fbpx
Close Sidebar

Teennews

books, festival, teens novelties, інтерв'ю, моє місто, навчання, розумні теми, точка зору,

18.06.2019

Інтерв’ю з Людмилою Науменко, кандидаткою філологічних наук, доценткою кафедри методики викладання української та іноземних мов і літератур Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка ми записали у бібліотеці Максимовича, на Другому всеукраїнському фестивалі «Читач року – 2018». Тоді пані Людмила, яка стала лауреаткою фесту, передала університетській бібліотеці колективну монографію «Development of Philological Sciences in Countries of the European Union Taking into Account the Challenges of XXI Century» – «Розвиток філологічних наук у країнах Європейського Союзу з урахуванням викликів XXI століття». Книгу нещодавно видала Вища суспільно-природнича школа імені Вінцента Поля в Любліні. Українська вчена та викладачка є співавторкою цього твору. А загалом займається науковою та викладацькою роботою понад 30 років. У сфері наукових інтересів пані Людмили – лінгвістична прагматика, теорія мовної комунікації, дискурс-аналіз, діловий англомовний дискурс, концептуальний аналіз, етноспецифіка спілкування, мовний етикет, методика викладання іноземних мов. Науковиця є членкинею ТЕS0L – Всеукраїнської громадської організації викладачів англійської мови, America House Research’ Center, British Council та інших осередків.

Ти можеш прочитати бесіду з Людмилою Науменко зараз, улітку, коли до початку вступної кампанії залишилося менше місяця, і випускники-2019 готуються до ЗНО та вступу. Дізнаєшся з перших вуст, що таке наукова робота у ВУЗі, якій можна присвятити все життя, які очікування викладачів до рівня знань та до мотивації студентів, та як воно – вчитися та працювати в найвідомішому університеті країни. Людмила Петрівна чимало знає про все це!

– Я вперше на цьому заході, але читач я давній. Я вчилася в школі гуманітарного профілю. І ми багато писали рефератів, перекладали, конспектували, у нас тоді це було дуже популярно. І після занять у школі ми йшли в бібліотеку – у нас на Караваєвих Дачах у Києві була хороша районна бібліотека. Або нас направляли в якусь іншу, у якій ми шукали потрібну літературу…

– І це було як норма?

– Так, це було системно. Це було кожен день практично. Тому для мене бібліотека – не новинка, це звичайна справа. А в університеті це, звичайно, філологічний читальний зал, де ми пропадали…

– Чому саме ви цьогоріч стали читачем року, номінантом премії?

– Я – активний читач, і студентів теж направляю в бібліотеку, вони пишуть реферати, користуються фондами. Може, це спрацювало.

– За багаторічної роботи в університеті накопичується багато досвіду. Чи виходить передати його студентам? До речі, ви навчалися в КНУ?

– Закінчувала філологічний, тоді називався романо-германський. Потім працювала в іншому ВУЗі. А в університет прийшла писати кандидатську. У мене вже практично була готова робота, коли я стала працювати тут, в університеті – спочатку на Виставці, потім – тут. Мій науковий керівник В’ячеслав Карабан, доктор філологічних наук, академік Академії наук вищоїшколи України досі працює в університеті: він є професором кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В університеті ми передаємо свій досвід молодшим колегам, аспірантам. Зокрема, я відповідаю за наукову роботу.

– Чи достатньо такої взаємодії?

– У нас в інституті є напрямок для вчителів англійської та української мов – є набір бакалаврів і магістрів. Є семінари для вчителів середньої школи. Можуть бути відкриті заняття.

lyudmila-naumenko

Людмила Науменко (третя справа) стала лауреаткою премії «Читач року – 2018»

– До університету приходять нові покоління, зі своїми фішками, особливостями… Чи є якийсь емоційний контакт зі студентами, які починають навчання?

– Прекрасний контакт. Я працюю на вищому рівні – з магістрами. Але в мене є й третьокурсники. Третій курс – це ще процес становлення, накопичення знань. Про якусь наукову роботу там ще говорити важко. А магістри – вони або професійно орієнтовані, або вже починають наукову діяльність. І тут, звичайно, вже є про що казати. До речі, якраз сьогодні ставила залік з української мови і прикладної лінгвістики, переклад науково-технічних текстів. Студенти готували матеріали і знайшли, що тільки в нашій бібліотеці є певний переклад Агатангела Кримського. Оскільки це 20-ті роки, то дуже складно знайти оригінали його робіт.

– Але все ж таки приходять нові покоління студентів, і певно що вони чимось відрізняються від попередніх…

– У кінці 90-х я жахнулася, які студенти. Студентів нічого, крім грошей, не цікавило. Улаштуватися в житті, вийти заміж за іноземця, поїхати за кордон… З ними було практично неможливо працювати. А зараз, через кілька років, уже відбувся якийсь перелом. Прийшли діти, які хочуть набувати професію, і будуть у ній працювати. Для мене це плюс. Я сама працюю в цій царині, мені це цікаво. І працювати з нецікавими студентами мені теж не цікаво.

– Чи буває, що на потоці ви бачите молоду людину, і розумієте, що саме їй ви хотіли би передати більше знань, наукового досвіду?

– Не можу так виділяти студентів. Просто бачу, що ось ці – більш енергійні, більш цікаві, активні. Відмічаю, звичайно, для себе. Якось робиш поправки на це… Можливо, від них більше питань, більше зацікавленості. І бачиш, що вони готують більш цікаві, більш творчі роботи. У кожній групі, як правило, десь двоє є неординарних. Рідко буває, щоб група – абсолютно сіра. Хтось завжди виділяється.

– Ви не знаєте, як люди реалізувалися потім?

– Звичайно, нам із цим складно, бо в нас немає цього фідбеку. Знаю тільки про своїх студентів, які працевлаштовані в університеті, читають східні мови – з ними я, звичайно, перетинаюся.

– Якою б не була підготовка школярів, абітурієнтів, але ж викладачі університету знають, які помилки в мові притаманні вступникам та молодшим студентам. Багато помилок буває?

– Бувають. Я не знаю, чому. Мабуть, тому, що школа для багатьох – це російськомовне середовище, і вони не відчувають себе автентичними українцями. Читають, можливо, російські книжки, говорять удома російською. Також відео, інтернет – російські

– Принаймні, граматику, пунктуацію в школі більш-менш засвоюють. А лексика, стилістика?

– Фразеологія є проблемою. Ще – структура українського речення. Синтаксис. І русизми. Не відчувають мови. Навіть якось доводили, що в українській є слово «наряд». Ні, кажу, його немає, є вбрання. Але ось словник дає! Так, проте цей словник був укладений ще за радянського періоду. Коли була тенденція до того, щоб запозичувати русиїзми, і щоб це сприймалося потому, як українські слова.

– Хто зі студентів, зазвичай, сильніший – з областей? Кияни?

– Немає особливої різниці.

Текст: Поліна Аксьонова, журналіст

Фото: зі сторінки у фейсбуці Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича КНУ Тараса Шевченка.

На фото на обкладинці: директор бібліотеки Олег Сербін приймає від Людмили Науменко колективну монографію.


Прочитати ще
Підтримати сайт / Support:

Ти можеш матеріально підтримати сайт – зробити довільний донейшн через Paypal. Щиро дякуємо, що ти цінуєш нашу працю й допомагаєш оплачувати витрати з утримування сайту! Тоді ми матимемо змогу заохочувати до співробітництва нових цікавих авторів і технічно розвивати портал. Щоб здійснити підтримку та зробити переказ, натисни кнопку Donate.

We will be able to encourage new interesting authors to collaborate and technically develop the portal. We sincerely thank you friends for appreciating our work and helping us pay for the costs of maintaining the site. You can Paypal.

Увійти / Login
[ultimatemember form_id="4322"]
Підпишися на щотижневий дайджест!
Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах:
PayPal:
Підтримай роботу журналістів сайту!

© 2010-2021, ContentLab. Усі права захищені. Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті TEENСORR, дозволяється за умови посилання на teencorr.com.ua. Для інтернет-видань є обов'язковим пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання на http://teencorr.com.ua. Посилання має бути розміщене в незалежності від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для інтернет-видань) – має бути розміщене в підзаголовку чи в першому абзаці матеріалу.

Перейти к верхней панели