fbpx
Close Sidebar

Teennews

books, style life, teens novelties, інтерв'ю,

22.06.2018

Інтерв’ю: Юлія Андряник

interview || Письменниця Ірина Мацко: «Коли люди стають дорослими, їм здається, що вже можуть учити підлітків, як жити!»

Фото: fb Ірини Мацко

Ірина Мацко розпочала писати вірші та прозові твори ще в школі, у середніх класах. Коли навчалася в одинадцятому, написала роман «Райська пташка» — про дівчинку, яка, долаючи труднощі, добивалася свого. Відтоді Ірина створила багато книжок. Серед них — захоплюючі історії для підлітків. Одна з них — вже відома всім книжка «Перехідний вік… моєї мами». А з весни Ірина зустрічається з читачами в різних містах України: презентує нову книгу «Кава по-дорослому», що вийшла в світ цього року. Це стало для мене приводом поспілкуватися з Іриною: дуже цікаво, як вона створювала цю новелу!

— Пані Ірино, як писати для дітей так, аби відривати їх від екранів смартфонів? Колись ви казали в статті, що культура, яку несе нам ТБ, інтернет, ґаджети — шкідлива і навіть токсична! Але ми всі в ґаджетах сидимо!

— Коли пишу, не ставлю на меті своєю книжкою відірвати дитину від ґаджета. Узагалі не можу сказати, що зовсім негативно ставлюся до них: це сучасність, від якої нікуди не подінешся. Якби не було смартфонів, діти, можливо, більше б гуляли на вулиці, а не присвячували цей час читанню. Тобто все має бути збалансовано: і книжок, і ґаджетів у міру. Моє завдання — писати цікаво, так, щоб діти захотіли читати. Якби головною метою було витіснення ґаджетів, то, мабуть, фантастику видавала б, від якої молодь у захваті нині. Отож, у творах порушую питання, які хвилюють мене й можуть зацікавити підлітків, які вже стають дорослими. А дорослі можуть більше зацікавлювати дітей літературою якісною і не токсичною. Напевно, це завдання в основному батьків, а також вчителів та бібліотекарів.

matsko

У Тернополі, де живе, Ірина Мацко презентувала нову книжку «Кава по-дорослому» на початку червня. Фото: fb Ірини Мацко

— А зараз про «Каву по-дорослому». Головна героїня — хто вона у вашій уяві: знайома школярка? Дівчинка, намальована колись у записнику? А може, це ви в підлітковому віці?

— Головна героїня — це збірний образ. Я не була таким підлітком. Тому, спостерігаючи за тінейджерами, змогла зрозуміти, чим живе сучасна молодь. Я спілкуюсь із ними, і у мене дочка цього ж віку — їй скоро 16. Мене особисто оминали ці проблеми, про які йдеться в книжці. Звичайно, вони існували, проте були зовсім далекими: я не стикалася з трендом на електронні цигарки; наркотики не те що не пробувала — навіть не пропонували; тема анорексії теж оминула. Тому в книзі вийшов збірний образ. І мені хотілося показати, що такі молоді люди, як головна героїня, стикаються з темою дорослішання, відриваючись від сім’ї, поготів, коли мають не дуже теплі стосунки з рідними. Вони хочуть іти своїм шляхом. І цей шлях часто дуже слизький, сповнений різних спокус, небезпечних, ризикових і шкідливих. Підліткам часом здається, що саме в цьому їхня дорослість і проявляється. Вони потребують задовольнити відчуття, на яке ми – дорослі – навішуємо сім замків. Забороняємо дітям брати на себе відповідальність, забороняємо починати потрошку заробляти, забороняємо відчувати, що вони керують своїм життям. Ми, з одного боку, контролюємо, а з іншого, кажемо: «Ти дорослий — ти повинен!». І в такому дисонансі вони пробують щось заборонене, аби відчути себе дорослими. До речі, у творі є другорядні герої — Варка, подруга Каті, та Сем, голова банди, що мають своїх прототипів. Я зустріла їх у реальному житті, а потім лише додала деякі деталі, щоб пасувало до тексту.

— Тобто, коли ви писали свій твір, то вже розуміли, що люди, яких зустрічали раніше, стануть прототипами персонажів?

— Ще коли починала писати твір, тих справжніх людей не зустріла. Матеріал на книгу збирала довго. Звичайно, був задум, основа сюжету, а от героїв уявити й описати було складно. Можливо, так у багатьох письменників, коли образ не йде, його тобі показує саме життя. Так, наприклад, сталося з Варкою: я просто їхала в маршрутці, а наді мною стояла дівчина, що говорила з хлопцем. Почувши історію її життя, зрозуміла, що вона повністю підходить для твору: і батьки — пияки, і особливі внутрішні переживання. А прототипом Сема став хлопчик, якого я зустріла в розпридільнику в Тернополі, коли ходила туди в справах. Вихователі тоді розповіли історію його життя. І вона дуже сумна. Так, у творі Сем — негативний персонаж, але його життя — справжня трагедія.

matsko

Ірина Мацко створює книжки не тільки для старших школярів, а й для молодших. Фото: fb Ірини Мацко

— В одному з інтерв’ю ви зазначали, що відчули свій перехідний вік «крізь призму перехідного віку своїх рідних дітей». Як щодо різниці в поколіннях? Про відмінне ми вже трохи поговорили, а ось що спільне можете виділити?

— Спільне — стосунки між дорослими й молодими людьми, які стають дорослими, їхнє непорозуміння. Проблема, що була і в мій час, і є нині, полягає в тому, що, коли люди стають дорослими, їм здається, що вони вже можуть учити підлітків, як жити. При цьому самі не є щасливими, не встигнувши побудувати своє життя так, щоб діти хотіли на них рівнятися. Підлітки бачать, що дорослі палять, наказуючи не палити їм, живуть нещасливо, але стверджують, що все добре, ніби так і має бути. Це вже розрив усіх шаблонів: навіщо слухати маму й тата, якщо вони ще собі не побудували життя? Ця проблема була, є й буде, бо все-таки відповідальність лежить на нас, дорослих. Головне завдання — побудувати своє життя так, щоб на нас хотіли рівнятися діти. Тоді пояснювати й повчати не доведеться.

— Як запобігти знецінюванню дорослих, їхнього досвіду підлітками, у яких «юнацький максималізм», і їм здається, що вже розуміють про життя геть усе?

— Напевно, дорослим варто зізнаватися, що також помиляються, бути щирими й звертатися до підлітків по допомогу чи пораду щодо питань, у яких вони розбираються краще, наприклад, сучасних технологіях. Але також говорити про те, що в деяких моментах життя дорослі таки розуміються більше, хоча треба й ураховувати різний час, покоління. Давати підліткам свободу дій та вибір: послухати дорослого чи зробити по-своєму, нехай навіть це буде неправильний шлях. Так можна найкраще пересвідчитися, коли варто послухати того, хто має досвід, а коли все-таки зробити по-своєму.

matsko

Ірина Мацко: «Підліткам треба давати свободу дій та вибір: послухати дорослого чи зробити по-своєму». Фото: fb Ірини Мацко

— Чи поклали в основу сюжету повісті історії з власного дитинства або дитинства ваших дітей? Можливо, спільність відбилася й у вподобаннях та хобі героїв, написання музики, наприклад?

— Так, і я маю зв’язок із музикою, і обоє моїх дітей грають на інструментах, співають. Не могла написати, що героїня дуже любить стрибати з парашутом, якщо сама цього не люблю. Описані в книзі відчуття ближчі мені. Отож, є щось із власного життя та життя дітей. Наприклад, закинутий будинок, на який, мабуть, люблять бігати підлітки всіх поколінь. Ті ж електронні цигарки, на які буквально нещодавно була мода в школах. Також проблема соцмереж, неправильних ігор, груп. Мені здається, кожен письменник, як губка, вбирає досвід із різних джерел: свій, власних дітей, дітей подруг, може, навіть зі снів. До речі, є епізод, де герої знаходяться в закинутому будиночку. Там дивна рука торкається Каті. Це був мій реальний сон, після якого прокинулася із жахливим відчуттям. І все. Це відчуття вписалося в закинутий будиночок, передалося в книзі тактильно. У мене так часто буває: пишеш — і спогади виринають із шухляд підсвідомості.

— Чи має книга виховувати молоде покоління? Як автору не перетворитися з мудрого порадника на нудного ментора?

— Ми вже почали говорити про те, що важко повчати, якщо сам не навчився жити так, як хочеться. Моя позиція полягає в тому, що з підлітками найкраще бути друзями. Звичайно, можна дати пораду, але сказати: вирішуй сам. Важливо оцінювати себе реально, не вимагати від підлітків слухати тебе лише тому, що старший, щиро зізнаватися у власних помилках. Варто навіть просити пораду: вони живуть у сучаснішому світі, часом навіть знають більше, ніж ми. Тож мій рецепт — бути другом, але не втрачати своєї дорослості, забувши позицію на кшталт «мені все одно».

— А як ваші «домашні читачі» сприйняли книгу? Стали «дегустаторами» нового маминого шедевру?

— Так, мої домашні, син і дочка, завжди є експертами й першими «дегустаторами» новинок. Вони є натхненням — на них орієнтуюся, дослухаючись до думок, що саме та як змінити чи додати у творі.

— У яких заходах візьмете участь найближчим часом? Чи є в графіку місце для фестів? Можливо, ми можемо навіть розраховувати на літню книжкову новинку?

— Фести дуже люблю, адже це спілкування з колегами, а головне — з читачами, від якого беру більше, ніж вони. Черпаю натхнення від комунікації, їхніх історій, очей та побажань. Щодо книжкової новинки влітку, то все можливо… Але не будемо забігати наперед.

Фото: fb Ірини Мацко

 


Прочитати ще
Підтримати сайт / Support:

Ти можеш матеріально підтримати сайт – зробити довільний донейшн через Paypal. Щиро дякуємо, що ти цінуєш нашу працю й допомагаєш оплачувати витрати з утримування сайту! Тоді ми матимемо змогу заохочувати до співробітництва нових цікавих авторів і технічно розвивати портал. Щоб здійснити підтримку та зробити переказ, натисни кнопку Donate.

We will be able to encourage new interesting authors to collaborate and technically develop the portal. We sincerely thank you friends for appreciating our work and helping us pay for the costs of maintaining the site. You can Paypal.

Увійти / Login
[ultimatemember form_id="4322"]
Підпишися на щотижневий дайджест!
Долучайся до нас у всіх соцмережах і проєктах:
PayPal:
Підтримай роботу журналістів сайту!

© 2010-2021, ContentLab. Усі права захищені. Використання будь-яких матеріалів, що розміщені на сайті TEENСORR, дозволяється за умови посилання на teencorr.com.ua. Для інтернет-видань є обов'язковим пряме відкрите для пошукових систем гіперпосилання на http://teencorr.com.ua. Посилання має бути розміщене в незалежності від повного або часткового використання матеріалів. Гіперпосилання (для інтернет-видань) – має бути розміщене в підзаголовку чи в першому абзаці матеріалу.

Перейти к верхней панели