fbpx
Close Sidebar

Teennews

music, opera, theatre, інтерв'ю,

02.03.2017

Прочитати російською

опубліковано: 02.07.2016 19:50

Рецепт успіху української співачки Сусанни Чахоян – не лише бути красивою, але й досконало знати свою справу, цінуючи оперні традиції. Акумулювати їх і передати глядачеві зі сцени, з’єднати у своїй творчості минуле і майбутнє, нове і звичне – це варте того, щоб служити унікальному оперному мистецтву. 

susanna-tchakhoianУ Сусанни Чахоян, заслуженої артистки України, є рідкісна здатність бути ось таким «акумулятором», вбирати в себе історію, «добре забуте старе», і перетворювати це все у щось дуже сучасне. Тому в неї виходить передати публіці «інформацію з минулого» так, щоб це захоплювало глядача сьогодні.

Сусанна виступає у різних концертних залах світу, і в київських, звичайно ж, теж: артисти Національної Опери створюють для публіки камерні програми, які сприймаються на одному подиху, вражають приголомшливою красою і надовго заряджають енергією.

Сусанна Чахоян працює над такими концертами разом із відомим у багатьох країнах світу солістом української Опери Тарасом Штондою і концертмейстером Анастасією Тітович. Кияни ці концертні новинки та вечірки намагаються не пропускати, адже це – академічний спів від кращих, дуже надихаючі виступи, побувавши на яких, потім довго літаєш як на крилах!

У Сусанни – колоратурне сопрано, як у її знаменитої вчительки, великої оперної співачки Євгенії Мірошниченко. При цьому Сусанна Чахоян відмінно розбирається не лише в нотах та історії музики, а й у шатах, стилі та beauty-life, адже життя оперної діви – це не тільки репетиції та виступи, а й участь у телешоу, у «великосвітських» прийомах… Вечорами треба виглядати як королева і, буває, з’являтися на справжнісіньких балах… Про бали і свята ми хотіли почути з перших вуст детальніше. Але дізналися з інтерв’ю з Сусанною дуже багато цікавого про оперне мистецтво і роботу оперною артисткою.

– Бали? Це атрибут статусності. Вони і створювалися для того, щоб у суспільстві представляли один одного, щоби здійснювався обмін новинами, такий собі networking. А культурний аспект балів – це мала частина, вишенька на торті: гарна програма, оркестр на сцені, запрошена зірка… Це – елітарна культура. Але вона не має відношення до того, чим ми взагалі займаємося. Участь у таких заходах зазвичай дуже втомлює. Це виснажливі технічні репетиції, налаштування камер, мікрофонів, саундчеки – все, чим ми, оперні співаки, не любимо займатися. Ми вільні на театральній сцені, а бали – це завжди певні обмеження.

– Елітарність оперного мистецтва – це значить, що ви виступаєте для еліти, високих чиновників і для знавців, для тих, хто щось розуміє в оперному мистецтві. Вам не прикро, що плоди вашої праці зрозумілі не кожному? Адже опера – це мистецтво, яке вимагає підготовки до його сприйняття.

– Я не вважаю, що більшість чиновників належить до цієї культурної еліти, готової сприймати таке мистецтво. Еліта – це культурна частина суспільства. Підготовлена, з сімейними традиціями, із вихованими духовними цінностями – ось це є еліта, наш глядач, який прийде на наші програми, туди, де будуть звучати німецька, французька мови, поезія, поєднана з музикою. І наше завдання – у тому, щоб зберегти цю еліту і виховати нове покоління.

– Що значить «лірико-колоратурне сопрано»? Чим воно відрізняється від «класичного сопрано» рок-зірки Діани Арбеніної, наприклад, якщо рядки в її пісні – не алюзія, звісно?

– Мабуть, головна відмінність – співаєш ти з мікрофоном чи без. Якщо можеш співати без мікрофона, пробити оркестр, хор і залишитися sopra, зверху… Але взагалі, cопрано – це просто забарвлення звуку, жіночий тембр голосу з певним діапазоном.

– Чому ваші батьки дали вам таке яскраве ім’я? Вони від народження «планували» вас в артистки?

– Своїм ім’ям я зобов’язана моєму батькові. Так звали його улюблену двоюрідну сестру, вона була надзвичайної краси, загинула під уламками універмагу в Ленінакані під час землетрусу. Тато її дуже любив, і в її честь назвав мене. Чому артистичне? У вірменських сім’ях досить часто почуєш красиві імена.

– Ви відволікалися від фортепіано у старших класах? Чи була тільки музикалка?

– У цьому плані моя юність була зовсім нетиповою: я не бігала на побачення, у мене не було ні дискотек, ні романтичних пригод. Я була страшенно серйозною, наді мною навіть діти у школі жартували через це. Як жінка я розцвіла пізніше, вже у консерваторії. Спів розкрив мене. Граючи на фортепіано, зосереджуєшся більше на інтелектуальному процесі. А спів – це велика свобода вираження, в тому числі й вираження своєї жіночої природи.

– Чому ви взагалі вибрали фортепіано, а не скрипку?

– Я не пам’ятаю цього моменту, хто кого вибирав. Мої батьки – музиканти. Оскільки у мене пальці дуже довгі та велика рука – для Рахманінова якраз. Стала займатися в п’ять років, а свідомо – у 7-8 класах.

– Стати музикантом – це карма для того, хто народився у музичній сім’ї?

– Я до 7 класу вчилася в математичному. Це був експериментальний клас із приголомшливими вчителями!

– Ви не пошкодували, що не продовжили займатися математикою або іншими точними науками?

– Математичне мислення дуже допомагає при розучуванні партії. Особливо це стосується розуміння форми, структури. Якісь акценти, вибудуваність вистави… У цьому є щось від математики.

susanna-tchakhoian_AK

Сусанна Чахоян: «Спів – це велика свобода вираження, в тому числі й вираження своєї жіночої природи»

– Всі артистки відчувають баланс форми та змісту так само?

– Ні, у всіх по-різному. Я добре чую, коли вокаліст не просто ремісник, а музикант. З перших звуків стає зрозуміло, чи володіє співак тільки своєю партією, чи знаходиться в гармонії з усією партитурою вистави, чує тільки себе чи зливається з оркестром і партнерами.

– Хтось може крити артистизмом …

– У кожного свої фішки. Є настільки обдаровані люди, що їм, може, і не потрібна глибока освіта. Деякі просто інтуїтивно відчувають процес. Спрацьовує компенсаторика: у когось чогось не вистачає, і воно перекривається іншим. Завжди щось виведе до світла, якщо ми говоримо про професіоналів, звісно.

– Як ви гадаєте, в Україні будуть говорити про вас як про видатного педагога?

– Час покаже. Зараз я викладаю в інституті ім. Р. Глієра, і роблю це з великим задоволенням.

– Як щодо студентського «споживацтва»? Є відчуття, що викладання – це невдячна справа?

– Головне, щоб були студенти, які компенсують усі «страждання». У мене є такі. Їх успіхам радію, як успіхам власного сина!

– Ви – лауреат багатьох вокальних конкурсів у Європі. У чому сенс таких «батлів» між оперними вокалістами? Адже і так зрозуміло, що таких людей в світі – одиниці, що всі вони відмінно володіють голосом і що вони – найкращі. Як же можна влаштовувати змагання між ними і вибирати самого-самого?

– Конкурси – це настільки неоднозначно! Якщо в інструментальному мистецтві є об’єктивні речі: відчутно, впорався ти з твором чи ні, то вокал – річ абсолютно суб’єктивна. Навіть якщо з точки зору одного з членів журі ти впорався, то з точки зору іншого – ні. Він чує твій голос якось інакше, по-іншому уявляє арію… Завойована на конкурсі перемога не завжди обіцяє цікавого публіці виконавця. Моєю метою на конкурсах було не отримання премій, а опанування репертуару. Я хотіла почути, як співають представники різних національних шкіл: корейці, китайці, італійці, французи, німці… Без саморозвитку наша професія в’яне. Якщо не йдеш вперед, то рухаєшся назад. Я і зараз їжджу на майстер-класи, на заняття з техніки вокалу – і за кордон, і Україною. Тут я займалася з гідними музикантами і дуже вдячна кожному з них. Потрібно не зупинятися, постійно щось шукати, і конкурси – частина пошуку. Я привозила нові твори, ноти, записи, коли ще не можна було відшукати їх в Інтернеті. Слухала інші колоратурні сопрано, відразу ж записувала, як виконують каденції: фіксувала для себе стильові особливості, нюанси чийогось виконання… Тепер багаж уже є, але якщо питання стосується нового стилю або твору, то все починається знову: слухаєш різних виконавців, звіряєш, читаєш, сам щось шукаєш в нотах.

susanna-tchakhoian_AK

– Тобто, якщо десь у світі з’явиться подібне сопрано, ви про це дізнаєтеся?

– Звісно! Я студенткам задаю питання: а хто твоя улюблена співачка? І деякі не можуть відповісти. І ось це мене лякає! Я думаю: «Боже мій! Дівчинко, ти займаєшся вокалом, ти отримуєш вищу освіту, хочеш бути співачкою!.. ». Молодь мене дивує з цієї точки зору. Ми студентами тягли ось ці великі магнітофони в консерваторію, з якимись підпільними записами, хтось десь щось привіз – ми все це слухали. На нашому курсі були такі ентузіасти, які говорили на італійській мові. Йшли гуляти, і хлопці починали базікати італійською. Для мене це – показник зацікавленості у своїй професії, прагнення щось привнести в неї. Не просто «ми розважаємося!», а коли кожен вид твоєї діяльності якимось чином пов’язаний із професією.

– Зараз студент запросто може сказати: «У мене є думка, я вважаю так»…

– …при цьому, якщо запитати, на чому ґрунтується його думка, копнути глибше, то там буде порожнеча. Є в усьому цьому якась поверховість, і це веде до непрофесіоналізму в усіх сферах. Нещодавно одну студентку питаю: назви-но п’ять романсів Рахманінова. Застопорилася! Але ж це елементарні речі! Зізнаюся, до романсів я теж прийшла пізно. Взагалі, камерний жанр я спершу недооцінювала. Я любила великі форми, симфонічний оркестр… А камерний жанр, романси, мініатюри я не розуміла. Прийшла до цього вже на останніх курсах консерваторії, під впливом чудових концертмейстерів Раїси Ойгензіхт і Людмили Іванової.

– Де більше можливостей для нюансування: в опері чи в камерному жанрі?

– У камерному, однозначно! Опера – це більші мазки. Яскраві, соковиті фарби, але вибір їх – обмежений. А ось те, що можна використати у камерному жанрі – це повна палітра. Цікаво ось що: майстерність, яку здобуваєш в роботі над романсами, привносить нові фарби і в оперу! І тоді твоє оперне трактування стає набагато цікавішим, із безліччю нюансів. Це як затерті картини, які змінюються при реставрації.

– Чому ви віддали перевагу кар’єрі оперної артистки, а не піаністки? Як сталося «перемикання»?

– Не ми вибираємо професію, а професія обирає нас. Я жила на сцені, була реалізованим музикантом, зі своїм «світом», і прийшла в професію співачки вже зрілою особистістю. У Одеській консерваторії, в оперній студії, ставили «Травіату». Я спинилася, заворожена цими звуками, і з тих пір ні про що інше не могла мріяти.

– Це ж інший спосіб вираження…

– Як людина, стаєш іншим. Сьогодні це, мабуть, важко уявити тим, хто бачить мене на сцені, але я була скутою, від сидіння за роялем я була вся така скручена, занадто зосереджена … Цілком інший образ.

– В якийсь момент вам стало зрозуміло, що просто піаністкою в рамках вашої кар’єри ви не залишитеся, що ви, все-таки, будете співати…

– Я відчувала, що в мені щось є, те, що глибоко заховане. Я переконана, що це і розгледіла в мені Євгенія Мірошниченко. Після її резюме «Я тебе, дитинко, візьму в клас» у мене наче крила виросли.

– Те, що ви стали виходити на сцену в ролі вокалістки, артистки, стало для вас кроком вперед відносно вашого попереднього досвіду?

– Я до сих пір вважаю, що вище інструментального мистецтва немає нічого, якщо порівнювати вокальне мистецтво та інструментальне. У фортепіанному або скрипковому мистецтві є просто ремесло, те, що можеш оцінити мізками, на концерті: так, у нього чудова техніка, він добре володіє інструментом, який добре звучить… Але є вищі речі: коли відчувається інтелект виконавця, ідея, особлива філософія. Такого рівня у вокалі досягають одиниці. Музиканти, які залишають після себе колосальний слід в історії виконавства: Фішер Діскау, Елізабет Шварцкопф…

– Чи достатня кількість ліричних вистав у репертуарі Національної Опери?

– Так. Драматичних, звичайно, завжди більше. Я б додала іще комічних.

– Які постановки у Національній Опері цікаві для школярів, студентів, для молодих людей?

– Для молоді повинен бути сучасний спектакль в сенсі правдивого вираження емоцій. І абсолютно неважливо, яка тематика чи назва опери, адже сучасна режисура – це не тільки і не стільки якісь космічні костюми та декорації, або суперсвітло, не тільки мінімалізм. Особисто для мене це – реальні взаємини героїв, живі люди на сцені. Це завжди знайде відгук у будь-якого покоління. Людина, прийшовши у театр і не побачивши справжнього життя на сцені, вимовляє знамениту фразу Станіславського: «Не вірю!». І другого шансу полюбити оперу в неї може не бути. Якщо ж їм показати наш чудовий спектакль «Ріголетто», повернувши у взаємини героїв жвавість, щирість, природність інтонації, правдивість у погляді, у позі, у пластиці, у реакції один на одного, то і сприйняття молоді може бути набагато гострішим. Я в цьому переконана!

– Хіба опера може бути щирою, не дивлячись на весь свій антураж?

– Звичайно. Я гадаю, це лише так! Є приклади вдалих оперних постановок кінорежисерами. Незважаючи на деяку умовність жанру, все ж головними темами залишаються любов і ненависть, дружба і зрада, патріотизм, честь, віра, –  те, що завжди зачіпає людську душу. І тут дуже багато залежить від співака, який повинен за допомогою своєї інтонації донести цю тему до слухача.

– В архівах варто шукати нову музику? Якісь дослідження повинні вестися? Чи цікаво артистам брати якийсь матеріал від архівістів?

– Безсумнівно! Ми в певному сенсі споживачі: беремо готовий матеріал. Збір такого матеріалу – це окрема професія. Часто саме на такій основі з’являються авторські шедеври. Якби, наприклад, Український Хор не поїхав би одного разу в Америку, і Джордж Гершвін не зайшов би у зал і не почув би українську колискову, чи не з’явилася б знаменита Summer Time?

– Чи може таке відбуватися зараз?

– Може. Тільки Гершвіни у дефіциті 🙂  

Інтерв’ю: Поліна Аксьонова

Адаптація українською: Софія Телеховська

Фото: Олександр Кузьмін

Ретуш: Марія Парамонова

Фото обкладинки: susannachakhoian.com


Прочитати ще
Підтримати сайт / Support:

Ти можеш матеріально підтримати сайт – зробити довільний донейшн через Paypal. Щиро дякуємо, що ти цінуєш нашу працю й допомагаєш оплачувати витрати з утримування сайту! Тоді ми матимемо змогу заохочувати до співробітництва нових цікавих авторів і технічно розвивати портал. Щоб здійснити підтримку та зробити переказ, натисни кнопку Donate.

We will be able to encourage new interesting authors to collaborate and technically develop the portal. We sincerely thank you friends for appreciating our work and helping us pay for the costs of maintaining the site. You can Paypal.

Увійти / Login
[ultimatemember form_id="4322"]
Підпишися на щотижневий дайджест!
Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах:
PayPal:
Підтримай роботу журналістів сайту!

© 2010-2021, ContentLab. Усі права захищені. Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті TEENСORR, дозволяється за умови посилання на teencorr.com.ua. Для інтернет-видань є обов'язковим пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання на http://teencorr.com.ua. Посилання має бути розміщене в незалежності від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для інтернет-видань) – має бути розміщене в підзаголовку чи в першому абзаці матеріалу.

Перейти к верхней панели