у моїй душі, та я дуже хочу, щоб люди, які почують її, зрозуміли єдине: приділяйте більше часу своїм рідним людям, поки вони ще живі. Адже так важливо поговорити з кимось, порадитися, повечеряти, обійняти та виразити свою сильну любов, – каже KOLA.

Разом з піснею співачка презентує відеороботу, в якій подумки переноситься у вже порожній будинок, що пронизаний теплими спогадами про бабусю. Режисером кліпу став Антон Ковальський.

– Коли заплющую очі, можу зануритися у той дім, де проходило все моє дитинство, відчути той запах, дотик бабусиних рук та її голос. Я все це пам‘ятаю, нібито це було вчора. І саме в цьому відео ми з командою намагалися відтворити ту атмосферу дому, по якому я ходжу багато років поспіль… та згадую, як усе було тоді, – розповідає співачка.

Kola

Ліричний саунд та ностальгічний текст повертають слухача в безтурботне дитинство, коли кожен приїжджав до бабусі на літо. Прохолодний сад, тепле молоко, вечірні бесіди на річці, запах багаття і смачні бабусині вареники. У кожного свої спогади, але вони точно пов’язані з любов’ю і турботою бабусі.

Kola Відеороботу можна переглянути на офіційному YouTube каналі співачки, а пісня-присвята вже доступна на всіх цифрових майданчиках.

MenskaMiskaRada
На фейсбук-сторінці Менської міської ради Чернігівської області з’явилося повідомлення, що менські лікарі успішно прийняли пологи у 13-річної дівчинки. За запевненнями лікарів, попри такий ніжний вік дівчинка щаслива у новому статусі мами й успішно дає раду своїй новонародженій донечці. А супермолода бабуся – 31-річна мама породіллі Людмила – безмежно вдячна менським лікарям за вчасно надану кваліфіковану допомогу. 
Дівчинка з Городища. Пологи в неї розпочалися у неділю надвечір, і рідні викликали «швидку». За словами авторів допису, дівчинку збиралися везти до Чернігова, але родина наполягла: народжувати в Мені. У неділю ввечері близько 10.30 вечора народилася наша дитина, яку назвали Поліною. 
 
– Ставлення лікарів та всього медперсоналу до моєї дитини було просто неймовірне, – каже жінка. – І після пологів подавали дитину, допомагали переодягати, щоб донечка не вставала зайвий раз. Без кінця підходили, консультували, підтримували!
 
Завідувач акушерсько-гінекологічного відділення з педіатричними ліжками КНП «Менська міська лікарня» Менської міської ради Олег Тимошенко розповідає:
 
– За великим рахунком, ця дитина (я маю на увазі 13-річну породіллю) мала би народжувати у міському перинатальному центрі, але ми взяли відповідальність на себе. Провели консиліум, порадилися, підготувалися. І таки впоралися. Адже сили, уміння технічні можливості, кваліфікація наших лікарів – усе це дозволило виконати цю роботу. Пологи приймали акушер-гінеколог Сергій Осєдач та неонатолог Людмила Минець, вони все зробили професійно й на найвищому рівні!
 
За словами Олега Тимошенка, карета «швидкої» привезла потенційну маму вже в пологах. Все обійшлося без ускладнень, пологи були фізіологічні, партнерські – у присутності мами-бабусі. Уже завтра родину з новонародженою дівчинкою випишуть додому. 
tweens
У Луцьку при центральній дитячій бібліотеці створили блогер-студію, де охочі зможуть навчитися створювати цікавий і якісний контент для соціальних мереж. Про це повідомили у департаменті культури Луцької міської ради.

«Чимало початківців дивляться на найкращих блогерів і думають, що ніколи не зможуть такого досягти. Мета студії – відкрити таку можливість відвідувачам бібліотеки, як дорослим, так і підліткам», – йдеться у повідомленні.

На першій зустрічі секретами ділився Володимир Каліш. Цей учень 4-го класу луцької гімназії є рекордсменом національного проєкту «Книга рекордів Украіни» як наймолодший в Україні модератор зустрічей з дитячими письменниками.

За інф. https://shotam.info

book
Національна бібліотека України для дітей запрошує у читацький клуб «Подорож Книги» на читання новинок. Одне з видавництв запропонувало до читань книгу, яка навіть іще не вийшла друком. 

13 жовтня стартували читання. Учасники отримають файл на електронну пошту (свою або батьків). Умови першої подорожі такі:

           1. Цей файл видавництво надало лише для учасників клубу, цінуємо та поважаємо це.
           2. Читаємо книгу до 20 жовтня.
           3. Готуємо виступ-презентацію у довільному форматі* на ваш розсуд на тему «Якби я став прем’єр-міністром, що я зробив би?».
           4. Зустрічаємося орієнтовно 20-22 жовтня на платформі zoom, ділимося своїми враженнями від книги та пропозиціями реформ – представляємо свої проєкти (день і час уточнимо, щоб усім було зручно).
           5. Переможець презентації отримає у подарунок від видавництва друковану книгу. Оцінювати виступи читачів буде представник видавництва, присутній на зустрічі.

           *Формат презентації може бути довільним, але задокументованим для можливості передачі видавництву:

           – текст в електронному варіанті;
           – відеозапис;
           – презентація.

Записатися до Клубу можна на сторінці бібліотеки: https://www.facebook.com/nbukids

IzdatelstvoNairi
15 жовтня на ХІІ Фестивалі дитячої та підліткової книги «Азбукове Королівство Магів і Янголів» відбулася презентація книжки швейцарського педагога і письменника Якоба Штрайта «Гном Корінець».

IzdatelstvoNairi

Під час презентації діти мали змогу у феноменологічний спосіб спостерігати різної форми та кольору листочки, а також пригадати творчість письменника Якоба Штрайта. Декілька історій з цієї книжки діти послухали у виконанні перекладачки українською Оксани Фіци. Вона поділилася своїми особистими враженнями та переживаннями від роботи з перекладом. Потім усі охочі мали змогу із плодів лісових дерев – шишечок та жолудів – змайструвати собі героя книжки – маленького гномика разом із майстринею Тетяною Баштовою.

Книжка вже доступна до придбання у видавництві.

Інф. і фото: видавництво НАІРІ 

mikhaylo-slaboshpitskiy-z-prismerkovogo-dzerkala
У видавництві «Ярославів Вал» вийшла книга життєписів визначних українських культурних діячів «З присмеркового дзеркала» Михайла Слабошпицького.

У книжці йдеться про подробиці творчого шляху видатних діячів, ба навіть про такі, що їх не прочитаєте в посібниках з історії літератури. 

Нагадаємо, письменника Михайла Слабошпицького не стало півроку тому – 30 травня.

pologinskij

17 жовтня на хуторі Черуковатиця, що в урочищі Красна гора, біля придорожньої церкви, на кордоні шляху Луцьк-Львів, провели музично-історичне дійство, присвячене Дню захисників та захисниць України. Захід відвідало понад 500 людей. Крім місцевих, були гості з Луцька, Львова, Радехова, Стоянова, Горохова та Журавників. Захід відбувся за підтримки Радехівської та Горохівської міських територіальних громад.

Музичну програму наповнили виступи народних ансамблів «Струни серця», «Надія» з Горохова та співочого колективу села Стоянів, оркестр військової частини 1141 Національної гвардії України. Олександр Положинський виконав пісні, деякі – з військовим оркестром волинського прикордонного загону. Гурт Флайzzzа заспівав свої патріотичні композиції в акустичному звучанні. Прозвучали повстанські пісні у виконанні Юрія та Іллі Морозовичів.

Тим часом на території пригощали козацьким кулешем та чаєм. Представники клубу стрільби з лука «Луцькі соколи» проводили майстер-клас. А військово-історична група «Азимут» відтворила реконструкцію бою підрозділу УПА із загоном НКВС. Завершилося дійство гутіркою Лесі Бондарук, презентацією фільму «Справа дев’ятнадцятьох. Українське підпілля на Волині» та запаленням повстанської ватри.

За інф. та фото: Волинська фундація

nspu

13 жовтня у київському Будинку письменників відбулася церемонія нагородження переможців Міжнародного дитячого конкурсу «У пошуках літературних талантів».

На конкурс було подано 138 творів у номінації «Поезія» і «Проза», які надійшли з різних куточків України. Спершу журі відібрало 30 текстів, а згодом визначило 15 фіналістів.

У номінації «Поезія» перемогли:

  1. Вікторія Француз, м. Остер, Чернігівська обл.;
  2. Єсенія Ковальова, м. Остер, Чернігівська обл.;
  3. Дарина Копилова, м. Лисичанськ, Луганська обл.

Дипломи отримали:

  1. Олександр Баранцов, м. Маріуполь, Донецька обл.;
  2. Анастасія Моковійчук, с. Сергії, Путильський р-н, Чернівецька обл.;
  3. Оксана Родзіховська, с. Костянтинівка, Житомирська обл.;
  4. Марія Бухтіярова, м. Харків.

У номінації «Проза» перемогли:

  1. Марія Бухтіярова, м. Харків;
  2. Адріана Попадюк, смт Вороновиця, Вінницька обл.;
  3. Ольга Камінська, Ірпінь.

Дипломи отримали:

  1. Вікторія Головко, м. Ніжин, Чернігівська обл.;
  2. Вікторія Прохоренко, м. Мукачево, Закарпатська обл.;
  3. Аліна Шевченко, с. Гайок, Кіровоградська обл.;
  4. Єлизавета Даниленко, с. Осипенко, Бердянський р-н, Запорізька обл.;
  5. Софія Коваленко, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.

Лауреати перших премій в обох номінаціях отримали бронзову статуетку «Лескар» – це зменшена копія пам’ятника Лесі Українки, розташованого на території Ліцею №1 ім. Лесі Українки у Новограді-Волинському, а також грошову винагороду.

Переможці конкурсу увічнили відбитки своїх долоньок, які будуть розміщені поряд із пам’ятником Лесі Українки на «Алеї талантів» у Новограді-Волинському.

За інф. прес-служби НСПУ

dobrovolets
Співак Олександр Положинський, який зараз мешкає в Луцьку, та музикант Юрій Журавель побували на музичній ватрі екстремальних змагань «Доброволець», що відбулися 9 – 10 жовтня на Волині, в історичних місцях, пов’язаних із діяльністю УПА, на честь подвигу усіх борців за незалежність України та з метою вшанування пам’яті загиблих бійців 35 сотні Самооборони Майдану «Волинська Січ».

Стартове містечко розташовувалося у селі Деражне Рівненської області. Поблизу школи у парку були організовані реєстраційний пункт, зони для наметів, паркомісця, місце для багаття та намет з гарячим чаєм і печивом.

На учасників осіннього етапу екстремальних туристичних змагань «Доброволець», крім проходження дистанцій, чекав пошук контрольних точок та подолання заплави річки Путилівка на пакрафтах. Сплав займав приблизно 20 хвилин.

Цікавим і тематичним контрольним пунктом була локація з «повстанцями». Разом з тим, участь у перегонах взяла команда реконструкторів, яка відтворила похід боївки УПА.

Серед учасників були ветерани російсько-української війни. І окремо хочемо відзначити команду Мандрівного візка, якій допомогли представники Патрульної поліції Рівненщини.

Загалом за перемогу на дистанціях змагалися: 12 годин пішки –108 людей (40 команда); 24 години пішки  – 45 людей (15 команд); добу на велосипеді  – 30 людей (13 команд).

У результаті волиняни завоювали найбільше призових місць – шість. Також серед переможців – львівська, київська та чернігівська команди.

Зимовий етап змагань відбудеться в останні вихідні лютого.

Антрацит. День Стійкості
23 жовтня на Сцені 6 відбудеться прем’єра мюзиклу про шахтарів Донбасу. Онлайн та офлайн.

Український театральний режисер Павло Юров та британська режисерка Вікі Торнтон вже три роки працюють над великим проєктом «Дім шахтарства», який має на меті повно показати життя шахтарів Донбасу. У рамках проєкту буде зняте кіно і створений мюзикл. Деякі матеріали, відзняті на Донбасі, увійдуть у виставу.

Що поєднує українця та британку? Шахти.

– Чесно кажучи, на початку я дійсно не була впевнена, що шукаю на Донбасі. Але як тільки я приїхала туди вперше, у квітні 2018 року, я була вражена тим, наскільки знайомі це місце та люди. Я виросла у колишньому вуглевидобувному регіоні Великобританії і – хоча ця галузь була повністю знищена у 80 -х роках – почуття спільноти відчувалося дуже подібним. Тож мені цікаво показати глядачам Донбас, якого вони ще не знають – не місце війни – але Донбас спільноти, справжнього людського зв’язку, радості, тепла та надії, – каже Вікі.

– Я шукав оригінальні голоси, неоднозначність і невимушену відвертість. Оригінальність не в сенсі якась особливість чи екстраординарність, а розмова від себе, висловлення власної позиції. Мені важливо було знайти історії, які б зачіпали мене і щемили серце. І я вважаю, що конкретний досвід живої людини має велику цінність. Ідея “Дому шахтарства” почалася з видобувного музею Бергбау в Бохумі, який я відвідав в 2013 році. Мене вразила робота тамтешніх кураторів. Вони відмінно попрацювали з експозиціями та поєднали непоєднуване: техніку, твори мистецтва, реальні документи. Відтоді я думав, як правильно показати героїчну працю людей, але при цьому уникнути потрапляння в ідеологічний кратер, – розповідає Павло Юров.

Над виставою також працює художниця з Британії, чиї роботи були обрані для  Венеціанської бієнале у 2018 Кейт Лейн, музичну частину забезпечує композиторка Маргарита Кулічова, відома як Grisly Faye, хореограф проєкту Олексій Бусько, онлайн версію вистави робить Ярема Малащук, оператор-постановник, що отримав головну премію PinchukArtCentre 2020

Антрацит. День Стійкості
Про що буде мюзикл?

Олексій – звичайний шахтар-гірняк, втрачає близького друга під час аварії у забої. Його мучать докори сумління, він відчуває провину. Одного разу, під час свята шахтарі роблять спільне фото, спалах фотоапарату заcвічує Олексію очі, а коли він їх розплющує, виявляється, що потрапив у минуле. Шахтар починає переміщатися у часі і втручатися у події маючи намір змінити хід історії.

Актори: Олексій Доричевський, Костянтин Кириленко, Наталка Кобізька, Настя Касілова, Роман Савченко, Євген Черников, Ігор Аронов, Оксана Леута, Настя Метальникова, Микита Скрипка, Руслан Хабло, Костянтин Трембовецький, Касьянов Андрій (у відео)

В рамках проекту 13.10 о 19:00 відбудуться кінопокази в Кінолекторії Довженко Центру фільмів про шахтарів («Літа молодії» та перша частина фільму «Липневі грози»). Вхід вільний

16 жовтня о 18:00 буде проведена он-лайн дискусія «Естетика підриву: мистецькі практики та альтернативні історії Донбасу». Учасники дискусії спробують розплющити очі та поміркувати про те, як візуальна культура створює та переосмислює ці стереотипи, які зв’язки існують між мистецтвом та ностальгією та які альтернативні історії про регіон вибудовують твори мистецтва та кіно. 

У дискусії візьмуть участь Оксана Довгополова, Антон Лягуша, Оксана Міхеєва, Станіслав Мензелевський. Модеруватиме зустріч Катерина Яковленко.

Перед показом мюзиклу глядачів чекатиме фотовиставка робіт Валерія Милосердова з шахтарських протестів.

Антрацит. День Стійкості

Команда:

Павло Юров, сценарій і режисура

Вікі Торнтон, сценарій і відео

Кейт Лейн, костюми та сценографія

Маргарита Кулічова (Grisly Faye), музика і саунд дизайн

Олексій Бусько, хореографія

Валерія Бураджиєва, продакшн менеджерка

Ярослава Кравченко, піар

Анастасія Гернега, керівниця проекту

Команда онлайн трансляції:

Олександр Одуванчиков, монтаж онлайн-трансляції

Ярема Малащук, оператор-постановник

Віталій Гаркавий, звукорежисер

Римма Марейченко, продакшн менеджерка

Андрій Нідзельський, звукорежисер

Як побачити виставу?
Офлайн 23.10 20:00 Сцена 6

Вхід вільний. За реєстрацією! Лінк буде доступний на сайті та у фб з 10 жовтня https://www.facebook.com/events/4146411242153786
Наступний показ 28.11

Он-лайн на сторінках проекту у Фб та на сторінках партнерів.

NUMO'

Хіп-хоп гурт зі Львову NUMO’ випустив кліп на пісню з англомовною назвою Run4cover, що перекладається як «біжи в укриття». Незважаючи на це, сама пісня звучить українською та закликає навпаки відкриватися цьому світові, не боятися бути особистістю та рухатися лише вперед, тому шо головна «суперсила» вже є в тобі. Авторами треку стали участнику гурту NUMO’ – Любомир Стасів, Станіслав Багатнов, Петро Кушнір та Олександр Свергун. 

Свою активну життєву позицію хлопці продовжують і в кліпі, який зрежисували самі. Він був знятий у Львові на декількох локаціях. 

Характерні риси фанку і хоспелу музики Джеймса Брауна лягли в основу запального треку. Як грім серед неба, чуєш мелодію і неможливо втримати тупцювання ноги в ритм. Ми коли сіли писати слова, то вже знали, що маємо бути нахабно-чесними. Як це? От послухайте трек і все зрозумієте! – кажуть автори лірики.

Гаврік
Видавництво «Саміт-книга» та українські продакшн-компанії готуються до екранізації книг «Легенди Чарівнолісся» Віктора Андрієнка та Олени Шульги і «Гаврик» Дмитра Синиці, щоб стрічки по цих книжках з’явилися на екранах кінотеатрів.

«Легенди Чарівнолісся» та «Гаврик» зараз перебувають у «турі» – їх презентують на книжкових виставках, у школах та бібліотеках по всій країні, – повідомляє «Літературна Україна». 

Книга «Легенди Чарівнолісся» – сучасне українське фентезі. Автори книжки – Віктор Андрієнко, заслужений артист України, та сценаристка Олена Шульга. Ілюстратор – художник Олесь Юсипчук. Книга «Легенди Чарівнолісся» продається в магазинах, крім того, розповсюджується у дитячих бібліотеках міст та областей, дитячих будинках, школах-інтернатах і дитячих лікарнях всієї країни. Незабаром у друк вийде версія книги для незрячих дітей.

Книга «Гаврик» – про захопливі та незвичайні пригоди підлітка, написана українським учителем Дмитром Синицею. В основі книги «Гаврик» – життєві історії та незабутні випадки з дітьми.

За інф. «Літературна Україна»

Фото: «Саміт-книга»

Фестиваль дитячої книги "Азбукове Королівство Магів і Янголів"
14 – 17 жовтня в Києві відбудеться традиційний Фестиваль української дитячої книги «Азбукове Королівство Магів і Янголів». Заходи фесту проходитимуть у Музеї книги і друкарства України. Фокусна тема цьогорічного «Азбукового королівства магів і янголів» наголошує на важливості та проблемах самоідентифікації. Свобода бути собою невід’ємна від поняття прав людини та можливості реалізації її внутрішнього потенціалу. 
Відверто і дружньо поговорити на ці теми з підлітками на спільному читанні та діалозі про буття собою, про стосунки «дорослі-діти», гідність і відповідальність, насильство, ейджизм, інші види сегрегації та дискримінації пропонує Ольга Зайченко, тренерка, коучиня, консультантка з понад 20-річною практикою, а також авторка книги мандрів назустріч собі «Я є. Я прагну бути. Ідентифікуйся – та зростай!». І усе це — задля уміння постійно працювати над своєю ідентичністю та розбудовувати вільне суспільство. Запрошуємо в суботу 16 жовтня о 16.30.
 
Протягом усіх днів фестивалю можна відвідати майстер-клас «Скрипторій» від Дмитра Чубія, засновника співдружності майстрів «Артель ДЪЛО», які відтворюють унікальні історичні репліки за середньовічними технологіями. На фестивалі можна побачити робоче місце середньовічного писаря, відчути дух епохи XIII-XIV століть та ознайомитись з історією писемності та основ кириличного письма. Майстер-клас відбуватиметься в залі #1, біля Нестора Літописця.
 
15жовтня о 13.30 у залі #5 на другому поверсі Музею стартує пошукова експедиція. Приймаються охочі від 7 до 177 років. При собі необхідно мати здоровий дух авантюризму і торбу гарного настрою. Кількість скарбів обмежена. Керує експедицією популярна дитяча письменниця Валентина Вздульська.
 
У Королівстві, у другій залі музею, працюватиме арт-ательє «Натхнені зів‘ялим листям». Разом зі справжньою феєю своєї справи Наталею Трубніковою протягом трьох днів, 15, 16 та 17 жовтня, відвідувачі пройдуть увесь процес створення книги: від власноруч вилитого крафтового паперу, оформлення зшитку до палітурки.
 
У п’ятницю 15 жовтня о 14.15 відбудеться художній майстер-клас «Твій малюнок у музеї: від придумки до виставки» разом з відомою українською художницею Ольгою Квашою та директоркою музею, кураторкою виставок Валентиною Бочковською.
 
Ще один захід суботи 16 жовтня – зустріч із письменником Сашком Дерманським. Об 11:30 розпочнуться читання із книжки «Три казкові повісті» (Київ: Наш формат, 2021) та інших видань цього автора. До книжки «Три казкові повісті» увійшли твори «Король буків, або Таємниця Смарагдової Книги», «Царство Яблукарство» і «Танок чугайстра». Їх вирізняють карколомні сюжети і таємничі пригоди, дивовижні персонажі і сміливі рятівники, а також неповторний гумор автора. Лейтмотивом цих, як і ще багатьох творів українського дитячого письменника Сашка Дерманського, є мудрий заклик: «Бережіть зернятка ваших душ!».
 
У суботу 16 жовтня від 15:00 та в неділю 17 жовтня протягом дня у Музеї книги і друкарства відбуватиметься майстер-клас «Майстерня ілюмінатора» від Катерини Salve, ілюмінатора та каліграфа, викладачки НАОМА і школи каліграфії «Арт і я».
 
На фестивалі можна побачити процес роботи середньовічного ілюстратора, дізнатися, чому в ті часи він називався ілюмінатором, послухати розповідь про мистецтво книги XIV століття, познайомитися з технологією виготовлення фарб та створення книжкової буквиці — окраси будь-якого фоліанту.
 
15 жовтня о 12.00 запрошуємо на презентацію книжок Зірки Мензатюк «Зелені чари» та «Величні собори України». «Зелені чари» — це збірка оповідань про рослини. Письменниця давно намагалася розгадати їхні таємниці: про що шепочуть луки, промовляють квіти, мовчать ліси. Вона дослухалася до народних переказів і легенд про відомі та незнані рослини. «Зелені чари» саме про це — сприйняття природи, чудодійні властивості зілля, необхідність збереження зеленого світу. Особливістю видання «Величні собори України» є те, що зацікавився історією храмів школяр. Він вирішив розповісти про них у своєму блозі й привернути увагу якомога більшої кількості підписників. Чи вдалося йому це? Завітайте на презентацію книги — і дізнайтеся!
 
Протягом усіх днів фестивалю ви зможете долучитися до проєкту відомого художника-графіка Василя Чебаника «Змалюй абетку для української мови». У залі № 4 розгорнуто виставку відродженої української абетки «Рутенія», що використовувалася у друкованих книжках XVI-XVII ст. На поч. XVIII ст. указом російського царя-імператора Петра І в усій імперії – і в Україні – було силоміць запроваджено графічно спрощену абетку «гражданский шрифт», якою ми користуємося й дотепер. Однак незалежній Україні належить мати свою абетку для рідної мови, щоб нею показувати себе у світі. Кожен учасник проєкту зможе отримати зразки літер за власним бажанням. Проєкт завершиться 17 жовтня об 11:00 у залі № 4 виставкою змальованих літер і отриманням сертифікатів від Василя Чебаника.
 
15 жовтня о 12:00 відбудеться презентація книжки швейцарського педагога і письменника Якоба Штрайта «Гном Корінець». …Осінь. Настає час Землі – час, щоб звернутися до її внутрішнього життя. І свого власного. Разом з героєм цих історій Гномом Корінцем ми вирушаємо у дивовижні мандри – у світ, де живуть невидимі людському оку створіння. А починається усе з осіннього листочка, що тихо падає додолу, зі знайомства з мудрим Духом дерева, який повідає таємниці природи. Гном Корінець дізнається, що саме він може принести рослинам нове життя… Автор просто та образно передає духовну мудрість через відкриття, які робить у своїх мандрах Гном Корінець.
 
15, 16 і 17 жовтня на фестивалі — майстер-клас «Зупинити мить чудову» від майстрині Наталі Флер.
Чи може стати прикраса елементом інкрустованої обкладинки або навпаки? Майстриня Наталя Флер познайомить із дивовижним сучасним матеріалом, що називається «холодний фарфор».
 
Цікавитеся українською архітектурою та хочете мандрувати, не виходячи з дому? 15 жовтня о 16:00 Музей запрошує на презентацію книжки з 3D-ілюстраціями «Палаци і фортеці України». За допомогою тривимірних конструкцій з паперу видання розповідає про видатні пам’ятки України: Шарівський, Харківська область і Коропецький, Тернопільська область, палаци, палац Терещенків, Житомирська область, садибу Попова, Запорізька область, Аккерманську, Одеська область, і Генуезьку, АР Крим, фортеці. Презентує книжку авторка Надія Величко.
 
15 жовтня о 12:00 – зустріч із Сергієм Пантюком і читання з книжок «Еможинаріум, або Подорож у світ почуттів» (Київ: «Фонтан казок», 2020), «Абетка грибничка» (Київ: «Фонтан казок», 2019). На відвідувачів чекають захопливі вірші, скоромовки, цікаві історії і неймовірна атмосфера від українського письменника, автора низки видань для дітей Сергія Пантюка.
 
У неділю 17 жовтня о 12.00 запрошуємо на презентацію книжки Марії Морозенко «Доросла зима». Коли в країні починаються революція та війна, коли у твоєму рідному місті з’являються переселенці, а в класі — новенька з Криму, коли життя щедро засипає тебе, ніби снігом, нескінченністю запитань і тривог, — тоді неминуче приходить ДОРОСЛА ЗИМА. Твоя особлива пора, коли ти перестаєш бути дитиною, проживаючи дорослі проблеми, дорослу відповідальність, і, звісно, дорослу закоханість. Без цього ж ніяк. А далі вже як складеться…
 
Цьогоріч до Азбукового Королівства завітає Видавничо-освітній проєкт «Портал». Тут з‘являються оригінальні книги про історію, культурологію та мислення для всієї родини, спільного читання і обговорення, для різних вікових категорій. Кожне видання — більше ніж книга, кожне має історичний та психологічний супровід за QR кодом та ігрову картку.

-Щоб любити свою країну, потрібно змалечку про неї говорити, читати, співати. Усім нам необхідно усвідомити, що ми — український народ — маємо велику спільну історію, і сьогодні одне з головних наших завдань — об’єднатися довкола неї, — зазначає засновниця проєкту Олена Хіргій.
 
Саме тому впродовж трьох днів – 15, 16 та 17 жовтня – запрошуємо на зустрічі, кожна з яких буде особливою.
 
За оновленнями програми слідкуй на сторінці фесту.
 
 
Cultura cura. Culture cures

А ти знаєш, яку назву раніше мало місто Донецьк? Вірно: раніше воно називалося Юзівка, і знаєш, чому? Тому що заснував його Джон Джеймс Юз, британський гірничий інженер. В культур Донбасу та регіонів Великобританії є ще чимало спільного. Про це говорили в рамках Українсько-британського діалогу про кризу, культуру і звʼязки проєкту «Сultura cura. Культура зцілює».

У першій частині конференції зосередилися на проблемі розколотих суспільств та тому, як культура і історії можуть інтегрувати суспільство. Дійшли того, що Україна та Великобританія об’єднані спільними проблемами культурної інтеграції індустріальних регіонів. Наприклад, український Донбас та британський Вест-Мідлендс знаходять шанс на порозуміння в суспільствах на території літератури.

У другій частині говорили про конкретні приклади: роботу з письменниками, вихідцями з робітничого середовища і роботу з авторами-ветеранами. Спікерами з британської сторони виступили: Джонатан Девідсон – керівник літературної агенції Writing West Midlands, Бірмінгем; науковець і викладач літературної майстерності, письменник Роб Френсіс; літераторка, поетка, музикантка Гезер Вейсті.

Україну представили: Наталія Маслова – заступник директора видавництва «ДІПА», спеціалізованого на ветеранській літературі; Марина Рябченко – літературознавиця,  викладачка Національного університету ім. Тараса Шевченка, авторка спецкурсу, присвяченого ветеранській літературі; Ганна Скоріна – експертка з ветеранської літератури, авторка проекту #книги_про_війну; Оксана Чорна – ветеранка, авторка книжки «Позивний Кассандра: літо-2015»; Ігор Михайлишин – ветеран, автор книжки «Фуга «119». У тональності полону».

Літературознавиця Марина Рябченко означила для британських колег історію сходу України та чому саме «спалахнув» цей регіон. Окреслила специфіку східної ідентичності – «люди Донбасу», на яку вплинула московська пропаганда та бандитські угрупування.

– Як на мене, ця територія досить строката у соціальному плані, адже індустріальний регіон завжди притягував різні категорії населення. Не кажучи уже про трагедійно-соціальні обставини – Голодомор, який дуже сильно змінив картину на сході України. Територія примусово заселялася різними національностями. Метафорично можемо говорити про «людей без коріння», які втратили свою ідентичність, дану від народження. Проте нову – або ж не набули, або набули у досить специфічний спосіб, – підкреслила науковиця.

Наталія Маслова розповіла про те, як виникла ідея видавати ветеранські книжки. Усе почалося з блогерської діяльності бійців, які розповідали у соціальних мережах про війну. Павло Білянський разом із учасниками російсько-української війни вирішив створити збірку оповідань «14 друзів хунти».

– Це була перша збірка так званих «непрофесійних» авторів. Після цієї книжки ті, хто писав у шухляду, ніби отримали мотивацію, що це потрібно робити. І після цього нас завалили у хорошому сенсі великою кількістю рукописів. Ми почали одну за одною друкувати книжки, – поділилася Маслова.

Зокрема, видавчиня назвала такі роботи як «Піхота» Мартина Бреста, «War.ru» Юрія Руденка, «Кава з присмаком попелу» Олексія Петрова. Усі ці автори починали з цієї першої збірки – «14 друзів хунти».

Також до діалогу долучилися ветерани-письменники. Ветеранка Оксана Чорна розпочала свій письменницький шлях також зі збірки «14 друзів хунти». Працювала викладачкою в університеті, але коли наступила війна, пішла служити водієм-санітаром у 28 бригаду. Після демобілізації повернулася до своєї основної професії.

– Документальна книжка важко писалася, бо доводилося повертатися до подій, спогадів у період боїв. Адже я служила водієм-санітаром і безпосередньо займалася евакуацією бійців з поля бою і наданням першої допомоги на передовій, – зауважила авторка.

Ветеран Ігор Михайлишин розповів про свій шлях становлення як бійця-письменника. Автор особливі місця у своєму житті виділяє війні, літературі та музиці.

– Під час війни вів щоденник. У полоні мені захотілося писати більше, описати людей, їхні почуття. Першу книгу я назвав «Танець смерті» – як музичний твір Ліста. Друга книжка також з музичною формою «Фуга «119». У тональності полону». У полоні відбулися ряд розмов, які перевернули думки про світ і мистецтво. І вже після завершення контракту я вирішив професійно займатися музикою, – сказав ветеран.

Водночас експертка з ветеранської літератури Ганна Скоріна розповіла загалом, як виглядає шар ветеранської літератури, скільки є авторів, у яких формах та жанрах вони працюють.

– Сучасне суспільство – розділене, бо одних торкнулася війна, а інші воліють не помічати ветеранів та загалом політичну ситуація. Тому їх треба переконати, що ветеранська література це не страшні книги, а ветерани – не страшні люди, а дуже різні і як ці книги. Література ветеранів – дуже різна, написана різними способами, різними жанрами і вона може достукатися до кожного, – наголосила експертка.

За її словами, цей напрямок літератури зародився у 2014 році. Зараз видано 806 творів  і 204 з них – написані ветеранами та військовими капеланами.

– Можливо ці цифри невеликі, але вони про різноманітність. Це мелодрами, містика, комікси. Це книги-щоденники, художні книги. Це поезія: свій біль складають у римовані чи неримовані рядки. Це гумор: специфічний, їдкий, саркастичний, чорний, – підкреслила Скоріна.

Марина Рябченко додала, що ветеранська література розвивається. Почала з’являтися у солідних преміях, у науковому середовищі пишуть на цю тему статті.

Повертаючись до британського контексту, модератор і автор проєкту, письменник, посланець толерантності Програми Розвитку ООН в Україні Любко Дереш звернувся до колег з проханням розповісти про регіон Чорна країна і авторів,  а також пояснити, що означає саме існування робітничого класу для британського суспільства.

Джонатан Девідсон зауважив, що у Британії відразу відчутно, коли людина належить до робітничого класу.

– Дослідження показують, що у людей, які народилися у робітничому регіоні, такому, як Чорна країна, набагато менше можливостей. Але організації такі, як наша, переконані, що неважливо, де людина була народжена. У неї має бути таке саме право на освіту, культуру, літературу. І саме тому ми намагаємося допомогти людям, які займаються літературою. І звісно, ми хочемо надати можливість творити власну літературу, культуру, як це роблять ветерани з Донбасу, – розповідає керівник літературної агенції Writing West Midlands.

Роб Френсіс і Гезер Вейсті, які не сподівалися стати письменниками, все ж почали професійно писати. Вони поділилися своєю історією становлення.

– Багато моїх робіт представляють пейзаж Чорної країни. Це індустріальна сфера. Те, що було колись створене, зараз замінене або зруйноване. У нас є, так зване, постійне нагадування, що ми завдяки індустрії досягли багато чого. І саме з цього виростає фокус на різних письменників. На мене, на Гезер, на інших авторів. Але це люди, які пережили різне горе. І ми зображуємо історію робочого класу, їхній досвід, їхнє життя, – сказав Роб.

Френсіс зазначив, що так звані повстанські настрої і звернення до традицій допомагають долати бар’єри, які існують, об’єднувати зусилля та робити все, щоб їхні голоси були почутими.

Гезер Вейсті розповіла про особистий досвід життя у центрі Чорної країни і як це відображається у її творчості

– У моїй мові був акцент регіону Чорної країни, і коли я закінчила університет, я його позбулася, тому що з мене сміялися. І зараз про це дуже шкодую», – говорить Гезер.

Вона розповіла про свою книжку, яку написала у 90-х, що сформована завдяки спілкуванню зі старшими людьми.

– І ця праця – це спосіб поєднати людей з минулим, відчути гордість, підвищити їхню самооцінку, а також відновити пам’ять, – вважає британка.

– Робітнича література формувалася в опозиції до загальної, домінантної. Утворилася за допомогою акценту та діалекту, через який часто зневажали. Ми ж відверто говоримо з людьми про їхні особисті історії та досвід їхньою ж мовою, і таким чином протиставляємось. І знаходимо можливості застосувати і вбудувати у нашу літературу, – додав Джонатан Девідсон.

Нагадаємо, перша частина конференції відбулася 28 липня. Спікери конференції з британської сторони були – виконавчий директор Writing West Midlands Джонатан Девідсон, який виступив і модератором; письменник, музикант Брендон Гауторн, письменниця, авторка дитячих і книжок для дорослих Емма Персгауз. Українську сторону представляли: Юлія Бережко-Камінська – секретарка Національної спілки письменників України; Тетяна Лялька – представниця ПРООН Україна, фахівчиня по роботі з громадами, фокус: реінтеграція ветеранів АТО та ООС;  Юлія Оскольська – літературна наставниця, авторка спецкурсу літературної майстерності для ветеранів; Софія Челяк  – програмна директорка Bookforum Lviv.

Проєкт Cultura cura.Культура зцілює, крім конференції складається з низки подкастів, які демонструють, як за допомогою інструментів культури ми можемо допомогти нашому суспільству.

Проєкт реалізовується Прем’єр-Медіа у партнерстві з Writing West Midlands в рамках програми «Культура для змін» за підтримки Українського культурного фонду та British Council Ukraine.

functional photo

28 вересня Майстерня казок Олександра Зімби оголосила дев’ятий всеукраїнський проєкт «Як дорогу перейти», і запросила до участі вихованців дитячих садочків та школярів. Щоб узяти участь у проєкті, потрібно:

  1. Продекламувати на камеру текст:

Щоб не сталися затори,

На дорогах – світлофори.

Є у них аж три віконця:

Жовте світить, наче сонце!

Аби клопоту не мати,

На червоне – всім стояти!

Як зелене загориться –

Рухатися всім годиться!

  1. По можливості, роздрукувати запропонований банер та використати у відеоролику.

Завантажити за посиланням: https://drive.google.com/…/1cBsGQBd0axz2Zfv0Gli…/view…

  1. Заповнити:

– анкета школярів (для кожного окрема) за посиланням: https://forms.gle/ZSKw1ZfTnPNHPw1u8 ;

– анкета вихованців дошкільних навчальних закладів (для кожного окрема) за посиланням: https://forms.gle/eJVnbMHMeNEdu3h6A ;

– анкету вчителя чи наставника за посиланням: https://forms.gle/gsjqUiUV8HnmCK4q9 .

  1. Опублікувати відеоролик у групі “Майстерня казок Олександра Зімби” (

https://www.facebook.com/groups/MaisterniaKazok/),

надавши таку інформацію:

  • прізвище, ім’я, по батькові учасника
  • група, клас, школу
  • ХешТег #Бровко та #Мурчик #Як_дорогу_перейти

Під час голосування враховуються відеоролики та вподобайки тільки у групі «Майстерня казок Олександра Зімби». У разі виявлення «накручених лайків» – сторінки щойно створені, сторінки з ієрогліфами та інші аналогічні – всі лайки анульовуються.

Усі учасники отримають нагороду «Свідоцтво про участь у заході» в електронному варіанті, яке можна буде завантажити самостійно за опублікованим посиланням.

Подарунки отримають: 15 учасників, роботи яких наберуть найбільше лайків у групі «Майстерня казок Олександра Зімби», 10 учасників серед школярів, які будуть вибрані випадковим чином у системі Random (https://www.random.org/); 10 учасників серед вихованців дитсадочків, які будуть вибрані випадковим чином у системі Random (https://www.random.org/) – тільки ті учасники, які заповнили анкету.

Терміни проведення проєкту «Як дорогу перейти?»: 25 вересня 2021 року, 00:01 – 8 жовтня 2021 року, 24:00. Оголошення результатів: 9 жовтня о 17:00. Нагородження учасників: 11 – 17 жовтня 2021. Участь у проєкті є безкоштовною. Сторінка конкурсу в мережі фейсбук:

https://www.facebook.com/groups/MaisterniaKazok/

functional photo

25 вересня в Тарутинському степу відбувся етно-еко фестиваль «Tarutino steppe». На гостей фестивалю чекало багато цікавих заходів, серед яких – святковий гала-концерт місцевих колективів, що виконували вокальні та танцювальні композиції різних народностей Бесарабії. Увечері степ «запалав» від виступу популярної молдавської групи «Lume», яка завітала на фестиваль привітати громади та відвідувачів. На ярмарку можна було придбати сувеніри ручної роботи місцевих майстрів та спробувати традиційні страви Бессарабської кухні.

– Tarutino steppe етно-еко фест та подібні заходи мають показати людям, що природа може бути прибутковою. Що краще її зберігати, ніж руйнувати заради короткострокової вигоди. До того ж, здорова природа може підтримувати себе без значних вкладень, на відміну від сільського господарства. Тож 25 вересня ми запрошуємо всіх завітати у Тарутинський степ, щоб на власні очі побачити один з останніх в Європі куточків незайманого степу, великих травоїдів, яких повертають до степу, дізнатися про культуру та звичаї місцевих громад та просто гарно провести час, – говорить Михайло Нестеренко, виконавчий директор Rewilding Ukraine.

Родзинкою фестивалю стала екозона та екоактивності, які розкрили гостям природу унікального Тарутинського степу у всій красі. Серед них – видовищна фотовиставка, цікаві лекції від спікерів з різних природних куточків нашої країни, захоплюючі відео та екскурсії, на яких відвідувачі мали шанс побачити куланів, ланей та інших мешканців степу. Крім того, у рамках фестивалю відбувся круглий стіл, присвячений перспективам створення національного природного парку на території Тарутинського степу.

Tarutino steppe етно-еко фест – другий із подібних запланованих заходів в рамках проекту «Відновлення водно-болотних угідь та степів в регіоні дельти Дунаю», який фінансується міжнародною Програмою «Ландшафти під загрозою». Перший фестиваль пройшов в Молдові на березі озера Белеу у 2019 році. Ще два фестивалі заплановані на наступні два роки в Україні та Румунії. Крім того, у Тарутинському степу планується ряд інших заходів із розвитку і просування екотуризму. 

Організатори фестивалю – природоохоронна організація Rewilding Ukraine, Бородінська територіальна громада та Центр етнографічного, сільського туризму та сімейного відпочинку «Фрумушика-Нова» – запрошують українців та жителів сусідніх країн завітати на святковий захід. 

Жила-была украинская степь. Спасут ли экологические организации ландшафтный заказник в Тарутино под Одессой?

functional photo
4 вересня у приміщенні Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану відбулося урочисте нагородження переможців конкурсу на здобуття третьої Відзнаки імені Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса і, зокрема, оголошення та нагородження переможців Всеукраїнського конкурсу етноблогерів.

У межах заходу переможці, учасники конкурсу та їхні батьки відвідали з екскурсією алею Героїв Небесної Сотні та народний Меморіал, вшанували героїв ударами у Дзвін Гідності. Вони також завітали до Музею Івана Гончара на особливу програму з традиційними співами, танцями та забавами, майстер-класами з виготовлення глиняних свищиків, малюнку на склі. 

Чотирьом призерам конкурсу організатори приготували подарунки – брендовані конкурсною айдентикою смартфони та запрошення на майстер-клас із відеомонтажу. Його провела Дарина Кульчицька, авторка та режисерка проєкту «Характери Гідності» та кліпу «Сторожа Гідності», присвячених Героям Небесної Сотні. Також можливість взяти участь у майстер-класі із відеомонтажу отримали найактивніші учасники конкурсу. 

Завданням Відзнаки імені Олександра Капіноса є збереження національної пам’яті українського народу, формування та розвиток національної свідомості громадян, підтримка проєктів, спрямованих на систематичні зміни в громадах через реалізацію освітніх, культурних, соціальних, екологічних ініціатив.

Цьогоріч у межах Відзнаки провели Всеукраїнський конкурс етноблогерів на честь Сашка Капіноса. До участі запросили дітей та підлітків віком від 7 до 17 років з усієї України. 

Ідея цьогорічного конкурсу – заохотити дітей створювати контент на тему української традиційної культури у соціальній мережі Instagram. Таким чином популяризувати вивчення і збереження культурної спадщини українського народу – живих давніх традицій, звичаїв, обрядів, народних танців та пісень, гри на традиційних народних інструментах, народних ремесел. 

Завданням учасників було розпитати у батьків, бабусь, дідусів, старших людей про те, як раніше святкували Різдво, Великдень та інші народні свята, як називався одяг, в який вбиралися, посуд, в якому готували та споживали їжу, які готували страви, про родинні реліквії, які передаються від покоління до покоління, старовинні дитячі ігри, особливості побуту, народних ремесел і традиційних знань, діалекти української мови і місцеві говірки, народні обряди чи пісні. Другим важливим завданням для дітей та молоді було цікаво розповісти про ці явища в Instagram.

– Ми йшли до цього урочистого дня довго і напружено, але водночас з великою надією і передчуттям радості. Прагнули не просто залучити до традиції вшанування Героїв Небесної Сотні школярів, а створити умови, аби діти самі віднайшли найактуальніші для них способи пам’ятання. Так наш інформаційний простір поповнився багатьма сотнями фото- і відеоблогів з різних регіонів, міст, сіл, середовищ. Учасники конкурсу пізнавали рідний край і його етнотрадиції у пам’ять про їхнього сучасника Сашка Капіноса, виявляючи хист, знання і позицію, набуваючи новий важливий досвід – бути свідомими, активними і відповідальними громадянами, люблячими традиції свого народу і готовими захистити свою країну, – говорить член журі Конкурсу, генеральний директор Національного музею Революції Гідності, етнолог, кандидат історичних наук Ігор Пошивайло. 

На конкурс зареєструвалися 240 дітей з усіх областей України. За 55 днів етнодосліджень – з 5 квітня до 30 травня – учасники створили близько півтори тисячі дописів.

– Коли ми вимріювали конкурс, то ще повністю не могли передбачити, які важливі результати він дасть. У блогах учасники висвітлювали для читачів красу українських традицій. Та разом з тим вони стежили за дописами один одного, коментували та підтримували – так формується справжня спільнота етноблогерів. А з підтримкою та порадами досвідчених блогерів, що є амбасадорами конкурсу, ця спільнота стає ще міцнішою. Тому з радістю можемо сказати, що мрія Сашка Капіноса про те, аби діти та молодь цікавилися нашими традиціями, здійснюється, – розповідає Олена Котляр, кураторка Відзнаки імені Олександра Капіноса.  

Заявки оцінювало фахове журі, до якого увійшли провідні етнографи, фольклористи, музеєзнавці, блогери, культурні діячі України та рідні Героїв: Петро Гончар, Данило Гайдамаха, Олена Капінос, Ігор Пошивайло, Мирослава Вертюк, Дарина Кульчицька, Тетяна Пошивайло, Тетяна Фірлей, Наталія Хоменко, Сусанна Карпенко, Олена Котляр, Валерій Гладунець.

Амбасадорами конкурсу виступили відомі українські TikTok- та Instagram-блогери: Данило Гайдамаха, відомий під псевдонімом «Чорнобровий», який за допомогою своїх відео надихає людей говорити українською, Тетяна Фірлей та Анастасія Свідерська.

Нагадаємо, що Відзнака імені Олександра Капіноса заснована у 2018 році. Натхненниками Відзнаки є Олена Котляр і Родина Сашка Капіноса. Проєкт «Відзнаки Героїв», зокрема Відзнака імені Олександра Капіноса, втілюється завдяки фінансовій підтримці небайдужих людей.

Олександр – Сашко, як його називали рідні й друзі – Капінос – Герой Небесної Сотні, Герой України. Мешкав у селі Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. Навчався у Львівському лісотехнічному інституті. Голова громадської організації «Патріот Волині». У 2012 році брав участь в акціях протесту проти «мовного закону», голодував упродовж 12 днів. Під час Революції Гідності належав до сотні «Волинська Січ». За незламний дух мав псевдо «Кремінь». Тяжко поранений під час протистояння на Майдані в ніч з 18 на 19 лютого. Помер у лікарні після складної операції. Сашкові Капіносу було 29 років.

functional photo
15-річна херсонська школярка винайшла спеціальне біоплато, яке очищує водойми без механічного втручання в екосистему. Свій проєкт дівчина відправила на щорічну Олімпіаду геніїв у США, посіла третє місце й отримала стипендію на навчання в Нью-Йорку. 

Вікторія на Олімпіаді була одною з 1,5 тисячі учасників. Створити винахід їй допомогла родина. В родині Віки люблять сплавлятися на байдарках, і під час такого сплаву члени родини помітили, що вода, де росте комиш і рогоз, чиста на відміну від тих місць, де ці рослини не ростуть. Дівчина з мамою та старшою сестрою придумали, як укорінити комиш на пісчаних грунтах, як у річках. 

«10 метрів квадратних цього біоплато за день очищує 1 кубометр забрудненої води», – стверджує школярка. Винахід дівчини може стати в нагоді в питанні очищення Дніпра. 

За перемогу в конкурсі Віка отримала стипендію в 15 тис. доларів на рік, але скористатися нею не може, бо навчання вартує біля 70 тис. доларів, які потрібно докласти самостійно. У родині Вікторії таких грошей немає.

Вікторія з батьками мріють утілити свій проєкт у практику, щоб їхній винахід очищував українські водойми. Спеціалісти кажуть, що таким чином очистити водойми цілком імовірно.

За інф.: ТСН

Скріншот: ТСН

functional photo
Учитель історії та правоведення Василь Маслей, який став відомий завдяки своєму танцю на випускному вечорі в селі Маячка Полтавської області, у цьому році став директором школи – 6 липня виграв конкурс і чекає на офіційне призначення.

Танцювати на випускному вечорі для вчителів школи в Маячці є традицією з 2017 року. Відео, що з’явилося у Facebook Нехворощанської ТГ, стало неймовірно популярним, а з ним став зіркою й сам учитель. У серпні цього року 31-літній Василь Маслей очолить школу в Маячці, яку колись закінчив сам.

Дехто закидає молодому директорові, що він станцював під російськомовний хіт Galibri & Mavik – Євгенія Трухіна і Александра Фомєнкова, артистів лейблу FOMENKOF Music. Утім, починати розмову, насамперед, потрібно з того, який контент, що крутиться в українському радіо-етері, чують діти. Можливо, після такої реклами хіта про Федеріко Фелліні Галібрі та Мавіку варто заспівати українською.

functional photo
29 серпня в Київському Палаці дітей та юнацтва відбулася щорічна благодійна акція #Шкільнийпортфель для дітей з аутизмом.
Цьогоріч в благодійному заході взяв участь композитор, піаніст-віртуоз Євген Хмара з програмою «Музика, що зцілює». Музикотерапія для діток з аутизмом створила незабутню атмосферу в концертному залі Палацу.
 
functional photo
 
Фото: КПДЮ
functional photo
3 – 8 вересня, на базі яхт-клубу Київського Палацу дітей та юнацтва, традиційно відбудеться Чемпіонат України з вітрильного спорту серед юнаків і дівчат.

Протягом тижня в акваторії Київського моря поблизу Вишгорода найсильніші яхтсмени України будуть змагатися за призові місця у наступних заходах програми: Оптиміст – юнаки і дівчата 2006 – 2012 років народження; Оптиміст 1 молодша група – юнаки і дівчата 2008 – 2012 років народження; Оптиміст 2 молодша група – юнаки і дівчата 2010 – 2012 років народження; Кадет – юнаки і дівчата 2004 – 2012 років народження; Лазер 4.7- юнаки і дівчата 2005 – 2008 років народження; Лазер Р – юнаки і дівчата 2004 – 2006 років народження; Techno293 1 група 6,8 м2 – юнаки і дівчата 2007 – 2012 років народження; Techno293 2 група 7,8 м2 – юнаки і дівчата 2005 – 2010 років народження.

Минулого року у змаганнях брали участь команди з десяти областей України, АР Крим, Києва і Севастополя – понад 160 юних спортсменів. Цього року акваторія знову очікує на юних спортсменів.

У рамках Чемпіонату пройде відбір спортсменів відповідних вікових груп до складу національної збірної команди.

functional photo
Напередодні нового 2021/2022 навчального року школа №42 отримала новий сайт https://school42.kiev.ua. Сайт для школи розробили безкоштовно.

Нагадаємо, з нового навчального року у школі №42, у спортивній залі, що обладнана за всіма сучасними стандартами, відкриється секція з баскетболу. Навчати школярів будуть тренери Марія Дубас та Юлія Лапшинова, які виховали неодноразових призерів Чемпіонату України.

functional photo
29 серпня учні Ліцею №1 Могиліва-Подільського вшанували пам’ять військовослужбовців й учасників добровільних формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Школярі згадали земляків-патріотів, які віддали свої життя за Україну, її майбутнє, а також тих, хто боронить кордони і сьогодні. Ліцеїсти хвилиною мовчання вшанували пам’ять Героїв та поклали квіти до меморіалу.
 
Нагадаємо, 24 серпня 2019 року президент України Володимир Зеленський підписав указ про затвердження Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за її незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Дата приурочена до дня найбільших втрат української армії на Донбасі — дня виходу з оточення в Іловайську 29 серпня 2014 року.
 
functional photo
 
Фото: ліцей №1 Могиліва-Подільського